ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Тести Практичні роботи Глосарій Список використаних джерел Укладачі	11. ФІНАНСОВА САНАЦІЯ І БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ
	11.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють 11.2. Економіко-правові аспекти банкрутства підприємства 11.3. Планування санації підприємства 11.4. Фінансові джерела санації підприємства 11.5. Мирова угода 11.6. Ліквідаційна процедура 11.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. До основних чинників, які можуть спричинити фінансову кризу на підприємстві, відносять: зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства) Виділяють такі види кризи: – стратегічна криза характерна тим, що на підприємстві зруйнований виробничий потенціал і недостатньо довгострокових факторів успіху; – криза прибутковості характеризується тим, що наростаючі збитки з’їдають власний капітал підприємства, що призводить до незадовільної структури балансу; – криза ліквідності свідчить про неплатоспроможність підприємства або існує реальна загроза втрати платоспроможності. Важливою умовою застосування правильних і своєчасних антикризових заходів на підприємстві є ідентифікація глибини фінансової кризи. Виділяють три фази кризи, які практично відповідають її видам: – перша фаза кризи, що безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умов введення антикризового управління. Це, як правило, криза ліквідності; – друга фаза загрожує подальшому існуванню підприємства й вимагає негайного проведення фінансової санації. Цій фазі, найчастіше, відповідає криза прибутковості; – третя фаза – це кризовий стан, не сумісний з подальшим існуванням підприємства, що призводить до його ліквідації. Це стратегічний вид кризи. 11.2. Економіко-правові аспекти банкрутства підприємства Стадії банкрутства (фінансової кризи) підприємств. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або місцем проживання боржника – фізичної особи. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено законодавством. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов’язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених законодавством. За відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду. Не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство, господарський суд може відмовити у її прийнятті, якщо: – провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно із законом; – справа не підсудна даному господарському суду; – стосовно боржника вже порушено справу про банкрутство; – юридичну особу-боржника припинено в установленому законодавством порядку; – до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними; – вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника; – господарським судом затверджено план санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; – з інших підстав. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: – порушення провадження у справі про банкрутство; – відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство. В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про: – введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; – введення процедури розпорядження майном (процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п’ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом); – призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати; – інша інформація. Не пізніше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов’язань кредиторам тощо) – не пізніше тридцятого дня, проводиться підготовче засідання суду. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов’язані з розглядом справи. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше двох місяців та десяти днів, а у разі великої кількості кредиторів – не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов’язані прийняти одне з таких рішень: – схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; – відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов’язання керуючого санацією підготувати план санації; – подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов’язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; – подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; – подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди. У підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури або припиняється провадження у справі. Щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: Ø розпорядження майном боржника; (ст. 22 – 27, розділ ІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») Ø мирова угода (розділ V Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») Ø санація (відновлення платоспроможності) боржника; (ст. 28 – 36, розділ ІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») Ø ліквідація банкрута (розділ ІІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») 11.3. Планування санації підприємства Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів виносить ухвалу про введення процедури санації строком на шість місяців, цей строк може бути продовжено господарським судом, але не більше ніж на дванадцять місяців. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати суду розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника. Керуючий санацією зобов’язаний попередньо погоджувати план санації державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків, з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі наявності інвесторів план санації розробляється за участю інвесторів та підписується інвесторами. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: Ø реструктуризація підприємства; Ø перепрофілювання виробництва; Ø закриття нерентабельних виробництв; Ø відстрочення або розстрочення платежів, або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; Ø ліквідація дебіторської заборгованості; Ø реструктуризація активів боржника; Ø продаж частини майна боржника; Ø виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань; Ø відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів; Ø звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації; Ø одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог цього Закону позачергово за рахунок продажу майна боржника. 