Дизайнери не могли обійти такий багатий ресурс ідей, як народний костюм –
втілення уявлень людей про красу і зручність, це своєрідний концентрований
досвід етносів (рис. 75).
|
Рис. 75. Народний
костюм як джерело творчості
|
Фольклорний стиль (його ще називають етностиль)
став затверджуватись у сучасній моді з початку ХХ століття, коли виникли
загальний інтерес до національної культури та розуміння того, що народне
мистецтво слід вивчати, зберігати, оберігати. Особливої популярності стиль
зазнав на початку 60-х завдяки хіпі, які вводили в свій одяг елементи
національних костюмів. Фольклорна тема для хіпі була способом повернення до
джерел, коріння, природності. Крім того, такий одяг відрізнявся зручністю,
був красивим та яскравим (рис. 76).
|
|
|
Рис. 76. Фольклорна
тема для хіпі − спосіб повернення до коріння
|
Все це органічно поєднувалося з філософією і естетикою руху хіпі. А вже
потім, дивлячись на дітей квітів, дизайнери почали створювати колекції з використанням
етнічних мотивів (рис. 77).
|
|
Рис. 77. Етнічні
мотиви в
дизайнерських
колекціях 70-х років
|
Офіційно своє визнання стиль отримав у 1968 році, коли кутюр’є Ів Сен Лоран створив яскраву серію одягу з елементами
африканської культури, пізніше він продовжив черпати натхнення, вивчаючи
традиції різних країн (рис. 78).
|
|
|
|
Рис. 78. Творчість Іва Сена Лорана 1968 – 1975 років
|
Періодично можна побачити, що мода уважно слідкує за окремими
національними традиціями, але в цілому тема фольклорного стилю не йде з
модного порядку денного. Величезну популярність фольклорна тема набуває в
90-х роках, коли навіть з’являється така течія, як бохо-стиль,
що повністю заснований на етнічних мотивах. Бохо є
абревіатурою «Bohemian Homeless»,
що в перекладі із французької означає вихідці із Богемії, бродячі артисти і
цигани-кочівники. Стиль Бохо виник понад
півстоліття тому, а сьогодні переживає другу молодість, завойовуючи серця
нових шанувальників. У сучасному виконанні до моди його повернула Кейт Мосс (рис. 79).
|
|
|
Рис. 79. Бохо-стиль від Кейт Мосс
|
Фольклорний стиль – це одяг з вираженими етнічними
мотивами, вони можуть проявлятися у тканинах, кольорах, видах обробки чи
крою.
Національні елементи можуть бути прямим запозиченням або темою для
роздумів дизайнерів. Але слід розуміти, що сучасний одяг, виконаний у
фольклорному стилі, в жодному разі не має копіювати народний костюм. Чим
тоншим та делікатнішим є асоціативний зв’язок з джерелом творчості, тим довершенішим та гармонійнішим є
сам костюм (рис. 80). Фольклорний стиль увібрав у себе елементи національних
костюмів практично зі всього світу.
|
|
|
|
Рис. 80. Асоціативний
зв’язок з костюмами народів світу
|
Однак для носіння виробів фольклорного стилю потрібна певна сміливість,
бо в такому одязі неможливо залишитися непоміченим, злитися з натовпом. Саме
тому етностиль обирають люди творчі, неординарні
особистості, з чіткою ідентифікацією себе до певної нації, які таким чином
намагаються виразити свою індивідуальність та неповторність. Він користується
шаленою популярністю та попитом як серед любителів оригінального одягу, так і
серед цінителів історії та традицій (рис. 81).
|
|
|
|
Рис. 81. Фольклорний
стиль –
вибір творчих
неординарних особистостей
|
Характеристика стилю
1. Простий та раціональний крій; комфортна, зручна та функціональна форма
− прямий або трапецієподібний
силует, светри вільні і великої в’язки, довгі
або до коліна спідниці. На сукнях або блузках − широкі рукави, які
звужуються до зап’ястя. Підошва у взутті плоска або з невисоким підбором
(рис. 82).
|
|
|
|
|
|
|
Рис.
