Ботаніка Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Глосарій Список використаних джерел Укладачі	ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ. РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН
	2.3. Насінина і плід 2.3.1. Морфологія і анатомія насіння. 2.3.2. Утворення насінини. 2.3.3. Типи насінин. 2.3.4. Будова насінини з ендоспермом в однодольних рослин. 2.3.5. Будова насінини без ендосперму в дводольних рослин. 2.3.6. Проростання насіння. 2.3.7. Морфологія і анатомія плоду. 2.3.8. Прості сухі плоди. 2.3.9. Прості соковиті плоди. 2.3.10. Складні (збірні) плоди. 2.3.11. Поширення плодів і насіння. 2.3.1. Морфологія і анатомія насіння Насіння виконує функції розмноження та розповсюдження рослини. Поява насіння у рослин – це якісно новий етап в еволюції рослинного світу порівняно зі споровими. Насіння характерне для голонасінних та покритонасінних рослин. Насіння розвивається з насінних зачатків. Різниця лише в тому, що у голонасінних насінні зачатки розташовані відкрито на насінних лусках жіночих шишок, а у покритонасінних (квіткових) – розвиваються всередині зав’язі маточки. Насіння квіткових рослин дуже різне за формою і розмірами (рис. 2.3.1.1), останні можуть коливатися від кількох міліметрів (орхідея, мак) до десятків сантиметрів (пальми). За формою насіння може бути кулястим, циліндричним, овальним, ниркоподібним, його поверхня різноманітно забарвлена, гладка, шорстка, вкрита шипами, волосками. Інколи насіння має принасінник, що сприяє його кращому поширенню. Рис. 2.3.1.1. Різноманіття насіння Кількість насіння, що утворює рослина, дуже різна. Один екземпляр дикої редьки дає до 12 тис., жовтого осоту польового – до 40 тис., грициків – до 70 тис., щириці – 500 тис., тополі – до 28 млн. насінин. Одна рослина пшениці, ячменю дає в середньому 60 – 100 зернівок. Зовні насінина вкрита насінною шкіркою, під якою розташовані зародок і запас поживних речовин. Завдяки шкірці зародок здатний переживати тривалі періоди несприятливих умов (відсутність вологи, холод тощо). Головною частиною насінини є зародок, який має зародковий корінь, зародкове стебло, зародкову бруньку й зародкові листки – сім'ядолі. Якщо зародок насінини має одну сім'ядолю (пшениця, кукурудза), рослину відносять до однодольних, якщо у неї дві сім'ядолі (квасоля, горох, яблуня) – до дводольних (рис. 2.3.1.2). У багатьох однодольних рослин у насінні є спеціалізована запасна тканина – ендосперм. У насіння дводольних, де ендосперму немає, поживні речовини відкладаються в сім'ядолях зародка. Рис. 2.3.1.2. Насіння(А – вид збоку, Б – у розрізі): 1 – дводольної рослини квасолі; 2 – однодольної рослини пшениці 2.3.2. Утворення насінини Після подвійного запліднення зигота переходить у стан спокою, тривалість якого залежить від виду рослин та умов середовища. Потім відбувається інтенсивний поділ триплоїдного ядра з утворенням клітин ендосперму (рис. 2.3.2.1). Вони розміщуються по стінці зародкового мішка, який розростається і заповнюється спільною цитоплазмою, яка має вигляд молочної рідини, багатої на білки, жири та вуглеводи. Це особливо характерно для односім’ядольних рослин. У хлібних злаків цю фазу розвитку насіння називають молочною стиглістю. Ядра продовжують ділитися, між ними виникають перегородки, утворюючи клітини, які заповнюють увесь зародковий мішок. У одних рослин ендосперм повністю витрачається під час формування зародка (бобові, гарбузові), а в інших – зберігається в зрілому насінні (злакові). Синергіди й антиподи зародкового мішка відмирають. Після нагромадження певної частини поживних речовин в ендоспермі починає свій розвиток зигота, даючи початок зародку