ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

III частина

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Список використаних джерел

Укладачі

5. Бульбоплоди й баштанні культури

5.1. Бульбоплоди. Картопля

5.1.1. Загальна характеристика бульбоплодів

5.1.2. Господарське значення картоплі

5.1.3. Ботанічна характеристика картоплі

5.1.4. Біологічні особливості картоплі

5.1.5. Сучасна технологія вирощування картоплі

5.2. Баштанні культури

5.2.1. Значення баштанних культур

5.2.2. Господарське значення гарбузів

5.2.3 Господарське значення кавунів

5.2.4. Господарське значення дині

5.1. Бульбоплоди. Картопля

5.1.1. Загальна характеристика бульбоплодів

Картопля – найпоширеніша культура в Україні з групи бульбоплодів. Особливості її вирощування розглянуто найширше. До групи бульбоплодів відносяться також топінамбур, батат, чуфа, маніок, ямс, таро та ін. Батат уже набув певного поширення в Україні, особливо на присадибних ділянках. Зважаючи на інтерес до цих культур, нові можливості збуту смачної продукції і придатність їх для вирощування в Україні, в цьому розділі зроблено стислий виклад значення і технології вирощування також малопоширених в Україні бульбоплодів.

Топінамбур – земляна груша (Helianthus tuberosus), багаторічна рослина родини айстрових. Листя нагадує соняшникове, але дрібніше. На підземних стеблах (столонах) утворюються бульби (білі, жовті, червоні, фіолетові).

Рис. 1. Топінамбур (земляна груша)

Бульби топінамбура містять до 3 % білка, 20 % мінеральних солей. На 2–3-й рік галузиться, утворюючи на підземному пагоні до 40 гілок вуглеводів, до складу яких входить розчинний полісахарид інулін (16–18 % і більше, що є рідкістю серед бульбових рослин), фруктозу, мікроелементи, 2–4 % азотистих речовин, проте майже не містять крохмалю. Бульби топінамбура багаті на всю групу вітамінів В, особливо на В7 (біотин), вітамін C і каротин. У білку є амінокислоти – лізин, гістидин, аргінін, триптофан, треонін. Для порівняння – в 100 г протеїну топінамбура міститься 4,82 г лізину, у гороху – 4,22, у люцерни – 4,20. Вміст цукрів у бульбах збільшується залежно від термінів збору за рахунок відтоку поживних речовин зі стебел і листя. За кількостю мікроелементів у зеленій масі (кобальту, міді, марганцю, цинку, заліза) він не поступається кукурудзі.

Найунікальніша якість бульб топінамбура – наявність у складі вуглеводів інуліну, що в організмі перетворюється у висококалорійний легко засвоюваний цукор – фруктозу, дуже необхідну в харчовому раціоні хворих на цукровий діабет.

Діапазон використання топінамбура дуже широкий. Це високопродуктивна кормова й технічна культура. Бульби переважно в сирому вигляді охоче поїдають всі види тварин; але найбуспішнїше ними харчуються свині у весняний період. 

Зелену масу топінамбура можна використовувати для силосування в чистому вигляді, а також як добавку під час силосування кормів, що важко силосуються.

У зв’язку зі зростаючим попитом на екологічно чисті продукти харчування, топінамбур може виявитися однією з небагатьох культур, що відповідають цим вимогам.

Практично у всіх зонах вирощування топінамбура у нього немає шкідників і хвороб (за винятком невеликих вогнищ склеротинії), що дозволяє обходитись без пестицидів. Бульби топінамбура мають низький коефіцієнт накопичення нітратів та радіонуклідів.

Топінамбур є перспективною біоенергетичною культурою. Із тонни коренеплодів під час переробки можливо отримати 100 л спирту-етанолу, який відповідає всім вимогам і стандартам.

Батат, або солодка картопля, є трав'янистою ліаною, яка має їстівні бульби білого, помаранчевого, рожевого або яскраво-червоного кольору, вони можуть досягати до 10 кілограм ваги. Батьківщиною рослини вважається Колумбія, Перу, там батат почали вирощувати ще 6 тисяч років тому.

Деякі країни батат вже давно включили в щоденний раціон харчування, такі як Руанді, Нова Гвінея, Уганді, Соломонові острови. У Росії солодка картопля вирощується тільки на півдні, тому що рослина не може виживати під час сильних морозів і навпаки, якщо погода не спекотна повноцінно не плодиться, виходять маленькі бульби.

Рослину можна розділити на такі види – кормовий, десертний і овочевий. Кормовий вид відрізняється білою м'якоттю і водянистим смаком; овочевий є жовтим і має приємний солодкий смак; десертний батат рожевого кольору, відрізняється червоною м'якоттю і дуже солодким насиченим смаком. Батат за смаком можна порівняти з динею і бананами.

Рис. 2. Рослина батату

Корисні властивості батату

Рослина багата на клітковину, кальцій, залізо. У зрілих бульбах рослини міститься дуже багато глюкози, мінеральних солей, крохмалю, провітамінів і вітамінів. Батат – це джерело каротину, особливо цінуються сорти, які мають помаранчеву, червону і жовту м'якоть.

Рослина поширена в різних світових кухнях. Його можуна споживати в різному вигляді – печеному, вареному, сирому, з нього вирбляють суфле, чіпси, кашу і пастилу. З бульб картоплі солодкої виходить незвичайно корисне борошно, тому що в них міститься значна кількість крохмалю, спирту і патоки. Молоді пагони можуть додавати в салат, при цьому видаляють сік, який є гірким.

Насіння знадобляться для приготування напоїв, які схожі з кавою. Після того, як урожай зібраний, стебла і листя рослини можна використовувати для корму худоби, також можна використовувати як добриво.

Батат містить значну кількість глюкози, але його радять вживати хворим на цукровий діабет, тому що за його допомогою можна нормалізувати рівень цукру в крові. Даний вид рослини має низький глікемічний індекс, тому є ненебезпечним для хворих на діабет. До складу батату входять каротиноїди, вони можуть підвищувати інсулінову чутливість, також очищають кров від зайвого накопичився холестерину.

Для шкіри це рослина-справжня знахідка, з допомогою батату можна омолодити її, надати їй сяйва. З його допомогою можна усунути зморшки, тому що бета-каротин, який входить в рослину знищує вільні радикали, які є причиною раннього старіння шкіри.

У бульбах батату міститься вітамін групи В6, за його допомогою можна зменшити гомоцистеїн у крові, саме він є причиною серцево-судинних захворювань, знизити тиск, відрегулювати баланс води в організмі, поліпшити кровообіг, зміцнити артеріальні стінки.

Вчені довели, що за допомогою батату можна зняти запалення з тканин нервів і мозку, тому що в рослині міститься вітамін С, марганець, бета-каротин тощо. З допомогою солодкої картоплі можна загоїти глибокі рани, зупинити кровотечу при травмах. Використовують батат як антидепресант. Також це профілактичний засіб від артриту, ревматизму, тому що в ньому міститься бета-криптоксантин. За рахунок того, що в рослині міститься безліч вітамінів можна вилікувати виразку шлунка, зняти запалення, біль при гастритах. Батат багатий на клітковину, яка вбирає в себе зайву кислоту.

Тим, хто курить, радять включити в раціон батат, в ньому міститься вітамін А, який курці часто втрачають, через що у них розвивається емфізема легенів.

Люди, які займаються спортом, обов'язково мають включити в свій раціон батат, у ньому міститься значна кількість вуглеводів, необхідних для нарощування м'язів. За дві години потрібно з'їдати невелику кількість солодкої картоплі.

Вирощування батата

Чуфа (Cyperus esculentus), земляний мигдаль, багаторічна бульбоносна рослина родини осокових. Загальний ареал поширення чуфи охоплює Середземноморські країни, Південну Африку, Малу Азію, Індію та Північну Америку до 55^о північної широти), розповсюджена також і в тропічній Африці.

Зовні чуфа нагадує дикорослу осоку. Кущ рослини у височину сягає 50–80 сантиметрів (все залежить від поживності ґрунт, на якому зростає), складається з вузьких жорстких листків, зібраних у пучки. На кореневищах рослин утворюються бульбо – горішки, на одному кущі їх може бути до 400. Бульбо – горішки чуфи бувають овальної або круглої форми довжиною від 1 до 3 см, покриті світло-коричневою шкірочкою, яка не відділяється від м’якушу, має білувато-кремовий колір та солодкувата на смак.

В Україні рослина стала відомою з середини XVIII століття, але широкого розповсюдження не набула.

Рис. 3. Рослина чуфи

Вирощувати чуфу – земляний мигдаль слід на легких поживних ґрунтах. Рослина вибаглива до світла і погано почувається у затінку. На відкритих ділянках при посушливій погоді потребує поливу. У нашій місцевості рослину вирощують як однорічник – (конкретизувати місцевість).

Рис. 4. Бульбо – горішок з чуфи

Чуфа – є цінним харчовим концентратом, у якому міститься до 60 % корисних для організму людини речовин, з яких 30 % жирів, 28 % цукрів, 10 % білків та 1,3 % крохмалю.

Із горішків (бульбочок) чуфи виготовляють борошно, яку додають під час виробництва халви, цукерок та інших кондитерських виробів.

Чуфа (Земляний мигдаль)

Маніок їстівний (касава, тапіока) – багаторічний чагарник, який за рік виростає до 3–4 м заввишки, з витким стеблом і п'яти-семилопатевими, а іноді й суцільними довгочерешковими листками. Квітки одностатеві, однодомні, з простою оцвітиною, зібрані у китиці до 20 см завдовжки. Чоловічих квіток у китиці буває до 200, жіночих – до 20. Плід – тригніздна коробочка.

Рис. 5. Рослина маніока

Маніок активно культивують на його батьківщині – у Бразілії, а також у Мексіці, Аргентіні, Перу, Індонезії, Таїті, Мадагаскарі. Маніок часто вирощують у країнах з примітивною агротехнікою. Іноді випалюють дику рослинність, а потім обробляють лише місця посадки маніока.

Культура маніока позбавлена серйозних захворювань, мозаїки, її не чіпає навіть сарана. Черенки маніока добре витримують тривале зберігання, і тому їх можна транспортувати в різні країни.

До складу коренів деяких сортів маніока входить отруйний ціаногенний глюкозид (звичайно 30–67 мг на 1 кг). Коли вміст цього глюкозиду становить понад 80 мг/кг, корені маніока вживати не можна. Для їжі придатні сорти, в яких отруйний глюкозид майже відсутній або не перевищує 50 мг/кг. Отруйний глюкозид частково руйнується, коли корені маніока зварити. Підсушені скибочки маніока, а такж вимитий з м'якуша крохмаль зовсім позбавлені цього глюкозиду.

Звільнені від глюкозиду потовщені корені маніока варять і їдять. Цей продукт містить 80–85% крохмалю, 0,4–2,4 цукру, 1–2,5 протеїну та 0,5–1,2 % жирів.

Одержане таким чином борошно – "гарі" – становить ваги вихідних бульб. Воно містить 10–15 % води, 80–85 крохмалю та цукру, 0,51,4 протеїну і до 1 % жирів. Таке борошно дуже якісне, довго зберігається і йде на виготовлення печива, його кладуть у супи, каші, різні соуси тощо. Під час випікання хліба маніокове борошно краще змішувати з пшеничним у пропорції 2:1.

З бульб маніока виготовляють крупу, використовують при виробництві пива.

Маніок вважається високорентабельною технічною крохмаленосною культурою, з якої одержують спирт, декстрин, глюкозу та ацетон.

Маніок, крім того, є цінною лікарською рослиною. Шматочки м'якуша бульб застосовують для припікання, сік з маніока - чудовий антисептик. Використовується маніок і як проносне. Ця рослина широко відома в народній медицині.

Макуха з його бульб йде на відгодівлю коней, свиней та великої рогатої худоби.

5.1.2. Господарське значення картоплі

Картопля належить до найважливіших сільськогосподарських культур. Вона має різнобічне використання. Це винятково важливий продукт харчування. Недарма її називають другим хлібом. Цінність картоплі визначається високими смаковими якостями та сприятливим для здоров'я людини хімічним складом.

Бульби в середньому містять 75–80% води і до 25 % сухих речовин. Вміст крохмалю коливається від 14 до 22 %. Він легко засвоюється і розщеплюється на прості цукри.

Є в бульбах 1,5–3 % білка, який добре засвоюється організмом. Білок за своїм амінокислотним складом близький до м'яса.

Рис. 6. Хімічний склад бульб картоплі

Мінеральні речовини в бульбах становлять 0,8–1 %. Найбільше калію, кальцію, магнію, фосфору заліза. Солі калію необхідні для нормальної діяльності серця, сприяють виведенню з організму надлишку рідини.

У картоплі міститься клітковини до 1 % і пектинових речовин – 0,7 %. Клітковина виводить з організму отруйні речовини, очищує його, покращує обмін речовин. Клітковина і пектинові речовини відіграють важливу роль у травленні.

У картоплі містяться органічні кислоти – лимонна, щавелева, яблучна. У бульбах багато вітамінів С, В1, В2, В5, В6, В9, Р, РР, Е, І, Д, К, провітамін А. У 100 г бульб є 20 мг вітаміну С. Добова потреба цього вітаміну забезпечується 300 г картоплі, що дуже важливо у зимовий період, коли мало свіжих фруктів і овочів.

Рис. 7. Обсяги споживання картоплі на душу населення

Досить висока калорійність картоплі: у 100 г бульб містяться 83 кілокалорії. Це в два рази більше ніж у моркви, в 3 рази – ніж у капусти, в 4 рази – ніж у помідорів. Вживають картоплю в їжу у вигляді багатьох страв. Досвідчені кулінари вважають, що з картоплі можна приготувати близько 900 страв. Українці споживають картоплю кожен день у різних видах (варена, смажена, деруни, картопляники, котлети, оладки і тощо). В Європі на одну людину споживається 9–140 кг бульб на рік, а в Україні 140–150 кг. На продукти харчування переробляється понад 50 % валового збору бульб.

