ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ КОНЕЙ

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Додатки

Список використаних джерел

Укладачі

ДЕРМАТОМІКОЗИ КОНЕЙ

2.1. Мікроспорія

2.2. Трихофітія

2.1. Мікроспорія (Microsporia)

Мікроспорія (Microsporia, мікроспороз) – хронічна висококонтагіозна грибкова хвороба різних видів тварин, в тому числі і коней, що характеризується осередковим поверхневим запаленням шкіри та обламуванням на її уражених ділянках волосяного покриву. Захворювання реєструється в усіх країнах світу. На мікроспорію хворіє людина.

Збудник хвороби. Збудник хвороби – патогенні грибки з роду Microsporum: у коней – М. eguinum, у собак, котів, кролів, свиней, хутрових та хижих звірів, морських свинок, оленів, мавп – М. lanosum (M. canis, M. pelineum), у котів, собак, коней, телят, морських свинок, щурів, мишей – М. gypseum (Achorion gypseum, M. lanosum Bodin), у свиней – М. nanum. У патологічному матеріалі мікроспоруми знаходяться всередині ураженої волосини у вигляді септованого міцелію та округлих одноклітинних спор діаметром 2–3 мкм, що розміщуються мозаїчно у вигляді чохла біля основи зовнішнього боку волосини (рис. 130).

Рис. 130. Microsporum – грибок з'єднаний вегетативними волокнами, які називаються гіфами

Грибки легко культивуються в лабораторних умовах на глюкозному агарі Сабуро та сусло-агарі за температури 26–28°С. Ріст М. eguinum спостерігається на 6–7-му добу після посіву у вигляді складчастих, сірувато-жовтих колоній, які щільно прилягають до середовища і вкриті сіро-білим повітряним міцелієм. Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється гіллястий септований міцелій, поодинокі грушоподібні багатокамерні мікроконідії розміром (1–2) – (3–5) мкм. Макроконідії багатоклітинні, мають овальну або веретеноподібну форму з 2–3 перегородками, розміром (5–8) – (15–35) мкм. Хламідоспори інтеркалярні, рідше термінальні. M. lanosum на 3–5-ту добу після посіву формує округлі з концентричними колами сірувато-білі або жовті колонії з борошнистим центром, які стеляться пухким міцелієм. Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється гіллястий септований міцелій, а також мікроконідії розміром (1–3) – (1,5–5,0) мкм, які мають овально-грушоподібну форму. Макроконідії численні, веретеноподібної форми, ворсинчасті або з шипоподібною двоконтурною стінкою, багатокамерні, звужені з обох кінців, розміром (11–16) – (53–85) мкм. M. gypseum утворює плоскі, згодом борошнисті колонії жовто-брунатного кольору, з невеликим заглибленням у центрі. Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється рівний септований ракетоподібний міцелій, а також мікроконідії грушоподібної форми або видовжені, розміром (3–5) – (2,5–3,5) мкм. Макроконідії багатокамерні, товстостінні, мають овальну або веретеноподібну форму. Уражене грибком волосся флуоресціює, що пов'язано з продукцією флуоресціюючого пігменту інтеридину.

Спори всіх грибків мікроспорії надзвичайно стійкі в зовнішньому середовищі. В ураженому волоссі та у зіскрібках зі шкіри зберігаються 2–5 років, у шерсті – 2–7 років, гної та гноївці – до 8 міс, у паперових пакетах за кімнатної температури – 3–4 роки. Стійкі до заморожування, висушування та дії прямого сонячного випромінювання. Під дією сухої пари за температури 110°С спори руйнуються через 30 хв, за 80°С – через 2 год, під час кип'ятіння інактивуються через 2–3 хв. Вегетативні форми грибків руйнуються 1–3%-м розчином формальдегіду впродовж 15 хв, 5–8%-м розчином лугів – 20–30 хв.

