ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО БУДІВНИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ		АНОТАЦІЯ	УКЛАДАЧІ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	САМОСТІЙНА РОБОТА	ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ	КУРСОВЕ ПРОЄКТУВАННЯ	ТЕСТИ

КУРСОВЕ ПРОЄКТУВАННЯ

2. ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Пояснювальна записка – текстовий документ, який виконується на аркушах формату А₄ (297×210 мм).

Текстова частина пояснювальної записки має бути написана українською мовою і набрана на комп’ютері. Для цього використовують редактор MS Word, шрифт Times New Roman 14-го розміру. Текст розміщується тільки на одному боці аркуша.

Кожен аркуш пояснювальної записки повинен мати рамку робочого поля (верхнє і нижнє – 2 см, праве – 1,5 см, ліве – 3 см) і нумерацію, яка проставляється справа внизу.

Структурними елементами пояснювальної записки є розділи, підрозділи, підпункти, таблиці, додатки та ін.

Назви розділів записують у вигляді заголовків. Вони мають бути короткими і відповідати тематиці викладеного матеріалу. Крапку в кінці заголовків не ставлять. Заголовки виділяють від тексту зверху і знизу трьома інтервалами.

Обсяг пояснювальної записки маж складати 30 – 35 сторінок і відповідати вимогам Державних документів України.

2.1. Зміст

Зміст розміщується на початку пояснювальної записки і містить перелік її структурних компонентів: вступу, розділів, підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Навпроти назви кожного компоненту записки проставляється номер його початкової сторінки (додаток 4).

2.2. Вступ

У вступі висвітлюється актуальність обраної теми, вказуються вимоги до зонування об’єкта, характеризуються його об’ємно-просторова та планувальна структури, наводяться норми озеленення та правила підбору деревних і чагарникових порід, квіткових і декоративно-листяних рослин, обґрунтовується вибір теми, повідомляється мета і завдання роботи. Обсяг вступу – 2 – 3 сторінки.

Зразок написання вступу до курсового проєкту на тему

«Проєкт реконструкції території Березнівської гімназії»

по вул. Чорновола 12, м. Березне»

Вступ

Школа – це об’єкт обмеженого користування, яким щодня користуються діти. Як і на будь-якому іншому об’єкті зеленого будівництва на території школи виділяють низку функціональних зон, а саме: забудову (будівля школи, підсобні споруди), відпочинку, навчально-дослідну, спортивну, захисну, господарську. Кожна функціональна зона має свою планувальну специфіку.

Зона забудови. Шкільна будівля може бути розміщена на краю ділянки, в центрі або в її глибині. У районах старої забудови шкільні будівлі досить часто розміщені скраю території вздовж вулиці, фасадом оберненим до проїжджої частини з невеликим відступом вглиб ділянки. Відступ будівлі школи від вулиці використовується для влаштування рекреаційного майданчика, квітників тощо.

Розміщення школи в центрі ділянки дає можливість розмістити інші зони на території найкращим чином. У цьому випадку спереду і з боків будівлі можна розміщувати навчально-дослідні площі (навчально-дослідну зону), а спортивну зону – за школою.

Для захисту від перегріву стін південної і південно-західної орієнтації, а також для їх декорування, використовують вертикальне озеленення.

Навчально-дослідна зона призначена для освоєння учнями прийомів обробітку ґрунту, посіву, посадки і догляду за рослинами, заходів боротьби з шкідниками рослин, вивчення основ насінництва, ознайомлення з селекційною роботою, проведення дослідів з рослинами. Дослідну зону можна розміщувати з будь-якої сторони шкільної будівлі, але не ближче ніж 7 м від неї.

Навчально-дослідна зона складається з таких елементів:

Ділянки:

овочевих культур …………………..1200 – 1400 м²

польових культур ……………….....400 – 500 м²

сіянців …………………………………200 – 300 м²

колекційні ………………………......100 – 120 м²

селекційні …………………………......60 – 80 м²

початкових класів …………………300 – 350 м²

Плодово-ягідний сад …………...1500 – 1600 м²

Розсадник …………………………….700 – 900 м²

Парники і теплиця …………………200 – 300 м²

Майданчики:

метереологічний і географічний ……..100 – 120 м²

зоологічний ………………………..….100 – 150 м²

для занять на свіжому повітрі ………..100 – 120 м²

Майданчики і дослідні ділянки необхідно відмежовувати одне від одного живоплотами.

