|
|
ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ЕСТЕТИЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ Електронний посібник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКИ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА В ДИЗАЙНІ ГОТЕЛІВ |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Мозаїка (франц. mosaïque, італ. Mosaico, від лат. Musivum, буквально
‒ присвячене музам), зображення або візерунок, виконані з однорідних або
різних за матеріалом часток (камінь, смальта, керамічна плитка тощо), один з
основних видів монументально-декоративного мистецтва. Мозаїку також використовують для прикраси творів декоративно-ужиткового
мистецтва і рідше ‒ для створення станкових
картин. Особливим видом мозаїки є інкрустація. Мозаїку набирають зі
шматочків, які мають просту геометричну або складну, вирізану за шаблоном
форму, і закріплюють в шарі вапна, цементу, мастики або воску. Існують два
прийоми набору мозаїки: «прямий», за якого частинки вдавлюють в масу, нанесену на поверхню, яка
декорується; і «зворотний», коли частинки наклеюють лицьовим боком вниз на
малюнок, виконаний на картоні або тканині (потім набір з тильного боку
заливають закріплюючим складом, тимчасову основу відокремлюють і отриманий
блок монтують на стіну або стелю).
Цей тип декорування має безліч переваг, з-поміж
яких вологостійкість і простота в догляді. Тому найпоширеніші місця
дислокації ‒ це кухня і ванна кімната.
Також його можна використовувати для декорування холу або вітальні. У цьому
випадку найчастіше плитками укладають підлогу або викладають на стіні
малюнок. Мозаїка в інтер'єрі спальні вважається недоречною, тому що вона
досить холодна і сувора. Прекрасно виглядає не тільки
кольорова мозаїчна стіна ‒ використовують цей матеріал і
для декору меблів, особливо гармонійно виглядає мозаїка на столиках.
Обробляють нею і стійки для бару, і арки, і колони. Мозаїка на кухні – це не тільки гарно, дуже незвично, а ще й дуже і дуже практично, адже
на ній не видно плям від жиру так, як їх видно на плитці. До того ж, мозаїка
дуже проста у догляді. Проте в готелях незначна кількість номерів мають
кухню, тому таке застосування мозаїки не набуло поширення. Найчастіше мозаїку, особливо в
закладах розміщення, можна побачити саме у
ванній кімнаті. Вона зарекомендувала себе не тільки як матеріал, який
може створити ефектний інтер’єр, але й забезпечить простоту в догляді,
чистоту в приміщені та стійкість до дезінфекційних засобів. Стійкість до
високих температур та вологи роблять мозаїку ідеальним матеріалом для
облицювання стін. Найбільш практичним варіантом мозаїки для ванної кімнати є
мозаїка зі скла. Мозаїка добре поєднується з іншими матеріалами. Вдалим рішенням можна
вважати поєднання мозаїки з кахельною плиткою. З мозаїки можна викласти
панно. Красиво виглядають стіни, викладені одним кольором або з використанням
плавного переходу одного відтінку в інший. Якщо мозаїку розбавити дзеркальними
вставками, за правильного освітлення все буде виблискувати і створювати ефект
розкоші. Мозаїку використовують для оформлення не тільки стін, але й підлоги.
Можна викласти візерунок чи картину, яка оживить інтер'єр.
Завжди оригінально виглядає мозаїка
в оформленні стін вітальні. Вона буде доречна, якщо приміщення оформлене
в стилі ретро або вінтаж. Панно на стіні гармонійно виглядатиме і підкреслить
індивідуальність етнічного або марокканського стилю. Сучасний інтер'єр теж
може бути доповнений такою обробкою, головне, щоб було дотримано гармонію
кольорів. Мозаїка
відмінно підходить для поновлення меблів. Наприклад, дуже гарно виглядатиме кольорова поверхня журнального
столика. Не менш оригінально може виглядати завдяки використанню цього
матеріалу і підвіконня. В інтер'єрі будинків і котеджів багато хто використовує мозаїку в оформленні каміна. Добре
виглядатиме як оформлення в тон колірної гами всього приміщення, так і
кольорові вкраплення або барвисті візерунки.
Мозаїчне
покриття підлоги – це модно, стильно, кольорово
та дуже незвичайно. Малюнок, який викладають з маленьких тесер кераміки,
натурального каменю чи смальти, створює в інтер’єрі ефект рукоділля. Матеріали для
виготовлення мозаїки
Така мозаїка найкраще підходить
для прикраси підлоги в просторих приміщеннях. Дрібні деталі такої мозаїки
мають, зазвичай, форму квадрата. Переваги венеціанського скла ‒ це довговічність, термостійкість (від -30 до +150оС,
водостійкість, ударостійкість. Про суцільну
структуру та захист від мікроорганізмів навіть згадувати не потрібно, після
перерахування таких параметрів. Палітра барв надзвичайно багата, оскільки до
венеціанського скла у процесі виробництві додають багато добавок: від
хімічних елементів (бор, кадмій, селен) до напівкоштовних мінералів (авантюрин,
перламутр). Квадратна форма є найпоширенішою серед набірних елементів, що
характеризує його універсальність. Для обробки стін, підлоги, поверхонь чи
навіть фасаду будівель – це надійний та гарний варіант. Керамічна мозаїка. Якщо ви
надаєте перевагу саме гарним видам та різноманіттю видовищних гамм кольорів,
хочете відтворити складні зображення, керамічна мозаїка ‒ ідеальний варіант. Для укладання використовують клеї та косметичну хімію
для облицьовування приміщень керамічною плиткою. Тут можна експериментувати і
створювати «живі симфонії», наприклад, поєднуючи поліровані та неполіровані
поверхні, внаслідок чого під певним кутом шматочки мозаїки починають
поблискувати.
