ШКІДНИКИ ТА ХВОРОБИ ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН

Електронний атлас

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Глосарій

Список використаних джерел

Укладачі

ШКІДНИКИ РОСЛИН

1.1. БАГАТОЇДНІ ШКІДНИКИ

1.2. ЛИСТОГРИЗУЧІ ШКІДНИКИ

1.3. ХВОЄГРИЗУЧІ ШКІДНИКИ

1.4. ШКІДНИКИ ГАЗОННИХ ТРАВ

1.5. ШКІДНИКИ КВІТКОВИХ РОСЛИН

1.6. ШКІДНИКИ СТОВБУРІВ, ГІЛОК, ПЛОДІВ ТА НАСІННЯ

1.1. БАГАТОЇДНІ ШКІДНИКИ

КАПУСТЯНКА ЗВИЧАЙНА

Латинська назва: Gryllotalpa gryllotalpa

Ряд: Прямокрилі

Родина: Капустянкові

Поширена в усіх зонах на добре зволожених, зокрема зрошуваних землях. Поліфаг. Пошкоджує: злаки, бобові, багаторічні трави, буряки, овочеві культури, соняшник, суниці; у розсадниках і молодих садах – яблуню, грушу, сливу, вишню, черешню, абрикос, персик; дуб, бук, тополю, вербу, сосну, ялину та багато інших рослин.

Природними місцями помешкання є зволожені й багаті на гумус або перегній біотопи, заплавини річок, берегові ділянки озер, місця з високим заляганням ґрунтових вод, зрошувані або добре удобрені поля. Часто заселяє городні ділянки.

Біологія: зимують дорослі комахи та личинки в ґрунті. Навесні вовчок з'являється на поверхні ґрунту і після спарювання у травні-червні влаштовує в ґрунті на глибині 10 – 20 см гніздо, в яке відкладає 300 – 600 яєць. Відроджені личинки спочатку живуть разом, а згодом розповзаються. Дорослі комахи і личинки риють ходи в ґрунті поблизу його поверхні пошкоджуючи корені сходів та молодих сіянців. Ходи добре помітні – у вигляді розпушених, дещо виступаючих смужок поверхні ґрунту. Розвиток личинок триває 13 – 14 місяців, тобто генерація 2-річна (є випадки 1- і 3-річної).

Яйцекладка	Імаго	Імаго

Шкодочинність: шкодять імаго і личинки. Тип – підгризання коренів.

Заходи захисту: у парниках для знищення капустянки застосовують принади з розварених зерен кукурудзи,

пшениці та ячменю, змішаного з олією (1 % ваги принади). Отруєне зерно з розрахунку 20 кг/га вносять рано навесні в ґрунт за 2 – 3 дні до висіву насіння в розсаднику.

Розпушування ґрунту до 20 см в розсаднику для знищення гнізд із відкладеними яйцями (травень – червень).

Також капустянку виловлюють за допомогою ловильних ям. Ловильні ями завглибшки 60 – 80 см закладають восени гноєм (бажано кінським), куди на зимівлю збираються комахи.

У холодну пору гній викидають із ям і розподіляють по ґрунту тонким шаром. За низьких температур капустянки гинуть.

Віднаджують капустянку розставлені на ділянках на відстані 1,5 м зелені вільхові гілки, які час від часу замінюють на свіжі. Запах висіяних між овочами чорнобривців віднаджує капустянку.

КОВАЛИК ПОСІВНИЙ

Латинська назва: Agriotes sputator

Ряд: Твердокрилі

Родина: Ковалки

Поширений в Україні повсюди. Належить до шкідників коренів рослин у розсадниках та культур, які не зімкнулися.

Біологія: зимують жуки та личинки в ґрунті. Літ жуків – з квітня по серпень. У цей час відбувається додаткове живлення на листках і хвої деревних порід, вигризаючи в їх тканинах невеликі площі. Самки відкладають яйця біля кореневої шийки рослин. Личинки з моменту відродження розвиваються у ґрунті від 3 до 5 років, після чого заляльковуються. У пошуку сприятливих умов личинки здатні пересуватися в ґрунті у вертикальному та горизонтальному напрямах. Генерація 4 або 3-річна.

Личинки ковалика	Імаго ковалика посівного

Шкодочинність: шкодять личинки. Шкодять кореням молодих рослин в розсадниках і полезахисних смугах, у полях та городах. Виїдаючи м’які тканини із коренів рослин, виїдають жолуді, пошкоджують насіння. Шкода посилюється у період засух та на сухих ґрунтах.

Заходи захисту: міжрядні обробітки ґрунту, вапнування грунтів (агротехнічні); біологічний – феромонні пастки; хімічний – передпосівна обробка насіння та обробка кореневої системи інсектицидами.

КРАВЧИК

Латинська назва: Lethrus apterus

Ряд: Твердокрилі

Родина: Пластинчастовусі

Поширений у південній частині Полісся, Лісостепу та північному степу України. Під час заготівлі корму для потомства жуки пошкоджують багато культурних і деревних рослин (у розсадниках), в яких повністю знищують сходи, окремі пагони, бруньки або листя.

Біологія: поселяється на узбіччях доріг, на необроблених ділянках з ущільненим ґрунтом, степових схилах, залізничних насипах, у ярах, сухих балках. Зимують жуки в ґрунті в яйцевих камерах. Навесні, зазвичай з другої декади березня до першої п’ятиденки липня, з’являються на поверхні ґрунту. Після цього жуки влаштовують тимчасові похилі нори, які проникають у ґрунт під кутом 25 – 30° на глибину 15 – 18 см, в яких вони живуть, ховаються вночі та при небезпеці. Активні в теплі сонячні дні. Після спарювання самець і самка влаштовують загальну нірку завдовжки до 70 см. Потім самка робить камеру завдовжки 30 см, у стінку якої відкладає яйце і загортає його ґрунтом. Одна самка відкладає 8 – 11, максимум 20 яєць. Личинка, що вийшла, живиться кормом, який заготували в камері батьки, живе три тижні, тричі линяє і після останнього линяння перетворюється на лялечку, з якої через 12 – 14 діб виходить жук, який залишається на зимівлю в камері й виходить з неї лише навесні. За рік 1 покоління.

Імаго кравчика	Норка кравчика	Пошкодження (скушування)

Шкодочинність: шкодять імаго. Тип – скушування верхівок.

Личинки кравця уражуються зеленою мускардиною, бактеріозом, їх знищують личинки ктирів, карапузики, шкіроїди. Дорослих знищують шпаки.

Заходи захисту: розорювання всіх ділянок, які не використовуються в розсаднику; обкопування ловильними канавками полів, які межують з резерваціями кравця; обробка інсектицидами крайових смуг поля.

ОЗИМА СОВКА

Латинська назва: Scotia segetum

Ряд: Лускокрилі

Родина: Совки

Поширена в Україні повсюдно. Гусениці багатоїдні й живляться рослинами з багатьох ботанічних родин.

Біологія: зимують гусениці шостого віку на глибині 10 – 25 см. Витримують зниження температури до мінус 11 °С. Успіх перезимівлі залежить від розвитку жирового тіла. Гусениці молодших віків гинуть за температури нижче мінус 5 °С. З настанням підвищених весняних температур гусениці піднімаються у верхні шари ґрунту і на глибині 5 – 6 см заляльковуються в овальних земляних камерах. Літ метеликів починається у третій декаді травня. Початок льоту та його тривалість визначаються метеорологічними умовами року. Метелики активні в присмерки та вночі, удень ховаються під листям бур’янів та в інших укриттях.

Для їх розвитку потрібне додаткове живлення нектаром на квітучій рослинності. Яйця відкладають по одному або невеликими групами на нижньому боці листків і черешків бур’янів, на сухі рослинні рештки або на легкий, добре оброблений ґрунт з рідкою рослинністю. У середньому одна самка відкладає від 470 до 2200 яєць, що залежить від умов живлення гусениць і метеликів. У зоні бурякосіяння метелики першого покоління відкладають яйця на буряки, кукурудзу, просо та овочеві культури, другого покоління – на підготовлені для посівів озимих поля з непаровими попередниками.

Гусениці першого покоління з’являються наприкінці травня – на початку червня. Залежно від температури повітря вони розвиваються 20 – 60 діб. Закінчивши живлення, гусениці в ґрунті на глибині 1 – 6 см перетворюються на пронімфу, а через 2 – 10 діб – на лялечку. Через 11 – 14 діб вилітають метелики другого покоління, літ яких триває близько двох місяців; яйця відкладають зазвичай у серпні, а наприкінці місяця з’являються гусениці. Озима совка розвивається у двох поколіннях.

Scotina-segetum гусениця	Гусениця-озима совка	Імаго

Шкодочинність: шкодять гусениці. Шкодочинність озимої совки досить значна. Гусениці першого покоління шкодять буряк, овочі та бобові культури. Одна гусениця першого покоління за ніч може знищити 10 – 15 рослин цукрового буряку. Гусениці другого покоління найбільше пошкоджують озимі культури. Гусениці озимої совки можуть живитися не менше ніж на 140 видах рослин із 36 родин.

Пошкодження (скушування)

Розмноження озимої совки значною мірою обмежують паразити, хижаки, хвороби. В яйцях, гусеницях і лялечках шкідника розвивається понад 120 видів ентомофагів, найбільше значення з яких мають іхневмоніди й трихограміди, а також вірусні хвороби.

З птахів найенергійнішими винищувачами гусениць озимої совки є шпаки, граки і галки.

Заходи захисту: глибока зяблева оранка та розпушування ґрунту на парових ділянках і в міжряддях під час заляльковування гусениць (початок травня). Знищення бур'янів.

З біологічних заходів – застосування дворазового випуску трихограми із розрахунку 50 тис. особин/га; використання вірусного препарату Вірін ОС; з хімічних – за помітного пошкодження сіянців гусеницями підгризаючих совок в червні та в серпні місяці, обприскування сіянців дозволеними препаратами.

САРАНА ПЕРЕЛІТНА, або АЗІАТСЬКА

Латинська назва: Locusta migratoria

Ряд: Прямокрилі

Родина: Саранові

Поліфаг, пошкоджує усі польові, городні, овочеві, баштанні, садові та лісові культури. Шкодить травам на сінокосах і пасовищах, у хащах очерету.

Біологія: личинка імагоподібна, має п’ять віків. З другого віку в личинки розвиваються зачатки крил, їхні розміри характерні для кожного віку. З кожним линянням збільшується число члеників вусиків (з 13 у першого віку до 26 в останнього).

Зимують яйця у кубушках (яйцева торбинка) в ґрунті, на стерні ярих хлібів, перелогах. Чисельність їх зазвичай збільшується в посушливі роки з низькими паводками. Весною із яєць виходять личинки, які живляться листям рослин. Личинки в процесі розвитку проходять 5 віків, 4 рази линяють і перетворюються в імаго упродовж одного місяця. Личинки, не здатні літати, рухаються по землі, збираються у великі табуни (куліги) і з’їдають все на своєму шляху. Після останньої линьки у личинок відростають повноцінні крила. В кулігах поведінка окремих особин підпорядковується загальним правилам. Вони здійснюють спільні міграції, личинки роблять спільні переходи, а дорослі комахи – перельоти. Вони можуть активно перелітати на відстань кількох кілометрів. Часто потоками повітря куліги переносяться на досить значну відстань. Упродовж року шкідник дає одне покоління.

	Імаго	Пошкодження

Шкодочинність: шкодять імаго і личинки. Тип – грубе об’їдання листя всіх рослин.

Заходи захисту: осушення заплав річок і озер; обприскування куліг саранових контактно-кишковими інсектицидами.

ХРУЩ ТРАВНЕВИЙ ЗАХІДНИЙ

Латинська назва: Melolontha melolontha

Ряд: Твердокрилі

Родина: Пластинчастовусі

Пошкоджує лісові та плодові культури.

Біологія: зимують личинки й жуки в ґрунті. Літ жуків починається в останній декаді квітня і триває більше місяця. Початок льоту збігається з початком розпускання листя на деревах. Пошкоджують бруньки, листя дерев і кущів. В окремі роки з низькою відносною вологістю повітря в період льоту жуки живляться зав’язями плодових культур – яблуні, сливи, абрикоса. Після спарювання самки зариваються в ґрунт на глибину 10 – 15 см і відкладають по 20 – 30 яєць у два-три заходи. Плодючість – 60 – 70 яєць.

Після останнього заходу відкладання яєць жуки гинуть, не виходячи з ґрунту. Відроджені личинки до осені живляться дрібними корінчиками та перегноєм. У весняно-літній період здійснюють горизонтальні та вертикальні переміщення, концентруючись у шарах ґрунту з вологістю 6 – 7 % і температурою 17 – 20 °С. У вересні личинки заглиблюються в ґрунт на 1 м і глибше. Це пов’язано з невисокою холодостійкістю личинок. Їх загибель починається за температури – 0,7…–1 °С. Розвиток личинок триває 4 роки. Після кожної перезимівлі личинки піднімаються у верхні горизонти ґрунту, переходять у наступний вік і продовжують живлення. Після третьої перезимівлі у червні – липні линяють востаннє і заляльковуються в земляній колисочці на глибині 20 – 50 см. Новоутворені жуки залишаються в земляній колисочці до весни. Генерація чотирирічна.

Личинка	Імаго	Літ травневого хруща

Шкодочинність: шкодять личинки. Тип – підгризання коріння; імаго – грубе об’їдання листя на деревах. Особливо сильно потерпають унаслідок пошкоджень сіянці та саджанці у розсадниках і молодих посадках.

Пошкодження (обгризання листа)	Пошкодження (підгризанння коренів)

Чисельність хрущів різко знижується в холодні й малосніжні зими внаслідок вимерзання личинок. У вологі роки личинки гинуть від низки хвороб (вірусна віспа, водянка, мікроспоридіоз, які вражають жирове тіло, зелена мускардина, молочна хвороба та ін.).

Жуків знищують зозуля, дрімлюга, одуд, грак, галка, сойка, сорока, шпак, іволга, кажани та ін. Личинками і лялечками живляться кроти, борсуки, їжаки.

Заходи захисту: приваблення у лісонасадження та охорона комахоїдних птахів. Закладання розсадників не ближче ніж за 200 – 300 м від насаджень, що є місцем зосередження жуків. У розсадниках за чисельності понад 5 личинок на 1 м² – внесення в ґрунт гранульованих інсектицидів. Розпушування ґрунту в розсадниках на початку масового льоту жуків. У льотні роки знищення жуків на кормових рослинах за допомогою обробки інсектицидами.

На молодих посадках – струшування жуків на підстилки в ранкові години з наступним їх знищенням.

ЦВІРКУН СТЕПОВИЙ

Латинська назва: Gryllus desertus

Ряд: Прямокрилі

Родина: Цвіркуни

Поширений повсюди, але більш численний на півдні України. Поліфаг. Пошкоджує пшеницю, жито, кукурудзу, горох, сочевицю, квасолю, буряк, картоплю, тютюн, льон, капусту, моркву, томати, перець, цибулю, рослини в плодових розсадниках тощо. Підгризає стебла біля кореневої шийки, об’їдає сходи.

