АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

І СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
ДОДАТКИ	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	УКЛАДАЧІ

1. ОСНОВИ АВТОМАТИЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

1.3. Схеми систем автоматизації

1.3.1. Класифікація схем автоматизації

1.3.2. Класифікація електричних схем

1.3.3. Структурні та функціональні схеми

1.3.4. Принципові та монтажні схеми

1.3.5. Принципові електричні схеми

1.3.6. Монтажні схеми

1.3.7. Схеми розташування

1.3.1. Класифікація схем автоматизації

Під час розробки схем автоматичного управління і технологічного контролю застосовують різні прилади і засоби автоматизації (рис. 1.3.1), що сполучаються з об'єктом управління і між собою за певнихми схемами. Залежно від використовуваних приладів і засобів автоматизації (електричних, пневматичних, гідравлічних) і лінійного зв'язку в проєктах автоматизації розробляють схеми, які розрізняють за видами і типами.

Рис. 1.3.1. Прилади та засоби автоматизації

За видами схеми поділяють на:

· електричні;

· пневматичні;

· гідравлічні;

· комбіновані.

Найбільшого поширення на практиці автоматизації технологічних процесів набули електричні прилади і засоби автоматизації, що пояснюється великою різноманітністю наявної апаратури і приладів на об'єктах джерел електроживлення необхідної потужності і напруги.

У зв'язку з цим найбільшого поширення набули електричні схеми. У спеціальних умовах, наприклад в умовах вибухонебезпечних виробництв, у переважній більшості випадків застосовують пневматичні прилади і засоби автоматизації. Це зумовило необхідність виконання великого числа різних пневматичних схем. Через громіздкість гідравлічної апаратури і труднощів передачі гідравлічних командних імпульсів на великі відстані гідравлічні схеми набули невеликого поширення.

У деяких проєктах зустрічаються комбіновані електропневматичні, електропнев-могідравлічні, пневмогідравлічні і електрогідравлічні схеми.

За типами схеми автоматизації поділяють на:

· структурні,

· функціональні,

· принципові,

· монтажні,

· з'єднань.

Схеми автоматизації, як правило, виконують без дотримання масштабу. У монтажних схемах дотримується дійсне просторове розташування окремих засобів автоматизації і монтажних виробів.

1.3.2. Класифікація електричних схем

У проєктах автоматизації сільськогосподарського виробництва використовують такі електричні схеми:

· структурні,

· функціональні,

· принципові,

· з’єднань,

· підключень та ін.

Визначення типу та сфери застосування схем автоматизації подано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Характеристики типів схем

Тип схеми	Визначення типу	Сфера застосування
1. Структурна схема	Визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язок	Розробляються під час проєктування виробів (установок) на стадіях, що є попередніми відносно розробки схем інших типів, використовуються для загального ознайомлення з виробом (установкою)
2. Функціональна схема	Визначає основні процеси, що протікають в окремих функціональних колах виробу (установки) чи у виробі (установці) в цілому	Використовуються для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також під час їх налагодження, контролю і ремонту
3. Принципова (повна) схема	Визначає повний склад елементів і зв'язків між ними, і, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу (установки)	Служать основою для розробки конструкторської документації, наприклад схем з'єднань (монтажних). Використовуються для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також під час їх налагодження, контролю і ремонту
4. Схема з'єднань (монтажна)	Показує з'єднання складових частин виробу (установки) і визначає проводи, джгути, кабелі, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх приєднання і вводу	Використовуються під час розробки конструкторської документації, і насамперед креслень, які визначають прокладання і способи кріплення проводів, джгутів, кабелів у виробі (установці), а також для здійснення приєднань і під час контролю, експлуатації і ремонту виробів (установок).
5. Схема підключе-ння	Показує зовнішні електричні зв'язки між вимірювальними пристроями і засобами отримання первинної інформації, з одного боку, щитами і пультами автоматизації – з іншого	Використовується під час розробки конструкторської документації, а також для здійснення підключень виробів і під час їх експлуатації.
6. Загальна схема	Визначає складові частини комплексу і з'єднання їх між собою на місці експлуатації	Використовується під час ознайомлення з комплексами, а також під час їх контролю і експлуатації. За необхідності загальна схема може розроблятися на збиральну одиницю
7. Схема розташува-ння	Визначає відносне розташування складових частин виробу (установки), а за необхідності, також проводів, двигунів, кабелів, трубопроводів тощо.	Використовується під час розробки конструкторської документації, а також під часс експлуатації і ремонту виробів (установок)

У конструкторській документації схеми автоматизації кодуються буквами і цифрами залежно від виду і типу схеми. Коди видів і типів схем автоматизації подано в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Коди видів і типів схем автоматизації

Вид схеми	Шифр	Тип схеми	Шифр
Електрична	Е	1. Структурна	1
Гідравлічна	Г	2. Функціональна	2
Пневматична	П	3. Принципова (повна)	3
Кінематична	К	4. З'єднань (монтажна)	4
Оптична	Л	5. Підключення	5
Вакуумна	В	6. Загальна	6
Газова	Х	7. Розташування	7
Автоматизації	А	8. Інші	8
Комбінована	С	9. Об'єднана	9

Схеми автоматизації мають загальні терміни і поняття щодо схем.

Елемент схеми – складова частина схеми, яка виконує певну функцію у виробі (рис. 1.3.2) і не може бути розділена на частини, які мають самостійне функціональне призначення (резистор, трансформатор, насос-розподільник, муфта та ін.).

Рис. 1.3.2. Елемент схеми – магнітний пускач

Пристрій – сукупність елементів, що є єдиною конструкцією (блок, шафа, механізм). Пристрій може не мати у виробі певного функціонального призначення.

Функціональна група – сукупність елементів, що виконують у виробі певну функцію і не об'єднані в єдину конструкцію.

Функціональна частина – елемент, пристрій, функціональна група.

Функціональне коло – лінія, канал, тракт певного значення (канал звуку, тракт ПВЧ та ін.).

Лінія взаємозв'язку – відрізок лінії, що вказує на наявність зв’язку між функціональними частинами виробу.

Установка – умовне найменування об’єкта в енергетичних спорудах, на який випускається схема, наприклад головні (силові) кола (рис. 1.3.3).

Рис 1.3.3. Установка – котел з шафою керування

1.3.3. Структурні схеми

Під час розробки систем автоматизації в першу чергу необхідно з'ясувати, з яких місць ті або інші ділянки об'єкта управляються, де розміщені пункти управління, операторські приміщення і який взаємозв'язок між ними, тобто необхідно встановити, яка структура управління об'єктом.

Система автоматизації (рис. 1.3.4) складається з об'єкта автоматизації і системи управління цим об'єктом. Завдяки певній взаємодії між об'єктом автоматизації і системою управління система автоматизації в цілому забезпечує необхідний результат функціонування об'єкта, що характеризується параметрами y₁, y₂..., y_n. Ці параметри називають вихідними параметрами об’єкта автоматизації.

