Гідропривод ІІ частина

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
ДОДАТКИ	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	УКЛАДАЧІ

7. ОБ’ЄМНІ ГІДРОПРИВОДИ

7.1. Загальні відомості про гідравлічні приводи. Приклади застосування об’ємного гідроприводу. Об’ємні гідроприводи із замкнутою і розімкнутою циркуляцією

7.2. Переваги і недоліки об’ємного гідроприводу

7.3. Гідроприводи із дросельним регулюванням швидкості вихідної ланки. Характеристики дросельного регулювання

7.4. Гідроприводи із машинним (об’ємним) регулюванням швидкості вихідної ланки

7.5. Основні вимоги безпеки під час використання об’ємного гідроприводу. Заходи з охорони праці

7.1. Загальні відомості про гідравлічні приводи. Приклади застосування об’ємного гідроприводу. Об’ємні гідроприводи із замкнутою і розімкнутою циркуляцією

Складовими одиницями об’ємного гідроприводу є: джерело гідравлічної енергії, споживач гідравлічної енергії (гідродвигун), гідроапаратура (пристрої керування) та допоміжні пристрої (кондиціонери, гідропосудини тощо).

Рис. 7.1. Принципові схеми об’ємних гідроприводів:

а – електронасосного обертального руху з дросельним керуванням;

б – акумуляторного поступального руху з електромагнітним керуванням пуску, реверсування і зупинки; в – магістрального поворотного руху з електромагнітним керуванням пуску, реверсування і зупинки; 1 – напірна магістраль;

2 – зливна магістраль

Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=W2t6etP0P-E

Насосний гідропривод (рис. 7.1. а) – це гідропривод, в якому робоча рідина подається в гідродвигун насосом, що входить до складу цього приводу, разом із з’єднаним із ним привідним двигуном, або без нього, якщо привод мускульний.

Рис. 7.2. Будова об’ємного гідроприводу ГСТ-90 з машинним регулюванням та обертальним рухом виконавчого органу

Об'ємні гідроприводи ГСТ-90, ГСТ-112, призначені для передачі руху від двигуна до ходової частини із безступінчастим регулюванням швидкості руху і тяги за ручного управління і приводу виконавчих елементів будівельних, дорожніх, комунальних та інших мобільних машин вітчизняного та імпортного виробництва.

Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=xho_-X1Jx6s

Як привідний двигун у насосному гідроприводі використовують електродвигуни, дизелі, карбюраторні двигуни, турбіни тощо. Залежно від типу привідного двигуна розрізняють: електронасосний, дизельнасосний, моторнасосний, турбонасосний гідропривод та інші.

Залежно від характеру циркуляції робочої рідини насосні гідроприводи бувають із замкненим потоком (рідина від гідродвигуна надходить до всмоктувального гідроприводу насоса, рис. 7.3. а) та із розімкненим (рідина від гідродвигуна надходить у гідробак, рис. 7.3. б).

Рис. 7.3. Принципові схеми насосних об’ємних гідроприводів:

а і б – із замкнутою і розімкнутою циркуляцією робочої рідини

Дизельнасосні гідроприводи широко застосовують у гідроприводах самохідних машин.

Акумуляторний гідропривод – це гідропривод, у якому робоча рідина подається до гідродвигуна з гідроакумулятора, попередньо зарядженого від зовнішнього джерела, що не входить до складу цього приводу.

Магістральний гідропривод (рис. 7.1. в) – це гідропривод, в якому робоча рідина подається до гідродвигуна від гідромагістралі, що не входить до складу цього приводу. Під гідромагістраллю розуміють трубопровід, по якому робоча рідина подається від насосної станції до групи об’ємних гідроприводів, не пов’язаних між собою конструктивно і які можуть бути під’єднані чи змонтовані незалежно один від одного.

За характером руху вихідної ланки гідродвигуна розрізняють гідроприводи: обертального (рис. 7.1. а), поступального (рис. 7.1. б) та поворотного (рис. 7.1. в) руху.

Об’ємний гідропривод, в якому не передбачені пристрої для зміни швидкості вихідної ланки гідродвигуна, називають некерованим, а в якому вони є – керованим.