Біологія: зимують личинки під рослинними рештками. На початку літа перетворюються на дорослих цвіркунів. Мешкають у понижених місцях. Іноді спостерігаються спалахи масового розмноження. Самки відкладають яйця по 3 – 5 штук разом у тріщини ґрунту, після чого відмирають. Потім імаго відмирає, а яйця перетворюються в личинки, які залишаються зимувати. Упродовж року розвивається одна генерація.

Іманго

Шкодочинність: шкодять імаго і личинки. Тип – грубе об’їдання листя, підгризання стебла.

Пошкодження (об’їдання листя)	Пошкодження (підгризанння стебла)

Заходи захисту: зяблева оранка восени частково механічно вбиває зимуючі личинки. Обприскування місць скупчення личинок контактно-кишковими інсектицидами.

1.2. ЛИСТОГРИЗУЧІ ШКІДНИКИ

БІЛАН ЖИЛКУВАТИЙ

Латинська назва: Aporia crataegi

Ряд: Лускокрилі

Родина: Білани

Поширений у полезахисних насадженнях, 2 – 3 року із значною участю плодових дерев та рекреаційним навантаженням.

Біологія: зимують гусениці другого-третього віків у зимових гніздах із сухого листя, прикріпленого павутинними нитками до гілок. Зимують по 10 – 30 гусениць у гнізді у круглому павутинному коконі. Вихід гусениць із цих гнізд починається за середньодобової температури 7 – 8 °С, що збігаються з набряканням бруньок у яблуні. Перші кілька діб гусениці тримаються разом, поблизу зимового гнізда, ховаючись у ньому від негоди. Рано навесні покидають гнізда, пошкоджують бруньки, а пізніше розповзаються і об'їдають листя. У кінці травня – на початку червня заляльковуються без кокона на стовбурах та гілках, прикріплюючись до них павутинним пояском. Заляльковування збігається із закінченням цвітіння літніх сортів яблунь.

Метелики, що вилетіли, живляться нектаром квіток, п’ють воду. Літають метелики вдень у червні – липні. Відкладають яйця купками на верхній бік листя, в яких вони розміщені стійма, на листі кормових дерев. Плодовитість – 500 яєць. Через 11 – 15 діб відроджуються гусениці, які повільно ростуть і скелетують листя. Пошкоджене листя гусениці обплітають павутиною, прикріплючись до гілок і, закручуючись у кокони, залишаються всередині гнізда на зимівлю. Генерація однорічна.

Кладка яєць	Гусениця	Личинка

Шкодочинність: шкоди завдають гусениці. Тип пошкодження – навесні вигризають бруньки, які набрякають і розпускаються. Об’їдають цілком листя, залишаючи тільки грубі жилки.

Чисельність білана знижують його численні паразити й хвороби. Відкладені яйця заражає Trichogramma evanescens Westw, на гусеницях і лялечках паразитує понад 100 ентомофагів: з родини іхневмонід, браконід, птеромалід, евлофід, мухтахін. В осінньо-зимовий період зимові гнізда білана розкльовують синиці та інші комахоїдні птахи.

Заходи захисту: впродовж осені й зими збирання і спалювання зимових гнізд шкідника. В осінньо-зимовий період приваблювання у сади комахоїдних птахів. У роки масового розмноження білана на початку льоту метеликів – знищення в міжряддях і поблизу садів квітуючих бур’янів, які принаджують шкідника. У разі перевищення економічного порогу шкодочинності (3 – 4 гнізда на дерево до розпускання бруньок або 10 – 15 % пошкодженого листя) – обробка біопрепаратами чи інсектицидами.

ГЛОДОВА ЛИСТОВІЙКА

Латинська назва: Archips crataegana

Ряд: Лускокрилі

Родина: Листовійки

Поширена повсюди. Пошкоджує яблуню, грушу, кісточкові, горобину, глід, листяні й лісові породи. Віддає перевагу прорідженим насадженням.

Біологія: зимують яйця у заглибленнях кори і розгалуженнях гілок. Гусениці з'являються рано навесні, але пізніше на 7 – 10 днів від гусениць зеленої дубової листовійки (за середньодобової температури 10 °С у фазу висування-відокремлення бутонів яблуні). Спочатку вони пошкоджують бруньки. Гусениці старших віків складають листок навпіл уздовж центральної жилки і скелетують його зсередини, пізніше скріплюють павутинками кілька листків, що утворюють своєрідний комок.

Кладка яєць	Гусениця	Імаго

Період живлення гусениць на 2 – 3 тижні довший, ніж у зеленої дубової листовійки. Заляльковуються без

кокона в місцях живлення серед пошкодженого листя. Імаго літають з другої половини червня до липня. Самки відкладають яйця на стовбури і гілки. Одна самка може відкласти до 3 кладок.

Кладка складається із 20 – 70 яєць, захищених зверху воскоподібним білим нальотом. Плодючість – 170 – 300 яєць. Відкладені яйця залишаються до весни. Генерація однорічна.

Шкодочинність: шкодять гусениці. Тип пошкодження – пошкодження бруньок, скелетування листя та його скручування.

Заходи захисту: приваблення в насадження комахоїдних птахів. За чисельності понад 0,5 кладки яєць на 1 м гілок потрібно на початку масового відродження гусениць застосувати біопрепарат або інсектицид.

ДУБОВА ШИРОКОМІНУЮЧА МІЛЬ

Латинська назва: Acrocercops brongniardella

Ряд: Лускокрилі

Родина: Молі-строкатки

Резервації: дубові, дубово-соснові насадження з наявністю в них різних форм дуба звичайного, в яких, або поблизу яких знаходяться різні будівлі, особливо ті, що не опалюються взимку (склади, дачі, літні табори та ін.). Осередки молі характерні постійністю через відсутність у них ентомофагів; надзвичайною пристосованістю виду до умов довкілля.

Біологія: зимують метелики в нежитлових будівлях, складах. Значна частина їх зимує під відсталою корою на сухостійних деревах, або просто в щілинах кори дерев старшого віку. Навесні перші метелики вилітають із місць зимівлі здебільшого на початку травня. Виліт розтягнутий, тому найсприятливішими умовами для молі є насадження з різними формами дуба звичайного (рання та пізня). Метелики починають літати в липні. Сидять на листях дерев та чагарників з їх нижньої сторони, живлячись виділеннями попелиць, листоблішок та ін. Самки відкладають яйця виключно на молоді листочки вздовж центральної та на початку бокових жилок з верхнього боку. У листки, які досягли свого остаточного розміру, гусениці не можуть вгризтися через затверділі покриви. Безпосередньо з яйця гусениці вгризаються під поверхню листка і виїдають у паренхіми міни, які спочатку мають вигляд дрібних звивистих стрічок, що згодом розширяються. У кінці червня – липні гусениці заляльковуються на опалому листі підстилки у білих плескуватих коконах. Генерація однорічна.

Личинки	Метелик

Шкодочинність: шкодять гусениці. Тип пошкодження – мінування листя. Міни з 5 – 6 гусеницями на листку повністю охоплюють всю його поверхню. Верхня кутикула листка над мінами здувається у вигляді пузиря. Поверхня спочатку має білувате забарвлення, а згодом жовте і нарешті буре.

Пошкодження

Заходи захисту: 1) під час сильних морозів (січень-лютий) зрубати та вивезти з лісу всі сухостійні дерева (не тільки дуба); 2) у всіх будівлях, що знаходяться в дубово-соснових насадженнях або поблизу них змести та знищити зимуючих метеликів молі. Де це неможливо зробити, провести рано весною аерозольну обробку приміщень; 3) слід максимально обмежити забудову дубових насаджень різними спорудами та будівлями; 4) у приміських лісах замість дуба звичайного слід вводити дуб червоний, який практично не пошкоджується міллю; 5) в кінці липня – у серпні на дерева з більшими діаметрами, що зростають в резерваціях молі, накладаються ловильні пояси з цупкого паперу, який би не розмокав під дощем. Під ними з літа у великій кількості збираються метелики молі, готуючись до зимівлі. Взимку ці пояси розв'язують і тоді залишені без прикриття метелики стають здобиччю синицям, дятлам. Зняті "мічені" міллю пояси в належному стані слід зберігати. Наступного року вони будуть ще більш ефективні; 6) перспективним є використання феромона згуртування молі.

ЗЕЛЕНА ДУБОВА ЛИСТОВІЙКА

Латинська назва: Tortrix viridana

Ряд: Лускокрилі

Родина: Листовійки

Поширена повсюди. Пошкоджує дуб черешковий, особливо його ранню форму, а також дуб пухнастий на Південному березі Криму.

Біологія: зимують запліднені яйця під щитками на корі молодих гілок. Гусениці відроджуються наприкінці квітня – на початку травня, в період набубнявіння бруньок раннього дуба. Без їжі гусениці витримують не більше 3 – 5 діб. Вони вгризаються всередину і пошкоджують їх. Гусениці, що підросли, скелетують листок, а потім згортають та скручують його за допомогою павутини. Так вони влаштовують собі укриття, де і живуть. Розвиток гусениць триває 19 – 25 діб, проходячи 5 віків. Заляльковування личинок відбувається всередині скручених листків. Перед виходом метелика лялечка висувається назовні. Літ метеликів популяції розтягнутий і триває близько двох місяців (червень – липень). Метелики літають увечері та вночі. Вдень сидять на нижній стороні листків у нижній частині крони, на пагонах, в траві. Самка відкладає яйця частіше всього парами на 2 – 4-річні пагони, переважно на потовщеннях між річними пагонами, на рубчиках біля основи черешків листків, у розвилках гілочок, біля бруньок та в інших місцях, де є нерівності кори, і прикриває їх бурувато-сірим щитком із виділень придаткових статевих залоз. Метелики відкладають яйця як на ранню, так і на пізню форми дуба, не віддаючи переваги одній із них. Стійкість пізніх форм дуба пояснюється пізніми строками розвитку бруньок і листя. Гусениці, що відроджуються на пізніх формах дуба, не в змозі подолати тверді тканини бруньок і гинуть від голоду. Плодючість – 50 – 100 яєць. За рік розвивається одна генерація.

Личинка

Шкодочинність: шкодять гусениці. Тип пошкодження – пошкодження бруньок, скелетування листя та його скручування.

У листовійки великий комплекс ентомофагів. Один із основних мухи тахіни, що паразитують у гусеницях і лялечках. Паразитами яєць є трихограма. Важливе значення мають птахи, особливо шпаки. Мурашки навіть за великої їх чисельності можуть знищити до 15 – 20 % гусениць.

Головною причиною затухання спалахів масового розмноження є низькі зимові температури (–35 °С), від яких гинуть яйця, а також низькі температури весною (–8° – –10 °С), що викликають смертність гусениць. Крім цього загибель шкідника відмічається навесні, якщо строки відродження гусениць не збігаються із фазою розкриття бруньок, і влітку (липень, серпень), у суху й жарку погоду, що спричинює засихання відкладених яєць.

Типи пошкодження

Заходи захисту: під час закладання полезахисних лісонасаджень слід віддавати перевагу пізнім формам дуба. Приваблення в насадження комахоїдних птахів. За чисельності понад 0,5 кладки яєць на 1 м гілок потрібно на початку масового відродження гусениць застосувати біопрепарат або інсектицид.

Самець

Самка

ЗОЛОТОГУЗ

Латинська назва: Euproctis chrysorсhoea

Ряд: Лускокрилі

Родина: Хвилівки

Поширена повсюди. Пошкоджує понад 50 видів листяних порід: дуб, яблуню, грушу, абрикос, терен; меншою мірою – берест, клен татарський, акацію білу та інші листяні породи.

Біологія: зимують гусениці другого-третього віків у зимових гніздах із листків, щільно скріплених павутиною на кінцях пагонів. Чим більше гніздо, тим більше їх виживання під час зимівлі. Гнізда добре помітні. Рано навесні гусениці виповзають на поверхню гнізда, деякий час тримаються разом, а потім розповзаються в кроні дерева і приступають до живлення бруньками дуба звичайного ранньої форми, що в цей час розпукуються. Згодом переходять і на листя.

Живляться дуже інтенсивно. Перевагу віддають також яблуні, сливі, абрикосу. При масовому розмноженні об'їдають також дуб звичайний пізньої форми, липу, клен, глід. Не пошкоджує тополі, ільмові, ясен, горіх. Розвиток гусениць продовжується 40 – 50 днів; за цей час самці проходять 5, самки – 6 віків. Заляльковуються вони в червні серед листя в кронах дерев, або на стовбурах, прикріплюючись до них павутинками.

Через 15 – 20 діб вилітають метелики. Метелики літають у кінці червня – в липні. Активні вечорами і вночі. Самки відкладають яйця на нижню сторону листків верхньої частини крони і вкривають їх золотистими волосками зі свого черевця. Плодовитість до 700 яєць. Гусениці вилуплюються через 2 – 3 тижні. Відроджені гусениці тримаються разом, скелетують листя, стягують їх павутиною в щільне гніздо і, досягши ІІ – ІІІ віків, залишаються всередині гнізда до весни наступного року. Генерація однорічна.

Яйцекладки	Гніздо золотогуса

Шкодочинність: шкодять гусениці. Тип пошкодження – скелетування листя з подальшим стягуванням їх павутиною, пошкодження бруньок.

Пошкодження

Чисельність золотогузки знижують понад 90 ентомофагів, з яких 10 видів мухтахін. Гусениць заражають їздці з родин: іхневмонід, браконід, хальцид, родини мухтахін. У весняно-літній період гусеницями живляться зозулі та іволги; у зимовий час – синиці, сойки. Затухання осередків золотогуза частіше викликається вірусними і бактеріальними захворюваннями гусениць, що перезимували. Бактеріозу сприяє дощова погода.

Заходи захисту: приваблення в насадження комахоїдних птахів. За наявності двох зимових гнізд на дерево – обробка біопрепаратами або інсектицидами в період масового переходу гусениць до активного живлення. Ручне збирання (за допомогою секатора) та спалювання зимових гнізд.

КАШТАНОВА МІНУЮЧА МІЛЬ

Латинська назва: Cameraria ohridella

Ряд: Лускокрилі

Родина: Молі-строкатки

Цей інвазійний вид – членистоногих дендрофагів за короткий період набув широкого розповсюдження та постійної присутності в Центральній та Східній Європі. За типом живлення є олігофагом і харчується обмеженим число видів рослин. Домінуючим видом є гіркокаштан звичайний, крім цього існують дані про трофічні зв'язки гусениць цього метелика з видами клена, вільхи та диким виноградом п’ятилисточковим. Наявність у назві слова «мінуючи» вказує на те, що личинки прогризають у товщі тканин листя ходи (міни), чим і завдають основну шкоду рослинам.

Біологія: комахи з^'являються весною з коконів (лялечок), які зимують в опалому листі пошкоджених каштанів. Лялечки переносять зимові температури до мінус 250 °С. Дорослі комахи з’являються на початку цвітіння каштана. Із лялечок метелики відроджуються переважно в першій половині дня.

У травні-червні кожна жіноча комаха після спарування відкладає від 20 до 82 яєць на верхній поверхні листя гіркокаштану, утворюючи так звані міни. Ембріональний розвиток триває від 4 до 21 доби, що залежить від температури довкілля і характеризується гіперметаморфозом – під час якого мають місце різкі відмінності в будові і способі життя личинок різних віків.