Рис. 1.3.4. Структурна схема системи автоматизації

До цих параметрів можна віднести як величини, що визначають, наприклад, доцільний кінцевий продукт технологічного процесу, так і окремі параметри, що визначають хід технологічного процесу, його економічність, безаварійну роботу тощо.

Окрім цих основних параметрів, робота об'єктів автоматизації характеризується низкою допоміжних параметрів (ε₁, ε₂ ..., ε_n), які також мають контролюватися і регулюватися, наприклад підтримуватися постійними. До такого роду параметрів можна віднести, зокрема, величини, що визначають роботу установок підготовки технологічного повітря, технологічної пари насосних станцій оборотного водопостачання тощо.

Від цих установок потрібна тільки подача на вхід технологічної установки початкової сировини і енергоносіїв із заданими параметрами. При цьому необхідне дозування подачі сировини і енергоносіїв здійснюється засобами управління, що відносяться до технологічної установки.

У процесі роботи на об'єкт поступають збурюючі дії f₁ f₂..., f_n, що викликають відхилення параметрів y₁, y₂..., y_n від їх оптимальних значень. Ці дії на об’єкт автоматизації, які є непрогнозованими називають збуренням.

Інформація про поточні значення y₁, y₂..., y_n, ε₁, ε₂ ..., ε_n поступає в систему управління і порівнюється з їх заданими значеннями g₁, g₂, g_n, внаслідок чого система управління здійснює керуючий вплив x₁, x₂..., x_n на об'єкт, направлений на компенсацію відхилень вихідних параметрів від їх оптимальних значень. Цей керуючий вплив на об’єкт називають вхідними параметрами об’єкта автоматизації.

Таким чином, об'єкт автоматизації в загальному випадку складається з декількох більшою чи меншою мірою зв'язаних один з одним ділянок управління. Останні фізично можуть представлятися у вигляді окремих установок, агрегатів тощо або у вигляді локальних каналів управління окремими параметрами одних і тих же установок, агрегатів та ін.

У свою чергу система управління, залежно від важливості регульованих параметрів, кола інтересів експлуатаційного персоналу, якому важливо знати їх значення для здійснення оптимального управління об'єктом, має забезпечувати різні рівні управління об'єктом автоматизації, тобто має включати декілька пунктів управління, в тому або іншому ступені взаємозв'язаних один з одним.

Як було викладено вище об’єкти автоматизації характеризуються вихідними, вхідними параметрами та збуреннями. Для того, щоб врахувати дію цих параметрів на об’єкт автоматизації розробляється структурна схема. Перед виконанням структурної схеми потрібно знати призначення об’єкта автоматизації та його технологічну роботу.

Об’єкт автоматизації на схемі зображають у вигляді прямокутника. Параметри об’єкта позначають літерами.

Всі параметри зображують стрілками і розміщують вихідні параметри y праворуч, а вхідні х – ліворуч від об’єкта автоматизації, збурення f – зверху. Біля стрілок позначають фізичну, механічну, енергетичну, електричну величини відповідними літерами. Під схемою проставляються всі позначення з їх розшифровкою.

Рис. 1.3.5. Структурна схема елементного водонагрівача:

x – вхідні параметри;Y – вихідні параметри; f – збурення; U_м – напруга мережі; Θ_в – температура нагріву води; Θ_х – температура холодної води; Θ_к – температура корпусу водонагрівача

Загальний вигляд структурної схеми простого об’єкта автоматизації на прикладі елементного водонагрівача зображено на рис. 1.3.5.

1.3.4. Функціональні схеми

Функціональні схеми поділяються на:

· функціональні електричні;

· функціонально-технологічні схеми автоматизації.

Функціональна електрична схема показує функціональне призначення елементів, пристроїв схеми автоматизації, їх взаємозв’язок із зазаченням виду величини, що передається між функціональними пристроями, використовуючи умовні позначення.

Для того, щоб розробити функціональну схему потрібно досконало знати технологічну роботу установки та призначення кожного елемента об’єкта автоматизації.

На функціональній схемі позначення зображують квадратами з розмірами 15 мм, пристрій, що порівнює вхідні величини з заданим параметром позначають колом з діаметром – 10 мм і проставляють напрямок дії сигналів за допомогою стрілок між функціональними пристроями.

Напрямок дії керуючого сигналу вказують відповідно до послідовності спрацювання елементів або пристроїв установки. Наприклад, від сприймаючого до порівняльного пристрою, потім до підсилювального, керуючого, виконавчого та на об’єкт керування, яким є установка. На стрілках напрямку дії проставляють величину, яка передається між цими елементами або пристроями, використовуючи позначення, що прийняті для позначення фізичних, механічних і електричних величин.

Приклади позначень деяких функціональних пристроїв на функціональній схемі подано в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Основні позначення на функціональній схемі

Позначення на функціональній схемі	Найменування позначень на функціональній схемі
КП ВП ПП СП ПвП ПрП ЗП ППд ОК	Керуючий пристрій Виконуючий пристрій Пристрій порівняння Сприймаючий пристрій Перетворювальний пристрій Програмний пристрій Затримуючий пристрій Пристрій підсилення Об’єкт керування

Розміщують на схемі умовні позначення симетрично, лінії зв’язку мають бути паралельні або перпендикулярні. Позначення мають бути акуратні і розбірливі. Під схемою розміщують позначення елементів або пристроїв на функціональній схемі (рис. 1.3.6).

Рис. 1.3.6. Функціональна схема елементного водонагрівача:

ОК –об’єкт керування, водонагрівач. ВП – виконуючий пристрій, ТЕНи, КП – керуючий пристрій, магнітний пускач, ПП –пристрій порівняння, терморел

Функціонально-технологічна схема (ФТС) автоматизації відображає технічні рішення автоматизації конкретних технологічних процесів. Вона виконується для кожної дільниці виробництва окремо і містить машино-апаратну схему технологічного процесу, на якій за допомогою умовних позначень відображають пристрої керування, прилади і засоби автоматизації і зв’язки між ними, які визначають в цілому принципи побудови системи автоматичного контролю і керування об’єктом.

На функціонально-технологічних схемах автоматизації зображення приладів і засобів автоматизації розміщуються як на схемі розміщення, так і в прямокутниках, які знаходяться в нижній частині креслення (приблизно 1/3 висоти) під схемою розміщення.

На зображеннях технологічного обладнання або трубопроводів безпосередньо показуються всі первинні перетворювачі і окремі пристрої для виміру технологічних параметрів. На технологічних трубопроводах показують також зображення регулюючих органів, які входять в окремі контури регулювання, а поряд з ними – зображення виконавчих механізмів, з якими регулюючий орган зв’язаний механічно. Решта апаратури системи автоматизації згрупована і зображена в прямокутниках, які відповідають цьому розміщенню: прилади встановлені на місці, прилади на спеціальних щитах, прилади на центральному щиті.