82. Характерні силуети, крій та форма виробів фольклорного стилю
|
|
|
|
|
|
|
2. Натуральні матеріали −
використовують ті тканини і матеріали, які мають приналежність до своєї
національності: в слов’янських країнах поширені льон і бавовна, у
скандинавських − вовна, у східних – шовк і жаккард,
а в африканських – шкіра, замша і хутро (рис. 83).
|
|
|
|
Рис. 83. Основне
правило підбору матеріалів – їх натуральність
|
3. Багатошаровість (рис.
84).
|
|
|
Рис. 84.
Багатошаровість виробів фольклорного стилю
|
4. Барвистий (яскраві
і строкаті) або природний (ніжний) колір і геометричний
малюнок − у
кожної народності є свої сакральні таємниці, які у вигляді різних якихось символів знаходили своє відображення в
геометричних орнаментах і візерунках (рис. 85).
|
|
|
|
Рис. 85. Колір та
малюнок виробів фольклорного стилю
|
5. Підкреслена декоративність,
яскраві прикраси − різні вишивки, орнаменти, мережива і плетіння (зокрема і печворк), рюші і аплікації, спеціальні застібки з різними
металевими деталями, а також різноманітні декоративні оформлення з
використанням каменів, хутра, намистин, бісеру та інших прикрас (рис. 86).
Дуже часто застосовується ручна робота. Обробка може бути присутньою скрізь:
і на комірах, і на рукавах, і спереду, і навіть ззаду, і на різних аксесуарах
(ремені, гаманці, сумки тощо).
|
|
|
|
Рис. 86. Підкреслена декоративність, яскраві прикраси
|
6. Використання шарфів та
хусток, пасків, різноманітних головних уборів та взуття, в’язаних панчішно-шкарпеточних виробів (рис. 87).
|
|
|
|
Рис. 87. Доповнення, аксесуари виробів фольклорного
стилю
|
Напрями (мікростилі)
фольклорного стилю
1. Хіпі – зручний та яскравий одяг без обмежень та
тяжіння до стилістики 60-років (джинси з
вишивкою, оригінальні паски, плетені сумки, туніки, довгі вузькі сукні із
завищеною талією, розпущене волосся, мінімум косметики, бандани,
довгі спідниці зі складами, шкіряні куртки та жакети з оборками, цікаві
прикраси) (рис. 88).
|
|
Рис. 88. Сучасні
послідовники напряму хіпі
|
2. Бохо – напрям прямо
протилежний ляльковому, неприродному та анорексичному
образу дівчат з фешн-індустрії. Характеризується
багатошаровістю, еклектичністю, фактурністю (рис. 89). Стиль бохо можна охарактеризувати як сексуальний, жіночий та
гармонійний. Сьогодні він представлений кількома гілками: циганський, еко, прованс.
|
|
Рис. 89.
Багатошаровість, еклектичність, фактурність бохо
|
Еко одяг: переваги, еко тканини і бренди
2. Кантрі – м’який, ліричний, близький до природи, без вичурності одяг (рис. 90).
|
|
|
|
Рис. 90. М’який, ліричний, близький до природи одяг
кантрі
|
У його зародженні зіграли роль англійці і французи, яким сподобалися
заміські прогулянки. Пересування по бездоріжжю вимагали кардинальних змін в іміджі. У підсумку в моду
ввійшов одяг, близький за кроєм до спортивного. У ХІХ столітті разом з
європейськими переселенцями стиль «мігрував» в Америку. Жіночий одяг тих
часів був пристосований для життя в умовах прерій: спека, необхідність їздити
верхи та вести фермерське господарство в купі з бажанням зберегти жіночність.