Гусениці проходять шість віків у циклі розвитку, де відбувається поступове збільшення. Також змінюється забарвлення покровів від світло-зеленого через відтінки зеленого до блідо-коричневого, розміри першого грудного сегмента та капсули голови.

Гусениці перших трьох віків розвитку харчуються виключно соком рослини, тому дана стадія називається «сокоїдною фазою». Гусениці четвертої та п'ятої фаз переходять від харчування тканинами верхньої частини мезофілу листка (відповідно «тканиноїдна фаза»), при цьому створюються в листі більш просторі і глибокі міни. Гусениці шостого віку розвитку прядуть шовк для будівлі кокона і не харчуються. Каштанова міль дає 3 – 4 поколінь на рік.

Личинки

Шкодочинність: уражена поверхня листя відмирає і під дією високих літніх температур, висихає і вигорає, тому такі ділянки листків набувають іржастого та рудого кольору. На уражених рослинах знищується до 90 % поверхні листя. Рослина практично позбавляється листя. За значного ураження, дерева гіркокаштану починають скидати листя – це розпочинається, як правило, вже в кінці липня та на початку серпня. Ознаки ураження листя рослин проявляються ще раніше у червні – липні, що повністю позбавляє дерева декоративності. Нерідко такий ранній листопад дезорієнтує рослини гіркокаштану, коли восени вони відновлюють вегетацію з розпусканням листя та пригніченим цвітінням. Шкода, що наноситься гусеницями виражається у тому, що пошкоджені крони «каштана» не забезпечують деревам достатнього накопичення поживних речовин. Таким чином, гіркокаштани із року в рік скорочують період активної вегетації, позбавляються можливості повноцінно підготуватись до зимівлі, що призводить до значного ослаблення дерев та їх поступового відмирання та вимерзання.

Пошкодження

У випадку, якщо не відбувається повного вимерзання, сильно пошкоджені каштановою мінуючою міллю дерева навесні погано розпускаються, а окремі гілки всихають. На ослаблених деревах, як правило, поселяються інші шкідники, які пошкоджують листя, пагони, стовбури, а також розвиваються грибні інфекції. Ослаблені дерева гірше плодоносять, насіння у таких «каштанів» значно дрібніше.

Заходи захисту:

1) хімічний метод – обприскування дерев інсектицидами;

2) метод індивідуального захисту кожного дерева шляхом «щеплення». Це один із найефективніших на сьогодні способів позбутися від молі, правда, не найдешевший.

Після ін'єкцій гіркокаштани відновлюються і продовжують нормально розвиватися. Ін'єкція робиться в стовбур дерева. Спочатку по всьому діаметру стовбура свердлять тонкі отвори, у них за допомогою шприца впорскують спеціальний розчин, потім отвори заклеюють рідким силіконом. Цей прийом захищає дерева від шкідника до 3 років;

3) використання ентомофага-трихограми. При чотирикратному розповсюдженні ентомофага ступінь ураження складала 10 – 16 відсотків листової поверхні, що дозволяло рослинам успішно завершити вегетацію та підготуватись до зимівлі;

4) утилізація опалого зараженого листя. Уражене опале листя каштанів збирають та компостують або спалюють, що призупиняє поширення шкідника на ще більші території;

5) заміна гіркокаштану звичайного і гіркокаштану японського іншими видами гіркокаштану, які є стійкими до шкідника (личинки під час харчування соком та тканинами рослин гинуть). До стійких видів гіркокаштанів, які вбивають шкідника на стадії личинки відносяться: гіркокаштан голий, гіркокаштан дрібноквітковий, гіркокаштан асамський, гіркокаштан каліфорнійський, гіркокаштан китайський та гіркокаштан індійський.

КІЛЬЧАСТИЙ ШОВКОПРЯД

Латинська назва: Malacosoma neustria

Ряд: Лускокрилі

Родина: Коконопряди

Поширений повсюди. Пошкоджує плодові, а також дуб, тополю, ільмові, липу, багато кущів. Віддає перевагу яблуні й дубу.

Біологія: зимують майже повністю сформовані гусениці в яйцевих оболонках. Вилуплюються вони з яєць рано навесні, коли починають розпускатись бруньки на кормових деревах. Гусениці живуть разом. Для живлення розповзаються павутинними «доріжками», прокладеними на корі гілок. Живляться увечері й уночі. Якщо ночі холодні, можуть живитися і вдень. Залежно від температурних умов розвиток гусениць може тривати від 25 до 50 діб. За цей час вони 4 – 5 разів линяють, проходячи 5 – 6 віків. Після кожного линяння гусениці влаштовують нове павутинне гніздо в нижче розміщеному розгалуженні гілок. В останньому віці гусениці розповзаються і в першій-другій декадах червня заляльковуються в білих коконах в кронах дерев. Літ метеликів починається в останній декаді червня, масовий – у липні. Метелики літають увечері і вночі. Яйця відкладають на 2 – 3-річні пагони до 200 яєць у кладці. Сформовані в яйцевих оболонках гусениці впадають у діапаузу до весни наступного року. Генерація однорічна.

Яйцекладка	Гусениця	Метелик

Шкодочинність: шкодять гусениці. Тип пошкодження – гусениці молодших віків скелетують листя, дорослі грубо об’їдають їх, залишаючи тільки центральну жилку.

Пошкодження

При 4 – 5 яйцекладках на одне дерево створюється реальна загроза для листкового апарату. Масове розмноження кільчастого шовкопряда спостерігається періодично. Осередки шкідника виникають переважно у порослевих низько-повнотних дібровах або в садах. Це пов’язано з тим, що найсприятливіші для розмноження кільчастого шовкопряда – розріджені, прогріті сонцем насадження.

Чисельність кільчастого шовкопряда регулюють паразити, хижаки й хвороби. На шкіднику паразитує понад 100 ентомофагів. Яйця заражають триходерма, теленомус. Із хижаків кільчастого шовкопряда знищують туруни, сонечка, хижі клопи, золотоочки, павуки. У вологі роки гусениці гинуть від вірусних і бактеріальних хвороб.

Заходи захисту: 1) в осінньо-зимовий період – зрізання пагонів з яйцекладками, які потрібно зв’язати в пучки і зберігати до весни у підвішеному стані. Навесні, після відродження і загибелі гусениць від голоду, пучки з яйцекладками звільнити від павутиння і розвісити в садозахисних і вітрозахисних смугах для випускання з них яйцеїдів теленомусів; 2) знімання та знищення павутинних гнізд з гусеницями (травень); 3) використання спеціалізованого вірусного препарату Вірін КШ (титр 1 млрд. спор в 1 мл, 100 – 200 мл/га шляхом обприскування насаджень).

Самка

Самець

НЕПАРНИЙ ШОВКОПРЯД

Латинська назва: Ocneria dispar

Ряд: Лускокрилі

Родина: Хвилівки

Поширений повсюди. Пошкоджує понад 300 видів рослин. Однак незважаючи на багатоїдність віддає перевагу дубу, тополі та плодовим.

Біологія: зимують сформовані гусениці в яйцевих оболонках. Гусениці стійкі до низьких температур (–25…–30 °С) і перезволоження. Відродження гусениць відбувається навесні, коли з'являються перші листочки на ранній формі дуба (кінець квітня – початок травня).

Гусениці, що вилупились, знаходяться на яйцекладці декілька годин нерухомо, створюючи так звані "дзеркала", а потім розповзаються в кроні і приступають до живлення (більш активно вночі). Спочатку об'їдають листя з країв, або вигризають у них дірки. Молоді гусениці дуже легкі, мають довгі волоски, тому часто переносяться вітром на великі відстані.

За час розвитку гусениці самців проходять п’ять, самок – шість віків. Орієнтовно в середині червня вони заляльковуються без кокона, прикріплюючи себе нечисленними павутинними нитками до гілок у кроні, до стовбурів, у тріщинах кори. Літ метеликів: в кінці червня – липні. Метелики не живляться. Яйця самки відкладають частіше всього один раз, на окоренкову (нижню) частину стовбура, укриваючи яйця волосками зі свого черевця, що надає кладці вигляду коричнево-сірих подушечок. Плодючість – у середньому по 400, іноді до 1000 шт. Сформовані в яйцевих оболонках гусениці впадають у діапаузу до весни наступного року. Генерація однорічна.

Яйцекладка	Личинка

Шкодочинність: шкодять гусениці. Під час масового розмноження гусениці непарного шовкопряда повністю об’їдають листя на значних площах насаджень, що часто призводить до засихання дерев. Гусениці з 4 – 5 яйцекладок (при чисельності 300 яєць у кладці) можуть майже повністю знищити листя 50 – 60-річного дерева.

Пошкодження

Основний комплекс ентомофагів непарного шовкопряда налічує близько 50 видів паразитичних перетинчастокрилих, двокрилих, а також хижих твердокрилих. На початку спалахів активні паразити гусениць – браконіди і яйцеїди. У подальшому активізуються тахіни і їздці. У кінці спалахів посилюється вплив хижих жужелиць: красотіла, мертвоїдів та інших. Шкідника знищують птахи (зозуля, іволга, зяблик, дятел, сойка, синиці). У роки з високою вологістю спостерігається значна загибель гусениць від хвороб. Найнесприятливіші для шовкопряда сильні заморозки у травні.

Заходи захисту: 1) обробка на деревах старшого віку яйцекладок нафтою або соляровим маслом за допомогою жорсткої щітки; 2) перед відродженням гусениць – накладання на стовбури вище від яйцекладок клейових поясів; 3) застосування синтетичного статевого феромона діспарлюра для створення самцевого "вакууму" та деорієнтації самців в результаті насичення насадження запахом феромону; 4) приваблювання в насадження і охорона комахоїдних птахів; 5) за наявності 1 – 2 яйцекладок на дереві – обробка біопрепаратами або інсектицидами на початку міграції гусениць у крону; 6) використання Вірін-ЄНШ препарату ядерного поліедрозу (норма витрати – 0,2 л/га). Використовується як для обприскування крон, так і для обробки ним кладок яєць. Наземний метод застосування препарату полягає у створенні осередків інфекції в насадженні шляхом обробки яйцекладок до відродження гусениць. Для нанесення на стовбур вірусної інфекції використовують поролонові губки, щітки для побілки тощо. Гусениці шовкопряда, що відроджуються із кладок, оброблених суспензією, заражаються і через деякий час гинуть. Частина гусениць розселяється за допомогою вітру, дощу тощо по насадженню, що створює умови для зараження інших гусениць, зокрема за межами оброблених ділянок.

1.3. ХВОЄГРИЗУЧІ ШКІДНИКИ

ЗВИЧАЙНИЙ СОСНОВИЙ ПИЛЬЩИК

Латинська назва: Diprion pini

Ряд: Перетинчастокрилі

Родина: Хвойні пильщики

Поширена повсюди. Пошкоджує різні види сосни, віддаючи перевагу сосні звичайній і сосні Банкса.

Біологія: зимують личинки (еонімфи, пронімфи) в коконі під підстилкою або в ґрунті на глибині до 10 см. Заляльковуються у квітні. Частина еонімф другого покоління іноді знаходиться в діапаузі упродовж 2 – 3 років. Перше покоління літає навесні, коли настає стійка тепла погода. Самки відкладають яйця на хвою минулого року в надрізи, зроблені яйцекладом вздовж бокової сторони хвоїнки, до 15 шт. в кожну хвоїнку (загальна плодовитість 80 – 100 яєць). Зверху вони покривають кладку виділеннями придаткових статевих залоз, які, затвердівши, утворюють зазубрений сіруватий пінястий кантик.

Кокон	Відкритий кокон	Вихід личинки
Гусениці		Імаго

Через 15 – 20 діб відроджуються личинки, які об’їдають стару хвою з боків, залишаючи центральну жилку і верхівку. У зв'язку з тим, що залишена нез'їденою центральна жилка згодом підсихає і стає світлою. Пошкоджені місця стають помітними на зеленому фоні крони. Дорослі личинки з'їдають хвоїнки повністю. Закінчивши живлення, вони заляльковуються в коконах на деревах серед хвої, на траві, підстилці тощо. В коконі личинка проходить стадію еонімфи, пронімфи та лялечки.

Через 12 – 15 днів з'являється друге покоління пильщика. Літ спостерігається наприкінці липня – на початку серпня. Вони більш плодовиті, яйця відкладають в молоду хвою. Відроджені личинки живляться хвоєю поточного року і таким чином наносять більшу шкоду, ніж личинки першого покоління. Наприкінці вересня – на початку жовтня личинки переходять у місця зимівлі, де знаходяться в коконі до весни наступного року. За рік розвивається дві генерації.

Шкодочинність: шкодять личинки. Тип пошкодження – часткове та повне об’їдання хвої. Пошкодження хвої призводить до засихання верхівок, ослаблення дерев і заселення їх стовбуровими шкідниками.

Під час діапаузи кількість шкідника щороку зменшується: його знищують ентомофаги, миші тощо. Найефективнішим паразитом пильщика є яйцеїд хальцид Achrysochorela ruforum. У нього також подвійна генерація і поява імаго за часом співпадає з відкладанням яєць господаря. Активні також паразити личинок – тахіна Drino inconspigua М. та паразит лялечок – їздець Dahlbominus fuscipennis S.

Значну роль в обмеженні чисельності пильщиків відіграють хвороби, хижаки і паразити. У прохолодну й вологу погоду спостерігається масова загибель личинок від бактеріальних, грибних і вірусних хвороб. Шкідника знищують комахоїдні птахи та деякі види ссавців, а також лісові мурашки й туруни.

Заходи захисту: 1) під час закладання нових насаджень слід віддавати перевагу сосні кримській, яка меншою мірою пошкоджується пильщиками; 2) згрібання підстилки пізньої осені; 3) приваблення в насадження і захист комахоїдних птахів; 4) охорона і розселення лісових мурашників; 5) у роки масового розмноження пильщиків при щільності, що перевищує чотири лялечки на 1 м² проекції крони, у період відродження личинок – обприскування дерев біопрепаратами або інсектицидами.

РУДИЙ СОСНОВИЙ ПИЛЬЩИК

Латинська назва: Neodiprion sertifer

Ряд: Перетинчастокрилі

Родина: Хвойні пильщики

Поширений повсюди. Пошкоджує різні види сосни, однак частіше заселяє сосну звичайну і сосну Банкса.

Біологія: зимують яйця, відкладені всередину хвоїнок. З яєць, які перезимували, в травні відроджуються личинки. Відразу після відродження личинки розпочинають живлення. Вони об’їдають хвоїнки з країв, доросліші з’їдають хвоїнки цілком. Спочатку живляться старою хвоєю, за нестачі корму переходять на хвою поточного року, крім того, перегризають пагони і вигризають ділянки кори на минулорічних пагонах. Тримаються разом, виводками по кілька десятків особин.

Яйця, відкладені всеридину хвоїнок	Гусінь

У липні личинки спускаються в підстилку і утворюють золотисто-жовті бочкоподібні кокони, де перетворюються в лялечки. Приблизно половина особин популяції впадають в діапаузу до весни наступного року, а частина з них – до 2 – 3 років. У цей період значна частина коконів може бути знищена дротяниками, паразитичними комахами, мишами, хворобами.

