НМЦ

ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

ВФПО

РОЗДІЛ II. ПРОЦЕС ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ОЗЕЛЕНЕННЯ

 

 

 

У проєктуванні об’єктів зеленого будівництва для виконання графічних матеріалів (кресленників) керуються такими стандартними масштабами: 1:10, 1:20, 1:25, 1:50, 1:100, 1:200, 1:500, 1:1000, 1:2000, 1:5000.

 

Ситуаційний план визначає місце розташування об’єкта в плані міста і має вигляд викопіювання з плану міста або району в М 1:5000 або 1:2000, де зображено межі об’єкта, існуючі та заплановані вулиці й магістралі, червоні лінії, прилеглі будівлі, існуючі зелені насадження, водойми тощо.

Опорний план виконується на топогеодезичній підоснові. На опорному плані зображують межі ділянки, прилеглі вулиці та інші території, а також існуючу ситуацію на об’єкті: будівлі, споруди, водойми, дорожньо-стежкову мережу, деревно-чагарникові насадження, квітники, підземні комунікації (каналізація, водо- і газопровід, кабельна і теплова мережі тощо); рельєф з горизонталями зображують через 2 м, якщо план складений в М 1:2000, 1 м – М 1:1000, 0,5м – М 1:500.

 

=

На опорному плані мають бути розміщені: надпис «Опорний план…», масштаб, орієнтація за сторонами світу з розою вітрів, експлікація (табл. 5), умовні позначення, існуюча асортиментна відомість рослин (табл. 6) та існуючий баланс території об’єкта (табл. 7), кутовий штамп (в правому нижньому кутку).

 

Таблиця 5

Експлікація будинків, споруд, майданчиків, малих

архітектурних форм (існуючих)

 

№ з/п

Назва елемента

Стан (задовільний, незадовільний)

Відповідність функції об’єкта,

+/ –

1

2

3

4

 

Таблиця 6

Асортимент дерев і чагарників

 

№ з/п

Назва

Кількість, штук

Примітка*

латинська

українська

1

2

2

3

4

5

* Вказується група порід для цієї місцевості: паркоутворювальні, допоміжні, декоративні, екзоти.

Таблиця 7

Баланс території об’єкта

 

№ з/п

Назва структурного елемента території

Площа

м2

%

1

2

3

4

1

Будинки та споруди.

 

 

2

Покриття доріг, майданчиків, доріжок у тому числі:

·     асфальт;

·     декоративна плитка;

·     спеціальне покриття.

 

 

3

Насадженняу тому числі:

·     дерева;

·     кущі;

·     газони;

·     квітники.

 

 

4

Водні споруди.

 

 

5

Інші території.

 

 

Всього:

 

100

 

Ретельне складання опорного плану реконструкції будь-якого об’єкта дає змогу без додаткового залучення посадкового матеріалу і дорогих транспортних витрат, іноді тільки системою пересадок, створити повноцінний об’єкт озеленення для подальшого використання.

 

 

Генеральний план – основний документ, який виконують на топогеодезичній підоснові в таких масштабах: для об’єктів площею до 20 га – 1:500; 20-100 га – 1:1000; 100-200 га – 1:2000; більше ніж 200 га – 1:5000.

 

На план наносять будівлі, споруди, МАФи, дорожньо-стежкову мережу, майданчики, стоянки для транспорту, водойми і водні споруди, пристрої для зовнішнього освітлення, інженерні споруди (містки, підпірні стінки), елементи художньо-декоративного оформлення (скульптуру, декоративні та меморіальні пам’ятники), які проєктуються, зберігаються та підлягають реконструкції, а також зелені насадження, газони, квітники та інші елементи озеленення, існуючі та ті, що проєктуються. Крім того, на генеральному плані вказують ширину основних доріг, габарити майданчиків, будівель, квітників, а також відображають горизонталі рельєфу. Всі споруди і заплановані елементи на плані нумерують.

