|
|
АКУШЕРСТВО,
ГІНЕКОЛОГІЯ ТА БІОТЕХНОЛОГІЯ ВІДТВОРЕННЯ ТВАРИН Електронний
посібник |
||
|
|
3. ГІНЕКОЛОГІЯ І АНДРОЛОГІЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН |
||
|
3.1.
Основні причини і форми неплідності 3.1.1. Ветеринарна гінекологія і
андрологія. 3.1.2. Плодючість
сільськогосподарських тварин. 3.1.3. Класифікація неплідності за
А.П. Студєнцовим. 3.1.4. Економічні збитки від
неплідності. 3.1.5. Неплідність і яловість.
Основні причини і форми неплідності. 3.1.6.
Неплідність самців-плідників. 3.1.8.
Клінічне дослідження неплідних корів. 3.1.1. Ветеринарна гінекологія і андрологія Отже, ветеринарна гінекологія – галузь клінічної
ветеринарної медицини, яка вивчає патологічні процеси статевих та інших
органів самки, що виникають по завершенню післяродового періоду і призводять
до неплідності. Гінекологічні захворювання реєструють у неплідних тварин
після завершення післяродового періоду, у корови, наприклад, у випадку, якщо
вона не завагітніла протягом 30 діб після родів. Ветеринарна андрологія – галузь клінічної ветеринарної медицини, яка вивчає
патологічні процеси статевих та інших органів самців, котрі призводять до
неплідності або імпотенції. У кожному господарстві необхідно проводити
гінекологічну диспансеризацію, спрямовану на виявлення причин неплідності
тварин, відновлення їхньої відтворної функції і високої продуктивності. 3.1.2. Плодючість сільськогосподарських тварин Плодючість – здатність тварин приносити властивий кожному виду приплід, що еволюційно склалася, в нормальних умовах компенсуюча природну смертність.
Тому плодючість пов'язана з тривалістю
життя. Вона різна у видів з різними типами розмноження.
Моноциклічні тварини, що розмножуються один раз в житті,
приносять зазвичай багаточисельне потомство; поліциклічні тварини, самки яких
можуть приносити по декілька виводків кожна, зазвичай менш плідні. Тварини з великою тривалістю життя приносять у виводку 1–2 дитинчат і часто не щороку. Недовговічні тварини (дрібні гризуни)
можуть розмножуватися кілька разів в рік, приносячи в посліді до 10–15 дитинчат. Плодючість
міняється з віком, закономірно коливається за по сезонами (у видів з повторним розмноженням) і в різні роки залежно від міри
забезпеченості тварин кормом, а також від кліматичних умов. Наприклад, корова і кобила зазвичай одноплідні тварини (у корів
двійнята бувають в 1–3%, у кобил – 1–1,5% випадків; зареєстровано народження
коровами 3–7 телят, кобилою 4 лошат); свині залежно від породи
приносять в середньому 6–12 поросят в посліді (найбільш плідні – 17–20, а інколи і до 30); вівці, як і кози, дають, як
правило, в середньому 1–2 ягнят. Створення оптимальних умов годування, нормальна
експлуатація тварин, правильне вирощування молодняку, запобігання і
ліквідація хвороб – найважливіші умови підвищення плодючіості сільськогосподарських
тварин. 3.1.3. Класифікація неплідності за А.П. Студєнцовим Неплідність тварин, залежно від її причини,
проявляється по-різному. За
класифікацією А.П. Студєнцова, вона поділяється на: 1. Уроджену: у самиць – інфантилізм, гермафродитизм, фримартинізм; у самців – інфантилізм, крипторхізм, гермафродитизм. 2. Старечу, що обумовлюють
атрофічні процеси в статевих органах. 3. Симптоматичну, що виникає
внаслідок хвороб статевих органів. 4. Аліментарну, причинами якої є
ожиріння, виснаження, низька поживна цінність раціону, аліментарний інфантилізм. 5. Експлуатаційну, як результат експлуатаційного виснаження. 6. Кліматичну, що проявляється
при дефіциті або надлишку інсоляції, різкої зміни клімату, недоліків
утримання. 7. Штучну: а) штучно набуту – при порушенні правил осіменіння: неправильне
утримання, зберігання і транспортування сперми; б) штучно сплановану – при кастраціях, наміреному пропуску статевих
циклів без осіменіння. 3.1.4. Економічні збитки від неплідності Збитки від яловості обчислюють від кількості недоодержаних телят (НТ), недоодержаного молока (НМ) і витрат на утримання (ВУ) за формулою: 3 = НТ + НМ + ВУ При підрахунку збитків від яловості телиць виключають пункт «недоодержано
молока» (НМ). При підрахунку недоодержаних телят визначають, яка частина теляти
припадає на один день тільності. Якщо прийняти тривалість тільності в
середньому 285 днів, то на один день тільності припадає 0,0035 теляти
(1:285=0,0035). Кожний день яловості — це втрата одного дня тільності чи
0,0035 теляти. Знаючи кількість днів яловості по стаду і втрату телят, що
припадає на один день яловості, неважко визначити кількість недоодержаних
телят. Збитки від недоодержаного молока визначають так. Якщо корова дає за рік Збитки від витрат на утримання ялової корови чи телиці протягом доби в
середньому становлять певну вартість.
