ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ		АНОТАЦІЯ	УКЛАДАЧІ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	САМОСТІЙНА РОБОТА	ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ	КУРСОВЕ ПРОЄКТУВАННЯ	ТЕСТИ

КУРСОВЕ ПРОЄКТУВАННЯ

5. ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

5.1. Опорний план виконується на топогеодезичній підоснові. На опорному плані зображуються межі ділянки, прилеглі вулиці та інші території, а також існуюча ситуація: будівлі, споруди, водойми, дорожньо-стежкова мережа, деревно-чагарникові насадження, квітники, підземні комунікації (каналізація, водо- і газопровід, кабельна і теплова мережі тощо); рельєф з горизонталями зображують через 2 м, якщо план складено в М 1:2000, 1 м – М 1:1000, 0,5м – М 1:500.

На опорному плані мають бути розміщені: напис «Опорний план…», масштаб, орієнтація за сторонами світу з розою вітрів (у лівому верхньому кутку), експлікація (табл. 1), умовні позначення, існуюча асортиментна відомість рослин (табл. 2) та існуючий баланс території об’єкта (табл. 3), кутовий штамп (в правому нижньому кутку).

Таблиця 1

Експлікація будинків, споруд, майданчиків, малих архітектурних форм

(існуючих)

№ з/п	Назва елемента	Стан (задовільний, незадовільний)	Відповідність функції об’єкта, +/ –
1	2	3	4

Таблиця 2

Асортимент дерев і чагарників

№ з/п	Назва		Кількість, шт.	Примітка*
	латинська	українська
1 2	2	3	4	5

* Вказується група порід для даної місцевості: паркоутворювальні, допоміжні, декоративні, екзоти.

Таблиця 3

Баланс території об’єкта

№ з/п	Назва структурного елемента території	Площа
		м^2	%
1	2	3	4
1 2 3 4 5	Будинки та споруди. Покриття доріг, майданчиків, доріжок зокрема: · асфальт; · декоративна плитка; · спеціальне покриття. Насадження зокрема: · дерева; · кущі; · газони; · квітники. Водні споруди. Інші території.
Всього:			100

Ретельне складання опорного плану реконструкції будь-якого об’єкта дає можливість без додаткового залучення посадматеріалу і дорогих транспортних витрат, іноді тільки системою пересадок, створити повноцінний об’єкт озеленення для подальшого використання.

5.2. Генеральний план – основний документ, який виконується на топогеодезичній підоснові в таких масштабах: на об’єкти площею до 20 га – 1:500; 20–100 га – 1:1000; 100–200 га – 1:2000; понад 200 га – 1:5000.

На план наносяться будівлі, споруди, МАФ, дорожньо-стежкова мережа, майданчики, стоянки для транспорту, водойми і водні споруди, пристрої для зовнішнього освітлення, інженерні споруди (містки, підпірні стінки), елементи художньо-декоративного оформлення (скульптура, декоративні та меморіальні пам’ятники), які проєктуються, зберігаються та підлягають реконструкції, а також зелені насадження, газони, квітники та інші елементи озеленення існуючі та ті, що проєктуються. Крім того на генеральному плані вказується ширина основних доріг, габарити майданчиків, будівель, квітників, а також відображаються горизонталі рельєфу. Всі споруди і заплановані елементи на плані нумеруються.

На полях генерального плану мають бути розміщені: напис «Генеральний план…», масштаб, орієнтація за сторонами світу з розою вітрів (у лівому верхньому кутку), експлікація (табл. 4), умовні позначення, баланс території об’єкта із запроєктованими елементами (табл. 5), основні техніко-економічні показники зовнішнього благоустрою (табл. 6), специфікація малих архітектурних форм і елементів художньо-декоративного оформлення (табл. 7), кутовий штамп (в правому нижньому кутку).

Генплан може виконуватися як в чорно-білих тонах, так і в кольорі (за допомогою кольорових олівців, акварельних і гуашевих фарб). Невеликі генплани зазвичай виконуються графічним способом з використанням штриховки рейсфедером або рапидографом, а також монохромної відмивки тушшю.