Рис. 7.4. Принципові схеми некерованого гідроприводу:

а), б) зворотно-поступального руху, в) обертального руху,

Б – бак; Н – насос; К – запобіжний клапан; Р – розподільник; Ц – гідроциліндр;

Ф – фільтр; 1 – всмоктувальна гідролінія; 2 – напірна гідролінія;

3 і 4 – виконавчі гідролінії; 5 – зливна гідролінія

Керовані гідроприводи за способом регулювання швидкості вихідної ланки гідродвигуна поділяють на такі типи:

• з машинним керуванням – регулювання швидкості відбувається внаслідок зміни робочого об’єму насоса (рис. 7.3. а) або гідродвигуна, або обох гідромашин одночасно;

• з дросельним керуванням – швидкість регулюється дроселюванням потоку робочої рідини і відведенням частини потоку, обминувши гідродвигун (рис. 7.3. б);

• з машинним і дросельним регулюванням одночасно;

• з керуванням привідним двигуном – регулювання швидкості відбувається внаслідок зміни частоти обертання валу двигуна.

У гідроприводах дорожньо-будівельної та землерийної техніки більше поширені перші два типи керованих гідроприводів. Керовані гідроприводи бувають з ручним і автоматичним керуванням.

Гідропривод з ручним керуванням – це керований гідропривод, в якому параметрами гідродвигуна керує людина.

Гідропривод з автоматичним керуванням – це керований гідропривод, в якому керування параметрами руху вихідної ланки гідродвигуна здійснюється без втручання людини. Такий гідропривод буває стабілізувальним, програмовим та стежним.

Автоматично керований стабілізувальний гідропривод – це гідропривод, в якому регульований параметр руху вихідної ланки підтримується сталим.

Автоматично керований програмовий гідропривод – це гідропривод, в якому регульований параметр руху вихідної ланки гідродвигуна змінюється за заданою програмою.

Автоматично керований стежний гідропривод – це гідропривод, в якому регульований параметр вихідної ланки гідродвигуна змінюється відповідно до кількісної характеристики зовнішнього, заздалегідь невідомого, впливу.

Рис. 7.5. Схема об’ємного гідроприводу навантажувача HYUNDAI HL770-7A з дросельним регулюванням та зворотно-поступальним рухом виконавчого органу

Щодо гідроприводів мобільної техніки, то їх поділяють за призначенням на такі гідроприводи:

• керування положенням робочих органів та елементів механізмів;

• активних виконуючих органів;

• ведучих коліс самохідних машин;

• рульових керувань;

• гальм і зчеплень;

• автоматичного регулювання режиму навантаження;

• автоматичного керування напряму руху мобільних машин;

• валів відбору потужності.

7.2. Переваги і недоліки об’ємного гідроприводу

Широке застосування об’ємних гідроприводів пояснюється їх перевагами перед іншими приводами, до яких належать:

• можливість створення великих передатних відношень і безступінчастого регулювання швидкості та зусиль у широкому діапазоні;

• мала маса, що припадає на одиницю потужності (1,2–2,0 кг на 1 кВт);

• швидка зміна (0,03–0,10 с) режимів роботи (пуск, зупинка, реверс);

• момент інерції рухомих частин гідродвигунів у 5–6 разів менший, ніж в електродвигунах;

• можливість простого і надійного захисту виконавчих органів від надмірних навантажень за заданого силового режиму роботи;

• простота у перетворенні руху і автоматизації процесів;

• придатність для роботи в умовах великих прискорень.

Недоліки:

• транспортування гідравлічної енергії пов’язане з великими втратами рідини і тиску порівняно з втратами в електропередачах;

• вплив температури на властивості робочого тіла (рідини), що негативно позначається на роботі гідроприводу;

• високий клас точності виготовлення деталей гідропристроїв, що ускладнює конструкцію і підвищує їх вартість.

Об’ємний гідропривод слід застосовувати там, де треба створювати велику потужність та забезпечувати швидку зміну режиму роботи, позиційну точність виконавчого органу, компактність, малу масу, високу надійність і розгалуження приводу.

7.3. Гідроприводи із дросельним регулюванням швидкості вихідної ланки. Характеристики дросельного регулювання

Дросельне керування використовують у гідроприводах невеликої потужності (до 6 кВт) і переважно з нерегульованими насосами.

За принципом дії їх поділяють на два види: з постійним тиском (рис. 7.6. б) і змінним тиском (рис. 7.6. г). Під час роботи гідроприводу з дросельним керуванням при постійному тиску до гідродвигуна 1 (рис 7.6. а) надходить кількість рідини, що дорівнює витраті через дросель. Максимальна кількість рідини дорівнює подачі насоса при повністю відкритому дроселі. У процесі регулювання надлишок рідини зливається у бак 5. Запобіжний клапан 4 виконує функцію переливного (підтримує постійний тиск P₁=const у напірному гідропроводі, який буде пропорційний навантаженню F_н).

