ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ЕСТЕТИЧНОГО

ОФОРМЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКИ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА В ДИЗАЙНІ ГОТЕЛІВ

2.2. Національні традиції в мистецтві

2.2.1. Орнамент та його роль у композиції

2.2.2. Найбільш поширені орнаменти

2.2. Національні традиції в мистецтві

Декоративно-ужиткове мистецтво – це мистецтво, що відповідає за створення художніх виробів, які мають практичне застосування, а також художня обробка (оздоблення) побутових предметів (меблів, тканин, знарядь праці, одягу, посуду та іншого).

Спільними рисами прадавнього декоративно-ужиткового мистецтва у різних культурних регіонах світу були стилізація та магічне спрямування.

Витоки мистецької, або художньої, творчості людини містяться, безумовно, в міфологічній та первинно-релігійній творчості. Людина була впевнена у безпосередній дійовості створених нею зображень, її співів і танців, що спершу мали ритуальне призначення. Дійовість створених образів (у наскельному малюнку, співі, танцювальних рухах) людина сприймала як щось самоочевидне.

Поступово поряд із реально-практичним визнанням необхідності мистецької творчості, створення художніх образів людина усвідомлює власне як естетичну функцію самої цієї форми діяльності, так і її продуктів.

Оскільки мистецтво ґрунтується на наслідуванні, воно має пізнавальну функцію, адже у здатності людини до наслідування постає первинне джерело її знань. Водночас мистецтво – не що інше, як здатність творити щось на основі певного, правильного міркування.

Сьогодні залишається актуальною і надалі розвивається форма творчого діяння людини, яка поєднує ознаки і практичної, і мистецької творчості. Йдеться про ужиткове мистецтво, що створює предмети побуту за законами краси, відповідно до еталонів прекрасного. Майстри ужиткового мистецтва виробляють речі, не тільки корисні в побуті, а й красиві, шо мають свій стиль і відтворюють певний художній образ, який виражає призначення цих предметів і несе узагальнену інформацію про тип, стиль життя та світобачення не тільки самого творця, але й народу, епохи загалом. Естетичний вплив предметів ужиткового мистецтва людина сприймає повсякчасно, повсякденно. Речі, що оточують людину та слугують певним її цілям, створюють затишок, певним чином організують побутову діяльність особистості, можуть за своєю досконалістю й витонченістю підійматися до вершин мистецтва.

Ужиткове мистецтво є національним за своєю суттю, оскільки воно народжується зі звичаїв, обрядів, вірувань народу і безпосередньо наближене до його виробничої дія льності, до його побуту.

У давнину твори ужиткового мистецтва ‒ це насамперед предмети розкоші (Єгипет), гарні та зручні речі (Греція), речі, що вирізняються витонченим смаком (Рим).

Середньовічний аскетизм наклав свій відбиток на ужиткове мистецтво, надавши йому суто конструктивного, раціоналістично-суворого, утилітарного характеру. У пізніші часи розвитку феодального суспільства для ужиткових речей стає характерним поєднання прикраси та конструкції. На виготовлення меблів, пошиття костюмів почали переносити принципи та форми архітектури, водночас особливу увагу приділяють оздобленню, орнаментуванню вироблених речей. В епоху Відродження важливого значення набуває єдність функції та краси. Речі, створені тієї пори, і нині зберігають свою індивідуальну неповторність. Це унікальні твори мистецтва, що передають чарівність таланту і всієї особистості їхнього творця ‒ майстра, художника, ремісника.