Епізоотологія хвороби. На мікроспорію найчастіше хворіють коти, собаки, коні, хутрові звірі, кролі; рідше - вівці, кози, свині, олені, мавпи, морські свинки, щури, миші, хижі звірі. Більш сприйнятливі до мікроспорії молоді тварини. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та носії, які виділяють збудник з ураженими волосинками та шкірними лусочками після підсихання і надовго контамінують предмети навколишнього середовища. Зараження відбувається в разі спільного утримання хворих тварин зі здоровими, а також через інфіковані корми, воду, підстилку, предмети догляду, одяг і взуття обслуговуючого персоналу.

Захворювання проходить спорадично або у вигляді незначних ензоотій.

Патогенез. Внаслідок розвитку грибка в роговому шарі епідермісу виникає поверхневе запалення та злущення шкіри, порушення живлення волосся, яке стає сухим і легко ламається. Утворюються обмежені безволосі ділянки шкіри різних розмірів та форми.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 22–47 діб. Розрізняють поверхневу, глибоку, стерту та приховану форми хвороби.

У коней ураження локалізуються в ділянці голови, шиї, холки, лопаток, спини, крупа, іноді кінцівок. Частіше спостерігається поверхнева форма хвороби, що характеризується утворенням безволосих плям різної форми діаметром 3–4 см, обламуванням волосся поблизу верхніх шарів шкіри, відсутністю свербежу (рис. 131).

Рис. 131. Мікроспорія у коня

При глибокій формі розвивається чітко виражений запальний процес, утворення на поверхні шкіри кірок із засохлого ексудату, різних розміру і форми плям з обламаним волоссям. При атиповій формі виявляються безволосі ділянки шкіри, осередкове злущення поверхневого шару шкіри.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічного обстеження хворих тварин, мікроскопічного дослідження волосся та кірок з уражених ділянок шкіри. У разі підозри щодо мікроспорії у собак і котів застосовують метод люмінесцентної діагностики.

Лабораторна діагностика. Включає люмінесцентний та мікроскопічний методи дослідження. До лабораторії у пробірках з пробками або в невеликих целофанових пакетах надсилають волосся, лусочки, кірочки, а також зіскрібки з країв різних уражених ділянок шкіри, що не піддавались лікуванню.

Люмінесцентний метод передбачає дослідження волосяного покриву хворої тварини або ураженого волосся в затемненому приміщенні, під час якого виявляється специфічне смарагдово-зелене світіння ураженого мікроспорумами волосся.

При трихофітії світіння волосся не спостерігається. Не люмінесціює також уражене грибком мікроспорії волосся тварин чорної масті. Як джерело ультрафіолетового випромінювання використовують ртутно-кварцеві лампи зі світлофільтрами, які здатні затримувати видиму частину спектра і пропускати ультрафіолетову. Дослідження проводять до лікування тварин різними препаратами, оскільки деякі з них (саліцилова кислота, риванол, вазелін та ін.) флуоресціюють.

Мікроскопічні дослідження для виявлення грибка проводять безпосередньо в господарстві чи зональній лабораторії. Відібрані зразки волосся, лусочки, зіскрібки ураженої шкіри подрібнюють препарувальними голками, заливають на 5–10 хв 1–2 краплями 10%-го розчину їдкого натру або калі. Потім переносять на предметне скло у краплю 50%-го водного розчину гліцерину, трохи підігрівають над спиртівкою, розглядають за малого й великого збільшення мікроскопа. У позитивних випадках знаходять характерний гіллястий міцелій грибка з рідкими перегородками, а також мозаїчне розміщення невеличких (2–3 мкм) спор усередині та на поверхні волосини.

Диференційна діагностика. Передбачає необхідність відрізняти мікроспорію від трихофітії й корости. При трихофітії у коней спостерігається сильний свербіж і не буває світіння ураженого волосся при люмінесцентному обстеженні. Мікроскопією виявляють всередині волосини правильні ряди гіфів з перегородками, ланцюжки великих спор на волосині та біля її основи.

