|
|
ЛАТИНСЬКА МОВА Електронний посібник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
2.1. Загальні відомості про частини мови 2.2.3. Основа дієслова. Дієвідміни 2.2.4. Теперішній час дійсного способу активного
стану (praesens indicativi
activi) 2.2.5. Наказовий спосіб (imperativus) 2.2.6. Вживання наказової форми в рецептах 2.2.7. Лексичний мінімум дієслів 2.2.8. Допоміжне дієслово-зв’язка sum,esse (бути). 2.2.9. Терміноелементи - tom(ia), -scop(ia).
Префікси e-(ex-), ec-, retro- 2.2.10. Найуживаніші префікси дієслів 2.3. Вправи для закріплення матеріалу 2.1. Загальні відомості про частини
мови Латинська мова має 10 частин мови: 5 самостійних і 5 службових. Самостійні
частини мови Іменник
– Nomen substantīvum Прикметник
– Nomen adiectīvum Дієслово
– Verbum Займенник
– Pronōmen Числівник
– Nomen numerāle Службові
частини мови Прислівник
– Adverbium Прийменник
– Praepositio Сполучник
– Coniunctio Частка
– Particŭla Вигук
– Interiectio
2.2. Дієслово ДІЄСЛОВО (VERBUM) – це повнозначна частина мови,
що називає дію або стан предмету, виражаючи це значення за допомогою граматичних категорій. 2.2.1. Граматичні категорії а) три особи: persona
prima - перша особа; persona secunda - друга особа; persona tertia - третя особа; б) два числа: numerus
singularis - однина;
numerus pluralis - множина; в) шість часів: praesens - теперішній; imperfectum - минулий недоконаного виду; futūrum I (primum) - майбутній
недоконаного виду; perfectum - минулий доконаного виду; plusquamperfectum - давноминулий; futūrum IІ (secundum) - майбутній
доконаного виду; г) три способи: modus
indicativus - дійсний
спосіб; modus imperativus - наказовий
спосіб; modus conjunctivus - умовний
спосіб; д) два стани: genus
activum - активний стан; genus passivum - пасивний
стан; е) неозначену
форму Infinitivus - інфінітив.
2.2.2. Основні форми дієслова Латинські дієслова мають чотири основні форми: 1) перша
особа однини теперішнього
часу (praesens indicative
active); 2) неозначена форма дієслова (infinitivus); 3) перша
особа однини минулого
часу доконаного виду ( рerfectum
indicativi activi); 4) супін (supinum). Від
названих форм утворюються
всі дієслівні форми, тому в словниках, як правило, подаються
дієслова в чотирьох
формах. Оскільки за програмою
вивчається тільки теперішній час (praesens), то
студентам необхідно запам’ятати
дві форми дієслова, а саме: 1) першу
особу однини ( praesens activі) – записується повністю (до основи дієслова додається закінчення – о). В І-й дієвідміні
голосний основи а зливається із закінченням – о; 2) неозначену форму дієслова (infіnitivus) – записується скорочено (суфікс – re разом з голосним основи, який визначає дієвідміну дієслова). Наприклад: curo,
are (curare) – лікувати; misceo,
are (miscere) – мішати; solvo,ere
(solverе) – розчиняти; audio,
ire (audire) – слухати;
2.2.3. Основа дієслова. Дієвідміни. Основа теперішнього часу визначається
від неозначеної форми дієслова
шляхом відокремлення суфікса
– re у I, II, IV дієвідмінах,
де голосний основи довгий, та – еre у III дієвідміні, де голосний е сполучний, отже короткий.
Табл.2.1. Приклад визначення основи дієслова Латинські дієслова поділяються на 4 дієвідміни (conjugation), залежно від закінчення їх основи в теперішньому
часі.