Дослідні ділянки, як правило, розташовуються поруч із плодовим садом на відстані не ближче 10 м від нього, а теплицю, парники і зоологічний майданчик виносяться у господарську зону. Навколо навчально-дослідних ділянок прокладається доріжка шириною 1,25 – 1,75 м, на якій під час занять можуть розміщуватися учні. Дослідні ділянки молодших школярів поділяються на грядки перших, других, третіх і четвертих класів.

Геграфічна ділянка влаштовується на відкритій території.

Плодово-ягідний сад разом із розсадником доцільно розміщувати зі сторони вулиці, використовуючи його одночасно як захисну смугу між вулицею та школою. Дерева на ділянці плодового саду розміщують за принципом квадратів або в шахматному порядку. Відстань між яблунями має становити 6 – 9 м, між вишнями і сливами 4 – 5 м. Між рядами яблунь можна розміщувати кущі ягідників, але не ближче ніж 2 м від дерев. Територія плодово-ягідного саду повинна мати геометрично правильні контури. Всю ділянку бажано обмежувати по периметру стриженим живоплотом або трельяжами з витких рослин.

Спортивна зона включає:

Футбольне поле ……………..…..….60×30

80×40

90×50

Майданчики:

волейбольний ……………… 14×23

баскетбольний ……………….. 18×31

для містечок …………………..15×30

для гімнастики.……....………. 10×15

Доріжки:

бігова (пряма) ………………....110×5

бігова (кругова) ……………….. 25×5

для скакання…………………..45×1,5

Яма для скакання...……………………..6×3

Круги:

для метання диска (діаметр) ….…2,5

штовхання ядра (діаметр) ….…..2,14

У всіх випадках спортивні майданчики мають влаштовуватися на деякій відстані від будівлі школи, особливо якщо вікна аудиторій виходять безпосередньо на ці майданчики.

Спортивна зона має відділятися від інших зон щільними посадками дерев у вигляді зелених стін. У свою чергу в межах зони спортивні майданчики мають ізолюватися один від одного живоплотами або рядовими посадками дерев.

Біля майданчиків молодших класів, легкої атлетики, гімнастики необхідно висаджувати ширококронні дерева, які притінятимуть ці майданчики в полуденну годину.

Зона відпочинку включає майданчики для відпочинку учнів площею 100 – 150 м², а також майданчики для прогулянок та ігор дітей групи продовженого дня. Майданчики для прогулянок та ігор дітей 1 – 4 класів повинні мати площу 200 м² (2 майданчики), а для дітей 5 – 8 класів – 300 м² (2 майданчики на школу).

Насадження в зоні відпочинку розміщуються більш довільно. В основному це групи дерев або чагарників навколо майданчиків. Розміщення рослинних композицій повинно забезпечувати притінення майданчика в найспекотніші полуденні години. Для запобігання надмірної інсоляції в південних областях, безпосередньо на майданчику висаджуються ширококронні дерева. Можна влаштовувати також перголи з виткими рослинами. Відстань від краю майданчика до дерев має становити не менше 0,75 м.

Асортимент має бути ретельно підібраним і за можливості включати екзоти та інтродуценти для пізнання дітьми біорізноманіття. У зонах відпочинку доцільно створювати квітники із багаторічників, а також відкриті ділянки газонів у розривах між групами дерев.

Господарська зона має безпосередньо примикати до будівлі школи і його підсобних приміщень. До цієї зони входить господарський двір, на якому розміщуються гаражі, котельня, майстерні, майданчик зі сміттєзбірними бачками та інші споруди, що використовуються для зберігання палива і будівельних матеріалів, а також виробництва столярних виробів та виконання ремонтних робіт. У господарській зоні передбачається зручний проїзд для вантажних автомобілів. Поряд з господарським двором передбачається відкритий асфальтований майданчик розміром 12 × 12 м для розвороту та в'їзду автотранспорту на внутрішньошкільний і внутрішньоквартальний проїзди. Між проїздом і будівлею школи влаштовується квітник або смуга газону з невеликими групами чагарників і трав’янистих багаторічників у поєднанні з одинокими екземплярами низькорослих дерев. Дерева висаджуються не ближче 10 м, а чагарники – не ближче 5 м від будівлі школи для запобігання затінення шкільних приміщень.