Рис. 7.6. Принципові схеми гідроприводів з дросельним керуванням (а, в) та їх характеристики (б, г):

б – з постійним тиском; г – зі змінним тиском; 1 – гідродвигун; 2 – розподільник; 3 – дросель; 4 – запобіжний клапан; 5 – бак; 6 – насос; 7 – привідний двигун

Механічні характеристики такого гідроприводу показано на рис. 7.6. б.

Характеристика – це залежність швидкості руху V вихідної ланки гідродвигуна від навантаження F_н.

За повністю відкритого дроселя S_{др max} і різних прохідних перерізів S₁ і S₂ швидкість штока гідроциліндра залежить від навантаження F_н: максимальне значення швидкості спостерігається за відсутності навантаження, а при максимальному навантаженні, коли P₂ = P₁, швидкість штока дорівнює нулю.

Гідропривод з дросельним керуванням при постійному тиску доцільно використовувати для системи з великими потоками. До переваг такого гідроприводу належить високий ККД (0,8–0,9), а до недоліків – складність забезпечення паралельного підключення приводів, а також суттєвий вплив на роботу гідроприводу стисливості робочої рідини.

У гідроприводі з дросельним керуванням при змінному тиску регульований дросель 3 встановлено паралельно гідродвигуну 1 (рис. 7.6. в). Швидкість штока в такому випадку максимальна при повністю закритому дроселі, а зі збільшенням прохідного перерізу швидкість штока зменшується (рис. 7.6. г).

Основним недоліком такої схеми є непостійність швидкості руху штока при змінному навантаженні і одному й тому самому положенні дроселя. Крім цього, за такою схемою неможливо регулювати швидкість при від’ємних навантаженнях.

Проте такі гідроприводи мають вищий ККД порівняно з гідроприводом із постійним тиском.

Дросельний спосіб регулювання швидкості гідроприводу з нерегульованим насосом заснований на тому, що частина рідини, що подається насосом, відводиться в зливну гідролінію і не робить корисної роботи. Найпростішим регулятором швидкості є регульований дросель, який встановлюється в системі або послідовно з гідродвигуном, або в гідролінії управління паралельно гідродвигуну.

За паралельного включення дроселя (рис. 7.7. а) робоча рідина, що подається насосом, розділяється на два потоки. Один потік проходить через гідродвигун, інший – через регульований дросель.

Рис. 7.7. Схеми гідроприводів з дросельним керуванням швидкістю:

а – з паралельним включенням дроселя; б – з послідовним включенням дроселя

Послідовне включення дроселя здійснюється на вході в гідродвигун, на виході гідродвигуна, на вході і виході гідродвигуна. При цьому у всіх випадках система регулювання швидкості будується на принципі підтримки постійного значення тиску P_H на виході нерегульованого насоса за рахунок зливу частини робочої рідини через переливний клапан.

Існують такі способи дросельного регулювання швидкості: із дроселем «на вході» та із дроселем «на виході».

Дросельне регулювання швидкості: із дроселем «на вході».

У цьому випадку дросель 5 знаходиться на напірній лінії і робоча рідина, що подається насосом 1, ділиться дроселем на два потоки (рис. 7.8. а). Один потік спрямовується через розподільник 3 в гідроциліндр 4, а другий – через переливний клапан 2 повертається під тиском налаштування клапана в масляний бак. Підпірний клапан 6 установлюється в систему для стабілізації сил тертя в гідроциліндрі.

Кількість робочої рідини, що подається в гідроциліндр, залежить від поперечного перерізу дроселя і від опору (навантаження) на штокові. Що більше відкритий прохідний переріз дроселя, то більша кількість рідини за постійного навантаження на шток потрапляє в гідроциліндр.

При збільшенні навантаження на шток збільшується тиск за дроселем і, відповідно, зменшується перепад тиску в дроселі, внаслідок чого зменшується об’єм рідини, що подається в гідроциліндр. Зі зменшенням навантаження кількість рідини, що подається в гідроциліндр, збільшується і швидкість руху поршня зростає.