 

На полях генерального плану мають бути розміщені: надпис «Генеральний план…», масштаб, орієнтація за сторонами світу з розою вітрів, експлікація (табл. 8), умовні позначення, баланс території об’єкта із запроєктованими елементами (табл. 9), основні техніко-економічні показники зовнішнього благоустрою (табл. 10), специфікація малих архітектурних форм і елементів художньо-декоративного оформлення (табл. 11), кутовий штамп (в правому нижньому кутку).

 

До креслень генерального плану додають: схему функціонального зонування території, поперечні розрізи (профілі) характерних ділянок в М 1:200-1:500, фрагменти генплану будь-яких частин об’єкта з детальним пропрацюванням, перспективи. Проєкти малих архітектурних форм виконують в М 1:25-1:100.

Генплан виконують як в чорно-білих тонах, так і в кольорі (за допомогою кольорових олівців, акварельних і гуашевих фарб). Невеликі генплани, зазвичай, виконують графічним способом з використанням штриховки рейсфедером або рапідографом, а також монохромної відмивки тушшю.

Таблиця 8

Експлікація будинків, споруд, майданчиків, малих

архітектурних форм (проєктних)

 

№ з/п

Назва елемента

Примітки (матеріал, поверхня тощо)

1

2

3

 

Таблиця 9

Баланс території об’єкта

 

№ з/п

Назва структурного елемента території

Сучасний стан

За проєктом

м2

%

м2

%

1

2

3

4

5

6

1

Будинки та споруди

 

 

 

 

2

Покриття доріг, майданчиків, доріжок у тому числі:

асфальт

декоративна плитка

спеціальне покриття

 

 

 

 

3

Насадженняу тому числі:

дерева

кущі

газони

квітники

 

 

 

 

4

Водні споруди

 

 

 

 

5

Інші території

 

 

 

 

Всього:

 

100

 

100

 

Таблиця 10

Техніко-економічні показники зовнішнього благоустрою і озеленення

 

№ з/п

Найменування

Одиниця виміру

Кількість

Примітка

1

2

3

4

5

1

Загальна площа території

га

 

 

2

Площа забудови

״ 

 

 

3

Площа доріг та інших частин території, які мають покриття

  ״  

 

 

4

Площа озеленення

״ 

 

 

5

Кількість дерев

шт.

 

 

6

Кількість чагарників

״

 

 

7

Площа газонів

га

 

 

8

Площа квітників

м2

 

 

9

Протяжність огорож, з них:

огорожі з будівельних матеріалів

живоплоти

 

 

км

пог. м

 

 

10

Площа дзеркала води

м2

 

 

11

Вертикальне озеленення

пог. м

 

 

12

Площа озеленення/загальна площа території

шт./га

 

 

13

Кількість дерев/площа озеленення

״

 

 

14

Кількість чагарників/площа озеленення

м2/осіб

 

 

 

Таблиця 11

Специфікація малих архітектурних форм

 

№ з/п

Найменування

Кількість

Назва типового чи повторного проєкту або номер листа проєкту за альбомом

Примітка

1

2

3

4

5

 

 

Дендроплан складається на об’єкти, що мають складну планувальну структуру.

 

Масштаб виконання аналогічний масштабу, в якому викреслюється генплан.

Дендрологічний план показує розміщення деревних і чагарникових рослин (в умовних позначеннях) у поєднанні з газонами, майданчиками, доріжками та водоймами. На плані формуються обриси масивів, куртин, груп, поодиноких дерев, будуються окремі пейзажні картини та види.

 

На полях кресленика дендроплану мають бути розміщені:

умовні позначення, орієнтація за сторонами світу з розою вітрів, асортиментна відомість деревних та чагарникових рослин (табл. 12).

 

Таблиця 12

Відомість асортименту дерев і чагарників

 

Номер на кресленику

Назва

Стандарт

Кількість, шт.