Сама керамічна мозаїка, а, точніше її чіпси, ззовні схожа на звичайну плитку
квадратної чи прямокутної форм, проте меншого розміру.
Для отримання цього продукту спресовують дрібні частинки щільно
забарвленого скла, додають оксиди і спікають за температури у 700-800°C
протягом доби. За рахунок цих процедур смальта має значні показники
стійкості. Лише уявіть собі – буквально кожен дрібний кубик відрізняється
кольором від попереднього, а сама поверхня неначе сяє зсередини! Десять тисяч
відтінків – стільки сучасні технології можуть одержувати від такого
матеріалу, як смальта. Гладка поверхня дозволяє легко та швидко очищувати її
від забруднень. Смальта – це беззаперечний гарант надійності, перевірений часом.
В готелях мозаїку з каменю використовують в санвузлах, облицюванні
басейнів, холах і вестибюлях.
Тесера являє собою штамповані металеві заготовки, закріплені на гумовій
підкладці. Підкладка виконує подвійну функцію: і забезпечення достатньої
гнучкості, і додання плитці необхідної жорсткості. Аналоги металевої мозаїці SICIS нині випускають й інші виробники, зокрема
MEGARON (Італія), CHENGDU (Китай). Як підкладку в металевій мозаїці китайського
виробництва використовують керамічну основу. Модулі металевої мозаїки можуть мати найрізноманітнішу форму. Крім
класичних квадратів і прямокутників, випускають шестикутні, ромбо- і
трапецієподібні елементи, а також елементи овальної і круглої форм. Базовий
колір металу ‒ варіанти сірих природних
відтінків сталі. Поверхня сталі може бути відполірована або залишена матовою,
також на металеву поверхню можуть бути нанесені різні насічки.
Є і дуже незвичайні форми,
наприклад, у вигляді поперечних зрізів стовбура.
Це дуже кропітка праця, але кінцевий результат того вартий, адже така
картина прикрасить будь-яку стіну.
Зараз золотого ефекту вдається досягти завдяки використанню під час
виробництва плитки золотої фольги, а ось виготовляють мозаїку на основі скла.
До елітних матеріалів належить і перламутрова мозаїка. Цей натуральний
матеріал відрізняється своєю крихкістю. На підлогу його укладати
протипоказано, а ось оброблені нею стіни у ванних кімнатах і басейнах
виглядають дуже гармонійно. Експлуатаційні характеристики дозволяють
прикрашати ці приміщення такою мозаїкою без усякого побоювання, адже цей
матеріал не боїться води, високої температури і високої вологості.
Однак, незважаючи на уявну простоту, процес облицювання клопіткий, досить
складний і вимагає високого професіоналізму. Перш за все, поверхня,
призначена під мозаїчне покриття, має бути ідеально гладкою. Якщо велика
керамічна плитка маскує нерівності стіни або підлоги, то дрібна мозаїка
виявить усі дефекти. Крім того, всі шви мають збігатися до міліметра, а
відстань між листами-матрицями — відповідати відстані між самими пластинками.
Навіть клей (до того ж спеціальний, не плитковий! ) слід наносити за
особливою технологією. Для цього потрібен зубчастий шпатель, довжина зубчиків
якого не перевищує 3,5 мм (для смальти ‒ 7,5 мм).
Тоді під час укладання мозаїки зайвий клей не виступатиме зі швів. Все це потрібно прорахувати аж до міліметра, так що не дивно, що іноді й
досвідченим майстрам доводиться збивати невдало покладені ділянки мозаїки і
збирати їх заново. Що стосується вибору потрібного клею, то зазвичай кожна
фірма пропонує оптимальні для своїх мозаїк клеї та затирання. Скажімо, для
басейнів і ванних кімнат існує ціла низка системних матеріалів (від фірм
SCHOMBURG, INDEX, VANDEX та ін.). Але за загальними правилами для укладання
мозаїчних матеріалів використовують двокомпонентні клеї, що являють собою
«комплект» із сухої цементно-піщаної суміші та рідких добавок на основі
акрилу або латексу. Вони не тільки мають високу еластичність, а й виконують
функцію додаткової гідроізоляції, що особливо важливо для вологих приміщень.
Зазначимо, що клей для скляної мозаїки обов'язково має бути білим. Якщо ж
використовувати суміші на основі звичайного сірого цементу, то його колір
буде помітний крізь прозоре скло, погіршуючи тим самим зовнішній вигляд
покриття. Проте доглядати за мозаїкою нескладно. Її можна мити водою і
практично будь-якими мийними засобами, крім абразивних.
Якщо плануються візерунки або фігури, їх також викладають в першу чергу. Клей можна наносити двома способами – на всю поверхню, розподіляючи по
ній далі шматочки фрагментів, або наносити розчин на кожен елемент з
вивороту, потім приклеюючи його до поверхні. Перший спосіб вимагає великої
вправності і швидкого виконання робіт, інакше клей встигне схопитися. Для
нього обов’язково потрібна схема і робота суто за ділянками. Другий спосіб
дуже зручний для горизонтальних і великих поверхонь. Якщо доводиться оформляти вертикальну поверхню і клей при цьому наносять
на самі елементи, можна використовувати малярний скотч. Він допоможе утримати
фрагменти від сповзання, поки розчин не висохне. Наносячи клей на самі
фрагменти, потрібно регулювати його кількість, якщо елементи різної товщини.
Це дозволить отримати рівну поверхню, і окремі частини композиції не
випиратимуть назовні.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||