ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ЕСТЕТИЧНОГО

ОФОРМЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКИ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА В ДИЗАЙНІ ГОТЕЛІВ

2.6. Техніка макраме

2.6.1. Плетіння у техніці макраме. Підбір матеріалу. Оздоблення намистинами

2.6.2. Плетіння гачком. Витоки плетіння гачком. Прийоми плетіння. Схеми та зразки

2.6.3. Гобелен – цікава техніка декоративно-ужиткового мистецтва Ниткографія – нетканий гобелен

2.6.4. Ізонитка: витоки та технологія

2.6. Техніка макраме

Історія виникнення макраме

Макраме ‒ це вид рукоділля, основою якого є вузлик, почався від простої функціональної необхідності з'єднати дві нитки, але, поступово ускладнюючись, набув декоративного значення.

Є різні тлумачення слова «макраме». Воно арабського походження і означає «бахрома». У Європі вперше це слово починають вживати у XIX столітті в значенні «вузликового плетіння». Найдавнішим є арабське слово «міграмах», що означає «хустку» або «шаль», і турецьке слово «макраме», що означає «ошатна хустка» або «шаль з бахромою». Мабуть, слово зазнало історичних змін, подорожуючи країнами.

Історія вузликового плетіння є ровесницею історії людства. Існує думка, що витоки декоративного мистецтва плетіння слід шукати в стародавньому Китаї і Японії. Але археологічні знахідки в інших країнах підтверджують поширення вузликового плетіння і в інших частинах світу, наприклад, в єгипетських гробницях знайдено зразки вузликового плетіння, яким більше 4-х тисяч років.

В історії людства по-різному зав'язані вузли відігравали ще одну важливу роль, вони були способом накопичення і передачі інформації з покоління в покоління. У стародавній культурі інків існувала розвинена система вузликової писемності, а в археологічних розкопках знайдено і чотки у вигляді намиста з вузликів. Систему писемності можна було розшифрувати за формою, розмірами, кольором і за взаємним поєднанням вузлів. Аналогічний вид застосування цієї техніки знайдено в стародавньому Китаї і в індіанців Північної Америки. До цього дня зберігся звичай: щоб чогось не забути, слід зав'язати вузлик на пам'ять.

За свою історію макраме неодноразово зазнавало забуття, але незмінно відроджувалося, привносячи нові прийоми, нові матеріали і способи застосування. Як і в давнину, до цього дня зберіглося застосування декоративного вузликового плетіння для прикраси одягу. У техніці макраме створювали найрізноманітніші елементи гардеробу: накидки, капюшони, ошатні мережива та бахрому. Особливо вишукані мережива плели із золотих ниток і застосовували для оздоблення одягу знатних вельмож.

У XIII ст. вузликова техніка з країн Сходу проникла через Іспанію до Європи. Цьому процесу активно сприяли моряки, які застосовували знання зав'язування вузлів не тільки в своїй безпосередній роботі, але і для створення предметів побуту, що поширилися потім різними країнами.

У XV столітті, після хрестових походів, плетіння як декоративне мистецтво починає розвиватися в Італії, а в Західній Європі особливої популярності досягає в XVIII столітті. «Золотим століттям» макраме вважають вікторіанську епоху в Англії. Особливо популярним було застосування цієї техніки для створення складових частин інтер'єру ‒ скатертин, покривал, абажурів, для обробки поверхонь крісел.

2.6.1. Плетіння у техніці макраме. Підбір матеріалу. Оздоблення намистинами

Матеріали для плетіння у техніці макраме

Для заняття макраме потрібні такі інструменти: ножиці, сантиметр, шпильки, голки, гачок, клей ПВА, різна фурнітура (кільця, намистини, сережки).

Для плетіння невеликих виробів знадобиться напівм’яка подушка розміром 100 x 200 x 400 мм, яку можна пошити з цупкої тканини та наповнити її тирсою, поролоном. Можна також використати пінопласт, який теж слід обшити тканиною.

Шнур може бути будь-яким за хімічним складом – бавовняним, льняним, синтетичним, змішаним. Вимоги до якісного шнура – рівний, добре скручений, круглий в розрізі, має добре затягуватися у вузол та не розпускатися одразу ж, не натирати руки під час тривалої роботи. «Некруглі» шнури також придатні для плетіння, але працювати ними складніше і вигляд вузликів дещо інший. Обираючи товщину шнура для в’язання, врахуйте розмір, призначення та бажану фактуру виробу.