Імаго літає в серпні – вересні. Самка відкладає яйця, розміщуючи кожне в обособлені пропили вздовж бокового краю хвоїнок. При цьому не покриває їх виділеннями залоз. У місцях, де відкладені яйця, помітні лише потовщення і пожовтіння. У кожній хвоїнці відкладається до 12 яєць. Генерація у рудого пильщика однорічна.

Шкодочинність: шкодять личинки. Тип пошкодження – об’їдання хвої. Масове заселення личинками призводить до засихання верхівок і окремих дерев сосни. Ослаблені дерева заселяються стовбуровими шкідниками.

	Комахоїдні птахи

Заходи захисту ті самі, що й для звичайного соснового пильщика (згрібання підстилки; застосування Вірін-Діпріон (препарату ядерного поліедрозу). Норма витрати 0,2 л/га (титр не менше 1 млрд поліедрів у 1 мл).

СОСНОВИЙ ШОВКОПРЯД

Латинська назва: Dendrolimus pini

Ряд: Лускокрилі

Родина: Коконопряди

Поширений повсюди. Пошкоджує сосну звичайну,в рідкісних випадках – інші хвойні породи.

Біологія: зимують гусениці третього й четвертого віків у лісовій підстилці, найчастіше поблизу стовбура дерева, окремі особини переходять неглибоко у ґрунт. Навесні за температури 10 °С у місці залягання гусениці переповзають по стовбурах у крону і починають живитися молодою хвоєю, пошкоджують також травневі пагони й бруньки. Живляться у сутінкові та передсвітанкові години. За весь період розвитку одна гусениця з’їдає 20 – 35 г хвої, причому 2 – 3 г восени і 18 – 32 г навесні. Закінчивши живлення, гусениці плетуть м'який буровато-сірий кокон і заляльковуються серед хвої, на гілках, стовбурах дерев (у першій половині червня).

Відкладання	Кокон
Личинка	Сосновий шовкопряд вдень

Через 20 – 25 діб виходять метелики. Літають та спарюються метелики ввечері та вночі з кінця червня до кінця липня. Вдень вони сидять нерухомо на стовбурах та гілках. Яйця відкладають на хвою та пагони відкрито, купками. Плодовитість самок складає близько 400 яєць. Через 2 – 3 тижні відроджуються гусениці, які живляться хвоєю цього року, обгризаючи хвоїнки по боках у верхівковій частині. Гусениці другого віку обгризають хвою по всій довжині. Полинявши ще раз, у жовтні гусениці переходять на зимівлю. Генерація однорічна.

Шкодочинність: шкодять гусениці. Тип пошкодження – об’їдання хвої. Це в свою чергу спричиняє ослаблення дерев, засихання гілок і заселення їх короїдами, вусачами, златками.

У шовкопряда значний за видовим складом комплекс паразитів. Найефективними є яйцеїд теленомус, який іноді заселяє до 95 % яєць. Ефективним паразитом гусениць шовкопряда є тахіна.

Заходи захисту: приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів. За чисельності, що перевищує 400 – 500 гусениць на одне дерево, – обробка у ранньовесняний період біопрепаратами або інсектицидами лісової підстилки та окоренкових частин дерев.

1.4. ШКІДНИКИ ГАЗОННИХ ТРАВ

ГЕССЕНСЬКА МУХА

Латинська назва: Mayetiola destructor Say.

Ряд: Двокрилі

Родина: Галиці

Поширена повсюди за винятком гірських районів, частіше завдає шкоди у Степу. Зовні нагадує дрібного комарика, з темно-сірим або буруватим забарвленням. Цей шкідник пошкоджує злакові культури (яру й озиму пшеницю, ячмінь і жито) та злакові трави.

Біологія: зимують личинки в пупаріях або без них на сходах озимих, падалиці, пирію. Личинки, які не встигли завершити розвиток і сформувати пупарій, дуже чутливі до низької температури, у холодні зими зазвичай гинуть.

Імаго

Заляльковування відбувається навесні. Виліт мух розтягнутий і нерівномірний, розпочинається після стійкого встановлення середньодобової температури повітря 10 – 12 °С. Календарні строки льоту мух зазвичай припадають на другу половину квітня-травень, фенологічні – на кінець кущіння – першу половину фази иходу в трубку озимих.

Самка відкладає яйця (46 – 500 яєць, у середньому – 180), розміщуючи їх ланцюжком по кілька штук переважно з верхнього боку листкової пластинки озимих і ярих зернових культур. Яйця та молоді личинки дуже чутливі до високих температур та низької відносної вологості повітря. Після відродження личинки пересуваються по листковій пластинці до її основи, де проникають за піхву листка і живляться соками стебла. На ярих культурах вони знаходяться зазвичай біля підніжжя пагона, пригнічуючи ріст і розвиток рослин. Це призводить до їх загибелі, що частіше спостерігається в умовах весняної поcухи. На озимих у період виходу в трубку – виколошування у пошкоджених рослин утворюються характерні коліна, оскільки в місці живлення личинок стебло тоншає. Тому сильно пошкоджені посіви набувають вигляду побитих градом або потолочених. Аналогічна картина спостерігається на посівах ярих культур, пошкоджених личинками другого покоління гессенської мухи. На одному стеблі розвивається по 1 – 4, іноді навіть 30 – 50 личинок.

Завершивши розвиток, вони, не виходячи з-під піхви листка, заляльковуються. За рік розвивається 4 – 5 генерацій, зокрема 3 покоління упродовж сезону.

Шкодять личинки, тип пошкодження – висмоктування соку із стебел, колінчастий згин соломини.

Пошкодження всмоктування соку з листя

Заходи захисту: дотримання сівозмін, ізоляція ярих культур від озимих, оптимальні для зони строки сівби, вирощування сортів, відносно стійких до прихованостеблових шкідників, зокрема до гессенської мухи. Лущення стерні, рання глибока зяблева оранка, знищення осередків пирію. Обприскування посіві в період відкладання яєць шкідниками контактними інсектицидами.

ЕЛІЯ ГОСТРОГОЛОВА

Латинська назва: Aelia acuminata L.

Ряд: Напівтвердокрилі

Родина: Щитники (Пентатоміди)

Поширена повсюдно, однак найбільша її чисельність спостерігається в Лісостепу і Степу. Пошкоджує злакові культури (пшеницю, ячмінь, овес) та злакові трави.

Біологія: зимують дорослі клопи під опалими листками, рештками різних рослин, у полезахисних смугах та лісах, рідше – в садах та інших деревних насадженнях. З початком весни живляться на різних рослинах, зокрема деревних. У травні, на початку колосіння, перелітають на посіви зернових.

Яйця відкладають у середині травня – червні на листки злаків і рослинні рештки. Тривалість розвитку яйця – 5 – 10, личинок – 45 – 55 діб. Личинки року життя живляться соком вегетативних органів молодих листків злаків, а личинки 3 – 4 року життя – соком насіння у молочній стиглості.

Шкодять імаго та личинки. Тип пошкодження – висмоктування соку із молодих рослин та насіння у молочній стиглості.

Заходи захисту: збирання врожаю в ранні й стислі строки (7 – 8) діб, яке скорочує період живлення клопів зерном. Це позбавляє їх джерел живлення, накопичення життєво необхідних речовин. Застосовують позакореневе підживлення пшениці сечовиною та мікродобривами для підвищення стійкості рослин. Основним методом захисту врожаю є обприскування посівів інсектицидами системної дії.

ЗВИЧАЙНА ЗЛАКОВА ПОПЕЛИЦЯ

Латинська назва: Schizaphis graminum Rond.

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Попелиці (Афіди)

Поширена на півдні лісостепової зони, у Степу і Криму, в інших районах у масовій кількості буває рідше. Пошкоджує злакові культури (пшеницю, ячмінь, овес, сорго, рис, жито, суданську траву), злакові трави, живиться на багатьох дикорослих злаках.

Біологія: життєвий цикл однодомний. Живе великими колоніями на нижній і верхній поверхнях листя злаків.

Зимують яйця на листі сходів озимих культур і дикорослих злаків. Засновниці виходять з яєць, що перезимували, та утворюють колонію попелиць. Упродовж літа попелиця розмножується за типом партеногенезу живонародженням. У кінці травня з’являються крилаті самки-розселювачки. Вони розлітаються по посівах зернових культур. З настанням осені з’являються особини обох статей. У вересні – жовтні самки відкладають на листя і стебла озимих злаків запліднені яйця, що зимують. Навесні з них виходять личинки, які після четвертого линяння перетворюються на безкрилих самок-засновниць і крилатих самок-розселювачок. Обидві форми самок є живородними. Упродовж вегетаційного періоду може розвиватися в 10 – 12 генераціях.

Шкодять імаго і личинки. У місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють. Пошкоджені рослини жовтіють і в’януть. Крім безпосередньої шкоди попелиці переносять вірусні захворювання злаків.

Пошкодження висмоктування соку

Значну кількість попелиць знищують кокцинеліди – імаго й личинки, хижі клопи з родин Miridae, Nabidae і Anthocoridae, жужелиці та стафілініди, личинки мух дзюрчалок і хризопи. Однак не завжди природні вороги в змозі знизити чисельність попелиць до господарсько невідчутного рівня.

Заходи захисту: лущення стерні; знищення падалиці; використання ранньостиглих сортів; внесення азотних добрив. Обприскування восени в період відкладання яєць системним інсектицидом (Актелік), а також крайові обробки інсектицидами в період вегетації.

СМУГАСТА БЛІШКА

Латинська назва: Phyllotreta vittula Redt.

Ряд: Твердокрилі

Родина: Листоїди

Поширена повсюди. Пошкоджує колосові злакові культури та злакові трави.

Біологія: зимують жуки на узліссях, у лісосмугах у верхньому шарі ґрунту або під опалими листками. У середині квітня вони пробуджуються і переселяються на поля. Спочатку живляться на озимині та дикорослих злаках. Пізніше, з появою сходів ярих культур, вони переселяються на них, де пошкоджують листки. Після додаткового живлення самки відкладають яйця в ґрунт на глибину не більше 3 см. Личинки живуть у ґрунті, де живляться корінцями злаків, тут і заляльковуються у земляних колисочках. Через два тижні вилітають молоді жуки, які живляться достигаючим зерном пшениці та ячменю, а також на посівах кукурудзи та дикорослих злаках. Восени вони відлітають у місця зимівлі. Смугаста хлібна блішка дає одну генерацію.

Шкодять жуки. живлячись листками сходів та молодих рослин злаків, жуки зіскрібають паренхіму

у вигляді прозорих смужок та довгастих плям. Найбільше пошкоджується перший листок, що спостерігається одразу після появи листка на поверхні. Молоді рослини пригнічуються, жовтіють, сохнуть.

Заходи захисту: для обмеження чисельності та шкодочинності блішки важливо дотримання якомога ранніх строків сівби ярих колосових. У разі високої чисельності застосовують інсектициди контактно-кишкової дії.

СМУГАСТА ЦИКАДКА

Латинська назва: Psammotettiх striatus L.

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Цикадки

Поширена повсюди. Пошкоджує всі хлібні злаки (озиму і яру пшеницю, жито, ячмінь, овес) та злакові трави.

Біологія: зимують яйця, відкладені самками в надрізи листя озимих. Наприкінці квітня – у травні з них відроджуються личинки темно-коричневого кольору, які потім набувають забарвлення дорослих особин. Личинки завершують розвиток у травні – червні. Смугаста цикадка розвивається в 1 – 3 поколіннях. Пошкоджені цією цикадкою озимі уражуються грибними захворюваннями.

Шкодять личинки. Висмоктують сік із листя, це призводить до ослаблення рослин. Це в свою чергу проявляється у зрідженні посівів, слабкому кущінні, що позначається на зимостійкості і стійкості проти грибкових хвороб.

Тип пошкодження – висмоктування соку

Заходи захисту: серед профілактичних агротехнічних заходів особливе значення має запобігання розвитку і знищення падалиці, яка є резерватором цикадок.

Слід уникати ранніх строків сівби озимих та пізніх ярих культур. Обприскування інсектицидами сходів газонних трав (крайові смуги). Ефективне також застосування токсикації сходів газонних трав шляхом обробки насіння інсектицидами.

Стеблова блішка велика

Стеблова блішка мала

СТЕБЛОВА БЛІШКА ВЕЛИКА

СТЕБЛОВА БЛІШКА ЗВИЧАЙНА

Латинська назва: Chaetocnema aridula Gyll.

Латинська назва: Chaetocnema hortensis Geoffr.

Ряд: Твердокрилі

Родина: Листоїди

Біологія: зимують жуки під рослинними рештками на полях, у лісосмугах, на узліссях. У перші теплі весняні дні вони пробуджуються, починають живитися, а потім перелітають на озимі, згодом – на ярі колосові культури.

Велика блішка відкладає яйця в тканини прикореневих листків злаків або у колеоптиле. Відразу після відродження личинки вгризаються у стебло і, живлячись його тканинами, спричинюють пошкодження – в’янення центрального листка (подібне до пошкодження шведською мухою). Після цього вони прогризають отвори у стеблі, заглиблюються в ґрунт, де заляльковуються. Стебла, пошкоджені личинками, як правило, гинуть. Молоді жуки нового покоління залежно від гідротермічних умов відроджуються в липні – серпні.

Шкодять личинки. Вони вгризаються у стебло і, живлячись його тканинами, спричинюють пошкодження – в’янення центрального листка (подібне до пошкодження шведською мухою).

Заходи захисту такі ж як проти смугастої хлібної блішки.

ШВЕДСЬКА МУХА

Латинська назва: Oscinella frit L.

Ряд: Двокрилі

Родина: Злакові мухи

Поширені повсюди. Пошкоджує злакові культури та трави.

Біологія: зимують личинки або пупарії всередині пагонів озимих, багаторічних злакових трав і бур’янів. Після перезимівлі частина личинок може деякий час продовжувати живлення, потім формує пупарії, де заляльковується. Виліт мух розпочинається наприкінці квітня – на початку травня і зазвичай збігається із закінченням фази весняного кущіння озимих – появи сходів ярих колосових. Період льоту розтягнутий, тому покоління мух важко розмежувати.

Личинки	Імаго

Для формування та відкладання яєць мухи потребують додаткового живлення на квітках. Основна маса їх мігрує на посіви ярих колосових і кукурудзи, де відкладає яйця за або на колеоптиле, за піхви листків чи на землю біля основи рослин. Розкущені посіви вони заселяють дуже слабо. Личинки проникають всередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального листка, який жовтіє і засихає. У процесі росту таких рослин відбувається їх самоочищення від личинок – вони виносяться назовні з молодими листками.

Ці рослини виділяються характерним обшарпаним виглядом верхівок листків. Личинка закінчує розвиток за 22 – 46 діб, після чого утворює пупарій, де заляльковується. В умовах жаркої сухої погоди основна маса личинок у пупаріях впадає в діапаузу.

