НМЦ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

РОЗДІЛ 3. ПРОЄКТУВАННЯ ОКРЕМИХ ОБ'ЄКТІВ

 

 

 

До однієї із найбільш поширених категорій міських об’єктів озеленення належать сквери.

 

За функціональним призначенням сквери поділяють на такі найбільш типові групи:

* меморіальні (біля меморіальних пам’ятників);

* декоративні (для оформлення території біля фонтану, пам’ятного знаку, рекламного щита тощо);

* виставкові, поблизу громадських будівель (сквери квітів, скульптури тощо);

* транзитні (для транзитного руху пішоходів);

* інформаційні (з алеями і без алей);

* історико-архітектурні;

* ігрові (дитячі, молодіжні);

*  розмежувальні.

 

Цільове призначення скверів тісно пов’язане з їх розташуванням в місті.

 

Залежно від розташування в міській забудові сквери поділяються на три групи:

1. Сквери на площах (сквери на площах загальноміського та районного значення, а також на привокзальних площах).

2. Сквери на вулицях розташовують між будинками або на невеликій відстані від тротуару, біля скульптурно-монументальних об’єктів, а також на транспортних майданчиках і розв’язках.

3. Сквери перед окремими будівлями (біля кінотеатрів, музеїв, будинків культури, торгових центрів, пам’ятників архітектури або їх комплексів та інших споруд).

 

Сквери на площах

 

Сквер на площі, може займати всю її територію або лише частину, може бути цільним або розчленованим на декілька ділянок. Центром композиції є майданчик з пам’ятником, фонтаном, скульптурою, квітником тощо. На майданчику встановлюють лавки та урни для сміття. Лавки повинні мати високий естетичний вигляд, колір, форма, фактура і будова яких відповідатимуть архітектурній забудові та скульптурній композиції, що розташована в центрі майданчика.

Насадження скверу мають підпорядковуватися загальній композиційній ідеї і водночас вирізнятися високою декоративністю. Тут доцільно висаджувати  архітектурні щеплені форми деревних порід, чагарники з геометрично правильною формою крони, хвойні та інші вічнозелені рослини тощо. Квітники повинні мати геометрично правильні контури (модульні). Газон створюється партерного типу.

 

Сквери на вулицях

 

Сквери цього типу одним або двома боками прилягають до вулиці, утворюючи своєрідну «кишеню». Озеленюють їх з урахуванням формування вулиці та архітектури житлових і громадських будівель. Якщо планування скверу узгоджується з архітектурою житлових і громадських будівель, то в озелененні використовують переважно регулярний тип композиції. Але якщо він значно ізольований від забудови, тоді здебільшого використовують вільне планування з характерним для пейзажного напряму трасуванням доріжок, групуванням дерев і кущів, квітковим оформленням.

 

Сквери перед окремими будівлями

 

До цієї групи належать сквери, які розміщують перед адміністративними будівлями (обласною, міською, районною адміністраціями або сільською радою), сквери перед бібліотеками, театрами, кінотеатрами, музеями та закладами торгівлі.

Цільове призначення скверів перед окремими будівлями визначається насамперед функціями цих будівель. Наприклад, сквери біля кінотеатрів використовують літом як фойє, в яких відвідувачі очікують початок сеансу.

Композиція планування скверів перед великими громадськими будівлями вирішується регулярними прийомами, до того ж вся композиційна структура такого скверу, зазвичай, підпорядковується архітектурі основної будівлі. Щоб посилити це враження, по боках скверу створюють щільні  високі «стіни» із дерев та чагарників. Іноді такі сквери вирішують цілком у вигляді партера.

 

 

Номенклатура планувальних елементів скверу залежить від його призначення та розташування в міській забудові. Головним елементом композиції скверу є майданчик із скульптурою, фонтаном, архітектурною спорудою, квітковим або газонним партером, живописною групою каміння, деревними або чагарниковими посадками на фоні газону тощо.

Композиція планування скверів вирішується регулярним, пейзажним і змішаним прийомами.

Особливе планувальне значення має організація в сквері пішохідного руху. Досвід проєктування показує, що в скверах, розміщених на площах або перехрестях вулиць, доцільно організовувати наскрізний рух. Доріжки мають перетинати сквер за найкоротшими напрямками (діагонально, хрестоподібно, вільно), які визначаються транзитними потоками пішоходів. В скверах, розміщених на вулицях між будинками, не бажано допускати транзитного руху пішоходів.

Відповідно до організації пішохідного руху в сквері розв’язують питання щодо розміщення входів. До кожної вулиці або провулку, які прилягають до скверу, мають бути прокладені алеї або доріжки з відповідними входами.

 

Алеї скверу підрозділяються на: головні і другорядні.

