video

Роговий відросток лобової кістки вкритий основою шкіри рога, яка зростається з його окістям. Зовнішній шар основи шкіри рога формує сосочки, вкриті шаром епідермісу, останній продукує щільний роговий шар, який формує роговий чохол рога, напрямок та форма якого залежать від породи й віку тварини.

Рис. 7.1. Зовнішня будова рога

1. Основа рога; 2.Тіло рога; 3.Верхівка рога; 4.Рогові кільця

Рис. 7.2 Внутрішня будова рога

1.Рогова капсула (чохол); 2.Базальный шар епідермісу; 3.Сосочковий шар дерми рогу;

4.Сітчатий шар дерми рогу; 5.Підшкірний шар; 6.Роговий відросток лобної кістки; 7.Лобний синус

На лобовій кістці на місці майбутнього формування рогового відростка під окістям виникає екзостоз, а в товщі шкіри, що його покриває, закладається роговий зачаток. Спочатку екзостоз і роговий зачаток відділені один від одного окістям, а потім зростаються. Одночасно в роговому горбку виникає невелика порожнина, яка сполучається з лобовою пазухою. У процесі росту рога його порожнина збільшується.

Розрізняють корінь (основу), тіло та верхівку рога. Роговий шар кореня тонкий, м'який і пронизаний рідким волоссям. Тіло рога є продовженням кореня, поблизу якого на зовнішній поверхні добре помітні кільцеподібні перехвати, що в корови пов'язані з періодами тільності.

Ріст рогів залежить від основи шкіри та росткового шару епідермісу. Якщо здійснити трансплантацію шматочка шкіри, що містить роговий зачаток, то на новому місці спостерігатиметься посилене рогоутворення з наявністю кісткових клітин у товщі цієї ділянки шкіри (з'явиться подоба рога).

На тому ж місці, звідки було взято трансплантат, ріст рога не відбувається, пересаджена ділянка шкіри з іншої частини тіла на місце оголеного рогового зачатка також не дає посиленого росту ротного шару епідермісу.

Кровопостачання рога забезпечує однойменна артерія (a. cornus), яка походить від виличної поверхневої артерії та йде вздовж зовнішнього лобового гребеня в супроводі однойменного нерва і розгалужується в основі рога на латеральну та медіальну гілки. Основний нерв — одна з гілок очного нерва — є нерв рога.

7.2. Способи запобігання рогоутворенню в телят

В умовах промислової технології безприв'язного утримання великої рогатої худоби на промислових комплексах, звичайних товарних фермах, фермерських господарствах рекомендовано проводити комплектування стада обезроженими (комолими) тваринами. Як показав досвід, така худоба веде себе спокійніше, дає кращі прирости маси тіла, серед них знижується травматизм, безпечнішим стає обслуговування тварин. Для запобігання рогоутворенню застосовують хімічні, термічні і механічні (криваві) методи.

Запобігання розвитку рогів ґрунтується на руйнуванні епідермісу й основи шкіри рога в ділянці рогових горбків у телят 1–3-тижневого віку. Для цього існує кілька способів.

7.2.1. Хімічний спосіб запобігання рогоутворенню в телят

Рис. 7.3. Їдкий натр

паста для обезрожування Dr. Naylor

Рис. 7.4. Паста для обезрожування

«Dr. Naylor»

На рогові горбки телят наносять сильнодіючі хімічні речовини: їдкий натрій або калій, азотну чи трихлороцтову кислоту тощо.

Під час користування їдким натром або калі вживають спеціальні штифти із цих речовин, які загортають у папір або вміщують у дерев'яну чи гумову трубку. Спочатку в ділянці рогового горбка видаляють шерсть, злегка змочують шкіру водою і втирають штифтом доти, доки не з'являться краплі крові. Навколо основи рогового горбка шкіру змащують вазеліном, щоб луг не ушкоджував її. Застосовують також трафарет, що є фанерною або гумовою пластинкою з отвором у центрі (діаметром 2–3 см); отвір прикладають проти рогового горбка, який

обробляють штифтом.

Порошок їдкого лугу його змішують навпіл з конторським клеєм і цю суміш грубою щіточкою втирають у ділянку рогового горбка до появи крапель крові.

Кислоти вживають дуже обережно: скляною паличкою змазують шкіру, повторюючи цю процедуру кілька разів.

Упродовж 2 год після обробки телята зазвичай виявляють деяке занепокоєння. Приблизно на 6–8-й день на місці обробленої ділянки утворюється сухий струп, що відпадає через 2–3 тижні.

С.Н. Мартьянов для запобігання росту рогів у телят 7–8-денного віку рекомендує в ділянці всієї товщі рогового горбка інфільтрувати 8-10 мл спирт-новокаїнового розчину (2,0 г новокаїну, 20 мл дистильованої води, 80 мл винного спирту).

З цією ж метою Когер (1976) ін'єкував телятам з 3- до 15-денного віку під шкіру навколо основи рогового горбка 5–10%-й розчин кальцію хлориду.