насінини. Формування зародка починається діленням зиготи способом мітозу з утворенням двох клітин. З одної клітини, розміщеної ближче до пилковходу, внаслідок поперечного поділу виникає один ряд клітин – підвісок, який відсовує нижню клітину всередину ендосперму. Поділ другої клітини зумовлює утворення зародка. У нього утворюються сім'ядолі, між якими формується зачаткове стебельце із зачатковими листочками та зачатковий корінець. У зародку дводольних рослин є дві сім’ядолі, у однодольних – одна, друга рано припиняє свій ріст. Поступово насінний зачаток перетворюється в насінину. Із заплідненої диплоїдної яйцеклітини формується зародок насінини, а з триплоїдної клітини – ендосперм (поживна тканина). Шкірка насінини утворюється з інгументів (покривів) насінного зачатка. Із стінки зав’язі утворюється оплодень, а з усієї зав’язі – плід. Рис 2.3.2.1. Схема послідовного розвитку зародка й ендосперму у дводольних (1–5): а – синергіди, б – підвісок, в – зародок, г – антиподи, д – ендосперм, е – ендосперм, яким живиться зародок 2.3.3. Типи насінин Залежно від того, де відкладаються запасні речовини, розрізняють такі типи насінин (рис.2.3.3.1): Рис 2.3.3.1. Типи насіння: 1 – з ендоспермом, що оточує зародок (мак); 2 – з ендоспермом, що лежить поруч із зародком (пшениця); 3 – без ендосперму (горох); 4 – з ендоспермом і периспермом (чорний перець); 5 – з периспермом (кукіль); а – брунька; б – корінець; в – сім’ядолі; г – насінна шкірка; д – насінна шкірка, що зрослася з оплоднем; е – перисперм; ж – ендосперм; з – зародок (а,б,в) . – насінина без ендосперму і перисперму – зародок займає всю порожнину зародкового мішка, а запасні поживні речовини накопичуються в сім'ядолях зародка. При цьому насінина складається з двох частин: насінної шкірки і зародка. Зародок чітко диференційований на корінець, стебельце та брунечку. Така будова насінини властива бобовим, гарбузовим, розоцвітим, горіховим, буковим та ін.; – насінина з ендоспермом – складається з трьох частин: насінної шкірочки, зародка і ендосперму. Ендосперм формується з триплоїдних клітин і містить велику кількість запасних поживних речовин. Насіння з ендоспермом більш властиве однодольним (злакові), але може траплятися і в дводольних (макові, пасльонові, зонтичні); – насінина з периспермом – ендосперм витрачається на формування зародка, але одночасно клітини нуцелуса заповнюються поживними речовинами і утворюється перисперм. Насіння такого типу властиве гвоздичним, лободовим, лататтєвим; – насінина з ендоспермом і периспермом – досить рідкісний тип будови, коли в насінині є зародок, ендосперм та перисперм. Він характерний для лотоса, мускатного горіха. Залежно від вмісту поживних речовин розрізняють таке насіння (рис.2.3.3.2): – крохмалисте, або борошнисте (у пшениці 66% крохмалю, у жита – 67%); – оліїсте (у рицини до 70% олії, у льону до 48%); – білкове (у гороху 22–34% білка, у квасолі – 23, у сої – 34 – 45%); – з запасною клітковиною (пальма, кавове дерево). Рис. 2.3.3.2. Насіння: 1 – пшениці; 2 – жита; 3 – рицини; 4 – льону; 5 – гороху; 6 – квасолі; 7 – сої; 8 – кавового дерева Оскільки насіння містить багато поживних речовин, то воно є для людини джерелом одержання харчових (борошно, крупи, олія), лікарських і технічних продуктів. Залежно від того, яких поживних речовин у насінні більше, рослини поділяють на продовольчі (злакові), білкові (бобові), олійні (соняшник, льон, арахіс), круп'яні (гречка, просо) культури. 