Вартість, вартість 1 теляти прирівнюють до вартості 1,5 ц молока.
Підрахувавши кількість днів яловості за рік по стаду, визначають збитки від
утримання ялових корів і телиць. 3.1.5. Неплідність і яловість. Основні причини і форми
неплідності Неплідність – тимчасова чи постійна нездатність тварини до
відтворення нащадків. Це біологічне поняття. Стосується воно конкретної
тварини і його можна виявити в будь-яку пору при дослідженні тварини на вагітність. Неплідність – це не хвороба, а скоріше наслідок незадовільної організації
відтворення тварин. Яловість – поняття економічне і вказує,
скільки приплоду не отримано від маточного поголів’я за календарний рік.
Яловою називають корову, яка не народила теляти протягом господарського року.
Отже, ялова корова за якихось причин не могла запліднитися, тобто вона була
неплідною. Основна причина того, що корова була яловою, є неплідність. Уроджена неплідність Під уродженою неплідністю розуміють нездатність тварин до відтворення
внаслідок біологічної неповноцінності яйця, сперміїв, зиготи чи аномалій
розвитку статевої системи, що виникли протягом внутрішньоутробного періоду. У
тварин найчастіше проявляється у формі інфантилізму,
фримартинізму та гермафродитизму. Інфантилізм проявляється недорозвитком статевих органів та
відсутністю статевих циклів у самок, що досягли віку статевої зрілості. У
таких самок яєчники значно зменшені в об’ємі, до величини горошини, ріст та
розвиток фолікулів тут не відбувається, вульва та піхва менших розмірів, що
перешкоджає осіменінню. Основною причиною інфантилізму є розлади в системі
гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-матка (рис. 1). Частою причиною цієї патології,
так званого кормового інфантилізму, є неповноцінна годівля тільних корів і
вирощуваного молодняку.
Рис. 1. Корова з ознаками недорозвитку в
постембріональному періоді – інфантилізм Гермафродитизм – розвиток у однієї особини мюллєрових та вольфових
проток, яєчників та сім’яників чи яєчнико-сім’яників. У таких тварин
виявляють недорозвиток статевих губ, вузьку статеву щілину, з якої виступає
клітор (рис. 2). Матка у них недорозвинена, яєчників може не бути, або ж є з
одного боку яєчник, з іншого – сім’яник, або яєчнико-сім’яник. Гістологічно в
такому органі виявляють овогонії і сперматогонії.