Лікування. Специфічної терапії не розроблено. Хворим тваринам призначають з кормом антибіотик гризеофульвін з розрахунку 25–30 мг/кг маси на добу. Уражені місця впродовж 20–30 діб обробляють 10%-м саліциловим спиртом, 10%-вою саліциловою маззю, 10%-м настоєм йоду, 3–10%-м розчином карболової або бензойної кислоти, маззю «Ям», хлоридом йоду, трихоцетином, йодоформом, нітрофунгіном, мікосептином, саліфунгіном та іншими фунгіцидними мазями й розчинами. Для лікування коней рекомендується мазь Ваганова (лізол – 30,0 г, дьоготь березовий – 50,0, сірчаний цвіт та АСД – фракція 3 – по 100,0, вазелін – 800,0 г).

Імунітет. Після перехворювання на мікроспорію у коней формується несприйнятливість до повторного зараження впродовж 2 років.

Профілактика та заходи боротьби. У зв'язку з відсутністю ефективних засобів профілактики мікроспорії особливу увагу слід приділяти виконанню загальних ветеринарно-санітарних правил, що передбачають комплектування кінних заводів тваринами з благополучних ферм, дотримання передбачених карантинних заходів, систематичне проведення дезінфекції та дератизації, масових профілактичних оглядів з використанням люмінесцентної діагностики. У разі появи хвороби господарство оголошують неблагополучним щодо мікроспорії і запроваджують обмеження. Хворих тварин ізолюють і лікують. За рештою поголів'я встановлюють постійний ветеринарний нагляд. Забороняють перегрупування тварин, поліпшують умови утримання й годівлі. Хворих на мікроспорію котів і собак знищують.

Господарство вважається оздоровленим через 15 діб після одужання останньої хворої тварини і проведення остаточної дезінфекції. Для дезінфекції приміщень використовують лужний розчин формальдегіду, що містить 2% формальдегіду і 1% їдкого натру, гарячий 10%-й розчин сірчано-карболової суміші при дворазовому нанесенні з годинним інтервалом; гарячу формалін-гасову емульсію, яку виготовляють з 10 частин формаліну, 10 частин гасу, 5 частин креоліну і 75 частин води. З метою профілактики захворювання на мікроспорію людей слід виловлювати і знищувати бездомних котів і собак. Під час догляду за хворими свійськими тваринами необхідно дотримуватись правил особистої гігієни та профілактики.

2.2. Трихофітія (Trichophytia)

Трихофітія (Trichophytia, трихофітоз, стригучий лишай) – хронічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується свербіжем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками і пухкими азбестоподібними кірочками, або тяжким гнійним запаленням шкіри й утворенням товстих висівкоподібних кірок.

Історична довідка. Захворювання, що спричинюються патогенним грибками, відомі з давніх часів. Заразність хвороби встановлено у коней на початку ІХ ст., у великої рогатої худоби й собак – у другій половині ХХ ст. У цей самий час було доведено можливість зараження стригучим лишаєм людини від хворих тварин. У 1845 р. Грубі і Мальмстем відкрили й описали збудника трихофітії, а французький дослідник Сабуро запропонував класифікацію збудників дерматомікозів. Перші ефективні вакцини проти трихофітії були виготовлені О.Х. Саркісовим, В.В. Петровичем, Л.І. Никифоровим, Л.М. Яблочниковим (1971) і здобули всесвітнє визнання. Захворювання тварин на трихофітію зустрічається в багатьох країнах, негативно впливає на економіку господарств.

Збудник хвороби. Збудники хвороби – патогенні мікроскопічні грибки, які належать до роду Trichophyton, Tr. egwinum – у коней, Tr. gypseum – у свиней, хутрових звірів, котів, собак, диких гризунів (мишей, щурів), рідко – у коней і великої рогатої худоби. У препаратах з ураженого волосся й лусочок шкіри під мікроскопом за збільшення в 400–500 разів усі патогенні грибки мають вигляд тонких гіллястих ниток (вегетативна форма), які розміщуються рядами по довжині волосся, на поверхні шкіри та шкірних лусочок, і ланцюжків з круглих чи овальних спор діаметром 3–8 мкм, що локалізуються всередині і зовні волосин у вигляді чохла навколо їх кореня (рис. 132).