2.3.4. Будова насінини з ендоспермом в однодольних рослин Насінина однодольних рослин, наприклад зернівки пшениці, вкрита оплоднем, що зрісся із шкіркою насінини, під якою знаходиться зародок і ендосперм (рис.2.3.4.1). Насінна шкірка дуже тонка і ніжна, складається з трьох шарів. Клітини верхнього (прозорого) і середнього (пігментованого) шарів витягнуті у довжину в різних напрямках. Нижній шар шкірки (гіаліновий) – безструктурний, блискучий. Він лежить на межі з ендоспермом і не пропускає в нього воду. Під шкіркою лежить шар деформованих клітин, що є залишком нуцелусу. Зародок насінини пшениці однією своєю частиною прилягає до шкірочки, а іншою – до ендосперму. У ньому розрізняють брунечку,стебельце,корінець, щиток, епібласт. Брунечка має конус наростання, вкритий зародковими листками. Верхній зародковий листок – колеоптиле – захищає проросток під час проходження крізь ґрунт. Зародковий корінець з кореневим чохликом захищений плівчастою піхвою – колеоризою. Від стебельця, крім брунечки, відходить єдина видозмінена сім’ядоля – щиток, що прилягає до ендосперму. Щиток всмоктує поживні речовини з ендосперму і передає їх зародку під час проростання. На стебельці зародка з боку, протилежного щитку, розташований епібласт, що є другою недорозвиненою сім’ядолею. Ендосперм займає більшу частину насінини злаків. Зовнішній шар клітин ендосперму містить алейронові зерна і називається алейроновим. Всі інші клітини, з яких складається ендосперм, як основну запасну речовину містять крохмаль. Рис. 2.3.4.1. Поздовжній розріз зернівки пшениці: 1 – чубок; 2 – оплодень; 3 – насінна шкірка; 4 – алейроновий шар; 5 – ендосперм; 6 – зародок; 7 – щиток (перша сім’ядоля); 8 – брунечка; 9 – зародкове стебельце; 10 – зародковий корінець; 11 – колеоптиле; 12 – колеориза 2.3.5. Будова насінини без ендосперму в дводольних рослин Насінини дводольних рослин мають свої особливості будови. На відміну від однодольних, насінина дводольних рослин немає такої специфічної тканини як ендосперм, в якому відкладаються про запас поживні речовини. У двосім’ядольних запасні поживні речовини відкладаються у сім’ядолях зародка або периспермі та зародку. Насінна шкірка вільна і не зростається з оплоднем. Насінина дводольних складається зі шкірки й зародка. Розглядаючи будову насіння цієї групи на прикладі насінини квасолі (рис.2.3.5.1). чи гороху можна побачити, що воно зверху вкрите насінною шкіркою, яка розвивається з інгументів насінного зачатка. На вузькій увігнутій частині насінини розташований рубчик – слід прикріплення насінної ніжки насінного зачатка до стінок зав’язі. Шкірка вкрита кутикулою, а рубчик не вкритий нею, тому через рубчик найкраще проникає вода під час набрякання насінини. Вище виділяється кінчик зародкового корінця, а між зародковим корінцем і рубчиком можна побачити маленький отвір, що утворився із мікропіле насінного зачатка. Шкірка насінини складається з кількох шарів. Під шкіркою насінини знаходиться зародок, що складається із двох сім’ядолей, зародкового корінця, зародкової брунечки і зародкового стебельця. Сім’ядолі – це перша пара листочків зародка, в яких відкладаються запасні поживні речовини. Зародкова брунечка складається із невеликих зачатків двох перших листочків, між якими розташований конус наростання стебла. Зародковий корінець зародка завжди повернутий до пилковходу (мікропіле). Із нього утворюється головний корінь проростка. Рис. 2.3.5.1. Будова насінини квасолі без ендосперму (А – загальний вигляд, Б – у розрізі) 2.3.6. Проростання насіння Насіння багатьох рослин може тривалий час знаходитись у стані спокою і проростати тільки за сприятливих умов. Проростання насіння супроводжується глибокими біохімічними і анатомо-фізіологічними змінами. В ньому посилюються процеси дихання, активізуються ферменти і поживні речовини перетворюються в засвоювані форми. Проростати