ШКІДНИКИ ТА ХВОРОБИ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН

Електронний атлас

ХВОРОБИ РОСЛИН

2.2. СУДИННІ ХВОРОБИ ДЕРЕВНИХ ПОРІД

2.3. РАКОВІ ХВОРОБИ ДЕРЕВНИХ ПОРІД

2.4. ХВОРОБИ ГАЗОННИХ ТРАВ

2.5. ХВОРОБИ КВІТКОВИХ РОСЛИН

2.6. ХВОРОБИ ПЛОДІВ ТА НАСІННЯ

2.7. ХВОРОБИ СІЯНЦІВ ТА САДЖАНЦІВ

2.8. ХВОРОБИ ХВОЇ ТА ЛИСТЯ

2.1. ХВОРОБИ ГІЛОК ТА СТОВБУРІВ

БУРИЙ ЦИТОСПОРОВИЙ НЕКРОЗ ТОПОЛІ

Збудник: сумчаста стадія – Valsa sordida Nits. (клас Ascomycetes, порядок Sphaeriales).

Конідіальна стадія – Cytospora chrysosperma (Pers.) Fr. (клас Deuteromycetes, порядок Sphaeropsidales).

Гриб уражає різні види тополі в маточних плантаціях і розсадниках, в культурах, природних і міських насадженнях. Гриб уражає дерева різного віку, причому розвиток хвороби веде до появи суховершинності, відмирання гілок або всього дерева.

Ураження тополі здійснюється конідіями, які поширюються за допомогою дощу або комахами. Збудник потрапляє в тканини дерева через різні пошкодження, тріщини біля основи гілок; гриб виділяє токсини, які викликають відмирання кори. Під час розвитку хвороби навесні на стовбурах і гілках утворюються темно-бурі плями і кора в цих місцях поступово відмирає.

У мертвій корі розвивається темно-сіра або бура строма з пікнідами. На уражених гілках і стовбурах вони мають вигляд багаточисленних конічних горбків, які спочатку прикриті перидермою, а потім виступають продихами з розривів кори.

У пікніках формуються численні конідії. Конідії, що достигають, виходять із продихів і застигають на повітрі у вигляді золотисто-червонуватих крапель або тонких спіральок.

Масове спороношення збудника відбувається в травні – початку червня і вкінці серпня-вересні.

Вогнища цитоспорозу виникають, як правило, на фоні попереднього ослаблення тополі, в зв'язку з несприятливими ґрунтово-кліматичними умовами (посуха, тривале затоплення, підмерзання, порушення балансу поживних речовин в ґрунті), порушенням правил догляду за розсадниками і посадками, забрудненням повітря і ґрунту.

Джерелами інфекції є черешки і уражені дерева. З живцями, заготовленими в уражених маточних плантаціях, інфекція проникає в шкільні відділення розсадників. Разом з ураженим посадковим матеріалом хвороба поширюється в культурах і міських посадках.

За тривалого перебігу хвороби відбувається поступове, упродовж декількох років засихання крони. За швидкого перебігу хвороби дерева можуть засохнути ще до розпускання бруньок або через 1 – 2 тижні після появи листя.

Заходи боротьби: для попередження ураження некрозами деревні породи слід захищати від впливу несприятливих факторів, що викликають ослаблення. Для запобігання поширенню хвороб необхідно своєчасно виявляти і видаляти уражені гілки і хворі рослини. Під час проведення лісогосподарських та лісокультурних робіт потрібно уникати механічних пошкоджень, через які проникає інфекція. Санітарно-профілактичні заходи передбачають своєчасне і якісне прибирання валежа, бурелому і порубкових залишків. Важливим заходом з оздоровлення уражених лісонасаджень є санітарні рубки, під час проведення яких видаляються сильно ослаблені, всихаючі і свіжозаселені шкідниками дерева. Лісогосподарські заходи спрямовані на підвищення біологічної стійкості лісових насаджень.

КЛІТРІСОВИЙ НЕКРОЗ ДУБА (КЛІТРІОЗ)

Збудник: Clithris quercina (Pers.) Rehm.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Helotiales

Вражає рослини в розсадниках, культури і насадження різного віку. За дефіциту вологи розвиток хвороби може призвести до загибелі дерев віком від 10 до 25 років.

Джерелом інфекції є уражені дерева і незібрані порубочні залишки. Зараження здійснюється аскоспорами через різні пошкодження кори.

Гриб поселяється на ослаблених нижніх гілках з гладкою корою і сприяє очищенню стовбурів від сучків. Проте в роки погіршення умов зростання дуба може викликати відмирання живих гілок у культурах, що призводить до кущіння і ослаблення росту у висоту.

На уражених стовбурах і гілках кора спочатку стає червонуватою, а після відмирання набуває жовтувато-білястого забарвлення, при цьому некротичні ділянки чітко відмежовуються від здорової кори.

На відмерлих ділянках спочатку утворюються пікніди гриба у вигляді дрібних сірувато-білих горбків, потім в ураженій грибом корі з'являються багаточисленні апотеції. Розташовуються вони на гілках упоперек або навскіс.

Відкриваються апотеції у вологу погоду подовжньою широкою тріщиною, а в суху – випадають цілком. У міру подальшого розвитку міцелій проникає в деревину і викликає формування білої периферичної гнилі.

Зимує гриб в сумчастій стадії.

На уражених гілках характерною ознакою є розм’якшення лубу. Гриб викликає білу периферичну гниль гілок і стовбурів.

НЕКТРІЄВИЙ НЕКРОЗ ЛИСТЯНИХ ПОРІД

Збудник: сумчастий, стадія – Nectria cinnabarina (Tode.) Fr. (клас Ascomycetes, порядок Hypocreales).

Конідіальна стадія – Tubercularia vulgaris (Tode) Fr. (клас Deuteromycetes, порядок Hyphomycetales).

Гриб поширений повсюди. Уражає гілки і паросль берези, клена, в'яза, граба, каштана, вишні, смородини, яблуні та інших листяних деревних і кущових

порід. Розвивається найчастіше як сапрофіт на відмерлих або зрубаних гілках багатьох листяних порід. Проте може паразитувати на ослаблених деревах, особливо пошкоджених морозами, пізніми і

ранніми заморозками, механічними пошкодженнями, в садах, лісопарках, зелених насадженнях міст, де умови зростання погіршуються внаслідок наявності газу, диму, несприятливого водного і повітряного режиму для коріння під асфальтом і каменями.

Дерева заражаються восени і весною конідіями або сумкоспорами внаслідок механічних пошкоджень або через коріння під час контакту з хворою рослиною. Поширенню хвороби сприяють комахи і дощова вода.

Восени на уражених гілках з’являються некротичні язви та конідіальне спороношення гриба. Воно представлене численними рожево-коричневими або коричнево-червоними випуклими подушечками.

На поверхні цих подушечок формуються продовгуваті злегка зігнуті конідії. Навесні на відмерлих гілках з’являються менші темно-червоні або бурувато-коричневі подушечки (строми). У них формуються плодові тіла – перитеції.

В уражених дерев спочатку в'яне листя, а потім відмирають гілки. Це відбувається в результаті закупорки судин грибницею і бурою гомогенною масою. Характерним симптомом нектріоза є забарвлення периферичної частини деревини стовбура або гілок: у клена – в зелений колір, в ясена – в бурий або фіолетовий, у гіркокаштана кінського – в бурий. Пізніше на відмерлих стовбурах і гілках утворюється біла гниль.

Заходи боротьби: для попередження ураження некрозами деревні породи слід захищати від впливу несприятливих факторів, що викликають ослаблення. Для запобігання поширенню хвороб необхідно своєчасно виявляти і видаляти уражені гілки і хворі рослини. Під час проведення лісогосподарських та лісокультурних робіт потрібно уникати механічних пошкоджень, через які проникає інфекція. Санітарно-профілактичні заходи передбачають своєчасне і якісне прибирання валежа, бурелому і порубкових залишків. Важливим заходом з оздоровлення уражених лісонасаджень є санітарні рубки, під час проведення яких видаляються ослаблені, всихаючі і свіжозаселені шкідниками дерева. Лісогосподарські заходи спрямовані на підвищення біологічної стійкості лісових насаджень.

НЕМОСПОРОВИЙ НЕКРОЗ ДУБА

Збудник: гриб Naemospora croceola Sacc. (клас Deuteromycetes, порядок Melanconiales).

Сумчаста стадія – Diatrype stigma (Hoffm.) Wint. (порядок Sphaeriales).

Хвороба характеризується висиханням гілок і стовбурів у дерев віком до 25 років, найпоширеніша в дібровах III – IV класів бонітету, а також в ослаблених насадженнях.

На початковій стадії розвитку хвороби на корі гілок, розташованих переважно в нижній частині крони дерева (рідше – на стовбурів), з'являються витягнуті в поздовжньому напрямку або неправильної форми плями червонуватого забарвлення. Вони поступово світлішають, збільшуються і часто зливаються один з одним, окільцьовуючи гілки або стовбур. У відмерлій корі утворюється щільне сплетіння грибниці (строма), а на її поверхні з'являються конічні червонувато-темні горбочки – це вивідні отвори занурених у строму пікнід.

До моменту дозрівання спор у центрі плям добре помітні червоні крапельки або джгутики застигаючої маси конідій. Вони переносяться дощовою водою, комахами та іншими шляхами. Під час їх проростання грибниця проникає в кору, частіше через різні пошкодження, а потім у деревину і викликає її руйнування за типом білої деструктивної гнилі. Засихання уражених гілок і стовбурів зазвичай відбувається влітку, коли настає суха і спекотна погода.

На наступний рік строма гриба розростається і набуває вигляду плоскої темнозабарвленої подушечки, вона простягається уздовж ураженої гілки і за зовнішнім виглядом схожа на обпалену кору.

У ній занурені багаточисленні плодові тіла – перитеції. Всередині них утворюються циліндричні світло-коричневі сумки. Сумкоспори розносяться повітряними потоками і вражають гілки і стовбури дуба.