Жінки одягалися у довгі, розширені сукні, підкреслюючи лінію талії грубими
ременями. Користувалися успіхом світлі блузи без декольте зі шнурівкою,
завищені черевики, босоніжки, вовняні і шкіряні жакети, капелюшки з
стрічками. Мода щодня видозмінюється, і кантрі не виняток. У період
пропаганди сексуальності жіночі вбрання стали коротшими, декольте – глибше. Завдяки численним дизайнерам,
які використовували під час створення модних колекцій елементи кантрі, стиль
збагатився шортами, майками та футболками. Але не дивлячись на такі
кардинальні зміни, його основа залишилася незмінною: він все такий же
романтичний, щирий і практичний. І донині знаходить масу нових прихильників в
особі сильної і слабкої статі.
4. Гаучо (має альтернативну назву – вестерн) – одяг з використанням рис народного
одягу скотарів – гаучо Південної Америки: замшеві та шкіряні куртки, шляпи,
жилети та штани, оброблені бахромою, аплікацією зі шкіри (рис. 91).
|
|
|
|
Рис. 91. Піднапрямок гаучо
|
5. Азійський – одяг з чудернацькими та стильними
зображеннями квітів, метеликів, драконів на тканині, з традиційними покроями
(короткий суцільно викроєний рукав, комір-стійка), силуетами (прямі
сорочко-подібні жакети, довгі туніки, накидки, широкі штани, пагодо-подібний
рукав і плече) та аксесуарами (віяло, довгі дерев’яні шпильки, традиційне
національне взуття, хустки тощо) народів Японії, Китаю і Близького Сходу
(рис. 92).
|
|
|
|
Рис. 92. Азійський мікростиль в одязі
|
6. Кармен (ще можна зустріти назву – циганський) – одяг, що вирізняється
відвертістю завдяки облягаючому силуету, прозорим
тканинам, сміливому декольте, підкресленням лінії стегон (шалі, хустки
навколо стегон), оголенням живота (короткі блузи, що зав’язуються під грудьми),
використанню широких багатошарових спідниць, яскравих прикрас і рисунків
тканин (рис. 93).
|
|
|
Рис. 93. Приклади
образів у напрямі кармен
|
7. Античний (грецький і давньо-єгипетський) – характерні прості лінії, облягаючі силуети, велика кількість білого і золотого
кольорів, елегантність і благородство тканин (рис. 94).
|
|
Рис. 94. Античний напрямок в одязі
|
8. Африканський – характерне буйство фарб, легкі тканини, незвичайні орнаменти, тваринні принти, масивні прикраси з природних матеріалів.
Дерев’яні намиста, великі браслети і яскраві сережки, босоніжки з обробкою
бісером – все це африканське етно (рис. 95, 96).
|
Рис. 95. Буйство фарб африканського етно
|
|
|
|
Рис. 96. Африканський напрямок в одязі
|
9. Індійський – прототипами для розкішних образів часто служать традиційні костюми –
сарі. Індійські прикраси – численні браслети, великі сережки і намисто. Одяг
обробляється бісером, вишивкою, металевими нитками (рис. 97).
|
|
|
Рис. 97. Приклади образів на основі індійського
народного костюма
|
10. Скандинавський – за основу дизайнери беруть головні у мінімалізмі білий та чорний
кольори. Відмінною рисою скандинавського напряму в одязі є практичність.
Базовий гардероб включає светри великої в’язки, прямі штани, жакети, взуття
на плоскій підошві (рис. 98).
|
|
|
|
Рис. 98. Практичність скандинавського стилю
|
Як висновок, можна
сказати, що фольклорний стиль – це не тільки унікальний напрям у моді, що
увібрав у себе велике різноманіття форм, кольорів, фактур і різноманітних
варіацій народних костюмів різних етносів. Це легкий, зручний і модний одяг,
який був актуальним вчора, є сьогодні і без сумніву буде завтра.
|