насіння всіх рослин починає з видовження зародкового корінця, відразу починає рости вглиб, закріплює молодий проросток в ґрунті і забезпечує його водою та мінеральними речовинами. Потім проростає пагін. Частину головного стебла проростка, яка знаходиться під сім’ядолями, називають підсімядольним коліном, або гіпокотилем. Частину стебла між сім’ядолями і першими листочками називають епікотилем, або надсімядольним коліном. У квасолі вони обидва добре розвинені (рис.2.3.5.2 ). Місце, де стебло переходить у корінь, має назву кореневої шийки. При проростанні насіння злаків колеоптиле захищає від пошкоджень ніжні перші листочки злаків, скручені у трубочку. Рис. 2.3.5.2. Будова паростків: 1 – дводольної рослини, 2 – однодольної рослини video не поддерживается вашим браузером. Проростання зернівки кукурудзи Існують надземний та підземний типи проростання насіння (рис.2.3.6.1). За надземного проростання сім'ядолі з брунькою виносяться на поверхню ґрунту (гарбуз, клен, квасоля, редька). А у разі підземного проростання насінини сім'ядолі залишаються у ґрунті, перші справжні листочки у паростка з'являються згодом (горох, пшениця, дуб). У багатьох видів проростання насіння поєднує риси обох описаних типів. Рис. 2.3.6.1. Типи проростання насіння: 1 – надземний; 2 – підземний 2.3.7.Морфологія і анатомія плоду Плід – генеративний орган, який призначений для захисту насіння, його розповсюдження і властивий лише покритонасінним. Формується він з квітки в результаті її зміни після подвійного запліднення. У багатьох рослин в його утворенні бере участь тільки гінецей (капустяні, горох, вишня, мак); у більшості ж – беруть участь й інші частини квітки – квітколоже, чашолистики, пелюстки і т.д. Їх так і класифікують: ті, що утворюються тільки із стінок зав’язі – справжні плоди; якщо беруть участь інші частини квітки – несправжні. У деяких сортів винограду, груш плоди формуються без запліднення і не дають насінин. Такі плоди називають партенокарпічними. Плід складається з плодоніжки, оплодня і насінини (рис. 2.3.7.1). Плодоніжкою плід прикріплюється до стебла. Вона розвивається з квітконіжки. Оплодень розвивається зі стінок зав’язі. В оплодні розрізняють три частини: екзокарпій – зовнішній шар, часто вкритий різними виростами; мезокарпій – середній, який у соковитих плодів є м’якушем, що містить цукри (сливи, черешні), олії (маслини) та ендокарпій – внутрішній шар, який у деяких соковитих плодів перетворюється на кам’янистий (кісточку) (слива, вишня, персик та ін.) або в м’якуш (лимон, апельсин). Насінина – розвивається з насінного зачатка, який знаходиться у зав’язі. Насінина містить зародок, з якого розвивається рослина. Насінних зачатків у зав’язі буває від одного до кількох сотень. Рис. 2.3.7.1. Будова плода Незрілі плоди зелені, а зрілі бувають забарвлені в різні кольори хромопластами та пігментами групи антоціанів (рис.2.3.7.2). Рис.2.3.7.2. Різноманіття плодів Різноманітність плодів дуже велика, що викликано пристосуванням їх до поширення. Плід називають простим, якщо в його утворенні бере участь одна маточка (горох, вишня, картопля, помідор, паслін) (рис.2.3.7.3). Плід, утворений кількома маточками однієї квітки (малина, ожина, жовтець), називають складним (збірним) (рис.2.3.7.3). Рис. 2.3.7.3. Типи плодів: 1 – простий плід чорниці; 2 – складний плід ожини Іноді спостерігається зростання окремих плодиків у суцвітті. Після достигання воно стає супліддям, яке опадає цілком (клубочки буряка, супліддя шовковиці, ананаса, інжиру) (рис.2.3.7.4). Супліддя може бути з горішків, кістянок, ягід. Супліддя буряка називається клубочком. Воно включає 2 – 6 горішків, що зрослися. У