2.2.4. Теперішній час дійсного способу активного стану (praesens
indicativi activi) Теперішній час дійсного
способу активного стану утворюється від основи дієслова
теперішнього часу за допомогою
особових закінчень: Singularis Pluralis 1-ша особа – о - mus 2-га особа – s - tis 3-тя особа – t - nt У І, ІІ, IV дієвідмінах
особові закінчення додаються безпосередньо до основи дієслова. При цьому в 1-й особі однини дієслів І дієвідміни голосний основи – а зливається з закінченням – о. Наприклад: signa + o = signo. У 3-й особі множини дієслів IV дієвідміни між основою і закінченням вставляється сполучний голосний u, наприклад: audi-u-+nt=audiund. У ІІІ дієвідміні,
починаючи з 2-ї особи однини,
особові закінчення приєднуються до основи за допомогою сполучного голосного і короткого, який
перед r переходить в е (наприклад, solv-e-re), у 3-й особі множини – за допомогою сполучного голосного u.
Табл. 2.2. Зразки відмінювання Praesens indicativi activi
2.2.5. Наказовий спосіб (imperativus) У латинській мові наказовий спосіб вживається у 2-й особі однини та у другій особі множини. Наказовий спосіб для другої особи однини дієслів І, ІІ, ІV дієвідмін збігається з основою теперішнього часу. При утворенні
2-ї особи однини наказового
способу дієслів ІІІ дієвідміни
до основи теперішнього
часу додається закінчення
– е. Форма 2-ї особи множини
наказового способу усіх дієвідмін утворюється шляхом приєднання до основи теперішнього часу закінчення - te; у ІІІ дієвідміні між основою і закінченням вставляється голосний і
короткий.
Табл. 2.3. Утворення 2-ї особи множини наказового способу усіх дієвідмін
2.2.6. Вживання наказової форми в рецептах В рецептах вживається наказова
форма дієслів у формі другої особи однини: Recipe (Rp.) – візьми. Цим словом починається латинська
частина рецепту. Adde
– добав Solve
– розчини використовуються
при переліку лікарських речовин. Misce
– змішай Da
– видай Signa
– познач Divide
– розділи; вказівки лікаря фармацевтові проте те, що зробити з названими лікарськими речовинами. Repete
– повтори; якщо за використаним
рецептом необхідно приготувати
ліки повторно.
2.2.7. Лексичний мінімум дієслів І дієвідміна аgitare
– рухати, бовтати sanare
– лікувати curare
– лікувати, пілкуватись amare
- любити auscultare
– вислуховувати refrigerare
- охолоджувати formare
– утворювати parare - готувати servare
– зберігати praeparare - приготувати colare
– цідити macerare - намочувати laborare
– працювати dilatare - розширювати obturare
– замикати perforare – пробивати dare
– давати, дарити praecipitare - осаджувати signare
– позначити sterilisare - стерелізувати filtrare
– фільтрувати depurare - очищати spirare
– дихати sedare
– заспокоювати
ІІ дієвідміна docere
– навчати miscere – змішувати videre
– бачити movere – рухатись valere
– бути здоровим habere – мати dolere
– хворіти florere – цвісти studere
– вивчати retinere – затримувати sorbere
– поглинати abhibere – вживати continere
– утримувати olere – пахнути
ІІІ дієвідміна сapere
– брати scriber – писати cupere
– бажати tegere – покривати dividerе
– ділити incisere – вирізати facere
– робити terere – терти legere
– читати recipere – брати, приймати trahere
– тягнути solverе – розчиняти extrahere
– витягувати conspergere – обсипати pungere
– колоти coquere – варити dicere
– говорити addere – добавляти accipere
– отримувати vertere
– повертати vivere
– жити
incidere – розрізати diluere
– розбавляти ducere – вести defendere
– захищати infundere – наливати, насипати repetere
– повторювати considere – різати, подрібнювати contundere
– подрібнювати, товкти exprimere
– вичавлювати colligere
– збирати seponere – залишати sumere
– приймати
ІV дієвідміна servire
– слугувати finire – закінчувати aperire
– відкривати dormire
– спати sentire
– відчувати venire – приходити audire
– слухати nutrire – годувати
2.2.8. Допоміжне дієслово-зв’язка sum ,esse (бути)
Табл. 2.4. Дієслово-зв’язка sum. Теперішній час дійсного способу
(praesens indicative) 1. Дієслово-зв’язка esse в латинській мові не пропускається. Іменна частина складеного присудка стоїть в Nominativus – називному відмінку: Rosa
flos est. Троянда – квітка. Rosa
et Chamomilla flores sunt. Троянда
і ромашка – квіти. 2. Дієслово esse в функції простого присудка має значення «існувати», «бувати»:
Sunt multae bestiae.