Рис. 2. Гермофродитизм у собаки породи
тер’єр: А – наявність вульви і статевого члена; Б – сім’яники Фримартинізм – це аномалія, яку ще називають
несправжнім гермафродитизмом, що проявляється перерозвитком у телиці клітора
(який дещо нагадує прутень) за недорозвитку чи відсутності окремих відділів
статевої системи самки. Звичайно дана патологія спостерігається при народженні
різностатевих двійнят у корів, причому бугайці розвиваються нормально, а
самки виявляються фримартинами. Телиці-фримартини відрізняються бикоподібною
зовнішністю. Клітор у них більший звичайного і виступає назовні, переддвер’я
та піхва короткі, шийки матки часто не буває. Можуть бути зміни і рогів
матки. Яєчники зовні виглядають нормальними, проте при гістологічному
дослідженні в них виявляють структури, типові для сім’яників; вони навіть
можуть продукувати андрогени (рис. 3).
Рис.
3. Ембріональний парабіоз великої рогатої
худоби Стареча неплідність (клімактерій). Це розлади відтворної здатності тварин
внаслідок старечих атрофічних змін у статевих та інших органах. Стареча
атрофія геніталій обумовлює зниження гормональної активності гіпофіза та
яєчників, розлади рефлексів, ослаблення статевої функціії, атрофію маткових
залоз, різко знижується запліднюваність тварин. Стареча неплідність настає у корів у
12–15 років, у овець – в 6–8 років, коней – 17–27 років, свиней – 5–6. Життєвість приплоду від
старих тварин значно нижча, ніж від молодих. Лікування старечої неплідності не має сенсу. Таких тварин потрібно своєчасно
вибраковувати. Симптоматична неплідність. Ця неплідність самок обумовлюється патологією статевих
органів. На відміну від попередніх видів неплідності, що виникали не на
ґрунті хвороби, симптоматична неплідність є виключно наслідком захворювань
різної етіології. Причиною цих захворювань найчастіше буває погана підготовка самок до родів,
некваліфікована родова допомога, несвоєчасна діагностика післяродових
захворювань та низька ефективність застосовуваного лікування. Головним
патогенетичним фактором симптоматичної неплідності є: розлади статевої циклічності,
загибель сперміїв та яйцеклітин у видозміненому середовищі геніталій самки чи
неможливість їх проходження назустріч одне одному; неможливість проникнення раннього ембріона з
яйцепроводу в матку; проникнення в порожнину матки мікробів та токсинів. Тривалість
симптоматичної неплідності залежить від місця та характеру ураження статевих
органів. Аліментарна
неплідність виникає при порушенні норм, правил і режиму
годівлі тварин. Аліментарна неплідність може бути потрійного
походження: ·
на ґрунті загального голодування (що рідко буває) чи
постійного недогодовування тварин; ·
на ґрунті перегодовування чи високоенергетичної
однобокої годівлі при обмеженому моціоні чи повній його відсутності (що часто
трапляється у свинарстві); ·
на ґрунті якісно неповноцінної годівлі. Неплідність на ґрунті загального
недогодовування (голодування). Недогодовування – це зменшення кількості і якості
кормів в раціоні тварин протягом тривалого часу, що супроводжується зниженням
усіх функцій організму і клінічно проявляється їх помарнінням або
виснаженням. В природних умовах вона буває зумовлена зміною погодних явищ у
літній і зимовий періоди існування, має виражену сезонність відтворення.
Сезонність отримання приплоду як результат недогодовування в зимово-весняний
період зустрічається в багатьох господарствах і тепер. Недогодовування
особливо шкідливе для корів, овець і кіз. Симптоми нехарактерні – поступове зниження вгодованості, анемія слизових
оболонок, западання орбіт, складчастість шкіри, потускніння волосяного
покриву, до яких можуть приєднуватися залежування вагітних, патологія родів,
затримання посліду, субінволюція матки, ендометрит, неповноцінні статеві
цикли, гіпотрофія і атрофія яєчників. Неплідність на ґрунті перегодовування (ожиріння) буває при згодовуванні тваринам великої кількості
бурякового жому, браги, макухи, надмірного застосування
концентратів без врахування норм. Це приводить до порушення жирового обміну з
відкладанням у підшкірній клітковині, очеревині та інших місцях жиру.