Примітка

українська

латинська

1

2

3

4

5

6

 

Хвойні

(за алфавітом)

 

 

 

 

деревні

 

 

 

 

 

породи

 

 

 

 

 

Листяні

(за алфавітом)

 

 

 

 

деревні

 

 

 

 

 

породи

 

 

 

 

 

Хвойні кущі

(за алфавітом)

 

 

 

 

Листяні кущі

(за алфавітом)

 

 

 

 

Ліани

(за алфавітом)

 

 

 

 

На великі за площею об’єкти озеленення або складні їх ділянки викреслюють декілька дендропланів, які відображають тимчасові насадження за деревними і чагарниковими породами відповідно до сезонності цвітіння, поетапне формування садово-паркового ландшафту тощо. Квітники відображають на генплані і детально розробляють в робочих креслениках. На великі та важливі об’єкти складають спеціальний проєкт квіткового оформлення.

 

 

Розбивний кресленик виконують для точного перенесення проєктних планувальних елементів садово-паркового об’єкта в натуру, тобто для розбивки доріжок, майданчиків, басейнів, споруд, малих архітектурних форм та інших елементів планування на місцевості.

 

Для розробки кресленика з генплану знімають копію на кальку без запроєктованих зелених насаджень та горизонталей. На копію наносять межі об’єкта, дорожньо-стежкову мережу, майданчики всіх типів, постійні і тимчасові споруди, елементи мережі наземних комунікацій, великі дерева та валуни, тобто всі існуючі та запроєктовані планувальні елементи, а також ті, до яких можна «прив’язатися» під час розбивки елементів планування. На кресленику вказують розміри майданчиків, доріжок, споруд тощо.

Для виконання розбивного кресленика є такі способи: метод ординат, метод квадратів та метод теодолітного ходу. Вибір методу виконання розбивки планувальних елементів залежить від величини об’єкта, рельєфу території, наявності деревних і чагарникових рослин, споруд і будівель. На одному об’єкті можливе одночасне використання різних методів.

Метод ординат використовують на невеликих за площею відкритих територіях із слабо посіченим рельєфом. Суть цього методу полягає в тому, що всі запроєктовані елементи планування «прив’язують» ординатами до базисних ліній, прокладених в натурі. Базисні лінії так само «прив’язують» до існуючих елементів планування. Це будівлі (постійні або тимчасові), бордюри існуючих прилеглих доріг або проїздів, огорожа, великі валуни, старі дерева тощо. Коли неможливо «прив’язати» базисну лінію до двох точок, тоді обов’язково вказують кут. Базисних ліній може бути декілька. За необхідності можна проводити допоміжні базисні лінії, які «прив’язують» до основних. Кількість базисних ліній має бути гранично мінімальною і визначатися залежно від складності планування та величини об’єкта. Всі базисні лінії позначають великими українськими літерами. На початку базисної лінії вказується нульова точка, від якої проводитиметься підрахунок відстаней.

До базисних ліній за допомогою перпендикулярів (ординат) прив’язують запроєктовані елементи планування (краї доріжок, кути споруд, майданчиків квітників тощо), вказуючи відстані в метрах з точністю до сотих. На базисних лініях вказують відстані між ординатами, починаючи від нульової точки. Кількість розмірів має бути мінімальною, але достатньою, для виносу проєкту в натуру.

Довжина ординат не має перевищувати 20 м (довжина металевої рулетки). Відстань між перпендикулярами залежить від крутизни поворотів доріжки: за крутих поворотів – 5 м, плавних – 10 м і більше.

Під час планування круглих елементів, заокруглень доріжок на перехрестях та поворотах, а також заокруглених країв майданчиків вказують радіуси, центри яких прив’язують до базисних ліній.