2.2.1. Орнамент та його роль у композиції

	Орнамент ‒ це особливий вид художньої творчості, який, як вважають багато дослідників, не існує у вигляді самостійного твору, він лише прикрашає собою ту чи іншу річ, але, тим не менш,
«... являє собою досить складну художню структуру, для створення якої використовують різні виразні засоби. Серед них ‒ колір, фактура і математичні основи орнаментальної композиції ‒ ритм, симетрія; графічна експресія орнаментальних ліній, їх пружність і рухливість, гнучкість або незграбність; пластика ‒ в рельєфних орнаментах; і, нарешті, виразні якості використовуваних натурних мотивів, краса намальованої квітки, вигин стебла, узорчастість листа...»
Термін орнамент пов'язаний з терміном декор, який
«ніколи не існує в чистому вигляді, він складається з поєднання корисного і красивого; в основу покладено функціональність, краса приходить слідом за нею».

Декор має підтримати або підкреслити форму виробу.

Кожен з орнаментальних символів приховує етапи історичного розвитку людства (знаки первісних культур, середньовічні релігійні символи, метафори народно-поетичного осмислення, а також символи, притаманні сучасним естетичним канонам).

Орнаменти мають власну класифікацію.

За характером композиційні орнаменти класифікують на:
	– стрічкові; – сітчасті; – композиційно-замкнені

	За мотивами, які використовують в орнаментах, їх поділяють на:
– геометричні;
– рослинні;
– зооморфні (зображення тварин);
– антропоморфні (зображення людей);
– космогонічні (солярні знаки – зображення Сонця і планет, уявлень про їх рух та конструкцію і функціонування світу);
– епіграфічні (орнаментні написи, наприклад слов'янська в'язь, арабське письмо);
– скейоморфні (у перекладі з грецьк.– знаряддя, посуд; наслідування слідів різних технічних засобів, наприклад лозоплетіння, ткання, обв'язування ременем, шнуром, окуття).

«Види орнаментів» Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=FaBPo5pHf34

Орнаменти також поділяються на площинні та рельєфні.

Площинний орнамент – прикраса на плоскій або кривій поверхнях.

Рельєфний або випуклий орнамент – прикраса на дереві, кості, камені або металі.

Суттєва ознака багатьох різновидів орнаментів ‒ чітко виражений ритм ‒ рівномірне чергування деяких елементів. Одна і та сама група елементів може повторюватися скільки завгодно разів. Цю групу часто називають мотивом, або рапортом, а частину поверхні, на якій розміщено мотив, ‒ фоном, або полем орнаменту. Орнамент, у якому весь час повторюється одна і та сама група елементів, можна назвати одномотивним.

Способи організації орнаментів:
		– стрічковий; – сітчастий; – композиційно-замкнений та ін.;
Орнаменти поділяють на:
		– незамкнений стрічковий; – сітчастий; – композиційно-замкнений;

Стрічковий орнамент (або фризовий) – це візерунок, декоративні елементи якого створюють ритмічний ряд з відкритим двобічним рухом, що вписується в стрічку. Стрічковий орнамент розміщують у смузі з вертикальним або горизонтальним членуваннями мотивів. До цього типу орнаменту відносять бордюри, облямівки, шпалери, а також меандр.

Сітчастий орнамент ‒ композиція будується за допомогою сітки, яка складається із системи різноманітних вузлів. Він будується на ритмічних чергуваннях одного або декількох мотивів.

Розрізняють п'ять різновидів орнаментів, які ґрунтуються на формах: а) квадратній; б) трикутній; в) прямокутній; г) ромбоподібній; ґ) паралелограмній.

Композиційно-замкнений орнамент ‒ візерунок, декоративні елементи якого згруповано так, що створюють замкнений рух.

	Можливі чотири основні види побудови замкнених орнаментів:
– за допомогою однієї площини симетрії;
– за допомогою однієї осі симетрії;
– за допомогою однієї осі і декількох площин симетрії;
– за допомогою декількох осей і площин симетрії

Замкнений орнамент розміщують в конкретній формі: квадраті, прямокутнику або в колі. За принципом замкненого орнаменту будують композиції із символічним зображенням емблем, значків.