Щоб добре й зручно працювати, треба правильно організувати своє робоче місце. Під час плетіння невеликих виробів на подушці краще працювати за столом, тримаючи подушку на колінах. Верхньою частиною вона має спиратися на край стола. Виготовляючи виріб на дошці, яка прикріплена до столу, на сидіння на стільці слід щось підкласти, щоб руки були на одному рівні з цією дошкою. Якщо хочете виділити фактуру красивих вузлів, беріть світлі і блискучі шнури ‒ плетіння з них дасть чітку світлотінь. Темні, ворсисті і ярко пофарбовані шнури добавлять виробу макраме екстравагантності, але приховають рельєф.

Неможливо вивчити всі вузли, які придумало людство. Але знання кількох простих вже дозволяє сплести гарну річ. Основна умова ‒ вузли мають бути однакової щільності. Вони мають бути затягнуті акуратно і рівномірно. Тоді виріб буде якісним. Натягнуту основну нитку дуже важливо не відпускати, постійно тримати тугою, як струна, щоб вузол вийшов охайний. Для цього і придумали підкладати подушечку, і закріплювати вузли булавочками з круглими головками.

Плетіння у техніці макраме:
	Простий (петельний, круглий, «калач») вузол. Простий вузол може бути правобічним або лівобічним. Лівий простий вузол. Для виконання простого вузла прикріпіть (приколіть) кінець нитки до подушки. Натягніть нитку правою рукою. Вузол має вийти там, де рука. Накладіть інший кінець нитки на натягнутий бік зліва направо так, щоб вийшла петля. Потім протягніть кінець нитки в петлю знизу догори і затягніть вузол. Далі продовжуйте так само. Правий простий вузол виконують так само, тільки петля формується з правого боку від натягнутої нитки.
	Вузол «Вісімка» Для виконання вузла «вісімка» приколіть кінець нитки до подушки. Нижній кінець нитки заведіть на середню частину зліва направо так, щоб вийшла петля з лівого боку. Потім обігніть кінцем середню частину нитки і всуньте його в петлю зверху донизу, затягніть вузол.
	Краватковий (словацький) вузол Складіть нитку навпіл і приколіть на подушці для плетіння. Ліва нитка буде вузликовою, а права ‒ робочою. Покладіть робочу нитку поперек вузликової і затисніть місце їх перетину. Далі потрібно завести робочу нитку під обидві нитки в місці перетину трохи вгору. Далі пропустіть донизу в петлю. Натягніть кінці і затягніть вузол.
	Петельний вузол ( «горизонт») Петельний вузол є правим і лівим (залежить від того, яка нитка робоча). Ліві і праві вузли є дзеркальним відображенням один одного. Зазвичай ліві вузли виконують лівою рукою, а праві ‒ правою. Лівий петельний вузол можна виконати двома способами. За першого способу складіть нитку вдвічі, до того ж, лівий кінець нитки має бути довшим правого вдвічі, і закріпіть на подушці для плетіння. Права нитка ‒ вузликова, ліва ‒ робоча. Натягніть вузликову нитку і покладіть на неї робочу. Потім зробіть виток робочої ниткою навколо вузликової і витягніть її поверх робочої. Затягніть і вийде вузол. Решту вузлів слід плести так само, не випускаючи вузликову нитку з рук. За другого способу покладіть робочу нитку під вузликову. Обігніть її і випустіть під робочою ниткою. Правий петельний вузол виконують так само, як і лівий. Єдина відмінність ‒ це зміна місцями робочої і вузликової ниток. Права нитка ‒ робоча. Вона має бути довшою. Ліва нитка ‒ вузликова, коротша за праву нитку.
	Правобічний плоский вузол Візьміть дві нитки. Прикріпіть їх до планки так, щоб у вас вийшло чотири кінця нитки. Перша і четверта нитки ‒ робочі, ними ви виконуватимете плетіння, друга і третя ‒ основа. Візьміть правою рукою четверту нитку, покладіть її на основу (нитки два і три), нитка номер один при цьому розташована зверху. Лівою рукою візьміть першу нитку, пропустіть під основою (нитки два і три), витягніть знизу в петлю між основою і четвертої ниткою.
	Лівобічний плоский вузол Плетіння цього вузла виконують аналогічно, тільки роботу ви починатимете з першої лівої нитки. Візьміть першу нитку, покладіть на основу, при цьому четверта нитка розташована зверху. Правою рукою візьміть четверту нитку, пропустіть під основою, витягніть знизу в петлю між основою і першою ниткою.
	Квадратний вузол Основний вузол в макраме – квадратний. Плести його дуже легко: сплетіть спершу правобічний потім лівобічний плоскі вузли, щоб отримати квадратний вузол.
	Лівобічний ланцюжок Закріпіть на планці дві нитки, так само, як робили на початку. Починайте плести правобічні вузли. Коли ви сплетете чотири вузли, то помітите, що ланцюжок починає трохи скручуватися в лівий бік. Тепер розгорніть планку на 180 градусів і сплетіть ще чотири правобічних вузли. Продовжуйте плести за аналогією, поки не отримаєте лівобічний кручений ланцюжок потрібної вам довжини.
	Правобічний ланцюжок Для того щоб виконати правобічний кручений ланцюжок, робіть все так само, тільки плетіть лівобічні плоскі вузли. Такі ланцюжки застосовують переважно для плетіння кашпо, поличок, виробів, які потрібно підвішувати. Такі ланцюжки виглядають дуже оригінально, набагато краще, ніж поличка висить на звичайних мотузках.
	Вузликові ланцюжки та їх види Тепер спробуємо сплести вузликовий ланцюжок. Плететься він з двох ниток. Візьміть одну нитку, зігніть навпіл, прикріпіть до планки ‒ вийде дві нитки, з яких ви і плеститимете вузликовий ланцюжок. Лівою рукою натягніть першу нитку, а правою візьміть другу, покладіть на першу нитку і витягніть її в петлю знизу догори. Аналогічно виконайте з першою ниткою. Ви отримаєте вузлики, які розташовані з обох боків. Ви можете плести вузликовий ланцюжок різними методами, наприклад, за два вузлика на кожен бік, як на малюнку
	А якщо ви спробуєте сплести вузлики, використовуючи тільки одну нитку, наприклад праву, то отримаєте ланцюжок, що в'ється по спіралі. Такі вузлові ланцюжки використовують у виготовленні панно і поясів, а також за їх допомогою виплітають рівний красивий край якого-небудь виробу, надаючи йому завершеного вигляду.
	Сітка з квадратних вузлів Ви вже вмієте плести квадратний вузол, тепер спробуйте сплести за його допомогою оригінальний візерунок-сітку.

