|
|
АКУШЕРСТВО,
ГІНЕКОЛОГІЯ ТА БІОТЕХНОЛОГІЯ ВІДТВОРЕННЯ ТВАРИН Електронний посібник |
||
|
|
1. ШТУЧНЕ ОСІМЕНІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН |
||
|
1.2. Нейрогуморальна регуляція статевої функції самок і самців. Фізіологія
осіменіння 1.2.1. Роль центральної і
вегетативної нервової систем у виявленні статевих рефлексів. 1.2.3. Поняття про природне і
штучне осіменіння самок тварин. 1.2.4.
Стимуляція і синхронізація статевої функції самок, корекція овуляції і лютеогенезу. 1.2.5.
Фізіологія запліднення сільськогосподарських тварин. 1.2.1. Роль центральної і вегетативної
нервової систем у виявленні статевих рефлексів Нервова система – це сукупність клітин та
створених ними структур організму, що в процесі еволюції живих істот досягли
високої спеціалізації в регуляції адекватної життєдіяльності організму у
постійно змінюваних умовах навколишнього середовища. Центральна
нервова система (ЦНС) представлена головним та спинним мозком. Процес відтворення сільськогосподарських
тварин – це складний комплекс рефлексів
(рис. 1).
Рис. 1. Нейрогуморальна
регуляція статевої функції самців Статевий потяг у самців виникає
внаслідок сприйняття аналізаторами самця (слуховим, зоровим, тактильним)
подразників, які ідуть від самки, і дії внутрішнього фактора
– статевого гормона тестостерона,
що утворюється у сім’яниках при формуванні сперміїв.
Статеву функцію регулюють різні відділи центральної і вегетативної систем.
Головний мозок стимулює сприйняття подразників і через гіпоталамус відправляє
роботу передньої долі гіпофіза (нижнього мозкового придатку) на виділення гонадостимулюючих (гонадотропних)
гормонів. Утворення гормонів у передній долі гіпофіза регулюється нейросекретами, що виділяються закінченнями аксонів
нервових клітин гіпоталамуса у кров’яні капіляри гіпофізарної
системи. Нейросекрети гіпоталамуса по-різному
впливають на утворення конкретного гормона: фолікулостимулюючого чи лютеонізуючого.
Під дією цих гормонів у сім’яниках утворюються спермії. У самців фолікулостимулюючий гормон сприяє розвитку сім’яних
канальців і стимулює початкові стадії сперматогенезу. Лютеонізуючий
гормон стимулює розвиток інтерстиціальної тканини і
утворення чоловічого статевого гормона – тестостерона, необхідного для нормального завершення
сперматогенезу. Задня доля гіпофіза виділяє у кров окситоцин,
це призводить до скорочення м’язів придатка сім’яника, сім’япроводів і
придаткових статевих залоз, внаслідок чого відбувається еякуляція.
Статеві залози виділяють у кров статеві гормони, що сприяє збудженню
статевого центру, тим самим утворюється статева домінанта і виникає статевий
потяг. У самок і у самців нейросекрети
гіпоталамуса різні, кожний із них впливає на роботу передньої долі гіпофіза і
утворення відповідного гормона. Один із таких
гормонів – фолікулостимулюючий, який зумовлює ріст
і розвиток фолікулів в яєчниках; другий – лютеінізуючий
– стимулює розрив фолікула, овуляцію і утворення жовтого тіла. Ці гормони
виділяються послідовно. Перед початком тічки і статевої охоти в кров
виділяється фолікулостимулюючий гормон. При
дозріванні фолікулів в крові накопичуються естрогенні
гормони, що виділяються із яєчників, їх дія на гіпоталамус, гіпофіз стимулює
виділення лютеінізуючого гормона.
Під дією естрогених гормонів у центральній нервовій
системі тимчасово утворюється джерело збудження – статева домінанта. Майже
усі функції організму мобілізуються на функції відтворення, статевий акт,
запліднення. Під дією статевої домінанти і естрогених гормонів у самки проявляється тічка,
статева охота (рис. 2).