Композиційно-замкнений орнамент є симетричним або асиметричним. Асиметрична побудова вимагає досвіду в роботі з композицією, оскільки дуже важко досягти гармонійної врівноваженості всіх елементів, не використовуючи симетрії. Слід зазначити, що вдале вирішення композиції за принципом врівноваженої асиметрії як результат дає більш цікавий результат.

2.2.2. Найбільш поширені орнаменти

Орнамент «дамаск», або «дамаський візерунок». Дамаський візерунок ‒ найвідоміший рослинний орнамент. Він являє собою вертикальні ряди симетричного квіткового малюнка, складеного з плавних витіюватих ліній. Квітка в дамаському візерунку зазвичай немов обрамлена такими самими крученими, сплетеними одна з одною лініями.

Спочатку «дамаск» ‒ це візерунок тканини. Стиль і техніка виникли в ранньому середньовіччі в сирійському місті Дамаску. І донині цей орнамент, що прикрашає тепер не тільки тканини, але й інші матеріали, називають «Дамаском» або «дамаським».

Дамаський орнамент найчастіше прикрашає стіни. Шпалери з візерунком «дамаск» мають величезний попит. Вони дуже універсальні і їх застосовують у різних стилях. У класичних інтер'єрах шпалерами з дамаським візерунком можуть бути обклеєні всі стіни. У сучасному дизайні їх використовують, зазвичай, для акцентування і виділення деяких стін або фрагментів.

Тканини з дамаським орнаментом застосовують для оббивки, а також створення текстильного декору ‒ декоративних подушок, покривал тощо. «Дамаск» ненав'язливий, приємний для ока. Втім, в останні роки в моду ввійшли шпалери з контрастним чорно-білим «Дамаском», але їх, зазвичай, застосовують тільки як акцентні.

Орнамент «пейслі» в інтер'єрі
	Цей візерунок має й інші назви: турецькі огірки, індійські огірки, турецький біб. Складається він з повторюваних елементів, що нагадують за формою краплю. Орнамент зародився чи то в Індії, чи то в Персії. У будь-якому випадку його традиційно вважають східним орнаментом і використовують, зазвичай, створюючи інтер'єри у східному та колоніальному стилі. Орнамент частіше задіюють у текстилі.

Шпалери з «пейслі» теж можна знайти в продажу, але їх вибір залишає бажати кращого. Навіть невелике вкраплення «пейслі» в інтер'єр надасть йому духу сходу чи чарівності ретро. Шпалери і тканини з «пейслі» бувають як яскравими, так і нейтральними, стриманими. Другі можна використовувати як акцентні в сучасному елегантному інтер'єрі без яскраво вираженої стилістики.

Орнамент «решітка» в інтер'єрі
Англійською орнамент зветься «imperial trellis». Цей візерунок не надто відомий у нас, проте на Заході він надзвичайно популярний. Imperial trellis ‒ це геометричний орнамент, однаково часто виявляє себе в обробці, тканинах, предметах меблів та декору.

«Решітка» ‒ це впорядкованість і гармонія форм. Складні ґратчасті елементи завжди привертають увагу, чи то паркан, альтанка, лиштви або ставні. Ці елементи дають естетичне задоволення, радують око. Орнамент «решітка» сприймається так само. Він робить інтер'єр затишнішим.

Орнамент застосовують і в класичних, і в сучасних інтер'єрах. Особливо вдалим є його включення в монохромний дизайн. Монохромний орнамент «решітка» не додасть кольору і зайвої декоративності, але ефектно вирішить проблему одноманітності, і додасть структуру та ілюзію об'єму.

Перевага «решітки» в ненав'язливості, а також в універсальності, адже структура орнаменту двоїста: з одного боку ‒ тверда і лаконічна, а з іншого ‒ м'яка і жіночна. Тому цей візерунок чудово поєднується як з важкими грубуватими меблями, так і з легкими, світлими, майже повітряними. До речі, «imperial trellis» ‒ це зовсім юний орнамент, який придумала сучасна дизайнерка Келлі Уістлер. Келлі відома переважно як розробник гламурних інтер'єрів. Однак її орнамент «решітка» вийшов зовсім не гламурним, а універсальним. У ньому можна розгледіти і грецькі мотиви, і марокканську декоративність, і пасторальну простоту, і класичний порядок. А отже, «грати» пасуватимуть багатьом інтер'єрам.