Виліт мух другого покоління збігається, як правило, з фазою виколошування – цвітіння колосових культур. Розвиток личинок цього покоління відбувається переважно на плівчастих культурах (ячмінь, овес), де пошкоджуються квітки, зав’язі та зернівки.

Третє й четверте покоління розвиваються на падалиці колосових, сходах озимих, отаві злакових трав. Іноді можливий розвиток личинок п’ятої генерації. За рік може бути від 2 до 4 поколінь.

Шкодять личинки. Тип пошкодження – виїдають конус росту й основу центрального листка, який згодом жовтіє і засихає. Шкодочинність першого й останнього поколінь полягає у зниженні густоти посівів.

Заходи захисту: внесення добрив, лущення стерні, глибока зяблева оранка, оптимальний строк сівби злакових трав.

Обробка насіння злаків інсектицидами та обприскування у період льоту мух контактно-кишковими інсектицидами.

ШЕСТИКРАПКОВА ЦИКАДКА

Латинська назва: Macrosteles laevis Rib.

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Цикадки

Поширена повсюди. Пошкоджує злакові культури (пшеницю, жито, овес, ячмінь, кукурудзу, рис, просо), злакові трави, багаторічні бобові трави.

Біологія: зимують яйця, відкладені в тканину піхви листка озимих злакових культур або в прикореневій частині стебел. Наприкінці квітня – на початку травня з яєць відроджуються коричневі личинки, які в процесі розвитку набувають забарвлення дорослих особин. Личинки мають п’ять віків, їх розвиток триває 20 – 30 діб.

Самки першої генерації відкладають яйця в листкові піхви або в тканину листя злаків, на три чверті занурюючи їх у тканину рослини. Ембріональний розвиток триває 20 – 40 діб. За літо шестикрапкова цикадка розвивається в 2 – 3 генераціях. Восени самки відкладають яйця на озимі злаки й падалицю.

Шкодять личинки. Цикадки висмоктують сік із листя, воно знебарвлюється і в’яне, рослини ослаблюються. Крім того, цикадки є переносниками вірусних захворювань.

Заходи захисту: серед профілактичних агротехнічних заходів особливе значення має запобігання розвитку і знищення падалиці зернових, яка є резерватором цикадок.

Слід уникати ранніх строків сівби озимих та пізніх ярих культур. Обприскування інсектицидами сходів озимих (крайові смуги). Ефективне також застосування токсикації сходів озимини шляхом обробки насіння інсектицидами.

1.5. ШКІДНИКИ КВІТКОВИХ РОСЛИН

АКАЦІЄВА НЕСПРАВЖНЬОЩИТІВКА

Латинська назва: Parthenolecanium corni Bouche

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Щитівки

Поширена повсюди. Може розвиватися на багатьох деревних і чагарникових рослинах (рододендрон, жимолость, троянда).

Біологія: зимують личинки другого віку в основному на нижньому боці гілок, у розвилках, стовбурах. Рано навесні, до розпускання бруньок, за температури повітря 6 – 7 °С починається активний перехід личинок у верхню частину крони. Достатньо 4 – 5 сонячних теплих діб підряд, щоб переселення основної маси їх завершилося. За допомогою довгого хоботка вони присмоктуються до кори гілок з нижнього боку і, висмоктуючи сік, швидко ростуть, вкриваючись густою сіткою воскових ниток. Через 10 – 12 діб утворюється помітний півкулястий щиток. Ноги й вусики атрофуються. На 30 – 40 добу, наприкінці квітня – у травні личинки линяють і перетворюються на самок.

Виліт самців збігається в часі зі статевою зрілістю самок (середина травня). Самці трапляються рідко, їх чисельність у популяції коливається від 3 до 5 %. Тому розмноження в основному партеногенетичне. Відкладання яєць завершується за 6 – 10 діб. У міру відкладання яєць спинний бік самок ущільнюється, утворюючи своєрідний щиток. Черевце самки поступово втягується, а простір, який утворюється, заповнюється яйцями. Плодючість становить 1500 – 2000 яєць. Через 20 – 25 діб відроджуються личинки. Зазвичай це буває у другій половині червня. Вийшовши з-під щитка, личинки присмоктуються з нижнього боку листків, частіше біля жилок, до плодів. Через 7 – 10 діб після відродження бродяжки линяють і переходять у другий вік. Наприкінці вересня личинки припиняють живитися і мігрують на стовбури й гілки, де, міцно прикріпившись до кори, залишаються на зимівлю.

Розвивається в одній генерації.

Пошкодження

Шкодочинність: шкодять личинки і самки. У результаті живлення личинок і самок зменшуються розмір і кількість листя, воно жовтіє і обпадає, гілки й пагони усихають. Пошкоджені рослини слабнуть, втрачають декоративність і поступово засихають. Під час великої заселеності шкідником троянд гілки і цілі кущі поступово засихають. Крім того, самки виділяють велику кількість медяної роси, на якій розвиваються сапрофітні гриби, що забруднюють дерева.

Причини загибелі щитівок різні: до 60 % личинок вимерзають у зимовий період, навесні «бродяжок» здувають сильні вітри й змивають зливи. У жарку й суху погоду личинки гинуть під материнським щитком. Личинками живляться сонечка, золотоочки, мухи-сирфіди, хижі клопи, кліщі, туруни, павуки. Важливу роль відіграють ендопаразити, частіше з родини хальцид, які в окремі роки заражають до 50 % личинок і до 90 % самок.

Заходи захисту: своєчасне обрізування засохлих гілок чи стебел з щитками шкідника. Обприскування дерев у ранньовесняний період по сплячих бруньках овіцидами. Під час міграції личинок-бродяжок – обробка інсектицидами (децисом, фуфаноном, карбофосом, фітовермом, актелліком). Троянди обприскують на початку травня і відразу після другої хвилі цвітіння одним із перерахованих препаратів.

БУРЯКОВА ЛИСТКОВА ПОПЕЛИЦЯ

Латинська назва: Aphis fabae Scop.

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Попелиці (Афіди)

Поширена повсюди. Поліфаг. Крім буряків пошкоджує бобові, пасльонові, складноцвіті, гарбузові та інші культурні рослини і бур’яни.

Біологія: вид мігруючий. Зимує бобова попелиця в стадії яйця на кущах (калині, бересклеті, жасмині). Весною відроджуються личинки, які після живлення на бруньках і листі перетворюються

на безкрилих самок-засновниць. На первинних кормових рослинах розвивається 3 – 4 покоління попелиць – доти, доки не завершиться приріст кущів.

Літом самки розселювачки перелітають на квіткові рослини, де і розвивається основна кількість поколінь. Поява крилатих самок-розселювачок та їх міграція зумовлюються погіршенням якості корму у зв’язку із загрубінням або підсиханням пагонів на кущах.

Найбільша заселеність рослин буває зазвичай у першій половині липня. Восени попелиця повертається на кущі, де відкладає зимуючі яйця (Крилаті статеноски перелітають на бересклет, жасмин, калину, де відроджують личинок, які перетворюються на безкрилих амфігонних самок. Безкрилі статеноски відроджують личинок, які перетворюються на крилатих самців. Крилаті самці прилітають на кущі, і після спарювання самки відкладають на пагони біля основи бруньок 3 – 7 яєць, що залишаються до весни наступного року).

Колонія попелиць

Шкодочинність: шкодять імаго і личинки. Попелиця живе великими колоніями, висмоктуючи соки із молодих листків, квітконосів, бутонів і навіть пелюсток. За великої кількості шкідника листя жовтіє, пагони деформуються, пелюстки залишаються недорозвиненими. Спостерігається зупинка росту. Під час живлення попелиця виділяє багато екскрементів у вигляділипкої рідини (акт смоктання супроводжується виділенням ферментів слини, які, потрапляючи в тканини рослин, спричинюють плазмоліз клітин і перетворюють крохмаль на цукор), на якій поселяються різні сапрофітні гриби у вигляді сірувато-бурого брудного нальоту, що ускладнює нормальний розвиток рослин і знижує їх декоративність. Чисельність попелиці обмежують багато хижаків і деякі комахи-паразити. Імаго й личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця, мухи-сирфіди. У роки з вологим літом спостерігається масова загибель попелиці від ентомофторозу. Личинки та імаго, змиті дощем на ґрунт, зазвичай гинуть.

Заходи захисту: знищення бур’янів. Обмеження посадок калини, жасмину, бересклету. Застосування інсектицидів (фуфанон, актара, актеллік, фітоверм). Використання хижаків (золотоочки, галиці афідимізи, сонечка циклонеди) та паразитів з родини Aphidiіdae.

Пошкодження: висмоктування соку	Ентомофаг для попелиці

ГЛАДІОЛУСНИЙ ТРИПС

Латинська назва: Taeniothrips simplex Moris.

Ряд: Бахромчастокрилі

Родина: Трипси

Пошкоджує всі сорти гладіолусів, ірисів, нарцис, гвоздику.

Дрібна комаха розміром 1 – 1,5 мм, темно-бурого кольору з бахромчастими крилами. Личинки жовто-оранжеві.

Біологія: зимують дорослі трипси під лусочками бульбоцибулин у сховищах, де за температури вище 10 °С безперервно розмножуються. Яйця самки відкладають у тканини рослин. Личинки висмоктують соки із листя і квітів. Масове розмноження спостерігається після висадки цибулин у період цвітіння.

Одне покоління розвивається упродовж 2 – 3 тижнів. За сезон шкідник дає декілька поколінь. У результаті пошкодження личинками і дорослими комахами на листках з’являються плями і срібно-білі цятки, жовтуваті штрихи – сліди розриву шкіри під час відкладання яєць і чорні цятки – виділення комах.

У період викидання квіткової стрілки трипси концентруються навколо неї. Під час появи бутонів вони проникають всередину, пошкоджують квіти, які в’януть, знебарвлюються і засихають. Восени під час зниження температури трипси переселяються на нижні частини рослин.

Перед збиранням бульбоцибулин основна маса шкідників знаходиться на «пні». Пізніше вони йдуть під луски цибулин. Живляться соком із лусок цибулин. Пошкодженні ділянки тканин засихають і утворюють кіркоподібні плями бурого кольору.

Бульбоцибулини стають світлими і липкими, а до кінця зберігання темніють, стають зморшкуватими, засихають. Крім безпосередньої шкоди, трипси переносять збудників хвороб гладіолусів.

Колонія трипсів	Імаго

Шкодять личинки і дорослі комахи. Дорослі комахи та їх личинки живляться соком тканин. Квіти в’януть, знебарвлюються і сильно деформуються, бутони не розкриваються. Бульбоцибулини повністю висихають.

Стадії пораження трипсом

Заходи захисту :

1. За високої чисельності трипсів ранній зріз рослин, поки шкідник не перейшов у нижню частину стебла; 2. Знищення всіх рослинних залишків після збирання гладіолусів, перекопування ґрунту; 3. Знезараження бульбоцибулин шляхом занурення їх в гарячу воду (50 °С) на 5 хвилин і обприскування розчином карбофосу, потім цибулини сушать і зберігають; 4. Періодичний огляд у період зберігання бульбоцибулин; 5. Вибраковування уражених цибулин перед висадкою; 6. Обробка декілька раз через 7 – 10 днів карбофосом у період вегетації при прояву пошкоджених рослин (кінець червня); 7. Повторна посадка гладіолусів на тому самому місці через 3 – 4 роки; 8. Підсів до гладіолусів цибулі, часнику, які не пошкоджуються шкідниками.

ЖОВТИЙ ТРОЯНДОВИЙ ПИЛЬЩИК

Латинська назва: Arge ochropus Gmel.

Ряд: Перетинчастокрилі

Родина: Аргіди (Товстовусі пильщики)

Поширені повсюди, пошкоджує троянду ефіроолійну.

Біологія: зимують в поверхневому шарі ґрунту під кущами троянди. Літ імаго спостерігається у травні-липні. Яйця самки відкладають у 2 – 3 заходи, по одному в надрізи – «кишеньки» під кору молодих, ще нездерев’янілих пагонів. Яйцекладки налічують по 8 – 10 яєць. Плодючість самок – до 70 яєць. Ділянка пагона в місцях відкладання яєць розтріскується, викривлюється, після виходу личинок у ньому залишаються заглиблення у вигляді ланцюжка з виступаючими оболонками яєць. Вихід личинок із яйцекладок неодночасний, відбувається впродовж 1 – 3 діб. Личинка чотири рази линяє і розвивається в п’яти віках.

Імаго

У молодшому віці несправжні гусениці живуть сім’ями, скелетують листя, в старших віках розповзаються по всьому кущу, обгризають листя й черешки, за масової чисельності – повністю оголюють рослину. Досягнувши останнього віку, личинки спускаються по пагонах у ґрунт на заляльковування, де і зимують у щільному павутинному коконі. Шкідник розвивається в 3 поколіннях.

Шкодочинність: шкодять личинки. Тип пошкодження – скелетування листя, об’їдання листя, черешків, точок росту. Внаслідок цього пагони відстають у рості і часто деформуються.

Під час масового заселення – повністю обгризають рослину. Чисельність жовтого трояндового пильщика знижують хижі комахи та комахи-паразити. Несправжніх гусениць перших віків винищують личинки золотоочки. Несправжніх гусениць та еонімф у коконах заражають їздці-іхневмоніди, хальциди-птеромаліди, мухи-тахіни.

Заходи захисту: своєчасне і ретельне виконання робіт з догляду за плантаціями, чим забезпечується добрий розвиток рослин та їх стійкість до пошкоджень. Вирощування стійких сортів. Збір личинок. Вибіркова обробка плантацій троянди у початковий період бутонізації інсектицидами (фуфанон, карбофос, актеллік, інта-вірин).

ЗАХІДНИЙ КВІТКОВИЙ ТРИПС

Латинська назва: Frankliniella occidentalis Perg.

Ряд: Бахромчастокрилі

Родина: Трипси

Багатоїдний шкідник, пошкоджує понад 250 видів рослин з понад 65 родин. Трипс харчується майже усіма квітковими рослинами. Хризантема, гербера, герань, вербена, гвоздика та троянда є основними рослинами-господарями.

Імаго

Біологія: зимує доросла комаха (імаго) в ґрунті або в прикореневій розетці багаторічних культур чи бур'янів при плюсовій температурі, а при нижчій 0 °С – гине. Реактивація трипсів починається при температурі, вищій за + 7,9 °С. Імаго трипса виходять із ґрунту й оселяються на нижній поверхні листків. Самки у перші 24 години малорухомі, повільно мігрують з ґрунту на рослину, де живляться і після парування відкладають яйця у надрізи листка чи пелюсток квіток (поодиноко). У махрових квітах (гербери, хризантеми) яйця самка може відкладати між пелюстками на квітколоже.

Західний квітковий трипс харчується квітками та листям рослини. Ознаки зараження трипсом широко коливаються, залежно від рослин, які він атакує. На трояндах чи герберах з червоними квітами ураження проявляються як білий наліт. Значне ушкодження призводить до деформації зародків, якщо зараження відбувається перед початком цвітіння. На листі утворюється сріблястий наліт, листок деформується, в місцях живлення утворюються плями та шрами.