Господарський двір ізольовуюється рядовими посадками дерев або стриженою зеленою стіною шириною 3 – 5 м.

Захисна зона формується за периметром шкільної території шириною не менше 3 м, а зі сторони вулиці – 6 м і більше.

Шкільні насадження мають займати не менше 40 – 50% території школи. Під час озеленення шкіл не можна використовувати колючі і отруйні (бересклет, бірючину, вовче лико, софору, аконіт, наперстянку тощо) рослини, а також ті, що мають насіння із волосистими лусочками.

Оптимальна кількість дерев і чагарників на 1 га пришкільної ділянки, як показує практика проєктування, складає 100 – 120 шт. дерев і 1200 – 1500 шт. чагарників.

Актуальність цієї теми пов’язана з тим, що школа входить у планувальну структуру міста, а її зелені насадження є складовим зеленого ансамблю урбанізованого середовища. Відповідно існуючий стан озеленення Березнівської гімназії певною мірою впливає на естетичне формування міського простору.

Метою проєкту є створення оптимального у функціональному, санітарно-гігієнічному та естетичному відношеннях середовища даного об’єкта за допомогою різноманітних прийомів та засобів ландшафтного дизайну.

2.3. Загальні відомості про об’єкт озеленення

2.3.1. Місцезнаходження об’єкта проєктування

У цьому розділі дається коротка характеристика місця розташування об’єкта озеленення, який вказаний у завданні, а саме: назва вулиці, населеного пункту, району, області, а також вказується площа його території.

2.3.2. Ґрунтово-гідрологічні та кліматичні умови

Вказуються тип ґрунту, рівень ґрунтових вод та характер водного живлення – дощовими опадами, талими водами тощо. Наводяться дані агрометеорологічної станції про середньорічну температуру повітря, середньорічну суму опадів, перші осінні та останні весняні заморозки, а також вказується рельєф території об’єкта проєктування.

2.3.3. Інвентаризація насаджень та санітарний стан об’єкта

Наводяться дані інвентаризації, що включають: кількісні і якісні показники деревних і чагарникових насаджень, породний склад, наявність газонного покриву та елементів квіткового оформлення, їх флористичний склад, площу, яку вони займають, згідно з «Інструкцією з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України».

Крім даних інвентаризації вказується санітарний стан ділянки: захаращеність побутовим сміттям і будівельними відходами, ступінь забур’янення і його флористичний склад.

2.4. Функціональне зонування об’єкта

У цьому розділі згідно з проєктними пропозиціями необхідно описати особливості зонування території об’єкта з детальним їх описом, де зазначається планувальна організація кожної зони (вказати елементи планування та їхні параметри), засоби і елементи ландшафтного дизайну (вказати їх параметри і матеріали, з яких вони виготовляються), що використовуються для їх формування.

2.5. Характеристика проєктних пропозицій озеленення території об’єкта

2.5.1. Види зелених насаджень та принципи їх композиції

Необхідно описати види зелених насаджень, які використовуються під час озеленення об’єкта (масиви, куртини, солітери, групові посадки, алеї, живі огорожі, вертикальне озеленення тощо), а також врахувати, за яким принципом підібрані деревно-чагарникові композиції (екологічний, фітоценотичний, систематичний та художньо-декоративний). Описуючи насадження, вказати їх конструкцію (відкрита, закрита – для алей; ажурна, щільна – для груп, куртин), ярусність (для груп, куртин, масивів), повноту (для масивів і куртин), відстань між деревами (для всіх типів насаджень), деревні і чагарникові породи, що були використані під час їх формування.