Орнамент «гусяча лапка» в інтер'єрі
«Гусяча лапка» ‒ це класичний орнамент, який ще називають ламаною клітинкою. Англійською він найбільше відомий під назвою Houndstooth. «Гусяча лапка» є текстильним орнаментом.

Особливу популярність він отримав у ХХ столітті завдяки Коко Шанель, яка створювала жіночі костюми з тканини з цим малюнком. Ну а батьківщина орнаменту ‒ Шотландія.

«Гусяча лапка» ‒ двокольоровий, зазвичай чорно-білий, геометричний орнамент, що складається з елементів, яку нагадують ламану клітинку або абстрактний чотирикутний малюнок. «Гусяча лапка» ‒ це практично символ елегантності. Будь-якому інтер'єру орнамент додасть строгості, лаконічності, серйозності. Ідеальний для класичних інтер'єрів, англійського та шотландського стилю, оформлення кабінетів. Якщо створюють чорно-білий інтер'єр, в декорі можна використовувати «гусячу лапку», яка підкреслить ефект контрастності. Ну а для інших інтер'єрів можливі інші колірні варіанти орнаменту.

Дрібну і середню «гусячу лапку» в інтер'єрі рекомендовано використовувати в обмеженій кількості, оскільки від неї може мерехтіти в очах. Інтер'єр, в якому багато цього орнаменту, виглядає перенасиченим і занадто контрастним. Можна, наприклад, обклеїти шпалерами з «гусячою лапкою» одну акцентну стіну, а біля іншої стіни поставити крісло з цим самим орнаментом. Або, наприклад, постелити в спальні килим з «гусячою лапкою» і покласти на ліжко пару декоративних подушок з аналогічним малюнком.

До речі, «гусяча лапка» в інтер'єрі чудово гармонує з іншими орнаментами і малюнками, особливо зі смужкою і флористичними візерунками, зокрема з «дамаском».

Орнамент «чотирилисник» в інтер’єрі
Відомий орнамент, що складається з повторюваних елементів. Кожен елемент – це чотири кола однакового діаметра, що частково перекривають одне одного.

В елементі можуть бути прямі кути на стику кіл ‒ такий «чотирилисник» називають ускладненим. Елементи можуть бути класичними з однаковою довжиною і шириною або витягнутими по горизонталі або по вертикалі.

Цей орнамент дійшов до нас з неймовірно глибокої давнини. Він належить до традиційних візерунків, трапляється і в архітектурі, і в мистецтві, і в християнській символіці, і в геральдиці. «Чотирилисник» і близькі до нього форми можна виявити і в автентичних марокканських орнаментах.

У дизайні інтер’єрів цей узор дуже популярний. Його не обходять увагою виробники текстилю, шпалер, оббивок, килимів, лінолеуму. Форму «чотирилисника» надають настінним дзеркалам, фоторамкам і навіть елементам меблів. З фігурних решіток з цим орнаментом створюють ширми, перегородки та інші декоративні предмети.

Орнамент «ялинка» в інтер’єрі
Цей простенький візерунок відомий як «зиґзаґ», а англійською як «chevron». Простий, навіть примітивний малюнок, яким прикрашали предмети побуту в глибоку давнину. Незважаючи на простоту і тривіальність, візерунок «ялинка» і в наші дні залишається одним з найпопулярніших орнаментів.

Його перевага ‒ у здатності «ламати» простір, змінюючи його геометрію. Візерунок може створювати зорові ілюзії, чим і користуються дизайнери. Наприклад, ковролін із таким малюнком або паркет, викладений ялинкою, візуально розширять вузьку кімнату. Якщо обклеїти шпалерами в велику «ялинку» виступи на стіні, то вони стануть майже непомітними і зіллються з рештою стінної поверхні. Стелі в кімнаті зі стінами, прикрашеними «ялинкою», візуально піднімуться, при цьому кімната не буде здаватися вужчою.