Під час втирання хімічних речовин спостерігають випадки, коли телята облизують один в одного рогові горбки й дістають опіки язика. Це виникає переважно в тих телят, у раціонах яких бракує мінеральних речовин.

7.2.2. Термічний спосіб запобігання рогоутворенню в телят


Рис. 7.5. Електротермокаутер

Цей спосіб є одним із найпоширеніших. Його застосовують у телят віком до 3-ох тижнів. Користуються залізними або електричними припікачами (електротермокаутер).

Техніка припікання. Для руйнування рогоутворювальних тканин цілком достатньо дуже легкого натиску й обертання припікача на роговому зачатку впродовж 1 с; припалена ділянка набуває яскраво-коричневого кольору, і після припікання в утвореному заглибленні з'являється тканинний випіт. З огляду на остигання припікача, на другому зачатку додають більше зусилля під час натиснення й обертання, збільшивши експозицію до 2 с. Струп, що утворюється при цьому, відпадає через 2–3 тижні. Під час використання електричних припікачів слід стежити за електроізоляцією для запобігання короткому замиканню.

Запобігання рогоутворення у телят

7.2.3. Кривавий спосіб запобігання рогоутворенню в телят

7.6. робоча частина трепана

Рис. 7.6. Робоча частина трепана

У телят віком від 1 до 3 тижнів рогові зачатки видаляють за допомогою трепана. Зазвичай використовують трепан із зовнішнім діаметром 2,5 см, у якого розведення зубців зменшують сточуванням. Замість трепана можна використати сталеву трубку відповідного діаметра, завдовжки 10 см, один кінець якої загострюють сточуванням країв зовні, або так званий перфоративний ніж.

Техніка виконання. Бажано провести знеболення цієї ділянки (блокада нерва рога–n. Cornus.). Визначають середину відстані між основою рога й заднім краєм орбіти. У цій точці вколюють голку, проводячи її кінчик безпосередньо по краю зовнішнього гребеня лобової кістки. Втративши відчуття кістки, вістря голки злегка спрямовують безпосередньо під гребінь. Глибина вколювання — 1–1,5 см. Ін'єкують 5 мл 3%-го розчину новокаїну. У ділянці рогів вистригають шерсть і змазують шкіру розчином йоду. Помічник фіксує теля за вуха. Оператор підставляє трепан до рогового горбка й швидкими обертовими рухами прорізає шкіру навколо нього. Потім поворотом трепана на 90° зрізує роговий зачаток разом з періостом лобової кістки. Кровотеча не потребує спеціального втручання. Рани припудрюють антисептичним порошком, що має й інсектицидну дію (йодоформ-борна кислота, ксероформ-нафталін та ін.).

7.3. Обезрожування дорослої великої рогатої худоби

Рис. 7.7. Комола корова

7.8. дилятатор та гумові кільця Рис. 7.8. Делятатор та гумові кільця

Видалення рогів називається декорнуацією. Показанням до операції є переломи, неправильний ріст і новоутворення рогів. Також її проводять для створення комолих (безрогих) стад безприв’язного утримування. Частина енергії, яка витрачається в процесі розвитку на зростання рогового зачатка, витрачається організмом для побудови м'язової та інших тканин, внаслідок чого відбувається значний приріст живої маси. Для обезрожування дорослої великої рогатої худоби існують методи відкритої та «глухої» (за Григореску) ампутації рогу, а також безкровний метод декорнуації.

7.3.1. Безкровний спосіб

Цей спосіб застосовують у тварин віком 2–2,5 року і навіть старших. Суть його полягає в тому, що на шкірну облямівку основи рога надягають гумове кільце, що, здавлюючи судини й тканини, сприяє мимовільному відпаданню рога. Кільце має бути виготовлене з вакуумної гуми, із зовнішнім діаметром 15–20 мм, внутрішнім — 9 — 10 мм, завширшки 5 мм. Кільце надягають на основу рога спеціальними щипцями (делятатором), а якщо їх немає, то гачками або тасьмами, якими його пересувають до основи рога. Кільце поступово заглиблюється в тканини й тим самим порушує живлення, що призводить до безкровного спонтанного відторгнення рога разом з кільцем упродовж 3–6 тижнів (залежно від віку тварини й діаметра основи рога). Такий спосіб спричинює у тварин деяку болючість і занепокоєння; в корів у перші дні після накладання гумових кілець можуть знизитися надої. Тому операцію варто проводити в сухостійний період.

7.3.2. «Глуха» ампутація рогу

Застосовують у дорослої худоби найчастіше за наведеними вище клінічними показаннями. Операцію виконують на тварині в стоячому положенні в станку із застосуванням носових щипців і блокади нерва рога.