Таблиця 4

Експлікація будинків, споруд,

майданчиків, малих архітектурних форм (проєктних)

№ з/п	Назва елемента	Примітки (матеріал, поверхня тощо)
1	2	3

Таблиця 5

Баланс території об’єкта

№ з/п	Назва структурного елемента території	Сучасний стан		За проєктом
		м^2	%	м^2	%
1	2	3	4	5	6
1 2 3 4 5	Будинки та споруди. Покриття доріг, майданчиків, доріжок зокрема: · асфальт; · декоративна плитка. Насадження зокрема: · дерева; · кущі; · газони; · квітники. Водні пристрої. Інші території.
Всього:			100		100

Таблиця 6

Техніко-економічні показники зовнішнього благоустрою і озеленення

№ з/п	Назва	Одиниця виміру	Кількість	Примітка
1	2	3	4	5
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12	Загальна площа території Площа забудови Площа доріг та інших частин території, які мають покриття Площа озеленення Кількість дерев Кількість чагарників Площа газонів Площа квітників Протяжність огорож, з них: огорожі з будівельних матеріалів живоплоти Площа дзеркала води Вертикальне озеленення Площа озеленення/загальна площа території Кількість дерев/площа озеленення Кількість чагарників/площа озеленення Площа озеленення/кількість відвідувачів	га ״ ״ ״ шт. ״ га м^2 км пог. м м^2 пог. м – шт./га ״ м^2/осіб

Таблиця 7

Специфікація малих архітектурних форм

№ з/п	Назва	Кількість	Назва типового чи повторного проєкту або номер листа проєкту по альбому	Примітка
1	2	3	4	5

5.3. Дендроплан складається на об’єкти, що мають складну планувальну структуру. Масштаб виконання аналогічний масштабу, в якому викреслюється генплан.

Дендрологічний план показує розміщення деревних і чагарникових рослин (в умовних позначеннях) у поєднанні з газонами, майданчиками, доріжками та водоймами. На плані формуються обриси масивів, куртин, груп, поодиноких дерев, будуються окремі пейзажні картини та окремі види.

На полях креслення дендроплану мають бути розміщені: умовні позначення, орієнтація за сторонами світу з розою вітрів, асортиментна відомість деревних та чагарникових рослин (табл. 8).

Таблиця 8

Відомість асортименту дерев і чагарників

Номер на кресленні	Назва		Стандарт	Кількість, шт.	Примітка
	українська	латинська
1	2	3	4	5	6

На великі за площею об’єкти озеленення або складні їх ділянки можуть викреслюватись декілька дендропланів, які відображають тимчасові насадження деревних і чагарникових порід відповідно до сезонного цвітіння, поетапне формування садово-паркового ландшафту тощо. Квітники відображають на генплані і детально розробляють у робочих кресленнях. На великі і важливі об’єкти складають спеціальний проєкт квіткового оформлення.

5.4. Розбивочне креслення виконують для точного перенесення проєктних планувальних елементів садово-паркового об’єкта в натуру, тобто для розбивки доріжок, майданчиків, басейнів, квітників, споруд, малих архітектурних форм та інших елементів планування на місцевості.

Для розробки креслення з генплану знімається копія на кальку без запроєктованих зелених насаджень та горизонталей. На копію наносять: межі об’єкта, дорожньо-стежкову мережу, майданчики всіх типів, постійні і тимчасові споруди, елементи мережі наземних комунікацій, крупні дерева та валуни – тобто, всі існуючі і запроєктовані планувальні елементи, а також ті, до яких можна «привʼязатись» під час розбивки елементів планування. На кресленні вказують розміри майданчиків, доріжок, споруд, квітників тощо. Для виконання розбивочного креслення існують такі способи: метод ординат, метод квадратів та метод теодолітного ходу.

Вибір методу виконання розбивки планувальних елементів залежить від величини об’єкта зеленого будівництва, рельєфу території, наявності деревних і чагарникових рослин, споруд та будівель. На одному об’єкті можливе одночасне використання різних методів.

Метод ординат використовують на невеликих за площею відкритих територіях з слабо пересіченим рельєфом. Суть цього методу полягає в тому, що всі запроєктовані елементи планування «прив’язуються» ординатами до базисних ліній, прокладених в натурі. Базисні лінії в свою чергу «прив’язуються» до існуючих елементів планування. Це можуть бути будівлі (постійні або тимчасові), бордюри існуючих прилеглих доріг або проїздів, огорожа, великі валуни, старі дерева тощо. Коли неможливо «прив’язати» базисну лінію до двох точок, тоді обов’язково вказують кут. Базисних ліній може бути декілька. За необхідності можна проводити допоміжні базисні лінії, які «прив’язують» до основних. Кількість базисних ліній має бути гранично мінімальною і визначатися залежно від складності планування та величини об’єкта. Всі базисні лінії позначаються великими українськими літерами. На початку базисної лінії вказується нульова точка, від якої буде проводитись підрахунок відстаней.

