|
|
КОМПОЗИЦІЯ КОСТЮМА Електронний посібник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
3. ПРИЙОМИ КОМПОЗИЦІЇ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
3.2. Ритмічні закономірності в організації костюма 3.2.2. Види ритмічної організації елементів костюма 3.2.3. Симетрія і асиметрія в костюмі 3.2.4. Композиційний
аналіз ритмічної організації костюма Практична робота 6. Ритмічні закономірності
в організації костюма
Дослідники з проблем гармонійної
цілісності в мистецтві костюма прийшли до висновку, що зміст терміну
«композиційна цілісність» костюма має включати в себе ритм як засіб
композиції та симетрію, асиметрію як прийоми композиції.
Аналізуючи використання ритму в
різних жанрах мистецтва: архітектурі, скульптурі, живопису тощо, слід
зазначити, що ритм дійсно є одним із засобів зв’язку в єдине ціле всіх
елементів форми і її частин під час створення будь-якої композиції. Ще на ранніх ступенях розвитку
суспільства елементи ритму проявлялись в орнаментації різних речей домашнього
вжитку: грубий глиняний посуд людина прикрашала примітивно намальованими зигзагами, вм’ятинами пальців, що створювало ритмічну
побудову повторюваності (рис. 23).
В одязі давніх ассирійців використовувалося
чергування бахроми, орнаментів і нашитих металевих пластин (рис. 24).
У персів в одязі були присутні
орнаментовані і смугасті тканини різного ритму (рис. 25).
В епоху Відродження в одязі
використовувалися ритмічні складки плащів, складні різнорапортні
рисунчасті тканини, смугасті тканини штанів-панчіх. У XVIII-XIX ст.
продовжується подальше використання ритму, як засобу композиційної цілісності
в оздобленні, вишивці, тканині плісе, рядах ґудзиків та петель (рис. 26).
Ритм – поняття складне, що базується
на поступових кількісних та якісних змінах у чергуванні елементів, на
закономірності зміни порядку. Ритм як життєвий імпульс проявляється у всіх
явищах природи. Зміна дня і ночі, пори року, фізіологічні зміни розвитку
людини – все це часові ритми, що пов’язані з якісними змінами фізіології і
анатомії людини, з підвищенням її розумового і духовного рівня (рис. 27).
Ритм (з грецької перекладається як
розміреність) ‒ це рівномірне чергування мовних,
звукових, зображальних елементів у відповідній послідовності. Він проявляється в творах
архітектури, образотворчого мистецтва, орнаментах виробів декоративно-ужиткового
мистецтва, у різних сферах життя людини (рис. 28).
Важливе значення ритм, як засіб
забезпечення композиційної цілісності, має і в дизайні костюма, тому що
визначає динаміку форми, її організованість та характер образу (рис. 29). Це
один з найважливіших засобів приведення однакових чи багатообразних елементів
форми до гармонійного розміщення.
Ритм служить для вираження
упорядкованості, зорової динаміки та краси закономірності, бо при цьому
створюються форми різного значення та активності.
Ритм у костюмі – це чергування розмірних
елементів, ліній, об’ємів, площин, фактур; це один
із засобів зв’язку всіх частин форми в єдине ціле. Ритм буває: спокійним,
неспокійним (активним), горизонтальним, вертикальним, діагональним,
спіральним, радіальним, променевим (рис. 30).
Ритм у композиції костюма – це закономірне повторне
чергування однорідних елементів (лінії, плями, поверхні, об’єми, форми,
фактури, декоративні елементи, кольорові поєднання) та інтервалів між ними на
площині чи у просторі. У сучасному костюмі
зустрічаються багаточисельні прояви ритму: ▪ ритмічні малюнки на
тканині (смуга, клітинка, горох) ‒ рис. 31;
▪ ритми в оздобленні (ґудзики,
пряжки, строчки) ‒ рис. 32;
▪ ритми в лініях форми
(рис. 33); ▪ ритми в деталях (рис.