Заходи боротьби: для попередження ураження некрозами деревні породи слід захищати від впливу несприятливих факторів, що викликають ослаблення. Для запобігання поширенню хвороб необхідно своєчасно виявляти і видаляти уражені гілки і хворі рослини. Під час проведення лісогосподарських та лісокультурних робіт потрібно уникати механічних пошкоджень, через які проникає інфекція. Санітарно-профілактичні заходи передбачають своєчасне і якісне прибирання валежа, бурелому і порубкових залишків. Важливим заходом з оздоровлення уражених лісонасаджень є санітарні рубки, під час проведення яких видаляються ослаблені, всихаючі і свіжозаселені шкідниками дерева. Лісогосподарські заходи спрямовані на підвищення біологічної стійкості лісових насаджень.

ЦЕНАНГІЄВИЙ НЕКРОЗ СОСНИ (ЦЕНАНГІОЗ)

Збудник: сумчаста стадія – Cenangium abietis (Pers.) Duby (клас Ascomycetes, порядок Helotiales).

Конідіальна стадія – Dothichiza ferruginosa Sacc. (клас Deuteromycetes, порядок Sphaeropsidales).

Збудник хвороби зазвичай зустрічається на нижніх засохлих гілках дерев або порубочних залишках хвойних порід (сосни, ялини, ялиці), з яких переходить на живі дерева. Пошкоджує дерева віком до 15 років.

Хвороба характеризується засиханням і відмиранням молодих уражених пагонів сосни з вершини, побурінням і провисанням хвої. Особливо сильно хвороба розвивається в роки ослаблення сосни внаслідок несприятливих ґрунтово-кліматичних умов, засухи, сильних морозів, пошкоджень насаджень шкідниками (сосновим підкорковим клопом) та хворобами (снігове шютте, кореневі гнилі).

Ураження сосни здійснюється аскоспорами, рідше конідіями. Масове дозрівання і поширення аскоспор гриба і зараження сосни відбувається в кінці серпня – вересні.

Перші ознаки хвороби зазвичай з’являються навесні. Зараження дерев відбувається через поранення кори. На уражених пагонах кора набуває червоно-бурого відтінку. Міцелій поширюється спочатку в корі, потім проникає до основи хвої. Хвоя на уражених гілках і пагонах спочатку жовтіє, потім червоніє і поступово опадає, а крона зріджується. Від хвої міцелій поширюється по серцевинних променях в деревину, викликаючи рясну смолотечу, що затримує розвиток гриба.

На уражених гілках утворюється конідіальне спороношення у вигляді розташованих рядами уздовж пагоніву дрібних чорних крапок – пікнід.

У них утворюються одноклітинні, безбарвні, овальні, яйцеподібні конідії. Уражені гілки поступово засихають. Через 1 – 2 роки на них формуються плодові тіла – апотеції, зібрані в тісно скупчені групи.

Заходи боротьби: для запобігання масовому поширенню хвороби необхідне своєчасне проведення комплексу лісогосподарських, санітарних і лісозахисних заходів із видаленням уражених частин і дерев та знищення комах-переносників інфекції.

2.2. СУДИННІ ХВОРОБИ ДЕРЕВНИХ ПОРІД

ГОЛЛАНСЬКА ХВОРОБА В'ЯЗОВИХ ПОРІД (ГРАФІОЗ)

Збудники: сумчаста стадія – Ceratocyscis ulmi (Buism.) Mor. (класс Ascomycetes, порядок Plectascales).

Конідіальная стадія – Graphium ulmi Schwarz (клас Deuteromycetes, порядок Hyphomycetales).

Хвороба поширена у регіонах, де зростають ільмові породи, причому вона часто набуває характеру епіфітотій.

Гриб вражає пагони, гілки і стовбури різних за віком дерев. Перебіг хвороби може мати гостру і хронічну форми. Поширенню хвороби сприяють заболонники, які заносять спори гриба на своїй поверхні в судини під час додаткового живлення.

Гриб починає розвиватися в тонких гілках, потім переходить у товсті або стовбур. На уражених гілках листя в'яне, скручується, причому деякий час вони продовжують висіти на дереві і залишаються зеленими.

Проникнувши в судини, конідії проростають грибницею. Остання, впливаючи на клітини, призводить до виділення камедеподібної речовини, внаслідок чого відбувається закупорка судин. На поперечному зрізі у відмерлої гілки в зовнішніх шарах заболоні утворюється суцільне буре кільце, а в тих, що засихають – бурі штрихи, крапки.

На поздовжньому зрізі добре видно бурі лінії або штрихи. Для гриба характерні конідіальне і сумчасте спороношення, які слід шукати на голій від кори деревині, в ходах заболонників і на внутрішній поверхні кори засихаючих дерев. Конідіальна стадія характеризується утворенням коремій.

Сумчаста стадія гриба розвивається сапрофітно на мертвій деревині. Перитеції майже поверхневі, чорні, округлі.

Гриб може зберігати життєздатність упродовж 1 – 2 років у зрубаній необкорованій деревині і гілках, що лежать у тіні.

Засихання в’яза

Заходи боротьби: 1) нагляд за появою та поширенням хвороби; 2) проведення санітарних рубок, залишки рубок спалювати; 3) знищення джерел інфекції, проводити вибірку засохлих і всихаючих дерев; 4) боротьба із листогризучими та стовбуровими шкідниками; 5) використання стійких сортів, можливе використання і нестійких сортів, якщо поряд нема інших в'язів; 6) створення змішаних насаджень.

2.3. РАКОВІ ХВОРОБИ ДЕРЕВНИХ ПОРІД

БАКТЕРІАЛЬНИЙ РАК ЯСЕНА

Збудник: Pseudomonas fraxini Wuill.

Клас: Bacteria

Порядок: Eubacteriales

Вражає гілки і стовбури ясена звичайного.

Трапляється досить часто в багатьох районах де росте ясен, особливо в полезахисних лісових смугах.

Зараження дерев відбувається через рани різного походження (градобій, ясеневий лубоїд тощо.).

Після зараження на гілках і стовбурах з'являються потовщення, усередині яких утворюються тріщини, які поступово перетворюються в ракову рану.

Усередині напливів або в корі ракових виразок можна виявити скупчення бактерій у вигляді каламутної слизистої маси. Під час зняття кори на уражених ділянках виявляються мокрі бурі плями відмерлого лубу та камбію. У цих місцях відбувається відкладення нових шарів дерев. Деревина, як правило, не піддається впливу бактерій.

Під час сильного розвитку раку, коли він окільцьовує гілку або стовбур, верхня їх частина відмирає.

Заходи боротьби: 1) створення або формування змішаних насаджень; 2) захист дерев від механічних пошкоджень під час проведення різних лісогосподарських заходів (під час рубки дерев, вивезенні лісоматеріалів); 3) регулювання чисельності диких копитних тварин відповідно до допустимих норм, обмеження, а в окремих випадках повне припинення випасу худоби; 4) своєчасне проведення в розсадниках рубок догляду для формування здорових біологічно стійких насаджень оптимальної повноти і складу; 5) рубки догляду доцільно поєднувати з обрізанням нижніх засохлих гілок у перспективних дерев для формування високоякісної стовбурної деревини і зниження ймовірності проникнення інфекції в заболонну і ядрову деревину через мертві сучки.

ПОПЕРЕЧНИЙ РАК ДУБА

Збудник: Pseudomonas quercus Schem.

Клас: Bacteria

Порядок: Eubacteriales

Хвороба широко поширена в чистих дубових культурах. Вражає стовбури і товсті гілки всіх видів дуба незалежно від віку, викликаючи при цьому потовщення і ракові утворення.

Джерело інфекції – заражені дерева дуба з наявністю ракових виразок.

Поширення бактеріальної інфекції відбувається переважно у весняний період повітрям (особливо за високої вологості).

Зараженню стовбурів молодих особин сприяють пошкодження комахами, а також різні механічні пошкодження, нанесені під час рубок догляду, в місцях прогону худоби та ін.

Спочатку на стовбурах утворюються невеликі пухлини (потовщення), вкриті гладкою корою. У міру зростання дерева вони розростаються в поперечному напрямі, кора на них тріскається посередині, краї неправильної форми.

Інколи пухлина розвивається у вигляді муфти довкола ствола, при цьому тріщини не утворюються, але поперечна межа завжди є.

Кора на поверхні пухлини стає тріщинуватою, відмирає і відвалюється, оголюючи деревину. У місцях розвитку пухлини стовбур деформується, товщає з боків.

Навесні під час сокоруху на поверхню пухлин випливає слизова рідина, що містить значну кількість бактерій патогена.

Стовбур ураженого дерева сильно деформується. У таких дерев знижуються приріст і вихід деревини. Через відкриті ракові виразки в стовбур проникають гриби, що викликають гнилі зростаючих дерев. Стійкість таких дерев до бурелому різко падає.

Поширеність хвороби в дібровах сягає інколи 15 – 42 %. На окремих деревах дуба налічується до 10 ракових пухлин на гілках і 2 – 4 на стовбурах, особливо у тих, що ростуть на сухих, бідних грунтах.

Заходи боротьби: 1) створення або формування змішаних насаджень; 2) заміна дібров порослевого походження насіннєвими деревостанами; 3) захист дерев від механічних пошкоджень під час проведення різних лісогосподарських заходів (під час рубки дерев, вивезення лісоматеріалів); 4) регулювання чисельності диких копитних тварин відповідно до допустимих норм, обмеження, а в окремих випадках повне припинення випасу худоби; 5) своєчасне проведення в розсадниках рубок догляду для формування здорових біологічно стійких насаджень оптимальної повноти і складу; 6 ) рубки догляду доцільно поєднувати з обрізанням нижніх засохлих гілок у перспективних дерев для формування високоякісної стовбурної деревини і зниження ймовірності проникнення інфекції в заболонну і ядрову деревину через мертві сучки.

СМОЛЯНИЙ РАК СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ

Збудник: Cronartium flaccidum Alb. et Schw.

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Uredinales

Гриб уражує гілки і стовбури сосни звичайної, рідше чорної і гірської. Смоляний рак вражає сосни різного віку, але найсильніший розвиток цієї хвороби спостерігається в соснових деревостанах старших вікових груп.