Рис. 8. Запечена картопля	Рис. 9. Деруни з картоплі
Рис. 10. Вареники з картоплею	Рис. 11. Чіпси
Рис. 12. Фарширована картопля	Рис. 13. Картопля фрі

Проте необхідно пам'ятати, що в шкірці і позеленілих бульбах міститься отруйна речовина – глікоалкалоїд соланін (0,005–0,01 %), який частково розкладається під час варіння. Позеленілі бульби не використовують на харчові і кормові цілі, але вони придатні для технічної переробки.

Картопля цінна кормова культура, особливо для свиней. У 100 кг сирих бульб міститься 29,5 кормових одиниць. Бульби на корм використовуються у сирому і вареному вигляді. Бадилля на корм не використовують, оскільки посіви багаторазово обробляють пестицидами для захисту від шкідників і хвороб.

Картопля є цінною технічною культурою. З неї виготовляють спирт, крохмаль, глюкозу, декстрин та ін. З 1 т бульб одержують 112 л спирту.

Рис. 14. Використання картоплі на технічні цілі

Картопля, як просапна культура, має важливе агротехнічне значення. Під неї вносять органічні і мінеральні добрива, міжрядні обробітки очищують поле від бур'янів. Тому картопля є добрим попередником для зернових та інших культур.

Високо цінує лікувальні властивості картоплі народна медицина. Ії соком відвіку лікували виразкові хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки. Калій, яким багатий цей овоч, необхідний людям, страждають на захворювання серця і нирок. Використовується з лікувальною метою і крохмаль – цей чудовий дар природи. Він застосовується як обволікаючий, проти – запальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях.

Картопля не лише годує, лікує, але й живить шкіру обличчя і рук, робить її гладенькою, свіжою. Тому картоплю здавна використовують для косметичних масок людини з сухою обвітреною шкірою.

Рис. 15. Лікування соком картоплі

Рис. 16. Лікувальні маски з картоплі

ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ

Природний ареал диких форм багатьох видів картоплі охоплює Центральну Мексику, Центральну Америку, Перу, Болівію, Чилі. Індійські племена у Перу, Еквадорі, Болівії вирощували картоплю за 1 – 2 тис. років до н.е. У Європу (Іспанія, Італія та ін.) картопля завезена в 1540 р. (за іншими даними в 1565 р.) під назвою "земляне яблуко". Італійці через подібність до трюфелів назвали її "тартуфоллі".

Приблизно в 1600 році адмірал Рейлех завіз картоплю в Англію і Голландію. Отже, ця культура проникла в Європу двома шляхами – через південні країни і через Англію. Перший шлях дав нам власне назву – картопля. З Італії вона поширилася на Північ і Схід, і в середині XVII століття її вже вирощували в Польщі і Західній Україні. Від італійського тартуфоллі – українська назва картопля.

Другий шлях привів до виникнення англійської назви "роtаtо". Причому ця назва була присвоєна помилково, але все-таки прижилася в англійській мові.

За іншими даними в Англію картоплю завіз англійський адмірал (він же відомий пірат) Френсіс Дрейк.

Рослина картоплі довгий час в Європі вирощувалась як квітка (гарно цвіте і пахне) і рахувалася отруйною. Вперше найширше картопля стала використовуватися в Ірландії, де ця культура вперше замінила хліб. У Німеччині картоплю стали широко вирощувати після 1777 року. У ХІХ столітті площі під картоплею в Європі швидко збільшувалися. До Росії картопля потрапила в кінці ХVІІ ст. Петро І прислав з Голландії мішок бульб і велів посадити в різних областях.

Рис. 17. Найбільші виробники «другого хліба» млн т

Світове виробництво картоплі становить близько 300 млн т з деякими відхиленнями по роках. Основну частину картоплі в світі вирощують країни Європи: Росія, Україна, Польща, Німеччина, Франція, Італія, Білорусь. Головні виробники її на американському континенті – США і Канада, в Азії - Китай та Індія. Всього картоплю вирощують понад 130 країн світу в найрізноманітніших ґрунтово-кліматичних умовах.

Світова площа під картоплею становить близько 20 млн га В Європі посівна площа займає до 13 млн га.

Потенціальна врожайність картопляного поля становить для Північної Америки 1400 ц/га, а для Європи близько 1000 ц/га, проте середня врожайність бульб у світі знаходиться на рівні 140–150 ц/га.

Рис. 18. Найбільша врожайність картоплі

Найвищий урожай вирощують в Голландії – 550–650 ц/га, дещо нижчі – у Данії, Великобританії, Бельгії, Франції, Німеччині – 350–450 ц/га, а найнижчий – у Перу, Болівії, Алжирі – менше 100 ц/га.

В Україні площі під картоплею займають оріентовно 1,36 млн га.

Рис. 19. Основні регіони виробництва картоплі в Україні за 2017 р.

Рис. 20. Виробництво картоплі в Україні

Основні масиви її розміщені у Поліссі (близько 60 %) та в Лісостепу (30 %). Середня врожайність бульб у сприятливі роки досягає 125 – 130 ц/га, а в приватному секторі, на присадибних ділянках – 200–300 ц/га. Природні умови України дозволяють вирощувати в зоні Полісся та Лісостепу по 200 – 400 ц/га бульб.

Україна за виробництвом картоплі займає належне місце в світі, й визнання картоплярства України – це факт, що, безперечно, приємно. Щороку в світі відкриваються пам`ятники присвячені різним рослинам, тваринам, комахам. Українці не перші вшанували картоплю – в Голландії вже є пам`ятник Картоплі. У 2008 році, в Інституті картоплярства УААН відбулося урочисте відкриття пам`ятника Картоплі. Український пам`ятник – це ще й хвала справжнім картоплярам, людям, які вкладають свою працю в розвиток картоплярства та по справжньому цінують цю культуру.

Рис. 21. Пам`ятники картоплі

5.1.3. Ботанічна характеристика картоплі

Картопля належить до родини пасльонових (Solanaceae), що об`єднує понад 1000 культурних і диких видів. Найпоширеніший серед культурних видів – Solanum tuberosum L. При вирощуванні рослин із насіння коренева система картоплі стрижнева, а з бульб – мичкувата. Окремі корені можуть заглиблюватися на 1,5 м і більше, але основна їх частина розміщуються групами по три-чотири у вузлах стебла, біля його основи або біля вузлів столонів.

Порівняно з надземною частиною коренева система слабо розвинена і становить у середньому 7–7,5 % маси рослин.

Рис. 22. Коренева система та бульба картоплі

Стебло в поперечному розрізі ребристе, три або чотиригранне, або округле. На ребрах стебла більшості сортів є перетинки, що називаються крилами.

На підземній частині рослин з листкових пазух розвиваються підземні стебла (столони), які ростуть під землею більш-менш горизонтально і часто розгалужуються, поділяються вузлами на міжвузля. Довжина столонів буває різною і залежить від сорту та умов вирощування. На їх кінцях утворюються потовщення, які перетворюються в бульби. Забарвлення столонів таке саме, як і в тіньових паростків бульб, що є сортовою ознакою.

Рис. 23. Будова бульб картоплі

Стебло трав`янисте, різного розміру і форми, заввишки від 45 до 70 см. За забарвленням воно може бути зеленим та пігментованим.

Рис. 24. Стебло картоплі

Листок складний – переривчасто-непарно-пірчасто-розсічений. Він складається із стрижня, черешка, кількох парних часток та верхівкової непарної частки. На центральному стрижні, крім часток, розміщуються частинки і часточки. Їх кількість і особливості розміщення досить виразна сортова ознака.

Рис. 25. Листок картоплі

Розрізняють першу, другу, третю та інші пари часток; так само розрізняють і частинки та часточки. Рахунок ведуть від верхівки стебла.

Частки бувають стриженькові, які прикріплені до стрижня на невеликих стриженьках, сидячі, що не мають будь-яких стриженьків, і проміжні або незбіжні. За формою вони округло-широкі, яйцеподібні, округло-видовжені, овальні й видовжені, а за розміром – великі, середні та малі.

Листки залежно від сорту мають забарвлення від темно – до світло-зеленого, а іноді з пігментованими жилками, завжди різною мірою опушені.

Квітки зібрані в суцвіття, що складається з двох-чотирьох завитків, розміщених на довгому квітконосі. Квітки п`ятірного типу, складаються з чашечки, віночка, пиляків і маточки. Чашечка має п`ять чашолистиків, які зрослися й закінчуються загостреною верхівкою. У чашечці п`ять-шість пелюсток, що створюють спайнопелюстковий віночок. Забарвлення пелюсток різне. Тичинок п`ять із невеликими пиляками, які знаходяться на довгих ніжках у вигляді колонки. Приймочка довга, її стовпчик звичайно вищий за колонку пиляк.

Рис. 26. Квіти картоплі

Плід – двогнізда багатонасінна ягода, частіше кулястої форми. Плоди утворюються не на всіх сортах картоплі. Насіння плоске, серцеподібне, світло-жовте, за формою дуже нагадує насіння помідорів, але значно менше (маса 1000 насінин помідорів – 3, картоплі – 0,5–0,6 г).

Рис. 27. Плід і насіння картоплі

Сорти картоплі під час впровадження сучасної технології вирощування мають забезпечувати високі і сталі врожаї високоякісних бульб. Вони різняться за скоростиглістю, врожайністю, вмістом і виходом сухих речовин з 1 га, смаковими якостями, стійкістю проти хвороб і шкідників.

На сьогодні в реєстрі сортів рослин України ми маємо понад 170 сортів картоплі вітчизняної (близько 74 сорти) та зарубіжної селекції, що свідчать про велику конкурентоспроможність цієї культури на вітчизняному ринку.

За скоростиглістю сорти поділяють на п'ять груп: ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі.

До ранніх належать сорти, в яких період вегетації рослин у середньому триває 90–100 днів (Рів`єра. Арієль, Чернігівська рання), середньоранніх (Джеллі, Кураж, Довіра, Евеліна, Жеран, Завія, Зелений гай) – 101–115, середньостиглих (Мандрівниця, Косень, Кураж, Роко, Сіфра, Фабула) – 116–130, середньопізніх (Оксамит, Пікассо, Поліське Джерело, Промінь, Бернанде) – 131–140 днів.

Рис. 28. Сорти української селекції

Ранньостиглі сорти під час застосування інтенсивної технології вирощування товарний урожай бульб дають орієнтовно на 55–65-й день, середньоранні – на 60–70-й, середньостиглі – на 70–75-й, середньопізні – на 7–80-й і пізньостиглі – на 81–85-й день після садіння.

Зверніть увагу

За призначенням сорти картоплі поділяють на столові, технічні, кормові й універсальні.

Рис. 29. Сорти голландської селекції

У комплексі ознак столових сортів мають бути високі смакові та кулінарні якості, підвищена стійкість м'якуша під час варіння і бути придатними для механізованого чищення. Технічними називають сорти, які використовують для технічної переробки – на спирт, крохмаль, напівфабрикати (чіпси) тощо. Найпридатніші для цього сорти з низьким вмістом (0,2–0,4 %) редукованих цукрів і високим – сухих речовин.

Рис. 30. Сорти німецької селекції

Для сортів, які використовуються на корм, основні вимоги такі: високий вихід кормових одиниць з 1 га, вміст крохмалю в бульбах не нижче 17–18, а сирого протеїну – не менше 2,5–3 %. На корм використовують до 30 % урожаю всіх сортів: нестандартні бульби, відходи тощо. Спеціально вирощувати кормові сорти доцільно за умов, якщо при врожайності понад 300 ц/га вони можуть мати вихід сухих речовин більший, ніж сорти столового, універсального чи технічного призначення, і не менше 100 ц/га корм. од.

Сорти, які за комплексом ознак придатні для використання на столові й кормові цілі та для технічної переробки, належать до універсальних.

У кожній групі сортів за скоростиглістю й призначенням віддають перевагу тим, які при однакових показниках основних вимог за якістю для груп дають вищий вихід сухих речовин з 1 га.

5.1.4. Біологічні особливості картоплі

Рис. 31. Вимоги картоплі до умов вирощування

Вимоги до температури. Картопля відноситься до рослин помірного клімату. На температуру нижче 7–8 °С та вище 30 °С реагує припиненням росту. Надмірна спека (вище 25 °С) сильно пригнічує рослини. Якщо ґрунт прогрівається вище 29 °С – бульби не утворюються або формуються дочірні бульбочки.

Бульби картоплі, які пройшли період спокою, починають проростати при температурі 3–5 °С, однак агрометеорологічним показником початку росту картоплі вважають температуру 7 °С. Проте оптимальна температура для проростання бульб є 18–20 °С, за якої сходи з'являються через 12–13 днів. Максимальний урожай картоплі забезпечується за середньодобової температурі І7–18 °С.

Картопля чутлива до незначних приморозків. Пошкодження картоплиння наступає при – 1,5–2 °С. Приморозки – 3–4,5 °С пошкоджують картоплиння на 60–100 % і знижують врожайність бульб на 25–65 %, залежно від фази розвитку рослини і часу ураження приморозками. Особливо нестійкі до приморозків молоді рослини. Листки і стебла чорніють і гинуть.

Вимоги до вологи. Картопля досить вимоглива до вологи, оскільки формує велику підземну масу при відносно малорозвиненій кореневій системі. Тому високі врожаї збирають при вологості ґрунту 75–85 % НВ.

