ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІС

В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

ВСТУП

Одним з шляхів забезпечення населення країни продукцією агропро-мислового комплексу є підтримання його машино-тракторного парку в належному технічному стані. У процесі експлуатації машин їх функціональні властивості поступово погіршуються внаслідок спрацювання, корозії, пошкодження деталей, утомленості матеріалу, з якого їх виготовлено. У машинах виникають різноманітні дефекти, що знижують ефективність експлуатації. Для запобігання появи дефектів та їх своєчасного усунення машини піддають діагностуванню, технічному обслуговуванню і ремонту.

Технічне обслуговування (далі ‒ ТО) – це комплекс операцій для підтримання техніки в працездатному чи справному стані під час її використання за призначенням, зберігання або транспортування.

Технічне обслуговування, як профілактичний захід, здійснюється примусово в плановому порядку через точно встановлені періоди використання тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин. Водночас, внаслідок великої вартості паливо-мастильних матеріалів та запасних частин, у багатьох підприємствах агропромислового комплексу ще досить довільно розробляються та впроваджуються в виробництво науково обґрунтовані заходи щодо вдосконалення управління технічним станом машин.

Правильно організоване проведення технічного обслуговування дає можливість уповільнити спрацювання деталей і продовжити строк служби сільськогосподарської техніки без ремонту. Відновлення нормальної працездатності вузлів, агрегатів і механізмів досягається проведенням очисних, кріпильних, мастильних, регулювальних та інших робіт. У агропромисловому комплексі технічне обслуговування машин, обладнання, механізмів і знарядь здійснюється на пунктах технічного обслуговування та ремонтних майстернях. Їх головне завдання – зменшення трудомісткості операцій технічного обслуговування.

Для виконання завдань, які стоять перед обслуговуючим персоналом на пунктах технічного обслуговування та в майстернях сільськогосподарських підприємств, потрібно постійно удосконалювати організацію праці: правильно планувати завантаження, забезпечувати їх необхідним технологічним обладнанням, інструментом, матеріалами, впроваджувати кращий досвід обслуговування машин.

Впровадження сучасних індустріальних методів виробництва, механізації та автоматизації процесів ТО забезпечують значне підвищення продуктивності праці і якості робіт, що виконуються під час технічного обслуговування техніки. Тому необхідно створювати та вдосконалювати ремонтно-обслуговувальну базу сільськогосподарських підприємств.

В умовах реформування аграрного комплексу України, коли різко подорожчала нова техніка, запасні частини до неї, паливно-мастильні матеріали, послуги ремонтних підприємств, пріоритетним напрямом діяльності інженерної служби сільськогосподарських підприємств у забезпеченні ефективного використовування машин та зниження інтенсивності їх спрацювання є чітка організація технічного обслуговування, діагностування і ремонту сільськогосподарської техніки.

За високого рівня технічного обслуговування, широкого використовування засобів діагностування змінне напрацювання машин збільшується на 15‒20%, їх простої через технічні несправності скорочуються на 30‒35%, зменшуються в ході ремонту на 25‒30% витрати запасних частин і таким чином зменшуються в 1,5‒ 2 рази витрати, які пов’язані з усуненням відмов у процесі роботи, на 8‒12% зменшується витрата паливо-мастильних матеріалів під час експлуатації, а коефіцієнт технічної готовності досягає 95‒97%. Під час експлуатації сільськогосподарської техніки 80% випадків їх простоїв викликано відмовами, що призводить до збільшення строків польових робіт та втратам до 49% робочого часу.

Технічна діагностика, впровадження якої розпочалося у ХХ столітті, на сьогодні завоювала міцні позиції і органічно входить до системи технічного обслуговування. Завдяки застосуванню діагностики, як комплексу методів з визначення технічного стану машин, виникла можливість запобігати передчасному їх розбиранню, аварійному спрацюванню, чітко визначити обсяги робіт під час обслуговування та ремонту, більш повно використовувати ресурс складових частин машин на основі прогнозування їх залишкового ресурсу.

Ефективне використання нової діагностичної техніки можливе лише за умови, якщо вона знаходиться в руках фахівців, які добре оволоділи теоретичними знаннями та практичними навичками її застосування. На пунктах технічного обслуговування та в ремонтній майстерні створюють пости діагностування, що обслуговуються майстром-діагностом, який входить до складу спеціалізованої ланки з технічного обслуговування складної сільськогосподарської техніки. У разі малого парку автомобілів, тракторів та комбайнів роботи з діагностування виконує майстер-налагоджувальник. Технічне діагностування дозволяє виконувати в необхідний період відновлення параметрів машин, що впливає на підвищення надійності її роботи, економічні та якісні показники. Діагностика включає три основні етапи: отримання інформації про технічний стан об’єкта діагностування, обробіток і аналіз одержаної інформації, постановка діагнозу і прийняття рішення.

Програмою дисципліни «Технічний сервіс в агропромисловому комплексі» передбачено вивчення прогресивних технологій обслуговування і діагностування сільськогосподарської техніки і обладнання.

Метою дисципліни є вивчення наукових основ інженерного забезпечення, ефективного обслуговування техніки, її працездатності, а також технологічної дисципліни для отримання запланованих результатів у конкретних природно-виробничих умовах і зонах України.

Під час вивчення дисципліни необхідно звертати увагу на причини, які викликають несправності і передчасне спрацювання машин, способи і засоби їх усунення; значення своєчасного проведення технічних обслуговувань і діагностування машин, їх вплив на довговічність роботи сільськогосподарської техніки. Досконалому вивченню дисципліни сприяє використання основної і додаткової рекомендованої літератури, технічних умов на проведення технічних обслуговувань, альбомів технологічних карт, стандартів на технічне обслуговування і діагностування машин тощо.

За наслідками вивчення дисципліни студенти мають знати матеріали рекомендаційного характеру, державні стандарти і ТУ на проведення основних регламентованих робіт ремонтного виробництва агропромислового комплексу України; основні положення системи технічного обслуговування і ремонту машин; організацію і технологію технічного обслуговування, особливості технічного обслуговування обладнання тваринницьких ферм, а також типові технології обслуговування і діагностування сільськогосподарської техніки з урахуванням досягнень науки і техніки.

Студенти мають уміти організовувати якісне проведення технічного обслуговування і діагностування технічного стану машин; виконувати операції технічного обслуговування машин з проведенням основних конструктивних і технологічних регулювань; користуватись контрольно-вимірювальними приладами та інструментами; організовувати виробничий процес, впроваджувати прогресивні технології обслуговування машин; здійснювати контроль за дотриманням високої технологічної дисципліни.

На початок

Наступна тема