Міцелій сильно вражає луб і смоляні ходи, також пригнічує зростання камбію, кора розтріскується, злущується і обпадає, оголюючи деревину.

Із зруйнованих грибом смоляних ходів витікає живиця, яка утворює в місцях ураження смоляні жовна і підтьоки, спочатку жовті, що потім чорніють. Рана щорік зростає по колу стовбура із швидкістю 1 – 2 см, уздовж стовбура 5 – 10 см, хвороба може тривати від 10 до 50 і більше років, постійно зберігаючись міцелієм під корою.

Гриб дводомний з повним циклом розвитку. Еції формуються в кінці травня – початку червня на стовбурах і гілках сосни. Під час дозрівання оболонка ецій розривається і спори висипаються, покриваючи гілки і хвою помаранчевим нальотом. Подальший розвиток гриб проходить на трав'янистих рослинах (ластовень, розрив-трава, вербена, шолудивник). На листі цих рослин утворюються літня і осіння стадії патогена. Патоген зимує на опалому листі проміжних господарів. Навесні теліоспори проростають, утворюючи базидіоспори. Останні знову заражають сосну.

Зараження дерев відбувається через молоді нездерев’янілі пагони.

Джерелом інфекції є опале листя трав'янистих рослин проміжних господарів.

Дерева, уражені смоляним раком, мають знижений приріст за висотою і діаметром, розріджену крону і блідо-зелену хвою. Стан дерева залежить від кількості ракових виразок і місця їх розташування на стовбурі. Якщо рани розташовані у верхній або середньої частинах крони, то у дерева відмирає вершина.

При сильному розвитку ракових виразок під кроною дерево повністю засихає. Відмирання таких дерев відбувається зазвичай влітку, коли випаровується значна кількість води.

Уражені смоляним раком дерева зазвичай піддаються нападу стовбурових шкідників, наприклад, лубоїдів, вусачів, які прискорюють відмирання.

Заходи боротьби: 1) під час закладання лісових культур створення змішаних насаджень; 2) проведення вибіркових санітарних рубок (до вибірки слід призначати дерева, що мають кільцеві рани нижче крони понад 1/2 окружності стовбура, з жовтіючою хвоєю, заселені стовбуровими шкідниками); 3) під час рубок догляду проводити першочергову вирубку дерев, уражених смоляним раком; 4) знищення трав'янистих рослин – проміжних господарів хвороби.

2.4. ХВОРОБИ ГАЗОННИХ ТРАВ

БІЛА ПЛЯМИСТІСТЬ (СЕПТОРІОЗ)

Збудник: незавершені гриби роду Septoria (S. nodorum, S. graminum)

Клас: Deuteromycetes

Порядок: Sphaeropsidales

Зимують гриби у вигляді пікнік на післяжнивних рештках, на сходах падалиці, на дикорослих злакових травах. Іноді джерелом інфекції може бути і уражене насіння. Зараження відбувається за наявності крапель води на рослинах та температурі в межах 5 – 30 °С (оптимум – 20 – 25 °С).

Проявляється на листках, листкових піхвах, стеблах. На листках і стеблах з’являються світлі, жовті, світло-бурі або бурі плями з темним ободком чи без нього.

Прояв хвороби

У центрі плям утворюються темно-коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок.

Пікніди на ураження ділянках листка

На стеблах хвороба виявляється як розпливчасті плями без облямівки.

Хворі листки стають блідими, поступово втрачають зелений колір і засихають. Уражені стебла буріють, зморщуються, а іноді перегинаються.

Шкодочинність: зменшення асиміляційної поверхні листків, передчасне всихання листків і рослин, погіршення посівних якостей насіння.

Заходи боротьби: дотримання оптимальної норми висіву, боротьба з бур'янами, просторова ізоляція, обробка насіння, обробка посівів фунгіцидами.

БОРОШНИСТА РОСА

Збудник: сумчастий гриб Erysiphe graminis

Клас: Ascomycetes

Порядок: Erysiphales

Зимує збудник у вигляді міцелію – на озимих та клейстотеціями – на рослинних рештках. Під час вегетації рослин гриб поширюється за допомогою конідій. Потрапляючи на здорові органи рослин за температури від 1 до 20 °С та відносній вологості повітря 60 – 100 %, конідії проростають.

Джерело інфекції – уражені сумкоспорами сходи падалиці та злакових трав, клейстотеції, конідії.

Розвитку хвороби сприяють ранні строки сівби озимих та пізні ярих злакових трав, підвищені незбалансовані норми азотних добрив.

Борошниста роса уражує листки, листкові піхви, рідше – стебла. Виявляється у вигляді білого павутинистого нальоту з верхнього боку листків, що складається з міцелію, конідій та конідієносців. Пізніше наліт ущільнюється, набуває борошнистого виду, набуває жовто-сірого кольору і на них утворюються клейстотеції у вигляді дрібних чорних крапок.

Прояв хвороби

Шкодочинність: зменшення асиміляційної поверхні, руйнування хлорофілу та інших пігментів. Під час сильного ураження рослин зменшується кущистість, листки передчасно відмирають.

Заходи захисту: ретельна заробка рослинних решток, використання стійких сортів, сівба в оптимальні строки, боротьба із бур'янами (злаковими) і сходами падалиці, обробка посівів фунгіцидами.

СКЛЕРОТИОЗНА ПЛЯМИСТІСТЬ

Збудник: сумчастий гриб Whetzelinia borealis M. Chochr. (Sclerotinia graminearum Elenev.)

Клас: Ascomycetes

Порядок: Helotiales

Зберігаються гриби на рослинних рештках і в ґрунті у формі грибниці, склероціїв. Під час вегетації хвороба поширюється сумкоспорами.

Джерело інфекції – уражені рослинні рештки, ґрунт, сумкоспори.

Спочатку спостерігається в’янення листя. Потім біля основи пластинок, на стеблах і особливо біля вузла кущіння з’являється сірий наліт, а через 4 – 6 днів на ньому утворюються чорні склероції.

Уражені рослини буріють, підсихають і випадають.

У циклі розвитку гриба утворюється грибниця, склероції і апотеції з сумками і сумкоспорами. Склероції, які сформувалися весною і опали на землю, зберігаються до весни. Зазвичай у вересні, рідше весною, вони проростають і утворюють апотеції. На поверхні апотеції формуються сумки з сумкоспорами. Від сумкоспор восени іде зараження рослин з утворенням малопомітної грибниці. Проте весною розвиток патогена посилюється, що призводить до загибелі ослаблених після зими рослин.

Шкодочинність: зменшується фотосинтетична поверхня, збільшується інтенсивність дихання і транспірації.

Заходи боротьби: руйнування снігової кірки, ранньовесняне боронування, підживлення рослин азотними добривами.

СНІГОВА, або ФУЗАРІОЗНА ПЛІСНЯВА

Збудник: незавершені гриби роду Fusarium (F. nivale, F. avenaceum, F. culmorum)

Клас: Deuteromycetes

Порядок: Hyphomycetales

Зберігаються гриби на рослинних рештках і в ґрунті у формі грибниці, склероціїв, а іноді і хламідоспор. Під час вегетації хвороба поширюється конідіями.

Джерело інфекції – уражене насіння, конідії.

Проявляється на посівах після танення снігу. На листках уражених рослин з’являються водянисті плями.

На цих плямах спочатку утворюється білий, а пізніше густий рожевий павутинистий ніжний наліт, що призводить до склеювання листків.

Уражені листки втрачають зелене забарвлення, руйнуються і повністю відмирають

Часто відмирає навіть вузол кущення.

Зараження рослин відбувається за допомогою конідій, що утворюються на міцелії у вигляді дрібних рожевих подушечок.

Розвитку снігової плісені сприяють ослаблені рослини, випадання снігу на непромерзлий ґрунт за надмірної його вологості, часті відлиги взимку, наявність на полі блюдець.

Шкодочинність: зменшується фотосинтетична поверхня, збільшується інтенсивність дихання і транспірації.

Заходи боротьби: сівба протруєним насінням, руйнування снігової кірки, ранньовесняне боронування, підживлення рослин азотними добривами.

ТЕМНО-БУРА ПЛЯМИСТІСТЬ

Збудник: гриб Bipolaris sorokiniana

Клас: Deuteromycetes

Порядок: Hyphomycetales

Зимує збудник хвороби у вигляді грибниці й конідіального спороношення на стерні та насінні. Грибниця і конідії витримують морози до – 33 – 39 °С, тому джерелом інфекції може бути уражене насіння і післяжнивні рештки уражених рослин, що зберігаються у ґрунті. Під час вегетації рослин гриб поширюється за допомогою конідій.

Проявляється на всіх органах рослин злакових трав у вигляді штрихів, смуг або довгастих темних плям.

Характеризується появою на листках, рідше на стеблах, злегка видовжених темно-сірих чи бурих плям з темною каймою і покритих оливково-бурим нальотом, яке складається із конідіального спороношення гриба.

Стебла, особливо нижні вузли, іноді загнивають, внаслідок чого уражені тканини розм’якшаться і рослини вилягають.

Уражені стебла вкриваються темно-сірим нальотом. Крім листя і стебел, можуть уражатися корені і вузли кущіння, на яких також добре видно темно-бурі переривчасті чи суцільні плями, вкриті оливково-бурим нальотом. На молодих і дорослих рослинах загниває коренева система (коренева гниль). Іноді на сходах з’являється один корінь замість трьох, а паростки викривляються і загнивають.

Грибниця гриба розміщується у міжклітинниках тканин рослин, а на поверхні уражених органів у вигляді нальоту утворюється конідіальне спороношення, що виходить через продихи або між клітинами епідермісу.

Шкодочинність: порушуються фізіологічні процеси рослинного організму.

Заходи боротьби: фосфорне удобрення підвищує стійкість рослин проти хвороби. Заробка рослинних решток (під час мінералізації рослинних решток спори втрачають здатність до розмноження). Значно зменшується кількість збудників захворювання у ґрунті, коли попередником є неуражувані культури (бобові). Просторова ізоляція, протруювання насіння, обробка посівів фунгіцидами.