Таким чином, дроселювання «на вході» не забезпечує постійної швидкості при змінному навантаженні. Ця схема рекомендується, коли немає потреби у постійній швидкості робочого органу або ж навантаження стабільне.

Рис. 7.8. Гідравлічна схема регулювання із дроселем «на вході» (а)

та із дроселем «на виході» (б):

1 – гідронасос; 2 – перепускний клапан; 3 – розподільник;

4 – гідроциліндр; 5 – дросель; 6 – підпірний клапан

Дросельне регулювання швидкості: із дроселем «на виході».

У цьому випадку дросель 5 встановлюють на зливній лінії. Швидкість переміщення поршня гідроциліндра визначається кількістю рідини, що витісняється зі штокової порожнини, яка регулюється дроселем (рис. 7.8. б). Ця схема не забезпечує постійної швидкості руху робочого органу, але відрізняється великою плавністю ходу поршня, так як він навантажується з обох сторін.

Системи з дросельним регулюванням неекономні, бо працюють при постійному навантаженні насоса, яке частково витрачається на дроселі, викликаючи нагрів робочої рідини. Ці схеми використовують в гідроприводах малої потужності.

В схемі зі ступінчастим регулюванням використовують декілька насосів різної продуктивності. Залежно від потрібної швидкості переміщення робочого органу вмикається один або декілька насосів одночасно.

7.4. Гідроприводи із машинним (об’ємним) регулювання швидкості вихідної ланки

У гідроприводах з об’ємним керуванням швидкість вихідної ланки змінюють регульованим насосом, регульованим гідромотором, регульованими насосом і гідромотором.

На рис. 7.9. а показано схему гідроприводу з регульованим насосом. Частоту обертання валу гідромотора регулюють, змінюючи робочий об’єм насоса, а напрямок обертання валу гідромотора – реверсуванням потоку рідини насосом.

Як видно із характеристик такого гідроприводу, крутний момент М гідромотора за цього способу регулювання – величина постійна, а потужність N змінюється пропорційно частоті його обертання. Діапазон регулювання в такій системі обмежений мінімальними значеннями ККД, який зі збільшенням подачі спочатку зростає, а потім зменшується.

Рис. 7.9. Принципові схеми і характеристики гідроприводів з машинним керуванням:

а – з регулювальним насосом, б – з регульованим гідромотором,

в – з регульованими насосом і гідромотором

У схемі з регульованим гідромотором (рис. 7.9. б) встановлено насос з постійним робочим об’ємом і гідромотор з регульованим робочим об’ємом. Регулювання такої системи при постійній потужності досягається зменшенням робочого об’єму гідромотора. Момент на валу гідромотора – величина змінна. Перевага такої системи – відносно невеликі механічні втрати, а недолік – необхідність застосування дистанційного керування гідромотором.

У системах з регульованими насосом і гідромотором (рис. 7.9. в) є можливість більшого діапазону регулювання частоти обертання і моменту. Крім того, такі системи дають можливість здійснювати зрушення машини з максимальним моментом за мінімальної швидкості.

Ступеневе регулювання, будучи різновидом об'ємного, зазвичай здійснюється або шляхом підключення в систему різних за продуктивністю насосів (різних за витратою гідродвигунів).

Рис. 7.10. Об'ємне ступеневе регулювання:

1 – насоси; 2 – крани; 3 - зворотні клапани

Зміна швидкості переміщення поршня гідроциліндра (рис. 7.10) здійснюється в результаті з'єднання одного або декількох насосів 1 з лінією зливу (за допомогою кранів 2). Зворотні клапани 3 в системі відключають розвантажений насос від лінії високого тиску.

Підключення у гідросистему трьох насосів різної продуктивності дозволяє отримувати до семи значень швидкостей руху вихідної ланки гідродвигуна.

Плавна зміна швидкості руху вихідної ланки гідроприводу реалізується за рахунок зміни робочого об'єму або насоса, або двигуна, або за рахунок зміни робочого об'єму обох машин.

Комбіноване (об'ємно-дросельне) регулювання швидкості руху вихідної ланки гідродвигуна полягає в тому, що в систему дросельного регулювання з постійним тиском встановлюється регульований насос і тиск підтримується постійним не за рахунок зливу частини робочої рідини через переливний клапан, а за рахунок зміни подачі насоса. У такій системі регулювання відсутні втрати в переливному клапані.