Найменше вологи картоплі потрібно під час проростання й появи сходів, коли молоді рослини використовують вологу з материнської бульби. Функцію регулятора з забезпечення вологою відіграють також молоді бульби. В умовах нестачі вологи в ґрунті рослина бере воду з бульб, а при повному зволоженні – бульби наповнюються вологою і є додатковим резервом її для росту рослин. З ростом рослин підвищується потреба картоплі у волозі, особливо у період бутонізації – кінець цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт картоплі становить 400–550.

Вимоги до світла. Картопля – рослина короткого дня, вимоглива до світла. Під час затінення порушуються процеси фотосинтезу і знижується врожайність. Навіть за незначного зменшення освітлення, відбувається пожовтіння рослин, витягування стебел, погіршується засвоєння елементів живлення з ґрунту.

Викопані бульби, що були декілька днів на світлі, зеленіють. Для насіннєвих бульб це корисно, оскільки зменшується ураження хворобами і гризунами під час зимового зберігання. Продовольчу картоплю закривають від світла і не допускають позеленіння, тому що вона стає гіркою і отруйною.

Вимоги до ґрунту.

Запам`ятайте

Найкраще картопля росте на пухких, добре розпушених ґрунтах.

Коренева система картоплі інтенсивно дихає, поглинаючи кисню у 5–10 разів більше, порівняно з іншими рослинами.

У перезволожених, ущільнених ґрунтах вміст кисню зменшується до 2 %, а вміст вуглекислого газу різко збільшується. У таких умовах бульби задихаються і загнивають. Картоплю вирощують на удобрених супіщаних і суглинистих чорноземах, дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах. Для вирощування насіння добре підходять окультурені торфовища.

Малопридатні для вирощування картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. Не підходять також засолені ґрунти, оскільки картопля має дуже низьку солестійкість. Найкраще росте на слабокислих і нейтральних ґрунтах.

При рН нижче 4,5 і вище 8,0 вона росте погано.

5.1.5. Сучасна технологія вирощування картоплі

Технологія вирощування картоплі

Прибирання картоплі у фермерських госодарствах

Попередники. Картопля може давати добрі врожаї після різних попередників. Розміщують її після озимих зернових, зернобобових, однорічних і багаторічних трав, кукурудзи на силос. На Поліссі кращими попередниками є люпин на зелене добриво і зерно. Високі врожаї збирають також після льону, озимих культур, багаторічних трав.

Рис. 32. Найкращі попередники під картоплю

Картоплю часто рекомендують для монокультурного вирощування. Проте беззмінне вирощування на одному і тому ж полі призводить до сильного розвитку хвороб і шкідників, з якими є значні проблеми і під час дотримання чергування культур. Навіть на родючих ґрунтах, при систематичному удобренні, врожаї картоплі при повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30 % і більше. Тому повертати картоплю на попереднє місце в сівозміні можна не раніше ніж через 3–5 років.

Картопля є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових, льону.

Обробіток ґрунту

Запам`ятайте

Основним завданням обробітку ґрунту під картоплю є:

• глибоке розпушування орного шару;

• створення сприятливого водно-повітряного режиму;

• знищення бур'янів;

• нагромадження і збереження вологи;

• поліпшення поживного режиму ґрунту, забезпечення належних умов для діяльності мікроорганізмів.

Система обробітку під картоплю передбачає проведення основного і передпосівного обробітку та догляд за посівами. Після стерньових попередників зразу ж за збиранням проводять лущення, використовуючи дискові знаряддя ЛДГ-20, ЛДГ-15, БДТ-10, БДТ-7, БДТ-3, ППЛ-10–25 або сучасні важкі дискові борони John Deere 637, John Deere 2625, Heliodor-9, Amazone Catros, Vaderstad Carrier 650. На полях з коренепаростковими бур'янами (осот, молочай, берізка польова) перший раз дискують на глибину 6–8 см, а другий – у період утворення розеток цих бур'янів – на глибину 10-12 см. Після появи сходів бур'янів поле орють плугами (ППЛ-6-35; ПТК-6/7-40+ПВР-2,3; ПЛН-5-35+ПВР-2,3; ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40; ПН-4-40; ПЧ-2,5+ПСТ-2,5, сучасні оборотні плуги Rabe Kormoran, Lemken Diamant, Gregoire Besson, John Deere 3810; Євро-Опал, Вари-Опал, Євро-Діамант, Вари-Діамант, Євро-Титан, Вари-Титан фірми Lemken) на глибину 28-30 см, але не глибше наявного орного шару.

Рис. 33. Дискова борона Джон Дір 2625

Рис. 34. Дискова борона Amazone Catros

Рис. 35. Оборотний плуг Rabe Kormoran

Рис. 36. Плуг John Deere 3810

На полях з кореневищними бур'янами (пирій, свинорий, гострець) друге-третє лущення проводять на глибину залягання кореневищ (не менше 10–12 см) дисковими знаряддями. У кінці вересня, на початку жовтня після чергового відростання бур'янів (фаза розетки у коренепаросткових і фаза "шилець" в пирію), бур'яни глибоко заорюють.

Для підвищення родючості ґрунту і врожайності картоплі, важливо збагачувати поле органікою, використання соломи і сидератів покращує структуру ґрунту.

Зверніть увагу

Значно підвищується урожай картоплі під час проведення обробітку ґрунту глибокорозпушувачами для знищення підплужної підошви. Для цього використовують сучасні сільськогосподарські машини, такі як: Gaspardo Artiglio, John Deere 2700, Gaspardo Artiglio.

Рис. 37. Глибокорозпушувач Gaspardo Artiglio

Рис. 38. Глибокорозпушувач John Deere 2700

Сучасна технологія підготовки ґрунту під картоплю передбачає декілька варіантів:

- нарізування гребенів з осені після оранки;

- нарізування гребенів весною перед проходом саджалки;

- формування гребенів під час посадки картоплі.

Запам`ятайте

Конкретний тип обробітку ґрунту слід обирати залежно від ґрунтово-кліматичних умов, щільності ґрунту, забур`яненості, а також від наявності матеріально-технічної бази.

Нарізування гребунів є запорукою оптимального забезпечення рослин водою (вологообмін), прогрівання гребенів, насичення ґрунту киснем упродовж усього вегетаційного періоду.

Рис. 39. Комбінований агрегат для нарізання гребенів

Під час нарізання гребенів одночасно з садінням, весняний обробіток полягає у закритті вологи шляхом боронування і 1–2 культивації на глибину 12–15 см.

У гребенях формуєтся урожай картоплі, і тому він повинен мати достатній розмір, щоб вмістити всю бульбу. Гребені мають бути висотою 27–30 см, в яких розміщується картопля по центру, що усуває небезпеку вирівнювання – загортання сходів картоплі. Такі гребені формуються за допомогою активних чи пасивних фрез для міжрядного обробітку.

Рис. 40. Гребенеутворювач AUR-2

Передсадивний обробіток ґрунту

Найважливіша умова забезпечення якості під час виконання весняної підготовки ґрунту – обробка відповідного шару тільки після досягнення фізичної стиглості. Ранньою весною приступають до боронування в два сліди на глибину 5–7 см, що забезпечує умови для прискорення термінів досягнення фізичної стиглості ґрунту в нижньому шарі. Після чого можна виконати суцільне розпушування культиватором “Кварц”, “Корунд” фірми Lemken.

На середньо-і важкосуглинистих ґрунтах рекомендується суцільне фрезерування зябу вертикально-фрезерними культиваторами типів KG, КЕ фірми Amazone і Zirkon фірми Lemken на глибину 12–15 см. Одночасно виконуються три операції: фрезерування, планування та прикочування ґрунту. Важливо домогтися під час фрезерування поєднання частоти обертання роторів і швидкості поступального руху агрегату, щоб основна маса обробленого ґрунту складалася з грудочок розміром не більше 15–25 мм.

Рис. 41. Культиватор-фрезерный-КФ-2,8

Рис. 42. Нарізування гребенів перед посадкою картоплі

Якщо планується садіння в попередньо нарізані гребені, то восени поле після оранки культивують і нарізають гребені висотою 18–20 см за допомогою КРН-4,2; КРН-5,6 або сучасних культиваторів Альтаір 5,6, 4,2, HL від італійської фірми Gaspardo. Гребені цими знаряддями на легших ґрунтах можна нарізати навесні після розпушування ґрунту фрезою. Ефективним є застосування фрезерного культиватора КГФ-2,8 або за допомогою суцільного гребенеутворювача.

Надалі у передсадивну підготовку входить нарізання гребенів такими машинами як підгортачі-гребенеутворювачі фірми Grimme.

На особливо кам’янистих і грудкуватих ґрунтах ранньою весною слід обов’язково проводити підготовку картопляної гряди через високоефективну сепарацію каміння та грудок за допомогою машини Комбі Стар CS 1500/CS1700. Підготовка картопляної гряди з одночасним збиранням каміння та грудок зменшує кількість робочих операцій і переносить частину осінніх робіт на весну, при цьому не можна не помітити наступні переваги:

• полегшене садіння картоплі;

• кращі проростання у пухкому ґрунті;

• добре сформовані бульби картоплі однакових розмірів;

• менше ушкоджень під час збирання;

• прискорене збирання простими машинами.

Рис. 43. Машини для передпосівного обробітку ґрунту

Система удобрення. Картопля – дуже вимоглива рослина до наявності в ґрунті поживних речовин. Для отримання якісного, високого врожаю вони мають надходити вчасно в потрібній кількості та у відповідній формуляції. Кількість добриВ, які вносяться в ґрунт, мають відповідати запланованому врожаю, особливостям сорту та рівню доступних елементів у ґрунті. Картопля добре реагує на внесення добрив, особливо органічних. Найпоширеніше органічне добриво – гній. Його краще внести восени під оранку. Оптимальна норма 50 т/га. Підвищення норми до 60–80 т/га не завжди відповідає адекватному зростанню врожайності, крім того погіршується якість бульб, зокрема їх крохмалистість. Весняне внесення гною менш ефективне. Рідкий гній (100–120 т/га) найкраще вносити після жнив на подрібнену солому, придисковувати і висівати сидерати. Доцільним є використання зелених добрив (сидератів). Вирощування зеленої маси швидкоростучих культур на удобрення – найдешевший шлях збагачення ґрунту органічною речовиною. Найбільш придатні і доступні на зелене добриво озимі – жито та ріпак, гірчиця – біла і сиза, редька олійна, серадела та ін.

Рис. 44. Сидеральна культура	Рис. 45. Сидеральна культура (озиме жито) (озимий ріпак)
Рис. 46. Сидеральна культура	Рис. 47. Сидеральна культура (редька олійна) (гірчиця біла)
Рис. 48. Сидеральна культура (люпин)	Рис. 49. Сидеральна культура (серадела)

Рис. 50. Внесення органічних добрив

Для підвищення запасів азоту, фосфору і калію слід використовувати мінеральні добрива. Вони також дають змогу створити необхідне співвідношення між елементами живлення і забезпечити ними рослини упродовж вегетації.

Дози мінеральних добрив розраховуються залежно від запланованого врожаю, бонітету ґрунту (вмісту поживних речовин у ґрунті), попередника та його удобрення. За середньої врожайності 200 ц/га на ґрунтах середньої забезпеченості потрібно вносити азоту 100–120 кг д.р./га, фосфору – 40 кг д.р./га, калію – 140–160 кг д.р./га.

Зверніть увагу

Картопля найбільше потребує внесення азоту й калію. Співвідношення азот фосфор: калій найчастіше складає 1:0,4:1,7.

Рис. 51. Внесення мінеральних добрив

Мінеральні добрива під картоплю вносять під основний обробіток ґрунту та під час посадки картоплі.

Під час посадки картоплі найкраще вносити складні комплексні мінеральні добрива (NPK 15–25 кг д.р./га).

З азотних добрив вносять аміачну селітру, карбамід (сечовину), натрієву селітру.

Калійні добрива вносять у формах, які не містять хлору – каліймагнезія, сірчанокислий калій.

Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосинтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю не бажано.

На врожайність картоплі позитивно впливають мікроелементи, такі як кальцій, марганець, бор, сірка, залізо, цинк.

Мікродобрива можна вносити в ґрунт разом з мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одночасно з протруюванням, або обприскувати рослини в період вегетації.

За останні роки набувають поширення стимулятори росту рослин. Серед них найвідоміші агат 25 К, емістим С, вермісол, гумісол, потейтін, вермістим, фумар, регоплант.

Застосування стимуляторів сприяє появі дружніх сходів, стійкості рослин до вірусних хвороб і несприятливих погодних умов. Під дією препаратів зростає кількість бульб на рослині, їх маса, вміст у бульбах крохмалю, зменшується при цьому вміст нітратів. Обприскування рослин водними розчинами регуляторів росту доцільно поєднувати з внесенням пестицидів, тобто застосовувати їх у бакових сумішах.

Витрата робочого розчину – 20 л на 1 т бульб, або 200–400 л на 1 га.

Рис. 52. Система удобрення картоплі

Підготовка посадкового матеріалу. Для одержання високих врожаїв картоплі надзвичайно важливе значення має якість садивного матеріалу.

Зверніть увагу

Коли мова йде про якість посадкового матеріалу на перший план виходить три основних критерії:

- стійкість до ураження хворобами;

- фізіологічний вік посадкового матеріалу;

- поява апікальної домінанти.

Слід пам`ятати, що використання беззмінного насіння з року в рік знижується врожай картоплі на 5–6 рік до 50–60 % внаслідок виродження. Виродження відбувається тому, що картопля вегетативно розмножується, негативно впливають високі температури, накопичуються токсини, посіви уражаються вірусними хворобами. Для запобігання появи цих негативних явищ необхідно регулярно проводити сортооновлення та сортозаміну, а також оздоровлення посадкового матеріалу від вірусних захворювань картоплі.