До базисних ліній за допомогою перпендикулярів (ординат) прив’язують запроєктовані елементи планування (краї доріжок, кути споруд, майданчиків квітників тощо) вказуючи відстані в метрах з точністю до сотих. На базисних лініях вказують відстані між ординатами, починаючи від нульової точки. Кількість розмірів має бути мінімальною, але достатньою, для виносу проєкту в натуру.

Довжина ординат не має перевищувати 20 м (довжини металевої рулетки). Відстань між перпендикулярами залежить від крутизни поворотів доріжки: за крутих поворотів – 5 м, плавних – 10 м і більше.

Під час планування круглих елементів, заокруглень доріжок на перехрестях і поворотах, а також заокруглених країв майданчиків, вказують радіуси, центри яких прив’язують до базисних ліній.

Цифри, якими позначають відстані повинні мати величину 4 мм; ставлять їх над розмірними лініями. Розмірні лінії проводять на відстані не менше 1 см від вимірювальних ліній планувальних елементів. У місцях перетинання перпендикулярів з розмірними лініями, справа наліво під кутом 45⁰ ставлять засічки.

Існує й інший спосіб позначення відстаней на кресленнях, коли розмірні лінії проводять у вигляді стрілок, що направлені в протилежні сторони, а цифри, якими позначають відстані, ставлять в розривах ліній.

За наявності великої за площею рівної, вільної від деревної рослинності ділянки застосовують метод квадратів. Цей метод доцільно застосовувати також і для об’єктів з хвилястою мережею доріжок, складною конфігурацією майданчиків або інших елементів планування. Для цього на копію з генплану наносять мережу квадратів зі сторонами 5, 10, 20 або 50 м залежно від складності планування. За наявності складних ділянок, квадрат в даному місці можна розбити на декілька менших квадратів. Одну із сторін сітки квадратів необхідно «прив’язати» до одного із існуючих елементів планування. Точки перетину вертикальних і горизонтальних ліній нумерують. До сторін квадратів перпендикулярами прив’язують краї доріжок, кути майданчиків, радіуси кривих тощо. У місцях перетину планувальних елементів зі стороною квадрата проставляють відповідні розміри.

Часто на практиці метод ординат і квадратів застосовують разом: великі елементи розбивають за допомогою базисних ліній і ординат, а невеликі зі складним плануванням за допомогою сітки квадратів.

Метод теодолітного ходу застосовується для різних за величиною об’єктів з великою кількістю насаджень (закриті території) і складним рельєфом. Виконується він за допомогою побудови теодолітних ходів по алеях та дорогах і прив’язкою до них окремих елементів планування або споруд. Для цього на червоній лінії, наприклад, біля входу в парк чи сквер, визначається точка, що лежить на осі запроєктованої алеї чи дороги і визначаються її координати. Вся алея або дорога розбивається на відрізки з характерними поворотами, вигинами, тобто намічається траса, що має характер ламаної лінії. У точках перелому ліній вказуються координати, румби, азимути. До лінії теодолітного ходу прив’язуються елементи планування.

На полях креслення розміщуються: експлікація, умовні позначення, орієнтація за сторонами світу (у лівому верхньому кутку), кутовий штамп (у правому нижньому кутку), конструктивні розрізи паркових доріжок, майданчиків, інженерних споруд.

5.5. Посадкове креслення призначене для винесення в натуру запроєктованих місць посадок дерев, чагарників, квіткових і трав’янистих рослин. Його виконують на кальці методом ординат (для невеликих об’єктів з малою кількістю посадкових місць) чи сіткою квадратів (для великих площ з великою кількістю посадкових місць). Для цього з дендроплану роблять викопіровку: переносять межі об’єкта, всі існуючі та запроєктовані площинні планувальні елементи, будівлі, споруди, місця посадок запроєктованих дерев та кущів, без існуючої рослинності. За наявності великої кількості цифрового матеріалу, на посадковому креслені дозволяється не зображувати горизонталі.