«Техніка макраме»

2.6.2. Плетіння гачком. Витоки плетіння. Схеми

Ліз Палудан (Lis Paludan) з Данії, обмеживши свій пошук витоків в’язання гачком територією Європи, висунула три цікаві теорії.

Перша. В’язання гачком зародилося в Аравії, поширилося на схід до Тибету і на захід до Іспанії, звідки проходили арабські торговельні маршрути до інших країн Середземномор’я.

Друга. Найперші відомості про в’язання гачком прийшли з Південної Америки, де первісні племена як символ статевої зрілості використовували прикраси, зв’язані гачком.

Третя. в Китаї першими відомими зразками були об’ємні ляльки, сплетені гачком.

У висновку Палудан каже, що «немає переконливих доказів того, наскільки старим є мистецтво в’язання гачком, і звідки воно бере свій початок. Неможливо знайти докази в’язання гачком в Європі до 1800 р.».

Багато джерел стверджують, що в’язання гачком було відомо ще раніше, в 1500 р. в Італії під назвою «чернеча робота» (nun’s work) або «чернече мереживо» (nun’s lace), де черниці в’язали церковний текстиль. У дослідженні Палудан наводить приклади плетіння мережива і чогось подібного до мереживної стрічки, багато з яких зберіглося. Але, тим не менш «все вказує на те, що в’язання гачком ще в ХVI столітті не було відомо в Італії під будь-яким ім’ям».

Вишивка дала народження в’язанню гачком.