Рис. 132. Trichophyton equinum

З лабораторних тварин до трихофітії сприйнятливі морські свинки та кролі. Грибки легко вирощуються за температури 26–28°С на середовищі Сабуро, сусло-агарі, агарі Літмана, де вони на 5–30-ту добу утворюють характерні колонії і різного кольору пігменти.

Tr. eguinum – грибки діаметром 6–7 мкм, на 14–16-ту добу після посіву утворюють характерні білі, бархатисті, плоскі, гладенькі колонії з рівними краями (рис. 133).

Рис. 133. Trichophyton equinum на агарі Сабуро

Збудники трихофітії надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі. В уражених волоссі й лусочках шкіри зберігаються впродовж 7 років, у патологічному матеріалі – 1,5 року. В заражених приміщеннях, предметах догляду за тваринами, кормах залишаються життєздатними 4–8 років, у гною та гноївці – 3–8 міс, у ґрунті – 3–4 міс. Стійкі проти заморожування, висушування та дії сонячного випромінювання. Під час кип'ятіння інактивуються через 2 хв, нагріванні до 80°С – через 7–10 хв. Під дією сухої пари за температури 110°С гинуть через 1 год, 80°С – через 2 год. Руйнуються лугами (1–3%-й розчин), формальдегідом (1–3%-й розчин), сірчано- карболовою сумішшю (5%-й розчин), хлоридом йоду (10%-й розчин) – через 15–30 хв.

Епізоотологія хвороби. На трихофітію хворіють усі види свійських тварин, однак найсприйнятливіші велика рогата худоба, коні, м'ясоїдні. Рідко хворіє дрібна рогата худоба і свині. Трихофітія спостерігається також серед диких гризунів – мишей та щурів. Більш схильні до захворювання молоді тварини з тонкою й ніжною шкірою, куди в разі порушення цілісності грибки легко проникають і розмножуються. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворілі свійські тварини, іноді мишоподібні гризуни, ховрахи, які виділяють збудник у зовнішнє середовище з інфікованими лусочками, кірочками та волоссям. Здорові тварини заражаються при безпосередньому контакті з хворими тваринами під час парування, облизування уражених місць шкіри, взаємних дотиків у разі щільного утримання. Факторами передавання й поширення хвороби можуть бути контаміновані грибком корми, пасовища, приміщення, речі догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу. Спори грибка можуть переноситись повітрям, а також з пилом і краплями води. Поширенню хвороби сприяють зоогігієнічні порушення в утриманні тварин, несвоєчасне лікування, відсутність необхідного догляду за шкірою. Трихофітія реєструється в різні пори року, однак частіше в зимово-весняний період, до вигону тварин на пасовища, особливо в разі недостатньої чи неповноцінної їх годівлі. У неблагополучних господарствах хвороба може з'явитись також восени, під час розміщення тварин у недостатньо знезаражених приміщеннях. Рідше захворювання спостерігається в пасовищний період як продовження зимового захворювання. Несвоєчасне виявлення хвороби, запізніле й неправильне лікування, спільне утримання хворих тварин зі здоровими, неповне вжиття заходів профілактики може призвести до створення тривалого і стійкого осередку хвороби. Трихофітія проходить спорадично або у вигляді ензоотії. У хворих тварин знижується продуктивність, вони відстають у розвитку, а при значному ураженні шкіри – навіть гинуть.

Патогенез. Після проникнення в шкіру спори проростають, грибок швидко розмножується в роговому шарі епідермісу й волосяних фолікулах, спричинюючи запальні реакції шкіри, порушення живлення волосся. У зв'язку з тим, що корені волосин при цьому здебільшого не руйнуються, на їх місці ростуть нові волосини. В тих випадках, коли грибки проникають в глибину шкіри і руйнують волосяні цибулини, на місцях ураження утворюються облисілі осередки. Запалення шкіри зазвичай супроводжується незначним випотом ексудату, утворенням невеликих вузликів і міхурців з наступним розвитком кірочок та їх лущенням. Іноді грибки проникають у глибину шкіри і зумовлюють утворення струпоподібних кірок, просочених клейким випотом, які щільно прилягають до шкіри. Можливі поширення збудника в організмі лімфогенним і гематогенним шляхами, утворення дисемінованих мікотичних процесів у легенях, печінці, селезінці та інших органах, порушення обмінних процесів, що призводить до виснаження і навіть загибелі тварини.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 6–30 діб. Перебіг хвороби завжди хронічний.