Рис. 2. Нейрогуморальна
регуляція статевої функції самок при статевій домінанті Аксони клітин гіпоталамуса
проникають в задню долю гіпофіза і виділяють нейросекрет
– гормон окситоцин, який автоматично потрапляє у
великі кровоносні судини. Процес штучного осіменіння рефлекторно зумовлює
виділення окситоцину, який розноситься кров’ю,
викликаючи скорочення м’язів матки і яйцепроводів у самок, що сприяє швидшому
проникненю сперми в яйцепровід. 1.2.2. Гонадотропні гормони аденогіпофіза,
гіпоталамуса, стероїдні гормони: фолікулостимулюючий
гормон (ФСГ), естрогенні гормони, лютеїнізуючий гормон (ЛГ), прогестерон і тестостерон,
пролактин (ПРЛ), окситоцин та їх роль у регуляції
статевої функції Яєчники інкретують стероїдні гормони: естрогени (естрадіол,
естрон, естріол) і прогестагени. Естрогени утворюються в основному
фолікулом, який росте, з холестерину, також синтезуються у наднирниках,
сім’яниках, плаценті вагітних. Естрогени відповідають
за вторинні статеві ознаки самки, ріст її статевих органів, спричинюють
статеве збудження, тічку, яка проявляється проліфірацією
(розростанням), статеву охоту, овуляцію, активують моторику матки у період
пологів. Прогестагени, основним з яких є прогестерон, що продукується
жовтим тілом яєчника, наднирниками і плацентою. Прогестерон пригнічує
овуляцію, зменшує активність естрогенів, забезпечує
гіпотонію матки, необхідну для імплантації і вагітності. Тестостерон – статевий гормон, що
виробляється сім’яниками, яєчниками, наднирниками самців і самок. Відповідає
за вторинні статеві ознаки самців і самок. Релаксин виділяється жовтим тілом
яєчника перед пологами і підготовлює пологові шляхи: пом’якшує зв’язки,
відкриває шийку матки. Гіпофіз – бобоподібне
утворення, що розміщується у кістковому заглибленні дна
черепа, яке називається турецьким сідлом, має дві долі: передня називається аденогіпофіз – секретує
гонадотропні гормони ГТ (ФСГ, ЛГ, ПРЛ, які
регулюють діяльність статевих залоз); задня
доля (нейрогіпофіз) виділяє окситоцин
і вазопресин. ФСГ (фолікулостимулюючий
гормон) – стимулює ріст фолікулів, проліферацію гранульозних клітин, сприяє синтезу
естрогенів. У самців стимулює епітелій сім’яника і сперміогенез. ЛГ (лютеонізуючий
гормон) – бере участь у дозріванні фолікула і спільно з ФСГ – в овуляції. У самців
стимулює розвиток клітин Лейдіга сім’яника,
продукування тестостерону. ПРЛ (пролактин) стимулює ріст жовтого тіла,
ріст молочних залоз і лактопоез. Гальмує секрецію
ФСГ, ЛГ. Окситоцин
– виробляється у гіпоталамусі, рухається аксонами гіпоталамо-гіпофізарного
тракту у задню долю гіпофіза (нейрогіпофіз) і
накопичується в її клітинах – пітуїцитах. Окситоцин викликає скорочення біометрію, прискорює роди,
забезпечує гемостаз після родів. 1.2.3. Поняття про природне і
штучне осіменіння самок тварин Термін “осіменіння”
означає введення сперми у геніталії самки (у ссавців) чи з метою започаткування (зачаття) нового
організму. Осіменіння буває зовнішнім (наприклад, у риб) та внутрішнім – у свійських тварин; природним та штучним. Природне осіменіння
відбувається через спаровування. Природне осіменіння
тварин або спаровування відбувається при безпосередньому контакті самця і самки, що супроводжується статевим актом
з проявом усіх як безумовних, так і умовних статевих рефлексів. У практиці тваринництва
застосовуються такі види спаровування тварин: вільне, ручне, косячне, варкове, класне, гаремне, які застосовують залежно від виду тварин, напрямку їх продуктивності,
наявних умов, розмірів та
складу череди. При вільному паруванні самець постійно перебуває у стаді, що в певній мірі
стимулює статеву активність самок: у них прискорюється
інволюція статевих органів, ознаки статевого циклу проявляються яскравіше, зростає їх повноцінність. Самець самостійно виявляє самок у охоті і покриває їх (причому одну і ту ж самку він може покривати декілька разів, що забезпечує високу заплідненість самок). Таке спаровування можливе на пасовищах, у загонах, під час прогулянок тварин. Проте вільне парування утруднює облік осіменінь. Варіантами
вільного парування у конярстві є косячне, у вівчарстві – класне та
гаремне. Ручне парування передбачає ізольоване утримання самців-плідників,
індивідуальний добір до
них маток і контрольований їх
контакт для спаровування. Це
дозволяє підбирати згідно з планами селекційно-племінної
роботи пари тварин, проводити загальний клінічний, гінекологічний та андрологічний огляд, раціонально використовувати плідників, вести належний облік осіменених тварин і регулювати навантаження на плідників. Річне навантаження на одного плідника при цьому буває у два рази вищим, ніж при вільному паруванні (наприклад, навантаження на одного бугая зростає