Дослідники говорять про те, що в’язання гачком, ймовірно, походить безпосередньо від китайського рукоділля – дуже давньої форми вишивки відомої в Туреччині, Індії, Персії та Північній Африці, яка досягла території Європи у ХVIІІ столітті і яку називали «tambouring». Ця методика полягала в тому, що тканину, яку називали фонова, пружно натягали на основу. Робочу нитку тримали під тканиною. Голкою з гачком пронизували тканину і, захоплюючи петлі робочої нитки, простягали догори через тканину. Поки петля перебувала все ще на гачку, гачок вставляли вздовж трохи далі і створювали іншу петлю робочої нитки, яку пронизували через першу петлю для створення ланцюжка. Гачки були тонкими, як швейні голки, так що роботи виконували дуже тонкою ниткою.

Умовні позначення основних елементів в'язання гачком

Схематичне зображення	Назва	Скорочення	Кількість петель підйому
	Повітряна петля або петля підйому	пп	-
	Півстовпчик, з'єднувальний стовпчик, протяжка, зачіп, глуха або сліпа петля, прикріп	П/С або ЗСт	-
	Стовпчик без накиду	СБН, ст. б/н	1
	Півстовпчик із накидом, полуторний стовпчик, міцний стовпчик	ПС, Пст	2
	Стовпчик із накидом	СН, ст. з/н	3
	Стовпчик із двома накидами	C/2H	4
	Стовпчик із трьома накидами	С/ЗН	5
	Ланцюжок із повітряних петель (арка з повітряних петель)	Цифра кількість петель	-
	Піко (3 повітряні петлі, півстовпчик у першу повітряну петлю)	ЗПП, 1П/С у 1-шу ПП	-

Наприкінці ХVIІІ століття «tambouring» перетворився на те, що французькою називають «в’язання в повітрі», коли від фонової тканини відмовилися, і петлі робили одна за одною. В’язання гачком почало розвиватися в Європі на початку ХІХ століття, отримавши потужний імпульс від Мадемуазель Рейг де ла Бранкардьері.

Види стовпчиків для в’язання гачком

Групу елементів із стовпчиків і петель, що повторюються по горизонталі та вертикалі, називають рапортом. На схемах його позначають квадратними дужками або стрілками. Петлі поза ділянкою, обмеженою стрілками, вив’язуйте тільки на початку і в кінці ряду:

Види стовпчиків

1. Стовпчики з однією основою і різними вершинами (рогатка, віяло, гребінець, мушля)

2. Стовпчики з однією основою і однією вершиною (буф, пухкий стовпчик, шишка, поп-корн)

3. Стовпчики з різними основами і спільною вершиною

Вироби, зв’язані гачком в сучасному інтер’єрі

Інтер'єрне в'язання гачком дуже популярне, адже за його допомогою можна створювати незвичайні меблі, килими, подушки, пледи, штори, різноманітні дрібниці для прикраси приміщень. Найпростіше, що можна створити з м'яких меблів, це пуф різного розміру, кольору, фактури. Такий предмет, зроблений своїми руками, обов'язково стане характерною родзинкою в декорі. Якщо зв'язати однотонний пуф з модної товстої пряжі, то вийде оригінальна річ для сучасного інтер'єру в стилі мінімалізм. Замінивши нитки на більш тонкі і строкаті вийде аксесуар, що підходить для бохо.

Для хай-тек приміщення будуть доречні обв'язані крісла, стільці, в тому випадку якщо це абстрактні форми, химерні візерунки, яскраві кольори. Маючи велике бажання, можна зв'язати повноцінний чохол для м'якого дивана або крісла, перетворивши його на дорогі дизайнерські меблі. Такий елемент в інтер'єрі визначатиме настрій всієї художньої ідеї.

Існують стилі, де можна дозволити собі навантажити приміщення досить великою кількістю в'язаних речей. Такими напрямами будуть, наприклад, еко або етно. Тут допустимо в одній кімнаті водночас розмістити вовняні подушки, об'ємний плед, килим виконаний дерев'яним гачком. Можна створювати комплекти із загальним візерунком або незалежні один від одного елементи. Однак у всьому потрібно знати міру і не захоплюватися.

В’язаний пуф	В’язаний килимок	В’язаний чохол

Напевно, багато хто пам'ятає круглі строкаті килимки, якими були застелені підлоги в селі у бабусі. Їх теж в'яжуть гачком. Більше того, подібні вироби входять в моду, тепер їх стелять на підлогу, покривають крісла, і навіть вішають на стіну.