Розповсюджується трипс у всіх стадіях розвитку під час перевезення заселених імаго, яйцями чи личинками квітів, овочів та інших пошкоджуваних рослин або в ґрунті вазонних культур, торфі. Таким пасивним способом трипс долає значні відстані між континентами і країнами.

Шкодять личинки та дорослі особи. Личинки та дорослі особи живляться соком молодих тканин листків і пелюстків рослин. Під час харчування трипс висмоктує рідину з клітини до неї потрапляє повітря, що надає тканині сріблястого кольору. Краї пелюстків буріють і підсихають, бутони не розкриваються, пошкоджене листя деформується і опадає.

Пошкодження квітки	Пошкодження листя	Пошкодження троянди

Заходи захисту

1. Фітосанітарні заходи.

Основний метод боротьби з таким шкідником, як квітковий трипс – це карантинні заходи. Необхідно перевіряти на предмет зараження всю рослинну продукцію: посадковий матеріал, живці, горшкові рослини, зрізи квітів.

Посадковий матеріал та зрізані квіти ввозяться в Україну тільки за наявності карантинного дозволу на імпорт, який видає Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України (в м. Київ), та фітосанітарного сертифіката країни експортера, який засвідчує відсутність карантинних організмів у даній продукції.

2. Профілактичні заходи

Під час виявлення на рослинах трипсів необхідно оглянути рослини, які стоять поруч, тому що трипси легко перебираються на сусідні рослини.

Необхідно проводити профілактичні заходи і у теплицях:

– уникати надмірної сухості повітря в приміщені;

– регулярно оглядати квітки і листя рослин. На нижній стороні листа можна помітити світлих (біло-жовтих або сіруватих) безкрилих личинок трипсів, які, тим не менш, здатні дуже швидко пересуватися;

– застосування клейких пасток (синього або жовтого кольору смуги паперу, розвішані серед рослин, які допомагають не тільки вчасно виявити цього шкідника, а й знизити його чисельність).

3. Хімічна обробка

Високотоксичні пестициди мало того, що екологічно небезпечні, але у разі цього шкідника ще й марні. Він володіє досить високою стійкістю до них, та й веде квітковий трипс потайний спосіб життя, ховаючись у бутонах, під лусочками рослин, тим самим стаючи невразливим для хімічних обробок.

Під час хімічної обробки використовуються пестициди згідно з переліком пестецидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні. Періодичне обприскування рослин до цвітіння або між хвилями цвітіння при появі шкідника фуфаноном, карбофосом, конфідором, актелліком, актарою, фітовермом. Обробку рекомендовано зробити як мінімум двічі з інтервалом 7 – 10 днів, тому що з відкладених в тканини листя яєць поступово вилуплюються личинки.

Найефективнішим вважається біологічний метод: проти квіткового трипса випускають його ворогів,а саме хижих клопів і кліщів.

КАПУСТЯНІ БЛІШКИ

Українська назва: Світлонога хрестоцвітна блішка Латинська назва: Рhyllotreta nemorum L	Українська назва: Виїмчаста хрестоцвітна блішка Латинська назва: Рhyllotreta vittata Redt.	Українська назва: Хвиляста хрестоцвітна блішка Латинська назва: Рhyllotreta undulata Kutsch	Українська назва: Синя хрестоцвітна блішка Латинська назва: Рhyllotreta nigripes F Ряд: Твердокрилі Родина: Листоїди

Існує декілька видів блішок: світлонога, виїмчаста, синя, хвиляста. Це дрібні стрибаючі жуки, продовгуваті, з випуклою спиною. Надкрила різного забарвлення від чорного чи синьо-зеленого і до смугастого.

Біологія: зимують жуки під рослинними рештками. Жуки з ранньої весни живляться на бур’янах і квіткових культурах, виїдаючи на листках невеликі ямки і дірки. Листя жовтіє, а розсада гине. Найінтенсивніше жуки живляться вдень з 10 до 13 год, а потім – з 16 до 18 год. Самки відкладають яйця в ґрунт, личинки живляться тканинами корінців, там же личинки заляльковуються. Світлонога блішка відкладає яйця на листки, її личинки живляться м’якушем, утворюючи міни різної форми. Жуки нового покоління вилітають в червні-серпні, живляться листям, а восени йдуть у ґрунт, де і зимують. Генерація однорічна.

Шкодочинність: імаго і личинки. На молодих листках, пагонах, пелюстках блішки вишкрібають шкірку, внаслідок чого на ушкоджених ділянках з’являються маленькі виразочки та ямки, можуть також знищувати точку росту.

Пошкоджена листова тканина підсихає, викришується і в результаті утворюються невеликі отвори. За значного об’їдання листки засихають, часто спостерігається масова загибель рослин. Особливо активні й шкодочинні жуки в жарку та суху погоду

Жуків хрестоцвітих блішок знищують їздці з родини Braconidae та кліщі з групи Trombidiidae. На личинках паразитують два види їздців: діоспілюс і еулофус.

Заходи захисту: знищення бур’янів з родини капустяних. Обприскування рослин інсектицидами фуфаноном, карбофосом, актелліком, інта-віром.

Імаго

КАПУСТЯНА МІЛЬ

Латинська назва: Plutella maculipennis Curt.

Ряд: Лускокрилі

Родина: Серпокрилі молі

Поширено повсюди. Пошкоджує квіткові рослини родини капустяних.

Біологія: зимує лялечка на бур’янах та рослинних рештках. Виліт

імаго відбувається у квітні – на початку травня. Виходять метелики з цілком розвиненими статевими органами й відразу починають спаровуватися. Самка відкладає яйця, по одному або невеликими групами (2 – 4), на нижній бік листків або черешки. Плодючість – 70 – 165 яєць. Гусениці, що відроджуються, вгризаються в паренхіму листків і роблять у них короткі ходи. Потім гусениці переходять на нижній бік листка, вигризають невеликі ділянки листкової тканини, не чіпаючи верхню кутикулу. Такі пошкодження мають вигляд «віконець». Гусениці дуже рухливі; потурбовані, вони швидко звиваються і падають з листка, звисаючи на павутинці. Упродовж сезону дає до 5 поколінь.

Шкодочинність: шкодять гусениці. Тип пошкодження – вгризаються в паренхіму листків і роблять у них короткі ходи, вигризають невеликі ділянки листкової тканини, не чіпаючи верхню кутикулу.

Відомо 102 ентомофаги капустяної молі. В яйцях паразитує Trichogramma. Гусениці й лялечки уражуються грибними й бактеріальними хворобами.

Заходи захисту: знищення рослинних решток, на яких зимує капустяна міль. Глибока оранка. Боротьба з бур’янами з родини капустяних. Проведення обприскування біопрепаратами або інсектицидами.

КАПУСТЯНА СОВКА

Латинська назва: Mamestra brassicae L.

Ряд: Лускокрилі

Родина: Совки

Поширена повсюди. Крім капустяних рослин пошкоджує польові, овочеві, плодові та лісові культури, що належать до 30 родин.

Біологія: зимують лялечки у ґрунті (на глибині 8 – 12 см). Метелики вилітають у травні, додатково живляться нектаром квіток, найчастіше бур’янів. Літають увечері й уночі, а вдень

Імаго

ховаються у затишних місцях. Яйця самка відкладає групами, по 20 – 80 шт., на нижній бік листків різних культурних рослин та бур’янів, частіше капустяних. Плодючість – від 600 до 2600 яєць. Високі температури й низька вологість повітря в період льоту метеликів обмежують їхню плодючість.

Гусениці спочатку (до другого віку) живуть групами, скелетують листки знизу, не зачіпаючи епідерміс верхнього боку. Починаючи з третього віку розповзаються по рослині, вигризають у листках і пелюстках отвори неправильної форми. Вони інтенсивно живляться вночі та на світанку, а в денні години спостерігається спад рухливості та живильної активності. Закінчивши живлення, гусениці мігрують у ґрунт на глибину 9 – 12 см, де заляльковуються і зимують.

Частина лялечок шкідника за недостатнього зволоження ґрунту впадає у діапаузу. Для проходження повного циклу розвитку капустяної совки необхідна сума ефективних температур близько 700 °С. Літ метеликів другого покоління відбувається у другій половині липня – у серпні. Заляльковування гусениць відбувається наприкінці вересня. Упродовж року дає 2 покоління.

Шкодочинність: шкодять личинки. Тип пошкодження – скелетування листя, вигризання у листках, пелюстках отворів неправильної форми, пошкодження бутонів, виїдаючи всередині ходи, заповнені бурими екскрементами шкідника. Під час великої чисельності шкідника квіткові культури втрачають декоративність.

Чисельність шкідника обмежують близько 39 видів ентомофагів. Яйця заражає Trichogramma; на гусеницях паразитують їздці, мухи-тахіни та ін. Лялечки й гусениці уражуються грибними та бактеріальними хворобами.

Заходи захисту: знищення квітучих бур’янів під час додаткового живлення метеликів. Збір і знищення гусениць. Випуск трихограми (два випуски трихограми по 40 – 50 тис. особин на гектар проти кожного покоління шкідника – на початку відкладання яєць і через 6 – 7 діб після першого випуску). За великої чисельності шкідника обприскування до цвітіння у вечерні години (коли шкідники починають живитися), фуфаноном, карбофосом, актелліком, інта-віром.

КОРЕНЕВИЙ ЦИБУЛЕВИЙ КЛІЩ

Латинська назва: Rhizoglyphus echinopus F. Et R.

Пошкоджує цибулинні рослини: лілію, гіацинт, тюльпан, нарцис, бульбоцибулини гладіолуса і бульби жоржин.

Біологія: кліщі живуть у ґрунті на рослинних рештках і заселяють висаджені в ґрунт рослини. У цибулини вони проникають через денце або механічні пошкодження і поселяються між лусочками. Самки відкладають яйця на цибулини. Відроджені через 4 – 7 днів з яєць личинки смокчуть сік з луски цибулин і розвиваються упродовж місяця. У результаті харчування кліщів ріст рослин сповільнюється, листя жовтіє і в'яне.

Кліщ пошкоджує цибулини і бульби під час зберігання, особливо в тому випадку, якщо вони не очищені від старої луски і коріння. У період зберігання під час сильного пошкодження цибулин зовнішня поверхня лусок покривається бурими некротичними ділянками. Цибулини загнивають і засихають, стають трухлявими. Під час висадки в ґрунт заселених кліщем цибулин і бульб відбувається зараження ґрунту та інших рослин. Шкідник дуже вимогливий до високої температури (18 – 20 °С) та вологості (понад 60 %). Кліщ – вологолюбний вид, якщо вологість повітря нижча 60 %, розмноження припиняється і кліщ утворює стадію гіпопуса, у якій може зберігатися довгий час.

Шкодочинність: шкодять дорослі кліщі та личинки. Тип пошкодження – сточують денце цибулини, висмоктують сік із луски цибулин і пагонів. За значної заселеності шкідником цибулина загниває і засихає, стає трухлявою. Часто пошкодження помітні і з верхньої сторони цибулин у вигляді дрібних буруватих некротичних ділянок.

Заходи боротьби: 1) посадка незараженого матеріалу у відкритий ґрунт і вибракування в період вегетації рослин з жовтіючим листям; 2) дотримання сівозміни (на заражених кліщем ділянках не слід упродовж 3 – 4 років висаджувати цибулинні рослини і жоржини); 3) збирання та знищення рослинних решток після збирання цибулин; 4) вибраковування хворих цибулин і бульб перед закладанням на зберігання, очищення їх від старої луски і коріння, пересипання крейдою або сіркою, регулярне перебирання і видалення пошкоджених цибулин, зберігання за температури 2 – 5 °С і вологості повітря не вище 60 % (для зменшення чисельності шкідника); 5) протруєння цибулин перед посадкою у розчині фітоверму, актелліку, фуфанону, карбофосу чи колоїдної сірки.

РОЗАННА ПОПЕЛИЦЯ ЗЕЛЕНА

Латинська назва: Macrosiphum rosae L.

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Попелиці (Афіди)

Вид переважно зустрічається на таких культурах як троянда та шипшина, а також на деяких плодових деревних породах.

Біологія: зимують яйця на пагонах навколо бруньок. Весною (у квітні-травні) із них виходять личинки-засновниці і пошкоджують спочатку бруньки, а потім і листя. Засновниці упродовж життя відроджують до 80 личинок безкрилих чи крилатих мігрантів. Восени крилаті самки повертаються на троянди та шипшину, відроджують амфігонних самок, які відкладають яйця, що залишаються зимувати. Крилаті самки-розселювачки постійно перелітають на сусідні рослини. За літо розвивається до семи поколінь.

Шкодочинність: шкодять личинки та імаго. Живляться соком молодих листків, пагонів, бутонів, які деформуються і покриваються виділеннями шкідників у вигляді липкої рідини. На молодих пагонах, бутонах, черешках і нижній стороні листків шкідник утворює щільні колонії, викликаючи їх потворне скручування. Бутони, пошкоджені попелицею, не розкриваються. Є переносником вірусних хвороб.

Заходи захисту: обприскування рослин перед цвітінням або після першої хвилі цвітіння фуфаноном, карбофосом, актелліком.

ТРОЯНДОВИЙ НИЗХІДНИЙ ПИЛЬЩИК

Латинська назва: Cladardis elongatula Klug.

Ряд: Перетинчастокрилі

Родина: Справжні пильщики

Зустрічається повсюди, пошкоджує троянду ефіроолійну.

Шкодочинність: личинки. Тип пошкодження – після линяння личинки піднімаються вгору по пагону і на нездерев’янілій ділянці проникають усередину пагона, роблять хід знизу вгору завдовжки 60 – 70 см. В одному пагоні трапляється до 5 – 7 личинок. Розвивається одна генерація за рік.

Імаго

Найбільша шкодочинність спостерігається в умовах посухи. Частина пошкоджених пагонів засихає. Різні сорти троянди ефіроолійної заселяються пильщиком неоднаково.

Проточений отвір	Личинка

Більше заселяються шкідником жирові й листкові пагони, що йдуть від основи рослин.

Заходи захисту: своєчасне і ретельне виконання робіт з догляду за плантаціями, чим забезпечується добрий розвиток рослин та їх стійкість до пошкоджень. Вирощування стійких сортів. Збір личинок. Вибіркова обробка плантацій троянди у початковий період бутонізації інсектицидами (фуфанон, карбофос, актеллік, інта-вірин).

ТЮЛЬПАНОВА ЦИБУЛИННА ПОПЕЛИЦЯ

Латинська назва: Dysaphis tulipae B. d. F.

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Попелиці (Афіди)

Пошкоджує тюльпани, іриси, лілії, гладіолуси.

Біологія: за літо розвивається декілька поколінь, крилаті самки-розселювачки можуть перелітати і утворювати нові колонії попелиці на посадках тюльпанів.

Імаго	Колонія попелиці

Шкодочинність: упродовж вегетації попелиця і її личинки живляться соком листків, квітконосів і бутонів. За

Пошкодження

великої заселеності шкідником листя вкривається дрібними світлими некрозами, деформується і засихає, бутони не розкриваються. У період спокою попелиця поселяється на цибулинах і живиться соком лусочок.

Заходи захисту: обприскування рослин до і після закінчення цвітіння фітовермом, актелліком, актарою, фуфаноном, карбофосом. Протруєння цибулин у розчині будь-якого системного інсектициду.