Техніка блокади нерва рога (n. cornus). Визначають середину відстані між основою рога й заднім краєм орбіти. У цій точці вколюють голку, проводячи її кінчик безпосередньо по краю зовнішнього гребеня лобової кістки. Втративши відчуття кістки, вістря голки злегка спрямовують безпосередньо під гребінь. Глибина вколювання — 1,5 см. Ін'єкують 10 мл 3%-го розчину новокаїну. Незважаючи на те що ріг, як зазначено вище, іннервується й іншими нервами, блокада тільки нерва рога забезпечує практично достатнє знеболювання. Додатково проводять інфільтраційну анестезію м’яких тканин навколо рогу.

Техніка операції. Спочатку вздовж зовнішнього краю лобного гребеня розсікають шкіру, починаючи від основи рога і продовжуючи на 5–7 см у напрямку до рота (орально). Досвідчений лікар рановими гачками або двома хірургічними пінцетами розширює краї рани і знаходить судинно-нервовий пучок рога, з якого відділяє артерію і вену рога. На останні накладають лігатуру для попередження кровотечі під час операції. Якщо з тієї чи іншої причини не вдається цього зробити, то операцію продовжують, не накладаючи лігатури на судини. Після цього розсікають шкіру по потиличному (міжроговому) гребеню, починаючи від основи рога, і продовжують на 5–6 см у напрямку до сагітальної (серединної) лінії голови. Обидва розрізи, безпосередньо біля основи рогового чохла, з'єднують двома півмісяцевими розрізами. Шкіру відпрепаровують від основи рогового відростка якомога далі в боки на 5–6 см. В утворену рану щільно вводять ватно-марлеві тампони, просочені 3%-ним розчином перекису водню, для остаточної зупинки кровотечі. Через 3–4 хв видаляють ватно-марлеві тампони, а утворені шматки шкіри, за допомогою хірургічних пінцетів, відтягують у боки. Потім листовою або дротяною пилкою ампутують роговий відросток біля його основи, захоплюючи пластинку лобної кістки. Після ампутації ватно-марлевими тампонами видаляють згустки крові і кісткову тирсу. Рану присипають трициліном або складним порошком, який складається з стрептоциду, антибіотиків та йодоформу, а на шкіру накладають ситуаційний шов. Перший стібок шва, краще петлеподібний горизонтальний, накладають у центрі рани (місце найбільшого розходження її країв), а по боках від нього – вузлуваті шви. Шви знімають на 9–10-й день. Рану покривають колодієм або аерозольним препаратом – кубатолом, який утворює плівку на поверхні рани. Описаний спосіб досить простий за технікою виконання, післяопераційний період перебігає швидко і спокійно. Уже на 10–12-й день шкірна рана повністю загоюється. При цьому способі навіть у перші дні після операції не спостерігається суттєвих відхилень у загальному стані тварини і знижень продуктивності.

Глуха ампутація рогу

7.3.3. Відкрита ампутація рога

Тварину фіксують у стоячому або лежачому положенні. Для знеболювання ін'єктують 1%-ний розчин ветранквілу (внутрішньовенно — 0,5 мл на 100 кг маси тіла, а внутрішньом'язово — 1 мл/100 кг) або 2%- ий розчин рометару (внутрішньовенно 0,08 мл/100 кг, а внутрішньом'язово — 0,25 мл/100 кг). Голову тварини ушкодженим рогом повертають донизу і перепилюють його спеціальною дротяною пилкою нижче місця перелому, в межах непошкоджених тканин. Дрібні кровоточиві артерії, які знаходяться всередині внутрішньокісткових каналів, руйнують гостроконечним скальпелем. Для цього до місця кровотечі прикладають вістря гостроконечного скальпеля і поворотами по його осі в різні боки руйнують гаверсові канали разом із судинною стінкою, прискорюючи тромбоутворення. Кровотечу можна також зупинити або легким доторкуванням електротермокаутера або електроскальпелем. Кісткову тирсу видаляють стерильними марлевими салфетками або тампонами. Для остаточної зупинки кровотечі рекомендують кровоточиву кісткову тканину пломбувати розігрітою на водяній бані антисептичною пастою, до складу якої входять: віск або парафін — 10 г, вазелінове масло — 20, дьоготь — 2 г. Наносити її необхідно так, щоб вона не затікала в лобну пазуху.

Рану обробляють антисептичним спреєм («Чемі-спрей», «Кубатол», «Септонекс»).

Відкрита ампутація рогу

Питання для самоконтролю

1.Від чого залежить ріст рогів?

2. Чим забезпечується кровопостачання та інервація рога?

3. Що таке роговий шар кореня?

4. На чому ґрунтуються способи запобігання рогоутворенню в телят?

5. Які речовини використовують за хімічного способу запобігання рогоутворенню в телят?

6. Чим користуються за термічного способу запобігання рогоутворенню в телят?

7. У якому віці у телят видаляють рогові зачатки за допомогою трепана?

8. Що таке декорнуація?

9. У чому полягає суть безкровного способу обезрожування дорослої великої рогатої худоби?

10. Як виконується блокада нерва рога?

11. Які речовини використовують для знеболення при відкритій ампутації рога?

12. Чим обробляють рану після ампутації рога?

Попередня тема

На початок

Наступна тема