Де ще так доречно багато в'язаних речей, як не в стилі кантрі?! У такий інтер'єр добре впишуться і накидки на крісла та дивани, і чохли для стільців (особливо ті самі «бабусині» килимки-кружки), і покривала, і пледи, і подушки...

В’язані пуфи в інтер'єрі в стилі кантрі	Мереживні накидки на меблі в інтер'єрі в стилі шеббі-шик

Ажурне натхнення ‒ саме таке словосполучення спадає на думку, коли дивишся на фотографію з мереживними речами в інтер'єрі у стилі шеббі-шик. Можна сказати, що мереживо просто створене для цього витонченого та ніжного стилю. У приміщенні, оформленому в такому стилі, зазвичай, є дорогі вишукані меблі та інші предмети інтер'єру та декору. Але, дивлячись на них, відразу виникає думка, що їм не один десяток років.

Романтичний прованс також наповниться особливим теплом, якщо доповнити його ірландським мереживом. Квіткові мотиви, в'язані гачком, завжди додають інтер'єру домашнього затишку. Пофантазувавши, можна придумати багато дрібниць, які урізноманітнюватимуть загальний вигляд. Таким чином можна виготовити оригінальний торшер, який в напівтемряві створюватиме химерні тіні, щоб вражати гостей своєю оригінальністю.

Фіранка	Світильник	Плед

В'язаний гачком декор може мати різний характер, а отже, створювати різний настрій в інтер'єрі. Брутальність, чоловічу харизму продемонструють предмети дуже грубої в'язки, сплетені тільки з лицьових або виворітних стібків, без застосування візерункових схем. Щоб підкреслити приземленість, потрібно використовувати грубі волокна насичених відтінків. Такий декор ускладнює загальне враження.

Загалом, в будь-якому вигляді, в'язані речі створюють в інтер'єрі динаміку. За їх допомогою створюють різні текстури, що дає можливість урізноманітнити дизайн. Щоб вироби ручної роботи справляли максимальне враження, їх слід розміщувати в точках фокусу. Якщо не врахувати цей принцип, то намагання виявляться марними, адже вони будуть непомітними, другорядними деталями.

2.6.3. Гобелен – техніка декоративно-ужиткового мистецтва

Гобелен (франц. gobelin, від прізвища Gobelins) – витканий ручним способом килим-картина; складний, поліфункціональний витвір художнього ткацтва. Слово «гобелен» зародилося у Франції ще в ХІІ столітті. Колись невідомий Жиль Гобелен приїхав до Парижа і заснував там свою килимову ткацьку фабрику. Килими мали велику популярність у заможних людей, а король Людовик XIV навіть викупив цю ткацьку фабрику і створив «Королівську гобеленову мануфактуру», а килими стали називати гобеленами на честь їх творця. У той час гобелени були дуже дорогими, ними прикрашали королівські палаци або дарували знатним гостям. Королівська гобеленова мануфактура існує досі і є справжнім надбанням Франції. Спочатку гобеленами називали килими виробництва тільки цієї майстерні.

Однак історія гобелена куди довша. Техніка створення картин на килимах була відома ще в стародавньому Єгипті, а пік гобеленового мистецтва припав на IV-VII століття. У Європі популярність гобеленів зросла з початком Хрестових походів. Тоді створенням гобеленів займалася церква, тому головними сюжетами на килимах були біблійні чи історичні мотиви. Також часто траплялися гобелени з геометричними візерунками або рослинними орнаментами.

Гобелени виконували не лише декоративну функцію, але й відмінно захищали приміщення від протягів. Виробництво гобеленів в Європі почалося з Німеччини та Скандинавії, але вже наприкінці VI ст. центром гобеленового мистецтва стали Франція і Фландрія. Саме у Фландрії, вперше з моменту народження гобелена, виробництво розширилося до міських цехів, а не обмежувалося приватними майстрами. Тоді дуже популярними були гобелени з пейзажами і натюрмортами.

Нині гобелени знову популярні. Вони прекрасно підходять для прикраси приміщень у різних стилях. Розкішний масивний гобелен допоможе передати дух іншої країни і створити загадкову атмосферу в кімнаті.