Виникають розлади, особливо за відсутності
моціону, нейрогуморальної регуляції статевої функції, зокрема в ланці гіпофіз–яєчник. Симптоми. Тварини поступово поправляються і набувають вищої вгодованості. Статеві
цикли у них не мають чітко виражених феноменів стадії збудження, вони
повторюються через коротший період ніж фізіологічний (німфоманія) або
навпаки, проміжки між ними подовжуються (анафродизія). Осіменіння таких тварин
буває малоефективне. Їх яєчники ущільнені, гладенькі або горбкуваті, у них
можуть бути жовті тіла або фолікули. При ректальному дослідженні можна
виявити гіпотонію або атонію матки. Неплідність на ґрунті якісно неповноцінної годівлі настає тоді, коли загальна
поживність раціону відповідає установленим вимогам щодо фізіологічної потреби
організму, але у ньому не вистачає таких життєво важливих компонентів, як білки, вітаміни, макроелементи і мікроелементи або
кількісне співвідношення між ними порушене. Експлуатаційна неплідність. Надмірна і тривала експлуатація тварин,
залежно від їх господарського призначення, супроводжується гальмуванням
статевої домінанти і викликає у них розлади відтворної здатності, особливо
при однобокій експлуатації (безперервній – і більше 300 днів лактації,
вкороченні сухостійного періоду у корів, надто ранньому осіменінні телиць,
тривалому підсисному періоді у свиноматок, інтенсивному роздоюванні кумисних
кобил, використанні їх на важких роботах та ін.). Симптоми. Неповноцінний статевий цикл, порушення його ритму, анафродизія. При
ректальному дослідженні виявляють гіпотонію матки, зменшення яєчників,
відсутність дозрілих фолікулів, наявність персистентних жовтих тіл статевого
циклу. Профілактика. Усунути причини, забезпечити повноцінну і
збалансовану годівлю, дотримуватися режиму експлуатації тварин. При виявленні
змін у матці застосовують симптоматичне лікування. Кліматична неплідність проявляється розладами відтворної здатності тварин під
впливом абіотичних факторів (метеорологічних чи незадовільних умов утримання
тварин). На відтворну здатність тварин впливають як зміни географічних умов
(перевезення з однієї місцевості в іншу), так і метеорологічні коливання
протягом року в одній і тій же місцевості, що призводить до затримання
розвитку фолікулів та появу охоти у кобил за зниження температури в квітні –
травні до 3–1°С, а також за різкого підвишення температури довкілля. Встановлено, що в
спеку функціональна активність щитовидної залози, аденогіпофіза, яєчників та матки у тварин
знижується. Прогноз – оптимістичний, бо
як тільки змінюються умови утримання або тварини пристосовуються до них,
осіменіння завершується заплідненням. Профілактика кліматичної неплідності передбачає: –
створення оптимального зоогігієнічного режиму в тваринницьких
приміщеннях; утримання
тварин в сухих, світлих приміщеннях з відповідним мікрокліматом, влітку – у
таборах, взимку необхідно підтримувати температуру приміщень в межах +8–10°С,
відносну вологість в межах 80–85%, освітлення – 1
: 10–1 : 15, з концентрацією в складі повітря вугликислого газу не більше
0,25–0,30 %, аміаку – 0,01– 0,02 мг/л, сірководню – 0,1 мг/л при швидкості
руху повітря 0,2–0,5 м/с; –
корови повинні користуватися щоденним моціоном аж до отелення і з 3–4-го
дня після нього; –
в засушливу пору року – організацію водопою на пасовищах та в загонах;
нічне випасання корів. Фактори штучної неплідності. А) Штучно набуті фактори неплідності. Перш за все, це недоліки в організації і проведенні осіменіння. До
них входять: пропуски статевих циклів; неправильний вибір часу осіменіння відносно овуляції; низька біологічна