2.5.2. Квіткове оформлення

Вказати елементи квіткового оформлення, що проєктуються на об’єкті (клумба, рабатка, міксбордер, альпінарій та ін.), їхні параметри, видовий асортимент квітів, що був використаний під час їх проєктування. Також у цьому підрозділі необхідно вказати принципи поєднання квіткових рослин (контраст, гармонія, верховенство і підпорядкованість, пропорційність тощо).

2.5.3. Газонне покриття

Вказати тип газону, що використовується під час формування об’єкта в розрізі функціональних зон (у дитячій зоні, спортивній, парадній частині тощо).

2.6. Характеристика асортименту рослин

2.6.1. Деревні та чагарникові рослини

Дати характеристику деревним і чагарниковим рослинам, які проєктуються в такому порядку: родина, рід, вид (українська і латинська назва), біологічні та екологічні особливості, характер використання. Наприклад:

РОДИНА БУКОВІ – FAGACEAE A. E. R.

РІД ДУБ – QUERCUS L.

Дуб червоний – Quercus rubra L.

Біологічні особливості: листопадне дерево висотою до 40 м і 1,5 м в діаметрі з широко-яйцеподібною кроною. Листки глибоколопатеві, на кінцях загострені, довжиною до 20 см. Восени листя набувають червоний тон.

Екологічні особливості (відношення до світла, родючості і вологості ґрунту, температури і чистоти повітря,): світлолюбивий, невимогливий до ґрунту, добре зростає на сухих піщаних ґрунтах, віддає перевагу добре дренованим свіжим, вологим піщано-глинистим ґрунтам, переносить безболісно періоди літньої засухи, морозостійкий, стійкий до міських умов і промислових викидів, особливо стійкий до постійного впливу кислотних газів.

Особливості використання: використовується в алейних, рядових бульварних і вуличних насадженнях; добре виглядає в групових посадках і невеликих масивах в крупних садах і парках.

Примітка. Характеризуючи біологічну сторону деревних порід, необхідно основну увагу приділяти найдекоративнішим якостям рослини (форма крони; декоративність листя, плодів, квітів; колір кори стовбура і гілок тощо), а для гарноквітучих рослин необхідно вказати ще й період і тривалість їхнього цвітіння.

2.6.2. Квіткові і декоративно-листяні рослини

Дати коротенькі біологічну та екологічну характеристики квітковим рослинам, які проєктуються. Біологічну характеристику необхідно вказувати в розрізі таких показників: розміри рослини (висота або діаметр куща), забарвлення листя (для декоративно-листяних рослин), колір квітки, період і тривалість цвітіння.

2.6.3. Газонні трави

Вказати коротеньку біологічну і екологічну характеристики газонних трав, які використовуються для формування травостану. Біологічну характеристику трав необхідно подавати у розрізі таких даних: ярусність (низові, верхові, напівверхові), тип кущення, багатобічність та довговічність, темп розвитку (злаки, що швидко розвиваються, повільно та із середнім темпом розвитку). Екологічну характеристику трав необхідно давати в розрізі таких показників: відношення до температури повітря (мезотермофіти, оліготермофіти, мегатермофіти), родючості ґрунту (мезотрофи, мегатрофи, оліготрофи), вологості ґрунту (гігрофіти, мезофіти, ксерофіти), інсоляції території (світлолюбові, тіневитривалі, із середньою тіневитривалістю), а також до засолення ґрунту.

2.6.4. Рослини для водойм

Вказати коротку біологічну та екологічну характеристику водних рослин, які використовуються для оформлення водойм. Характеризуючи біологічну сторону рослини, вказати її найбільші декоративні якості: розміри самої рослини; розміри, форму і забарвлення листя; розміри, форму і колір квітки (суцвіття), період і тривалість цвітіння, необхідна глибина водойми для розвитку тощо. Екологічна характеристика зводиться до таких даних: відношення до світла, температури навколишнього середовища (повітря і води), родючості ґрунту, реакції ґрунтового розчину.

Також слід вказати деякі особливості використання (оформлення мілких, глибоких або середньої глибини водойм)

2.7. Агротехніка догляду за рослинами

Описати агротехнічні заходи (вказати періоди і кратність їх виконання, технологію робіт) щодо догляду за деревами, чагарниками, газоном, квітниками і водними рослинами.

Попередня тема

На початок

Наступна тема