ТИФУЛЬОЗНА ПЛЯМИСТІСТЬ

Збудник: базидіальний гриб Typhula graminum

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Aphyllophorales

Зберігаються гриби на рослинних рештках і в ґрунті у вигляді склероціїв. Під час вегетації хвороба поширюється базидіоспорами.

Джерело інфекції – уражені рослинні рештки, ґрунт, базидіоспори.

Уражені рослини восени стають темно-зеленими і набувають вигляд ніби обварених окропом. Весною у таких рослин нижні листки відмирають і лежать на землі, часто вкриті брудно-сірою грибницею.

Верхні листки жовтіють і відмирають. Вузол кущіння руйнується, і надземна частина рослин легко відокремлюється від коріння.

У піхвах листків, всередині стебла, а іноді і під епідермісом листків і на коренях утворюються кулеподібні склероції. Вони спочатку білі, а потім набувають червоного і темно-бурого кольору.

Восени або навесні склероції гриба проростають і утворюють базидії з базидіоспорами, за допомогою яких і відбувається первинне зараження рослин.

Хвороба виявляється здебільшого на важких за механічним складом ґрунтах і зарослих пирієм ділянках, тому що цей бур’ян сильно уражується збудником хвороби.

Хворі рослини часто гинуть, що призводить до зрідження посівів.

Шкодочинність: зменшується фотосинтетична поверхня, збільшується інтенсивність дихання і транспірації.

2.5. ХВОРОБИ КВІТКОВИХ РОСЛИН

БАКТЕРІАЛЬНИЙ РАК ЖОРЖИН

Збудник: бактерія Corynebacterium fascians

Хвороба виникає на важких, дуже зволожених ґрунтах.

Бактерія із ґрунту проникає в корені, бульби через різні пошкодження і викликає посилений поділ клітин рослин, внаслідок чого і виникають ракоподібні нарости.

Захворювання проявляється на нижній частині стебла, де густою щіткою проростають потовщення, короткі, світло-зелені молоді пагони.

Поширюються бактерії під час розмноження жоржин поділом уражених бульб, а також під час користування одним і тим же ножем для зрізування живців із уражених і неуражених бульб.

Зимують бактерії на уражених рослинних залишках в ґрунті.

Бактеріальний рак порушує забезпечення рослин водою і поживними речовинами, сприяє розвитку гнильних процесів і загибелі частини чи всієї рослини.

Заходи боротьби: хворі рослини і бульби спалюють. Розмножують рослини лише здоровими бульбами чи живцями. Дотримання чергування культур (повернення на попереднє місце через 4 – 5 років), перебирання бульб перед закладанням на зберігання, під час зберігання та навесні перед висадкою. Підживлення фосфорно-калійними добривами. Оздоровлення ґрунту шляхом застосування зелених добрив (люпин, люцерна, гірчиця).

ІРЖА ГВОЗДИКИ

Збудник: Uromyces caryophyllus

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Uredinales

Уражає гвоздику садову, ремонтантну, китайську, турецьку та гіпсофілу.

Хвороба розвивається за наявності проміжного господаря (молочай) з утворенням всіх стадій розвитку гриба.

Зимують телейтоспори на рослинних залишках або міцелій у багаторічних кореневищах молочаю. За відсутності молочаю зимує уредоміцелій на дворічних гвоздиках.

На листках, стеблах утворюються невеликі пустули з уредоспорами, спочатку прикриті епідермісом, а пізніше вони розриваються і розпилюються.

Тканина у місцях утворення пустул жовтіє, пізніше буріє.

Восени з обох сторін листків і стебел закладаються телейтопустули із телейтоспорами, які теж прориваються з-під епідермісу і пилять. Спермогонії та ецидії розвиваються на молочаю.

Гриб викликає деформацію листя, ламкість стебел, за раннього ураження – зупинку росту і навіть загибель рослин.

Заходи боротьби: видалення та знищення уражених хворобою листків. Підживлення фосфорно-калійними добривами, позакореневі підживлення мікродобривами. Обприскування фунгіцидами (цинебом, фундазолом).

ІРЖА ПІВОНІЇ

Збудник: Cronatrium flaccidum

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Uredinales

На верхній стороні листків з’являються дрібні численні коричневі плями, а з нижньої сторони на плямах формуються дрібні жовто-бурі подушечки уредоспор.

У кінці літа серед подушечок уредоспор з’являються жовто-коричневі телейтоспори, які суцільно вкривають нижню поверхню плям.

Восени телейтоспори проростають базидією з базидіоспорами і уражають сосну звичайну. Ецидіальна стадія – весною на сосні у вигляді жовто-червоних здуттів, які прориваються на корі стовбурів, на гілках.

Джерело захворювання рослин – сосна звичайна, з якої весною і відбувається поширення інфекції.

Шкодочинність: уражені листки закручуються і швидко засихають. Скорочується вегетаційний період рослини, що призводить до ослаблення рослин і негативно позначається на зимостійкості і цвітінні в наступному році. Рослини втрачають декоративність.

Заходи боротьби: збір і знищення рослинних залишків. Перекопування ґрунту. Підживлення піонів під час вегетації фосфорно-калійними добривами. Просторова ізоляція посадок піона від сосен. Обприскування рослин під час перших симптомів хвороби до чи після цвітіння бордоською рідиною.

ІРЖА ТРОЯНД

Збудник: Phragmidium disciflorum

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Uredinales

Збудник – вид, що має одного господаря і вражає різні види троянд і шипшини.

Перші ознаки проявляються ранньою весною у вигляді здуттів на стеблах, бруньках оранжевого кольору (ецидіальна стадія).

Пізніше на листках, листкових чашечках і жилках листків з'являється таке ж яскраво-оранжеве ецидіоспороношення. Літом на нижній частині листків утворюються жовті уредопустули з уредоспорами;

до зими з'являється зимове спороношення у вигляді чорних пустул (телейтоспори).

На верхній стороні листка спостерігаються дрібні жовто-червоні плями.

Зимують гриби на опалих листках у вигляді телейтоспор і міцелієм на уражених пагонах. Упродовж літа хвороба поширюється уредоспорами (упродовж літа утворюється декілька поколінь).

Джерело інфекції – опале листя, уражені пагони, уредоспори.

За сильного ураження листя засихає, опадає, пагони у місцях ураження потовщуються і розтріскуються. З часом утворюються неглибокі бурі язви. Внаслідок цього пагони засихають. Різко знижується не лише декоративність куща, а і зимостійкість.

Затримує розвиток іржі тривала засуха і підживлення калійними добривами.

Шкодочинність: зменшується фотосинтетична поверхня.

Заходи боротьби: вирізання пагонів, уражених іржею. Обприскування кущів троянд ранньою весною до розпускання бруньок (викорінювальне) і упродовж вегетації (перше – перед, друге – після цвітіння). Підживлення калійними і фосфорними добривами. Згрібання і спалювання листя.

ІРЖА ХРИЗАНТЕМ

Збудник: гриб Puccinia chrysanthems Roze

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Uredinales

Зимують на рослинних залишках уредоспори. Інтенсивно розвивається хвороба у вологі, теплі роки.

За ураження хризантеми на верхній поверхні листків з’являються дрібні жовто-зелені округлі плями.

На нижній стороні листків на плямах утворюються темно-коричневі уредопустули збудника хвороби, які пилять.

Шкодочинність: уражені листки поступово жовтіють і відмирають, рослина

слабо розвивається.

Заходи захисту: видалення та знищення уражених хворобою листків. Підживлення фосфорно-калійними добривами. Обприскування фунгіцидами (бордоська рідина, фундазолом, колоїдна сірка).

НЕСПРАВЖНЯ БОРОШНИСТА РОСА (ПЕРОНОСПОРОЗ)

Збудник: Pseudoperonospora sparsa

Клас: Oomycetes

Порядок: Peronosporales

Уражає листки, молоді пагони, квітконоси.

На листках з’являються великі розпливчасті плями червоно-бурого кольору без облямівки, які часто зливаються.

Плями швидко засихають, з нижньої сторони розвивається сірий, ледь помітний наліт спороношення гриба.

Уражені листки скручуються і опадають. Уражені молоді пагони буріють і загнивають.

Інфекція зберігається на рослинних залишках і уражених пагонах.

Заходи боротьби: збір рослинних залишків, обрізування уражених пагонів, їх спалювання. Обприскування рослин весною до розпускання бруньок і повторно перед цвітінням мідьвмісними препаратами (бордоською рідиною), особливо покриваючи нижню поверхню листка. Забезпечення гарного провітрювання посадок.

СІРА ГНИЛЬ

Збудник: Botrytis cinerea Fr.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Helotiales

Пошкоджує всі частини рослин від бульб до пелюсток.

На листках і стеблах з’являються численні бурі плями, які швидко розростаються, зливаються і займають значні ділянки листкової пластинки.

Некрозна тканина засихає, розтріскується і випадає.

Квітконоси із бутонами викривляються і засихають, бутони не розкриваються.

В умовах підвищеної вологості на бурих ділянках плям розвивається пухнастий димчасто-сірий наліт спороношення.

Спори влітку уражають сусідні рослини. Спора, потрапляючи на рослинну тканину, проростає, з'являється бура точка, яка потім розростається в буру пляму. На пелюстках утворюються світлі круглі некрози, вони буріють, збільшуються, пелюстки злипаються у єдину буру масу, що сильно знижує декоративність квіткових культур.

За ураження бульб на їх поверхні утворюються бурі некротичні ділянки, які збільшуються і по поверхні, і в глибину тканин.

Зимує міцелій і склероції на уражених частинах рослин, на рослинних залишках.

Хвороба різко знижує декоративність рослин, зменшує інтенсивність цвітіння. Під час сильного ураження молодих пагонів, бруньок і листків частково чи повністю гинуть кущі.

Заходи боротьби: використання здорового посадкового матеріалу без видимих ознак некрозу кори і побуріння стебел. Своєчасне видалення засохлих рослин з корінням. Збір уражених рослинних залишків. Сильно уражені рослини вирізають і спалюють. Обприскування в період бутонізації і цвітіння рослин бордоською рідиною, фундазолом.