Прямокутники рекомендується виконувати висотою 40 мм, а за більшої кількості апаратури висота може бути збільшена. У всі прямокутники з лівої сторони на полі шириною 15 мм записують відповідний надписи: «Прилади на місці», «Щит керування», «Прилади на щиті».

У прямокутниках щитів показують всі засоби автоматизації, які встановлені всередині щита, прилади і засоби автоматизації, без яких складно показати межі регулювання: обчислювальні блоки, перетворювачі, сигналізатори тощо.

Для зображення окремих вимірювальних контурів або регулювальних комплектів і для відображення взаємозв’язків між окремими засобами автоматизації використовуються лінії зв’язку між цими елементами. Лінії зв’язку показують тонкими суцільними лініями товщиною 0,2…0,3 мм, які проводяться з найменшою кількістю перегинів та перетинань між собою. Перетинання умовних позначень засобів автоматизації лініями зв’язку не допускається. Лінії зв’язку до символу приладу допускається підводити з будь-якої сторони кола (зверху, знизу, збоку). Якщо виникає необхідність вказати напрямок передачі сигналу, на лініях зв’язку допускається наносити стрілки.

На функціонально-технологічній схемі автоматизації зв’язок окремих пристроїв, що встановлені на технологічному обладнанні, з первинним вимірювальним перетворювачем або приладом показують лініями, які з’єднують технологічний трубопровід або апарат, з якого знімається інформація. За необхідності точне місце знаходження окремого пристрою або місця виміру (всередині технологічного пристрою) зображують колом діаметром 2 мм на кінці тонкої лінії.

Коли кілька первинних елементів приєднуються до одного приладу, то дозволяється об’єднувати лінії зв’язку в одну. Таке об’єднання допускається також за наявності кількох окремих пристроїв, які працюють з одним приладом через перемикач.

Електроапаратуру, яка призначена для керування і сигналізації з однотипним обладнанням, дозволяється зображувати на схемі для одного електроприводу, а на кресленні вказати загальну кількість.

Під час виконання ФТС автоматизації складних технологічних установок дозволяється робити розрив лінії зв’язку для того, щоб не було великої кількості перетинів та кутів у лініях. Для цього лінії зв’язку нумеруються однаковими арабськими цифрами, які можна розміщувати в колі діаметром 5 мм, розміщеному на кінці лінії зв’язку. Рекомендується кінці лінії зв’язку біля прямокутника і на технологічній схемі виконувати на одній лінії. При цьому лінії зв’язку на технологічному обладнанні дозволяється обривати знизу, зверху і збоку. Кінці з’єднувальних лінії біля прямокутника необхідно нумерувати зліва направо у порядку зростання.

Технологічне обладнання на ФТС автоматизації зображується спрощено у вигляді схеми без дотримання масштабу. Ця схема має відповідати машино-апаратній технологічній схемі з зображенням трубопроводів, органів керування, електрообладнання та допоміжного обладнання.

Другорядні пристрої не зображуються. Зображення технологічного обладнання і трубопроводів на технологічній схемі має давати повне уявлення про роботу автоматизованого процесу. Внутрішні частини деталей і елементів технологічного обладнання показують тільки в тому випадку, коли необхідно відобразити контакт з ним приладів і засобів автоматизації.

Зображені на схемі технологічні агрегати мають бути максимально схожими з реальними об’єктами. Зображення обладнання на ФТС автоматизації повинно співпадати з його позначеннями на технологічній схемі.

Під час розробки схеми автоматизації користуються умовними графічними та літерними зображеннями. Так, усі датчики та вторинні прилади показують на схемах колом діаметром 10 мм. Виконавчі механізми зображуються колом, діаметр якого 5 мм, регулювальні органи – двома трикутниками, що стикуються (табл. 1.4). Прилади, розміщені на щиті управління відрізняються від тих, що встановленні безпосередньо на технологічному обладнані горизонтальною лінією, що розміщена посередині графічного зображення.

Таблиця 1.4

Умовні графічні зображення на схемах автоматизації

Найменування	Позначення і розміри
	загальне	допустиме
Первинний вимірювальний перетворювач (датчик), який встановлений на місці
Прилад, який встановлений на щиті, пульті
Виконавчий механізм
Регулюючий орган

Виконавчі механізми, які є важливими елементами системи автоматики, характеризуються різноманітністю, що має бути зображено на схемі автоматизації (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Особливості зображення виконавчих механізмів

Зображення виконавчого механізму	Особливості виконавчого механізму
	Закриває регулювальний орган у випадку припинення подачі енергії або сигналу управління
	Відкриває регулювальний орган у випадку припинення подачі енергії або сигналу управління
	Залишає регулювальний орган у незмінному стані у випадку припинення подачі енергії або сигналу управління
	З додатковим ручним приводом

Умовні графічні позначення виконуються лініями товщиною 0,5…0,6 мм, а горизонтальна лінія всередині позначення і лінія зв’язку – товщиною 0,2…0,3 мм.

Рис. 1.3.7. Розміщення літер по позиціях:

1 – величина, що вимірюється; 2 – функції, що виконуються приладом; 3 – додаткове значення

Враховуючи те, що умовні графічні зображення приладів та засобів автоматизації надзвичайно прості та зручні в користуванні і не відображають функціонального призначення відповідних елементів систем автоматики, їх доповнюють умовними літерними позначеннями – великими літерами латинського алфавіту. Залежно від місця знаходження відповідної літери, вона несе різне змістовне навантаження.

У середині умовного графічного зображення їх проставляють у верхній частині по трьох позиціях:

· на першій – літера означає параметр, на який реагує відповідний прилад;

· на другій – уточнюється призначення першої літери;

· на третій – функціональні ознаки приладу (рис. 1.3.7).

Значення кожної із літер латинського алфавіту наведео в табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Літерне позначення на схемах автоматизації

Позначення	Величина, що вимірюється		Функції, що виконуються приладом
	основна ознака першої літери	додаткова ознака першої літери	відображення Інформації	нормування вихідного сигналу	додаткове значення
А	–	–	Сигналізація	–	–
В	–	–	–	–	–
С	–	–	–	Регулювання, управління	–
D	Густина	Різниця, перепад	–	–	–
Е	Будь-яка електрична величина	–	–	–	–
F	Витрата	Співвідношення, частина	–	–	–
G	Розмір, положення, переміщення	–	–	–	–
Н	Ручна дія	–	–	–	Верхня межа вимірювальної величини
І	–	–	Показ	–	–
J	–	Автоматичне перемикання оббіг	–	–	–
К	Час, часова програма	–	–	–	–
L	Рівень	–	–	–	Нижня межа вимірюваної величини
М	Вологість	–	–	–	–
N	–	–	–	–	–
О	–	–	–	–	–
Р	Тиск, вакуум	–	–	–	–
Q	Величина, яка характеризує якість, склад, концентрацію тощо	–	–	–	–
R	Радіоактивність	–	Реєстрація	–	–
S	Швидкість, частота	–	–	Вмикання, вимикання, перемикання	–
Т	Температура	–	Дистанційна передача інформації	–	–
U	Кілька різних величин, що вимірюються	–	–	–	–
V	В'язкість	–	–	–	–
W	Маса	–	–	–	–
X	Резервна літера, нерекомендована для використання	–
Y	–	–	Перетворення	–	–
Z	–	–	–	–	–

Під час позначення основної величини, що вимірюється, літери А, В, С, I, J, N, О, Y, Е, Z є резервними і можуть бути використані у випадках, непередбачених стандартом. Для .уточнення призначення першої літери використовуються літери D, F, J та Q, три з них допускається записувати малими d, f, q.