Крім того, гобелени, особливо великі, здатні поглинати звуки, що теж актуально в умовах приміщень з тонкими стінками і поганою звукоізоляцією. Такі характеристики роблять його дуже зручним для користувачів у побуті. Техніка створення гобеленів, як і раніше, залишається досить складною, що і обґрунтовує високу ціну виробів. Крім того, зараз з гобеленів шиють килими, сумочки і навіть наряди.

Різновиди гобеленів

У сучасному світі гобеленами називають не тільки антикварні твори мистецтва, але й стилізовані килими. Давайте розглянемо, у чому основні відмінності між класичними гобеленами і моделями, створеними в схожій техніці.

Гладкий гобелен

Настінні килими – це тренд, який давно пішов у минуле. А стильні гобелени, навпаки, набирають популярність. Найпростіший варіант – це гладкі моделі без рельєфного візерунка і додаткового об’ємного декору. Створюють такі гобеленові килими в традиційній техніці. Їх можна спокійно вішати на стіну або класти на підлогу залежно від ваших естетичних уподобань.

Створення виробів відбувається так.

Спочатку художник малює макет килима натурального розміру. Потім вручну художник фарбує нитки з овечої вовни винятково натуральними барвниками потрібної кольорової гами (для виробництва деяких килимів потрібно до 100 різних відтінків!) та передає їх майстрам ткацтва ‒ килимарям. Далі, на зразок павучків, зробивши основу килима крученою конопляною ниткою на спеціальному пристрої ‒ дерев'яному верстаті (як це відбувалося і 500 років тому), майстри починають вручну ткати за класичною стародавньою технікою виконання.

Килимарі орієнтуються, якого кольору використати нитку за допомогою намальованого макета, що підкладається за основу майбутнього килима. Над килимом поширеного розміру 2м х 3м один майстер працює чотири місяці.

Фактурний гобелен. Трохи складніший варіант гобеленів – це фактурні вироби.

В цьому випадку виріб виконують за традиційною технікою, і тільки потім прикрашають опуклими стібками. Це дозволяє створити рельєфне полотно, привабливе не тільки через свій зовнішній вигляд, але і на дотик.

Багаторівневий гобелен. Така комбінована модель теж дуже цікава зовні.

Тут поєднано відразу кілька технік. Наприклад, килимок, в’язаний гачком, може бути доповнений витонченою вишивкою або бахромою по краях.

Нетканий гобелен ‒ це один з найцікавіших варіантів створення гобеленів.

Такі картини виконують з тканини, але іншими техніками. Найчастіше такі гобелени створюють за допомогою вишивки, в’язання або ж аплікації.

Одне з найголовніших правил у виборі гобеленового полотна полягає в тому, щоб воно не було занадто яскравим і поєднувалося за кольором з іншими деталями інтер’єру.

Загалом гобелен – це красивий арт-об’єкт, який має тільки об’єднувати різні частини приміщення. Щоб не було перебору з декором, гобелен має бути єдиним декоративним елементом у приміщенні, особливо, якщо воно невеликих розмірів. Поруч з полотном не радять вішати на стіну якісь додаткові картини.

Сюжет зображення потрібно вибирати, орієнтуючись на те, в якому стилі оформлено приміщення. Високо цінуються вироби, на яких зображено різні пейзажі, історичні сцени або репродукції відомих картин. Такі гарні гобелени цілком можуть стати прекрасним подарунком до свята для цінителя подібних творів мистецтва. Багатьом також припаде до смаку невеликих розмірів гобелен із зображенням геральдичних символів або атрибутики, що асоціюється з певною країною.

Гладкий гобелен	Багаторівневий гобелен
Нетканий гобелен	Фактурний гобелен

Популярні мотиви гобеленів

Старовинні картини. Для колекціонера і любителя антикваріату немає кращої знахідки, ніж стильний гобелен, який прикрашає репродукція старовинної картини, особливо якщо цей витвір ручної роботи. Найбільш популярні тематики – зображення полювання (особливо поширене королівське полювання), прийомів, де дам зображують у розкішних сукнях та в оточенні гарних речей. Така картина прекрасно впишеться в робочий кабінет, стилізований під старовину.

Пейзажі. Інший популярний жанр – це пейзажі. Тут можна знайти практично все що завгодно – від розсипів троянд по всьому полотну до зображення невеликого селища в стилі прованс. Райський сад або зображення розлогого дерева на тлі заходу сонця – це хороший варіант для оформлення спальні або вітальні в будь-якому стилі.

