ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ЕСТЕТИЧНОГО

ОФОРМЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКИ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА В ДИЗАЙНІ ГОТЕЛІВ

2.3. Декоративно-ужиткове мистецтво в інтер’єрі

2.3.1. Характеристика декоративно-ужиткового мистецтва, його завдання, специфіка

2.3.2. Сфера використання декоративно-ужиткового мистецтва, принципи використання в інтер’єрі. Напрями художньої творчості в ужитковому мистецтві

2.3. Декоративно-ужиткове мистецтво в інтер’єрі

Декоративно-ужиткове мистецтво – предметно-духовний світ людини – охоплює численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні види – кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння – виникли на світанку людської цивілізації, інші – молоді: гобелен, мереживо, вироби з бісеру, витинанки з паперу.

2.3.1. Характеристика декоративно-ужиткового мистецтва, його завдання, специфіка

Для народного декоративно-ужиткового мистецтва характерний постійний зв’язок з традиціями минулого, в ньому відображено ті соціально-економічні та культурні зміни, що відбувалися у житті народу в процесі його історичного розвитку. Мистецтву загалом притаманні такі ознаки, як узагальненість художнього образу, стилізація і умовність орнаментальних форм, яскрава декоративність та композиційна ясність.

Декоративна галузь декоративно-ужиткового мистецтва має значну перевагу художніх засад оздоблення над утилітарними і складається із видів ‒ технік.

Для зручності останні групуємо за домінуючими виражальними ознаками:
		– поліхромна група: ткацтво, килимарство, вишивка, батик, вибійка, бісер, писанкарство, розпис (дерево, кераміка, скло тощо);
– монохромна група: інкрустація, випалювання, чернь, гравіювання;
– пластична група: різьблення, тиснення, карбування, пластика малих форм;
– ажурно-силуетна група: ковальство і слюсарство, мереживо, витинанки, ажурно-силуетна пластика;

Ткацтво
	Ткацтво – один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво – це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті.
https://www.youtube.com/watch?v=-zGlbWr9WmY

Ткацьке виробництво об’єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і завершальну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.

Килимарство
	Килимарство відоме з прадавніх часів і має свою історію. Воно було поширене і в країнах Сходу, і в Стародавньому Римі, і в Київській Русі. Килимарство – це виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом.

Килими – це унікальні твори, в яких виявлено високу культуру технічного виконання, орнаментальне, композиційне, колористичне багатство. Килим ткали з овечої вовни.

Важливе значення мають добір якісної сировини (волокон), відповідна підготовка пряжі, прядіння ниток, їх фарбування, техніка ткання, принципи орнаментально-композиційного рішення і кінцева обробка виробів: зарублення, в’язання тороків, вирівнювання, вичісування.

Вишивка
	Вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-ужиткового мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотипністю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості.

Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлено у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.

В’язання
	В’язання – популярний вид в Україні домашнього заняття, який полягає у виготовленні суцільного полотна або окремих виробів переплітанням нитки у вигляді петель.

Мереживо
	Мереживо – один з популярних видів народного декоративного мистецтва; ажурні, сітчасті, декоративні вироби з лляних шовкових, бавовняних, металевих та інших ниток. Мереживо виготовляють для оздоблення одягу, прикрашення тканин інтер’єрного призначення.

Вибійка, розпис
	Вибійка, розпис (вибивання, набійка, друкування, мальованка, димка, синильниця) – це тканини з візерунками, нанесеними за допомогою різьблених дощок (форм, печаток, степлів); декорування тканин, коли орнамент утворюється не в процесі ткання, а його наносять на готову тканину, друкують.

Дослідники вибійки часто називають її народною графікою. Відмінність назв обґрунтовується різними техніками вибивання узорів, періодами виготовлення та побутування в окремих регіонах України.

Художня обробка шкіри
	Художня обробка шкіри – це вид декоративно-ужиткового мистецтва із специфічними прийомами формоутворення, оздоблення, утворює чимало естетично досконалих побутових речей,: взуття, одягу тощо. Основним матеріалом є натуральна шкіра, а з ХХ ст. – штучна.

Художнє плетіння
	Художнє плетіння – це вид декоративно-ужиткового мистецтва, що означає процес виготовлення творів, виробів з природних, рослинних матеріалів. Плетені вироби відомі з епохи, де їх виплітали як посудини для зберігання зерна.