до 60–100 корів, барана – 50–60, жеребця – 40–50, кнура – 15–20 самок і більше). Косячне парування застосовується у табунному конярстві. За табуном (косяком) кобил
закріплюють на весь пасовищний
період одного повновікового
жеребця-плідника, який випасається з ними цілодобово під контролем табунника, виявляє серед них тварин у стані охоти і покриває їх. При цьому за одним дорослим плідником закріплюють 20–35 кобил, за
молодим – 15–20, за старим – 12–15 кобил. Варкове парування також застосовується
у конярстві. Тих кобил, яких потрібно покрити, виділяють у окрему загородку (варок, баз) і пускають
до них на декілька годин двічі
на день, зранку і ввечері,
жеребця-плідника, який
сам виявляє самок у охоті
і осіменяє їх. У іншу пору доби самок утримують окремо від самців. Навантаження
маток на одного плідника складає
40–50 кобил. Класне парування застосовується у вівчарстві. Відібравши за певними ознаками вівцематок у окрему групу і закріпивши за ними відповідного класу баранів-плідників, їх випасають разом і тут відбувається
вільне спаровування. Середнє навантаження на одного
барана-плідника становить 25–30 вівцематок. Суть штучного запліднення зводиться до введення
сперми у статеві шляхи
самки за допомогою спеціальних
інструментів. Статевий
акт при цьому виключений,
більше того, самець і
самка можуть знаходитися
на величезній віддалі одне від одного (або самця вже
давно може не бути в живих);
сперму від самців одержують також штучним шляхом, за допомогою спеціальних приладів і піддають її перед використанням різноманітним технологічним обробкам. 1.2.4. Стимуляція і синхронізація статевої функції самок, корекція
овуляції і лютеогенезу Враховуючи
широке розповсюдження функціональних розладів статевих органів у
неплідних тварин, котрі супроводжуються дисбалансом гормонального статусу
організму, вченими запропоновано багато стимулюючих препаратів, які знайшли
практичне застосування в боротьбі з неплідністю тварин. Головне місце серед
існуючих стимуляторів статевої функції займають гормони і їх синтетичні
аналоги, котрі мають широкий спектр дії на організм тварин, здійснюючи при
цьому стимулюючий вплив на статеві залози і матку. В тваринництві
застосовують гонадотропін – гормон передньої долі
гіпофіза (вони відносяться до поліпептидів і глюкопротеїдів). На даний час
достатньо вивчені 6 гормонів: – фолікулостимулюючий
– ФСГ – літеінізуючий
– ЛГ – лютеотропний
s. пролактин – ЛТГ – тіреотропний
– ТТГ – адрено-кортикотропний – АКТГ – соматотропний – СТГ Методи стимуляції статевої функції: 1) біологічна стимуляція –
1 бугай-пробник на 100 корів 2) механічна стимуляція – масаж матки і яєчників 3–5 хвилин, починаючи з 20–25 дня після розтелу протягом 5–6
днів. 3) гормональна стимуляція: – гонадотропні гормони – стероїди – гормони задньої долі гіпофіза 4) нейротропна стимуляція – нейротропні препарати, карбохолін, фурамон 5) вітамінна стимуляція 6) інші види стимуляції: – фітостимуляція – тканьові препарати – годівля – моціон 1.2.5. Фізіологія запліднення сільськогосподарських тварин Фізіологічні основи штучного
запліднення сільськогосподарських тварин базуються на таких положеннях: 1)
сперму від самців-плідників можна одержувати за допомогою штучної вагіни; 2) за створення певних умов сперматозоїди тварин
зберігають свою життєздатність поза організмом самця, не втрачаючи спадкових
властивостей; 3) овуляція у самок сільськогосподарських тварин відбувається і
без парування; 4) знаючи тривалість життя чоловічих і жіночих гамет у
статевих шляхах самки, можна штучно осіменяти тварин у строки, що
забезпечують зустріч сперматозоїдів і яйцеклітини. Розмноження – одна з основних характерних властивостей живих істот, що забезпечує
збереження виду. Хребетні
тварини розмножуються тільки статевим шляхом, коли жіноча яйцеклітина запліднюється чоловічою статевою клітиною (злиття і
взаємна асиміляція – дисиміляція гамет). Після запліднення із статевих клітин утворюється зигота, яка незабаром
перетворюється в ембріон,
а потім у плід. Розмноження можливе тільки у статевозрілих тварин, коли статеві органи їх досягають
цілковитого розвитку, а в
статевих залозах починають вироблятися статеві клітини та гормони. У тварин виникає особлива форма поведінки, яка виявляється статевими рефлексами. Настає статева зрілість. З цього часу самець здатний запліднити самку, а
вона завагітніти. Тому тварин
слід розділити за статтю і утримувати групами (до початку статевої зрілості). Питання для самоконтролю 1. Внаслідок чого виникає статева
охота у самок? 3. Які ви знаєте види спаровування
тварин що застосовуються у практиці тваринництва? 4. В чому заключається
стимуляція і синхронізація статевої функції самок? 5. Які Ви знаєте
методи стимуляції статевої функції тварин? 6. Дайте визначення
терміну «ручне
парування». |
|||