Цифри, якими позначають відстані, повинні мати величину 4 мм і ставлять їх над розмірними лініями. Розмірні лінії проводять на відстані не менше ніж 1 см від вимірювальних ліній планувальних елементів. У місцях перетину перпендикулярів з розмірними лініями справа наліво під кутом 45° ставлять засічки (завдовжки 2 – 4 мм). Є й інший спосіб позначення відстаней на креслениках, коли розмірні лінії проводять стрілками, спрямованими в протилежні боки, а цифри, якими позначають відстані, ставлять в розривах ліній.

За наявності великої за площею, рівної, вільної від деревної рослинності ділянки використовують метод квадратів. Цей метод доцільно застосовувати також і для об’єктів з хвилястою мережею доріжок, складною конфігурацією майданчиків або інших елементів планування. Для цього на копію з генплану наносять мережу квадратів із сторонами 5, 10, 20 або 50 м залежно від складності планування. За наявності складних ділянок квадрат в цьому місці можна розбити на декілька менших квадратів. Одну із сторін сітки квадратів необхідно «прив’язати» до будь-якого існуючого елемента планування. Точки перетину вертикальних і горизонтальних ліній нумерують. До сторін квадратів перпендикулярами прив’язують краї доріжок, кути майданчиків тощо. В місцях перетину планувальних елементів із стороною квадрата проставляють відповідні розміри.

 

 

Метод теодолітного ходу застосовується на різних за величиною об’єктах з великою кількістю насаджень (закриті території) та складним рельєфом. Виконується він за допомогою побудови теодолітних ходів по алеях та дорогах і прив’язкою до них окремих елементів планування та споруд. Для цього на червоній лінії, наприклад біля входу в парк чи сквер, визначається точка, що лежить на осі запроєктованої алеї чи дороги, і визначаються її координати. Вся алея, дорога розбивається на низку відрізків з характерними поворотами, вигинами, тобто окреслюють трасу, що має характер ламаної лінії. В точках перелому ліній вказують координати, румби, азимути. До лінії теодолітного ходу прив’язують елементи планування.

 

На полях кресленика розміщують: експлікацію, умовні позначення, орієнтацію за сторонами світу, баланс території, кутовий штамп (в правому нижньому кутку), конструктивні розрізи паркових доріжок, майданчиків, інженерних споруд.

 

 

 

Його виконують на кальці методом ординат (для невеликих об’єктів з малою кількістю посадкових місць) чи сіткою квадратів (для великих площ з великою кількістю посадкових місць).

 

Для цього з дендроплану роблять викопіювання: переносять межі об’єкта, всі існуючі та запроєктовані площинні планувальні елементи, будівлі, споруди, місця посадок запроєктованих дерев та кущів, без існуючої рослинності. За наявності великої кількості цифрового матеріалу на посадковому кресленику дозволено не зображувати горизонталі.

Прив’язка посадкових місць проводиться аналогічно прив’язці планувальних елементів на розбивному кресленику.

Метод ординат. Місця посадок дерев і кущів «прив’язують» до базисних ліній або існуючих чи запроєктованих доріг, майданчиків, будівель, споруд та інших планувальних елементів за допомогою перпендикулярів, довжина яких вказується в метрах з точністю до десятих і не має перевищувати величину 25 – 30 м. Між посадковими місцями (в групових, рядових і алейних посадках) і перпендикулярами (на базисній лінії) також вказують відстані.

Посадкові місця для стандартних саджанців зображують розміром 3 мм за М 1:500 і 4-5 мм за М 1:200. Для великомірних дерев посадкові місця зображують більших розмірів. В точках посадки дерев ставлять кружечок, а для кущів – рівнобедрений трикутник. Збоку позначки записують номер виду рослини, який відображає порядок її розташування у таблиці «Відомість обсягів посадкових робіт». Посадкові місця однакових видів рослин сполучаються тонкими лініями і біля крайньої рослини виводиться позиційна лінія у вигляді дробу, де вказується: в чисельнику – номер виду згідно із посадковою відомістю, в знаменнику – кількість штук з’єднаних рослин. У разі посадки рослин в котловани обов’язково вказують його розміри та відстань між рослинами або кількість штук на 1 м2.