Розрізняють поверхневу (плямисту), глибоку (фолікулярну) і атипову (стерту) форми хвороби.

У коней шкіра уражується переважно в ділянці голови, шиї, боків, спини, крупа, навколо хвоста, іноді – кінцівок і черева.

Поверхнева форма хвороби характеризується ураженням волосся, яке втрачає блиск, скуйовджується, поступово обламується і відпадає разом з кірочками. Ділянки шкіри, позбавлені волосся, мають округлу або овальну форму, вкриті сіруватими лусочками, часто зливаються, утворюючи плями діаметром від 1 до 5 см, на яких з'являються ледь помітні міхурці, потім струпи, а згодом на їх місці утворюються пухкі азбестоподібні кірки (рис. 134, 135, 136).

Рис. 134. Клінічна картина трихофітії у коня

Невдовзі уражені ділянки звільняються від кірок, у центрі плям з'являється нове волосся темнішого кольору. Глибока форма хвороби супроводжується розвитком гострого запалення шкіри, ураженням фолікулів, утворенням абсцесів.

Рис. 135. Кінь, хворий на трихофітію

Уражені ділянки можуть зливатися, поширюватися на нижню частину черева й кінцівок. Атипова форма хвороби – найбільш доброякісна. У ділянці крупа й голови відмічаються невеликі потертості шкіри, садна, облисіння.

Рис. 136. Кінь, хворий на трихофітію

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та мікроскопії ураженого волосся й кірочок. Виділення збудника на живильних середовищах проводять лише в неординарних випадках. Мікроскопічне дослідження здійснюють безпосередньо в неблагополучному господарстві або в зональній лабораторії, куди зіскрібки з ураженої шкіри та волосся, а також кірочки й лусочки, відібрані з країв ураженої ділянки, яка не піддавалась лікуванню, надсилають у пробірках з пробками або у невеликих целофанових пакетах. Під час дослідження кірочки обережно розщеплюють препарувальною голкою. Ізольоване волосся й кірочки переносять на предметне скло в краплю 10%-го розчину їдкого калію, обережно підігрівають над полум'ям спиртівки. Після добавляння краплі 50%-го водного розчину гліцерину препарат досліджують під мікроскопом.

У разі позитивних результатів виявляють прямі гіфи міцелію гіллястого грибка трихофітона, які розміщені правильними рядами по всій довжині волосин, або у вигляді ланцюжків із округлих спор, розташованих як зовні, так і всередині волосин.

Диференційна діагностика. Трихофітію потрібно відрізняти від мікроспорії, парші, корости, екземи та дерматитів неінфекційної етіології. При мікроспорії свербежу не буває, шкіра на уражених ділянках гладенька, плями мають неправильну форму, волосся обламується на деякій відстані від шкіри. Під час мікроскопічного дослідження всередині волосини виявляється лише міцелій грибка, а дрібні спори розміщуються мозаїчно у вигляді чохла зовні волосини, біля її основи. При люмінесцентному дослідженні в затемненому приміщенні волосся, уражене грибком мікроспорії, дає яскраво-зелене смарагдове світіння, чого не спостерігається при трихофітії.

При парші уражене волосся розміщується групами серед здорових волосин і не обламується, а випадає. Кірочки мають характерний вигляд «блюдечка» або «щитка» із заглибленням у центрі. Короста супроводжується сильним свербежем, немає характерних для трихофітії обмежених округлих плям, під мікроскопом виявляють коростяних кліщів. При екземі й дерматитах відсутні обмежені плями, волосся не обламується, результати мікологічних досліджень негативні.