Радикальним вирішенням проблеми виробництва достатньої кількості оздоровленого насіннєвого матеріалу є біотехнологія.

Інноваційна технологія виробництва високоякісного вихідного насіннєвого матеріалу для відтворення еліти включає три етапи:

- оздоровлення сортів картоплі від шкідливих мікроорганізмів: вірусів, бактерій та грибів біотехнологічним методом культурою апікальних меристем у поєднанні з термотерапією;

- розмноження оздоровлених сортів картоплі в пробірках до необхідної кількості і одержання вихідних розсадних рослин, вільних від шкідливих мікроорганізмів;

- культивування отриманих рослин у спорудах закритого ґрунту, ізольовано від довкілля, і виробництво оздоровлених міні-бульб заданої маси в 3–5 грамів;

- вирощування міні-бульб у полі в умовах просторової ізоляції від джерел вірусної інфекції, застосовуючи передові технології і засоби з можливістю регулювання режиму зволоження ґрунту за допомогою краплинного зрошення.

Рис. 53. Культура тканин (культура апікальних меристем)

і розмноження оздоровлених рослин

Рис. 54. Вирощування безвірусних рослин у теплицях

Рис. 55. Вирощування міні – бульб у полі в умовах просторової ізоляції

від джерел вірусної інфекції

Підготовка насіннєвого матеріалу – трудомісткий процес, що передбачає не тільки добре збереження бульб під час зимівлі, а й комплекс робіт навесні. Насамперед бульби перебирають, відбираючи гнилі, пошкоджені і нестандартні. Якщо восени на зберігання закладались бульби різного розміру, їх сортують на картоплесортувальних пунктах КСП-15; КСП-25 на 3 фракції: дрібну – 30–50 г; середню – 51–80 г і велику – понад 80 г в осінній період. Посадкові бульби вагою 50-80 г озеленюють на сонці і закладають на зберігання.

Відсортовані для садіння бульби прогрівають на сонці впродовж 2–3-х тижнів до утворення проростків завдовжки 5 мм. Їх накривають плівкою, підтримуючи температуру 12–15 °С вдень і 5 °С вночі.

Пророщують бульби у теплих приміщеннях (15 °С), на світлі, з доброю вентиляцією впродовж 15–30 днів. Пророщування особливо ефективно під час вирощування ранньої картоплі.

Перед садінням, або під час садіння, картоплю протруюють для знищення збудників хвороб фітофторозу, ризоктоніозу, фомозу, сухої гнилі та інших хвороб. Бульби сильно перезаражуються під час сортування. Тому фунгіциди, що наносяться на поверхню бульб, є своєрідним захисним екраном проти збудників хвороб. Протруювання зменшує кількість патогенів у 5–7 разів. Для захисту посівів картоплі від шкідників, в початкових фазах проводять обробку бульб інсектицидами селест топ, еместо квантум, престиж, круїзер. Великі бульби ріжуть.

Рис. 56. Підготовка картоплі до посадки

Рис. 57. Препарати для протруєння картоплі

САДІННЯ

Спосіб садіння. Садять картоплю широкорядним способом з відстанню між рядками 70–80 см залежно від існуючого комплексу машин. Є такі способи садіння: гребеневий, безгребеневий, посадка в заздалегідь нарізані гребені або гряди.

Вирощування картоплі в Нідерландах

Вирощування картоплі за європейськими стандартами

Гребеневим способом або садіння в гребені, попередньо нарізані, здійснюють саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6, СН-4Б, КСМ-4, КСМ-6, а також сучасними зарубіжного виробництва (фірми Grimme, Gramer, Rverneland ті ін). Ґрунт під гребенем має бути розпушеним.

Безгребеневим способом вирощують переважно на присадибних ділянках, при цьому гребені формуються не під час садіння, а під час одного-двох підгортань рослин.

Рис. 58. Садіння картоплі картоплепосадковою машиною Grimme GL860

в агрегаті з трактором New Holland T8050

Рис. 59. Посадка картоплі за голландською технологією

Рис. 60. Посадка картоплі разом з формуванням гребенів

Рис. 61. Точне розміщення картоплі по центру гребеня

Рис. 62. Посадка картоплі картоплесаджалкою Miedema-Structural

Глибина садіння. Бульби садять на глибину 5–6 см від вершини гребеня з наступним нагортанням ґрунту. За надмірно глибокого садіння бульби нового врожаю розміщуються глибоко, що ускладнює механізоване збирання.

Густота садіння. На 1 га в Поліссі має бути 55–60 тис. кущів для продовольчої та 60–70 тис. кущів для насінної картоплі. У Лісостепу – відповідно 50 і 55 тис/ га. Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують 2,5–4,5 т. Якщо садити бульби близько одна до одної, то зростає внутрівидова конкуренція між кущами картоплі.

Рекомендується встановлювати густоту садіння залежно від розміру фракції насіння. Бульби масою 30–50 г висаджують у кількості 65–70 тис/га, 50–80 г–55–60 тис/га і 80–100 г–50 тис/та. (Вагова норма 3–4 т/га).

Важливим показником для встановлення густоти садіння є густота стебел. Кожне стебло є самостійною рослиною з власною кореневою системою. Вони пов'язані між собою тільки спільним походженням від однієї материнської бульби. На 1 га має бути 180–200 тис. стебел, а на насінницьких посівах 200–250 тис/га.

Необхідно враховувати, що бульби, залежно від сорту, масою 30–50 г здатні утворити 1,8–4 стебла; 50–80 г – 2,1–4,9 стебла; 80–120 г – 2,7–6 стебел. Тобто чим більші бульби – тим менша густота садіння.

Строки садіння. Оптимальні строки садіння картоплі настають під час прогрівання ґрунту до 5–8 °С на глибині 10–12см. Це припадає на квітень. У зоні Полісся і Лісостепу садять зразу ж після завершення сівби ярих зернових. Насамперед висаджують пророщені бульби ранньостиглих сортів для одержання ранньої продукції, мінімальна температура проростання яких на 2 °С нижче, її необхідно висадити до 10 квітня. Потім висаджують картоплю на насінницьких посівах та для продовольчих цілей.

Догляд. Після завершення посадки картоплі починається період догляду за посівами, який умовно можна розділити на три етапи:

1. Механічний догляд;

2. Хімічний догляд;

3. Полив.

У гребні формується урожай картоплі, тому він повинен мати достатній розмір, бульби мають розміщуватися по центру гребня, що усуває небезпеку вирізання та загортання сходів. Гребні упродовж вегетації мають бути чистими від бур`янів та розпушеними.

Догляд за посівами проводять для знищення бур'янів, поліпшення повітряного і водного режимів ґрунту, запобігання непродуктивним втратам вологи, захисту від хвороб і шкідників та одержання запрограмованого врожаю.

Він полягає в суцільному розпушуванні ґрунту до і після з'явлення сходів, розпушування в міжряддях з присипанням бур'янів ґрунтом у рядках та обприскуванні для захисту від шкодочинних організмів.

Якісний обробіток ґрунту забезпечують культиватори КОН-2,8ПМ, КОН-2,8А, КРН-4,2Г, КРП-5.6Д, що комплектуються з роторними (БРУ-0,7) та сітчастими боронами. Для обробітку посівів із нарізаними гребнями та грядами використовують багатофунціональні машини КФ-2,8, Speedridger – eco ridger (компанії холмер).

Рис. 63. Культиватор окучник КОН-2,8

Для формування бульб необхідний доступ повітря. Від садіння до сходів проходить 15–25 днів, а до змикання рядків – 40-60 днів. У цей період гребні необхідно обробляти.

Важливо не запізнитись з першим обробітком і знищити пророслі бур'яни до їх сходів. Тому до з`явлення сходів проводиться 2–3 розпушування. На культиватор ставлять стрільчасту лапу (лапу-підгортач чи дисковий підгортач за необхідності підрівняти гребені або збільшити їх об'єм), дві долотоподібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду. Глибина ходу лап-підгортачів 6–8 см, долота розпушують, ґрунт на 12–14 см. Якщо вологи недостатньо, на піщаних ґрунтах глибину розпушування зменшують до 8–10см. Борони мають рівномірно обробляти ґрунт на глибину 3–4 см, руйнувати кірку, зчісувати бур'яни. Під час роботи агрегату недопускається витягування з гребенів бульб і пошкодження сходів картоплі.

Перший післясходовий обробіток міжрядь проводять на глибину 12–14 см двома-трьома долотами. Лапи-підгортачі встановлюють на глибину 6–8 см. Одночасно присипають сходи бур'янів і картоплі шаром ґрунту 2–3 см. Рослини картоплі не бояться присипання, збільшуючи при цьому розміри власної кореневої системи. Бур'яни під шаром ґрунту гинуть. Ранні сорти присипають у фазу повних сходів, середні та середньопізні – до висоти рослин 3–5 см. Крім того, цей агрозахід захищає молоді рослини від травневих приморозків і пошкодження старими колорадськими жуками, зростає врожайність.

Другий післясходовий обробіток (через тиждень) проводять тим же набором лап. Якщо дозволяє висота рослин, сходи бур'янів і картоплі присипають шаром землі 2–3 см. Важливо присипати гребені, якщо ця операція не була проведена під час першого досходового обробітку.

Рис. 64. Підгортання рослин

Третій післясходовий обробіток полягає в підгортанні рослин. Проводять його коли рослини досягають висоти 18–25 см. Для цього використовують лапу-підгортач. Глибина розпушування 10–12 см. При швидкості руху агрегату 8–9 км/год ґрунт засипає бур'яни в рядках. Оптимальна висота гребеня – 25 см.

Кращі результати, особливо на зв'язних ґрунтах, одержують під час використання дискових підгортачів-розпушувачів. Після підгортання, рослини картоплі швидко закривають гребені та змикаються в міжряддях.

Робочі органи культиватора не повинні підрізати кореневу систему, витягувати чи пошкоджувати рослини. Підгортачі мають насипати розпушений і рівний шар ґрунту товщиною 5–8 см на весь гребінь, привалюючи його до стебел картоплі, і розпушувати при цьому бокові сторони гребеня та дно борозни. Для запобігання присипання бадилля картоплі, використовують пруткові ґрунтонаправлячі.

Система захисту посівів картоплі від шкідливих організмів. Хімічний догляд полягає в проведенні низку операцій для яких є знищення збудників хвороб та шкідників, бур`янів. У насадженнях картоплі найбільш злісні і поширені такі бур`яни: кореневищні (пирій повзучий, хвощ польовий); коренепаросткові (осот рожевий, осот жовтий, берізка польова, щавель); ранні ярі (свиріпа, гірчиця польова, редька дика, лобода); пізні ярі (митій сизий і зелений, щириця, плоскуха звичайна). Необхідно повністю використати можливості агротехнічного методу боротьби з бур'янами. Зокрема це підбір поля, попередника, якісний основний і весняний обробіток ґрунту, розпушення міжрядь. Якщо ефективність їх недостатня, необхідно застосовувати для знищення бур'янів гербіциди: ачіба (2–4 л/га), зенкор ліквід (0,5–1,5 л/га), дуал голд (1,6 л/га), примекстра (4,5 л/га), фюзілад форте (1,5–2,0 л/га), фронтьєр оптима (0,8–1,4 л/га), стомп (5,0 л/га), арамо (1,2–2,2 л/га), тарга супер (2,0–4,0 л/га), тітус (0,05 кг/га).

Запам`ятайте

Ефективність гербіцидів залежить від їхнього хімічного складу та способу проникнення в рослину, грунтово-кліматичних умов, фізіологічного стану рослин, норми внесення, величини крапель тощо. Строки і норму внесення препаратів необхідно остаточно встановлювати, враховуючи рекомендації на упаковці чи тарі.

Фітопатогенний комплекс картоплі характеризується домінуванням на бадиллі грибкових хвороб таких як фітофтороз, альтернаріоз, фузаріоз, ризоктоніоз, вірусні хвороби, нематода. На бульбах картоплі переважають суха гниль, парша звичайна, фітофтороз, фомоз, мокра бактеріальна гниль, кільцева гниль. Для захисту від хвороб застосовують агротехнічні методи (сорт, прочистки, попередник та ін). Проте в більшості випадків, вони можуть бути доповнюючими, а повний захист від ураження дає лише декількаразове внесення фунгіцидів. Найчастіше картоплю обробляють сучасними високоефективними фунгіцидами, такими як: акробат МЦ (2 кг/га), інфініто (1,6 л/га), квадріс (0,6 л/га), курзат (2,5 кг/га), консенто (2,0 л/га), мелоді дуо (2,5 кг/га), натіво (0,35 кг/га), ридоміл голд (2,5 кг/га), тату (3,0 л/га).

Рис. 65. Фітофтороз: 1 – уражений листок з верхнього боку;

2 – уражений листок з нижнього боку;

3 – зооспорангієносець з зооспорангіями;

4 – зооспора; 5 – зооспорангії з зооспорами;

6 – проростання зооспорангію; 7 і 8 – уражені бульби

Рис. 66. Рак: 1 – уражені рослини; 2 – уражені бульби в період цвітіння рослин;

3 – спори в період спокою; 4 – зооспори

Рис. 67. Альтернаріоз: 1 – уражений листок; 2 – пляма в місці ураження (збільшено);

3 – конідії; 4 – уражена бульба; 5 – уражена бульба у розрізі.

Рання суха плямистіть, або макроспоріоз: 6 – уражений листок; 7 – конідії

Рис. 68. Фузаріозное в`янення: 1 – уражені рослини.

Суха гниль бульб: 2 – уражена бульба.

Аукуба-мозаїка: 3 – уражений листок.

Вертицилезне в`янення: 4 – уражене стебло; 5 – уражена бульба

Рис. 69. Кільцева гниль: 1 – уражена бульба у розрізі.