шовковиці супліддя складається з кістянок. Супліддя інжиру формується із розрослого загального ложа суцвіття, на внутрішній поверхні якого утворюються плоди – горішки. Супліддя ананаса – це розширена вісь колоса, на якій розміщені безнасінні ягоди та з верхівки супліддя виходить листоносний пагін. Рис. 2.3.7.4. Супліддя: 1 – буряка; 2 – інжира; 3 – шовковиці; 4 – ананаса Розпадний плід виникає з однієї дво- або багатогніздної зав’язі, яка під час утворення плода розщеплюється уздовж по гніздах і дає два або більше окремих плодиків (рис. 2.3.7.5). До розпадних належать плоди губоцвітих, шорстколистих, а також двосім’янка (морква, кріп, борщівник) і двокрилатка (клен). Рис. 2.3.7.5. Розпадні плоди: 1 – кропу; 2 – моркви; 3 – клена Членистий плід також утворюється з однієї зав’язі (рис. 2.3.7.6). Дозрівши, він розпадається в поперечному напрямі на окремі однонасінні плодики (дика редька). Рис. 2.3.7.6. Членистий плід дикої редьки В основу наступної класифікації простих і збірних плодів покладені такі ознаки: консистенція оплодня (суха чи соковита), кількість насінин (одна чи багато), розкривання оплодня (розкривний і нерозкривний), кількість плодолистків, які формують плід, тощо. 2.3.8.Прості сухі плоди У сухих плодах всі шари оплодня висихають. Ці плоди бувають розкривні і нерозкривні. Прості сухі розкривні плоди (рис 2.3.8.1) містять більше однієї насінини. Під час достигання вони розтріскуються і насіння висипається. До таких плодів належать листянка, біб, стручок, стручечок, коробочка. Рис. 2.3.8.1. Розкривні прості сухі плоди: 1 – листянка чемеринки; 2– біб гороху; 3 – стручок редьки; 4 – стручечок талабану; 5 – коробочка маку; 6 – коробочка блекоти; 7 – коробочка бавовника Листянка – одногніздий багатонасінний плід, що утворився з одного плодолистика, розкривається по одному черевному шву (сокирки польові). Біб – одногніздий плід, утворений одним плодолистиком. Розкривається від верхівки до основи по двох швах (черевному і спинному). Зустрічається у гороху, квасолі, білої акації. Стручок – двогніздий багатонасінний плід, утворений двома плодолистиками, розкривається від основи до верхівки двома стулками, між якими знаходиться несправжня перегородка, до якої кріпиться насіння. Довжина стручка в чотири рази і більше перевищує ширину (капуста, суріпиця, ріпак). Стручечок – плід, аналогічний стручку, але його довжина перевищує ширину не більш, ніж у три рази (грицики, талабан). Коробочка – одногніздий, або багатогніздий плід, що утворений двома і більше плодолистиками. Розкривається різними способами: стулками (лілія, льон, дурман), зубчиками (зірочник, гвоздика, первоцвіт), кришечкою (блекота, подорожник), дірочками (мак, ротики, дзвоники). Коробочка, яка має вигляд стручка, називається стрічкоподібною коробочкою. video не поддерживается вашим браузером. Прості сухі розкривні плоди Які ви знаєте прості сухі розкривні плоди? Прості сухі нерозкривні плоди усі однонасінні (рис. 2.3.8.2). Насінина звільняється після руйнування оплодня. До них належать: горіх, горішок, сім’янка, зернівка, крилатка. Рис. 2.3.8.2. Нерозкривні прості сухі плоди: 1 – зернівка пшениці; 2 – горіх ліщини; 3 – горіх – жолудь дуба; 4 – горішок гречки; 5 – крилатка в’яза; 6 – сім’янка соняшника Зернівка – плід, який утворений двома плодолистиками. Плівчастий оплодень зростається із шкіркою насінини (пшениця, кукурудза). Горіх – однонасінний плід, в утворенні якого беруть участь два плодолистики. Оплодень дерев’янистий і не зростається зі шкіркою насінини (ліщина), яка лежить вільно. Якщо горіх, нижня частина якого занурена в особливу мисочку, утворену із зрослих приквітків, називають жолудем (дуб). Горішок – відрізняється від горіха меншим розміром і меншою твердістю оплодня (липа, гречка, щавель). Крилатка – плід, що розвивається з одного або двох плодолистиків. Оплодень сухий шкірястий або плівчастий, що розростається в крилатий придаток (береза, в'яз). Сім’янка – одногніздий плід, що утворився переважно з двох плодолистиків. Шкірястий оплодень не зростається зі шкіркою насінини (соняшник, кульбаба, осот, череда). Сім’янки мають різні придатки, що сприяють поширенню плодів. v ideo не поддерживается вашим браузером. Прості сухі нерозкривні плоди Які ви знаєте прості сухі нерозкривні плоди? 2.3.9. Прості соковиті плоди До соковитих плодів належать: ягода, кістянка, гарбузина, яблуко, померанець. Ягода – багатонасінний плід, що утворився з одного або кількох плодолистиків (рис. 2.3.9.1). Середній і внутрішній шари оплодня соковиті, зовнішній – шкірястий. Буває справжній (виноград, помідор, картопля) і несправжній (смородина, аґрус). Рис. 2.3.9.1. Плід ягода: 1 – винограду; 2– помідора; 3 – картоплі; 4 – смородини; 5 – банана; 6 – агрусу Кістянка – здебільшого одногніздий, однонасінний справжній плід (рис. 2.3.9.2). Звичайно яскраво забарвлений в різні кольори, утворений одним або більше плодолистиками. Екзокарпій дуже тонкий, мезокарпій соковитий, а ендокарпій – твердий, дерев’янистий (абрикос, вишня, слива, калина). У волоського горіха соковита зовнішня частина опадає. Рис. 2.3.9.2. Плід кістянка: 1 – абрикоса; 2 – вишні; 3 – сливи; 4 – калини; 5 – волоського горіха; 6 – кокоса Гарбузина – несправжній багатонасінний плід, утворений трьома плодолистиками (рис. 2.3.9.3). Мезокарпій та ендокарпій соковиті, екзокарпій твердий, іноді дерев’янистий (гарбуз, огірок, кавун). Рис. 2.3.9.3. Плід гарбузина: 1 – гарбуза; 2 – огірка; 3 – кавуна; 4 – дині Яблуко – несправжній багатонасінний плід, утворений п’ятьма зрослими плодолистиками із нижньої зав’язі (рис. 2.3.9.4). Має тонкий екзокарпій, м’ясистий соковитий мезокарпій і пергаментний ендокарпій, який оточує насінні гнізда. Насінних гнізд п’ять, в яких міститься, в основному, по дві насінини (яблуня, груша, айва). Рис. 2.3.9.4. Плід яблуко: 1 – яблука; 2 – груші; 3 – айви Померанець – плід, утворений кількома плодолистиками, багатонасінний (рис. 2.3.9.5). Екзокарпій товстошкірястий, багатий на ефірні олії, забарвлений. Мезокарпій губчастий, білого забарвлення, сухий. Ендокарпій соковитий, утворився з волосків внутрішнього епідермісу плодолистиків (мандарин, лимон, апельсин). Рис. 2.3.9.5. Плід померанець: 1 – мандарину; 2 – лимона; 3 – апельсина; 4 – грейпфрута video не поддерживается вашим браузером. Соковиті плоди Які ви знаєте прості соковиті плоди? 2.3.10. Складні (збірні) плоди Складні (збірні) плоди утворюються з квіток, у яких було декілька маточок (рис. 2.3.10.1). Їх назва залежить від характеру окремих плодиків. Бувають складна листянка (орлики, півонія, купальниця); складний горішок (жовтець, анемона); складна сім’янка (перстач, суниця – її соковита частина – це розросте квітколоже); складна кістянка (малина, ожина). Рис. 2.3.10.1. Складні плоди: 1 – складна листянка півонії; 2 – складний горішок жовтецю; 3 – складна сім’янка суниці; 4 – складна кістянка малини 2.3.11. Поширення плодів і насіння Завдяки поширенню насіння і плодів поступово відбувається розселення рослин і розширення ареалу популяцій. Розрізняють такі типи розповсюдження плодів та насіння: анемохорія, зоохорія, гідрохорія, автохорія, антропохорія. Анемохорія – спосіб поширення плодів та насіння за допомогою вітру (рис. 2.3.11.1). Анемохорні рослини мають безліч пристосувань, що дають можливість плодам довго триматись у повітрі