Лікування. Усіх хворих на трихофітію тварин ізолюють і лікують вакцинами, які вводять внутрішньом'язово, дворазово, з інтервалом 10–14 діб у дозах: вакцину СП-1: лошатам від 3 міс до 1 року – 2 мл, молодняку віком понад 1 рік і дорослим тваринам – 4 мл.

Для прискорення відторгнення кірок уражені ділянки змазують вазеліном або риб'ячим жиром. Дрібним тваринам з кормом, перорально, призначають антибіотик гризеофульвін у дозі 40 мг/кг маси на добу впродовж 30–50 діб. Шкірні ураження обробляють 10%-ю саліциловою маззю, 10%-м саліциловим спиртом, 20%-м розчином мідного купоросу в нашатирному спирті, застосовують такі фунгіцидні речовини, як хлорид йоду (однохлористий йод), трихоцетин, РОСК, СК-9, мазь «Ям» та ін. (рис. 137).

Рис. 137. Мазь «Ям»

Лікувальні обробки проводять на спеціально відведеному для цього місці, яке щоразу дезінфікують; уражене грибком волосся й кірки спалюють.

Імунітет. Після перехворювання на трихофітію у тварин формується тривалий напружений імунітет.

В Україні зареєстровані такі вакцини проти дерматомікозів коней:

1. Вакцина проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) коней асоційована інактивована «Мікоеквівак» виробництва ТОВ «Алтекс» ЗАТ НПАП «Новогалещинська біофабрика» (рис. 138).

Рис. 138. Вакцина асоційована інактивована «Мікоеквівак»

2. Вакцина «Полівак-ТМ» проти дерматомікозів коней інактивована виробництва НВО «Нарвак» (Росія) (рис. 139).

Рис. 139. Вакцина «Полівак-ТМ»

Профілактика та заходи боротьби. Офіційних нормативно-правових документів, що регламентують ветеринарно-санітарні заходи за цих хвороб, в Україні немає. Профілактика досягається суворим дотриманням санітарно-гігієнічних правил годівлі, утримання та експлуатації коней, а також проведенням профілактичних щеплень.

Для запобігання трихофітії в усіх тваринницьких господарствах слід додержуватися зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання та догляду за тваринами, забезпечувати тварин доброякісними й повноцінними кормами.

У разі встановлення діагнозу на трихофітію господарство оголошують неблагополучним, у ньому запроваджують обмеження, при яких забороняється введення в господарство та виведення з нього тварин. Не дозволяється перегрупування тварин усередині господарства; введення здорових тварин у приміщення, де раніше утримували хворих тварин, до остаточного очищення, санітарного ремонту та дезінфекції. Всіх сприйнятливих тварин один раз на 10 днів піддають клінічному огляду. Хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин негайно ізолюють і лікують, здорових тварин вакцинують. Підстилку, залишки корму та гній від хворих тварин спалюють. Гній, видалений з приміщень, де знаходились хворі тварини, піддають біотермічному знезараженню, після чого використовують лише як добрива. У господарстві вживають комплекс заходів щодо поліпшення догляду й кормового раціону. Всю роботу на фермі проводять з дотриманням заходів особистої профілактики. Про появу трихофітії слід повідомити медичний персонал.

Господарство вважається благополучним щодо трихофітії через 2 міс. після останнього випадку виявлення клінічно хворих тварин, а також після механічного очищення приміщень і проведення остаточної дезінфекції. Для дезінфекції тваринницьких приміщень використовують лужний розчин формаліну, що містить 5% формальдегіду і 1% їдкого натру; гарячий 10%-й розчин сірчано-карболової суміші з дворазовим нанесенням розчину з годинним інтервалом; гарячу формалінгасову емульсію, що складається з 10 частин формаліну, 10 частин гасу, 5 частин креоліну та 75 частин води. Для остаточної дезінфекції використовують лужний розчин формальдегіду.

Попередня тема

На початок

Наступна тема