Функціональні ознаки приладів на схемах позначають літерами А, І, R, С, S, Н, L. Якщо один і той же прилад має кілька функціональних призначень то літери, якими вони позначені, записуються в такій послідовності ІRСSА (показ – реєстрація, регулювання або управління – вмикання, вимикання, перемикання – сигналізація). Треба пам’ятати, що в позначені показують лише ті функціональні ознаки приладу, які використовуються в даній системі.

Приклади побудови умовних позначень окремих приладів і засобів автоматизації наведені у табл. табл. 1.7.

Літери Н, L проставляють за межами умовного графічного позначення (табл.1.7 поз. 1).

Для конкретизації вимірюваної величини праворуч від умовного графічного позначення показують назву або символ величини, що вимірюється (табл. 1.7 поз. 2).

Літеру U можна використовувати для позначення вторинного приладу, що вимірює кілька різнорідних величин. Детальне розшифровування величини, що вимірюється, має бути наведено біля приладу або на полі креслення (табл. 1.7, поз 3 ). Слід пам’ятати, що первинні перетворювачі такого комплекту потрібно показувати відповідно до вимірюваної величини.

Літеру Н використовують у позначенні засобів, які виконуються у вигляді окремих блоків, позначених для ручних операцій (літера Н має стояти на першому місці). Наприклад, літерою Н позначають кнопку дистанційного управління, НS – перемикач електричних ланцюгів (табл. 1.7, поз. 4, 5 ).

Резервні літери, що використовуються для позначення приладів на схемах автоматизації, мають бути розшифровані безпосередньо на самому кресленні. Не допускаються в одній і тій же документації одну і ту ж резервну літеру використовувати для позначення різних величин. Літеру Х можна використовувати одноразово в надзвичайних випадках.

Літеру S використовують для позначення контактного пристрою приладу, що використовується лише для вмикання, вимикання, блокування; її не слід використовувати для позначення функцій регулювання.

На схемах автоматизації складні прилади, що виконують низку функцій, показують кількома колами, які примикають одне до одного.

Часто функціональні ознаки приладів та засобів автоматизації можуть бути показані за допомогою літер Е, Т, К, Y. У цих випадках позначення всього приладу має складатися лише із двох літер. Перша з них означає параметр, на який реагує прилад, а друга – функціональну належність приладу (табл. 1.7, поз. 6, 16, 17). Наприклад, ТЕ означає, що на схемі зображений первинний перетворювач температури, РТ – прилад, що реагує на зміну тиску з дистанційною передачею сигналу, ТY – перетворювач температури.

Додаткові позначення приладів та засобів автоматизації проставляють і за межами умовних графічних позначень (табл. 1.8). Ці позначення належать до перетворювачів сигналів та обчислювальних пристроїв тобто до таких засобів автоматизації, функціональні особливості яких позначаються літерою Y (дволітерне позначення). Наприклад, позначення в табл. 1.7. поз. 19, 20, 21 означають: 19 – перетворювач інформації про температуру з аналового сигналу на дискретний, 20 – перетворювач інформації про вологість із сигналу електричного на пневматичний, 21 – прилад, що передає інформацію про тиск.

Під час позначення основної величини, що вимірюється, літери А, В, С, I, J, N, О, Y, Е, Z є резервними і можуть бути використані у випадках, непередбачених стандартом. Для .уточнення призначення першої літери використовується літери D, F, J та Q, три з них допускається записувати малими d, f, q.

На схемах автоматизації позиційне позначення приладів та засобів автоматизації розміщують у нижній частині умовного графічного зображення. Воно складається з арабської цифри та малої літери українського алфавіту. Цифра в позиційному позначенні вказує на номер комплекту, а літера – місце даного приладу в комплекті обладнання. При цьому літери в алфавітному порядку надаються елементам кожного комплекту в послідовності руху інформації по контуру. Наприклад, у системах контролю – від первинного перетворювача до вторинного приладу; в системах керування – від місця отримання інформації до регулювального органу (1-а, 1-б, 1-в...).

Таблиця 1.7

Приклади побудови умовних позначень окремих приладів

і засобів автоматизації

№ з/п	Характеристика приладу	Позначення
1	Прилад, який виконує функцію сигналізації верхньої та нижньої межі температури, встановлений на щиті.
2	Прилад для вимірювання струму (амперметр) встановлений на щиті.
3	Прилад для вимірювання температури та вологості
4	Прилад ручного дистанційного управління, який встановлений на щиті (кнопковий пост, тумблер)
5	Прилад керування, який призначений для вибору керування, встановлений на щиті (перемикач)
6	Первиний перетворювач температури, встановлений по місцю (термопара, терморезитор)
7	Прилад для виміру температури показуючий, встановлений на щиті
8	Первиний перетворювач тиску, встановлений на місці (манометр, вакуумметр)
9	Прилад для виміру тиску показуючий з контактним пристроєм (манометр, реле тиску) встановлений на місці
10	Первиний перетворювач для виміру рівня верхнього, встановлений на місці (ємнісний датчик, п’єзоелектричний)
11	Прилад, який спрацьовує від рівня, встановлений на місці (реле рівня нижнього)
12	Перетворювач сигналу, встановлений на щиті (вхідний сигнал електричний – вихідний пневматичний)
13	Прилад для керування процесом по часовій програмі, встановлений на щиті (реле часу)
14	Прилад для контролю загасання факелу в печі безканальний, з контактним пристроєм, встановлений на місці
15	Прилад для вимірювання швидкості обертання приводу, з реєстрацією, встановлений на щиті
16	Прилад, що реагує на зміну тиску з дистанційною передачею сигналу
17	Перетворювач сигналу, встановлений на щиті. Вхідний та вихідний сигнали електричні
18	Пускова апаратура для керування електродвигуном (увімкнення, вимкнення, закривання засувки тощо)
19	Перетворювач інформації про температуру з аналового сигналу на дискретний
20	Перетворювач інформації про вологість із сигналу електричного на пневматичний
21	Перетворювач інформації про тиск з пневматичного сигналу на електричний
22	Прилад для вимірювання вологості з реєструванням, встановлений на щиті.