Щорічна зміна ділянки під посадку культури. Обробка посадкового матеріалу перед посадкою і закладанням на зберігання. Протруювання бульб перед посадкою.

ФУЗАРІОЗНЕ В'ЯНЕННЯ

Збудник: Fusarium oxysporum Schl.

Клас: Deuteromycetes

Порядок: Hyphomycetales

Шкідливість хвороби супроводжується в’яненням і загибеллю рослини. Під час розвитку хвороби корені рослини відмирають, стебло буріє, стає ламким і часто переломлюється.

На уражених тканинах стебла утворюється біло-рожевий наліт, що складається із міцелію і конідіального спороношення гриба.

Листя скручуються, буріють, в’януть.

Інфекція зберігається хламідоспорами в ґрунті, на рослинних залишках і на зимуючих уражених рослинах. Хвороба часто поширюється під час укорінення живців, узятих з хворої рослини. У період вегетації рослин хвороба поширюється конідіями.

Заходи боротьби: видалення уражених рослин з комом землі, використання здорового посадкового матеріалу, зокрема живців. Повернення жоржини на попереднє місце через 3 – 4 роки із заміною культурами, що не пошкоджуються (сальвія, календула, ешольція). Обприскування рослин фунгіцидом. Під час викопування відбирають здорові бульби, без ознак гнилі, добре просушують. Під час зберігання періодично проглядають і хворі знищують.

2.6. ХВОРОБИ ПЛОДІВ ТА НАСІННЯ

ДЕФОРМАЦІЯ ПЛОДІВ І НАСІННЯ

Хвороба характеризується зміною форми плоду чи його частин, часто супроводжується збільшенням розмірів. Насіння при цьому або взагалі не утворюється, або має дуже низьку якість і непридатне для сівби. Збудниками хвороби є голосумчасті гриби роду Taphrina. Досить часто деформація плодів спостерігається у кісточкових порід (вишні, сливи, терну, черемхи), а також у тополі, осики, вільхи.

Деформація плодів кісточкових викликається у сливи грибами Taphrina pruni Tub., у черемхи – Taphrina pruni Fuck. var. рadi Jacz., у вишні – Taphrina cerasi Sabed. (клас Ascomycetes, підклас напівсумчасті гриби Hemiascomycetes). Під час захворювання плоди збільшуються у розмірах і сильно деформуються: мають видовжену форму, яка нагадує кишеню, у зв’язку з чим хвороба отримала назву «кишеньки».

ДЕФОРМАЦІЯ ПЛОДІВ ВІЛЬХИ

Збудник: Taphrina alni incanae (Kuhn.) Magn.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Taphrinales

Деформацію жіночих сережок вільхи сірої та чорної викликає гриб Taphrina alni incanae (Kuhn.) Magn. Уражені жіночі сережки характеризуються великими від 1 – 2 до 6 см довжиною листоподібним розростанням лусочок.

Спочатку вони мають червоне забарвлення, а потім чорніють.

Уражені плодики набувають характерної листоподібної форми і не утворюють насіння.

На деформованих плодиках з’являються сумчасті спороношення у вигляді суцільного шару сумок із спорами.

Міцелій збудників деформації плодів може зимувати у бруньках і паренхімі кори гілок, звідки проникає в зав’язі плодів. Крім того, гриби можуть зимувати в плодах – тоді дозрівання сумкоспор відбувається весною наступного року. Спори розносяться повітряними потоками і уражають квітучі жіночі сережки.

ДЕФОРМАЦІЯ ПЛОДІВ ТОПОЛІ, ОСИКИ

Збудник деформації плодів тополі: Taphrina rhizophora Johans.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Taphrinales

Збудник деформації плодів осики: Taphrina johansoniі Sad

Клас: Ascomycetes

Порядок: Taphrinales

Плодики тополі уражуються грибом Taphrina rhizophora Johans., плодики осики – Taphrina johansoniі Sad. При цьому плодики жіночих сережок збільшуються в розмірах, здуваються і набувають золотисто-жовтого забарвлення, яке зумовлене плодоношенням гриба, що розвивається під кутикулою.

Деформація плодиків тополі

Одиничний прояв хвороби

Масовий прояв хвороби

Деформація плодів осики

Одиничний прояв хвороби	Масове ураження плодів осики

Загальний прояв хвороби	Уражений плодник у розрізі

ДЕФОРМАЦІЯ ПЛОДІВ ЧЕРЕМХИ

Збудник: Taphrina рadi Jacz.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Taphrinales

Зараження відбувається весною міцелієм чи сумкоспорами. Міцелій зимує в бруньках чи гілках (або на уражених плодах). Грибниця розвивається у пагонах, під час цвітіння проникає в зав'язь та викликає її інтенсивне розростання, деформацію. У результаті виростають мішкоподібні бурі плоди, або кишеньки.

Пошкодженні плоди черемхи

Такі плоди («кишеньки») не несуть повноцінне насіння.

Плоди черемхи у розрізі

На поверхні уражених плодів утворюється брудно-сірий восковий наліт – сумчасте спороношення гриба (суцільний шар сумок із спорами у вигляді воскового нальоту).

Засихання плодів черемхи

Сумки подовжено-циліндричні, у верхівці заокруглені. Спори кулясті, розмножуються брунькуванням, дозрівають у другій половині літа. Грибниця зберігається у пагонах, тому ураження спостерігається упродовж декількох років, маючи хронічну форму. Пошкоджені плоди в їжу і для сівби не використовуються.

Заходи боротьби з деформацією плодів мають бути спрямовані на знищення зимуючої інфекції і попередження нових заражень. Це досягається обрізанням гілок, на яких спостерігалася деформація плодів, збором і знищенням уражених плодів, осіннім або ранньовесняним профілактичним обприскуванням дерев фунгіцидами. Найчастіше застосовують 3% розчин залізного купоросу.

МУМІФІКАЦІЯ ЖОЛУДІВ

Збудник: Stromatinia pseudotuberosa Rehm.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Helotiales

Жолуді заражаються грибницею під час контакту з ураженими жолудями чи спорами, які проникають через тріщини в шкірці.

На початковій стадії ураження на сім'ядолях з'являються жовті або оранжеві плями з бурими краями, поступово вони збільшуються, сім'ядолі буріють, набувають оливкового забарвлення і покриваються сірою грибницею, яка виходить через тріщини в шкірці назовні.

У кінцевій стадії сім'ядолі чорніють, перетворюються в пухку масу – склероціальну строму, яка складається із щільного сплетіння гіф гриба і залишків тканин жолудя (тобто муміфікуються). Муміфіковані жолуді набухають, шкірка розривається і відділяється від сім'ядолей. Жолуді втрачають схожість.

Восени наступного року на муміфікованих жолудях утворюються плодові тіла апотеції (блюдцеподібні), в яких формуються сумки із спорами.

Сумки циліндричні, такі, що містять по вісім спор, розташованих у верхній частині, сумкоспори яйцеподібні або овальні. Дозрівання і розсівання сумкоспор відбувається восени під час опадання жолудів.

Заходи боротьби: для профілактики хвороби необхідна правильна організація збору, транспортування і зберігання жолудів. Збір слід проводити в стислі терміни. Під час збору та перевезення жолудів не можна допускати їх механічного пошкодження. Перед закладанням на зимове зберігання жолуді рекомендується обсушити, щоб не допустити втрати ними понад 5 – 8 % вологи, і провести сухе протруєння ефективними фунгіцидами. Слід уникати перегріву і підмерзання жолудів. Зимове їх зберігання здійснюють тими способами, які найдоцільніші в конкретних умовах господарства і виключають можливість розвитку грибної інфекції та зниження посівних якостей жолудів. Під час зберігання рекомендується підтримувати температуру від 0 до 4 °С; нижча температура несприятлива для жолудів, а за більш високої можливий розвиток хвороби.

МУМІФІКАЦІЯ НАСІННЯ БЕРЕЗИ

Збудник: Sclerotinia betulae Woron.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Pezizales

На ураженому насінні (горішках) берези формуються чорні підковоподібні однобічні склероції. Уражене насіння втрачає схожість. Весною під час цвітіння берези сумкоспори уражують зав’язь. Міцелій розвивається в тканинах насіння.

Влітку між крилаткою і сім’янкою утворюються склероції у вигляді чорного підковоподібного обідка.

Склероції зимують, проростають весною, утворюючи червоно-жовті плодові тіла – апотеції у вигляді неглибокої чаші чи лійки.

На внутрішній стороні апотеціїв формується шар сумок. Насіння втрачає схожість.

Заходи боротьби: муміфіковане насіння легше здорового, тому відділяється відвіюванням.

ПЛІСНЯВІННЯ НАСІННЯ

Насіння усіх деревних і чагарникових порід під час порушення режиму зберігання уражається пліснявими грибами. Частіше всього пліснявінню піддається насіння листяних порід з високим вмістом води і поживних речовин (жолуді дуба, горіхи ліщини, горішки липи та ін.).

На насінні розвивається міцелій спочатку у вигляді невеликих скупчень різного забарвлення і консистенції. Потім він розростається, покриваючи насіння. На міцелію формується спороношення.

Пліснявіння насіння сосни

Пліснявіння насіння ялини

Під час тривалого розвитку на поверхні насіння плісняві гриби можуть поступово порушувати оболонку насіння, проникати всередину і викликати часткову чи повну втрату енергії проростання насіння. Цей процес пришвидшується за наявності механічного пошкодження насіння, через яке міцелій проникає всередину і викликає загнивання. Відбувається повна або часткова мацерація тканин. У цьому випадку насіння стає непридатним для сівби.

Отже, плісняві гриби знижують загальну схожість насіння, з ураженого насіння виростають недорозвинені сіянці. У тих випадках, коли цвіль проникає усередину, насінина гине. Низка паразитних грибів, навіть якщо вони на насінні і не розвиваються, можуть викликати небезпечні хвороби сіянців, зокрема, вилягання сіянців, плямистість листків і деякі інші.

Пліснявіння насіння є показником поганої організації їх збору і зберігання. Гриби – збудники плісняви належать до сапрофітних чи факультативних паразитів, тому здатні розвиватися лише на мертвих чи сильно ослаблених тканинах. Розвитку цієї хвороби сприяють всі фактори, які знижують стійкість насіння і викликають відмирання тканин: механічні та інші пошкодження, підмерзання, недостатня аерація, підвищена температура і вологість.