Зооморфні мотиви. На окрему увагу заслуговують зображення тварин. Милі котики або цуценята завжди викликають розчулення як дорослих, так і дітей. А картина з благородними оленями цілком підходить для того, щоб прикрасити нею приватний кабінет або хол на поверсі готелю.

Побутові теми. Мається на увазі зображення простих і знайомих усім картин: це може бути сімейна вечеря. Подібний декоративний елемент зробить приміщення затишним і точно радуватиме гостей протягом довгого часу.

Абстрактні зображення. Зовсім інший жанр – незрозумілі і нестандартні картини, які називають абстрактним мистецтвом. На відміну від класики, абстрактне мистецтво – це далеко не завжди зрозумілі картини. Гобелен в такому стилі цілком може являти собою просте поєднання яскравих кольорів. Червоний, синій і зелений відтінки переплітаються між собою так, що складно зрозуміти, що саме хотів сказати автор. Але водночас саме це і заворожує.

«Гобелен»

2.6.4. Ізонитка: витоки та технологія

Ізонитка або нитяна графіка

Ізонитка або нитяна графіка (зображення ниткою, нитковий дизайн) ‒ графічне зображення, в особливий спосіб виконане нитками на картоні або іншій твердій поверхні. Цю техніку також іноді називають ізографіка або вишивка по картону. Як поверхню ще можна використовувати оксамит (оксамитовий папір) або щільний папір. Деякі умільці роблять вишивку на дисках. Нитки можуть бути звичайні швейні, шерстяні, муліне або інші. Також можна використовувати кольорові шовкові нитки.

Історія техніки ізонитка

Нитяна графіка як вид мистецтва вперше з'явилася в Англії. Англійські ткачі придумали особливий спосіб переплетення ниток. Вони вбивали в дощечки цвяхи і в певній послідовності натягували на них нитки. Як результат виходили ажурні мереживні вироби, які використовували для прикраси житла.

Заповнення кута в техніці ізонитка

Інтерес до нитяної графіки то з'являвся, то зникав. Один із піків популярності був наприкінці ХIХ століття. Видавали книги з рукоділля, в яких описано незвичайний спосіб вишивки на папері, простий і легкий, доступний дітям. Зараз цим мистецтвом займаються в багатьох країнах світу: Великій Британії, США, Данії, Австралії тощо.

Найчастіше ізониткою називають вишивку на картоні, а нитяною графікою ‒ картини з цвяхів і ниток. Оскільки ніхто чітко закріпити назву не намагався, то будь-яка назва призведе до однієї техніки і практично означатиме одне і те саме. Ту саму техніку, але виконану на туго натягнутій тканині, стали називати «хордовими стежками» ‒ автор запатентувала свою назву і техніку.

		Техніка виконання ізонитки проста і доступна людині будь-якого віку. Для її освоєння достатньо знати три основних прийоми:
– заповнення кута;
– заповнення окружності;
– заповнення дуги.

Необхідні інструменти для роботи: картон, може бути оксамитовий папір або тонка фанера, нитки різного кольору (швейні, муліне, ірис, шовкові), голка, шило, ножиці, циркуль, лінійка.

Основний прийом ‒ заповнення кута. З вивороту основи креслимо кут. Кожну сторону кута необхідно розбити на рівні відрізки. Кількість відрізків на сторонах кута має бути однаковою. Для зручності пронумеруйте кожну з точок від 1 до ... (у нашому прикладі до 20). Що щільніше розташовано точки одна від одної, то чіткішим вийде малюнок. Однак і робити його буде важче.

Робимо проколи у всіх точках крім верхівки кута.

З вивороту нитка вводиться в точку 1 і опускається в точку 2.

Далі нитка проводиться з точки 2 в точку 3 і так далі.

Питання для самоконтролю

1. Вкажіть відомі вам способи плетіння. 2. Чи використовуєте ви вдома в інтер’єрі плетені вироби? 3. Визначте доцільність, з погляду догляду, використання плетених виробів в інтер’єрі закладів розміщення? 4. Визначте, для яких стилів інтер’єру доцільним буде застосування гобеленів? 5. До якого виду декоративно-ужиткового мистецтва належить виріб на фото нижче? Для якого стилю інтер’єру доцільне застосування цього виробу?

Попередня тема

На початок

Наступна тема