і санітарна якість сперми; неправильна підготовка сперми до використання і її
доставка до місця осіменіння; порушення правил введення сперми в статеві шляхи – порушення
ветеринарно-санітарних правил підготовки інструментів та їх введення в статеві шляхи; грубе ставлення до тварин при їх доставці на пункт штучного
осіменіння, застосування холодних інструментів та інші стрес-фактори, за яких виділяється адреналін, що нейтралізує дію окситоцин на матку; низька
кваліфікація техніка; проведення штучного осіменіння в місцях утримання тварин, що обумовлює інфікування
статевих органів і інструментів; тваринам після осіменіння не надають спокій, а
випускають в загальне стадо, тому при скаканні на неї інших корів з матки виділяється сперма. Б) Штучно направлена неплідність. Як правило, планування приплоду від тварин з штучно направленою неплідністю не проводять. Штучно направлена неплідність – викликане тимчасове чи постійне порушення плодовитості
самок і самців з метою одержання максимальної кількості і якості сільськогосподарської
продукції: – навмисний пропуск
статевих циклів у телиць до досягнення ними фізіологічної зрілості, тому що вигідніше на 2–4 міс. пізніше одержати
повноцінну корову, ніж за рахунок осіменіння недорозвинутої телиці мати
слабкий приплід і первачку, яка залишається неплідною протязі 3–8 міс.; – плановий пропуск
статевих циклів для продовження лактаційного періоду. 3.1.6. Неплідність самців-плідників Основні причини неплідності самців. Причин неплідності самців дуже багато. Вони зумовлюють нездатність самця
до спарування (імпотенція, статеве безсилля) внаслідок відсутності або
поганого прояву статевих рефлексів, порушення спермо-утворення. За етіологією розрізняють неплідність
природжену, набуту і старечу. Природжена неплідність самців характеризується недорозвиненістю статевих органів
(інфантилізм), відсутністю одного або двох сім’яників (крипторхізм). Крипторхізм – природжена
аномалія, за якої затримується опускання сім'яників із черевної порожнини в мошонку (через
пахове кільце). Частіше спостерігається одностороння затримка опускання
лівого сім'яника. Симптоми. Затримка опускання сім'яників може відбуватись на різних рівнях: в
черевній порожнині (в області поперека або внутрішнього пахового кільця), в
паховому каналі або в області шийки мошонки. Знаходження сім'яників в черевній порожнині не порушує андрогенної функції, але
різко гальмує спермогенез. Порушення
спермогенезу пов’язане з перебуванням сім’яників в умовах підвищеної температури (38,5°С), яка
гальмує розвиток зародкового епітелію сім'яних канальців. При односторонньому крипторхізмі, сім'яник, що знаходиться в
мошонці, може функціонувати нормально. При двосторонньому встановлюють відсутність
сім'яників в мошонці за добре виражених вторинних статевих ознак і статевих рефлексів. В еякуляті
встановлюють аспермію. При односторонньому знаходять асиметрію мошонки і
відсутність або гіпоплазію одного сім'яника. Прогноз несприятливий. Лікування
не проводять, проводять вибраковку. Стареча неплідність зумовлена атрофічними прцесами в статевих органах
плідників і згасанням статевої функції. Жеребця
можна використовувати до 20–22
років, бугая – 15–18, барана і кнура – до 8–12 років. Аліментарна неплідність – порушення в
годівлі. Симптоматична неплідність виникає внаслідок
різних хвороб – це запалення шкіри мошонки, сім’яників, їх придатків. Експлуатаційна неплідність настає у самців при значних фізичних навантаженнях або внаслідок
великого статевого навантаження. Кліматична неплідність – проявляється
розладами відтворної здатності тварин під впливом абіотичних факторів
(метеорологічних чи незадовільних умов утримання тварин). На відтворну