На рис. 7.11 представлена схема гідроприводу поступального руху з об'ємно-дросельним керуванням швидкістю. Постійний тиск підтримується шляхом спільної роботи регулятора 1 і аксіально-поршневого регульованого насоса 2. Зміна тиску призводить до зміни положення поршня регулятора 1 і пов'язаного з ним похилого диска насоса 2. Зміна положення диска призводить до зміни подачі насоса.

Рис. 7.11. Гідропривод з об'ємно-дросельним керуванням швидкістю вихідної ланки гідродвигуна

Гідроприводи з об’ємним керуванням дають можливість змінювати швидкість вихідних ланок гідродвигунів у широкому діапазоні зміни навантаження.

7.5. Основні вимоги безпеки під час використання об’ємного гідроприводу. Заходи з охорони праці

Під час використання об’ємного гідроприводу слід дотримуватися вимог ДСТУ EN ISO 4413:2018 Система гідравлічна. Загальні правила та вимоги щодо безпеки для систем та їхніх складників.

Пiд час проєктування гідросистем потрібно враховувати усi аспекти можливих видів пошкоджень (охоплюючи порушення керування системою живлення). В усякому випадку гiдропристрої повиннi бути вибранi, використані, приєднані та відрегульовані таким чином, щоб у випадку аварiї у першу чергу було убезпечено персонал. Треба передбачити попереджувальнi заходи щодо пошкодження гідросистеми та завдання шкоди навколишньому середовищу.

Усi гiдропристрої в системi повиннi бути вибранi чи визначенi так, щоб забезпечити безпечне експлуатування, вони повиннi працювати в установлених межах параметрiв, коли гідросистему застосовано за призначенням. Гiдропристрiй треба вибирати чи визначати для надiйної роботи в усiх передбачуваних режимах роботи гідросистеми. Особливу увагу треба придiлити надiйностi тих гiдропристроїв, якi можуть спричинити небезпеку у випадку їх пошкодження чи вiдмови.

Усі частини гідросистеми мають бути конструктивно або іншим чином захищені від тисків, що перевищують максимальний робочий тиск гідросистеми або частини гідросистеми, чи номінальний тиск будь-якого конкретного гідропристрою. Кращими засобами захисту від надмірного тиску є один чи більше запобіжних клапанів, установлених для обмеження тиску в усіх частинах гідросистеми. Можна також використовувати альтернативний засіб, такий як насос із регулюванням за тиском, що має відповідати вимогам використовування. Гідросистеми повинні бути спроєктовані, змонтовані та відрегульовані так, щоб мінімізувати коливання та зростання тисків. Коливання та зростання тисків не повинно спричинювати небезпеку. Втрата тиску чи критичний перепад тисків не повинні піддавати персонал небезпеці.

Передбаченi чи непередбаченi механiчнi рухи (охоплюючи тi, що виникають унаслiдок процесів, наприклад, прискорення, уповiльнення чи пiдiймання або утримування мас) не повиннi спричинювати небезпечну ситуацiю для людей.

Витiк (внутрiшнiй чи зовнiшнiй) не повинен спричинювати небезпеку.

Повний дiапазон робочих температур робочої рідини гідросистеми чи будь-якого гiдропристрою не повинен перевищувати установлених меж, за яких їх можна безпечно використовувати.

Гiдросистеми повиннi бути сконструйованi таким чином, щоб їхня розмiщеність чи огорожа слугувала захистом для людей вiд контактування з поверхнями, температура яких перевищує значення, прийнятнi для дотику.

Можливі чинники небезпеки, пов’язані з експлуатацією гідроприводу в машині

Механiчнi чинники небезпеки: форма; відносна розміреність; маса та сталість (потенційна енергія елементів); маса та швидкість (кінетична енергія елементів); невідповідність вимогам механічної міцності; акумулювання потенційної енергії еластичними елементами (пружинами) або рідинами чи газами під тиском або вакуумом чи витоком.

Електричні чинники небезпеки.

Тепловi чинники небезпеки, що спричиняють опiки та обшпарення через можливе контактування суб'єктiв, вiд полум'я чи вибухiв, a також через випромiнювання джерел тепла.

Шумові чинники небезпеки.

Чинники небезпеки через непередбаченi рухи, зокрема спричиненi електромагнiтними полями.

Чинники небезпеки, що виникають через матерiали та речовини, які обробляє, використовує чи видiляє машина.

Чинники небезпеки, що є результатом контактування зі шкiдливими рiдинами, газами, аерозолями, випаровуваннями i пилом та їх вдиханням.

