СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МЕЛІОРАЦІЇ Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Глосарій Додатки Список використаних джерел Укладачі	1. ЗРОШУВАЛЬНІ МЕЛІОРАЦІЇ
	1.5. Заходи з попередження і боротьби із засоленням і заболочуванням зрошувальних систем 1.5.1. Причини засолення ґрунтів 1.5.2. Промивання засолених ґрунтів 1.5.3. Агротехнічні та інші заходи попередження засолення ґрунтів 1.5.4. Заходи попередження підняття ґрунтових вод і заболочення території 1.5.1. Причини засолення ґрунтів Засолення земель – це вміст в них легкорозчинних солей в кількостях, що пригнічують ріст і розвиток рослин. Засолені землі поділяють: - солончаки (вміст солей більше 10%); - солонці (5 – 10%); - солоді (вміст солей менше 5%). В Україні найбільш засолені ґрунти зустрічаються в південних районах, лівобережжі Дніпра, на Донбасі (на півдні – близько 90% ґрунтів). Ґрунти засолюються тим інтенсивніше, чим більше випаровування, вища мінералізація і менша глибина залягання ґрунтових вод. Первинне засолення виникає під впливом природно-історичних причин: - розчинення підземними водами осадових порід (наприклад, дно моря); - близькість морських узбережь. Засолення ґрунту, викликане випаровуванням води, що надходить з неглибоких ґрунтових вод, або поливами дуже мінералізованими водами, називається вторинним засоленням. «Засолення ґрунтів» Причина вторинного засолення – результат неправильної господарської діяльності в процесі зрошення, коли поливають надмірними поливними нормами, які не тільки зволожують активний шар ґрунту, а й поповнюють ґрунтові води, викликають підняття їх рівня, це призводить не тільки до засолення, а й до заболочування зрошуваних земель. Іноді причиною засолення є безсистемне випасання худоби (перевантаження пасовищ), вирубка лісів, осушування територій. Вторинне засолення на зрошуваних територіях розвивається в наступній послідовності: • засолення ґрунтів вздовж іригаційних каналів; • плямисте засолення зрошуваної території; • суцільне засолення; • розсолення старозрошуваної території і засолення незайнятих земель. Спочатку відбувається посилена фільтрація води з побудованих каналів і підвищення рівня ґрунтових вод. Солі розчиняються і підтягуються до поверхні ґрунту вологою, що піднімається по капілярах. Вздовж каналів утворюється зона вторинного засолення ґрунтів. Потім відбувається спочатку плямисте засолення. Воно буває сезонним. Виникає місцями в період інтенсивного випаровування на ділянках, позбавлених рослинності, або які не поливаються. Поступово такі ділянки збільшуються і настає суцільне засолення території. 1.5.2. Промивання засолених ґрунтів Для боротьби з засоленими ґрунтами застосовують заходи: • меліоративні; • агротехнічні. Промивання здійснюють подаванням на засолені землі визначеного об’єму води (промивної норми), яка розчиняє солі і виносить їх у вигляді розчину за межі розрахункового шару (2 – 2,5 м). Кількість води, потрібної для розчинення і видалення солей із розрахункового шару ґрунту на площі 1 га, називають промивною нормою. Вона коливається в межах 1500 до 12500 м^3 і більше. Знаючи промивну норму, визначають кількість промивних поливів. Зазвичай це 3 – 7 поливів. Для розрахунків кількості промивної води використовується ряд формул. Наприклад, де М – промивна норма, м^3/га; П – запас вологи в ґрунті при вологості, що відповідає найменшій вологоємності, м^3/га; m – запас води в розрахунковому шарі перед промиванням, м^3/га; n – коефіцієнт, який залежить від ступеня засоленості ґрунтів. Перед промиванням поля роблять сольову зйомку і складають карту засолення ґрунтів до глибини 1 м. Поверхня поля розбивається на чеки, їх обносять валиками 0,40 – 0,60 м заввишки. Перед промиванням ділянку глибоко переорюють (на важких ґрунтах роблять ще й щілювання або кротування). Зоране поле повинно висохнути на сонці. Потім у чеки подають воду. Через 3 – 5 днів, коли солі вже розчиняться, подають нову порцію води для витіснення розчину солей. Це повторюють декілька разів. Перерви між подаванням води – 1 – 2 доби на легких ґрунтах і 3 – 5 діб – на важких. Промивають ґрунт восени чи взимку, коли ґрунтові води залягають глибоко і випаровування мінімальне. За промивних норм більше 8000 – 10000 м^3/га промивання проводять протягом 2 – 3 років. В цей час на полі вирощують солестійкі культури. Біологічна меліорація – це вирощування на засолених землях галофітів. Галофіти – це рослини, що здатні рости на дуже засолених ґрунтах і накопичувати в наземній масі значну кількість солей. Потім їх скошують і вивозять за межі поля, де спалюють. До таких рослин належить солянка. Значну роль у боротьбі з засоленням ґрунтів відіграє така культура, як рис. Використання високих зрошувальних норм поливу при вирощуванні рису призводить також до систематичного промивання ґрунтів у рисовій сівозміні, що сприяє поліпшенню сольового режиму, не потребуючи при цьому додаткових затрат. 1.5.3. Агротехнічні та інші заходи попередження засолення ґрунтів Для зменшення випаровування води ґрунтом застосовують наступні заходи: • руйнування кірки, що утворюється після поливів шляхом розпушування ґрунту; • внаслідок нерівномірного поливу і рельєфу поля утворюється плямисте засолення, необхідно вирівнювати ділянки, що поливаються, і застосовувати прогресивні способи поливу; • насадження лісосмуг: зменшується швидкість вітру, підвищується вологість ґрунту, коренева система дерев регулює рівень підняття ґрунтових вод (маслина, акація, клен тощо); • внесення органічних добрив; • загущені посіви; • багаторічні трави; • оранка плантажним плугом (глибина 60 – 80 см, всі горизонти перемішуються); • термічний пар (при високих температурах і відсутності опадів солонцевий горизонт вивертають на поверхню і розпушують. Він зазнає дії сонця і вітру, що поліпшує фізичні властивості); • гіпсування Сірчанокислий натрій, що утворився в результаті реакції, добре розчиняється, для його видалення з ґрунту проводять зрошення. Дози гіпсу 2 – 25 т/га. Вносять гіпс під плуг чи поверхнево, поєднують з внесенням органічних добрив. • вапнування Продуктом реакції є сода, також поєднують з внесенням органічних добрив. 1.5.4. Заходи попередження підняття ґрунтових вод і заболочення території Для попередження підняття ґрунтових вод і заболочування зрошуваної території застосовують: • дотримання режиму зрошення сільськогосподарських культур; • застосування спеціальних сівозмін з багаторічними травами; • внесення органічних добрив; • правильний обробіток ґрунту (глибока оранка на зяб, післяполивна культивація); • вирівнювання поверхні поля; • гіпсування (вапнування); • насадження лісосмуг; • дотримання поливних норм; • своєчасний ремонт каналів; • скидання води з каналів. Якщо комплекс заходів не забезпечує потрібне зниження ґрунтових вод, їх відтік проводять штучно, шляхом будівництва дренажу. Основне призначення дренажу – зниження рівня ґрунтових вод, розсолення ґрунтів відведенням промивних вод, запобігання вторинному засоленню. Застосовують горизонтальний і вертикальний дренаж. Дренаж може бути відкритим і закритим. Відкритий дренаж – глибокі канали у виїмці, закритий – труби, прокладені під землею або на поверхні ґрунту. Залежно від призначення і розміщення дрен, дренаж може бути: • систематичним (дрени розміщені по всій ділянці рівномірно); • вибірковий (переважно відкриті дрени в понижених ділянках рельєфу); • береговий (будують при підтопленні поля з боку річки або водосховища). Як правило закриті дрени закладають на глибині 3 – 3,5 м, відстань між дренами 200 – 550 м (залежить від типу ґрунту). Вертикальний дренаж – бурові свердловини діаметром 30 – 70 см, глибиною 20 – 150 м. Стінки закріплюють обсадними трубами з отворами, через які надходить вода. Обладнують глибинними насосами. Питання для самоконтролю 1. Назвіть види засолених ґрунтів та причини їх утворення. 2. Що таке промивна норма і як вона визначається? 3. Перелічіть і обґрунтуйте заходи, що запобігають вторинному засоленню. 4. Охарактеризуйте процес засолення ґрунтів внаслідок зрошення. 5. Назвіть основне призначення дренажу та його види.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема