ДИЗАЙН ПРЕДМЕТІВ ІНТЕР`ЄРУ

(електронний навчально - методичний комплекс)

Головна

Навчальна програма

Теоретична частина

Практична частина

Перевірка навчальних досягнень

Завдання практичного напрямку

Додатки

Список використаних джерел

Укладачі

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Вступ

1.1 Історичні стилі інтер'єру

давньоєгипетський стиль

античний стиль

візантійський стиль

ромаанський стиль

готичний стиль

стиль бароко

класичний стиль

стиль рококо

ампір

модерн

1.2 Сучасні стилі інтер'єру

сучасна класика

арт – деко

функцоналізм

мінімалізм

хай – тек

лофт

ф`южн

1.3 Принципи дизайну

принцип відповідності змісту

принцип цілісності

принцип єдності змісту і форми

1.4 Засоби художнього конструювання

пропорції

повторення (ритм)

порівняння (відношення)

симетрія, асиметрія

1.5 Основи колористики

властивості кольору

кольорова гармонія

емоційне та психологічне значення кольорів в дизайні інтер’єру

1.6 Методи художнього конструювання

комбінаторні методи

метод фокальних об’єктів

біоніка

Вступ

Дизайн - це проєктна діяльність, спрямована на створення цілісного гармонійного просторово - предметного середовища життєдіяльності людини.

Просторово-предметне середовище - сукупність природних і штучно створених просторів, що перебувають у безперервній взаємодії з людиною, та їх предметне наповнення.

Дизайн поділяється на три основні види: промисловий, графічний, дизайн середовища. Окремо виділяють таке явище, як арт-дизайн.

Промисловий дизайн - художньо-проєктна діяльність, спрямована на розробку промислових виробів з високими споживчими якостями. Ця діяльність охоплює проєктування найрізноманітніших предметів та їхніх комплексів для подальшого виготовлення промисловим способом (рис.1).

Рис.1.Приклад об`єктів промислового дизайну

Графічний дизайн — художньо-проєктна діяльність, основним засобом якої є графіка (рис.2).

Рис.2.Приклад об`єктів графічного дизайну

Дизайн середовища — проєктування об’єктів предметно-просторового та соціокультурного оточення з метою створення гармонійної взаємодії людини з природою. Його об`єктами є дизайн інтер'єру (рис.3,а) та ландшафтний дизайн (рис.3,б) .

а)

б)

Рис.3.Приклад об`єктів промислового дизайну

Інтер'єр - це внутрішній простір громадської, житлової чи промислової будівлі.

Дизайн інтер'єру - проєктування, опорядження, декорування та обстановка внутрішніх приміщень будівлі.

Вироби інтер’єрного призначення - побутова техніка, обладнання, пристрої, меблі, посуд, архітектурні та декоративні елементи, які заповнюють внутрішній простір будь-якого приміщення (рис.4).

Рис.4.Приклад виробів інтер’єрного призначення

Діяльність дизайнера складається з п 'яти основних етапів:

розробка концепції дизайн-проєкту і складання технічного завдання;

підготовка робочої документації;

підбір обладнання, оздоблювальних матеріалів, освітлення, меблів і тому подібне;

авторський нагляд за виконанням оздоблювальних робіт за проєктом;

декорування приміщень.

Кожен етап включає в себе безліч видів робіт.

На першому етапі відбувається (рис.5):

розробка обмірювального плану і власне обмірювальні роботи;

формування опитувального листа, складання техзавдання;

розробка кількох варіантів перепланування і зонування простору, установки сантехніки, обладнання, меблів.

Рис.5.Види робіт на етапі розробки концепції дизайн-проєкту і складання технічного завдання

На другому етапі підготовки робочої документації складаються конкретні плани по (рис.6):

розстановці меблів, сантехніки;

демонтажу і монтажу перегородок;

схеми підключення електрики, розміщення розеток і вимикачів, приладів, верхнього світла;

встановлення дверей;

утеплення і декорування підлоги.

Рис.6.Види робіт на етапі підготовки робочої документації

Третій етап включає в себе такі види робіт:

оформлення специфікації меблів, світильників, сантехніки, дверей, оздоблювальних матеріалів (рис.7);

складання кошторису на всі використані матеріали;

комп'ютерну візуалізацію рішень дизайн-проєкту(рис.8).

Рис.7.Приклад специфікації меблів

Рис.8.Комп'ютерна візуалізація рішень дизайн-проєкту

Четвертий етап полягає у нагляді за всіма видами робіт по дизайн-проєкту(рис.9).

Рис.9.Етап нагляду за всіма видами робіт по дизайн-проєкту

П'ятий етап - декорування приміщень - це останній штрих в роботі, як вишенька на торті: цілий комплекс робіт, який включає вибір картин, килимів, текстилю, подушок, ваз, скульптур, сервізів (рис.10).

Рис.10.Вибір картин, килимів, текстилю, подушок, ваз, скульптур як різновид робіт етапу декорування

Питання для самоперевірки:

1. Які об`єкти дизайну розробляються в промисловому дизайні?

2. Над якими об`єктами дизайну працює графічний дизайнер?

3. Які дві групи дизайнерських об`єктів включає дизайн середовища?

4. Назвати основні етапи в роботі дизайнера?

5. Які види робіт виконує дизайнер інтер’єру на першому етапі дизайнерської діяльності?

6. Які види робіт виконує дизайнер інтер’єру на другому етапі дизайнерської діяльності?

7. Які види робів виконує дизайнер інтер’єру на третьому етапі своєї діяльності?

8. На яокму етапі роботи дизайнер виконує авторський нагляд?

9. На яокму етапі роботи дизайнер виконує декорування приміщень?

натиснувши ТУТ, можна перейти на початок розділу

1.1 Історичні стилі інтер'єру

Неможливо уявити житло сучасної людини без оформлення в певному стилі.

Стиль - це набір ознак та засобів художньої виразності, які обумовлені єдністю змісту.

Стиль - це сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу й напряму.

Стилі розрізняють за ознаками:

за історичною ознакою виокремлюють античний (класицизм), давньоєгипетський стилі, бароко, рококо тощо;

за географічною (етнографічною) ознакою - український, японський, африканський, арабський, мексиканський стилі тощо.

Стилі інтер’єру - узагальнення певних ознак (таких як: обробка, меблювання, декорування), що відповідають різним дизайнерським напрямкам. Оформлення інтер’єру — не просто «данина моді», а відображення стилістичних переваг і потреб у комфорті власника.

Стилі оформлення житла формувалися протягом століть.Вони називаються історичними стилями.

Давньоєгипетський стиль вирізняють за масивними кубічними деталями, простими формами та дрібним розписом стін. У конструкціях присутні квадратні колони. Низькі меблі, статуетки богів, піраміди — характерні елементи інтер'єру.

Характерними кольорами є синій, червоний, жовтий, білий та зелений. Давньоєгипетський стиль сформувався в IV тисячолітті до н. є. Від цього стилю в наш час застосовують здебільшого статуетки богів, зображення ієрогліфів або пірамід на стінах. На рис.11 подано зображення давньоєгипетського стилю в сучасному інтер'єрі.

Рис.11.Давньоєгипетський стиль в сучасному інтер'єрі

Античними вважають стилі інтер'єрів давньої Греції та Риму. Виник він у І тисячолітті до н. є. Гармонійна антична архітектура та стилістика стали основою для різних стилів у майбутньому .

Характерними ознаками є велика кількість колон та скульптур. Якщо в Греції вони були елементами споруд, то в Римі часто виконували декоративну функцію і мали оздоблення.

Інтер'єри насичені різними статуетками богів та предметами, які також мають скульптурні елементи . У древній Греції переважали прямі лінії, виважене співвідношення форми, а також конусоподібні форми. Римляни додали свої елементи — арку та стелю з циліндричною поверхнею.

Основні кольори: білий, чорний, синій, червоний.

На рис.12 подано зображення античного стилю в сучасному інтер'єрі.

Рис.12.Античний стиль в сучасному інтер'єрі

Візантійський стиль почав сформуватися з V ст. Вважають, що в основі стилю лежить релігійність.

Основними ознаками є купол та арки різних форм. Часто форму арки створювали за допомогою прямої та дуги. У конструкціях переважають елементи кулі (купол), циліндр та площина. На стінах та стелі — різнобарвні мозаїка та розпис.

Орнаменти стін мають ознаки східного мистецтва (переплетення), які вдало поєднуються з європейською архітектурою. У цьому стилі відчувається прагнення до витонченої, але пишної краси.

Кольорова гама: білий, золотистий, червоний, синій.

На рис.13 подано зображення візантійського стилю в сучасному інтер'єрі.

Рис.13.Візантійськи стиль в сучасному інтер'єрі

Назва романський стиль походить від латинського romanus — римський. Британці називають цей стиль "норманським".

Романський — стиль західноєвропейського мистецтва в епоху раннього середньовіччя (X - XIII століть). Цей стиль - початок відродження архітектурних традицій Стародавнього Риму. Основними рисами романського стилю, крім масивних кам'яних стін, стали напівциркульні арки, циліндричні або хрестові склепіння, лаконічність і простота, відчуття стабільності та непохитності. Потужні колони іноді замінювали хрестоподібними та восьмигранними стовпами. Романські капітелі мали прості геометричніформи, часто їх прикрашали рельєфним зображенням.

Епоха цього стилю породжує особливе відчуття дотику до вічної історії, почуття значимості світу і прагнення показати не тільки красу матеріального світу, але й істину красу душі.

На рис.14 подано зображення романського стилю в сучасному інтер'єрі.

Рис.14.Романський стиль в сучасному інтер'єрі

Готичний стиль. Готика ( Gothique) походить від назви німецьких племен готів - художній стиль, переважно архітектурний, зародився в XII столітті у Франції та у пізнім середньовіччі розповсюдився по всій Західній Європі.

Характерні риси: міська вишуканість, лицарство. У готичному стилі важливу роль відіграє поєднання матеріалів, кольорів і стильова єдність в оформленні будинку, гармонія стародавніх предметів із сучасними, подолання відчуття громіздкості каменю.

Переважні кольори: червоний, жовтий, синій, коричневий. Також дуже поширені різні відтінки золотого, срібного, пурпурного, синювато-чорного, зеленого і рубіна.

Лінії: ребристо-повторювані, стрілчасті; утворюючі склепіння із двох пересічних дуг.

Форма: стрільчасті арки, що переходять у стовпи; стрункі колони; складні форми склепінь; у плані будівлі переважають прямокутні форми.

На рис.15 подано зображення готичного стилю в сучасному інтер'єрі.

Рис.15.Готичний стиль в сучасному інтер'єрі

Стиль бароко. Стиль бароко створювався у XVII—XVIII ст. Характерними ознаками є складні та масивні поверхні з великою кількістю ліплених елементів та декорів ; масивні багато оздоблені колони. Стиль приміщення та предметів формується за допомогою вигнутих ліній, овалів куполоподібних та випуклих форм, пластичних поверхонь.

Інтер'єр прикрашають масивні сходи, колони, скульптури, ліпнина та розпис, карнизи складної форми.

Характерними кольорами є пастельні рожевий, блакитний, жовтий.

На рис.16 подано зображення стилю бароко в сучасному інтер'єрі.

Рис.16.Стиль бароко в сучасному інтер'єрі

Класичний стиль виник та розвивався XVII—XIX ст. Вирізняється логічністю, урівноваженістю, пропорційністю та симетричністю. Стриманий декор, натуральні матеріали (переважно деревина, тканини). В основі -стиль античності та спрощені елементи бароко, тому в інтер'єрі присутні статуї, колони, гладкі стіни .

Форма приміщень утворена за допомогою прямих ліній. Однак форма меблів — переважно за допомогою вигнутих ліній. У приміщеннях переважають білий, блакитний, рожевий, кремовий, золотавий кольори. Меблі мають здебільшого темні або білуваті відтінки.

На рис.17 подано зображення класичного стилю в сучасному інтер'єрі.

Рис.17.Класичний стиль в сучасному інтер'єрі

Стиль рококо. Стиль рококо виник у XIX ст. Назва походить від фр. Госаіііе - декоративна мушля. Інтер'єри нагромаджені декорами та різноманітними орнаментами, але водночас легкі та елегантні. Стіни умовно поділяють на невеликі зони за допомогою композицій, утворених із тонких стилізованих орнаментів у вигляді переплетень, завитків.

Характерними є невеликі приміщення з безліччю ніш.

Форма меблів та елементів інтер'єру складна, пластична, витончена, з великою кількістю накладок.

Для стилю рококо переважними є пастельні (біло-блакитний, блідо-рожевий тощо), сріблястий, золотистий і перламутровий кольори.

Поєднання надзвичайно складних форм із ніжною кольоровою гамою створює святковий настрій.

На рис.18 подано зображення стилю рококо в сучасному інтер'єрі.

Рис.18.Стиль рококо в сучасному інтер'єрі

Стиль ампір. Стиль ампір вважається завершальним етапом класицизму. Виник він на початку XIX ст. у Франції під час правління Наполеона й був офіційним імперським стилем . Великий вплив на ампір має Давній Рим та Давня Греція. Поряд із класичними колонами та пілястрами (виступ у стіні, який імітує колону), карнизами та іншими класичними елементами в приміщеннях присутня розкіш цінних порід деревини та розкішних тканин, скульптур, барельєфів, інкрустації тощо. Меблі переважно темного кольору, широкі. Дизайн приміщень формується на основі симетрії.

На рис.19 подано зображення стилю ампір в сучасному інтер'єрі.

Рис.19.Стиль ампір в сучасному інтер'єрі

Стиль модерн.Стиль модерн був популярний у другій половині XIX ст. та в першій половині XX ст. В основу модерну взято рослинні мотиви. Лінії плавні. Максимально підкреслено пластику матеріалу, обтічність, природність і гнучкість форм. Матеріали й техніки оздоблення різні: деревина, керамічні вироби, бронза поєднувалися з мозаїкою та вітражами.

Популярними є тканини з квітами та рослинними мотивами .

В основі модерну лежить практичність та елегантність. Модерн часто зустрічається в наш час. Однак він має певні ознаки мінімалізму.

На рис.20 подано зображення стилю модерн в сучасному інтер'єрі.

Рис.20.Стиль модерн в сучасному інтер'єрі

Питання для самоперевірки:

1.За якими ознаками розрізняють стилі в інтер`єрі?

2.Охарактеризуйте давньоєгипетський стиль в інтер`єрі.

3.Охарактеризуйте античний стиль в інтер`єрі.

4.Охарактеризуйте візантійський стиль в інтер`єрі.

5.Охарактеризуйте романський стиль в інтер`єрі.

6.Назвіть характерні особливості готичного стилю.

7.Чим вирізняється класичний історичний стиль в інтер`єрі?

8.Коли виник і як можна охарактеризувати стиль бароко в інтер`єрі?

9.Дайте характеристику стилю ампір в інтер`єрі?

10.З яким історичним стилем пов`язані рослинні мотиви та природність форм?

натиснувши ТУТ, можна перейти на початок розділу

1.2 Сучасні стилі інтер'єру

Сучасна класика (дивись відео «Сучасна класика в інтер`єрі») - один з найпоширеніших стилів інтер'єру. Цей стиль не прив'язаний до модних тенденцій, які постійно змінюються. Гармонія та елегантність, які є характерними рисами сучасної класики постійно залишаються актуальними. Дизайнерські рішення цього стилю бездоганно підходять не тільки для оформлення житлових приміщень, але й для офісів, ресторанів та бутиків. Меблі в стилі сучасна класика виглядають монументально та дорого і являються головним елементом в створенні інтер'єру. З матеріалів переважають натуральні камінь та дерево. Дизайн інтер'єру часто доповнюють такими елементами як колони, ліпнина та багети. В наші дні цей стиль часто поєднують з мінімалізмом, приміняючи мінімум декоративних елементів.

Відео-матеріал «Сучасна класика в інтер`єрі»

https://youtu.be/6NutpVhI7Ls

Арт-деко. Арт-деко - стиль в дизайні, архітектурі та мистецтві, який з'явився в 30-х роках ХХ століття в наслідок змішування класичних, західних стилів зі стилями країн сходу та інших екзотичних країн. В ньому зустрічаються африканські, египетські, індійські та азіатські мотиви.

Арт-деко відрізняється різноманітністю та прагне задовільнити індивідуальний смак вибагливого замовника. В меблях та декорі використовуються дорогі та екзотичні матеріали - рідкісні породи дерева, слонова кістка, шкіри екзотичних тварин.  Дороге скло та кристали, масивні люстри та різноманітність освітлення - все це можна зустріти в стилі арт-деко.

Відео-матеріал «Стиль арт-деко в інтер`єрі»

https://youtu.be/ya5Mzj5iwtg

Функціоналізм. Функціоналізм - стиль інтер’єру, про який чули не всі. Це пояснюється порівняно новим виділенням функціоналізму в окремий стиль. Раніше він був прикріплений до мінімалізму, де кожна річ повинна була бути не тільки стильною, але і практичною.

Сьогодні, коли мінімалізм трансформувався в більш затишний стиль, холодні тони і чітке дотримання практичності простору перейшли до функціоналізму. В цілому, цей стиль поєднує в собі такі особливості:

відкритий простір;

мінімум декору;

простота форм, фактур, ліній;

біла обробка кімнат;

вбудовані меблі чи предмети – трансформери (рис.21).

Функціоналізм виник в наслідок індустріалізації в 20-х роках в Німеччині. Основою цього стилю - є зручність, функціональність та раціональне використання простору, тому він ідеально підходить для невеликих квартир. Меблі мають прості, геометричні форми, які органічно вписуються в планування сучасних квартир. Інтер'єру стилі функціоналізм підходить сучасним, практичним людям, які проводять час вдома виключно для задоволення основних потреб - дах над головою та сон. Такі простори легко створити в середовищі сучасних типових міських будівель. Обклеївши стіни шпалерами світлого кольору, ви отримаєте відчуття свободи та незавантаженості простору. На вікнах акуратні жалюзі, але можливі і прямі однотонні штори без всяких ламбрекенів і інших прикрас. Декорування зводиться до мінімуму, або відсутнє зовсім. Головне пам'ятати, що переваги стилю функціоналізм - це прямолінійність, чистота форм і кольорів, відсутність надлишків і індустріальний шарм.

Рис.21.Функціоналізм в сучасному інтер'єрі

Мінімалізм. Мінімалізм як стиль інтер’єру довгий час тримався на піку. Це пояснюється досить просто – після яскравих 80-х і 90-х років люди втомилися від складних інтер’єрів і віддавали перевагу простій світлій обробці простору. До того ж в новому тисячолітті істотно змінився спосіб життя людини. Будинок повинен був стати максимально зручним для користувачів.

Мінімалізм як раз-таки непогано справлявся з цим завданням. Він повністю відкинув зайві елементи декору (крім хіба що яскравих акцентів) і на перше місце поставив комфорт людини. Таким чином передбачалося, що весь простір будинку в першу чергу буде функціональним, а не просто красивим.

При цьому дизайнерам вдалося зберегти естетику в контрастах, використанні натуральних матеріалів і невеликих акцентах (наприклад, яскраве крісло або килим).

Кілька років тому стиль мінімалізм в інтер’єрі мав такі відмітні риси:

біла (або світло-сіра) обробка;

мінімум меблів – максимум простору;

навіть елементи декору повинні мати практичну функцію.

Що стосується останніх двох постулатів, вони збереглися і перейшли в нове десятиліття. А ось з обробкою в холодних тонах доведеться попрощатися – сьогодні люди більше тяжіють до затишку і домашнього тепла, за яке відповідає більш тепла гамма відтінків. Тому в мінімалізмі з’явилися бежеві тони і ще більше натуральних матеріалів (бамбук, дерево, глина тощо).

Мінімалізм - стиль гранично лаконічних форм, який характеризує повна відсутність декору, орнаментів або деталізації фасадної обробки. Предмети і простір втрачають форми, межі, створюється ілюзія нескінченного простору і невагомості.
Для сучасного Мінімалізму характерно грамотне моделювання житлового простору з набором тільки необхідних предметів, які розкривають композиційний задум, і спокійного, розсіяного світла. Приміщення зоновано по можливості без внутрішніх перегородок, з великими вікнами і багаторівневим освітленням. Вони настільки насичені світлом, що навколишній ландшафт, зливаючись з житловим простором, стає частиною його інтер'єру.

У колірній гамі переважає білий, сірий і чорний тон. А блиск скла, хромованого металу, колір природної деревини або цегли доповнюють палітру.

Відео-матеріал «Стиль мінімалізм в інтер`єрі»

https://youtu.be/RMfuvZezdJg

Хай-тек. Хай-тек- це найбільш сучасний і технологічний стиль інтер’єру квартир. Хай-тек – це доведений до досконалості мінімалізм. Він з’явився завдяки розвитку технологій. Беручи до уваги постійний технологічний прогрес, цей напрям в оформленні інтер’єру регулярно вдосконалюється. Сьогодні головними особливостями стилю хай-тек є:

Монохромна обробка. Немає сенсу прикрашати стіни шпалерами з візерунком. Хай-тек більше віддає перевагу однотонній обробці в білих, чорних, сірих тонах.

Перевага за металом. Чим більше металевих предметів (світильників, полиць тощо) – тим краще.

Технології. Цей аспект випливає вже з самої назви (high technology). Ваш будинок повинен бути максимально зручним для користувачів. Датчики контролю температури, розумне освітлення, великі холодильники, керовані системи (шафи або полки, що відкриваються за допомогою пульта дистанційного керування). Саме з цієї причини хай-тек більш актуальний для кухні – там розташовується максимальна кількість побутової техніки (великої та дрібної).

Дзеркальні поверхні. Не тільки прикрашають інтер’єр, але і дозволяють візуально збільшити площу кімнати.

Освітлення. Кімната повинна бути максимально світлою в кожній її ділянці.

Хай-тек (від англ. «Hi-tech» - високі технології) - дітище постмодерністської архітектури кінця минулого століття, яке втілило в собі гармонійне поєднання конструктивізму і функціональності простору, високих технологій, простоту і строгість декору. Стилю характерні стрімкі, прямі лінії, велика кількість скляних і металевих деталей.
Хай-тек можна віднести до ультрасучасних стилів, в ньому застосовуються конструкції, властиві промисловим будівлям. У меблях і начиннях використовуються форми предметів і матеріали, пов'язані з технікою: нержавіюча сталь, пластик і хромовані поверхні, гнуті металеві труби, сидіння що обертаються. Широко використовуються мобільні перегородки, здатні змикатися і розмикатися, що дозволяє міняти планування.

Відео-матеріал «Стиль хай-тек в інтер`єрі»

https://youtu.be/34B0_RTA3nY

Лофт (англ. loft - «горище»). Своїм корінням він сягає 40-х років ХХ століття. Зародився у Нью-Йорку, а точніше – на Мангеттені, у самому серці фабричних районів. У той час у США почала стрімко зростати орендна плата за приміщення в центрі міста. Тому власники промислових підприємств стали переносити свої виробничі потужності до приміських районів. Покинуті приміщення продавалися за безцінь.

Цими обставинами скористалися представники творчих професій, у першу чергу музиканти й художники. Вони робили ремонт та облаштовували просторі й відкриті фабричні цехи як помешкання, у стінах котрих можна було не тільки жити, а й творити.

Головними особливостями такого стилю в дизайні квартир є:

цегляна кладка, вона може бути оригінальною або спеціально створеною;

відкритий простір, ніяких зайвих стін і декоративних перегородок, що додає в квартирі більше повітря;

комунікаційні елементи повинні розташовуватися на виду; великі труби, проводка – все це не приховується, а навпаки – стає частиною декору кімнати;

сміливий дизайн меблів; найбільш актуальними тут будуть вінтажні вироби;

багаторівневі освітлювальні прилади – великі просторі кімнати повинні мати багато світла;

великі вікна і високі стелі.

Лофт нестандартний стиль. Зазвичай так називається горище або приміщення промислового зразка, переобладнане під житло. Нерідко стиль Лофт реалізується на верхніх поверхах занедбаних фабрик і будинків.

Головна вимога до приміщення - воно повинно бути просторим, тобто більше 100 кв. м. Простір інтер'єру в стилі лофт максимально відкритий, не перевантажений перегородками і міжкімнатними стінами. Зональне ділення за функціями зазвичай є досить умовним і роль поділу відводиться дизайну, а не конструкціям. Особливу цінність лофту надають деталі, успадковані з минулого життя будівлі: труби, вентиляція не приховані, стіни без обробки з грубої цегли.
На даний час стиль Лофт став дуже популярним, особливо в інтер'єрах громадських приміщень (ресторани, нічні клуби, виставкові зали та галереї).

Відео-матеріал «Стиль лофт в інтер`єрі»

https://youtu.be/X_VCdoJ24mg

Ф'южн. Ф'южн - молодий, експериментальний стиль, почав своє існування в 90-х роках минулого століття і є результатом впливу і взаємодії різних культур, традицій і технологій. Він дозволяє змішувати все в усьому, досягаючи гармонії між неоднорідними предметами та елементами. Він сподобається енергійним та життєрадісним людям, які не бояться експерементувати з кольором і формами. Ф'южн відноситься до дизайнерських стилів, оскільки формування зв'язків між предметами засноване на емоціях, а не на їх функціональності. Головне, щоб зміст створюваного інтер'єру, колір і форми оздоблювальних матеріалів, меблів та аксесуарів органічно поєднювалися в єдине ціле в житловому просторі.

При цьому ключовим є саме гармонійно. Ф'южн – це не про те, щоб напхати в одну кімнату різнокольорові предмети. Саме тут проявляється почуття стилю і вміння створювати складний і різноманітний інтер’єр. Ф'южн – це талант поєднувати на перший погляд непоєднувані речі. Тут дозволено використовувати все буйство барв. Жовті, червоні, зелені і фіолетові тони в одній кімнаті – це занадто? Можливо, раніше, але не тепер – Ф'южн вміло жонглює строкатими кольорами.

До інших характеристик стилю можна віднести колекціонування фігурок, книг, ваз і тму подібне.

Відео-матеріал «Стиль ф'южн в інтер`єрі»

https://youtu.be/0F-cziK6tsI

Питання для самоперевірки:

1.Який із сучасних стилей не прив`язаний до модних тенденцій?

2.Який із стилей початку ХХ століття сформуванся на змішуванні стильових напрямків та відрізняється різноманітністю?

3.Для якого стилю характерна зручність, функціональність та раціональне використання простору?

4.В якому сучасному стилі відкинуто всі зайві елементи декору та використовується біла (або світло-сіра) обробка?

5.Як називається найбільш сучасний і технологічний стиль інтер’єру квартир, що про нього відомо?

6. Назва якого стилю в перекладі означає «горище»? Назвати його характерні ознаки.

7. Який стиль 90-х років минулого століття передбачає змішування різного з досягненням гармонії між неоднорідними предметами та елементами.

натиснувши ТУТ, можна перейти на початок розділу

1.3 Принципи дизайну

Принципи дизайну — це основні правила та закономірності, на основі яких відбувається утворення гармонійної, довершеної форми предмета.

Основними принципами в дизайні інтер’єру є:

відповідність змісту;

цілісність;

єдність зміст та форми.

Відповідність змісту.Під змістом предмета розуміють сукупність ознак, які визначають, виділяють його з-поміж інших.

У змісті виробу важливу роль відіграє призначення виробу. За призначенням вироби поділяють на декоративні, ужиткові (утилітарні, прикладні) декоративно-ужиткові.

Декоративність — це сукупність художніх властивостей, які підсилюють емоційність та художність виробів.

До декоративних виробів належать ті, які виконують роль прикрас та оздоблення: настінні панно, декоративні тарілки тощо (рис.22).

Рис.22.Приклад декоративних виробів

До ужиткових належать вироби, що призначені для виконання певної роботи і головними ознаками яких є зручність у використанні та продуктивному виконанні роботи (рис.23). Такі вироби часто оточують нас: ножиці, голка, різак та інші.

Рис.23.Приклад ужиткових виробів

Якщо утилітарні вироби мають оздоблення, то вважають, що вони за - призначенням декоративно ужиткові (рис.24).

Рис.24.Приклад декоративно-ужиткових виробів

Від змісту предмету інтер’єру залежить:

форма;

колір;

вибір матеріалу

Отже, одним із основних принципів при створенні предметів інтер’єру є їх відповідність змісту (рис.25).

Рис.25.Дотримання принципу відповідності змісту

Надійність і форма виробів та їх технічна й економічна ефективність значною мірою залежать від матеріалів, з яких їх виготовлено. Сучасне виробництво має в своєму розпорядженні широкий вибір матеріалів. Метал, скло, бетон, натуральне дерево, пластик, папір є серед них традиційними. Ці матеріали ми можемо побачити в кожній звичайній оселі, а їх використання визначається характером конструкції предметів, призначенням та умовами експлуатації. Вплив нових матеріалів на форму здійснюється не автоматично, іноді деякий час зберігається традиційний зовнішній вигляд виробів. А перетворення можливі тільки завдяки творчому підходу дизайнерів до процесу проектування Для того, щоб застосування матеріалів для виготовлення предметів інтер’єру було доцільним, необхідно враховувати їх властивості з усіма перевагами і недоліками. Найбільш важливими для матеріалів, що застосовуються для виготовлення виробів інтер’єру, є не тільки архітектурно-художні (естетичні) властивості, до яких належать блиск, текстура, фактура, колір, а й фізичні та механічні, що характеризують стан матеріалів, вплив на них води, температури, механічні впливи та, деякою мірою, хімічні реагенти.

Принцип цілісність. Цілісність — це відповідна єдність усіх засобів виразності виробу, що відповідають його змісту та функції. Це взаємозв’язок, взаємозалежність та підпорядкованість елементів головному в композиції.

Цілісність форми можна досягти шляхом відбору таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприйматиметься як єдиний «організм»(рис.26).

Рис.26.Приклад дотримання принципу цілісності

Невідповідність елементів за одними й тими самими ознаками (пропорціями, фактурою, кольором) призводить до порушення цілісності.

Гармонії цілісності дизайнери досягають за допомогою «чуттєвої логіки» - інтуїції.

Цілісність пов’язана з найважливішою властивістю композиції — підпорядкованістю .

Будь-яку композицію можна розглядати як певну систему, що базується на підпорядкованості другорядних елементів головним.

Цілісність композиції — це внутрішня єдність, що виникає завдяки підпорядкуванню її частин.

Головними ознаками цілісності є :

неподільність;

взаємозв’язок ;

узгодженість усіх елементів композиції.

Неподільність композиції полягає в тому, що, прибравши елемент або його частину, ми руйнуємо гармонію, єдність, через що виникає відчуття незавершеності твору.

Взаємозв’язок і узгодженість забезпечуються в тому випадку, коли основній формі (основному кольору) відповідають частини й елементи композиції, коли деталі предмета подібні й подібність поєднує їх.

Якщо предмет складається з кількох частин, то кожна з них повинна мати ознаки цілого.

Єдність змісту та форми. Провідну роль відіграє зміст. Він зумовлює зміни форми. Але й форма впливає на зміст: вона може сприяти розвитку або гальмувати його.

Під формою предмета розуміють взаємне розташування контурів предмета й точок у твірних лініях. Форму має будь-який предмет: об’ємний чи плоский, природний або штучно створений. Коли людина цілеспрямовано створює форму, говорять про дизайн-форму.

Принцип єдності змісту та форми визначає залежність форми від змісту (рис.27).

Рис.27.Дотримання принципу єдності змісту та форми

Форма виробу у межах одного стилю може бути різнохарактерною.

Окрім того, що форма залежить від змісту, вона також залежить від стилю інтер’єру, який диктує свої правила утворення форми та особливості оздоблення.

Питання для самоперевірки:

1.В чому заключається суть принципу «відповідність змісту»?

2.Назвати ознаки цілісності в дизайні та пояснити їх суть.

3.Який зв'язок між змістом та формою об`єкта дизайну?

4.Що таке форма об`єкта дизайну? Від чого вона залежить?

натиснувши ТУТ, можна перейти на початок розділу

1.4 Засоби художнього конструювання

Художнє конструювання - творчий процес, метою якого є створення естетичних властивостей, здатних забезпечити задоволення естетичних смаків людей, для яких і призначені ці вироби та погодження зовнішньої форми виробу з його внутрішньою структурою.

При цьому художнє конструювання використовує поряд з поняттями естетичних властивостей і такі поняття, як композиція, засоби композиції.

Композиція (від латин. compositio — складання, поєднання) — це творчий процес компонування різних частин у єдине ціле відповідно до визначеної ідеї.

Саме композиція надає творові цілісності, підпорядковує його елементи один одному, організовує простір. Композицією також називають будь-який витвір мистецтва, тобто кінцевий результат діяльності автора незалежно від його виду: архітектура, музика, література, живопис тощо.

Композиція в дизайні — це застосування загальних законів побудови художніх форм за допомогою конкретних засобів для досягнення цілісності та єдності форми предмета з його змістом. Метою композиції в дизайні є утилітарно виправдана форма речей.

Існують такі основні види композиції:

площинна - композиція, що складається з елементів, які не виступають над площиною (малюнок, аплікація, інкрустація, рисунок тканини тощо). Елементи розташовуються в одній площині у двох напрямках: вертикальному й горизонтальному (рис.28).

Рис.28.Приклад площинної коммозиції

(картина, вишитий рушник)

Об’ємно-фронтальна – композиція (рис.29), що передбачає компонування рельєфних деталей на одній площині (різьба на поверхні меблів, декоративні вироби з пластичних матеріалів). Композиція розвивається в трьох напрямках.

Рис.29.Приклад об’ємно-фронтальної композиці1

Об’ємно-просторова композиція (рис.30) - це композиція із взаємозалежних об’єктів, розміщених на різних рівнях і площинах. Розрахована на сприйняття з одного, двох або трьох боків. Виразність об’ємної композиції залежить від кута зору.

Рис.30.Приклад об’ємно – просторової композиці1

Глибинно-просторова композиція (рис.31) пов’язана з простором, у якому вона розміщена (інтер’єри, парки, глибокі вітрини). Може розглядатися з усіх боків, елементи розташовуються в різних площинах.

Рис.31.Приклад глибинно – просторової композиці1

Пропорції. Пропорції - гармонійне співвідношення частин форми між собою і з цілим. Від вдало знайденого співвідношення конструктивних частин виробу значною мірою залежить його композиційна цілісність (див. відео «Що таке пропорції»).

Відео-матеріал «Що таке пропорції»

https://youtu.be/3h9sSsJ42wE

В композиції виділяють 2 види пропорцій:

прості (арифметичні, модульні, раціональні) пропорції – пропорції, які базуються на відношеннях раціональних (цілих) чисел, а взаємозв’язок частин і цілого виражається повторенням обраного розміру модуля.Пояснення простої пропорції подано у відео «Прості пропорції» (див. відео «Прості пропорції»);

Відео-матеріал «Прості пропорції»

https://youtu.be/bd2dOPm1plE

складні (геометричні, ірраціональні) пропорції – пропорції, в яких вирішальне значення має геометрична побудова, основана на ірраціональних відношеннях величин.Прикладом складної пропорції є пропоція «Золотий перетин» - це такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, при якому весь відрізок так відноситься до його більшої частини, як більша частина відноситься до меншої, або, іншими словами, менша частина так відноситься до більшої, як більша- до всього відрізка (див. відео «Складні попорції»).

Відео-матеріал «Складні пропорції»

https://youtu.be/IW0bVGq9AMg

Повторення (ритм). Повторення - це ритм. Ритм з грецької перекладається як розміреність — це рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у відповідній послідовності.

Він проявляється в творах архітектури, образотворчого мистецтва, орнаментах виробів декоративно-ужиткового мистецтва, в різних сферах життя людини.

Велике значення ритм, як засіб забезпечення композиційної цілісності, має і в дизайні інтер`єру, тому що визначає динаміку форми, її організованість та характер інтер`єру. Це один з найважливіших засобів приведення однакових чи багатообразних елементів форми до гармонійного розміщення.Приклад повторень в інтер`єрі подано на рис.32.

Рис.32.Приклад повторень в інтер`єрі

Ритм служить для вираження упорядкованості, зорової динаміки та краси закономірності, бо при цьому створюються форми різного значення та активності. Характерна ознака ритму – повторення.

Ритм буває: спокійним, неспокійним (активним), горизонтальним, вертикальним, діаголальним, спіральним, радіальним, променевим.

Ритмічна організація елементів форми буває 2-х видів:

метричний ряд – найпростіший прояв ритму, рівномірний рух – чергування рівних по величині елементів через рівні інтервали.

Метр слід використовувати обережно, з почуттям міри, щоб уникнути монотонності та одноманітності. Метричний ряд характеризується статичністю.

Ритмічний ряд – це повторення елементу, який збільшується чи зменшується, через певний інтервал, який теж збільшується або зменшується.

Відео - метеріал «Повторення»

https://youtu.be/AxJvmqzX_9c

Порівняння (відношення). Результат порівняння однорідних величин називається відношенням.

Є такі види відношень:

тотожність – найпростіший вид узгодженості, найважливіший прийом гармонізації об`єкта дизайну – повна подібність (однаковість) однорідних величин (форм, ліній, розмірів, об’ємів, фактур, кольорів;

нюанс – найсуттєвіший засіб композиції, нюансування робить об`єкта дизайну елегантним - незначна різниця між однорідними елементами (лініями, площинами, об’ємами, фактурами, кольорами). При цьому емоційний ефект підсилюється зі збільшенням різниці між ними. Використання нюансних поєднань дає великий простір для творчості;

контраст – яскраво виражена різниця між однорідними елементами (лініями, площинами, об’ємами, фактурами, кольорами), яка направлена на загострення сприйняття форми. Наявність контрасту робить образ яскравішим, він краще запам’ятовується, але може сприйматися неоднозначно. Недолік – швидко стомлює психіку, при частому використанні річ швидко набридає.

Відео - метеріал «Порівняння (відношення)»

https://youtu.be/gXm66ad06DM

Симетрія, асиметрія. Ефективними засобами композиційної організації форми об`єкта дизайну є симетрія та асиметрія.