Чинники вогне- та вибухонебезпеки.

Чинники небезпеки, спричиненi перебоями в енергопостачаннi, падiнням частин машини та iншими функцiйними розладами.

Перебої в енергопостачаннi (силових чи керувальних ланцюгiв): змiна напруги; непередбачене увімкнення; падiння або викидання машиною рухомих частин або шматкiв, утримуваних машиною; автоматичне або ручне затримування зупинення; захисний пристрiй залишається не повнiстю ефективним.

Помилки у з’єднаннях.

Чинники небезпеки, спричиненi тимчасово вiдсутнiми і (або) неправильно розмiщеними засобами вимiрювання стосовно безпеки, наприклад: пристрої запускання та зупинення; знаки та сигнали безпеки; усі види інформаційних та попереджувальних пристроїв; роз’єднувальні пристрої енергопостачання; аварійні пристрої; обладнання та допомiжнi пристрої, необхiднi для безпечного регулювання і (або) обслуговування.

Заходи з охорони праці

Під час монтажу й експлуатації об’ємного гідроприводу (ОГП) необхідно дотримуватися вимог безпеки за ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.2.086 і ГОСТ 12.2.040 та інструкцій з експлуатації на кожний гідропристрій і гідромашину.

Під час прокладання трубопроводів уздовж виробу не дозволене їх кріплення за допомогою зварювання.

Муфти з’єднання валів насосів і гідромоторів повинні мати огорожі відповідно до технічної документації.

На проставках (перехідниках), що з’єднують вали насосів і гідромоторів з приводними двигунами і виконавчими механізмами, відповідно, приєднувальних фланцях (штуцерах) і рукавах високого тиску мають бути нанесені червоною фарбою стрілки вказівки напряму обертання і мітки, що вказують на зони нагнітання (високого тиску) робочої рідини.

Підключення електроживлення до електродвигунів і датчиків на гідропристроях повинні проводитися тільки після повного закінчення складально-монтажних робіт.

Заборонено під час експлуатації ОГП проводити роботи щодо технічного обслуговування, зокрема підтягнення різьбових з’єднань, очищення і обтирання гідропристроїв.

Під час проведення випробувань ОГП електродвигуни стенда мають бути вимкнені за:

- руйнування або загоряння гідроелектрообладнання;

- спрацьовування аварійної сигналізації за максимального тиску нагнітання, мінімального тиску підживлення, мінімального рівня робочої рідини у гідробаку або її максимальної температури;

- відмови вимірювальних приладів, зокрема за будь-яких пошкоджень манометрів;

- припинення подачі охолоджувальної рідини;

- появи підвищених зовнішніх витоків робочої рідини;

- появи підвищеного шуму, стукоту і вібрації.

Подальше ввімкнення (запуск) ОГП можливе тільки після усунення несправностей.

Функціонування запобіжних клапанів необхідно перевіряти перед початком випробувань.

Заборонена експлуатація ОГП на режимах, що перевищують гранично допустимі за тиском, частотою обертання і температурою робочої рідини.

Під час перевірки на відсутність витоків робочої рідини для всіх випробовуваних гідропристроїв повинен виконуватися такий регламент:

- за нульового (мінімального) тиску протягом 3 хв;

- за максимального тиску протягом не менше 3 хв.

На манометрах (шкалі або корпусі) мають бути нанесені червоні мітки, відповідні найбільшому або найменшому тиску, що допускається, в магістралях ОГП (основних, підживлення, керування і дренажу) або стендового устаткування. Головки гвинтів отворів для випускання повітря і зливні пробки на гідромашинах мають бути пофарбовані в контрастний колір.

Питання для самоконтролю

1. На які типи поділяються гідроприводи за видом джерела енергії? 2. Поясніть різницю між гідроприводами із замкненим і розімкненим потоками? 3. Які гідроприводи називають некерованими, а які керованими? 4. Які існують способи дросельного регулювання швидкості вихідної ланки гідродвигуна? 5. Поясніть характеристики дросельного регулювання. 6. Чим змінюють швидкість вихідної ланки у гідроприводах з об’ємним керуванням? 7. В чому полягає суть об'ємно-дросельного регулювання швидкості руху вихідної ланки гідродвигуна? 8. Назвіть заходи охорони праці під час монтажу і експлуатації об’ємного гідроприводу?

Попередня тема

На початок

Наступна тема