33); ▪ ритми аксесуарів.
У межах певної форми правильне вирішення
ритму допомагає очам охопити виріб у цілому. Залежно від розміщення частин
форми ансамблю костюма може бути його різне емоційне вираження: гостро модне,
ділове або повсякденне. Зміни ритмічного співвідношення між частинами у
виробі дозволяють у кожному випадку створювати той чи інший характер вигляду
людини в костюмі. Досягнути єдності конструкції і форми можна, порівнюючи з
точки зору ритму окремі її частини, узаконюючи тим самим життєздатність
форми.
Ритмічна організація елементів
форми буває 2-х видів: 1. Метричний ряд – найпростіший прояв ритму, рівномірний рух – чергування рівних за
величиною елементів через рівні інтервали. Метр слід використовувати
обережно, з почуттям міри, щоб уникнути монотонності та одноманітності. Метричний ряд характеризується
статичністю. Метричні порядки можуть бути представлені в композиції
костюма 3-ма схемами: 1.1. Повторення
елемента через однакові інтервали (рис. 34).
1.2. Повторення елемента без інтервалу (рис. 35).
1.3. Повторення елемента під час його радіального
розміщення (рис. 36).
2.
Ритмічний ряд – це повторення елемента, який збільшується чи зменшується, через певний
інтервал, який теж збільшується або зменшується. Ритмічні порядки можуть бути
представлені в композиції костюма 4-ма схемами: 2.1. Повторне чергування елементів під час
збільшення або зменшення інтервалів між ними (рис. 37).
2.2. Повторне чергування збільшеного або
зменшеного елемента через однаковий інтервал (рис. 38).
2.3. Повторне чергування
збільшеного або зменшеного елемента під час збільшення або зменшення
інтервалів між ним (рис. 39).
2.4. Повторне чергування збільшеного або зменшеного
елемента під час радіального розміщення під час збільшення або зменшення
інтервалів між ним (рис. 40).
У композиції сучасного костюма часто
використовується метрично-ритмічна організація однорідних елементів.
Ефективними засобами композиційної
організації форми костюма є симетрія та асиметрія. Симетрія – це повна
однаковість розташування елементів відносно точки, осі чи площини. Вона
характерна для всього живого в природі (листя, квіти, комахи, людина тощо) та
є одним з важливих композиційних засобів досягнення єдності та художньої
виразності моделі (рис. 41).
Є різні види симетрії: • дзеркальна симетрія – найпростіший для сприйняття і
найпоширеніший вид симетрії, коли одна половина предмета або композиції є
дзеркальним відображення іншої; прикладом такого виду симетрії може служити
фронтальний силует фігури людини в нерухомому стані з вертикальною віссю
(площиною) симетрії; • центрально-осьова симетрія – рівні частини розташовані
навколо центральної осі і під час повороту навколо неї вони повністю
поєднуються; прикладами такої симетрії є різноманітні розетки, вписані в
коло; • симетрія гвинта і спіралі – композиція створюється шляхом
обертання елементів навколо осі і одночасного руху вздовж цієї осі; в
спіральної симетрії елементи можуть переміщатися в одній площині, поступово
наближаючись до центру. Тіло людини теж є симетричною
формою з вертикальною віссю симетрії, що проходить зверху донизу через
середину тіла та ділить його на праву та ліву половинки. Асиметрія – протилежне
поняття симетрії – це розміщення елементів за відсутності точки, осі чи площини
симетрії. Вона надає формі різного ступеня динамічності. Використання симетрії чи
асиметрії в костюмі (рис. 42) пов’язане з його призначенням: - у повсякденному одязі
перевага віддається симетрії частин та деталей форми; - у святковому одязі асиметрія
дає більш динамічні та напружені в художньому значенні форми.
Аналіз ритмічної організації
моделі 1
Аналіз ритмічної організації
моделі 2
Аналіз ритмічної
організації запропонованої моделі 3
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||