Мокра бактеріальна гниль: 2, 3 – уражені бульби.

Чорна ніжка: 4 – уражена рослина; 5 – уражена бульба в розрізі.

Трахеобактеріозное вʼянення: 6 – уражена рослина; 7 – уражена бульба в розрізі

Рис. 70. Звичайна парша: 1 – уражена бульба;

Пoрошиста парша: 2 – уражена бульба;3 – спорокупки (клубочки спор). 

Серебриста парша: 4 – уражена бульба.

Горбочкова парша: 5 – уражена бульба і паросток.

Фомоз: 6 – уражена бульба і паростки.

Стеблева нематода: 7 – уражені бульби

Рис. 71. Чорна парша: 1 – уражені стебла; 2 – уражена верхівка рослини;

3 – уражена бульба; 4 – уражена бульба з хворими паростками

Рис. 72. Мозаїка: 1 – морщиниста мозаїка; 2 – крапчаста мозаїка;

3 – полосата мозаїка; 4 – скручування листків;

5‚ 6 – готика (уражений листок і бульба)

За період вегетації картоплю обробляють не менше трьох раз препаратами контактними, локально-системної дії, а також системно-контактними.

Обов`язково слід чергувати препарати контактної та системної дії, а також з різними типами діючих речовин.

Рис. 73. Фунгіцидний захист картоплі

Для запобігання ураження нематодою не можна садити картоплю по картоплі, потрібно вирощувати нематодостійкі сорти, перевіряти садивний матеріал. Допомагає боротися з нематодою жито. Його висівають після викопування бульб і переорюють навесні. Важливим заходом є також вирощування капустяних культур (гірчиця, редька олійна), які стимулюють вихід личинок із старих цист.

Захист від шкідників. Картопля пошкоджується різними видами шкідників, які можуть знизити врожайність на 35–50 %. Серед них виділяють багатоїдних або поліфагів – капустянка, ковалики, травневі хрущі, личинки лучного метелика та спеціалізованих колорадський жук, картопляна міль (карантинний об`єкт). Основну шкоду на посівах картоплі наносить колорадський жук. Він відзначається великою плодовитістю і ненажерливістю, пристосований до різних умов. Кожна самка може відкласти від 400 до 3000 яєць, личинки з яких можуть знищити картоплю на площі 2,5 га.

Картопляні поля обприскують перший раз під час масового виходу шкідника з ґрунту. Вдруге обробіток проводять після появи личинок, які завдають найбільшої шкоди. Обприскування повторюють під час масової появи нової хвилі молодих жуків. При протруєнні бульб препаратом престиж, старий жук гине, немає потреби боротися з ним, а часто немає і личинок.

Зверніть увагу

Для запобігання розвитку у шкідника стійкості до інсектициду їх необхідно чергувати. Якщо оптимальні строки боротьби з колорадським жуком і хворобами співпадають, доцільно застосовувати бакові суміші інсектицидів і фунгіцидів із урахуванням їх сумісності з додаванням стимуляторів росту та прилипачів.

Рис. 74. Коларадський жук

Рис. 75. Картопляна совка

Рис. 76. Пошкодження картоплі дротяником

Рис. 77. Пошкодження картоплі травневим жуком

Рис. 78. Капустянка

Рис. 79. Картопляна міль

Рис. 80. Золотиста картопляна нематода

Сучасний асортимент високоефективних інсектицидів представлений на ринку України значною кількістю нових препаративних форм та норм витрат, таких як: конфідор (0,15–0,2), каліпсо (0,1 л/га), біскайя (0,2 л/га), децис люкс (0,3 л/га), актара (0,06–0,08 л/га), карате зеон (0,1 л/га), енжіо (0,18 л/га), кораген (0,06 л/га), бі-58 новий (0,5–1,0 л/га), фастак (0,1–0,15 л/га).

Для обприскування посівів використовують обприскувачі вітчизняного та зарубіжного виробництва ОПШ-15, ОПШ-2000, Харді, Джон Дір та ін.

Рис. 81. Внесення інсектицидів

Особливості вирощування картоплі на півдні України

Степовий регіон України традиційно розглядається як несприятливий для вирощування картоплі. Незважаючи на це, тут щорічно під картоплею зайнято понад 300 тис. гектарів. Дуже жаркий і посушливий клімат півдня не дозволяє вирощувати культуру за традиційними технологіями, що використовуються у відносно сприятливих за кліматичними умовами зонах.

Жорсткі умови півдня (високі температури повітря і ґрунту, низька вологість, часті суховії) у сполученні з інтенсивним поширенням вірусних хвороб під час вирощування картоплі методом накладення у весняному садінні призводять до прискорення процесу виродження матеріалу вже під час створення бульб вищих репродукцій і зниження врожаю на другий рік культивування перевищує 25–30 %, на третій – 50 % і більше.

У Південному Степу за температурними показниками картоплю можна вирощувати упродовж року 190–240 днів. Найсприятливіші умови для росту і розвитку рослин складаються з початку весни до початку літньої спеки, а також у вересні, коли закінчується літня спека. Таким умовам найбільш повно відповідає метод двоврожайної культури, при якому за один вегетаційний сезон вирощується два врожаї бульб.

Слід відмітити, що двоврожайна культура сама по собі не оздоровлює бульби від вірусної інфекції, а створює сприятливі умови для профілактики та підтримання насіннєвих якостей бульб на високому рівні. Метод дозволяє затримати процес виродження та підтримувати матеріал у здоровому стані доволі тривалий час.

Літні посадки є, по-перше, основним елементом двоврожайної культури для прискореного розмноження й отримання високоякісного насіннєвого матеріалу. По-друге, це один із варіантів отримання продовольчої картоплі для споживання в зимово-весняний період. Урожай бульб літнього садіння формується, в основному, у вересні, коли температура повітря та ґрунту наближається до оптимальної для рослин картоплі, тому бульби від літніх посадок відмінно зберігаються і можуть бути використані для наступного літнього садіння в липні.

Специфіка погодно-кліматичних умов півдня змушує обирати найоптимальніші варіанти сполучення факторів росту та розвитку рослин для одержання виправдано високих урожаїв якісної картоплі. Основними складовими високої продуктивності рослин є: використання високоякісного посадкового матеріалу інтенсивних сортів, що найбільш адаптовані до умов вирощування; рівномірне, в оптимальних обсягах, забезпечення вологою упродовж вегетації, що в жорстких умовах південного регіону нереальне без використання зрошення; створення оптимального режиму живлення та захисту картоплі від хвороб і шкідників.

Рис. 82. Полив картоплі методом дощування

Рис. 83. Крапельний полив картоплі

Інші складові технологічного процесу також не можна недооцінювати. Більше того, виходячи зі спрямованості процесу, окремі з них є визначальними, як, наприклад, спосіб підготовки посадкового матеріалу та вибір строку посадки під час вирощування ранньої та понадранньої продукції. На Півдні Україні надають перевагу посухостійким сортам, таким як: Пікассо, Тирас, Арієль, Кондор, Рокко, Зоряна та ін.

Особливостьі вирощування ранньої картоплі. В умовах західного Лісостепу України через 60 днів після садіння можна мати врожай бульб ранньої картоплі в межах 140–150 кг з 0,01 га.

Для ранньої картоплі найпридатнішими є легкі піщані та супіщані, а також суглинкові ґрунти. Проте вони мають бути досить родючими і не перезволоженими. Слід враховувати ту особливість, що, крім загальної значної потреби картоплі в поживних речовинах, ранні сорти починають їх інтенсивно використовувати значно раніше. Через півтора місяця після садіння рослини ранньої картоплі починають цвісти. На цей час бадилля досягає найбільшої маси, починається посилене бульбоутворення. Тому важливо дати рослинам легкодоступні елементи живлення якомога раніше.

Бульби перед садінням пророщують. У завчасно пророщених бульб прискорюються фази розвитку (з'явлення сходів, настання бутонізації та цвітіння). Крім того, створюються оптимальні умови для формування листкової поверхні, що, в свою чергу, спричинюється до прискореного нагромадження врожаю, формування його товарного вигляду, збільшення в бульбах вітаміну С.

Під час пророщування бульб на світлі під їх шкіркою нагромаджуються отруйні речовини, які негативно діють на мікроорганізми. Як наслідок така картопля менше уражується хворобами після висаджування.

Найпоширенішим способом пророщування бульб є світловий. Він відносно простий і практично доступний кожному, хто хоче мати ранню продукцію молодої картоплі. Для нього потрібні світло, тепло і повітря. При цьому слід мати на 50–60 кг насінних бульб 1 м² площі. Оптимальна температура для пророщування – 12–15 °С (допускається коливання від 8 до 18 °С).

Рис. 84. Пророщування бульб

Садивний матеріал для пророщування в приміщенні розкладають на підлозі у 2–3 шари (товщиною в одну бульбу кожен) або в ящиках з решітчастим дном (довжина 50–60 см, ширина 40–50 і висота 12–15 см). Термін такого пророщування ранніх сортів 30–40, середньостиглих 15–50 днів. Необхідно передбачити, щоб на бульби рівномірно падало розсіяне світло, яке стримує ростові процеси і сприяє формуванню коротких і товстих паростків. Для рівномірності освітлення, насіння періодично переміщують із нижніх шарів у верхні та навпаки. Цю роботу слід виконувати обережно, щоб не обламати паростків. Важливою умовою пророщування є відповідна вологість повітря у приміщеннях (85–90 %). Зниження її призводить до зайвої втрати бульбами вологи, підвищення активності і поширення грибних та бактеріальних хвороб.

Бульби також пророщують у вологому середовищі. Для цього використовують торф, перегній, тирсу, їх вологість слід підтримувати на рівні 75–80 %. Температурний режим такий же, як під час світлового пророщування – 12–15 °С. Прискорений розвиток рослин при цьому способі пророщування пояснюється тим, щоб в бульбах створюється коренева система. Завдяки цьому рослини швидше переходять на самостійне живлення, у коренях створюються специфічні сполуки, які необхідні для росту й розвитку стебел і листя. Крім того, коріння відіграє значну роль у мобілізації та використанні фосфору бульб і переміщення його в стебла.

На дно тари насипають прогрітий до 12 °С розпушений матеріал шаром 2–3 см. Потім кладуть бульби верхівковою частиною вгору та засипають тим же матеріалом та, щоб шар над бульбами не перевищував 2–3 см. Поверх першого шару в такому ж порядку кладуть другий і так до того часу поки тара не буде заповнена. Термін пророщування у вологому середовищі – 15–20 днів. При цьому способі важливо простежити, щоб корінці й паростки не переросли, їх довжина не має бути більшою від діаметра бульби. Слід пам’ятати, що перерослі паростки й корінці ломаються під час вибирання бульб для садіння.

Під час комбінованого способу бульби спочатку пророщують на світлі до утворення міцних зелених паростків, а потім – у торфокрошці, перегної чи торфоперегної. Термін вологого пророщування в даному випадку скорочується до 7–10 днів.

У зв'язку з тим, що бульби містять незначну кількість азотистих речовин, стримується розвиток рослин. Тому під час вологого способуі пророщування підживлення розчином мінеральних добрив сприяє утворенню міцних і здорових паростків. Більшість дослідників вологого способу пророщування рекомендує обов'язкове дворазове підживлення.

Найпростішими способами передсадивної підготовки бульб є прогрівання в приміщенні (найчастіше в тарі) як без освітлення, так і за його застосуванням, В останньому випадку бульби переважно пров'ялюють. Для цього упродовж 5–15 днів їх витримують тонким шаром у приміщенні чи навіть на відкритому повітрі за температурі 12–І5 °С.

Висаджувати ранню картоплю найкраще одночасно з сівбою ранніх зернових. Поява вчасних і дружніх сходів обумовлюється вирівняністю садивного матеріалу і глибиною його загортання. Вона має бути в межах 5–7 см.

Значну увагу слід приділити густоті садіння. Адже загущене садіння, особливо ранньої картоплі, відіграє важливу роль: раніше починається бульбоутворення, бульби раніше дозрівають, у них підвищується вміст крохмалю. Цілком закономірно, що при загущеному садінні дещо знижується врожай у розрахунку на один кущ, однак збір бульб і запаси крохмалю на одиниці площі збільшується. Для західного регіону України оптимальною густотою ранньої картоплі є 55–60 тис. кущів на 1 га. Садити найкраще за схемою 70 х 20–25 або 60 х 25–30 см. Великі бульби висаджують дещо рідше, ніж дрібні.

Найкраще накрити рядки ранньої картоплі після садіння поліетиленовою плівкою або агроволокном. Добрі наслідки дає звичайне накриття поля після садіння торфокрошкою чи перегноєм шаром 1–3 см, або дворазове присипання сходів для запобігання ураження низькими температурами.

Рис. 85. Вирощування картоплі під поліетиленовою плівкою

Рис. 86. Вирощування картоплі під агроволокном

Догляд за насадженнями ранньої картоплі такий же як і пізньої. Проте, враховуючи, що при ранній вигонці коротший вегетаційний період, слід своєчасно і якісно прополювати і підгортати рослини. Це має вирішальне значення для формування високого та якісного врожаю.

Зверніть увагу

Збирати ранню картоплю починають ще до її визрівання, оскільки чим раніше реалізують продукцію, тим більший попит вона має. Товарними бульбами вважають ті, величина яких за найбільшим діаметром становить не менше 3 см і маса – 30 г.

Скошувати бадилля на ранній картоплі перед копанням основної продукції можна не раніше, як за один день. Адже недозрілі бульби збирають у той час, коли врожай щоденно інтенсивно наростає. Тому щодня викопують стільки картоплі, скільки можна реалізувати впродовж 1–2 днів після збирання.