Суцільне плетіння – це переплетення навхрест вертикальних каркасних плотів з горизонталь-ними стрічками.	Візерунчасте плетіння відзначається приваб-ливістю поверхніх виробів.	Ажурне плетіння ори-гінальне за структурою та фактурою поверхні.

Писанкарство
	Писанкарство. Розпис писанок має стародавнє коріння, характеризується вишуканими, символічними орнамен-тальними мотивами, які чітко підпорядковуються формі яйця.

Розмальовки та різьблення також належать до декоративно-ужиткового мистецтва.

Витинанка
	Витинанка. Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з’являються в середині ХІХ століття. Орнамент традиційних витинанок – це геометричний і рослинний, трапляються також антропоморфні та зооморфні фігурки.

2.3.2. Сфера використання декоративно-ужиткового мистецтва, принципи використання в інтер’єрі. Напрями художньої творчості в ужитковому мистецтві

Різнобарв’я мистецьких смаків в дизайні сьогодні дає змогу створити яскраві інтер’єрні рішення, які просто чарують своєю ексклюзивністю та матеріалами ХХІ ст. Стильова та композиційна організація засобами художньої виразності в інтер’єрах є потужним впливом сприйняття навколишнього середовища. Наповнення громадських будівель, а саме готелів України, є, безумовно, важливим чинником створення неординарного дизайну інтер’єрів за допомогою мистецьких підходів. Одним з них є монументально-декоративне мистецтво, що може надавати інтер’єрам нового бачення у вираженні композиційних акцентів.

Виконання монументального розпису, який є першим із засобів монументально-декоративного мистецтва, новим проявом, викликає зацікавленість та здивування.

Монументальний розпис
	Монументальний розпис ХХІ ст. поділяється на художній та оптично-ілюзійний, що дає змогу відчути відвідувачам ніби вони опинилися в інших вимірах, що є фантастичним елементом. Розписати декоративно стіну орнаментом, роблячи наголос на українську етнічність, є цікавим та оригінальним підходом.

Виконаний чорно-білими тонами розпис, що відображає в інтер’єрі гламурні нюанси, надає композиційним варіаціям стилю та смаку.

Що стосується розпису, який має займати велику площу на стіні та розміщуватися, наприклад в вестибюлі, ресторані, кафе, холах, то він належить до оптичних ілюзій. Композиційне забарвлення таких розписів не може мати багато кольорів і різних елементів.

Стабільно це модульна продумана площинна композиція, що переходить в 3D-зображення.

Іншим засобом монументально-декоративного мистецтва в дизайні є вітражі. Вітражами називають будь-яке декоративне скляне заповнення віконних і дверних отворів, ліхтарів, плафонів, зведень, куполів, суцільних площин стін і спеціальних прикрас художніх виробів.

Призначення вітражів різноманітне: вони є багатою декоративною прикрасою будівель і окремих приміщень, замінюють шибки і дверні фільонки, пропускають світло і дають можливість ізолювати приміщення перших поверхів від сторонніх поглядів. У наш час дуже популярні вітражні вставки для меблів, а також декорування вітражним склом ніш, перегородок, дверей і стель.

Третім невід’ємним засобом монументально-декоративного мистецтва є дизайн мозаїки. Мозаїка, яка є доволі довгим за тривалістю композиційним елементом дизайну, наповнює приміщення інтер’єрів готелів природними матеріалами та чудовим декором.

Мозаїчне панно в санвузлі готельного номеру
	Навіть невелика деталь, викладена мозаїкою в інтер’єрі, може надавати заможного вигляду та елітності. Будь-яке приміщення підтримує декор мозаїки, починаючи з холів, закінчуючи санвузлами.

Мозаїчна композиція «Квітка» (ресторан готелю «Україна» м. Київ)
	Прикладом готельних мозаїчних композицій є ресторан в готелі «Україна» м. Києва, де на всю стіну нанесено яскраве зображення теплих відтінків жовтогарячої гамми кольорів у поєднанні з молочно-бежевими.

Грайливого настрою надають освітлення та підбір колористики меблів самого інтер’єру ресторану в гармонії з окресленою та концептуальною ідеєю.