Прив’язка посадкових місць проводиться аналогічно прив’язці планувальних елементів на розбивочному кресленні.

Метод ординат. Місця посадок дерев та кущів «прив’язуються» до базисних ліній або існуючих чи запроєктованих доріг, майданчиків, будівель, споруд та інших планувальних елементів за допомогою перпендикулярів, довжина яких вказується в метрах з точністю до десятих і не має перевищувати величину 25 – 30 м. Між посадковими місцями (в групових, рядових і алейних посадках) і перпендикулярами (на базисній лінії) також вказуються відстані.

Посадкові місця для стандартних саджанців зображають на плані розміром 1,6 – 2 мм за М 1:500; 4 – 5 мм за М 1:200. Для крупномірних дерев посадкові місця зображують більших розмірів. У точках посадки дерев ставиться кружечок, а для кущів – рівнобедрений трикутник. Збоку позначки записують номер виду рослини, який відображає порядок її розташування у таблиці «Відомість обсягів посадкових робіт». Посадкові місця однакових видів рослин сполучають тонкими лініями і біля крайньої рослини виводять позиційну лінію у вигляді дробу, де вказують: у чисельнику – номер виду згідно з посадковою відомістю, в знаменнику – кількість штук з’єднаних рослин. Під час посадки рослин в котловани, обов’язково вказують його розміри та відстань між рослинами або кількість штук на 1 м².

Запроєктовані масиви відображаються умовними позначеннями, вказуються їх розміри (довжина, ширина) та схема посадки сіянців чи саджанці. Якщо посадкове креслення перевантажене цифровим матеріалом, тоді прив’язка насаджень виконується на спеціальному розбивочному кресленні.

Для рядової посадки дерев, вказується крок посадки, а також відстань від крайніх дерев ряду до базисної лінії.

Траншеї для живоплотів на плані зображуються двома паралельними лініями і прив’язуються до бровок доріг, майданчиків та інших планувальних елементів.

Прив’язку посадкових місць можна здійснити і до сітки квадратів, якщо розбивочне креслення складено методом квадратів.

До посадкового креслення додаються поперечні розрізи характерних алей, доріг, майданчиків з вказаним розміщенням і конструкцій посадкових ям, траншей, котлованів у М 1:200.

Таблиця 9

Відомість обсягів посадкових робіт

№ з/п	Назва рослини	Вік	Група посад. матер.	Розмір кому посад. матер.	Розмір посадкової ями	Q, м^3	Vзаг, м^3
1	2	3	4	5	6	7	8

Таблиця 10

Відомість обсягів робіт щодо влаштування квітників

Номер на кресленні	Назва виду, асортименту (українська і латинська)	Вид посадки	Кількість		Примітка
			м^2	шт.
1	2	3	4	5	6

Таблиця 11

Відомість асортименту газонних трав

№ з/п	Категорія газону, найменування трав (українська і латинська назви)	Норма висіву насіння на 1 м^2 в чистому вигляді	Кількість в суміші, %	Норма висіву, кг в суміші	Потрібна кількість насіння для влаштування газону
1	2	3	4	5	6

На полях посадкового креслення розміщуються: відомість обсягів посадкових робіт (табл. 9), відомість обсягів робіт щодо влаштування квітників (табл. 10), асортиментна відомість газонних трав (табл. 11), умовні позначення, в яких вказується тип запроєктованих насаджень – масиви, куртини, ландшафтні групи, рядові і алейні посадки, а також відображаються газони та квітники.

5.6. Фрагмент – це частина цілого. Під час розробки проєктних рішень, що втілюються на генплані, досить часто мають справу з фрагментами, які значно підвищують якість сприйняття окремих деталей композиції. Такими, наприклад, є фрагменти деталей садово-паркового планування (складна конфігурація майданчика, складний малюнок мощення тощо), які викреслюються в М 1:200, 1:100, 1:50, 1:25. Фрагменти робочих креслень із зображенням квіткових клумб, складних груп багаторічників, альпінаріїв, рокаріїв та інших складних частин і вузлів за масштабів горизонтального планування 1:500 і 1:1000 розробляються відповідно в масштабах 1:100 і 1:200. Для особливо складного малюнка квітника або мощення створюються шаблони в натуральну величину

Попередня тема

На початок

Наступна тема