Для ранньої вигонки рекомендують такі сорти картоплі: Кобза, Бородянська рожева, Рів`єра, Арієль, Чернігівська рання та ін.

Щоб одержати урожай ранньої картоплі 10–20 червня, необхідно покласти на пророщування бульби ранніх сортів у середині березня.

Особливості вирощування екологічно чистої продукції картоплі

Попит на органічну картоплю з кожним роком зростає як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В органічному виробництві України картопля посідає одне із провідних місць серед всіх сільськогосподарських культур. Завдяки високому вмісту незамінних амінокислот у білках, таких як: лізин, аргінін, цистин, триптофан, гістидин, а також вітамінів, мінеральних речовин, багатих на залізо, фосфор, калій магній, мідь, цинк, йод, нікель, кобальт, органічних кислот (лимонної, яблучної, щавлевої, малеїнової), які так необхідні у харчуванні людини.

Технологія виробництва органічної картоплі розпочинається із правильного розміщення її у сівозміні (уникати беззмінних посадок картоплі). Розміщуючи картоплю у сівозміні, слід дотримуватись звичайних правил та пауз (4–5 роки) для уникнення розповсюдження хвороб, шкідників та бур’янів. Уникати розміщення посівів картоплі поблизу автомобільних доріг. Використовувати енергооснащувальні технології обробітку ґрунту. Обов`язково вводити в сівозміну бобові, багаторічні трави.

Одним із критеріїв отримання високих врожаїв органічної картоплі є чітке і своєчасне виконання агротехнологічних вимог, підбір сортів з високим потенціалом врожайності і підвищеною адаптивністю до несприятливих факторів певної зони вирощування, таких як посухостійкість, стійких до вірусних хвороб та шкідників.

В органічному виробництві не використовують мінеральних добрив. В основному забезпечують живлення рослин за рахунок впровадження сидератів, рослинних решток, біогумусу.

Контроль за поширенням шкідників, хвороб, бур’янів використовують запобіжні заходи, такі як ретельне очищення і обробка насіннєвого матеріалу препаратами, які дозволені для використання в органічному виробництві, агротехнічні заходи знищення бур’янів. Для боротьби з хворобами та шкідниками під час вирощування органічної картоплі в Україні є перелік сертифікованих засобів захисту рослин, затверджений українським сертифікаційним органом Органік Стандарт. Відповідно до Органік Стандарт використовують добрива з мікроелементами: гумігрунт, гуміфілд, екоплант, калімаг агро, натуросмін, фосфоритне борошно, вермікон; пестециди: ганоль, лепідоцид, боверин, бітоксибацилін, мікохел, бактофіт, фітофел, триходермін, родента біо, бакторороденцит; проти нематоди картоплі – нематодос; стимулятори росту – мікосан Н, хелафіторганік. Для боротьби із совками використовують трихограму.

Рис. 87. Особливості вирощування екологічно чистої картоплі

Рис. 88. Пестициди під час вирощування екологічно чистої продукції картоплі

Міжнародний досвід вирощування картоплі

Секретні технології вирощування картоплі

Збирання врожаю. Найтрудомісткішим є цикл картоплезбиральних операцій.

Ранню картоплю збирають до настання фізіологічної стиглості бульб.

Ранні сорти на насіння збирають у серпні, середньостиглі – в кінці серпня – до 15–20 вересня, пізньостиглі – до 1 жовтня. Під час зниження середньодобової температури понад 7 °С, різко збільшується пошкоджуваність бульб під час збирання.

За 10–15 днів до збирання картоплі скошують бадилля. Ґрунт швидше просихає, бульби менше уражуються хворобами.

Бадилля можна знищити хімічним способом. Це знижує захворювання, сприяє зміцненню шкірки бульб, прискорює фізіологічне дозрівання. На відміну від механічного скошування бадилля, яке припиняє наростання врожаю бульб, під час хімічного знищення продовжується інтенсивний відтік поживних речовин з бадилля в бульби, і цим самим збільшується врожайність. За 12–14 днів до збирання, картоплю обробляють, реглоном супер (2 л/га) або препаратом баста (3 л/га).

Під час збирання картоплі застосовують пряме комбайнування, комбінований, роздільний способи. Під час комбайнового збирання застосовують потоковий (зразу на сортувальний пункт КСП-15Б, КСП-25, Rolmet M 614-1 – ПП) або потоково-перевалочний способи (бульби зберігають у тимчасових кагатах під соломою 2–3 тижні, а потім сортують і засипають на зберігання).

Комбінований спосіб, збирають копачем-валкоутворювачем УКВ-2 картоплю з двох рядків і укладають валок у 2 наступні рядки. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном ККУ-2 "Дружба", Е-665. Фірми Holmer і Dewulf (Німеччина) пропонують високопродуктивні самохідні картоплезбиральні комбайни з бортовим комп`ютером та електронною системою регулювання і оцінки якості технологічного процесу.

Роздільний спосіб застосовують за високої вологості ґрунту. Валки укладають не в міжряддя суміжних незібраних рядків, а на попередньо викопані бульби. Таким чином комбайн ККУ-2 підбирає викопану картоплю з двох, чотирьох або шести рядків.

Збирають картоплю і картоплекопалками: КТН-2В, КСТ-1ЛА, КСТ-1/І-2(на грядах), КСТ-1/4, КНК-2, КПК-2. Західноєвропейскі фірми ІМАС (Італія), Grimme (Німеччина) пропонують здебільшого дворядні причіпні і напівначіпні картоплекопачі, які викладають бульби у валок, а також підбирачі навантажувачі бульб з валка.

Рис. 85. Комбайнове збиранні картоплі

Рис. 90. Комбінований спосіб збирання картоплі

Рис. 91. Роздільний спосіб збирання картоплі (картоплекопачами)

Зберігання бульб До часу закладання бульб на зберігання значна частина їх (30–40 %) пошкоджується. У середньому 18–20 % бульб пошкоджується під час збирання, 6 % – під час перевезення, 8 % – під час сортування.

Для зниження втрат під час зберігання необхідно створити оптимальний водно-повітряний і температурний режим, захистити від попадання світла.

Рис. 92. Режими зберігання картоплі

Оптимальною температурою в основний період зберігання є 1,5–2 °С для ранньостиглих і близько 3–4 °С для середньостиглих і 5–6 °С для пізньостиглих сортів за відносної вологості повітря 85–95 %.

Перед засипанням насінних бульб на зимове зберігання їх треба належно підготувати: просушити на сонці, а за можливості озеленити, витримавши на світлі два дні. Соланін, який утворився під дією світла, пригнічує розвиток грибків і бактерій.

Потім проводять сортування бульб з видаленням нестандартних за розміром, уражених хворобами і пошкоджених механічно та шкідниками. Під час зберігання картоплі в картоплесховищах, останні за 30–45 днів до закладання бульб дезїнфікують розчином з розрахунку 35 кг хлорного вапна на 100 л води або розчином формаліну. За два тижні до завантаження насінної картоплі сховища білять свіжегашеним вапном з розрахунку 2 кг на відро води з додаванням до розчину 100 г мідного купоросу.

Рис. 93. Сортувальний стіл для картоплі – польска Rolmet M 614-1 – ПП

Рис. 94. Завантаження картоплі в контейнери

Рис. 95. Завантаження в картоплесховище

У картоплесховищах з природною вентиляцією насінні бульби зберігаються в засіках за висоти шару бульб 1,0–1,2 м для ранніх і 1,2–1,5 м для середньостиглих і пізньостиглих сортів. За активної вентиляції картоплесховищ, висота насипу в засіках може збільшуватись до 3 метрів. Іноді картоплю в картоплесховищах зберігають у контейнерах.

Під час зберігання картоплі в кагатах їх обладнують системою припливно-витяжної вентиляції, встановлюючи душники й вентиляційні решітки над каналами. Постійні кагати роблять шириною 2 м і довжиною не більше 15–20 м з поглибленням у ґрунт не більше 20 см. Картоплю з перезволожених ділянок та в роки надмірного випадання опадів під час збирання, зберігають в тимчасових і постійних кагатах за методом активної вентиляції. При цьому способі зберігання, картоплю кагатують після відокремлення на сортувальних машинах землі, рослинних решток, пошкоджених та явно уражених і хворих бульб.

Рис. 96. Зберігання картоплі в контейнерах

Рис. 97. Зберігання картоплі у овочесховищах

Мокру картоплю попередньо вентилюють до повного обсихання бульб. Потім картоплю вентилюють у режимі охолодження. При цьому температура повітря, що подається вентилятором, не має бути вищою температури в кагаті.

Необхідна температура в кагатах підтримується закриттям і відкриттям душників та товщиною солом'яного і земляного накриттів.

Агро-Експрес. Сучасні сховища для зберігання картоплі до пізньої осені

5.2. Баштанні культури

5.2.1. Значення баштанних культур

Баштанні культури належать до родини гарбузових (Cucurbitaceae), що об'єднує близько 800 видів. У культурі найбільше значення мають, такі роди як гарбузи, кавуни і дині. Представники цих родів здебільшого однорічні повзучі ліанні рослини.

Гарбузи, кавуни і дині найчастіше однодомні рослини, роздільностатеві (дині часто полігамні), квітки пазушні, жіночі завжди розміщені поодиноко. Загальна кількість чоловічих квіток на рослині в 20–25 разів перевищує кількість жіночих. Квітки великі, в діаметрі 2 см і більше, жовті, жовто-оранжеві або інших відтінків жовтого кольору. Оцвітина правильна, п'ятичленна, тичинкові квітки здебільшого мають п'ять тичинок, рідше – одну-п'ять. Жіночі квітки з маточкою, яка складається з трьох (рідше чотирьох-п'яти) плодолистиків, іноді з рудиментарними тичинками. Плід подібний до ягоди, часто дуже великий, кулястий або видовжений.

Баштанні культури мають важливе продовольче і кормове значення. Соковиті плоди кавунів і динь містять 9–12 % цукру, вітаміни В1, В3, С, Р та інші і характеризуються високими смаковими якостями. Плоди баштанних культур використовують для виготовлення штучного меду, патоки, різних кондитерських виробів і варення. З насіння баштанних культур виробляють олію, яку застосовують для технічних і продовольчих потреб. Гарбузова олія належить до найцінніших.

Кормові гарбузи, кавуни згодовують великій рогатій худобі, що сприяє збільшенню надоїв і підвищує вміст жиру в молоці.

Плоди багаті на каротин і вітамін С, вміст якого в 1 кг коливається від 10 до 40 мг. За даними М.Ф.Томме (1972), середня поживність 100 кг гарбузів дорівнює 13 корм. од.

5.2.2. Господарське значення гарбузів

В Україні поширені три види гарбузів: звичайний або столовий (Cucurbita реро), велико-плідний або волоський (Cucurbita maxima), мускатний (Cucurbita moschata). Їх вирощують на кормові цілі, використовують як продукт харчування і як лікарські рослини.

Рис. 98. Гарбузова каша	Рис. 99. Сік із гарбуза
Рис. 100. Гарбузова олія	Рис. 101. Варення гарбузове
Рис. 102. Гарбуз на корм свиням	Рис. 103. Гарбуз на корм козам

Плоди гарбуза можна довго зберігати у свіжому вигляді (5–7 місяців і більше), згодовувати худобі як цінний молокогінний корм, використовувати для годівлі свиней, птиці, їх силосують разом з половою, соломою, стеблами кукурудзи тощо. У 1 ц кормового гарбуза міститься 10,2 к.о і 7,0 кг перетравного протеїну.

Зверніть увагу

Гарбуз цінний дієтичний продукт харчування. Його споживають у сирому (м'якоть, сік), вареному пареному вигляді, солять, маринують тощо. Найцінніші плоди з жовтим чи оранжевим м'якушем, що багаті на каротин (більше ніж у моркви). М'якуш містить 4–8 % цукру значну кількість вітамінів (С; B1; В2; В5; В9; Е; РР; D та ін.), білка, целюлози, фітонцидів. Вміст мінеральних солей у межах 0,4-0,8%. Завдяки гармонійному поєднанню вуглеводів, білків, мінеральних солей і ферментів гарбуз добре засвоюється організмом.

Гарбуз – справжня мініатюрна аптечка. Страви з м'якуша (понад 300 видів) гарбуза рекомендують для лікувального та профілактичного харчування, оскільки в ньому багато легкозасвоюваної клітковини, солей заліза, міді, фосфору магнію, калію, кобальту та ін., що підвищує імунітет організму. Вони корисні під час лікування атеросклерозу порушення обміну речовин, хвороб нирок, серця, кишківника, печінки (відновлює антитоксичну функцію). Завдяки великому вмісту пектину ці страви сприяють виведенню холестерину. Сік гарбуза корисний при фізичній та розумовій втомі, має заспокійливу дію на нервову систему покращує сон.

З гарбуза виготовляють також повидло, варення, цукати, соки.

У насінні є 40–52 % харчової олії, яка за якістю не поступається кращим сортам рослинної олії. Насіння і олія теж мають лікувальні властивості.

Вирощування гарбуза має агротехнічне значення, оскільки це добрий попередник для озимих і ярих культур. Урожайність плодів гарбуза становить 400–700 ц/га і більше.

Рис. 104. Форми гарбузів

Рис. 105. Плоди різних видів гарбузів: 1 – великоплідний;

2 – звичайний (а-плетиста, б-кущова, в-кабачок, г-патисон);

3 – мускатний

Рис. 106. Основні типи листків гарбуза:

а – гострокутні, п'ятилопатеві; б – округлі, слаборозсічені;

в – округлі, цілокраї; г – гострокутні, роздільні

Види гарбузів:

Гарбуз звичайний має різко гранчасті стебла, листки п'ятилопатеві, вкриті товстими колючими шипами. Опушеність огудини теж дуже жорстка, колюча. Найбільш поширений вид. Скоростиглий. Плоди кулястої, видовженої, сплющеної, яйцеподібної форми з дерев'янистою корою. За вмістом цінних поживних речовин переважає великоплідний.