До речі, саме простота цього орнаменту зумовила його високу популярність в народі. Адже зиґзаґ можна без складнощів намалювати своїми руками. Пофарбувати стіни в «ялинку» зовсім не складно ‒ потрібно лише правильно наклеїти малярський скотч. Зиґзаґом вручну розмальовують внутрішні поверхні стелажів і відкритих шаф. З дрібних прямокутних плиток і паркету теж створюють «ялинку» на підлозі і стінах, що, загалом, нескладно. Одним словом, зиґзаґ доступний всім.

Проте надмірно активно вводити «ялинку» в інтер’єр не варто ‒ все-таки візерунок цей досить «агресивний» (гострі кути) і нав’язливий (створює візуальні ілюзії, стомлює). Тому поряд з «ялинкою» обов’язково мають бути гладкі, однотонні поверхні.

Орнамент «тартан» в інтер’єрі
Це традиційна шотландська клітка, утворена шляхом перпендикулярного переплетення ниток різних кольорів. Колірних схем тартана ‒ безліч.

Шотландська клітка залишається класикою, актуальною в усі часи. Вона періодично стає трендом в одязі та аксесуарах, але, по суті, ніколи не виходить з моди.

Тартан комбінують з одним із кольорів, наявних в орнаменті, а також зі смужкою і кольоровими малюнками.

«Меандр» в інтер’єрі
Це чорно-білий геометричний орнамент, відомий ще з часів неоліту. Прийнято також вважати його традиційним грецьким орнаментом. Являє собою безперервну ламану лінію.

Оскільки меандр ‒ це лінія, то використовують цей орнамент переважно як «окантовку», тобто як декоративний бордюр. Меандром прикрашають стик стін і стелі, границю підлогового покриття, край покривала, подушки, штори тощо. Виробляють і тканини з цим орнаментом: лінія меандру безперервно повторюється і утворює цілісний геометричний візерунок.

Тканини і бордюри з меандром використовують під час декорування класичних інтер’єрів, а також у двокольоровому чорно-білому дизайні незалежно від його стилю.

Орнамент «луска» в інтер’єрі
Цей орнамент складається з кіл або овалів, які частково перекривають один одного, і нагадує риб’ячу луску.

Візерунок «луска» був популярний в 50-х роках, тому застосовують його переважно для введення в інтер’єр ретромотивів. Використовують орнамент в оздобленні стін, і в декорі. Візерунок створює сонячний, життєрадісний настрій в приміщенні, але може швидко стомлювати, тому краще застосовувати його тільки для акцентування. Підходить для інтер’єрів у стилі ретро і кантрі, а також для еклектичного дизайну.

Ромби в інтер’єрі
Цей орнамент англійською зветься «argyle». Це ще один ретровізерунок, що складається з ромбів різних кольорів. Фігури перетинаються тонкими діагональними лініями, створюють додаткові ряди ромбів.

Цей орнамент не набридає і не дратує, якщо, звичайно, він не дуже контрастний. Він робить приміщення затишним і теплим, оскільки асоціюється з м’якими в’язаними речами, що зігрівають у холоди.

«Орнаменти в інтер’єрі закладів розміщення»

Питання для самоконтролю

1. До яких типів орнаменту належить орнамент «дамаск»?

2. Який орнамент є найбільш простим для самостійного виконання?

Стиль інтер’єру	Орнамент
Класичний
Мінімалізм
Ар-деко
Прованс

3. Для якого типу інтер’єру ви порекомендуєте застосувати орнамент «гусяча лапка»?

4. Який орнамент традиційно вважається східним і переважає в декорі текстильних виробів?

Попередня тема

На початок

Наступна тема