Під час нормального зберігання на поверхні насіння знаходяться спори різних грибів, але вони до весни не проростають.

Найпоширеніші наступні роди грибів, що викликають пліснявіння:

а) Penicillium, Aspergillus glaucus Hink – збудники зеленої плісняви. На поверхні ураженого насіння утворюються невеликі дерновинки спочатку світло-сірого, потім зеленувато-синього чи жовто-зеленого кольору – це сплетіння повітряних гіф міцелію і конідіальних спороношень. Грибниця проникає усередину насіння. Уражене насіння повністю втрачає схожість. Зеленою пліснявою особливо часто уражаються жолуді дуба під час неправильного зберігання.

б) Aspergillus – збудник чорної плісняви. Біля ураженого насіння виростають круглі або овальні дерновники чорного кольору, такі, які складаються з великої кількості конідієносців, що мають на верхівці чорні кулясті голівки. Види цього роду дуже поширені.

в) Botrytis cinerea Pers. – збудник сірої плісняви. На насінні утворюються густі темно-сірі нальоти, що складаються з гіф, конідієносців і конідій. За тривалого розвитку хвороби уражене насіння загниває і на ньому утворюються чорні щільні склероції. Хвороба інтенсивно розвивається за підвищеної вологості. Гриб розповсюджується конідіями, зимує у вигляді склероціїв. Збудник хвороби може призводити до загнивання паростків і сходів.

г) Alternaria – різні види цього роду викликають утворення нальотів оливково-бурого, майже чорного кольору, що є сплетінням гіф і конідіальних спороношень. Конідії різноманітної форми, з поперечними і поздовжніми перетинками, зібрані в ланцюжки. Для них характерний акропетальний тип утворення ланцюжків конідій, коли найстаріша конідія знаходиться на конідієносці, а наймолодша – на верхівці ланцюжка. Конідії багатоклітинні, зеленуваті, оливкові, бурі. Викликають вилягання сіянців.

д) Mucor mucedo (L.) Bret. і Rhisopus nigricans Ehrenb. викликають сіру плісняву. Ці гриби розвиваються в умовах підвищеної вологості. Вони характеризуються розвитком рясної сірої грибниці, на якій зростають чорні, круглі спорангії із спорангіоспорами. Дуже поширені види, вони значно впливають на схожість насіння.

е) Fusarium – збудники рожевої плісняви. На поверхні уражених тканин утворюються дрібні плями повітряного міцелію у вигляді нещільних рожевих подушечок. Конідієносці короткі, зібрані в пучки, конідії двох типів: макроконідії – серпоподібні, веретеноподібні, багатоклітинні; мікроконідії – дрібні, одноклітинні, овальні. Викликають вилягання сіянців. Ураження насіння супроводжується загниванням внутрішніх тканин і відмиранням зародка. Під час висівання ураженого фузаріозом насіння хвороба розповсюджується на сходи і викликає їх вилягання.

Заходи боротьби з пліснявінням плодів і насіння: заходи щодо профілактики зараження насіння грибами (правильна організація збору та перевезення насіння, дезінфекція тари і сховищ, хімічне протруєння насіння перед зимовим зберіганням), створення оптимального режиму зберігання насіння.

2.7. ХВОРОБИ СІЯНЦІВ ТА САДЖАНЦІВ У РОЗСАДНИКАХ

ВИЛЯГАННЯ, або ФУЗАРІОЗ СІЯНЦІВ

Збудник: гриби із родів Fusarium, Alternaria, Botrytis

Клас: Deuteromycetes

Порядок: Hyphomycetales

Збудник: гриб із роду Pythium

Клас: Oomycetes

Порядок: Peronosporales

Хвороба вражає насіння, проростки та сходи у віці до 3 – 4 тижнів. Уражаються як листяні, так і хвойні породи. Випадання хвойних сходів від вилягання досягає нерідко 30 – 45 %, а в окремих випадках 85 – 100 %. Особливо значне випадання від хвороби відзначається під час вирощування сіянців під поліетиленовим покриттям, в умовах високої відносної вологості повітря і підвищеної температури.

Головною причиною, що викликає вилягання, є різні гриби, що мешкають у ґрунті на рослинних залишках або на поверхні висіяного насіння. У ґрунті збудники вилягання, зокрема фузаріуми, довгий час можуть існувати на рослинних залишках. Крім того, у фузаріумів утворюються хламідоспори, які тривалий час зберігаються в ґрунті і мають високу стійкість до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища і пестицидів.

Вилягання можуть викликати також пошкодження кореневої шийки комахами, нестача вологи і поживних речовин у ґрунті, опік кореневої шийки в результаті перегріву верхніх шарів ґрунту та інші причини.

Хвороба виявляється на насінні, проростках, сходах, корінцях і характеризується такими ознаками:

а) загнивання насіння і проростків у ґрунті;

б) вилягання сходів у віці 1 – 3 тижнів і молодих сіянців (1 – 2 місяців). У хвойних порід поблизу кореневої шийки, а в листяних – у районі підсім’ядольного коліна сходів утворюється перетяжка, тканина відмирає, корінець загниває, а сіянець лягає на землю і поступово засихає.

Нерідко у вологу погоду в місцях перетяжок утворюється міцелій збудників.

Під час висмикування ураженого сіянця з ґрунту залишається лише осьовий циліндрик загниваючого корінця.

в) загнивання корінців і верхівок сходів. Під час ураження сходів старше 4-тижневого віку, коли починають дерев’яніти стовбури, перетяжка у кореневої шийки не утворюється, і в цьому випадку рослини засихають стоячи. Один з типів проявів хвороби – в’янення верхівок сходів, що відбувається внаслідок закупорки судин гіфами збудників.

Пошкоджені сходи втрачають тургор і падають, але коренева система при цьому не загниває.

Хвороба розповсюджується за допомогою конідій, занесених в ґрунт з насінням, і міцелієм.

Коротка морфологічна характеристика родів, види яких є основними збудниками вилягання.

Гриби роду Fusarium у сиру теплу погоду або у вологій камері на уражених сіянцях біля кореневої шийки утворюють яскраво-рожеву пухнасту грибницю, на якій утворюються макроконідії, мікроконідії і хламідоспори.

Гриби роду Alternaria утворюють міцелій темного або оливково-бурого кольору.

Гриби роду Botrytis утворюють у місцях ураження рясні сірі скупчення міцелію.

Гриби роду Pythium мають сильно розгалужену грибницю, яка утворює білий, тонкий, павутинний наліт.

Заходи боротьби: для захисту сходів і сіянців від інфекційного вилягання проводять комплекс агротехнічних заходів, а також застосовують хімічні та біологічні заходи боротьби зі збудниками хвороби. Комплекс агротехнічних заходів спрямований на суворе дотримання правил вирощування посадкового матеріалу хвойних та листяних порід і включає:

1) підбір під розсадники рівних ділянок з легкими за механічним складом ґрунтами;

2) відмова від посівів хвойних порід на площах, які вийшли з-під сільськогосподарського користування;

3) дренаж на сирих ґрунтах;

4) чергування на одній площі посівів хвойних і листяних порід;

5) посів насіння хвойних порід тільки після чорного пару;

6) фітопатологічний аналіз насіння перед висіванням;

7) дотримання оптимальних термінів посіву за визначеної густоти і глибини загортання насіння;

8) використання для посіву доброякісного насіння з високою схожістю;

9) правильний і своєчасний догляд за посівами після появи сходів.

Для підвищення енергії проростання і прискорення появи сходів у ранні терміни рекомендується обробляти насіння водними розчинами сірчанокислих солей цинку, марганцю, міді, кобальту або їх сумішшю. Насіння замочують у відповідному розчині на 18 – 20 год безпосередньо перед висіванням.

Хімічні заходи захисту сходів і сіянців від вилягання включають передпосівне протруювання насіння, ґрунту, придушення осередків хвороби фунгіцидами для запобігання її поширення.

Для запобігання вилягання сходів і сіянців у розсадниках можливе застосування біологічних методів боротьби зі збудниками хвороб. Рекомендується для захисту сходів від фузаріозного вилягання попередній посів накопичувачів бактерій у ґрунті – конюшини, люпину та інших бобових рослин, які знищують представників роду Fusarium. Культуру цих трав слід вирощувати упродовж 2 – 3 років.

З біологічних препаратів під час боротьби з інфекційним поляганням сходів і сіянців хороші результати дають трихотецин, фітобактеріоміцін, фітофлавін. Слід замочувати насіння перед посівом у 0,005 % розчинах цих антибіотиків на 24 год або обпудрювати із розрахунку 6 г / кг насіння.

ГНИЛЬ КОРЕНІВ СІЯНЦІВ

Збудник: Rosellinia quercina Hart.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Sphaeriales

Уражаються найчастіше сіянці дуба, значно рідше інші листяні та хвойні породи. Найчастіше вражаються дубки віком до 9 років. Для хвороби характерно в'янення, побуріння сіянців і поступове засихання, починаючи з верхнього листя. Причиною засихання є загнивання кореневої системи.

На уражених коренях розвивається білувата грибниця, а під корою – світло-бурі, тонкі розгалужені ризоктонії. Зараження рослин відбувається міцелієм, ризоктоніями, аскоспорами.

У місцях з’єднання бічних корінців з головним коренем розвиваються чорні склероції. Після перезимівлі склероції проростають, особливо активно у вологу погоду, і утворюють сірувато-білий міцелій чи ризоктонії, якими поширюється в ґрунті або на його поверхні і уражає здорові сіянці.

Зараження рослин можливо також аскоспорами, які утворюються в перитеціях. Перитеції дрібні, округлі, темно-бурі.

Вони зазвичай з'являються біля кореневої шийки засохлих дубків, часто невеликими групами.

Розвитку хвороби сприяє тепла волога погода; в суху погоду вона може призупинитися.

Заходи боротьби: ретельний збір і знищення хворих сіянців у розсадниках; пристрій ізолюючих канавок навколо уражених ділянок; протруювання ґрунту в уражених розсадниках тими ж препаратами, що і в разі вилягання сіянців.

УДУШЕННЯ СІЯНЦІВ

Збудник: Thelephora terrestris Ehr.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Sphaeriales

Хвороба характеризується поступовим засиханням і відмиранням саджанців внаслідок механічних пошкоджень, що перешкоджають фізіологічним процесам (диханню, асиміляції) і росту зовнішніх частин рослини. Найчастіше від гриба страждають сіянці і самосів сосни на піщаних ґрунтах.

На початку захворювання на стовбурах сіянців біля кореневої шийки з'являється бурий міцеліальний наліт, який є зачатком плодових тіл гриба. Пізніше розвиваються зрілі плодові тіла, які обволікають стовбури і викликають поступове засихання сіянців.

Гриб на порослі

Гриб на порубочних залишках

Заходи боротьби: механічне видалення і спалювання сіянців із плодовими тілами, часте розпушування ґрунту.

ВИПРІВАННЯ СІЯНЦІВ

Збудник: Sclerotinia graminearum Elen.

Клас: Ascomycetes

Збудник: Typhula graminearum Gul.

Клас: Basidiomycetes

Уражаються сіянці хвойних (особливо сосни) і листяних порід.

Перші ознаки хвороби виявляються відразу після сходу снігу. Сіянці вкриті білуватою павутинною грибницею, яка пізніше опадає. Уражена хвоя сіруватого або бурого кольору і легко відділяється від стовбура.

Незабаром після сходження снігу поблизу бруньки або на стовбурі, а іноді всередині стовбура утворюються склероції. Вони мають вигляд утворень неправильної форми спочатку білого, пізніше чорного кольору. На початок червня склероції опадають, а восени, в кінці вересня, вони проростають в апотеції. Апотеції збудника великі на ніжці. Аскоспори, що розвиваються в апотеціях, розлітаються і уражають здорові сіянці.

Під час випрівання відбувається часткове або повне відмирання верхівок сіянців. Під час часткового відмирання верхівок спостерігається багатовершинність.

Розвиток хвороби відбувається в зимовий період під сніговим покривом. Для ураження сіянців і розвитку хвороби необхідні певні умови температури і вологості. Склероції проростають за підвищеної вологості і температури повітря близько 12 °С. Дозрівання, розліт спор і зараження сіянців найактивніше відбувається під час великої кількості опадів і помірної температури. Розвитку хвороби в зимовий період сприяє тепла зима з високим сніговим покровом і затяжна весна з повільним таненням снігу.

Хвороба не має масового поширення, але в роки, найсприятливіші для розвитку збудника, може заподіяти значної шкоди. Уражені сіянці хоча і рідко гинуть, але стають багатовершинними, відстають у рості і є непридатними для посадки.

Обидва гриба можуть переходити на сіянці деревних порід з різних трав’янистих рослин, тому масове поширення хвороби зазвичай спостерігається в розсадниках, серед посівів, які забур’янені.

Заходи боротьби: під час закладання розсадників проводять зяблеву оранку плугом з передплужником на глибину не менше 10 см для заробки в ґрунт склероціїв, які там розкладаються. Рекомендується відведення надлишку паводкових і дощових вод; ретельне вирівнювання посівної площі; систематичне прополювання посівів і знищення бур'янів; збір і спалювання уражених сіянців до опадання склероціїв. Під час розтягнутого танення снігу по його поверхні розкидають торф'яну крихту або золу для прискорення сніготанення. Щоб запобігти хворобі рекомендується проводити посіви сосни на одній і тій ж ділянці з перервою в два роки.

2.8. ХВОРОБИ ЛИСТЯ ТА ХВОЇ

БОРОШНИСТА РОСА ДУБА

Збудник: Microsphaera alphitoides Griff. et Maubl.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Erysiphales

Борошниста роса дуба – одна з найпоширеніш і шкідливих хвороб листків. Характерною ознакою хвороби є поява на листі плям білого кольору – це пухкі скупчення павутинного міцелію гриба. Поступово міцелій розростається, ущільнюється і набуває характеру борошнистого нальоту внаслідок утворення багаточисленних конідій.

За первинного зараження (сумкоспорами або міцелієм, зимуючих у бруньках) з'являється павутиновий екзоміцелій, пізніше він розростається і на початок літа покриває весь листок, а інколи і молоді пагони.

У тканину листка проникають специфічні гіфи, які називаються гаусторіями. На поверхні грибниці утворюється велика кількість конідієносців і конідій. Конідії, які достигають, упродовж всього літа уражають нові листки.

У кінці літа на поверхні уражених листків утворюються сумчаста стадія гриба плодові тіла – клейстотеції бурого, майже чорного кольору.

Характерною ознакою клейстотеціїв є наявність тричі дихотомічно розгалужених безбарвних придатків. У клейстотеціях утворюються булавоподібні сумки (6 – 20 шт.), а в сумках по вісім спор. Зимують клейстотеції на опалому листі.

Зараження листя дуба відбувається за допомогою конідій або аскоспор. Грибниця поширюється по верхній і нижній сторонах листка, а також по молодих паростках. На поверхні ураженого органу гіфи гриба утворюють лопатеві розростання – апресорії, з яких виростають тонкі нитки грибниці, що пронизують кутикулу і вростають у клітини епідермісу листка чи пагона. У клітинах уражених органів гриб формує на кінцях гіф гаусторії, за допомогою яких збудник хвороби отримує для своєї життєдіяльності органічні речовини рослини-господаря.

Ураження борошнистою росою викликає порушення фізіологічних функцій листя (фотосинтезу, дихання, транспірації). В уражених борошнистою росою листі дуба руйнується хлорофіл, знижується енергія фотосинтезу, зменшується вміст води, порушуються процеси обміну речовин, що поступово призводить до засихання і опадання листя. Передчасне опадання листя призводить до того, що пагони не встигають здерев’яніти і відмирають під час перезимівлі. Уражені борошнистою росою пагони відмирають вже після ранніх осінніх заморозків. Внаслідок засихання верхівкових бруньок або верхівкового пагону сіянці і молоді дубі стають багатовершинними, набувають кущоподібної форми.

Значний вплив на розвиток хвороби мають погодні умови: дуб уражається сильніше в жарке, помірно вологе літо. У змішаних насадженнях дуб уражається борошнистою росою менше.

Заходи боротьби: під час закладання розсадника слід вибирати рівні ділянки, віддалені від дубових деревостанів. Рекомендується вирубувати всю поросль дуба на відстані не менше 100 м навколо розсадників і створювати захисну смугу з деревних порід, стійких до борошнистої роси. Для підвищення стійкості молодих дубків до хвороби необхідно обмежувати азотисті добрива і вносити фосфорно-калійні, оскільки вони прискорюють формування листя і здерев’яніння пагонів. Рекомендується також збір і знищення опалого ураженого листя дуба.

У молодняках дуба необхідно своєчасно і якісно проводити боротьбу з листогризучими шкідниками, обмежувати або взагалі забороняти випас худоби.

Застосовуються обприскування молодняків дуба різними фунгіцидами. Як профілактика хвороби рекомендується обприскування дуба препаратами сірки. Для обприскування використовують колоїдну сірку (0,5 %), сірко-вапняний відвар (1 %), сірчано-вапняну суміш (1,5 %). За відсутності сірчаних препаратів для обприскування можна застосовувати також соду з милом (0,3 % + 0,5 % або 0,5 % + 1,0 %), мило господарське (3 %) і мило рідке (5 % ). Кратність обробок дуба залежить від інтенсивності розвитку хвороби і погодних умов. Найчастіше проводять дві або три обробки за літо з інтервалом 2 – 3 тижні.

БОРОШНИСТА РОСА КЛЕНА

Збудник: Uncinula аceris Sacc.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Erysiphales

На ураженому листі влітку з'являються білі нальоти грибниці, які на початок осені інколи покривають весь листок.

Влітку гриб поширюється за допомогою конідій. Восени утворюються бурі кулясті або плескато-кулясті клейстотеції.

Заходи боротьби: під час закладання розсадника слід вибирати рівні ділянки, віддалені від кленових деревостанів. Рекомендується вирубувати всю поросль клена на відстані не менше 100 м навколо розсадників і створювати захисну смугу з деревних порід, стійких до борошнистої роси. Для підвищення стійкості молодих кленків до хвороби необхідно обмежувати азотисті добрива і вносити фосфорно-калійні, оскільки вони прискорюють формування листя і здерев’яніння пагонів. Рекомендується також збір і знищення опалого ураженого листя клена.

У молодняках клена необхідно своєчасно і якісно проводити боротьбу з листогризучими шкідниками, обмежувати або взагалі забороняти випас худоби.

Застосовуються обприскування молодняків клена різними фунгіцидами. Як профілактика хвороби рекомендується обприскування препаратами сірки. Для обприскування використовують колоїдну сірку (0,5 %), сірко-вапняний відвар (1 %), сірчано-вапняну суміш (1,5 %). За відсутності сірчаних препаратів для обприскування можна застосовувати також соду з милом (0,3 % + 0,5 % або 0,5 % + 1,0 %), мило господарське (3 %) і мило рідке (5 % ). Кратність обробок залежить від інтенсивності розвитку хвороби і погодних умов. Найчастіше проводять дві або три обробки за літо з інтервалом 2 – 3 тижні.

ЗВИЧАЙНЕ "ШЮТТЕ" СОСНИ

Збудник: Lophodermium pinastri Chev.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Phacidiales

Гриб вражає здорову хвою сосни звичайної, проте інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на хвоїнках ослаблених дерев.

Хвороба особливо небезпечна для молодих сосен до 5 років, оскільки

уражені деревця дуже часто гинуть внаслідок повного відмирання хвої і пошкодження верхівкових пагонів. У дорослих дерев хворобою уражається передусім хвоя на нижніх гілках, що не завдає відчутної шкоди рослині.