Таблиця 1.8

Додаткові позначення для перетворювачів сигналів

Назва	Позначення
Рід сигналу: електричний пневматичний гідравлічний Вид сигналу: аналоговий дискретний	Е Р С А Д

Схема автоматизації можуть виконуватись як спрощено, так і розгорнуто. У першому випадку не показують первинних перетворювачів, а також усю допоміжну апаратуру. Прилади і засоби автоматизації, що виконують складні функції і виконані у вигляді окремих блоків, показують одним умовним графічним позначенням (рис. 1.3.8.а). Розгорнутий спосіб (рис. 1.3.8.б) використовують у тих випадках, коли необхідно конкретизувати функцію кожного приладу і засобу автоматизації, що входять до єдиного вимірювального, регулювального або управляючого комплекту.

Рис. 1.3.8. Спрощений (а) та розгорнутий (б) способи виконання схем автоматизації

Схеми автоматизації можуть виконуватись як з умовним зображенням щитів або пультіа управління (рис. 1.3.9.а), такі без них (рис. 1.3.9.б). У першому випадку побудова схем дещо ускладнена, але вони більш наочні, у другому – навпаки, спрощується підготовка схем, але наочність погіршується.

Рис. 1.3.9. Зображення схем автоматизації:

а – iз зображенням щита керування; б – без зображення щита керування

Якщо схеми автоматизації складні, то лінії зв'язку допускається розривати. При цьому обидва кінці ліній у місцях розриву нумерують однією і тією ж арабською цифрою. Для нижнього ряду (рис. 1.3.9а) номери мають йти в порядку зростання зліва направо; для верхнього ряду подібна умова не є обов'язковою.

Зразок виконання функціонально-технологічної схеми зображено на рис. 1.3.10.

Рис. 1.3.10. Функціонально-технологічна схема автоматизації керування температурним режимом овочесховища:

І – підігрівач; ІІ – приточна шахта; ІІІ – змішувальний клапан; ІV – виконавчий механізм; V – витяжна щахта; VІ –рециркуляційно-опалювальний агрегат;

VІІ – розподільчий канал; VІІІ – вентилятор

1.3.5. Принципові електричні схеми

Принципові електричні схеми – це проектний документ, розроблений на основі схем автоматизації, який визначає повний склад електричних елементів та зв'язків між ними, а також дає детальне уявлення про принципи роботи схеми.

Приклади умовних графічних зображень елементів електричних принципових схем подано в табл. 1.9.

Таблиця 1.9

Графічні позначення на принципових електричних схемах

Елемент	Умовне графічне позначення	Елемент	Умовне графічне позначення
Обмотка трансформатора, дроселя		Діодний оптрон
Плавкий запобіжник		Замикаючий контакт
Постійний резистор		Котушка електромагнітного пристрою
Змінний резистор		Перемикач із складною комутацією
Конденсатор постійної ємності		Інвертор
Діод		Логічний елемент 2«Або-ні»
Стабілітрон		Логічний елемент «І»
Світлодіод		Підсилювач
Біполярний транзистор		Тригер
Тиристор

У загальному випадку принципові електричні схеми складаються з:

· умовних зображень елементів і зв’язків між ними;

· пояснювальних написів;

· окремих елементів даної схеми, що використовуються в інших схемах, а також елементів із інших схем;

· діаграми перемикань контактів багато позиційних пристроїв;

· переліку пристроїв, засобів автоматизації та апаратури, що використовується в даній схемі;

· переліку креслень, що належать до даної схеми, загальних пояснень та примітки.

Для доповнення умовного графічного позначення елементів на принципових електричних схемах застосовують літерно-цифрові позначення (табл. 1.10 і 1.11). Їх називають позиційними.

Таблиця 1.10

Літерні коди для показу функціонального призначення елементів

Літерний код	Функціональне призначення	Літерний код	Функціональне призначення
A	Допоміжний	Р	Пропорційний
B	Напрямок руху	Q	Стан (стоп, старт,
C	Зчитувальний		обмеження)
D	Дифереціюючий	R	Поворот, скидання
F	Захисний	S	Запам'ятовування, запис
G	Випробовувальний	Т	Синхронізація, затримка
H	Сигнальний	V	Швидкість, прискорення
I	Інтегруючий	W	Додавання
K	Штовхальний	Х	Перемноження
M	Головний	Y	Аналоговий
N	Вимірювальний	Z	Цифровий

Позиційне позначення складаються із трьох частин. У першій частині записують одну або дві літери латинського алфавіту (вид елемента), у другій – одну або кілька цифр (номер), у третій – одну або кілька латинських літер (функція елемента). Слід пам'ятати, що вид та номер елемента – обов'язкова частина умовного позначення. Показувати функцію елемента необов'язково.

Наприклад, конденсатор, що використовується як інтегруючий, на принциповій електричній схемі позначається С4І (4 – його порядковий номер), а цифрова мікросхема,що виконує функцію запам'ятовування – DD7S (7 – її порядковий номер) тощо.

Під час виконання принципових електричних схем рекомендується дотримуватись певних правил. Аркуш із схемами заповнюють так: у лівій частині розміщують основну схему, потім графічний матеріал, що пояснює дію схеми (циклограми, діаграми замикань контактів і т. п.), а в правій частині –текстовий матеріал.

Принципові схеми виконують рядковим методом. При цьому графічні позначення елементів або їх складові частини, що входять в один ланцюг, зображують послідовно один за одним по прямій, а окремі ланцюги – поряд, створюючи паралельні (горизонтальні або вертикальні) рядки.

Усі апарати (реле, контакти, кнопки та ключі управління, автоматичні вимикачі, перемикачі ланцюгів тощо) на електричних схемах необхідно зображувати у вимкненому положенні, тобто за відсутності напруги в усіх ланцюгах схеми та зовнішніх механічних діях на апарати.

Контакти реле, контакторів, кнопкових перемикачів показують таким чином, щоб сила, необхідна для спрацювання, діяла на рухомий контакт зверху вниз за горизонтального зображення ланцюгів схеми та зліва направо – за вертикального.

Для позиційного позначення елементів рекомендується застосовувати дволітерні коди (табл. 1.11), але залежно від конкретного змісту схеми елемент будь-якого виду може бути позначений і однією літерою – загальним кодом виду елемента. Наприклад, якщо в схемі є магнітний пускач і відсутні інші реле, то цей пускач можна позначити літерою К, хоч він має дволітерний код KM.

Позиційне позначення на схемі проставляють біля умовного графічного зображення елементів (пристроїв) з правого боку або над ними.

Щоб полегшити сприйняття принципових електричних схем їх іноді розбивають на функціональні ділянки і збоку (справа) роблять надписи, що пояснюють функціональне призначення ланцюга, або вказують, до якої схеми технологічного обладнання належить цей ланцюг.

