ФІЗІОЛОГІЯ РОСЛИН З ОСНОВАМИ МІКРОБІОЛОГІЇ Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Лабораторні заняття Глосарій Список використаних джерел Укладачі	ГЛОСАРІЙ
	А Б В Г Д Е І К М Н О П Р С Т Ф Х Ц Ш А Адвентивні бруньки – бруньки, що виникли з клітин і тканин в рослинах, які зазвичай їх не утворюють. Адгезія – здатність стовпчика води прилипати до гідрофільних стінок судин ксилеми, що відбувається при його підніманні проти гравітаційних сил. Алелопатія – кругообіг фізіологічно активних речовин (колінів), що відіграють роль регулятора внутрішніх та зовнішніх взаємовідношень, поновлення, розвитку і зміни рослинного покриву в біоценозі. Анаболізм, асиміляція – сукупність ферментативних реакцій у живому організмі, які направлені на утворення та оновлення структурних частин клітин та тканин. При цьому відбувається синтез складних молекул із простих з нагромадженням енергії. Антитранспіранти – речовини, що зумовлюють зниження інтенсивності транспірації. Апікальне домінування – гальмування верхівкою вегетуючого пагона росту бічних бруньок. Апопласт – простір, що утворюється поза цитоплазматичними компонентами з клітинних оболонок та міжклітинників. Альбуміни – поширені в природі, їх багато в цитоплазмі рослинних і тваринних клітин. Асиміляти, фотосинтати – первинні органічні речовини, що утворюються у хлоропластах при фотосинтезі. Атрагуючі центри – зони рослинного організму, що виникають у той чи інший період онтогенезу і притягують поживні речовини для формування певних органів. Б Бактерії – одноклітинні мікроорганізми, які не мають чітко відокремленого ядра (прокаріоти), без хлорофілу, розмножуються простим поділом, мають клітинну оболонку, що не містить в собі клітковину. Біологічний нуль – температура, за якої припиняється активний ріст рослин. Бродіння – анаеробний ферментативний окислювально-відновний процес перетворення органічних сполук, внаслідок якого організми одержують енергію, необхідну для життєдіяльності. Залежно від кінцевого продукту буває спиртове, оцтове, молочнокисле бродіння тощо. В Вид – це сукупність особин, які мають загальне походження, генотип, морфологічні, фізіологічні та інші ознаки, а також здатні в певних екологічних умовах спричиняти однакові процеси. Види поділяються на підвиди або варіанти. Вода вільна (доступна) – частина води у ґрунті, що засвоюється рослинами (гравітаційна, капілярна, підґрунтова). Вода зв’язана (недоступна) – вода, що утримується твердою фазою ґрунту й важко або зовсім не використовується рослинами (гігроскопічна, плівкова, хімічно зв’язана). Водний баланс рослин – співвідношення між надходженням та витратою води. Всмоктуюча сила – різниця між осмотичним та тургорним тиском. Г Гетеротрофні організми – організми, які не здатні утворювати органічні речовини з неорганічних, а живляться готовими органічними сполуками. Гетеротрофний період живлення – проміжок часу від зародження нового організму (зиготи), коли він перебуває на материнській рослині, до переходу його на самостійний процес фотосинтезу після проростання насіння, укорінення й розвитку первинних листків. Гетеротрофне ендоспермальне живлення – фаза, під час якої живлення проростка відбувається за рахунок запасних речовин ендосперму. Гідроліз – розпад речовин, що відбувається з приєднанням молекули води. Гомеостаз – здатність клітин протистояти змінам середовища і зберігати динамічну відносну сталість складу. Гліколіз – ферментативний анаеробний процес негідролітичного розпаду вуглеводів (глюкози) до піровиноградної кислоти. Відбувається у цитозолі та хлоропластах. Гліоксилатний цикл – циклічний ферментативний процес (видозмінена форма циклу Кребса), в якому відбувається послідовне перетворення активної форми оцтової кислоти через стадію утворення гліоксилової кислоти. Відбувається в гліоксисомах. Глобуліни – це головні запасні білки насіння дводольних, є вони й у насінні олійних рослин. Гутація – утворення краплин води з солями через кінчики листків або особливі утворення – гідатоди. Д Дифузія – незворотний процес, що призводить до вирівнювання концентрації речовин у дифузійному середовищі. Дихання аеробне – окисний процес за участю кисню, під час якого відбувається розпад органічних речовин з утворенням хімічно активних метаболітів та вивільненням енергії, яка використовується клітинами для процесів життєдіяльності. Дихання