ТЮТЮНОВИЙ ТРИПС

Латинська назва: Thrips tabaci

Ряд: Бахромчастокрилі

Родина: Трипси

Зустрічається повсюди. Багатоїдний, пошкоджує понад 150 видів рослин у відкритому та закритому ґрунті (лілейник). Є переносником вірусних хвороб.

Дрібна, завдовжки 0,8 – 0,9 мм, дуже жвава комаха, дві пари крил оточені бахромою з війок, колір тіла мінливий – від жовтого до майже чорного.

Біологія: зимують імаго, переважно самки, в поверхневому шарі ґрунту, на рослинних рештках. З місць зимівлі виходять у 2 – 3 декадах квітня, заселяючи спочатку бур’яни. Самка відкладає яйця в тканини листків. Плодючість – до 100 яєць. У личинок два віки. Завершивши живлення, заглиблюються в ґрунт на глибину 10 – 15 см, де проходять дві стадії – пронімфи і дейтонімфи. Через 4 – 8 діб з’являються імаго, які по тріщинах землі підіймаються на поверхню та переходять на рослину. Повний цикл розвитку одного покоління становить 15 – 30 діб. В Україні тютюновий трипс розвивається у 3 – 4 покоління.

Шкодять імаго та личинки. Дорослі комахи та їх личинки живляться соком молодих листів і пелюстків, тканини знебарвлюються і жовтіють. За великій кількості шкідника квіти часто деформуються і не розпускаються.

Заходи захисту: чергування квіткових культур, знищення післязбиральних решток, обробіток ґрунту. За потреби проводять обприскування рослин до цвітіння інсектицидами (фітовермом, фуфаноном, актарою, карбофосом).

Тютюнового трипса активно знищують хижий трипс та клопи з роду Orius. При співвідношенні хижого й тютюнового трипсів 1 : 20 хімічна обробка недоцільна.

Самець з розправленими крилами

ЯБЛУНЕВА КОМОПОДІБНА ЩИТІВКА

Латинська назва: Lepidosaphes ulmi L.

Ряд: Рівнокрилі

Родина: Щитівки

Поширена повсюди. Окрім плодових, ягідних культур, пошкоджує також різні листя деревні породи та кущі (бузок).

Біологія: зимують яйця під щитками самок на корі стовбурів і гілок. Яйця не стійкі до морозів і гинуть за температури –32 – –35 °С.

Відродження і вихід личинок розпочинається наприкінці квітня – на

1. Щиток знятий з дерева

2. Самка

початку травня за температури понад 8 °С. Личинки-бродяжки розповзаються по дереву і через 2 – 3 доби присмоктуються до кори стовбурів і гілок, рідше – до листя та зав’язі. Відразу ж покриваються білими воскоподібними нитками, що переплітаються між собою. Через 15 – 20 діб личинки першого віку линяють, при цьому втрачають очі, вусики і ноги. Щиток складається із секреторних виділень і шкірок після линяння. Через 25 – 30 діб після другого линяння личинки перетворюються на самок. Упродовж 20 – 30 діб самки продовжують живитися, розмір їхнього тіла і щитка збільшується у 2 – 2,5 раза. Тіло самки займає весь простір під щитком.

Досягнувши статевої зрілості, самки впродовж серпня-вересня відкладають 70 – 100 яєць. У міру відкладання яєць тіло самки стискається і врешті займає лише передню вузьку частину щитка. Завершивши яйцевідкладання, самки відмирають. У зв’язку з тим, що самці трапляються рідко, більшість самок відкладає незапліднені яйця. Розвивається одна генерація за рік. Найчастіше шкідник трапляється осередками.

Колонія щитівки

Шкодочинність: шкодять личинки і імаго. Вони висмоктує сік із стовбурів, гілок, рідше – із листя зав’язі. Висмоктування соків призводить до ослаблення дерев, передчасного обпадання листя, засихання гілок і цілих дерев. У разі масового розмноження щитками бувають вкриті значні ділянки кори.

Личинками комоподібної щитівки живляться сонечка, золотоочки, хижі клопи, мухи-сирфіди, туруни, хижі кліщі, павуки тощо. На комоподібній щитівці паразитує понад 30 видів їздців із родини хальцид та інші, здатні знижувати чисельність шкідника до 80 % і більше.

Заходи захисту: вирізання сухих і пошкоджених колоніями щитівок гілок, а також кореневої порослі та спалювання їх. Весною під час виходу личинок-бродяжок з-під щитків проводять обприскування дерев чи кущів децисом, фуфаноном, карбофосом чи актелліком.

1.6. ШКІДНИКИ СТОВБУРІВ, ГІЛОК, ПЛОДІВ ТА НАСІННЯ

ВЕЛИКИЙ ДУБОВИЙ ВУСАЧ (Cerambyx cerdo)

Латинська назва: Cerambyx cerdo

Ряд: Твердокрилі

Родина: Вусачі

Поширений у стиглих дубових лісах. Пошкоджує всі види дуба. Звалені дерева не заселяє.

Біологія: зимують личинки двічі: (в корі над поверхнею лубу та в деревині). Наступного року на початку літа личинки проточують ходи в лубі і заглиблюються трохи в заболонь. Восени личинки проточують ходи в деревині і там зимують вдруге. Після другої перезимівлі вони розширюють і поглиблюють ходи в деревині. Личинка живиться деревиною, але періодично повертається під кору, де гризе луб і деревину верхнього шару заболоні. В червні личинка вигризає лялечкову колисочку там де закінчується хід у деревині, заляльковується. У серпні з’являються жуки, які зимують у камері. Вилітає жук через хід, зроблений личинкою, а також через отвір для вильоту в корі, який вона робить перед заляльковуванням.

Жуки літають з травня до серпня, масовий літ – червень-початок липня. Самиці спарюються багаторазово і відкладають яйця в тріщини кори окоренкової частини старих дерев, особливо з південного боку. Всього самка відкладає до 300 яєць. Жуки живляться соком дуба, що витікає у місцях пошкодження личинками. Відроджені личинки проточують ходи в корі над поверхнею луба і там зимують. Генерація 3-річна.

Загальна довжина ходу личинки під корою – 50 см, в деревині – 20 – 30 см.

Личинка		Доросла особина

Шкодочинність: шкодять личинки. Тип пошкодження – проточування ходів у корі, деревині.

Заходи захисту: приваблення в насадження комахоїдних птахів, особливо дятлів. Знищення комплексу листогризучих шкідників, які, пошкоджуючи дерева, ослаблюють їх. Зрізання та знищення заселених вусачами гілок. Своєчасне знищення нежиттєздатних дерев і заміна їх молодими. У разі небезпечної чисельності вусачів – обробка ослаблених дерев інсектицидами під час льоту шкідників. Інсектицидами потрібно обробляти нижні частини дерев.

ДУБОВА БРОНЗОВА ЗЛАТКА

Латинська назва: Chrysobothris affinis Е.

Родина: Златки

Небезпечний шкідник дуба в лісах та лісосмугах. Заселяє ослаблені та звалені дерева, пеньки дуба, граба, горіха, плодових.

Біологія: зимують личинки в деревині. Заляльковуються в травні. Жук вилітає з лялечкової колисочки через прогризений у корі вилітний отвір, у вигляді двоопуклої лінзи. Жуки літають з травня до липня. Яйця самка відкладає в тріщини кори поблизу ґрунту. Личинки точать під корою плескуваті, звивисті ходи, згодом заглиблюючи їх в деревину на 1 – 2 см, де і зимують. Генерація однорічна.

Личинка	Імаго	Вилітний отвір

Шкодочинність: шкодять личинки. Тип пошкодження – проточування ходів під корою та в деревині

Типи пошкодження

Заходи захисту: приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів, особливо дятлів. Інтенсивний захист від листогризучих шкідників, що ослаблюють дерева, які активніше заселяються златками. Вирубування значною мірою та локалізація в осінньо-зимовий період заселених златками дерев, які гинуть. Обробка інсектицидами в період льоту жуків.

ЖОЛУДЕВИЙ ДОВГОНОСИК

Латинська назва: Curculio glandium Marsch.

Ряд: Твердокрилі

Родина: Довгоносики

В окремих масивах у неврожайні роки у зріджених чистих дубових насадженнях та на насіннєвих плантаціях пошкоджує понад 90% жолудів.

Біологія: вид відрізняється складною структурою популяцій, різноякісністю особин за тривалістю і строками розвитку.

Личинка		Імаго

Зимують личинки першого покоління і жуки другого покоління в ґрунті. В липні-серпні заляльковуються. В кінці серпня відроджуються молоді жуки, які або виходять на поверхню, або залишаються в ґрунті до весни. Жуки виходять із місць зимівлі у травні і літають до липня. Поїдають бруньки і ніжні листочки дуба. Перевагу віддають чоловічим суцвіттям, а в липні, коли жолуді виходять з плюски, жуки накопичуються на дубах (це головним чином рання форма дуба звичайного), де і живляться молодими жолудями, роблячи в них тонкі, глибокі "уколи". У другій половині липня, коли жолуді досягають половини нормальної величини у вигризені ямки самки починають відкладати яйця по 1 – 5 штук. Це триває і на початку серпня. Дуже пошкоджені під час додаткового живлення жолуді не дозрівають і вже в липні опадають. Личинки проточують у сім'ядолях ходи, щільно заповнюючи їх екскрементами у вигляді бурої маси. В жолуді одночасно можуть вживитись 2 – 5 личинок. Пошкоджені жолуді в серпні опадають. Закінчивши живлення, личинки вигризають в оболонці жолудя круглий отвір, заглиблюються в ґрунт на 10 – 20 см і заляльковуються (частина личинок у стані діапаузи зимує). Частина популяції розвивається упродовж одного року, а інша частина має дворічну генерацію.

Шкодочинність: шкодять жуки і личинки. Жуки поїдають бруньки і ніжні листочки дуба, живляться молодими жолудями, роблячи в них тонкі, глибокі "уколи". Личинки проточують у сім'ядолях ходи, щільно заповнюючи їх екскрементами у вигляді бурої маси.

Типи пошкодження

Заходи захисту: 1) створення мішаних насаджень з підліском для приваблювання комахоїдних птахів та корисних комах; 2) переселення в ці насадження з інших лісостанів колонії рудих лісових мурашок; 3) на дубових насіннєвих ділянках, наприкінці серпня і до кінця вересня через кожний тиждень збір опалих жолудів та згодовування їх худобі (фізико-механічний метод); 4) обробка інсектицидами в період льоту дорослих комах і відкладання яєць. Найкращі строки проведення обробок проти шкідників дуба – початок розвитку сім'ядоль, що співпадає з періодом масового відкладання яєць і початком відродження личинок головних шкідників цих порід (третя декада липня, коли жолудевий довгоносик додатково живиться і відкладає яйця). Для обприскування доцільно застосовувати робочі склади піретроїдних препаратів.

КОРОЇД-ТИПОГРАФ

Латинська назва: Ips typographus L.

Ряд: Твердокрилі

Родина: Короїди

Пошкоджує багато видів ялин, рідше сосну, кедр, дуже рідко – інші хвойні.

Біологія: зимують жуки в підстилці та під корою дерев. Жуки пробуджуються в першій декаді квітня і поновлюють додаткове живлення в ходах. Літ жуків починається у другій половині квітня – в першій половині

Імаго, лялечка, личинка

травня під час розпускання бруньок берези. Невдовзі жуки починають закладання нових ходів. Від «шлюбної» камери проточується 1 – 3, рідко 4 (10 – 15 см) маточних ходів, переважно в поздовжньому напрямку. Через 2 – 3 доби самка вигризає в них рідко розміщені камери і відкладає яйця, запечатуючи їх зверху пробочкою. Відроджені личинки прокладають ходи завдовжки 2 – 5 см. Личинкові ходи густі, злегка звивисті, майже не зачіпають заболонь. Заляльковуються наприкінці травня. Новоутворені жуки впродовж 12 – 20 діб додатково живляться у місцях розвитку. Під час масового заселення засихаючих дерев, якщо кора втрачає свіжість, жуки переходять для живлення на інші дерева. За наявності 8 – 10 жуків вони вигризають у корі цілі ділянки.

Літ жуків другого покоління відбувається в липні. Повторюється процес утворення камер, відкладання яєць, відродження та живлення личинок, їх заляльковування і утворення жуків, які залишаються під корою до весни. За рік розвивається дві генерації.

Шкодочинність: шкодять жуки. Тип пошкодження – проточування ходів під корою.

Короїдів знищують комахоїдні птахи, особливо дятли. У ходах короїдами живляться клоп, жуки та ін. На личинках і лялечках паразитують браконіди, хальциди та ін.

Заходи захисту: здійснення постійного нагляду за станом лісонасаджень. Приваблення й охорона комахоїдних птахів. Запобігання поширенню хвоєгризучих шкідників, оскільки пошкодження, завдані ними, ослаблюють дерева. Видалення нежиттєздатних і засихаючих дерев. Обробка заселених короїдами дерев інсектицидами на початку і під час льоту жуків.

МАЛИЙ СОСНОВИЙ ЛУБОЇД, або МАЛИЙ ЛІСОВИЙ САДІВНИК

Латинська назва: Blastophagus minor

Ряд: Твердокрилі

Родина: Короїди

Поширений повсюди. Пошкоджує різні види сосен, рідше – ялину і модрину.

Біологія: зимують жуки під корою та в рослинній підстилці. Літ жуків починається у квітні і триває 2 – 3 тижні. Самки проточують під тонкою корою у верхній частині сосен поперечні маточні ходи, що мають вигляд двох дужок. У спеціальні камери по обидва боки ходу вони відкладають яйця. Плодючість – 60 – 100 яєць. Вхідний канал і розвилка, що утворюються обома розгалуженнями маточного ходу, є камерою спарювання. Відроджені личинки роблять ходи по обидва боки від маточного ходу вздовж стовбура дерева. У міру росту личинок ходи розширюються. У червні-липні личинки вбурюються в заболонь, вигризають колисочку і заляльковуються. До цього часу жуки, що завершили відкладання яєць, залишають ходи розмноження і вбурюються у верхівкові пагони сосен для відновленого живлення. Пошкоджені пагони часто обламуються і падають на землю. Жуки, що вийшли з лялечок, додатково живляться також усередині пагонів. Пошкодження такого типу продовжуються до осені. На зимівлю частина жуків переходить під підстилку, деякі залишаються у пагонах. Генерація однорічна.

Шкодочинність: шкодочинна фаза – жуки, личинки. Тип пошкодження – проточування ходів під тонкою корою, пошкодження заболоні, верхівкових пагонів. Пошкоджені пагони часто обламуються і падають на землю. Заселяються шкідником ослаблені та повалені дерева. Під час заселення здорових дерев ходи лубоїдів заливаються живицею, що спричинює загибель личинок і жуків.

Важлива роль у регулюванні чисельності лубоїдів належить хижим комахам, що знищують личинок шкідників під корою і в ходах. Найчастіше трапляються хижі клопи, хижі жуки. На личинках і лялечках паразитують їздці.