11.4. Фінансові джерела санації підприємства Здійснення санації передбачає наявність відповідних джерел фінансування. Основними джерелами фінансування санації можуть бути власні кошти підприємств (самофінансування), кошти власників, кредиторів та державні. Крім того, в окремих випадках держава може застосовувати непрямі методи сприяння санації суб'єктів господарювання, надаючи їм податкові пільги, створюючи особливі умови діяльності. Власні фінансові ресурси спрямовуються переважно на поліпшення або відновлення платоспроможності та ліквідності суб'єктів господарювання. Ця процедура здійснюється, як правило, за такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення виручки від реалізації. Значний тягар фінансування санаційних заходів підприємства несуть, як правило, його власники – акціонери, пайовики та ін. Вони можуть фінансувати санацію, збільшуючи (зменшуючи) статутний фонд, надаючи позики, цільові внески на безповоротній основі та ін. При цьому збільшуватися статутний фонд може шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, номінальної вартості існуючих акцій, обміну облігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду для санації є мобілізація додаткових внесків інвесторів. Участь кредиторів у фінансовій санації боржника може здійснюватися шляхом: • надання додаткових кредитних ресурсів; • пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості; • надання кредитного забезпечення (поручництва, гарантії); • трансформації боргу у власність тощо. Крім того, однією з форм санації кредиторів може бути погашення боргу за рахунок цільового банківського кредиту, що надається комерційним банком, який обслуговує підприємство-боржника. Надається такий кредит на умовах підвищеної відсоткової ставки, оскільки це пов'язано з великим ризиком. Крім кредиторів у фінансовій санації підприємства може брати участь і його персонал. Це зумовлено необхідністю збереження робочих місць на підприємстві. Основними формами фінансування санації персоналом можуть бути: • купівля підприємства працівниками акцій; • відмова від дивідендів та винагороди за виробничі результати; • надання працівниками позик підприємству. Фінансову підтримку санації підприємств може надавати і держава, якщо мобілізованих з децентралізованих джерел фінансових ресурсів не вистачило для проведення санації державного підприємства, а продукція, що виробляється, суспільно необхідна. У цьому випадку на рівні відповідних державних структур може бути прийняте рішення про надання фінансової підтримки збитковим підприємствам. Шляхи державної фінансової підтримки санації підприємств. Державна підтримка санації підприємств тим чи іншим методом залежить від їх конкретних характеристик народногосподарського та регіонального значення, глибини фінансової кризи. Найбільш економічними методами державної підтримки санації підприємства вважаються такі, як надання державних гарантій різного рівня та різних форм підтримки фіскального характеру, зокрема стимулювання лізингу та активізації участі в санації кредиторів з найбільшою заборгованістю. 11.5. Мирова угода Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів. (черговість задоволення вимог кредиторів розглянуто в питанні 11.6.) Не підлягає прощенню (списанню), відстрочці або розстрочці за умовами мирової угоди заборгованість із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування України. Мирова угода може бути розірвана в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів в межах провадження справи про банкрутство. 11.6. Ліквідаційна процедура Господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: ü господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації; ü строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав; ü у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; ü припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; ü відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; ü продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому законодавством; ü скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; ü вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; ü виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в інтернет. Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: – проведення аукціону; – продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів одержаних від продажу майна банкрута. У першу чергу задовольняються: ü вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; ü вимоги кредиторів за договорами страхування; ü витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: – витрати на оплату судового збору; – витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів; – витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом; – витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; – витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв’язку з визнанням мирової угоди недійсною; – вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; – вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов’язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; – витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов’язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; – витрати Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно, пов’язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна. У другу чергу задовольняються: вимоги із зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов’язань із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян – довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); У третю чергу задовольняються: ü вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів); ü вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; У четверту чергу задовольняються: вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника. У п’яту чергу задовольняються: ü вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; ü вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб; ü вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом; У шосту чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. У випадку, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи боржника і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній господарським судом юридичній особі, яка зобов’язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок отриманих активів. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Питання для самоконтролю 1. Що таке фінансова криза? 2. Назвіть зовнішні чинники, які можуть спричинити фінансову кризу. 3. Назвіть внутрішні чинники, які можуть спричинити фінансову кризу. 4. Що таке банкрутство? 5. Охарактеризуйте стадії банкрутства 6. Назвіть етапи провадження справи про банкрутство 7. Назвіть заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які можуть бути включені до плану санації. 8. Назвіть власні кошти підприємства, які можуть бути використані для фінансування санації. 9. Як може проявлятись участь кредиторів у фінансовій санації боржника? 10. Як держава здійснює фінансову підтримку санації підприємств? 11. В чому суть мирової угоди, якщо відкрито провадження про банкрутство? 12. Яка заборгованість не підлягає списанню, відстрочці або розстрочці за умовами мирової угоди? 13. Які зміни в діяльності підприємства відбуваються з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури? 14. Назвіть черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута.
	Попередня тема	На початок