|
|
МЕДИЧНЕ ПРАВО
ЧАСТИНА II Електронний
посібник |
||
|
14. Правовий порядок трансплантації
органів та інших анатомічних матеріалів людини |
|||
|
1. Правове
регулювання трансплантації в Україні 2. Умови та
порядок взяття гомотрансплантатів у живих донорів 3. Взяття
анатомічних матеріалів у померлих осіб 4. Особливості
отримання і використання деяких видів анатомічних матеріалів 5.
Відповідальність за порушення законодавства про трансплантацію 1. Правове регулювання
трансплантації в Україні Нормативно-правова база трансплантології в Україні:
Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про
затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації" від
25 вересня 2000 № 226. Підзаконні
акти: —
наказ
Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження
нормативно-правових документів з питань трансплантації" від 25 вересня
2000 № 226; —
наказ
Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження
нормативно-правових актів з питань трансплантації органів та інших
анатомічних матеріалів людині" від 4 травня 2000 № 96; —
наказ
Міністерства охорони здоров'я України "Про регламентацію
трансплантаційної служби України" від 24 травня 2004 № 261; —
постанова
Кабінету Міністрів України "Про
внесення зміни до переліку державних та комунальних закладів охорони здоров’я
і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов’язану
з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині"
від 20 червня 2018 р. № 538; —
наказ
Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Положення про
Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин" від 11
грудня 2006р. № 812. ·
Про
встановлення діагностичних критеріїв смерті мозку та процедури констатації
моменту смерті людини; ·
Інструкція щодо вилучення органів
людини в донора-трупа; ·
Інструкція щодо вилучення анатомічних
утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів у донора-трупа; ·
Перелік органів людини, дозволених до
вилучення у донора- трупа; ·
Перелік анатомічних утворень, тканин,
їх компонентів та фрагментів і фетальних матеріалів, дозволених до вилучення
у донора-трупа і мертвого плоду людини; ·
Інструкція щодо виготовлення
біоімплантантів; ·
Умови забезпечення збереження
анатомічних матеріалів під час їх перевезення.
Згідно з Інструкцією щодо вилучення органів людини в
донора трупа вилучення донорських органів для трансплантації здійснюється
тільки в державних та комунальних закладах охорони здоров'я і державних
наукових установах за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Донором для вилучення органного трансплантанта з метою
трансплантації може бути тільки особа, смерть якої встановлено відповідно до
чинного законодавства.
Заклади охорони здоров'я і наукові установи за обсягом
діяльності, пов’язаної з трансплантологією поділяються на такі, що:
У 2018 році було прийнято Закон України «Про застосування
трансплантації анатомічних матеріалів людині»
2. Умови та порядок взяття гомотрансплантатів у живих
донорів Суттєвим чинником у забезпеченні прав людини у сфері
трансплантації є чітке визначення і забезпечення прав і обов’язків донора. В Україні донорство поділяється на:
Живим донором може бути тільки повнолітня дієздатна особа. НЕ може бути живим донором: v недієздатна, або неповнолітня особа у зв’язку з тим, що
дані особи не можуть прийняти самостійне обмірковане рішення про згоду стати
донором і можуть бути примушені до такого вчинку, бо не є відповідальними за
свої дії; v особи, які страждають на тяжкі психічні розлади; v особи, які вже надавали раніше орган або частину органа
для трансплантації; v особи, які мають захворювання, що можуть передатися
реципієнту і таким чином зашкодити його здоров’ю; v особи, які утримують у місцях відбування покарань.
Найважливішою обставиною під час трансплантації
анатомічних матеріалів у живого донора є те, що взяття гомотрансплантата допускається лише у випадках, коли реципієнт
і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син,
дочка, дід, баба, онук, онучка, сестра, тітка, дядько, племінник,
племінниця). Виключенням з цього правила є лише взяття такого анатомічного
матеріалу, який може відновлюватися.