Типи пошкодження

Заходи захисту: видалення з лісопосадок ослаблених дерев і заміна їх молодими. Приваблення у лісопосадки комахоїдних птахів та їх охорона. Боротьба з хвоєгризучими шкідниками, живлення яких ослаблює дерева. Під час небезпечної чисельності лубоїдів – обробка дерев інсектицидами.

ПЛОДОВИЙ ЗАБОЛОННИК

Латинська назва: Scolytus mali

Ряд: Твердокрилі

Родина: Короїди

Поширений повсюди. Пошкоджує всі плодові, віддаючи перевагу яблуні. Зрідка трапляється на глоді, кизилі, ільмових.

Біологія: зимують личинки середнього віку в ходах. Навесні, в середині травня, личинки, що завершили розвиток, вигризають у кінці ходу невеликі розширення – «лялечкові колисочки» – і в них заляльковуються. Утворені через два тижні жуки вигризають льотні отвори і виходять назовні. Літ жуків триває з початку червня до середини липня. Жуки селяться на штамбах і товстих гілках, де додатково живляться в прогризених коротких ходах. Вид моногамний. Самка прогризає великий отвір і проникає під кору. На початку маточного ходу в розширенні відбувається спарювання, після чого самка проточує в поздовжньому напрямку, між корою і заболонню, маточний хід завдовжки 5 – 6 см і завширшки до 2 мм. По боках маточного ходу самка вигризає ямки, в які відкладає яйця. Яйця, відкладені в ці ямки, закупорюються з боку маточного ходу пробкою з бурового борошна.

Личинка	Доросла особина

Відроджені личинки прокладають ходи, які не перетинаються, на межі лубу і заболоні, по обидва боки від маточного ходу, спочатку в поперечному напрямку, потім уздовж деревини. З настанням холодної осінньої погоди личинки припиняють живлення і залишаються в ході до весни наступного року. Генерація однорічна.

Шкодочинність: личинки і жуки живляться лише живими тканинами ослаблених дерев – лубом і провідними шарами заболоні. Дерева, пошкоджені заболонниками, затримуються в рості, у зимовий період підмерзають, їхня урожайність знижується, якість врожаю погіршується. Поява короїдів є ознакою ослаблення насаджень.

Типи пошкодження

Вороги короїдів – дятли, синиці, повзики та інші птахи, а також хижі комахи – стафілініди, трипси, карапузики, пістрянки. Личинок шкідника заражають їздці з родин браконід, птеромалід, еуритомід, еулофід, іхневмонід.

Заходи захисту: своєчасне корчування дерев, що всихають, видалення пошкоджених гілок та їх спалювання. Боротьба із сисними та іншими видами шкідників, які ослаблюють плодові дерева (у сильних і здорових дерев ходи личинок заболонників заповнюються соками, що спричинює їх загибель). Полив плодових дерев у літній період. Навесні, у період льоту жуків, – обприскування стовбурів і гілок дерев інсектицидами.

СОСНОВИЙ ПІДКОРКОВИЙ КЛОП

Латинська назва: Aradus cinnamomeus

Ряд: Напівтвердокрилі

Родина: Клопи підкоровики

Поширений повсюди. Пошкоджує сосну звичайну, рідше інші види сосен. Сосновий клоп-підкоровик – світло- і теплолюбна комаха. Тому він особливо активно заселяє розріджені посадки сосни 5 – 25-річного віку та узлісся.

Біологія: зимують імаго й личинки четвертого віку біля основи стовбура або близько біля нього в лісовій підстилці. Навесні, ще до повного сходу снігового покриву, за середньодобової температури 2 – 3 °С спочатку імаго, а дещо пізніше личинки заселяють стовбури сосен.

Розмістившись під лусочками кори, розпочинають живлення і спарювання. Відкладання яєць починається в другій половині квітня і триває 20 – 30 діб. Довгокрилі самки після запліднення розлітаються і відкладають яйця на нових ділянках. Яйця кладуть на внутрішню поверхню лусочок кори по одному або невеликими групами. Плодючість – 15 – 30 яєць, Відроджені личинки впродовж усього літа живляться під лусочками кори, висмоктуючи соки з лубу, камбію та верхнього шару деревини. Досягнувши четвертого віку, переходять на зимівлю.

Навесні, у квітні-травні вони переходять у п’ятий вік і продовжують живитися впродовж 30 – 40 діб, після чого перетворюються на імаго. Розмножуватись починають тільки після перезимівлі. Генерація дворічна.

Шкодочинність: шкодять личинки. Внаслідок пошкоджень під корою утворюються порожнини, заповнені смолою і паренхімою, кора розтріскується, утворюючи смолоточиві виразки, порушується транспірація. Зменшується приріст, спостерігається всихання верхівок дерев. Якщо чисельність клопа досягає 100 і більше особин на 1 дм² поверхні стовбурів, дерева, як правило, засихають.

Типи пошкодження

На шкідника згубно діють заморозки в період ембріонального розвитку. Значну загибель імаго й личинок спричинюють зниження температури до –25…–30 °С у малосніжні зими. Клопів знищують верблюдки; руді мурашки, яйцеїди та ін. Клопами живляться птахи – повзик, малий дятел.

Заходи захисту: посадка густих культур і культур, що рано змикаються (15 – 20 тис. саджанців на гектар); заповнення «вікон» підсадкою дерев; на сухих піщаних ґрунтах краще висаджувати сосну кримську. За чисельності шкідника, що перевищує 500 клопів на дерево, – обприскування інсектицидами нижніх частин стовбурів і підстилки рано навесні, в період переходу підкоровика на стовбури.

ТОПОЛЕВИЙ ВУСАЧ, або ВЕЛИКИЙ ОСИКОВИЙ СКРИПУН

Латинська назва: Saperda carcharias

Ряд: Твердокрилі

Родина: Вусачі

Поширений повсюди. Пошкоджує тополю, осику, зрідка вербу.

Біологія: личинки зимують двічі: під корою і в деревині. Після другої зимівлі у червні личинки заляльковуються у верхньому кінці вертикального ходу. Розвиток лялечки триває 15 діб. Новоутворені жуки прогризають отвір і виходять назовні. Літ розтягнутий і відмічається з останньої декади червня до вересня. Літають у вечірні години.

Жуки вигризають округлі отвори на листі тополі й осики, а на пагонах і гілках роблять поперечні погризи у вигляді кільця. Після спарювання самки відкладають яйця по одному в надсічки чи заглиблення на корі окоренкової частини дерева або на голе коріння. Плодючість – 50 – 60 яєць. Личинки відроджуються з липня по вересень, вгризаються під кору, де й живуть перший час. Частина з них наприкінці літа вгризається в деревину. Навесні личинки, що перезимували під корою, також переходять у деревини. Генерація дворічна, для частини особин – трирічна. У деревині личинки прогризають довгий вертикальний хід угору від 30 до 150 см завдовжки.

Відродження жуків	Личинки	Доросла особина

Шкодочинність: шкодять жуки і личинки. Жуки вигризають округлі отвори на листі тополі й осики, а на пагонах і гілках роблять поперечні погризи у вигляді кільця. Личинки у деревині прогризають довгий вертикальний хід угору від 30 до 150 см завдовжки за значної щільності заселення на окоренковій частині молодих дерев утворюються напливи, знижується приріст, з’являється суховерхівковість, дерева часто гинуть. Унаслідок прогризання ходів у деревині виникають почервоніння, серцевинна гниль. Погризи кори сприяють зараженню чорним раком.

Імаго	Пошкодження личинками

Чисельність вусачів знижують: яйцеїд Euderus caudatus Thoms. личинок і лялечок заражають їздці-іхневмоніди – Orthocentrus fulvipes Grav. Xylonomus praecatorius F., Xorides cornutus Ratz., муха-тахіна – Atropidomyia irrozata Meig.

Вусачів знищують комахоїдні птахи, хижі клопи, жуки. У вологі роки відмічається масова загибель личинок вусачів від грибних, бактеріальних і вірусних хвороб.

Заходи захисту: приваблення в насадження комахоїдних птахів, особливо дятлів. Знищення комплексу листогризучих шкідників, які, пошкоджуючи дерева, ослаблюють їх. Зрізання та знищення заселених вусачами гілок. Своєчасне знищення нежиттєздатних дерев і заміна їх молодими. У разі небезпечної чисельності вусачів – обробка ослаблених дерев інсектицидами під час льоту шкідників. Інсектицидами потрібно обробляти нижні частини дерев.

ЧЕРВИЦЯ В'ЇДЛИВА

Латинська назва: Zeuzera pyrina

Ряд: Лускокрилі

Родина: Червиці

Поширена повсюди. Пошкоджує різні листяні дерева, особливо ясен та ільмові, а також усі плодові породи, віддаючи перевагу яблуні.

Біологія: зимують гусениці першого і другого років життя в ходах, проточених у деревині. Після повторної зимівлі, починаючи з другої половини травня, гусениці розширюють вихідний отвір і роблять вертикальний хід, в якому заляльковуються. Масове заляльковування – у червні-липні. Літ метеликів – з початку липня і до кінця серпня. Метелики активні у вечірні й нічні години. Самка малорухлива, самці активніші. Запліднена самка відкладає яйця групами (по 20 – 150) на бруньки, пагони, під кору усихаючих гілок, у старі ходи гусениць, просто на ґрунт. Плодючість – до 2000 яєць. Відроджені через гусениці розповзаються по дереву, часто повисають на павутинках і вітром розносяться на значні відстані. У цей період відмічається масова їх загибель, особливо у вітряну погоду. До осені кожна гусениця проточує 3 – 4 ходи. Линяють сім разів. Генерація дворічна.

Личинки		Імаго

Шкодочинність: потрапивши в крону дерев, гусениці вгризаються в черешки листя і молоді пагони, де проточують поздовжні ходи. Вони часто міняють місце свого живлення і поступово, в міру росту переходять із тонких у товщі гілки. Після першої зимівлі, з квітня і до осені, гусениці вгризаються в деревину стовбура, скелетних гілок і проточують одиночний поздовжній хід, спрямований угору. Заселені дерева легко визначити за скупченням екскрементів на ґрунті та за пагонами, які в’януть і всихають. Ходи, пророблені гусеницями в черешках листків і пагонах, спричинюють їх усихання. Пошкоджені гілки часто обломуються, за значних пошкоджень дерева засихають.

У прохолодну й вологу погоду частина гусениць гине від грибних і бактеріальних хвороб. Гусениці гинуть також від ендопаразитів. Їх особливо активно заражають браконід, іхневмонід і мухи-тахіни.

Пошкодження

Заходи захисту: в садозахисних і вітроломних смугах не слід висаджувати ясен та ільмові породи. У серпні-вересні зрізати й спалювати пагони, які в’януть і всихають. Корчування і спалювання загиблих дерев. При слабкому заселенні саду шкідником (до 10 % дерев) потрібно знищити гусениць другого року життя в стовбурах і гілках впорскуванням у ходи інсектициду за допомогою тонкого наконечника, приставленого замість розпилювача до ранцевого обприскувача, або гумової груші. Найефективнішою є обробка дерев інсектицидами в період масового відродження гусениць.

ШИШКОВА ВОГНІВКА

Латинська назва: Dioryctria abietella F.

Ряд: Лускокрилі

Родина: Плодові вогнівки

Пошкоджує шишки і насіння ялини, модрини, ялиці, сосни. Не пошкоджує шишки сосни кримської, сосни Банкса.

Біологія: зимують гусениці в підстилці на глибині 5 см в сірувато-білому плескуватому коконі. Заляльковуються в червні. Метелики літають в сутінках у червні–липні після закриття лусок шишок ялини і модрини. Яйця відкладають на шишки ближче до їх основи. Через 7 – 10 днів, уже в кінці червня, з'являються перші гусениці. Вони вгризаються в шишку, пошкоджуючи насіннєві луски. Значна частина пошкоджених ялинових шишок опадає в кінці літа та восени. У вересні з них вилазять гусениці, які зимують у підстилці. Генерація однорічна.

Шкодочинність: шкодять гусениці. Вони вгризаються в шишку, пошкоджуючи насіннєві луски, не зачіпаючи стрижня і значну частину насіння. Шишка частково буріє, на ній накопичуються екскременти гусениць темно-бурого кольору, скріплені павутиною. Молоді шишки викривлюються, дуже пошкоджені – розсипаються.

Пошкодження

Заходи захисту: створення мішаних насаджень з підліском для приваблювання комахоїдних птахів та корисних комах. На території насіннєвих ділянок і суміжних з ними лісостанів розвішування більше ніж звичайно штучних гнізд (10 шт. га) для приваблювання комахоїдних птахів. Переселення в ці насадження з інших лісостанів колонії рудих лісових мурашок. Обробка інсектицидами в період льоту дорослих комах і відкладання яєць. Захисні заходи в ялинових, модринових насадженнях слід починати через 2 – 3 тижні після початку пилення чоловічих суцвіть і закінчувати за 2 – 3 дні до повного обертання молодих шишок вершинами вниз, коли шишки приймуть горизонтальне положення (орієнтовно в середині липня). Для обприскування доцільно застосовувати робочі склади піретроїдних препаратів.

ЯБЛУНЕВА СКЛІВКА

Латинська назва: Aegeria myopaeformis

Ряд: Лускокрилі

Родина: Склівки

Поширена повсюди. Пошкоджує яблуню, рідше грушу, сливу, абрикос, горобину, вишню, глід.

Біологія: зимують гусениці молодших віків у ходах, пророблених у корі й лубі, старших віків – у заболоні. У другій декаді травня гусениці, що завершили розвиток, заляльковуються в коконі. Заляльковування триває до липня.

Личинка

Через 15 – 16 діб, перед вильотом метеликів, лялечка за допомогою щупиків висувається з отвору в корі. Після вильоту метеликів лялечкові оболонки довго залишаються наполовину зовні. Літ метеликів триває з кінця травня до середини серпня. Метелики активні вдень, додатково живляться нектаром квіток різних рослин. Самки відкладають яйця в щілини й тріщини кори, штамбів і скелетних гілок. Найчастіше заселяють дерева, вражені грибними хворобами і пошкоджені морозобоїнами та сонячними опіками. Плодючість – до 250 яєць. Відроджені гусениці вгризаються під кору і живляться заболонню впродовж двох вегетаційних сезонів. Генерація дворічна.

Шкодочинність: гусениці проточують звивисті ходи знизу вгору, заповнюючи їх рідкими бурими екскрементами, які витікають із отворів. За значного пошкодження відбувається передчасне відмирання окремих гілок і цілих дерев.

Значну роль у зниженні чисельності яблуневої склівки відіграють комахоїдні птахи і особливо дятли. Відомо кілька десятків ендопаразитів яблуневої склівки. Найефективніші з них: браконіди, іхневмонід і муха-тахіна.

Пошкодження

Заходи захисту: осіннє очищення кори, побілювання стовбурів 20 % вапновим молоком для захисту дерев від морозобоїн та сонячних опіків. Під час обприскування інсектицидами проти шкідників (особливо яблуневої плодожерки) слід обробляти також стовбури дерев для знищення метеликів і гусениць склівки. Здійснювати заходи щодо приваблення в осінньо-зимовий період комахоїдних птахів.

Попередня тема

На початок

Наступна тема