(досл.) Існують численні
тварини. 2.2.9. Терміноелементи - tom(ia),
-scop(ia). Префікси e-(ex-), ec-, retro- -tom(ia) походить від грецького tome – розріз, розтин. Наприклад: ruminotomia (rumin – рубець, -о- - з’єднувальна голосна, -tom(ia) – розріз)
– розтин рубця. - scop(ia) походить від грецького scopeo – дивлюсь. Наприклад: bronchoscopia (bronch – бронх, -о- -з’єднувальна
голосна, -scop(ia) – огляд) – огляд бронхів. Латинський префікс е-(ех) та грецький префікс ес-
означають рух з чого-небуть
і часто відповідають українському
префіксу ви-. Наприклад: extractum – витяжка, expiration – видих, ectomia – видалиння, вирізання. Латинський префікс retro- - означає позаду, за. Наприклад: retropharyngeus – заглотковий, retroflexio – перегин назад.
2.2.10. Найуживаніші префікси дієслів У латинській мові, як і у інших мовах є ціла низка префіксів, що часто вживаються і мають певне значення.
Табл. 2.5. Найуживаніші префікси дієслів
2.3. Вправи для закріплення матеріалу 1. Визначте дієвідміну: sanare,
dare, signare, filtrare, formare, agitare, praeparare, miscere, habere, praebere, sorbere, vertere, dividere, solver, audire, finire, nutrire, sentire. 2. Визначте
основу дієслів: colare,
adhibere, continere, conspergere, macerare, sterilisare, laborare, infundere, repetere, coquere, concidere, refrigerare, confundere, studere, agitare, servare, addere, exprimere, colligere, seponere, sumere, olere, extrahere. 3. Визначте число, особу і відміну: videmus,
signat, nutritis, recipit, vertit, do, auditis, dividunt, miscent, solvit, docet, dormitis, solvunt, venimus. 4. Провідміняйте
дієслова: signare,
dare, spirare, investigare, docere, tenere, miscere, sorbere, tegere, vivere, dormire, aperire. 5. Перекладіть
та запамятайте вирази: Multum
vinum bibere, non diu vivere.
Reducto
ad absurdum. Vivere
est cogitare (Ціцерон). 6. Прочитайте та перекладіть
тексти: Calvaria
incipit ex interiore parte concave, extrinsecus gibba, utrimque laevis, et qua
cerebri membranum contegit, et qua cute, capillum
gignente, contegitur. Eaque simplex ab occipitio et temporibus, duplex usque in verticer a fronte est ossaque
eius ab exterioribus partibus dura, ab interioribus,
quibus inter se connectuntur, molliora sunt. Vasa
sunt canales membranacei, longi, qui sanguinem vel alium humorem
vehunt. Diviso
vasorum est in arteria, venas
et vasa lymphatica. Praeter epidermidem, membranam arachnoideam et ungues omnes partes corporis vasa habent. Arteriae vesin profundius sunt locatae. Питання для самоконтролю 1. Скільки і які є частини мови у латинській
мові? 3. Які граматичні категорії має дієслово? 4. Назвати основні форми дієслова 5. Як визначається основа дієслова теперішнього
часу 6. На скільки дієвідмін поділяються латинські
дієслова? 7. Як утворюється теперішній час дійсного
способу активного стану? 8. Як у латинській мові вживається наказовий
спосіб? 9. Як в рецептах вживається наказова форма
дієслів? 10. Що означають латинський префікс е-(ех) та грецький префікс ес- ? 11. Що означає латинський префікс retro-? |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