Гарбуз великоплідний має циліндричне опушене стебло. Плоди сферичні, круглі, видовжені, можуть бути дуже великі (50–60 кг).

Гарбуз мускатний має округло-гранчасте стебло, м'якоопушене листя. Плоди видовжені, у м'якуші більше цукру (8–11 %), вона з мускатним присмаком. Має добрі смакові якості.

Гарбуз походить з Південної Америки. У Мексиці відомий ще за 3000 років до н.е. Із американського штату Техас, де його стали культивувати, він в XVI столітті був завезений в Європу з плодами-гігантами. Проте дикі види зустрічаються в Єгипті, Ірані, в країнах Малої Азії.

В Україні почали вирощувати на початку XIX століття, де гарбуз дуже швидко поширився, особливо як ущільнювльна (у картоплі, кукурудзі) городня культура на присадибних ділянках.

Найпопулярніші сорти гарбуза в Україні: Українській багатоплідний, Народний, Валок, Гамлет, Світень, Атлант, Крихта, Ліхтар, Жовтий гігант, Новинка, Титан, Оранжева куля, Амазонка, Ждана, Медовий велетень.

Рис. 107. Сорти гарбуза звичайного

Рис. 108. Сорти гарбуза мускатного

Біологічні особливості гарбузів

Гарбуз відноситься до теплолюбних рослин, проте порівняно з кавуном і динею менш вимогливий до тепла, більш холодостійкий.

Насіння починає проростати за температури 10–12 °С, сходи менше потерпають від приморозків. Оптимальна температура для росту рослин 22–25 °С. Жарку погоду переносить добре.

Гарбуз також менш посухостійкий порівняно з кавуном і динею. У сухі роки на одній рослині зав'язується 1–2 плоди, а за достатнього зволоження їх є 3–4 і більше.

Він менш вимогливий до світла, добре росте в умовах короткого і довгого дня. Дає високий урожай за суміжнього вирощування з кукурудзою, картоплею та іншими культурами.

Гарбуз добре родить на супіщаних, легкосуглинкових родючих ґрунтах з нейтральною реакцією. Не витримує засолення і перезволоження.

Технологія вирощування гарбузів

Попередники. Кращими попередниками для гарбуза є озимі зернові, зернобобові культури, картопля, коренеплоди, однорічні трави на зелений корм. Можна висівати у міжряддях кукурудзи, картоплі, квасолі, бобів, кормових і столових буряків.

Обробіток ґрунту. Після збирання стерньових попередників поле лущать, через два тижні орють на глибину 25–30 см.

Після просапних відразу орють на зяб. Навесні закривають вологу і проводять дві-три культивації для вирівнювання ґрунту та знищення бур'янів. У системі основного обробітку ґрунту після жнив використовують гербіциди суцільної дії буран, глісол, гліфоган, раундап, утал.

Удобрення. Під зяблеву оранку вносять по 20–40 т/га гною і фосфорні (Р45-60) та калійні (К45-60) добрива. Азотні добрива (N45-60) краще внести навесні під один з поверхневих обробітків ґрунту.

Сівба. Насіння відбирають з достиглих, здорових типових для даного сорту плодів. Схожість має бути не нижчою 90%. Для підвищення енергії проростання та схожості, прискорення розвитку рослин перед сівбою застосовують повітряно-тепловий обігрів впродовж 6–8 діб. Для ранньої сівби використовують сухе насіння, для пізніших строків перед сівбою насіння замочують у воді для повного набухання. Насіння перед сівбою протруюють вітаваксом 200 ФФ (2 кг/т), фундазолом (2–3 кг/т), щоб запобігти поширенню інфекції хвороб (антракноз, аскохітоз, борошниста роса, біла гниль). Сіють гарбуз широкорядним способом за схемою 210x210; 210x140; 140x140; по 2–3 насінини за допомогою сівалок СУПН-8. Глибина загортання 5–6 см, а в суху погоду – до 8 см. Строк сівби – кінець квітня – початок травня, коли ґрунт прогрівся щонайменше до 10–12 °С і мине небезпека весняних приморозків.

Догляд.

Зверніть увагу

Зразу ж після сівби поле коткують. Через 4–5 днів проводять досходове боронування для знищення бур'янів у фазі білої ниточки. Перший міжрядний обробіток на глибину 5–6 см проводять, коли позначаються рядки, другий – через 10–15 днів на глибину 10–12 см, третій і четвертий – через 12–15 днів після попереднього, зменшуючи глибину до 5–6 см.

У фазі першого справжнього листка посіви прополюють від бур'янів і проривають, залишаючи в гнізді 1–2 найкраще розвинутих рослин. За потреби посіви прополюють вдруге, також застосовують гербіциди трефлан, 24 % к.е. (2,4–3,2 л/га), дуал голд (1,6 л/га), поаст.

Посіви гарбузів часто пошкоджуються шкідниками (баштанна попелиця, баштанний трипс, ростова муха). За появи шкідників, дотримуючись економічний поріг шкодочинності, посіви обробляють інсектицидами децис люкс (0,25–0,5 л/га), штефесін (0,25–0,5 л/га), арріво (0,24–0,32 л/га), карате зеон, фастак, бі-58 новий . Попелицю знищують інсектицидом ф'юрі (0,1–0,15 л/га), енжіо (0,18 л/га).

Від борошнистої роси, антракнозу, аскохітозу застосовують акробат МЦ (2 кг/га), луна експіріенс (0,35_0,754 л/га), превікур (2 л/га), інфініто (1,2–1,6 л/га).

У період вегетації за потреби застосовують гербіциди трефлан, 24 % к.е. (2,4–3,2 л/га), дуал голд (1,6 л/га), ачіба (1,0–2,0 л/га), поаст.

Рис. 109. Міжрядне розпушування

Рис. 109. Антракноз гарбуза	Рис. 111. Аскохітоз гарбуза
Рис. 112. Борошниста роса гарбуза	Рис. 113. Біла гниль
Рис. 113. Баштанна попелиця	Рис. 114. Баштанний трипс

Рис. 115. Личинки росткової мухи

Збирання. Збирають гарбуз столовий за повної стиглості плодів до настання приморозків. На корм можна використовувати окремі плоди швидше – за досягнення великих розмірів. Достиглі плоди добре зберігаються впродовж 3–4 місяців у сухих приміщеннях або буртах. Оптимальна температура для зберігання 3–4 °С. Краще зберігаються такі сорти: Мозоліївський 15, Український багатоплідний, Мигдальний 35.

Під час вирощування гарбузів звичайних використовують сучасну високопотужну техніку.

Прибирання гарбуза. Збирання гарбузів комбайн MORO

Голозирні штирійські гарбузи. Прибуткове виробництво

Рис. 116. Збирання гарбузів у валки

Рис. 117. Збирання і завантаження гарбузів

Рис. 118. KE 3000 M гарбузозбиральний комбайн з механічним пристроєм

Рис. 5.2.23. Збирання і переробка гарбузів

5.2.3. Господарське значення кавунів

Кавуни – однорічна трав`яниста, жаростійка, перехреснозапильна культура.

В Україні найпоширеніші два види кавуна:

кавун столовий (Citrullus edulis) і кавун кормовий (Citrullus colocynthoides Pang). Столовий кавун має високі смакові якості, містить 8–12 % цукру, що складається з сахарози, глюкози і фруктози; вітаміни В1; В3 ;С; РР; А та ін.; пектинові речовини (1–2 мг %); клітковину (1,5 %). До складу сухих речовин входять яблучна, янтарна, лимонна, фолієва кислоти; багато мінеральних солей: залізо, калій, магній, марганець, нікель, натрій, кальцій та ін. Це цінний дієтичний продукт харчування у свіжому вигляді. Виготовляють з нього варення, повидло, мармелад, цукати, мед, маринують, засолюють.

Рис. 119. Мариновані кавуни	Рис. 120. Сік із кавуна
Рис. 121. Смузі із кавуна	Рис. 122. Сорбет із кавуна
Рис. 123. Варення із кавуна	Рис. 124. Цукати із кавуна

Плоди кавуна мають лікарські властивості. Вони регулюють білковий і жировий обмін в організмі, поліпшують роботу серця, печінки, нирок, шлунку, мають антисклеротичну і кровотворну дію завдяки вмісту фолієвої кислоти.

Це відмінний розчинник шлаків, сприяє виведенню з організму радіонуклідів, холестерину, важких металів, токсичних речовин, оскільки має високий вміст пектинових речовин.

Слід зауважити, що за незбалансованого внесення азотних добрив, плоди кавуна нагромаджують надмірну кількість нітратів і можуть самі стати причиною отруєння. Не допускається також нерегламентоване застосування пестицидів.

Насіння містить до 50 % жиру, з якого виготовляють високоякісну харчову олію. Кормові якості високі: вміст сухих речовин до 8 %, в 1 ц. плодів – 9.3 к.о. і 4 кг перетравного протеїну Використовується на корм худобі.

Рис. 125. Кормовий кавун

Рис. 126. Шкірка кавуна на корм кроликам	Рис. 127. Кормовий кавун на корм птиці

Урожайність столових кавунів становить 300–450 ц/га, кормових 500–700 ц/ra, до 1200 ц/га.

Походить ця культура з Південної Африки. Вирощували кавун уже 4000 років тому. З Африки кавуни проникли в Індію, Грецію та інші країни. З Греції кавун був завезений в Україну ще в часи Київської Русі.

Нині це головна баштанна культура в Україні, яка займає 80% посівної площі баштанних. Найбільше вирощують кавуна в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій, Одеській областях та в Криму. Вважається, що найкращі ґрунтово-кліматичні умови для одержання високого врожаю смачних кавунів є на території Херсонської області.

Найпоширеніші сорти кавуна столового: Бінго, Бонта F1, Кримсон Свит, Огонек, Сахарний Продюсер, Чарльстон Грей, Шуга Бэби, Леді F1, Талісман F1, Ред Стар F1, Нано F1, Красень, Фаворит, Сніжок, Орфей, Макс плюс, Княжич, Цукровий малюк, Тамерланд; кавуна кормового: Бродский 37–42, Кормовой 4–37, Пектинный, Дисхим, Яксатовський та ін.

Ботанічна характеристика кавуна

Кавун (Citrullus) – рід однолітніх трав'янистих рослин сімейства Гарбузових, харчова і кормова культура. Відрізняється кавун від диких рослин тропічної Африки. У Древньому Єгипті він був відомий ще 4000 років тому. В Україну кавун потрапив у 8–10 століттях з Індії в часи оживленої торгівлі з Київською Руссю, спершу він був завезений у Поволжя, а до початку 17 століття широко поширився і вирощувався навіть у центральних районах, як парникова культура.

Кавун – теплолюбна і засухостійка рослина, не переносить заморозків і віддає перевагу легким ґрунтам. Кавун менш вимогливий до родючості ґрунту, ніж диня, однак високі врожаї формує на добре окультурених теплих ділянках.

Рис. 128. Морфологічна будова рослин кавуна

Коренева система в кавуна могутня і добре розгалужена, володіє великою усмоктувальною силою. Головний корінь проникає в ґрунт на глибину одного метра, а бічні відгалуження довжиною до 5 метрів розташовані горизонтально на глибині 20–30 см.

Стебло в кавуна сланке, опукло-п'ятигранної форми, потужнорозвинуте довжиною до 5 метрів. Наявні і короткоплетючі, кущові сорти. Листя сильно посічене, особливо в жаростійких сортів. У пазухах листя утворяться квітки.

Чоловічі квітки дрібніші за жіночі. Цвітіння кавуна починається на 40–50 день від посіву. Масове цвітіння чоловічих квіток відбувається на 60–65 день, жіночих – на 75–80 день. Ріст і запліднення зав'язі найбільше інтенсивно йде в перший період її розвитку.

Рис. 129. Типи листків: 1 – розсічені, витягнуті;

2 – середньорозсічені; 3 – слаборозсічені

Рис. 130. Квіти кавунів

Плід кавуна – багатонасінна несправжня ягода на довгій плодоніжці, яка складається з кори, м'якоті і насіння. Форма плоду, його розміри, вага і забарвлення залежать від сорту й умов вирощування. Розвивається і дозріває плід через 30–40 днів після запліднення, плоди формуються на головному стеблі.

Рис. 131. Форми кавунів

Рис. 132. Забарвлення м`якоті кавуна

Столовий кавун – коштовний харчовий і дієтичний продукт, що містить 6–12 % цукрів, 1,5 % клітковини і геміцеллюлози, 1–2 % пектинові речовини, каротин, вітаміни А, У, З, і Р, солі натрію, кальцію, заліза, магнію та ін. У їжу кавун вживають у свіжому і солоному вигляді, готують цукати, пастилу і мед. Вживання кавуна в їжу рекомендовано під час захворювання нирок, печінки, шлунка, деяких захворювань серця, при подагрі. Завдяки високому вмісту заліза плоди кавуна корисні при малокрів'ї.

Біологічні особливості кавуна

Кавун – світлолюбна, теплолюбна, жаровитривала культура. Насіння починає проростати за температури 12–14 °С. Сходи з'являються через 8–10 днів після сівби. Рослини гинуть від приморозків мінус 1 °С.

Оптимальна температура для росту рослин 20–22 °С, під час формування плодів – 25–30 °С.

