|
1. Актуальність питання визначення та
забезпечення права на охорону здоров’я
2. Історичні етапи становлення та розвитку права
на охорону здоров’я у міжнародному законодавстві
3. Регламентація права на охорону здоров’я в
нормативних актах організацій регіонального рівня
4. Конституційне визначення права на охорону
здоров’я в національному законодавстві деяких країн світу
1. Актуальність питання визначення та
забезпечення права на охорону здоров’я
Рівні закріплення права на охорону здоров’я:
• нормативні вимоги
• рекомендації
• договірної правотворчості
• індивідуальної правотворчості
зміст та обсяг медичної
допомоги
2. Історичні етапи становлення та
розвитку права на охорону здоров’я у міжнародному законодавстві
Перші закони з
охорони громадського здоров’я з’явилися у ХVІІ столітті.
Перші кроки до
створення міжнародної системи охорони
здоров’я було зроблено у ХІХ
столітті. Найпомітнішими стали організація та проведення серії
міжнародних конференцій з санітарії, перша з яких відбулася в Парижі у 1851
р.
У 1907 р. було
підписано угоду про створення міжнародного відомства з питань охорони
здоров’я, а саме: Міжнародної
організації громадської гігієни.
З прийняттям Декларації про створення ВООЗ почався
нормотворчий процес найважливіших
всесвітніх міжнародно-правових документів з прав людини.
|
Міжнародна хартія прав людини
Загальна декларація прав людини
|
від 10 грудня 1948
р.
|
|
• ст. 3 Декларації, яка визначає право кожної людини
на життя
• ст. 5 Декларації, де мова йде про заборону тортур та
нелюдського поводження чи покарання
• у ст. 25 Декларації зазначено: «Кожна людина має
право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний
догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для
підтримання здоров’я і добробуту її самої та сім’ї»
|
|
Всесвітня медична асоціація (ВМА):
- Міжнародний
кодекс медичної етики (1983)
-
Декларація
з прав людини і особистої свободи медичних працівників (1985)
-
Декларація
стосовно незалежності та професійної свободи лікаря (1986)
- Декларація
стосовно евтаназії (1987)
-
Гельсинська
декларація. Рекомендації для лікарів, що проводять біомедичні дослідження
на людині (1964)
-
Декларація
стосовно трансплантації людських органів (1987)
-
Заява
про торгівлю живими органами (1985)
|
1947 рік
|
|
} знижувати рівень смертності немовлят і дитячої
смертності;
} забезпечувати надання необхідної медичної допомоги і охорони
здоров’я всім дітям, приділяючи першочергову увагу розвитку первинної
медико-санітарної допомоги;
} боротися з хворобами і недоїданням, зокрема в рамках
первинної медико-санітарної допомоги;
} надавати матерям належні послуги з охорони здоров’я у
допологовий і післяпологовий періоди;
} забезпечувати знаннями всі прошарки суспільства,
зокрема батьків і дітей, про здоров’я і харчування дітей, переваги грудного
годування немовлят, про основи гігієни, санітарії середовища перебування
дитини; про запобігання нещасним випадкам, а також доступу до освіти та
їхньої підтримки у використанні цих знань;
}
розвивати просвітницьку роботу
|
|
Міжнародний кодекс прав людини і громадянина
|
|
-
Міжнародний
пакт про громадянські та політичні права
|
} ст. 6 Пакту закріплює право на життя як невід’ємне
право кожної людини;
} ст. 7 Пакту, яка містить заборону катувань,
жорстокого, нелюдського поводження чи покарання;
} ст. 17 Пакту, заборона свавільного чи незаконного втручання
в особисте і сімейне життя людини, свавільних чи незаконних посягань на
недоторканність її життя та інші
|
|
-
Міжнародний
пакт про економічні, соціальні й культурні права
|
} право кожної людини на найвищий досяжний рівень
фізичного і психічного здоров’я,
} забезпечення скорочення мертвонароджуваності та
дитячої смертності й здорового розвитку дитини;
} поліпшення всіх аспектів гігієни зовнішнього
середовища і гігієни праці у промисловості;
} запобігання і лікування епідемічних, ендемічних,
професійних та інших хвороб і боротьби з ними;
} створення умов, які б забезпечували всім медичну
допомогу і медичний догляд у разі хвороби
|
|
-
Факультативний
протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права
|
|
Конвенція ООН про права дитини
|
1989
рік
|
|
} ст. 24
закріплює право дитини на користування найдосконалішими послугами системи охорони
здоров’я і засобами лікування хвороб та відновленням здоров’я
|
|
Люблянська хартія з реформування охорони здоров’я
(ВООЗ)
|
1967
рік
|
|
} Містить низку фундаментальних принципів, спрямованих
на те, щоб охорона здоров’я, насамперед, сприяла зміцненню здоров’я та
поліпшенню якості життя людей.