здатність тварин впливають як зміни географічних умов (перевезення з однієї
місцевості в іншу), так і метеорологічні коливання протягом року в одній і
тій же місцевості. Штучна неплідність виникає при порушенні статевих рефлексів внаслідок
грубого поводження з плідниками під час взяття від них сперми. 3.1.7. Комплекс заходів боротьби з неплідністю та
яловістю тварин. Гінекологічна диспансеризація корів і телиць Попередження неплідності та яловості є одною з
актуальних проблем ветеринарного спеціаліста. В комплекс заходів входять: –
організаційно-господарські; –
зоотехнічні; –
ветеринарні
заходи. Організаційно-господарські заходи, в першу чергу, зводяться до: · створення міцної кормової бази; ·
застосування прогресивних методів заготівлі, зберігання
та використання кормів; ·
забезпечення повноцінної годівлі тварин, особливо в
сухостійний період; ·
підтримання у тваринницьких приміщеннях оптимального
мікроклімату, дотримання ветеринарно-санітарних вимог щодо тваринницьких
ферм; ·
організації (на засадах контракту з ветеринарними
установами) диспансеризації тварин. Зоотехнічні
(зооінженерні) заходи передбачають: ¨ цілеспрямоване
вирощування ремонтного молодняку, одержання ним середньодобового приросту
700–800 г до 6-місячного віку, 700–750 г з 6–12-ти місяців і 600–650 грамів у
телят старше 12-місячного віку, з досягненням в 16–18 місяців живої маси
380–400 кг. Недотримання цих вимог приводить не лише до запізнілого статевого
і фізіологічного дозрівання телиць, а й до сповільнення у них ритму статевої
циклічності, недостатнього розвитку геніталій, ускладненого перебігу в таких
тварин вагітності та родів, сповільнення післяродової інволюції статевих
органів; ¨ періодичні
визначення поживності кормів із внесенням відповідних змін у раціони годівлі
тварин. Для компенсування нестачі вітамінів у зимово-стійловий період
потрібно вводити сухостійним та післярозтельним коровам вітамінні препарати; ¨ диференційовану
фазову годівлю корів згідно з їх фізіологічним станом; ¨ зоогігієнічний
контроль за мікрокліматом тваринницьких приміщень; щоденний моціон корів та
телиць; ¨ своєчасний запуск
корів, окреме їх утримання та повноцінну годівлю у сухостійний період; ¨ суворе дотримування
інструктивних вимог в роботі пункту штучного осіменіння, своєчасне виявлення
тварин в охоті і осіменіння їх в оптимальні строки за суворого дотримання асептики та антисептики. Ветеринарні заходи. При постановці тварин на стійлове утримання необхідно: ¨ провести клінічне
обстеження маточного поголів’я з взяттям на облік корів із незавершеним
післяродовим періодом, хворих і неплідних і розробити план ветеринарних
заходів щодо кожної з цих груп; ¨ здійснювати
постійний контроль за ветеринарним станом тваринницьких приміщень та пункту
штучного осіменіння; ¨ забезпечити
своєчасне проведення планових ветеринарно-профілактичних заходів, своєчасне
виявлення та ізоляцію хворих тварин, кваліфіковане їх лікування; ¨ проводити ранню
діагностику вагітності осіменених тварин; Гінекологічна
диспансеризація – комплекс діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів, спрямованих
на виявлення причин неплідності тварин, відновлення їхньої відтворної функції
і високої продуктивності. У племінних господарствах і племпідприємствах
проводять андрологічну диспансеризацію плідників. Дослідження включають
анамнестичні дані, вивчення клінічного стану тварини та застосування
спеціальних методів дослідження (вагінальне, ректальне, бактеріологічне та
ін). Першу диспансеризацію необхідно
проводити під час запуску тварин, переведення їх в сухостійну групу (цех).