Права реципієнта також мають бути забезпечені в повній мірі:
Не менш важливим питанням забезпечення прав людини у сфері
транспланталогії є застосування
анатомічних матеріалів померлих осіб. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена
смерть її мозку. Смерть мозку означає повну і незворотну втрату всіх його
функцій. Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені всі інші
можливості за даних обставин причини втрати свідомості та реакції організму. Факт смерті потенційного донора встановлюється консиліумом лікарів
відповідного закладу охорони здоров’я або наукової установи, що має у складі
анестезіолога з досвідом роботи у відділенні інтенсивної терапії не менш ніж
5 років. 3. Взяття анатомічних матеріалів у померлих осіб
Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора
оформляють актом, який підписують лікарі, що брали участь у взятті анатомічних
матеріалів, і додають до медичних документів померлої особи. Також фізична особа має право розпорядитися щодо
передачі після її смерті органів та інших матеріалів її тіла науковим,
медичним або навчальним закладам. Органи, дозволені для такої трансплантації:
Також, певною мірою, донором може бути мертвий плід
людини. Вилучення донорських органів і тканин оформляють
спеціальним Актом про вилучення органів і тканин у донора-трупа для
трансплантації та записом в історії хвороби померлого і в разі потреби в акті
судово-медичної експертизи трупів. Персональну відповідальність за дотримання законності
під час вилучення органного трансплантата покладено на керівників закладів
охорони здоров’я, в яких проводять вилучення органів або тканин. 4. Особливості отримання і використання деяких видів
анатомічних матеріалів Трансплантація гемопоетичних
стовбурових клітин вже декілька десятиліть вважається «золотим
стандартом» у лікуванні багатьох форм лейкозів та лімфом, основним методом
терапії природженої, апластичної та серпоподібно анемій, таласемій,
природжених імунодефіцитів та хвороб метаболізму. У порівнянні з кістковим мозком пуповинна кров як джерело стовбурових
клітин має низку переваг: -методика збору пуповинної крові абсолютно нешкідлива,
безболісна, етична й дуже економічна; -зібрані відразу після народження стовбурові клітини
пуповинної крові ще не зазнали впливу багатьох несприятливих факторів
зовнішнього середовища і відповідно характеризуються меншою схильністю до
мутацій і вищим проліферативним потенціалом, ніж стовбурові клітини дорослого
організму; -пуповинна кров, крім гемопоетичних стовбурових клітин,
містить унікальні популяції мезенхімальних та плюрипотентних стовбурових
клітин, а також гемангіобластів (останні перспективні з огляду на
біоінженерію анатомічних структур серцево-судинної системи); -стовбурові клітини пуповинної крові на 100% підходять
дитині, з чиєї пуповини вони зібрані, тому їх персональне довготривале
зберігання можна прирівнювати до біологічного страхування на випадок
захворювання (враховуючи, що ймовірність знайти імунологічно спільного донора
кісткового мозку складає від 1 на 1000 до 1 на 1000000); -з огляду на незрілість антигенів стовбурових клітин
пуповинної крові та їх нижчу імунореактивність при алогенних трансплантаціях
стовбурових клітин пуповинної крові ризик розвитку хвороби
«трансплантат-проти-господаря» нижчий, ніж у випадку застосування кісткового
мозку; -як автогемотрансфізіологічні посередники для дітей, що
піддаються оперативним втручанням у ранньому неонатальному періоді, практичну
цінність має плазма пуповинної крові як джерело низки важливих біологічно
активних речовин, що відсутні в крові дорослого, та еритроцитна маса (вища
стійкість до гемолізу, більша спорідненість до кисню).
Особливої уваги заслуговує донорство такого
анатомічного матеріалу, як кістковий
мозок, через те, що його продаж не є обмеженим.
Донором кісткового мозку може бути лише повнолітня дієздатна особа. Узяття
кісткового мозку в живого донора дозволяється на підставі висновку консиліуму
лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи після його
всебічного обстеження.
У заяві необхідно указати про свою згоду на взяття
кісткового мозку та про свою інформованість щодо можливих наслідків. Підпис
донора має бути на заяві і він повинен бути засвідчений головним лікарем
медичної установи, де буде проводитися вилучення кісткового мозку. Заяву
додають до медичної документації донора. Також у трансплантації можуть використовувати матеріали
тканин, які називаються ксенотрансплантатами.
Ксенотрансплантати можуть бути застосовані у разі можливості заміни певного
анатомічного матеріалу людини – матеріалом тварини для повноцінного
функціонування організму людини. Ці трансплантати отримують медичні заклади
спеціальної акредитації на підставі угод із господарюючими суб’єктами, які
вирощують відповідних тварин. 5. Відповідальність за порушення законодавства про
трансплантацію
Законом внесені зміни до законів України «Про
трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», «Основи
законодавства України про охорону здоров'я», «Про поховання та похоронну
справу» та Кримінального кодексу України щодо удосконалення регулювання
правовідносин у цій сфері згідно з міжнародними стандартами та світовою
практикою, запровадження порядку надання прижиттєвої згоди на посмертне
донорство, встановлення суворіші відповідальності за порушення законодавства
у сфері трансплантації тощо.
Трансплантація здійснюється з порушенням встановленого
законом порядку у разі недотримання хоча б однієї з таких умов:
Питання самоконтролю 1. У яких випадках і за яких умов застосовують такий
метод лікування, як трансплантація? 2. Назвіть основні міжнародні нормативно-правові акти,
які регламентують питання трансплантації органів і тканин. 3. У якому нормативно-правовому акті визначено перелік
закладів охорони здоров’я, які можуть провадити діяльність у сфері
трансплантації? 4. Права, соціальний захист живого донора. 5. Умови та встановлення діагнозу смерті мозку. 6. Порядок вилучення анатомічних утворень, тканин, їх
компонентів і фрагментів у донора-трупа. |
|||