анаеробне – дихальний процес, під час якого необхідний для окислення кисень поглинається не з повітря, як під час аеробного дихання, а з води і гідроксильних груп цукрів. Різні типи бродіння є конкретними випадками анаеробного дихання. Дихальний коефіцієнт – співвідношення об’єму СО2, що виділяється з організму при диханні, до об’єму поглинутого за той же час О2. Дихальний ланцюг перенесення електронів – ступінчастий шлях передачі електронів від відновлених субстратів на кисень, що супроводжується транспортмембранним перенесенням іонів Н+, утворенням молекул АТФ і акумулюванням у них енергії, яка поступово вивільняється з електронів ЕТЛ; відбувається у внутрішніх мембранах мітохондрій і виконує функцію окислювально-відновної Н+-помпи. Достигання насіння фізіологічне – відбувається після технічної стиглості й характеризується анатомо-морфологічними змінами покривів насіння і тканин зародка, а також фізіологічними та біохімічними перетвореннями, внаслідок чого насіння набуває здатності до активного проростання. Цей процес є завершальною ланкою формування насіння і може відбуватися у дозбиральний період на материнській рослині (часто спостерігається в озимих), під час зберігання (у ярих) і навіть у ґрунті після сівби (женьшень). Е Екскрети – речовини, що виділяються рослинами через кореневу систему та надземні органи. І Імунітет або фітоімунітет – несприйнятливість рослин до збудників хвороб. Інвазивність – здатність мікроорганізмів проникати, поширюватися і розмножуватися в тканинах макроорганізму. Іонні помпи (насоси) – молекулярні структури, що вмонтовані в біологічні мембрани й здійснюють перенесення іонів у бік вищого електрохімічного потенціалу (активне транспортування). К Каротиноїди – жовті, оранжеві або червоні пігменти, що синтезуються головним чином бактеріями, грибами та вищими рослинами; до них належать каротини та ксантофіли. Катаболізм, дисиміляція – сукупність ферментативних реакцій у живому організмі, спрямованих на розпад складних органічних сполук з вивільненням енергії. Клітина – основна структурно-функціональна одиниця усіх живих організмів, елементарна жива система. Клітинна мембрана, плазмалема – мембрана, що відокремлює цитоплазму клітини від оболонки клітини. Клітинна оболонка, стінка – структурне утворення на периферії клітин, що забезпечує її міцність, зберігає форму й захищає протопласт, бере участь у поглинанні й транспортуванні речовин, транспірації, процесах виділення. Клітинний сік – рідина, що заповнює вакуолі рослинних клітин і є продуктом їх життєдіяльності; справжній розчин різноманітних речовин – мінеральних солей, амінокислот, вуглеводів, органічних кислот, водорозчинних пігментів тощо. Клітинна теорія – теорія, згідно з якою в основі будови й розмноження усіх організмів лежить клітина. Клітинне ядро – обов’язкова і головна частина живої клітини багато- та одноклітинних організмів еукаріотів. У ньому міститься одне або кілька ядерець, хроматин та ядерний сік. Клон – це культура, отримана із однієї клітини. Когезія – зчеплення молекул води, яке відіграє значну роль у висхідній течії рослин, створюючи суцільний стовпчик води від кореневих волосків до продихів. Коефіцієнт в’янення – мінімальний запас вологи у ґрунті, під час якого рослини залишаються зів’ялими доти, поки у ґрунт не надійде вода. Колонії – нащадки або популяції однієї мікробної клітини. Це видиме неозброєним оком накопичення клітин одного виду. Кореневий тиск – сила, що зумовлює направлений рух водного розчину в живих клітинах і виділення його у судини. Критичні періоди вегетації рослин – частини вегетаційного періоду, коли рослини потребують якогось життєвого фактора або негативно реагують на нього. Ксенобіотики – шкідливі для організмів сполуки, що забруднюють навколишнє середовище, порушують нормальний хід природних процесів у біосфері та викликають загибель організмів. Кутикула – шар жирової речовини, що утворюється кутином, який виділяється клітинами епідермісу. Культура – мікроб, який вилучено з організму рослини, тварини або об’єктів навколишнього середовища і вирощено на живильному середовищі. Чисті культури складаються з особин одного виду, змішані – скупчення клітин різних видів. М Мембрана – цитоплазматична структура, яка має властивість вибіркової проникності. Метаболізм, обмін речовин – сукупність ферментативних реакцій, що