Запроєктовані масиви відображають умовними позначеннями, вказують їх розміри (довжина, ширина) та схему посадки сіянців чи саджанців. Якщо посадковий кресленик перевантажений цифровим матеріалом, тоді прив’язка насаджень виконується на спеціальному розбивному кресленику.

Для рядової посадки дерев вказують крок посадки, а також відстань від крайніх дерев ряду до базисної лінії.

Траншеї для живоплотів на плані зображують двома паралельними лініями і прив’язують до бровок доріг, майданчиків та інших планувальних елементів.

Прив’язку посадкових місць можна виконати і до сітки квадратів, якщо розбивний кресленик складено методом квадратів.

До посадкового кресленика додають поперечні розрізи за характерними алеями, дорогами, майданчиками з вказанням розміщення та конструкції посадкових ям, траншей, котловану в М 1:200.

Таблиця 13

Відомість обсягів робіт для посадки дерев і чагарників

 

№

з/п

Назва рослини

(українська, латинська)

Кількість, шт.

Група

посадкового

матеріалу

Розмір грудки

посадкового

матеріалу, м

Розмір посадкової ями, м

Об’єм виїмки ґрунту, м3

Необхідна кількість виїмки ґрунту в загальному, м3

1

2

3

4

5

6

7

8

 

Таблиця 14

Відомість асортименту квітів

 

№ з/п

Назва виду, асортименту

(українська і латинська)

Площа, яку займає вид

Термін цвітіння, місяць

Норма посадки, висіву

Загальна кількість рослин шт., (г)

розсади, шт./м2

насіння, г/м2

1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 15

Відомість асортименту газонних трав

 

№ з/п

Категорія газону,

найменування трав (українська і латинська назви)

Кількість в

суміші, %

Норма

висіву

насіння на 1 га в чистому вигляді

Норма висіву, кг в суміші

Площа газону, га (м2)

Потрібна кількість насіння для влаштування газону, кг

1

2

3

4

5

6

7

1.

Партерні

 

 

 

 

 

2.

Садово-паркові

 

 

 

 

 

3.

Спортивні

 

 

 

 

 

4.

Спецпризначення

 

 

 

 

 

 

На полях посадкового кресленика розміщують:

відомість обсягів робіт для посадки дерев і чагарників (табл. 13), відомість асортименту квітів (табл. 14), відомість асортименту газонних трав (табл. 15), баланс території, умовні позначення, в яких вказують тип запроєктованих насаджень – масиви, куртини, ландшафтні групи, рядові і алейні посадки, а також зображують конструктивні розрізі кам’янистих гірок, квітників, посадкових ям, траншей тощо.

 

Фрагмент – це частина цілого. Під час розробки проєктних рішень, що втілюються на генплані, досить часто мають справу з фрагментами, які значно підвищують якість сприйняття окремих деталей композиції. Такими, наприклад, є фрагменти деталей садово-паркового планування (складна конфігурація майданчика, складний малюнок мощення тощо), які викреслюють в М 1:25 – 1:200. Фрагменти робочих креслеників із зображенням квіткових клумб, складних груп багаторічників, альпінаріїв, рокаріїв та інших складних частин і вузлів за масштабів горизонтального планування 1:500 та 1:1000 розробляють відповідно в масштабах 1:100 і 1:200. Для особливо складного малюнка квітника або мощення створюють шаблони в натуральну величину.

 

Запитання для самоперевірки

1. Яку інформацію наносять на генеральний план, дендроплан?

2. Які методи використовують під час складання робочих кресле­ників?

3. Чим відрізняються між собою метод «квадратів» і метод «ординат»?

 

Практичне заняття 5

Практичне заняття 6

з розділу II «Процес проєктування об’єктів озеленення»

Попередня тема

На початок

Наступна тема