Лінії зв'язку між елементами мають складатись із горизонтальних та вертикальних відрізків і мати найменше число зломів та перетинів. У деяких випадках допускається застосовувати нахилені лінії зв'язку, довжину яких необхідно обмежувати.

Таблиця 1.11

Літерні коди найпоширеніших видів елементів

Одно-літер-ний код	Група видів елементів	Приклади видів елементів	Дволі-терний код
А	Пристрій (загальне позначення)	-	-
В	Перетворювачі неелектричних величин на електричні або навпаки (крім генераторів та джерел живлення); аналогові або багаторозрядні перетворювачі або датчики, що використовуються для показу або вимірювання	Гучномовець	ВА
		Магнітострикційний елемент	ВВ
		Детектор іонізуючого випромінювання	ВD
		Сельсин-приймач	ВЕ
		Сельсин-датчик	ВG
		Телефон	BF
		Термопара, тепловий датчик	ВK
		Фотоелемент	BL
		Мікрофон	ВМ
		Датчик тиску	ВР
		П’єзоелемент	BQ
		Датчик швидкості	BV
		Звукознімач	BS
		Датчик частоти обертання
С	Конденсатори		BR
D	Логічні елементи, мікросхеми	Пристрої зберігання інформації	DS
		Пристрої затримки	DT
		Інтегральна аналогова мікросхема	DA
		нтегральна цифрова мікросхема	DD
Е	Елементи різні (освітлювальні, нагрівальні)	Нагрівальний елемент	ЕК
		Освітлювальна лампа	EL
		Піропатрон	ЕТ
F	Розрядники, запобіжники, пристрої захисту	Елементи захисту від перенапруги	FV
		Елементи захисту від струму миттєвої дії	FP
		Плавкий запобіжник	FU
		Розрядний елемент	FR
G	Генератори, джерела живлення, кварцові осцилятори	Батарея	GB
Н	Індикатори та сигнальні елементи	Прилад звукової сигналізації	НА
		Символьний індикатор	HG
		Прилад світлової сигналізації	HL
К	Реле, контактори, пускачі	Вказівне реле	КН
		Струмове реле	КА
		Електротеплове реле	КК
		Контактор, магнітний пускач	КМ
		Поляризоване реле	KP
		Реле часу	KT
		Реле напруги	KV
L	Котушки індуктивності, дроселі	Дросель люмінесцентного освітлення	LL
М	Двигуни постійного та змінного струму
Р	Прилади, вимірювальне обладнання (поєднання РЕ недопустиме)	Амперметр	РА
		Лічильник імпульсів	РС
		Частотомір	РF
		Лічильник активної енергії	РІ
		Лічильник реактивної енергії	РК
		Омметр	РR
		Інструмент, що записує	PS
		Годинник, вимірювач часу	РТ
		Вольтметр	РV
		Ватметр	РW
Q	Вимикачі та роз'єднувачі в силових ланцюгах	Автоматичний вимикач	QF
		Короткозамикач	QK
		Роз'єднувач	QS
R	Резистори	Терморезистор	RK
		Потенціометр	RP
		Шунт для вимірювання	RS
		Варистор	RU
S	Комутаційні пристрої в ланцюгах управління сигналізації, вимірювання	Вимикач або перемикач	SA
		Кнопковий вимикач	SB
		Автоматичний вимикач	SF
		Вимикач, що спрацьовує від різних дій:
		рівня	SL
		тиску	SP
		положення (шляховий) кутової швидкості	SQ
		температури	SK
Т	Трансформатори, автотрансформатори	Трансформатор струму	TA
		Трансформатор напруги	TV
U	Пристрої зв'язку та перетворювачі електричних величин на електричні	Модулятор	UB
		Демодулятор	UR
		Дискримінатор	UI
		Частотний перетворювач, інвертор, випрямляч	UZ
V	Електровакуумні, напівпровідникові прилади	Діод, стабілітрон	VD
		Електровакуумний прилад	VL
		Транзистор	VT
W	Лінії та елементи ЗВЧ	Антени	WA
X	Контактні з'єднання	Струмознімач, ковзаючий контакт	XA
		Роз'ємне з'єднання: штир	XP
		гніздо	XS
		гніздо для досліджень	XG
Y	Механічні пристрої з електромагнітним приводом	Електромагніт	YA
		Гальмо з електромагнітним приводом	YB
		Муфта з електромагнітним приводом	YC
		Електромагнітний патрон або плита	YH

На принципових електричних схемах лінії зв'язку потрібно показувати, повністю, але, якщо це ускладнює читання схем, тоді допускається їх обривати. У таких випадках обриви слід закінчувати стрілками, біля яких показують місце підключення та характеристику ланцюгів (полярність, потенціал). Лінії зв'язку, що переходять з одного аркуша на інший, необхідно обривати за межами зображення схеми.

Товщина ліній зв'язку допускається 0,2–1,0 мм, а рекомендується – 0,3–0,4 мм. На одній схемі бажано використовувати не більше трьох різних за товщиною розмірів ліній зв'язку.

Рис. 1.3.11. Способи зображення умовних графічних зображень елементів на електричних схемах:

а – суміщений; б – рознесений

На принципових електричних схемах графічні умовні зображення елементів можуть бути виконані двома способами: суміщеним та рознесеним (рис. 1.3.11).

Під час використання суміщеного способу частини кожного приладу, засобу автоматизації або електричного апарату розміщують у безпосередній близькості один від одного та окреслюють їх прямокутником, квадратом або колом. Недолік цього способу недостатня наочність.

Під час використання рознесеного способу складові частини приладів, апаратів, засобів автоматизації розміщують у різних місцях схеми, але таким чином, щоб окремі ланцюги були зображені найбільш наочно. Належність елементів до одного і того ж пристрою встановлюють за позиційним позначенням.

Рис. 1.3.12. Позначення кіл змінного струму літерами і послідовними числами

Система позначення і правила нанесення позначення кіл (силових, керування, захисту, сигналізації, автоматики, виміру) в електричних схемах виробів усіх галузей промисловості й енергетичних споруд встановлена стандартом ГОСТ 2.709-89 «ЕСКД. Позначення умовних проводів та контактних з'єднань електричних елементів обладнання та ділянок ланцюгів в електричних схемах».

У силових колах змінного струму використовують позначення L1, L2, L3 і N та послідовні числа (рис. 1.3.12 та 1.3.13).

Наприклад:

· ділянки кіл першої фази L1 – Ll.l, L1.2, L1.3 і т.д.;

· ділянки кіл другої фази L2 – L2.1, L2.2, L2.3 і т.д.;

· ділянки кіл третьої фази L3 – L3.1, L3.2, L3.3 і т.д.

Допускається, якщо це не викличе помилкового підключення, позначати фази відповідно літерами А, В, С.

Силові кола постійного струму позначають:

· ділянки кіл позитивної полярності – непарними числами;

· ділянки кіл негативної полярності – парними числами

· вхідні та вихідні ділянки ланцюгів – з показом полярності «+» та «–», а середній провідник – літерою N та М;

Позначення ділянок кола служить для їх розпізнавання і може вказувати їх функціональне призначення в електричній схемі (рис. 1.3.13).

Ділянки кола, розділені контактами апаратів, обмотками реле, приладів, машин, резисторами й іншими елементами, повинні мати різне позначення.

Ділянки кола, що проходять через рознімні, розбірні чи нерозбірні контактні з'єднання, повинні мати однакове позначення.

Допускається для розпізнавання ділянок кола додавати до позначення послідовні числа або позначення пристроїв (агрегатів), відокремлюючи їх знаком дефіс.

Рис. 1.3.13. Позначення кіл з урахуванням їх функціонального призначення

Ділянкам ланцюга, що проходять через рознімні контактні з'єднання, допускається присвоювати різне позначення.

Кола в схемах позначають незалежно від нумерації вхідних і вихідних елементів (затискачів) машин, апаратів, приладів.

Послідовність позначення має бути від вводу джерела живлення до споживача, а ділянки кола, що розгалужуються, позначають зверху донизу у напрямку зліва направо.

Під час позначення кіл допускається залишати резервні номери або пропускати номери для забезпечення зручності користування схемою.

Під час позначення застосовують арабські цифри і великі літери латинського алфавіту.

Цифри і літери, що входять у позначення, слід виконувати одним розміром шрифту.

Для комутації електричних ланцюгів часто використовують багатопозиційні апарати (ключі, перемикачі, програмні пристрої). У цьому випадку на схемі необхідно розмістити діаграми та таблиці перемикання їх контактів. У таблицях наводять відомості, що відображають тип апарата, вид рукоятки, номер контактів і режим роботи.

Дані про елементи схем, що зображуються на кресленнях принципових електричних схем, мають бути занесені до переліку елементів, які оформляють у вигляді таблиці.

1.3.6. Монтажні схеми

Схеми з'єднань – це схеми, на яких зображують з'єднання складових частин установки або виробу, що автоматизуються, а також проводи, кабелі або трубопроводи. Указані схеми розробляються на основі схем автоматизації, принципових схем живлення, а також загальних виглядів щитів і пультів.

Схемами з'єднань користуються під час виконання монтажних та налагоджувальних робіт на об'єкті, а також у процесі його експлуатації.

Загальні правила виконання схем з'єднань такі:

· розробляють на один щит, пульт, станцію управління;

· усі типи апаратів, приладів та арматури, передбачені принциповою електричною схемою, мають бути повністю відображені на схемі з'єднань;

· позиційне позначення приладів та засобів автоматизації, а також маркування ділянок ланцюгів, що прийняті на принципових схемах, необхідно зберегти на схемі з'єднань.

Застосовують три способи виконання схем з'єднань:

· адресний;

· графічний;

· табличний.

Для перших двох, крім перерахованих правил, слід дотримуватись ще наступних:

· щит або шафу управління розвертають в одній площині, позначаючи лише ті їх конструктивні елементи, на яких розміщуються прилади та засоби автоматизації; при цьому зберігають взаємне розміщення приладів та засобів автоматизації;

· прилади та засоби автоматизації зображують спрощено без збереження масштабу у вигляді прямокутників, над якими розташовують коло, розділене горизонтальною рискою навпіл. Цифри над рискою вказують порядковий номер виробу (номери присвоюються попанельно зліва направо і зверху вниз), а під рискою – позиційне позначення цього виробу (відповідно до принципової електричної схеми);

· за потреби показують внутрішню схему апаратів;

· для кількох реле, розміщених в одному ряду, внутрішню схему показують лише один раз (якщо вона у них одна й та ж сама);

· вивідні затискачі приладів умовно зображують колами, у середині яких показують їх заводське маркування, якщо у вивідних затискачів апаратів заводського маркування немає, їх маркірують умовно арабськими цифрами, що обумовлюють у пояснювальних написах; маркування проводів і позначення затискачів на схемах з'єднань незалежні;

· платам, на яких розміщуються резистори, конденсатори та інші елементи, присвоюється лише порядковий номер (проставляється в колі над рискою); позиційне позначення елементів розміщують безпосередньо біля їх умовного графічного позначення.

Електричну схему з’єднань, виконану адресним способом зображено на рис.1.3.14 для принципової електричної схеми, що зображено на рис. 1.3.13.

Рис. 1.3.14. Електрична схема з’єднань, виконана адресним способом:

(для принципової електричної схеми, що зображено на рис. 1.3.13)

Адресний спосіб найпоширеніший і полягає в тому, що лінії зв'язку між окремими елементами апаратів, що встановлюються на щиті або пульті, не показують. Замість цього у місці приєднання проводи на кожному апараті або елементі проставляють цифрову або літерно-цифрову адресу того апарата чи елемента, з яким він з'єднаний електрично (позиційне позначення відповідно до принципової схеми або порядкового номера елемента). Це не загромаджує креслення лініями зв’язку і дозволяє її легко читати.

Рис. 1.3.15. Фрагмент електричної схеми з’єднань, виконаної графічним способом

Графічний спосіб (рис. 1.3.15) полягає в тому, що на кресленні умовними лініями показують усі з’єднання між елементами апаратів. Цей спосіб застосовують лише для щитів і пультів, відносно мало насичених апаратурою. Схеми трубних проводок виконують лише графічним способом. Якщо в одному щиті, пульті прокладають труби із різного матеріалу (стальні, мідні, пластмасові), то й умовні позначення при цьому використовують різні (суцільні лінії, штрихові, штрихові з двома крапками та ін.).

Табличний спосіб застосовують у двох варіантах. Для першого складають монтажну таблицю, де зазначають номери кожного електричного ланцюга, у свою чергу, для кожного ланцюга послідовно перелічують умовні літерно-цифрові позначення приладів, апаратів, та їх контактів, до яких ці ланцюги під’єднанні (табл. 1.12).

Таблиця 1.12

Таблиця з’єднань для схеми рис. 1.16

Номер ланцюга	З’єднання
N	ХТ/1-КМ/2-КТ/2-SK/4
А	ХТ/2-QF/1
В	ХТ/3-QF/3
С	ХТ/4-QF/5
А1	QF/2-КМ/3
В1	QF/4-КМ/5
С1	QF/6-КМ/7-FU/1
А2	КМ/4-ХТ5
В2	КМ/6-ХТ6
С2	КМ/8-ХТ7
1	FU/2-SA/1-SA/3-SA/5-SA/7
2	SA/2-KT/1
3	SA/4-SB/1
4	SB/2-SB/4-KM/10
5	SB/3-KM/1-KM/9-KT/4
6	SA/6-SK/1
7	SK/2-KT/3
8	SA/8-SK/3-SK/5
9	SK/9-XT/8
10	SK/7-XT/9
11	SK/8-XT/10

Так, для ланцюга 5 запис означає, що затискач 3 кнопкового посту SB з’єднаний з із затискачем 1 та 9 магнітного пускача КМ, який в свою чергу має бути з'єднаний із затискачем 4 реле часу КТ.