Кавун – дуже посухостійка рослина, що обумовлюється глибоким проникненням кореневої системи (до 1–2 м і більше) в ґрунт та наявністю товстого шару кутикули на листках і стеблах. Добрим розвитком кореневої системи пояснюється також можливість їх вирощування на бідних, піщаних ґрунтах, де інші культури дають низькі врожаї. Краще росте на родючих, легких за гранулометричним складом супіщаних і легкосуглинкових каштанових ґрунтах і чорноземах. Малопридатні для вирощування кавуна солонці, кислі глинисті ґрунти.

Технологія вирощування кавуна

Попередники. Кращими попередниками для кавуна є озимі зернові, зернобобові культури, однорічні трави, багаторічні бобові трави, картопля, кукурудза. Не терпить монокультурного вирощування.

Обробіток ґрунту. Після збирання попередника поле лущать на глибину 6–8 см. Через два тижні лущать повторно на глибину 10–12 см дисковими або лемішними знаряддями. Зяблеву оранку проводять через 3 тижні на глибину 25–30 см. Рано навесні закривають вологу шляхом боронування. Для знищення проростаючих бур'янів і вирівнювання поверхні ґрунту поле два рази культивують. Розрив між передпосівним обробітком на глибину сівби і сівбою має бути щонайменшим – 0,5–1 година.

Удобрення. Внесення гною і мінеральних добрив підвищує урожайність, збільшує вміст цукру і сухих речовин у плодах. Фосфорні і калійні добрива помітно прис корюють достигання. Мінеральні добрива застосовують у нормі N60-90P60-90K40-60. Фосфорні і калійні добрива вносять одночасно з органічними під оранку, азотні – під весняну культивацію.

Запам`ятайте

Збільшення норм внесення органічних і азотних добрив, подовжує вегетаційний період, плоди пізніше достигають, можуть містити надмірну кількість нітратів.

Ефективним є також внесення в рядки під час сівби по 1 ц/га нітроамофоски (N16PI6K16) та комплексу мікроелементів.

Сівба. Перед сівбою насіння проти хвороб протруюють фунгіцидами (фундазол (2–3 кг/т), вітівакс 200 фф (2 л/га)) або за 1–2 дні до висіву замочують у 0,1 % розчині формаліну. Для підвищення енергії проростання проводять повітряно-тепловий обігрів на сонці впродовж 7–10 днів. Після цього намочують у воді кімнатної температури (18–20 °С) до повного набухання і накльовування. У розчин рекомендується додати мікроелементи та стимулятори росту. Намочене насіння зразу висівають.

Зверніть увагу

Сіють кавун широкорядним способом за схемами 1,4-2,1x0,7-1,4 сівалками СУПН-8, Веста 12 (УПС-12) і зарубіжного виробництва пневматичні сівалки „Оптіма”, Rapid, Gaspardo, Monosem, Kinze. Глибина загортання насіння 4-8 см.

На важких за гранулометричним складом ґрунтах за високої їх вологості та ранніх строках сівби загортають на меншу глибину, на легких при пізніших строках сівби та низькій вологості – глибше. Норма висіву 2,5–4 кг/га. Орієнтовні строки сівби – кінець квітня – 1–2 декада травня. Ранньостиглі сорти висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівся до 10–12 °С, середньостиглі – 12–14 °С, пізньостиглі – 14–16 °С. Під час сівби у непрогрітий і перезволожений ґрунт, а також при поверненні холодної погоди, насіння довго не сходить, посіви зріджуються.

Догляд. Після сівби поле коткують. За допомогою легких або посівних борін проводять досходове боронування. Під час появи сходів, коли стає видно рядки, відразу проводять міжрядне розпушування – шаровку на глибину 4–6 см. Пізніше міжряддя тримають у незабур'яненому стані розпушуючи міжряддя аж до початку інтенсивного росту огудини. Глибина перших розпушень 10–12 см, наступних 6–8 см, щоб не пошкодити кореневу систему рослин. Присипання ґрунтом основи пагонів стимулює утворення додаткових коренів. На дуже забур'янених площах, де неможливо знищити бур'яни агротехнічними методами, використовують гербіциди. Проти однорічних злакових та дводольних за 10–15 днів до висівання кавуна ґрунт обприскують такими препаратами: трефлан, 24 % к.е. (2,4–3,2 л/га), дуал голд (1,6 л/га). За допомогою гербіцидів набу, поаст знищують однорічні (2,5–3,75 л/га) і багаторічні (3,75–5,0 л/га) злакові бур'яни, вносячи їх у фазі "кульки" культури за висоти бур'янів 10–15 см.

У системі основного обробітку ґрунту після жнив використовують гербіциди суцільної дії буран, глісол, гліфоган, раундап.

Рис. 134. Внесення пестецидів

Для захисту від шкідників (баштанна попелиця, баштанний трипс, росткова муха, павутиновий кліщ, підгризаючи совки та личинки жука ковалика) посіви обприскують інсектицидами децис люкс (0,25–0,5 л/га), штефесін (0,25–0,5 л/га), арріво (0,24–0,32 л/га). Попелицю знищують інсектицидом ф'юрі (0,1–0,15 л/га), енжіо (о,18 л/га).

Рис. 135. Баштанна попелиця	Рис. 136. Жук ковалик та його личинки
Рис. 136. Павутиновий кліщ	Рис. 137. Підгризаюча совка

Для захисту від кореневої та стеблової гнилі під час вирощування кавунів, використовують фунгіцид превікур з нормою 2–4 л 0,5 %.

Для захисту від борошнистої роси, антракнозу, аскохітозу під час розвитку рослин застосовуют акробат МЦ9 ﴾2 кг / га﴿, превіку﴾2 л/га ﴿, інфініто ﴾1,2 – 1,6 л / га ).

У період вегетації за потреби застосовують гербіциди трефлан, 24 % к.е. (2,4–3,2 л/га﴿, дуал голд ﴾1,6 л/га ), ачіба (1,0–2,0 л/га), поаст.

Рис. 138. Фузаріозне в`янення кавунів	Рис. 139. Антракноз кавунів
Рис. 140. Коренева гниль кавунів	Рис. 141. Бактеріальна плямистість
Рис. 142. Борошниста роса	Рис. 143. Несправжня борошниста роса
Рис. 144. Біла гниль кавунів	Рис. 145. Мозаїчна хвороба кавунів

Збирання. Ознакою достигання кавуна є підсихання плодоніжок, огрубіння кори, поява на ній характерного для сорту малюнка. Під час постукування зігнутим пальцем стиглі плоди дають глухий звук. Для вибіркового збирання використовують широкозахватний транспортер ТШП-25, для суцільного – валкоутворювач УПВ-8. Зберігають плоди в буртах, перекладаючи соломою, або в сухих приміщеннях за температури 1–4 ^оС. Кормові кавуни можуть зберігатися до січня-лютого.

5.2.4. Господарське значення дині

Плоди дині використовують в їжу переважно у свіжому вигляді. Вони містять більше, ніж кавун, цукру – до 13 –15 %, пектин, вітаміни, фолієву кислоту, мінеральні солі, що зумовлює їх високі поживні якості і цінні дієтичні властивості. З м'якоті дині виготовляють мед, варення, цукати, компоти, плоди в'ялять і сушать. Із насіння виготовляють високоякісну харчову олію. Диня має цінні лікарські властивості. Нею лікують малокрів'я, бронхіт, простуди, хвороби серця, нирок, печінки.

Диня походить з Середньої Азії. Це давня культура. Вирощується у південних областях України. Урожайність 250–300 ц/га.

Найпоширеніші сорти дині в Україні: Амал F1, Ананасна, Зима, Золотиста, Медовуха, Суперсолодка, Фортуна, Інея, Берегиня, Янтарна F1, Леся, Спокуса F1.

Рис. 146. Маринована диня	Рис. 147. Цукати з дині
Рис. 148. Сушена диня	Рис. 148. Варення із дині
Рис. 150. Сік із дині	Рис. 151. Олія з насіння дині

Ботанічна характеристика дині

Диня – однорічна, трав`яниста, перехреснозапильна культура. Коренева система її до (90 %) розміщується в орному шарі ґрунту, окремі корінці проникають на глибину до 100 см, розгалужується вона до 100–200 см. Стебло повзуче, завдовжки 150–200 см і більше, опушене. Листки різні за розміром, опушені, ниркоподібні, округлі або серцеподібні. Пластинка суцільна або розсічена.

Рис. 152. Рослина дині

Рослини однодомні з роздільностатевими квітками, які розміщуються в пазухах листків: жіночі поодинокі, чоловічі зібрані у вигляді суцвіть. Жіночі квітки утворюються переважно на огудині другого, зрідка першого і частково наступних порядків. У ранніх сортів вони формуються близько до головного батога, у пізніх – далі. Спочатку на рослині з`являються чоловічі квітки, а через шість-дев`ять днів – жіночі. Рослини цвітуть до кінця вегетації. Квітки добре запилюються в теплу тиху погоду. Найсприятливіша для цього температура повітря вранці 18–20 °С і вдень 2025 °С, а відносна вологість – 40–50 %.

Плід дині – багатонасінна несправжня ягода.

Плоди ранньостиглих сортів починають достигати через 90, а пізньостиглих – через 110–130 днів. Форма їх різноманітна (куляста, сплюснута, тупоелліптична, короткоовальна, яйцеподібна). Насіння плоске, вузьке або широкоовальне, яйцеподібне (нагадує насіння огірків), біле, жовтувате, кремувате. Маса 1000 насінин – 30–50 г. Схожість його зберігається упродовж шести-восьми років.

Рис. 153. Форми плодів дині

Біологічні особливості дині

Диня дуже теплолюбна, жаростійка, світлолюбна культура короткого дня. Вона більш теплолюбна, ніж кавун. Насіння починає проростати при температурі 15 °С.

Диня менш посухостійка ніж кавун. Добре росте на чорноземах, каштанових ґрунтах. Не можна розміщувати на ділянках з близьким (1,5–2 м) рівнем підґрунтових вод.

Технологія вирощування дині

Кращими попередниками для дині є зернові та зернобобові культури, картопля. Повертати на попереднє місце і вирощувати після інших гарбузових, диню можна не раніше як через 6–7 років. Обробіток ґрунту такий як для вирощування кавуна. Вносять органічні (20–25 т/га) та мінеральні добрива (N60P60K60).

Сіють широкорядним способом за схемою 1,4x1,4 м або 1,4x0,7 м, розміщуючи по дві насінини в гнізді. Глибина загортання насіння – 4–5 см. Норма висіву – 2–4 кг/га. Сіють коли ґрунт прогріється до 14–15 °С.

Насіння перед посівом протруюють (проти збудників хвороб та ґрунтових шкідників), обробляють мікроелементами та стимуляторами росту.

Догляд

Для підвищення польової схожості поле зразу ж після сівби коткують. Через 4–5 днів за допомогою досходового боронування знищують бур'яни у фазі білої ниточки. Під час вегетації 2–3 рази розпушують міжряддя і 1–2 рази прополюють вручну в рядках.

У системі основного обробітку ґрунту рекомендується застосовувати гербіциди суцільної дії (буран, глісол, гліфоган, раундап). Зяблеву оранку проводять через 3–4 тижні після внесення гербіцидів. Із шкідниками (підгризаючі совки, попелиці) борються за допомогою інсектицидів арріво, децис люкс, ф'юрі, штефесін, карате зеон, енжіо, фастак, бі-58 новий. Від борошнистої роси, антракнозу, аскохітозу застосовують акробат МЦ (2 кг/га), луна експіріенс (0,35–0,754 л/га), превікур (2 л/га), інфініто (1,2–1,6 л/га). У період вегетації за потреби застосовують гербіциди трефлан, 24% к.е. (2,4–3,2 л/га), дуал голд (1,6 л/га), ачіба (1,0–2,0 л/га), поаст.

Рис. 154. Борошниста роса	Рис. 155. Плід дині уражений антракнозом
Рис. 156. Попелиці на дині	Рис. 157. Павутиновий кліщ

Збирання

Плоди достигають нерівномірно. Стиглі дині набувають типового забарвлення і малюнка, специфічного, властивого сорту аромату. Збирають плоди у 2–4 прийоми. Оптимальні умови для їх зберігання – температура 2–4 °С, підносна вологість повітря 70–85 %.

Рис. 158. Збирання динь

Питання для самоконтролю

1. Які культури відносяться до групи бульбоплодів?

2. У чому цінність картоплі?

3. З якого континенту походить картопля?

4. Яка посівна площа і урожайність картоплі на Україні?

5. В якому році був відкритий пам`ятник картоплі на Україні?

6. Що таке бульба картоплі?

7. Які морфологічні особливості будови стебла, листків, квіток, плодів картоплі?

8. Які вимоги картоплі до вологи?

9. Які типи ґрунтів найкращі для вирощування картоплі?

10. Які ранні сорти картоплі найпопулярніші на Україні?

11. Які найкращі попередники під картоплю?

12. У чому суть сучасної технології підготовки ґрунту під картоплю?

13. Які прийоми внесення мінеральних добрив під картоплю?

14. У чому цінність органічних добрив і сидератів під картоплю?

15. Які існують способи підготовки посадкового матеріалу картоплі?

16. Яка норма посадки картоплі?

17. У чому суть сучасної системи захисту картоплі від щкодочинних об`єктів?

18. Якими шкідниками пошкоджуються посіви картоплі?

19. Які основні способи збирання картоплі?

20. У чому суть технології вирощування органічної картоплі?

21. Яка оптимальна температура і вологість під час зберігання картоплі?

22. У чому цінність кавунів?

23. Які особливості будови кореня, стебла, листків, квіток кавунів?

24. Які найпоширеніші види гарбузів?

25. Які біологічні особливості динь?

26. Основні елементи технології вирощування кавунів. (Кращими попередниками для кавуна є озимі зернові, зернобобові культури, однорічні трави, багаторічні бобові трави, картопля, кукурудза.)

На початок

Наступна тема

=