МЕДИЧНЕ ПРАВО ЧАСТИНА I Електронний посібник
Головна Теоретичні відомості Список використаних джерел Глосарій Практичні Тести Укладачі	Вступ
	Медичне право як новітнє правове явище в Україні перебуває на етапі перманентного стабільного розвитку, розширюється коло фахівців, для яких ця сфера становить професійний інтерес, опановуються нові горизонти та відбувається інтеграція у світові тенденції цієї царини. Враховуючи зазначені вище тенденції, у нашій державі було розпочато комплексний підхід до розвитку галузі медичного права, зокрема МОЗ України виступило замовником та ініціатором проєкту “Створення концепції розвитку галузі медичного права в Україні”, метою якого передбачено, в тому числі створення підґрунтя для всебічного розвитку правового забезпечення охорони здоров’я, запровадження дисципліни «Медичне право» в навчальні курси правників ЗВО. Актуальність вивчення проблематики медичного права юристами зумовлена низкою чинників, з-поміж яких, слід відзначити: 1) блага, які є предметом регулювання медичного права, а саме життя і здоров’я як найвищі соціальні цінності; 2) правовий нігілізм суб’єктів медичних правовідносин; 3) особливості провадження медичної практики; 4) праволюдинний компонент цієї сфери, який проявляється у необхідності застосування належних правозахисних і правозастосовних механізмів; 5) значний обсяг і різносторонність законодавчого забезпечення сфери охорони здоров’я; 6) необхідність переходу від господарницького підходу до гуманістичного в роботі юриста, що працює у галузі охорони здоров’я; 7) особливості юридичної практики, аналіз статистики якої свідчить про те, що при загальній перевантаженості судів, кількість медичних справ незначна, що зумовлено різними чинниками, для прикладу, не ведеться спеціалізованої статистики, відсутня довіра пацієнтів до позитивного вирішення справи і захисту їхніх прав, брак фахівців, які зможуть надати кваліфіковану правову допомогу. Слід відзначити, що провадження медичної діяльності, аналіз юридичної практики щодо медичних справ, дають підстави для окреслення численних проблем, з якими зустрічаються практики під час надання медичної допомоги, породжені труднощами правозастосування, морально-деонтологічними колізіями, а відтак, потребують висококваліфікованої правової допомоги. З-поміж плеяди юристів лише незначне коло фахівців володіє ґрунтовними науково-практичними знаннями у сфері медичного права. Такі спеціалісти необхідні не лише для правозахисної, а й для законотворчої, правозастосовної й адвокаційної діяльності в цій царині. Пропонований навчальний посібник підготовлений, щоб допомогти студенту засвоїти теоретичний матеріал та сформувати навички його застосування на практиці, організувати його самостійну та індивідуальну роботу, які є засобом підвищення якості підготовки спеціаліста за допомогою кращого засвоєння певної суми знань і формування вміння самостійно поповнювати й удосконалювати ці знання. Самостійна та індивідуальна робота студента – це спосіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять, невід’ємна складова освітнього процесу у вищому навчальному закладі. Навчальний час, відведений для самостійної та індивідуальної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом. Основними завданнями цього навчального посібника є засвоєння в повному обсязі основної освітньої програми та послідовне формування навичок ефективної самостійної професійної діяльності. Роботу студент над засвоєнням навчального матеріалу виконує у читальному залі, в інтернеті, а також у домашніх умовах. Разом з тим, студенти мають перевіряти свої знання. Самостійна та індивідуальна робота спрямовується на самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизацію, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи. Ці види роботи передбачають самостійне виконання завдань навчального, навчально-дослідницького, аналітичного, пошукового характеру, зокрема: складання конспекту з теми (модуля); робота з підручниками та додатковою літературою вдома або у бібліотеці, в інтернеті; запис власних думок і суджень; створення опорного конспекту (презентації) з визначеної теми (модуля) дисципліни; комплексний опис явищ, об’єктів, процесів, властивостей, функцій тощо; анотації на опрацьовану літературу з дисципліни, бібліографічний опис тощо; написання та підготовка творчих робіт; участь у науково-дослідній роботі з підготовкою тез, статей, науково-дослідних робіт, індивідуальної роботи. Самостійна робота студента складається з таких етапів: пошук та ознайомлення з нормативно-правовими актами за темою; обробка нормативного та теоретичного матеріалу, підготовка до семінарських занять, складання конспектів, рефератів або інших творчих робіт; виконання завдань практичного характеру. Предмет дисципліни «Медичне право» – сукупність відносин з надання медичної допомоги та пов’язані з ними відносини. Мета дисципліни «Медичне право»: передбачає комплексну підготовку правників з метою формування і розвитку їх професійної компетенції у галузі медичного права, спрямована на отримання необхідного обсягу теоретичних медико-правових знань, набуття практичних навичок спеціалізованого правозахисту й правозастосування, оволодіння достатнім рівнем правової культури і правосвідомості для збереження балансу взаємин між суб’єктами медичних правовідносин і дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я. Завданням навчальної дисципліни «Медичне право» є ознайомлення правників із міжнародно-правовими стандартами в галузі прав людини та охорони здоров’я і навчання використання їх при вирішенні конкретних правових питань; розкриття національного законодавчого забезпечення сфери охорони здоров’я, у тому числі надання медичної допомоги і стимулювання до самостійної роботи з ним; висвітлення правового статусу суб’єктів медичних правовідносин; з’ясування форм, способів і засобів захисту прав суб’єктів медичних правовідносин і навчання застосовувати теоретичні положення на практиці; окреслення правових умов і підстав здійснення окремих видів медичної діяльності; характеристика видів юридичної відповідальності в царині охорони здоров’я; закладення і розвиток навичок складання відповідних документів у медичній сфері.
		На початок	Наступна