і переноситись вітром. В одних рослин плоди дуже дрібні, маса яких не перевищує 0,001 – 0,003 г (орхідні), в інших на насінні розвиваються волоски (тополя, бавовник), «парашутики» (кульбаба), крилоподібні вирости (клен, в’яз, береза). Плоди липи розносяться за допомогою листка-прицвітника. Рис. 2.3.11.1. Пристосування у рослин до поширення плодів і насіння вітром: 1 – кульбаба; 2 – береза; 3 – клен; 4 – сосна; 5 – іван-чай; 6 – в’яз; 7 – липа; 8 – ясень Особливу групу складають рослини «перекотиполе» (рис. 2.3.11.2). Це степові рослини, в яких після достигання плодів надземна частина відламується і переміщується вітром, розсипаючи при цьому плоди. До «перекотиполя» належать види кермеків, кураю, верблюжої колючки. Рис. 2.3.11.2. «Перекотиполе» Зоохорія – розповсюдження плодів і насіння тваринами (рис 2.3.11.3). Важлива роль у цьому процесі належить птахам. Плоди, які розносять птахи, мають здебільшого яскраве забарвлення, соковитий мезокарпій, твердий ендокарпій, що захищає вміст насінини від перетравлювання (калина, бузина, горобина, черешня, гранатове дерево). Насіння багатьох рослин прилипає з брудом до копит ссавців, ніг птахів та інших тварин і переноситься на великі відстані. Часто поживні сухі плоди розносять мишоподібні гризуни, білки з метою запасання кормів. Соковиті плоди малини розповсюджують ведмеді. Рис. 2.3.11.3. Розповсюдження плодів і насіння птахами і тваринами Інколи поверхня плодів має придатки, якими вони чіпляються за шерсть тварин і таким чином поширюються (лопух, череда, омела, шавлія) (рис. 2.3.11.4). Рис. 2.3.11.4. Рослини, плоди і насіння яких поширюються тваринами і птахами: 1 – череда; 2 – лопух; 3 – омела Мурахи розносять насіння, що має їстівні придатки (чистотіл, фіалки) (рис.2.3.11.5). Рис. 4.3.11.5. Насіння чистотілу з придатками, що поширюється комахами Гідрохорія – поширення насіння і плодів водою (рис. 2.3.11.6). Вода переносить плоди і насіння, які мають водонепроникні тканини, повітряні камери. Гідрохорія властива здебільшого рослинам, що ростуть у воді або на берегах водойм (латаття, осока, кокосова пальма). Рис. 2.3.11.6. Рослини, плоди і насіння яких поширюються водою: 1 – кокосова пальма; 2 – латаття біле; 3 – стрілолист Автохорія – поширення плодів та насіння без дії зовнішніх агентів (рис. 2.3.11.7). Вона здійснюється як шляхом опадання зрілих плодів під впливом сили тяжіння (жолуді дуба, горіхи ліщини), так і активним розкиданням насіння з тріснутого стиглого плода (шалений огірок, горох, квасоля). Рис. 2.3.11.7. Рослини, плоди і насіння яких самопоширюються: 1 – ліщина; 2 – каштан; 3 – дуб; 4 – шалений огірок; 5 – дурман; 6 – ірис Антропохорія – поширення насіння і плодів людиною (рис. 2.3.11.8). Насіння та плоди переносяться з предметами, одягом. Іноді людина, не бажаючи того, сприяє поширенню бур'янів (кукіль звичайний), висіваючи їхнє насіння разом із насінням культурних рослин, переносить на взутті чи одязі (череда). Плоди та насіння окремих рослин можуть «переїжджати» різним транспортом із країни в країну з вантажами. Так, з Америки в Європу занесені галінсога дрібноквіткова й амброзія, а з Європи в Америку – подорожник, осот. Рис. 2.3.11.8. Рослини, плоди і насіння яких поширюються людиною: 1 – кукіль; 2 – галінсога; 3 – подорожник Запитання для самоконтролю 1. Що таке плід? 2. Яка будова плоду? 3. Які бувають типи плодів? 4. Які ви знаєте прості сухі нерозкривні плоди? 5. Які ви знаєте прості сухі розкривні плоди? 6. Які ви знаєте соковиті плоди? В чому особливість їхньої будови? 7. Які плоди називаються складними? Наведіть приклади складних плодів.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема