СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE

SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE

МОДУЛЬ 2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE

Електронний посібник/The electronic manual

ГОЛОВНА/HOME PAGE	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ/THEORETICAL INFORMATION	АНОТАЦІЯ/ABSTRACT
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ/LIST OF REFERENCES		УКЛАДАЧІ/COMPILED BY

3. СУЧАСНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ-ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ТА ОЦІНКИ

ДОБРОБУТУ ТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ

ЛАБОРАТОРНА/ПРАКТИЧНА РОБОТА

3.7. Оцінювання благополуччя птиці за виробництва яєць

Значення фізіологічних і етологічних реакцій курей для оцінювання благополуччя за надінтенсивних технологій і кліткових систем утримання

Особливості фізіології птиці. Основою природних етологічних потреб птиці є рух з постійним пошуком корму, згрібанням, дзьобанням або клюванням, розведенням і маханням крилами, купанням в піску і сонячних променях. Отже, найбільш відповідними є вільні системи утримання курей в пташниках або пересувних домиках, обладнаних гніздами, з природним виходом на долівку з підстилкою та вільним виходом на вигул.

Згідно з технологічними нормативами за інтенсивних технологій в одній клітці утримується по 5 курей, ці клітки настільки малі, що птиця не має змоги розправити крила, рухатися, клювати, дряпати ґрунт. У клітках кури позбавлені природних інстинктів, наприклад, сидіти на сідалах, купатися в пороху, будувати гніздо.

В 1996 р. Науковий Ветеринарний Комітет Європейської Комісії, до якого входять ветеринарні лікарі з усіх країн Євросоюзу, зазначив:

«Кури мають потребу відкладати яйця на гніздо, і це є наслідком їх природного інстинкту» (НВК, 1996). За батарейного утримання це неможливо. Кури не мають ні місця, ні матеріалу для гнізда. Науковий ветеринарний комітет також зазначив:

«Кури потребують підстилки, щоб клювати, дряпати і купатися в пороху». У клітках це неможливо.

Крім того: «Кури потребують сидіння на сідалі, особливо вночі». Це також неможливо у клітках.

У звіті Наукового Ветеринарного Комітету було визначено, що:

«Батарейне утримання не є природним середовищем для птиці ... маленький розмір кліток та неприродність перебування в них, ці клітки мають серйозні недоліки щодо благополуччя курей».

Крім того, кури страждають від фізичних ушкоджень, особливо кінцівок та крил. Тому вони мають дуже слабкі кістки, внаслідок обмеження руху часто страждають від переломів кінцівок, пошкоджень дзьоба та кігтів об дріт кліток.

Отже, як перелічені вище, так й інші властиві для батарейного утримання курей фактори постійно викликають у них незадоволення інстинктивних потреб, страждання і захворювання. Тому ці системи утримання курей мають бути ЗАБОРОНЕНІ!!!

Мінімально допустимі нормативи утримання курей несучок в кліткових батареях та законодавчі акти ЄС

Проте і досі найбільше яєць в країнах Європейського Союзу і в Україні продукують за надінтенсивних технологій з батарейним утриманні курей.

У 1988 р. було прийнято директиву ЄС про Батарейне утримання (88/166/ЄС), яка містить вимогу, що для кожної курки за такого утримання має бути надано принаймні 450 см² підлоги.

У директиві від 19 липня 1999 року 1999/74/ЄС вказано мінімальні стандарти для захисту курей-несучок, зокрема:

Батарейні кури повинні мати:

Принаймні 550 см² кліткової площі на кожну курку.

Вони мають бути забезпечені годівницями (по 10 см на кожну курку).

У клітках мають бути автонапувалки такої самої довжини, як і годівниці.

Висота клітки повинна мати принаймні 40 см (65% площі клітки) і не менше 35 см в інших частинах клітки.

Підлога має бути сконструйована так, щоб кури не могли пошкодити кігті, нахил підлоги не має перевищувати від 8 до 14%. Клітки мають бути обладнані пристосуванням для обрізки кігтів.

«Держави-члени ЄС повинні гарантувати, що утримання в кліткових батареях, згаданих вище, буде заборонене, починаючи з 1 січня 2012 року, а починаючи з 1.01.2003 заборонено будувати такі типи пташників чи починати їх використовувати» (1999/74/ЄС). Також заборонено обладнувати клітковими батареями старого типу вже збудовані будівлі.

Виходячи із законодавчих актів в країнах ЄС, на перехідний період 2003-2011 рр. було розроблено системи, за яких пташники обладнуються клітками перехідного типу, або вдосконаленими, в яких обов’язкове дотримання всіх основних гігієнічних нормативів і вимог благополуччя.

Розроблені і впроваджуються альтернативні системи. В окремих з них передбачено вихід на вигульні дворики.

Як наслідок обмеження можливостей реалізації своєї природної поведінки за промислових технологій та інтенсивних систем утримання, зокрема, в кліткових батареях різного типу, птиця постійно терпить страждання як психологічні, так і фізичні. Це призводить до прояву і розвитку цілої низки стереотипних реакцій із неприродною поведінкою, яка їх супроводжує, а за глибокої і тривалої дії стрес-факторів ще й до розвитку захворювань.

Птерофагія характеризується видзьобуванням пір’я, що є для птиці болючим. Сприяє цьому і неможливість гребти. Крім того, в нормальних природних умовах кури приблизно 50% часу витрачають на пошук і приймання корму. А в клітках їм доводиться з’їдати за значно коротший час потрібну кількість корму. Можливості приймати пісочні ванни немає, вони мають приймати так звані «пусті» купання, що підтверджує їх постійне невдоволення і низький рівень благополуччя. Так само виникає потреба і в псевдо-гніздуванні, яке ще називають «пустим» несінням, що також вважають характерним для розвитку глибокої стереотипії в курей. Разом взяті відхилення виливаються у розвиток надто поширеного за інтенсивних систем канібалізму.

Профілактикою його наслідків вбачають обрізання чубка дзьоба у курчат, що є контраверсійним заходом. Воно призводить до такого самого відчуття гострого болю, як і хронічний біль за птерофагії, і супроводжується проявом депресій.

Сильним стресом для курей є заходи, що прискорюють випірювання. З метою продовження циклу яйцекладки намагаються прискорити процеси випірювання радикальним зменшенням кормів, води та освітлення. Таке об’єднання стрес-факторів часто призводить до раптового наростання захворюваності і загибелі птиці. Тому такий метод заборонений законодавством ЄС.

Встановлено, що рівень благополуччя птиці впливає на стан її здоров’я. Виходячи з цього, хвороби, які виникають внаслідок і одночасно із зниженням рівня благополуччя і походять від порушень технології та систем утримання, називають технопатіями. До таких насамперед відносять хвороби кінцівок. Це, звичайно, наслідок гіподинамії і перенаселення пташників, де неможливим стає навіть розправляння і тріпання крилами. Стійкість кісток до навантаження у курей з клітковими системами утримання на 41% менша, ніж у курей з природних систем. Тому поширеним за інтенсивних систем є деформації, остеопорози, дисхордоплазії, слабкість м’язів і переломи кісток. Все це поведінково зводиться до кульгавості, сильного болю, неможливості нормального напування і живлення. Закінчуються хвороби схудненням і виснаженням. За утримання в клітках на похилій дротяній підлозі надто часто стаються початкові ороговіння тріщин, а потім тріщини і рани на лапах і пальцях. Можливі й вивихи. Щоб кігті не переростали, застосовують пристрої для їх стирання. Таких явищ зовсім немає у курей, яких утримують на підлогах з підстилкою. Наведені поведінкові відхилення у здоров’ї курей служать показовим прикладом для характеристики поганого стану благополуччя.

Перспективні системи утримання курей з дотриманням вимог благополуччя

В зв’язку з цим розробляються і впроваджуються на цей період так звані перехідні клітки. Проте для розв’язання питання на перспективу заплановані і пропонуються вдосконалені клітки або альтернативні системи, відносно яких у згаданих вище правових актах викладені специфічні вимоги щодо дотримання вимог благополуччя за утримання птиці.

Перехідні клітки. В цей період дозволено використовувати існуючі типи, які розраховані на збільшення площі кліток до 550 см² на одну курку. В кожній клітці має бути обладнаний пристрій для стирання кігтів. Крім того, в клітках передбачити кориткові годівниці з вільним до них доступом завдовжки не менше 10 см на одну курку. Якщо в клітках обладнані крапельні або кубкові напувалки, то в кожній клітці має бути по дві напувалки. Коли використовують жолобові напувалки, то довжина такого жолобка повинна мати довжину мінімум 10 см на одну курку.

Висота клітки має бути 40 см на не менше як 65% площі, і не менше ніж 35 см в будь-якому місці клітки. Підлоги повинні мати нахил не більший ніж 14% або 8%, якщо дротяна щітка, з якої їх зроблено, дає змогу надійного опору для спрямованих до переду кігтів ніг. За потреби мати більший нахил підлоги вона має бути зроблена з інших матеріалів, які можуть бути визнані законодавчими актами ЄС.

Вдосконалені (збагачені) клітки встановлюють вже на працюючих або на заново збудованих фермах. В таких клітках потрібно мати не менше 750 см² площі підлоги на курку, з яких 600 см² має становити площа житлова (площа гнізда не охоплює всю житлову поверхню). Висота клітки поза житловою площею має становити не менше 20 см в будь-якій частині, а сама клітка не може бути меншою від 2000 см² загальної поверхні.

Крім того в клітках має бути:

1. гніздо;

2. солома для можливості гребтися і дзьобати;

3. сідала (15 см на курку);

4. годівниці з вільним доступом завдовжки не менше 12 см на курку;

5. не менше двох крапельних напувалок, або кубкових, доступних для кожної курки, що перебуває в клітці, чи 12 см ринвової напувалки на одну курку;

6. пристрої для стирання кігтів.

Для полегшення огляду, посадки і забирання курей має бути прохід між батареями завширшки не менше ніж 90 см. Відстань від підлоги до дна кліткової батареї має становити не менше 35 см.

Тими самими законодавчими актами на ближню і дальшу перспективу розроблено і впроваджуються альтернативні системи утримання курей. В них має бути передбачено вільний доступ – до жолобкової годівниці, не менше 10 см, або округлої – не менше 4 см на одну курку; до напувалки ринвової проточної – 2,5 см, а до округлої – 1 см на курку.

У разі обладнання напувалок крапельних або кубкових потрібно забезпечити одну напувалку на 10 курей.

В альтернативних системах має бути хоч би одне гніздо на 7 курей, а якщо обладнано групові гнізда, то має бути хоча б 1 м² поверхні гнізд на максимально 120 курей. В таких системах для курей мають бути встановлені сідала із нерівно вираженими ребрами планок з розрахунку мінімум 15 см на курку. Сідала не обов’язково мають виступати над підстилкою, а віддаль на рівні між планками має становити хоча б 30 см за відстані від стін хоча б 20 см.

Крім того, в альтернативних системах на одну курку має припадати мінімум 250 см² поверхні, застеленої підстилкою. Підстилкою застеляють щонайменше 1/3 площі підлоги. Останню частину підлоги обладнують сіткою, зробленою так, щоб кожен з спрямованих вперед пальців ніг (з кігтями) спирався на сітку.

Якщо в альтернативній системі кури вільно переміщаються на різних рівнях, тоді:

• не можна обладнувати більше як чотири рівні;

• висота між рівнями над головами має становити не менше ніж 45 см;

• пристосування для годівлі і напування мають бути розміщені так, щоб зробити можливим однаково вільний доступ до них для всіх курей;

• рівні необхідно зробити так, щоб унеможливити спадання посліду на нижній рівень.

Якщо в альтернативній системі кури-несучки мають можливість виходу на відкритий вигул, то:

- має бути декілька виходів, які ведуть безпосередньо на зовнішній вигул (поза будівлею);

- розміри отворів (лазів) повинні мати 35 см висоти і 40 см ширини і бути по всій довжині будинку;

- в кожному курнику має бути забезпечено 2 м довжини на 1000 несучок.

Відкриті вигули мають:

- мати площу, відповідну до кількості птиці, та поверхню, яка забезпечує можливість профілактики зараження;

- захищати від несприятливої погоди і хижаків;

- за потреби обладнують напувалки.

Густота заселення не може перевищувати десяти курей на 1 м² використовуваної поверхні.

Попередня тема

На початок

Наступна тема