При цьому роблять повний клінічний огляд тварини, визначають у неї стан вим’я
і перевіряють її на субклінічний мастит; за потреби беруть кров для біохімічних досліджень, оцінки
фізіологічного стану тварин, рівня у них обмінних процесів. За 2–3 тижні до
родів дослідження крові повторюють. Їх проводять також в середині і в кінці
стійлового періоду. На великих фермах, де неможливо дослідити кров усіх
корів, її беруть у 10% корів даної групи, так званих еталонних корів, і на
цій підставі роблять висновок про стан обміну речовин на даний час у всіх
сухостійних корів. Другу акушерську диспансеризацію слід проводити у родильному відділенні
(цеху отелень), спостерігаючи за появою у тварин передвісників родів,
розкриттям у них родових шляхів під час родів, часом появи плодового міхура,
частин плода і перебігом родів. Післяродову акушерську диспансеризацію необхідно
проводити, як правило, на 2–3-й, 5–7-й, 13–14-й день і в кінці післяродового
періоду. При цьому у корів досліджують стан геніталій, беруть за потреби проби крові та
маткових виділень для біохімічних, бактерологічних, імунологічних досліджень,
для діагностики атонії чи гіпотії матки, ендометритів. При виявленні хворих
тварин їх слід ізолювати, приназначити відповідне лікування та провести дезінфекцію
бокса. Тут потрібно бути особливо уважним, пам’ятаючи, що під час отелення
залозистий епітелій матки майже повністю руйнується і це продовжується ще 10
днів після родів. Первинна епітелізація ендометрію відбувається на 3-й тиждень
після отелення. Лише після цього відновлюється секреція маткових залоз. За нормальної годівлі та догляду це відновлення
структури геніталій затягується до 30–45 днів, а за незадовільних умов – до 90 днів. Одночасно проводять
комплекс заходів щодо діагностики, лікування та профілактики маститів. Дані диспансеризації заносять у відповідний журнал чи
диспансерну картку, спрощена форма якого (для малих ферм) наведена в додатку. Метою даного етапу диспансеризації є забезпечення
нормального перебігу післяродового періоду, недопущення запальних процесів та
інших ускладнень, ініціація циклічної активності яєчників, швидке відновлення
відтворної здатності тварини, створення в її геніталіях сприятливих умов для
осіменіння та запліднення. 3.1.8. Клінічне дослідження неплідних
корів Анамнестичні дані – їх цінність і об’єктивність залежить від спостережливості та
відповідальності власників та закріплених за тваринами працівників. Дані
такого опитування є підставою для побудови плану та схеми дослідження тварин,
дають загальну уяву про ситуацію щодо розповсюдження неплідності, її форм і
причин. Клінічне дослідження дає можливість виявити комплекс симптомів для визначення
діагнозу, перебігу захворювання, прогнозу і обґрунтування лікування. Воно
складається із загального, зовнішнього і внутрішнього
дослідження. Загальне проводять згідно з прийнятою у клінічній практиці
схемою. Зовнішнім дослідженням оглядають ділянку таза: положення
хвоста, кінцівок, статевої щілини, характер виділень із неї, а також слизові
оболонки очей і піхви. Внутрішнє дослідження неплідної тварини поділяється на піхвове
і ректальне. Піхвове дослідження – оглядають стан слизової оболонки
присінку, ділянку клітора – колір, вологість, цілість, наявність
крововиливів, висипів, ексудату. Стан слизової оболонки піхви і шийки матки
оглядають за допомогою піхвового дзеркала. Воно повинно бути стерильним і
відповідати розмірам статевого апарату. Якщо цервікальний канал виявляється
закритим і в ньому виявляють характерний для вагітності слизовий корок,
вагінальне дослідження припиняють. За необхідності відбирають проби слизу або
ексудату, що виділяється з каналу шийки матки. Ректальний метод дослідження – дослідження статевих
органів через пряму кишку. При цьому визначають консистенцію тканин, реакцію
на пальпацію і масаж, їх зміщення, величину і форму, локалізацію. Будь-які
відхилення від фізіологічних параметрів статевих органів, виявлені при
ректальному дослідженні, зобов’язують ветеринарного фахівця ретельно оцінити
їх, детально описати. При повторному дослідженні через 7–10 днів треба
порівняти обидва результати. Лабораторні дослідження – досліджують кров, вміст матки, мазків – відбитків
виділень з піхви, біоптату ендометрію, ендоскопії, синографії, абортовані
плоди. Питання для самоконтролю 1. В чому полягає суть ветеринарної гінекології і
андрології? 3. Плодючість сільськогосподарських тварин. 4. Охарактеризуйте класифікацію неплідності за А.П. Студєнцовим. 5. Вкажіть на економічні збитки від неплідності тварин. 6. Вкажіть на основні причини та форми неплідності і яловості. 7. Назвіть причини неплідності самців-плідників. 8. Охарактеризуйте заходи боротьби з неплідністю та яловістю тварин. 9. В чому полягає гінекологічна диспансеризація? 10. Як проводять клінічне дослідження неплідних корів? |
|||