відбуваються у клітинах й забезпечують синтез складних сполук, їх розщеплення та взаємоперетворення. Мікориза – симбіоз міцелію гриба та коренів вищих рослин. Спостерігається у двох формах: облипання грибом поверхні кореня (ектотрофна) або проникнення гриба у тканини кореня (ендотрофна мікориза). Н Настії – обертові рухи органів та частин рослин, зумовлені не односторонньою (як при тропізмах), а рівномірною дією подразників. Настії викликаються зміною тургору, стрясанням чи ударенням, а також дією фітогормонів. Залежно від подразника рослинам властиві фото- (геліо-), гідро-, хемо-, сейсмо-, нікти-, тигмо- (від доторкання), травмо- та електронастії. Нижній кінцевий двигун – механізм підняття води по рослині внаслідок кореневого тиску. О Онтогенез або індивідуальний розвиток – комплекс послідовних незворотних змін життєдіяльності та структури рослини від її виникнення з заплідненої яйцеклітини чи вегетативної бруньки до природної смерті. Органогенез – процес утворення і розвиток нових органів рослин. Починається від утворення зиготи на материнській рослині. Осмотичний тиск – зовнішній тиск, який необхідно прикласти до розчину для того, щоб протидіяти надходженню до нього розчинника через напівпроникну мембрану. Осмос – повільне проходження розчинника в розчин, відокремлений від нього мембраною, здатною до вибіркового пропускання різних молекул та іонів. П Пасока – рідина, що виділяється із зрізу біля основи стебел чи коренів рослин під дією кореневого тиску: містить солі, амінокислоти, органічні кислоти, аміди, цитокініни тощо. Пентозофосфатний шлях – спосіб катаболізму гексоз, в якому беруть участь п’ятивуглецеві цукри – пентози. Окислення глюкози по цьому шляху пов’язано з відщепленням першого (альдегідного) атома вуглецю у вигляді СО2. Пігменти – барвні сполуки, що входять до складу тканин організму. Колір пігментів визначається присутністю в їх молекулах хромофорних груп, які зумовлюють вибіркове поглинання світла. Проламіни – це основні запасні білки тонконогових. Плазмоліз – зменшення об’єму протопласта живої клітини, з відставанням цитоплазми від оболонки, що відбувається під дією концентрованих розчинів. Плач рослин – виділення рідини із зрізаної поверхні стебла. Поверхневий натяг – фізичне явище, що створюється у межуючому шарі молекул води з повітрям внаслідок порушення тут дії сил зчеплення. Повна вологоємність – максимальна кількість запасів води у ґрунті. Провітаміни – речовини, з яких утворюються вітаміни. Наприклад, каротин є провітаміном А, тому що під час розщеплення його молекули утворюються дві молекули вітаміну А. Р Реутилізація – повторне використання рослинами із старіючих органів низькомолекулярних органічних сполук і елементів мінерального живлення в результаті їх відтоку по флоемі до молодих ростучих органів. Речовини запасні – сполуки, що відкладаються у клітинах живих організмів про запас і не вступають у цей час у фізіологічні процеси, але використовуються організмом за потреби. Речовини конституційні – речовини, з яких складаються протопласти та оболонки живих клітин. На відміну від запасних речовин та продуктів обміну конституційні речовини постійно присутні у клітині і не можуть бути видалені без її руйнування. Речовини первинні – органічні сполуки, які зустрічаються в кожній живій клітині й інтенсивно перетворюються в обміні речовин (вуглеводи, ліпіди, білки, нуклеїнові кислоти). Речовини вторинні – органічні сполуки, що утворюються внаслідок вторинних процесів і не мають значення ні як джерела енергії, ні як запасні речовини (антоціани, терпеноїди, алкалоїди тощо). Ризосфера – шар ґрунту, що прилягає безпосередньо до кореня рослини. Характеризується підвищеним вмістом мікроорганізмів. С Симпласт – сукупність протопластів рослин, з’єднаних плазмодесмами. Спокій насіння вимушений – припинення ростових процесів, викликане несприятливими факторами навколишнього середовища. Спокій органічний – зумовлюється активною дією інгібіторів та особливостями структури насіння. Стрес – сукупність усіх неспецифічних змін, що виникають в організмі під впливом будь-яких сильних факторів (стресорів), включаючи перебудову захисних сил організму. Т Тотипотентність – властивість клітин реалізовувати генетичну інформацію ядра, що забезпечує їх диференціювання, а також розвиток до цілого організму. Транспіраційний коефіцієнт – кількість води, що витрачається рослиною на синтез одиниці маси сухої речовини. Транспірація – фізіологічний процес випаровування води рослиною; буває продихова і кутикулярна. Транспортування активне – переміщення іонів через біологічні мембрани, що потребує витрат метаболічної енергії, Транспортування близьке – переміщення іонів, метаболітів і води між клітинами і тканинами (на відміну від мембранного транспортування в кожній клітині). Транспортування далеке – пересування речовин між органами у цілій рослині. Транспортування пасивне – рух речовин за фізико-хімічними градієнтами без витрати клітинної метаболічної енергії. Транспортування радіальне – пересування води від кореневих волосків через кору до судин ксилеми. Тропізми – спрямовані ростові рухи (вигини) органів рослин, що викликаються одностороннім впливом різних факторів середовища. Вони виникають за рахунок швидшого росту клітин з одного боку стебла, кореня, листка внаслідок асиметричного розподілу гормонів росту рослин (ауксину, абсцизової кислоти). Залежно від подразника розрізняють гео-, фото- (геліо-), термо-, гідро-, тигмо- (від доторкання) тропізми. Тургор – напружений стан клітинної оболонки, створений гідростатичним тиском внутрішньоклітинної рідини. Ф Ферменти (ензими, біокаталізатори) – специфічні білки, присутні в усіх живих клітинах, що відіграють роль біологічних каталізаторів. Фікобіліни – пігменти червоних водоростей та ціанобактерій; беруть участь у фотосинтезі як супроводжуючі пігменти, що транспортують поглинену енергію світла до молекул хлорофілу. Фітохром – голубий пігмент рослин із групи складних білків – хромопротеїдів. Бере участь у фоторегулюванні росту і розвитку рослин. Флавоноїди – пігменти, що надають забарвлення різним органам рослин (антоціани, флавони, халкони тощо). Формування насіння – набуття насінням властивих певній рослині форм, розмірів, біохімічного складу, фізіологічного стану, здатності проростати і давати потомство. Супроводжується виникненням нових органів, нагромадженням та перетворенням речовин. В онтогенезі формування насіння – це ембріональний період розвитку рослин. Фосфорилювання – включення в молекулу органічних сполук залишку фосфорної кислоти. Фотодихання, світлове дихання – сукупність процесів, що відбуваються у рослинних клітинах під дією світла, внаслідок чого поглинається кисень і виділяється CO2. Фотоліз води (реакція Хілла) – здатність ізольованих хлоропластів під дією світла розкладати воду й виділяти кисень у присутності акцепторів електронів. Фотоперіодизм – реакція рослин на добовий ритм освітлення, тобто на співвідношення світлого (довжина дня) і темного (довжина ночі) періодів доби, що виражається у зміні процесів росту та розвитку. Фотосенсибілізатор – речовина, здатна поглинати світло й використовувати його енергію для фотохімічних реакцій. Фотосинтез – процес побудови зеленими рослинами, синьо-зеленими водоростями та деякими бактеріями органічних речовин з вуглекислоти і води за рахунок енергії світла. Фотосистема (ФС) – комплекс головного (реакційний центр), допоміжних (антенних) пігментів та ферментативних систем, що забезпечує поглинання та перетворення світлової енергії в хімічну. Фототрофні мікроорганізми – бактерії, прохлорофіти, а також еукаріотні організми з різних відділків водоростей, які за допомогою хлорофілу використовують енергію світла для біосинтезу органічних речовин. Х Хемосинтез – процес утворення бактеріями органічних сполук із неорганічних, під час якого для відновлення вуглекислоти використовується хімічна енергія, що утворюється при окисленні деяких мінеральних речовин (аміаку, сірководню тощо). Хлоропласти – хлорофілоносні пластиди рослин, у яких відбувається фотосинтез. Хлорофіли – група пігментів, є органічними сполуками, які містять чотири пірольних кільця, зв’язаних атомами магнію, і мають зелене забарвлення. Хромопласт – пластиди з жовтим, оранжевим та червоним забарвленням, що зумовлюється вмістом каротиноїдів. Ц Цитозоль – частина мезоплазми, що заповнює простори між органоїдами клітини. Цитохроми – складні білки, що переносять електрони. Локалізовані у мембранних структурах клітин усіх організмів і беруть участь у диханні, фотосинтезі, мікросомальному окисленні. Ш Штам – культура одного й того ж виду, яку виділено з різних джерел (грунту, водойм, організмів та ін.).
		На початок