|
Мова – це щось далеко більше
за механічний зв’язок між людьми,
це – відбиток свідомості людини,
це – прояв її
Б.Д. Антоненко‐Давидович,
український письменник, вчений‐мовознавець
«Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає» –
ці слова іспанського політика Хосе‐Марії Арце стали свого часу закликом спілкуватися рідною мовою. Говорити і писати українською стало
не просто модою, а
потребою для багатьох свідомих громадян, проте, в багатьох на заваді стали психологічні бар’єри, страхи або просто брак елементарних знань.
Водночас усі країни рано чи пізно стикаються з необхідністю відкоригувати правопис, свій словник, оскільки відбуваються зміни у суспільстві, мовній системі. Мова, як живий організм, нарощується новими словами, видозмінюється, і, ясна річ, набуває нових властивостей, які обов’язково треба побачити й зафіксувати.
Разом із тим слід пам’ятати, що мова має не роз’єднувати людей, а навпаки об’єднувати.
Окремої уваги заслуговує мова ділових паперів, яка має бути взірцем й відповідати літературним нормам,
що діють у мовній системі, демонструвати рівень культури мовлення і обізнаності.
У цьому другому, переробленому і доповненому навчально‐
методичному посібнику укладачі зібрали найкращі здобутки класиків і сучасних дослідників‐мовознавців Б.Д. Антоненка‐Давидовича, О. Д. Пономаріва, О.М. Авраменка та багатьох інших, внесок яких у розвиток української мови важко переоцінити.
Мета видання –
допомогти удосконалити знання української мови, піднести рівень усного й писемного мовлення, а також набути навичок укладання конкретних документів. Як вважав український письменник, літературний перекладач, дослідник проблем розвитку й культури української мови Борис Антоненко‐Давидович, головне завдання «…дати …
поштовх до роздуму, до дбайливого поводження зі своєю мовою, а значить – і до самовдосконалення в ній».
Дбайливо ставитися до традицій і навчатися нового, володіти мовним багатством, спілкуватися українською неперевершено і
красиво – це легко, престижно і патріотично!
|