Джерелами інфекції є уражені рослини в розсадниках, культурах, самосів і підріст. Хворіють здорові і ослаблені рослини. Дозрівання, розсіювання аскоспор і ураження хвої відбуваються в період з кінця другої декади липня і до кінця вересня-початку жовтня. Інтенсивність цих процесів залежить від кількості опадів, яка випала в червні-серпні, і температури повітря в липні-серпні. Однак вирішальним фактором в розвитку хвороби є вологість.

Основними симптомами хвороби є побуріння, засихання і опадання хвої в сіянців, рослин (до 10 років) сосни. Уражені молоді сосонки дуже часто гинуть.

На уражених хвоїнках спочатку з'являються окремі коричневі плямочки, оточені жовтою облямівкою.

Потім хвоя стає жовтою або бурою, а під епідермісом утворюються пікніди у вигляді чорних крапок, розташованих лінійними рядами. Пікніди заповнені масою з одноклітинними, безбарвними, циліндричними конідіями.

Упрдовж літа на опалих хвоїнках у місцях колишніх пікнід або в інших місцях утворюються апотеції, що мають вигляд чорних, овальних подушечок і розкриваються під час дозрівання поздовжньою щілиною. У апотеціях знаходиться значна кількість безбарвних, булавоподібних сумок. Кожна сумка містить вісім ниткоподібних, безбарвних сумкоспор. Між сумками розташовується ниткоподібна парафіза з потовщеними і злегка зігнутими кінцями. Характерною ознакою хвороби є також утворення на хвоїнках чорних поперечних ліній. Апотеції дозрівають вкінці червня. Після цього відбувається звільнення сумок із спорами і зараження хвої. Цей процес триває до серпня, а інколи і довше.

На швидкість і характер розвитку шютте звичайного значний вплив мають фактори довкілля.

Заходи боротьби: одним з важливих профілактичних заходів є правильний вибір місця під розсадники. Вони мають закладатися не ближче 200 м від соснових насаджень, які можуть бути джерелом інфекції. Рекомендується видаляти всі дерева сосни в радіусі 250 – 300 м від розсадника. На території розплідника не має бути знижень, де може застоюватися вода; неприпустимі важкі глинисті і суглинні ґрунти. Хворі сіянці і хвою слід регулярно збирати і спалювати. Для зниження запасу інфекції в розсадниках рекомендується впроваджувати сівозміни, які передбачають чергування посівів сосни та інших культур. Для попередження хвороби рекомендується профілактичне обприскування посівів і культур до трирічного віку водними суспензіями хімічних препаратів (Беноміл, Дерозал, колоїдна сірка, Фундазол). Для кращого прилипання до хвої в фунгіциди можна додавати прилипач.

Обприскування рекомендується проводити двічі – на початку і всередині літа, переважно в суху погоду і в вечірній час. Перше обприскування проводять під час масового розльоту спор гриба. Його можна поєднувати з підживленням посівів мінеральними добривами. Основну обробку посівів і культур проводять у другій половині літа в 3 – 4 прийоми з інтервалом у 2 – 3 тижні.

ІРЖА БЕРЕЗИ

Збудник: Melampsoridium betulinum Kleb.

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Uredinales

Хвороба широко поширена в ареалі берези.

Гриб вражає листки в уредо- і телейтостадії. Джерело інфекції – ецидіоспори, що розвиваються на хвої модрини, а також уредоспори, що перезимували.

На початку літа на ураженому листі з'являються дрібні жовто-бурі плями, які з часом зливаються. На нижній стороні листка в тих же місцях утворюються оранжеві пустули уредоспор, що майже повністю покривають листок.

До осені на нижній стороні листків під епідермісом утворюються телейтоспори, вони спочатку оранжеві, потім бурі. Телейтоспори зимують на опалому листі, а навесні проростають базидії з базидіоспорами, що заражають проміжного господаря – хвою модрини. Дуже поширений вид, шкідливий у розсадниках.

У деяких випадках гриб може зимувати на опалому листі в уредостадіі при цьому уредоспори навесні знову уражають березу. Розвитком гриба за неповним циклом пояснюється ураження берези в тих місцях, де поблизу немає модрини.

У роки, сприятливі для розвитку збудника, іржа може завдавати великої шкоди посівам модрини і берези. Уражені сіянці завчасно втрачають асиміляційний апарат, послаблюються, а іноді засихають.

Заходи боротьби: не рекомендується одночасне вирощування в посівному відділенні розсадника модрини і берези. Для профілактики захворювання рекомендується обприскування посівів модрини і берези 0,5 – 1,0 % бордоською рідиною, 1,0 % суспензією хлорокису міді. Перше обприскування посівів модрини проводять у травні, два-три наступні – з інтервалом 12 – 14 днів. Перше обприскування берези проводять за появи на листках уредопустул, наступні – через 12 – 14 днів.

ІРЖА ТОПОЛІ

Збудник: Melampsora populina Kleb.

Клас: Basidiomycetes

Порядок: Uredinales

Даний збудник є дводомним, тобто має проміжного господаря. Проміжними господарями є дикий часник і хвоя модрини, сосни. Уредо- і телейтостадія розвивається на листі тополі, ецидіостадія – на проміжних господарях (дикий часник, модрина, сосна).

Іржа тополі – досить поширена хвороба, що вражає більшість видів тополь. Весняна стадія утворюється на листі дикого часнику чи хвої модрини. На листі тополі гриб паразитує в уредо- і телейтостадіях. Після зараження ецидіоспорами грибниця розвивається усередині листка, в липні на нижній стороні листків утворюються жовті або оранжево-жовті уредопустули з уредоспорами. Упродлвж літа уредоспори утворюються кілька разів. Уредоспори упродовж літа здійснюють масове ураження листя тополі.

У кінці літа – на початку осені на верхній стороні ураженого листя, під епідермісом, з'являється телейтоспороношення, в результаті якого утворюються темно-коричневі, майже чорні нерівної форми плями і воскоподібні коростинки, які часто покривають майже всю пластинку. Телейтоспори зимують на опалому листі. Весною вони проростають, утворюючи базидіоспори, якими заражається проміжний господар.

Уражене іржею листя чорніє, скручується і передчасно обпадає.

Крони дерев стають ажурними. У розсадниках, молодих культурах і міських посадках у хворих рослин затримується здерев’яніння молодих пагонів, вони нерідко пошкоджуються ранніми заморозками. Ослаблені дерева, як правило, уражаються цитоспорозом, який значно прискорює процес ослаблення і нерідко призводить до загибелі тополі.

Розвитку іржі сприяє висока вологість і наявність проміжних рослин-господарів.

Заходи боротьби: не рекомендується одночасне вирощування в посівному відділенні розсадника модрини, сосни. Проводити агротехнічні заходи боротьби із диким часником. Для профілактики захворювання рекомендується обприскування посівів тополі 0,5 – 1,0 % бордоською рідиною, 1,0 % суспензією хлорокису міді. Перше обприскування посівів модрини, сосни проводять в травні, два-три наступні – з інтервалом 12 – 14 днів. Перше обприскування тополі проводять за появи на листках уредопустул, наступні – через 12 – 14 днів.

ЧОРНА ПЛЯМИСТІСТЬ ЛИСТЯ КЛЕНА

Збудник: Rhytisma acerinum Pers.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Phacidiales

Хвороба широко розповсюджена, але особливо шкідлива для сіянців у розсадниках і молодих культур.

Зараження збудником відбувається сумкоспорами на початку літа. На верхній стороні листя в липні – серпні з’являються світло-жовті плями.

Незабаром на них виникають дрібні чорні цятки, які згодом зливаються, утворюючи чорні блискучі злегка випуклі строми.

Строми оточені зеленувато-жовтим обідком.

У стромах утворюються конідії, які слугують для подальшого поширення хвороби у літній період. Восени на опалому листі (у цих же стромах) закладаються плодові тіла – апотеції, в них – витягнуті, булавоподібні сумки. Сумкоспори достигають у травні – червні наступного року.

Сильне ураження листя сприяє підмерзанню, призводить до порушення фізіологічних процесів (фотосинтезу, дихання). Листя передчасно (інколи на 1,5 – 2 місяці) опадають, рослини послаблюються, за несприятливих умов гинуть.

Заходи боротьби: 1) відстань між посівами листяних порід і насадженнями цих же порід має становити не менше 100 м; 2) дотримання агротехніки вирощування садивного матеріалу; 3) збір і спалювання опалого листя; 4) перша захисна обробка проводиться або до появи ознак захворювання під час розпускання листя (використання біопрепаратів), або під час появи перших поодиноких плям (використання системних фунгіцидів). Інтервал між обробками біопрепаратами становить два тижні, системними фунгіцидами – 25 – 30 днів.

БУРА ПЛЯМИСТІСТЬ ЛИСТКІВ ДУБА

Збудник: Gloeosporium quercinum Westend.

Клас: Deuteromycetes

Порядок: Melanconiales

На початку літа на ураженому листі з'являються бурі і буро-зелені плями неправильної форми. Вони часто зливаються, охоплюючи значну частину листка.

Восени на плямах формуються ложа конідіального спороношення у вигляді

жовтих або бурих крапок, зазвичай добре помітні. На початку вони знаходяться під епідермісом, потім виходять на поверхню. У ложах розвиваються конідієносці з конідіями двох типів: макроконідії – овальної форми, інколи булавоподібні і мікроконідії – овальні або клиновоподібні. Гриб інколи може переходити і на пагони.

ЧОРНО-БУРА ПЛЯМИСТІСТЬ ЛИСТЯ ЛИПИ

Збудник: Cercospora microsora Sacc.

Клас: Ascomycetes

Порядок: Pleosporales

Широко поширене захворювання в розплідниках і міських насадженнях.

На листі на початку липня з'являються численні чорно-бурі плями, неправильної або округлої форми, зі світлим сіруватим центром.

На нижній стороні листка утворюються у вигляді ледь помітних темних цяток оливкові пучки конідієносців. Конідії блідо-оливкові, веретеноподібні або паличкоподібні, злегка зігнуті.

Конідії служать для поширення хвороби в літній період. На опалому листі навесні формується телеоморфи гриба. Дозрілі в Перітеціі сумкоспори здійснюють первинне зараження листя.

За сильного розвитку хвороби спостерігається масове всихання й опадання листя.

Попередня тема

На початок