Зокрема, рекомендується, щоб система охорони здоров’я
була орієнтована на людину, й щоб пацієнти брали участь у діяльності з
поліпшення медичного обслуговування
|
|
Лісабонська декларація про права пацієнта
|
1981
рік
|
|
Пацієнти
мають право на високоякісне медичне обслуговування,
свободу вибору, самовизначення, отримання інформації, конфіденційність,
санітарну просвіту, людську гідність, релігійну підтримку, а також
визначено права пацієнта, що перебуває у стані коми і є недієздатним, а
також умови, коли процедури проводятьс проти волі пацієнта
|
|
Всесвітня
асоціація медичного права
|
1967
рік
|
|
}
об’єднала медиків, юристів,
організаторів охорони здоров’я, спеціалістів з біоетики та інших
зацікавлених осіб майже з усіх країн світу;
} займається розвитком права у сфері охорони здоров’я
|
|
Міжнародна
організація праці
|
|
}
ст. 10 Конвенції МОП 1952 р. № 102
«Про мінімальні норми соціального забезпечення здоров’я» визначає
мінімальний перелік медичних послуг, які мають бути надані, зокрема і за
рахунок страхування;
}
ст. 13 Конвенції МОП 1969 р. №
130 «Про медичну допомогу і допомогу у зв’язку із захворюванням» громадян
кожної з країн, що ратифікували цей документ, повинні одержувати принаймні
такі види медичної допомоги: загальну лікарняну допомогу, зокрема допомогу
на дому; допомогу, яку надають спеціалісти стаціонарним або амбулаторним
хворим, і допомогу спеціалістів; відпускання необхідних медикаментів за
рецептом лікаря або іншого кваліфікованого спеціаліста; госпіталізацію у
випадку потреби; стоматологічну допомогу, якщо це передбачено національним
законодавством; медичну реабілітацію
|
3. Регламентація права на охорону
здоров’я в нормативних актах організацій регіонального рівня
Права людини у сфері охорони здоров’я закріплюються також
і у регіональних міжнародно-правових актах з прав людини, що містять
міжнародні стандарти у сфері охорони здоров’я.
Серед документів, затверджених Радою Європи:
|
1. Європейська конвенція про захист людини і
основоположних свобод, 1950 р.;
|
|
2. Європейська соціальна хартія, 1996 р.;
|
|
3. Конвенція Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини,
що загрожують охороні здоров’я, 2011 р. (Конвенція Медікрайм)
|
Європейська
соціальна хартія, 1961 р.
Європейська соціальна хартія
встановлює обовязкові заходи:
|
Інші регіональні міжнародно-правові акти з прав
людини:
|
|
} Конвенція про права людини та біомедицину (1997 р.; Україною підписана в 2002 р., але не
ратиф.);
}
Європейська конвенція про захист прав людини
і основоположних свобод (1950 р.; ратиф. 1997 р.);
}
Європейська конвенція про запобігання
катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи
покаранню (1987 р., ратиф.1997р.)
}
Рекомендація
№ R (2000) 5 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасницям про розвиток
форм участі громадян і пацієнтів у процесі ухвалення рішень, що впливають
на медичне обслуговування;
} РКБТ (Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну
2006 р.)
|
 
Стандарт – це визначення очікуваної
якості, утверджена модель, яка є основою процесу оцінювання, документ, що
складений у результаті консенсусу спеціалістів, схвалений спеціалізованою
організацією і спрямований на досягнення оптимального ступеню впорядкованості
у даній сфері
Основними об’єктами стандартизації в охороні здоров’я
є:
Ознаками стандартів у сфері охорони здоров’я є:
|
} обґрунтованість з наукового, практичного і технічного поглядів;
|
|
}
реальність стандарта, тобто об’єм медичної допомоги, вимоги до якості медичного обслуговування, що містяться у стандартах і надаються кожному пацієнту повинні визначатись з урахуванням реальних умов у вітчизняній охороні здоров’я;
|
|
} надійність, тобто складений відповідно до принципів науково
обґрунтованої медичної практики;
|
|
} чітка визначеність, тобто стандарт має бути описаний за допомогою
точних формальних визначень, розписано, хто конкретно і яку частину
стандарту забезпечує та ін.;
|
|
}
дієвість, тобто необхідно проводити періодичний аналіз і перегляд раніше встановлених стандартів і розробити механізм забезпечення або стимулювання виконання встановлених стандартів
|
Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я встановлюються відповідно до Закону
України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні
гарантії".
Галузевими стандартами у сфері охорони
здоров'я є:
- стандарт медичної допомоги;
- клінічний протокол;
- табель матеріально-технічного
- оснащення;
- лікарський формуляр,
4. Конституційне визначення права на
охорону здоров’я в національному законодавстві деяких країн світу
Питання для самоконтролю
1. До якого виду
належить право на охорону здоров’я?
2. Назвіть три
рівні закріплення права на охорону здоров’я.
3. Формування
міжнародних інституцій, у документах яких закріплено право на здоров’я (ООН,
ВООЗ, МОП).
4. Право на
медичний догляд у Загальній декларації прав людини.
5. Право на
здоров’я в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.
6. Конвенція про
права дитини як важливий правовий документ міжнародного рівня.
7. Резолюції міжнародних
конференцій з прав людини, в яких відображено право на охорону здоров’я.
8. Право на
охорону здоров’я в документах Ради Європи, зокрема в Європейській соціальній
хартії.
9. Право на
охорону здоров’я в Конституції Європейського Союзу.
10. Назвіть
відмінності у відображені права на охорону здоров’я у конституціях різних
країн.
11. Причини
відмінностей у конституційному визначенні права на охорону здоров’я.
12. Проблеми
забезпечення реалізації права на охорону здоров’я.
Список використаних джерел
|