 

 

Головні алеї призначені для масового руху пішоходів. Їх влаштовують прямолінійними в плані, завширшки 3 – 8 м (ширше полотно доцільно розчленовувати смугами квітників).

 

 

 

Другорядні алеї призначені для індивідуальної прогулянки і можуть мати звивисті контури. Їх ширина становить 2 – 3 м.

 

 

 

Широкі алеї обсаджують високими деревами, а вужчі – середніми. Заради збереження дерев їх огороджують живоплотом або невисоким декоративним парканом.

 

 

 

 

Кути доріжок біля перехресть  (особливо гострі) скошують, заокруг­люють або зрізають фігурним конту­ром.

 

 

Місця для відпочинку на алеях необхідно розміщувати так, щоб перед ними відкривалися гарні перспективи. На вузьких доріжках влаштовують «кишені» (ніші), в яких розміщують лавки (прямі або заокруглені). По контуру «кишені» висаджують дерева та чагарники, які створюють фон для неї, а також дають необхідну тінь. Однак не слід влаштовувати ніші дуже густо, щоб не сформувався зубчастий контур доріжки.

 

Покриття доріжок – звичайне щебеневе, з верхнім шаром, оздобленим кольоровим піском, гравієм, цегляним піском, мармуровою і гранітною крихтою; асфальт доцільно влаштовувати тільки в місцях з інтенсивним пішохідним рухом або на значних схилах, які потребують водостійкого покриття.

 

Майданчики – центральні планувальні елементи композиції скверів. Розрізняють майданчики для відпочинку дорослих (оформлені квітниками, фонтанами тощо) та для дітей (ігрові). Майданчики мають круглу, овальну, прямокутну або квадратну форми.

 

В невеликих скверах майданчики є основною складовою, у великих скверах вони доповнюються обхідними алеями. Великі майданчики розчле­новують смугами квітників, газонів та дерев. По периметру таких майданчиків влаштовують ніші для лавок і заглиблення для ваз та скульптури. Планування поверхні майданчиків має бути симетричним, особливо за наявності в центрі майданчика фонтану або басейну.

 

Покриття майданчиків – звичайне або у вигляді декоративного мощення із кам’яних плит.

 

Дитячі майданчики влаштовують у скверах житлових районів міста.

 

Розміри майданчиків коливаються в межах 50 – 300 м2. Форма їх різноманітна, однак слід надавати перевагу простим контурам. В невеликих скверах дитячі майданчики можуть мати вигляд звичайного розширення алеї.

Дитячі майданчики облаштовують пісочними ящиками і лавками. По периметру влаштовують низьку обмежувальну сітку, біля якої висаджують виткі рослини або живопліт, встановлюють невеликі навіси чи трельяжі. В окремих випадках на майданчиках розміщують невеликі плескальні басейни та дитяче фізкультурне обладнання. Насадження навколо майданчика має створювати тінисте обрамлення.

 

Майданчики для дітей мають бути ізольовані від зовнішніх меж скверу та від алей з транзитним рухом. У скверах, які оточені проїздами з інтенсивним тран­спортним рухом, влаштування дитячих майданчиків заборонено.

 

 

Зелені насадження в скверах розміщують у вигляді рядових, групових або солітерних посадок.

Рядові посадки деревних порід застосовують для ізолювання скверу та обрамлення регулярних алей і майданчиків. Обсаджування меж скверу є однорядним або дворядним. За вільного планування території захисну рядову посадку по периметру скверу рекомендовано доповнювати живописними групами дерев.

 

Алейні посадки створюють з деревних порід, які добре формуються та піддаються стрижці або ж мають природну геометрично правильну форму крони – кулеподібну, циліндричну або конічну (пірамідальну).

 

Живоплоти використовуються для обмежування території скверу, а також внутрішніх алеї та майданчиків. Вони є одноярусними чи багатоярусними, однопородними або ж складаються із чагарників різних порід.

Живопліт в сквері можна садити по прямій лінії, а також доповнювати її прямокутними чи напівкруглими «кишенями», які заповнюють декоративними вазами, деревними солітерами, чагарниковими групами, елементами квіткового оформлення тощо.

У місцях перетину доріжок живопліт необхідно завести за кут доріжки на 2 – 3 м. Кути, повороти, «кишені» для лавок відмічаються додатковими посадками або більш складним контуром живоплоту (різноманітними стриженими архітектурними формами).

 

Групові посадки застосовують у скверах як з вільним, так і регулярним плануванням. За допомогою груп акцентують кути поворотів доріжок, створюють фон для окремих елементів скверу, змінюють монотонність рядових посадок. Групи створюють з дерев, чагарників та змішаного типу. Величина групи має бути співрозмірною загальній планувальній структурі об’єкта.

Одиночні посадки дерев та чагарників переважно декоративних порід застосовують для «закріплення» кутів скверу, поворотів доріжок, позначення входів або ж просто як декоративну деталь на фоні групової посадки. Одиночні деревні породи можна також висаджувати в ряд з великими інтервалами між ними. Для солітерних посадок застосовують деревні породи з природною геометрично правильною формою крони або ж дерева, які добре піддаються стрижці.

 

Газони широко застосовують на відкритих ділянках, яким в міських скверах відводять значне місце. Для скверу використовуються газони двох типів: партерний та звичайний садово-парковий.

 

Квіткове оформлення посідає провідне місце в озелененні скверів. Найбільш поширеними елементами квіткового оформлення є партери, клумби та рабатки.

Квітами-багаторічниками доповнюються деревно-чагарникові групи, крім того, їх використовують для створення самостійних груп або великих масивів. Досить гарно виглядають суцільні бордюрні смуги вздовж доріжок із живописно згрупованих багаторічників різних видів.

 

 

Виткі рослини використовують для декорування парканів, підпірних стінок, альтанок, трельяжів, пергол, непривабливих стін будівель, які прилягають до скверу тощо. В окремих випадках виткі рослини можуть декорувати стовбури дерев, опори фонарів або спадати у вигляді гірлянд.

 

За допомогою рослинності можна підкреслити художні якості скульптури, фонтанів та інших невеликих архітектурних об’єктів. Всі ці предмети сприймаються найбільш рельєфно на відповідному фоні. Кращим фоном для них є зелені стіни із спеціальними нішами, фігурно стрижені рослини певних форм. Колір листя фонових насаджень має бути підібраний з урахуванням кольору самого експозиційного об’єкта. Для світлих архітектурних елементів найкращим фоном є темно-зелені стіни насаджень, а для темних – рослини із світло-зеленим, сріблястим або золотистим листям.

 

Залежно від особливостей планувального рішення сквери є:

*   відкриті – партерного типу з переважанням газонних покриттів, квітників, водойм, доріжок та майданчиків;

*   напіввідкриті – поєднання партерних ділянок і деревно-чагарни­кових насаджень, які розчленовують сквер на низку взаємо­пов’язаних просторів;

*    закриті – переважання щільних посадок високих дерев і чагарників (групові, рядові, живоплоти), які просторово ізолюють сквер від міських пейзажів та прилеглої забудови.

 

Найбільш поширені сквери відкритого і напіввідкритого типу.

 

Плануючи сквер, необхідно правильно балансувати елементи (майданчики, доріжки, квітники, насадження різних типів тощо), які формують його композицію. Таке співвідношення (баланс) визначається в кожному конкретному випадку декількома чинниками: призначенням та площею скверу, можливою кількістю відвідувачів, розташуванням об’єкта в плані міста, кліматичними умовами, рельєфом та характером навколишньої забудови.

Так, наприклад, якщо сквер розміщений на міській площі (призначений для короткочасного відпочинку), то дитячого майданчика в ньому може й не бути, і навпаки, за розташування скверу на вулиці такі майданчики потрібні, а це так само відображається на балансі території.

Таблиця 17

Баланс території скверів у %

 

Тип скверу

Доріжки і майданчики

Насадження

Всього

В тому числі квітники

На центральних і районних площах міста (розміром до 1 га)

25 – 28

72 – 75

1,5 – 2

На центральних і районних площах міста (розміром більше ніж 1 га)

20 – 25

75 – 80

1,5 – 2

На центральних і районних площах міста сквери декоративного і плану­вального призначення без допуску відвідувачів

3 – 5

95 – 97

0,5 – 1

На вулицях між будинками і на кутах вулиць (сквери розміром до 0,5 га)

18 – 20

80 – 82

0,3 – 0,5

На вулицях між будинками і на кутах вулиць (сквери розміром більше ніж 0,5 га)

15 – 18

82 – 85

0,3 – 0,5

Перед окремими будівлями

20 – 25

75 – 80

1 – 2

 

Важливе значення в проєктуванні скверів має норма озеленення, яка в середньому становить 100 – 120 дерев і 1000 – 1200 чагарників на 1 га території.

 

Підбір асортименту дерев проводиться з урахуванням їх декоративності та ґрунтово-кліматичних умов вирощування. Крім того, під час підбору дерев та чагарників необхідно враховувати їх санаційний вплив.

 

Запитання для самоперевірки

1. На які види поділяють сквери за місцем розташування у плані міста?

2. На які види поділяють сквери за функціональним призначенням?

3. Яким принципом керуються під час підбору порід для озеленення скверів

Попередня тема

На початок

Наступна тема