Другий варіант відрізняється від першого тим, що у таблицю вписують за зростанням номери маркування ланцюгів принципових електричних схем (табл. 1.13).

Напрямок прокладання проводів, як і для першого варіанта, записують у вигляді дробу. У примітці для більш чіткого розпізнавання проводів прийнято використовувати додаткове позначення. Наприклад, перемичку позначають літерою «П» (табл. 1.13).

Таблиця 1.13

Таблиця з’єднання проводок

Провідник	Звідки йде	Куди підключається	Дані проводу	Примітка
1	ХТ3/1	ХТ3/2	ПВ10,75	П

Складання схем з’єднань адресним способом та монтаж щита керування насосним агрегатом Джерело:https://www.youtube.com/watch?v=hDPbVjafVAM

Схеми підключень показують зовнішнє підключення апаратів, установок, щитів, пультів тощо. Їх виконують на основі схем автоматизації, принципових електричних, принципових жив-лення, специфікацій приладів і обладнання, а також креслень виробничих приміщень із розміщенням технологічного обладнання та трубопроводів.

Схеми підключень використовують під час монтажу проводок, за допомогою яких установку, прилад, апарат підключають до джерела живлення, щита, пульта та ін.

Практично використовують два варіанти побудови схем підключень:

· графічний

· табличний.

Найпоширеніший графічний, під час якого умовними графічними позначеннями показують:

· відбірні пристрої та первинні перетворювачі;

· щити, пульти та локальні пункти управління, контролю, сигналізації та вимірювання;

· позащитові прилади й засоби автоматизації;

· з’єднувальні та протяжні коробки, вільні коробки кінців термопар;

· електропроводки та кабелі, що прокладаються поза щитами;

· вузли приєднання електропроводок до приладів, апаратів, коробок;

· запірну апаратуру, елементи для з’єднання та відгалуження;

· комутаційні затискачі розміщені поза щитами; захисне заземлення.

Шафи, пульти, окремі прилади та апарати зображують у вигляді прямокутників або кола, усередині яких розміщують відповідні надписи.

Зв’язки одного призначення на схемах підключення показують суцільною лінією і лише в місцях під’єднання до приладів, виконавчих механізмів та інших апаратів проводи розділяють, щоб привести їх маркування.

На лініях зв’язку, що означають проводи або кабелі, вказують номер проводки, марку, переріз та довжину проводів і кабелів (якщо проводка виконана в трубі, то необхідно також навести характеристику труби). Проводи джгути та кабелі показують лініями товщиною 0,4–1,0 мм.

Схеми підключень виконують без збереження масштабу у вигляді, зручному для користування.

На рис. 1.3.16 зображено фрагмент схеми підключень (графічний спосіб).

Рис. 1.3.16. Фрагмент схеми підключень

Іноді схеми підключень показують у вигляді таблиць, які виконують окремо на кожну секцію (або панель) щита управління (табл. 1.14).

Таблиця 1.4

Таблиця підключень

Кабелі, провода		Напрямок проводки
		Звідки					Куди
Номер	Марка	Позиція	Тип приладу	Збірка затискачів	Номер затис-кача	Номер жили	Номер затис-кача	Збірка затис-качів	Позиція	Тип прладу
4	КВРГ 41,5	М2	АИР	ХТ1	1 2 3	138 140 142	1 2 3	ХТ2	А2	СК-32

1.3.7. Схеми розташування

На схемі розташування зображають складові частини виробу, а за необхідності – зв’язки між ними, конструкцію, приміщення чи місцевість, на яких ці складові частини будуть розташовані.

Складові частини виробу зображають у вигляді зовнішніх обрисів чи умовних графічних позначень.

Проводи, групу проводів, джути і кабелі зображають у вигляді окремих ліній чи зовнішніх обрисів.

Розташування графічних позначень, складових частин виробу на схемі має забезпечувати правильне уявлення про їх дійсне розміщення в конструкції, приміщенні, на місцевості.

Під час виконання схема розташувань допускається застосовувати різноманітні способи побудови (аксонометрія, план, умовна розгортка, розріз конструкції тощо.

На схемі розташування мають бути вказані:

· для кожного пристрою чи елемента, зображених у вигляді зовнішнього обрису, їх найменування і тип або позначення документа, на основі якого вони застосовані;

· для кожного елемента, зображеного у вигляді умовного графічного зображення, – його тип і позначення документа.

За великої кількості пристроїв та елементів рекомендується записувати ці відомості до переліку елементів (як для принципової схеми).

У такому випадку біля графічних пристроїв та елементів проставляють позиційні зображення.

Питання для самоконтролю

1. Як поділяють схеми автоматизації за видами? 2. Як поділяють схеми автоматизації за типами? 3. Що показує схема з'єднань (монтажна)? 4. Що визначає структурна схема? 5. Що показує схема підключення? 6. Як зображують елементи функціональної схеми? 7. Що відображають на функціонально-технологічній схемі? 8. Де розміщують зображення приладів і засобів автоматизації на функціонально-технологічних схемах автоматизації? 9. Що показуються в прямокутниках щитів функціонально-технологічних схем автоматизації? 10. Для чого використовують структурні схеми? 11. Як показують об’єкт автоматизації на структурній схемі? 12. Як направляють напрямок дії керуючого сигналу на функціональній схемі? 13. Як зображують датчики та вторинні прилади на функціонально-технологічних схемах автоматизації? 14. Як зображують виконавчі механізми на функціонально-технологічних схемах автоматизації? 15. Як зображують прилади, розміщені на щиті управління на функціонально-технологічних схемах автоматизації? 16. Що проставляють у нижній частині кола на функціонально-технологічних схемах автоматизації? 17. З чого складаються позиційні позначення на функціонально-технологічних схемах автоматизації? 18. З чого складаються принципові електричні схеми? 19. Для чого використовують позиційні позначення на принципових електричних схемах? 20. Як здійснюється рядковий метод виконання принципових схем? 21. У якому положенні зображувати реле, контакти, кнопки та ключі управління, автоматичні вимикачі, перемикачі ланцюгів на електричних схемах? 22. Як виконуються графічні умовні зображення елементів на принципових електричних схемах суміщеним способом? 23. Які позначення використовують у силових колах змінного струму на принципових електричних схемах? 24. Які загальні правила виконання схем з'єднань? 25. Які загальні правила виконання схем з'єднань під час адресного і графічного способу виконання? 26. У чому полягає графічний спосіб виконання схеми підключень? 27. Що має бути вказано на схемі розташувань?

Попередня тема

На початок

Наступна тема