Маленькі розміри мозаїчних елементів дозволяють обходити кутки, декорувати різноманітні повороти та округлення, прикрашати арки, колони та ніші. Особливо несподівано виглядає мозаїка з маленьких напівдорогоцінних каменів, натурального дерева, річкової гальки. Поряд з класичною мозаїкою виробники пропонують форми, що нагадують луску риби, плетення, кола та еліпси, квіти та листя. Окремі елементи, закріплені на сітці, збирають у великі модулі для монтування на стіну чи розрізають на вузькі смуги для вставки між основними плитами.

Оригінальним підходом до декорування та підкреслення неординарного дизайну готельних інтер’єрів є гобелени, що відіграють мистецьку роль великої ручної роботи та окреслюють сюжети тих часів, коли їх було створено.

Гобелен Б. Губаль «Переплелись, як мамине життя»
	Гобелен (франц.) – настінний безворсовий килим зі сюжетною чи орнаментальною композицією, виконують у дуже складній та трудомісткій техніці ручного ткацтва на спеціальних станках. Основою гобелену слугувала нефарбована вовна.

Зображення створювали переплетінням ниток основи з кольоровими шовковими чи вовняними нитками, інколи за сюжетом у гобелени вплітали золоту чи срібну нитку.

Гобелени українських майстрів дивують і захоплюють, що викликає пошану та гордість за українських митців. Не можна не наголосити на творчості одного з найталановитіших представників львівської школи – Богдана Губаля, який працює на Івано-Франківщині. Творчість його позначена високою живописно-пластичною культурою. У його роботах органічно поєднано колористичні абстракції з умовно фігуративними зображеннями, новаторський підхід до матеріалу з глибинним розумінням національних традицій.

Це дає змогу створювати експресивні роботи нового звучання.

Монументально-декоративним засобом організації дизайну в інтер’єрі, що просто вражає та зачаровує, є барельєф. Він є опуклим зображенням окремих фігур, цілих груп або будь-яких предметів. Їх створюють з різних матеріалів: виліплюють з глини, висікають з мармуру чи з якогось іншого каменю, вирізають з дерева або відливають з алебастру та бронзи. За своєю суттю барельєф – це декоративне об’ємне панно, яке робить інтер’єр неповторним, надає йому унікальних рис.

Барельєф:	-тонований на стіні	-з підсваткою
https://www.youtube.com/watch?v=1BWXhcW_w8Q

І справді, барельєф неможливо повторити двічі, адже це ручна робота, яка враховує усі особливості поверхні, що її декорують. І навіть якщо захочеться створити панно за фотографією вже існуючого барельєфа, все одно декор відрізнятиметься від прототипу.

Існує декілька видів рельєфних зображень:
		Барельєф – це вид площинної скульптури, коли опуклі частини зображення виступають над площиною менше, ніж на половину об’єму.
Горельєф – опуклі частини виступають над площиною більше, ніж на половину об’єму.
Контррельєф – це коли зображення не виступає, а, навпаки, поглиблюється всередину площини.

На відміну від декоративного розпису, барельєф можна не виділяти кольором, і тоді малюнок проявлятиметься внаслідок гри світла і тіні, особливо активно за штучного освітлення.

Можна вирішити, чи потрібно акцентувати увагу на декорі саме в цю хвилину або виділити його пізніше. Для цього досить лише увімкнути підсвічування, що є елементом декорування.

Складні композиційні декорування холів, сходів, коридорів та вестибюлів не можуть обійтися без горельєфних задумів дизайнерів.

Декоративний горельєф у стилі модерн
	Прикладом є декоративний горельєф в готелі м. Києва «Перлина Дніпра», який є декоруванням в стилі модерн. Пластичні форми ніби виростають із стіни, де ми бачимо площинну, рельєфну та об’ємну композицію. Елегантність форм приваблює та надихає новітнім баченням дизайнерських смаків.

Питання для самоконтролю

1. Аргументуйте, чи всі види декоративно-ужиткового мистецтва можна застосувати для оздоблення інтер’єру закладів розміщення? 2. Враховуючи значну фінансову витратність окремих видів декоративно-ужиткового мистецтва (мозаїка, барельєф), для готелів яких категорій і типів варто їх застосовувати? 3. У чому полягає відмінність між барельєфом, горельєфом та контррельєфом? 4. Для яких стилів інтер’єру характерний монументальний розпис? 5. Наведіть приклади застосування вибійки в декоруванні інтер’єрів?

Попередня тема

На початок

Наступна тема