Симетрія – це повна однаковість розташування елементів відносно точки, осі чи площини. Вона характерна для всього живого в природі (листя, квіти, комахи, людина тощо) та є одним з важливих композиційних засобів досягнення єдності та художньої виразності моделі.

Існують три види симетрії: дзеркальна, осьова та гвинтова.

Дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площині, діляться центральною лінією на одинакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі. Цим типом симетрії наділені більшість предметів рослинного (листки, квіти, плоди) і тваринного (метелики, птахи) світу.Приклад дзеркальної симетрії в об`єктах дизайну подано на рис.33.

Рис.33.Приклад дзеркальної симетрії

Осьова симетрія - це перенесення частини форми предмета відносно осі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей. Приклад осьової симетрії в об`єктах дизайну подано на рис.34.

Рис.34.Приклад осьової симетрії

Гвинтова симетрія застосовується для відображення тіл обертання. Вона утворюється в результаті гвинтового руху точки або лінії навколо нерухомої осі. Зазвичай вона застосовується в елементах різного роду машин, верстатів, літаків, архітектурних спорудах за аналогією з природними об’єктами. . Приклад гвинтової симетрії в об`єктах дизайну подано на рис.35.

Рис.35.Приклад гвинтової симетрії

Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоціонального впливу на людину.

Асиметрія - порушення рівномірної організації засобів виразності (елементів) відносно осі на площині, в об’ємі чи у просторовому середовищі. Асиметрія - відсутність будь якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість та незавершеність. Вона за своєю суттю як правило індивідуальна. Цей засіб важче використовувати, тому бажано використовувати її з набуттям певного досвіду. Приклад асиметрії в об`єктах дизайну подано на рис.36.

Рис.36.Приклад асиметрії

Відео - метеріал «Симетрія, асиметрія»

https://youtu.be/3eQMKP0FvGY

Приклад дослідження об`єкта дизайну на пропорції, повторення (ритм), порівняння (відношення), симетрію/асиметрію

https://youtu.be/4NEnIsYxkjM

Питання для самоперевірки:

1.Назвати види композиції.

2.Що таке пропорції?

3.Дати характеристику простих пропорцій.

4.Поясніть пропорцію «Золотий перетин».

5.Що таке повторення?

6.Які види метричної організації можна виділити в предметах інтер`єру?

7.Дайте характеристику видам віднощень при організації устрою предметів інтер`єру.

8.Назвати види симетрії, дати їм характеристику.

9.Дати характеристику асиметрії в предметах інтер`єру.

натиснувши ТУТ, можна перейти на початок розділу

1.5 Основи колористики

Властивості кольору. Колір відіграє важливу роль у нашому житті та діяльності. У природі немає нічого безколірного. Людина живе у різноманітному кольоровому світі (рис.37).

Рис.37.Приклад різноманіття кольорів

Колір – невід’ємний елементінт інтер`єру, виразність сприйняття якої залежить від кольорового рішення.

Колір – це відчуття, яке виникає в органі зору людини при дії на нього світла, відбитого від предметів навколишнього світу.

Колір предмету залежить від його здатності пропускати, відбивати чи поглинати промені світла. Тому колір як властивість предмету – це частина спектру, яку предмет пропускає або відбиває, поглинаючі всі решти (рис.38).

Рис.38.Залежність між кольором та відбиванням чи поглинанням падаючого променя

Все різноманіття кольорів в природі можна розділити на 2 групи (рис.39):

хроматичні (забарвлені) – це спектральні кольори та пурпурний;

ахроматичні (безбарвні) – це чорний, білий та всі відтінки сірого (всього близько 300 відтінків).

Рис.39.Групи кольорів

Крім цього кольори можна розділити на:

теплі кольори (рис.40) - червоний, помаранчевий, жовтий, а також всіх можливих відтінки та їх комбінацій - це кольори вогню, опалого листя, сход і заходу сонця, розплавленого металу, ними можна відображати пристрасть, енергію, щастя. Вони яскраві, відбивають багато світла, збільшують об’єми, мають здатність «виступати» на передній план;

Рис.40.Приклад теплих кольорів

холодні кольори - зелені, сині, фіолетові- це кольори води, ночі, льоду, вони відбивають менше світла, є більш стриманими, зорово скорочують та зменшують предмети, мають здатність «відступати» на задній план (рис.41).

Рис.41.Приклад холодних кольорів

Окремо видідяють групу нейтральних кольорів – це коричневий, білий, сірий, чорний (рис.42).

Рис.42.Приклад нейтральних кольорів

Є три характеристики хроматичних кольорів:

колірний тон – назва, якість кольору; це помітна оком різниця в кольорі та відтінках (рис.43);

Рис.43.Приклад колірного тону

світлота (яскравість) – це різниця всередині одного монохромного кольору; це ступінь додавання до одного монохромного кольору білого або чорного (більша або менша ступінь схожості монохромного кольору з білим або чорним),наприклад, рожевий – це розведений червоний, блакитний – розбавлений синій) (рис.44);

Рис.44.Приклад світлоти (яскравості) кольору

насиченість – це густота, сила кольору, його інтенсивність, тобто наближення забарвлення до максимально допустимого для даного кольору. Кожен колір може бути: приглушеним, неяскравим, глибоким, чистим, насиченим (рис.45).

Рис.45.Приклад насиченості кольору

Кольорова гармонія. Задовго до відкриття спектральних кольорів, в результаті експериментів з поєднанням кольорів, вченими та митцями було створено 6-ти сегментне колірне коло. Зараз фахівці користуються різними колірними колами для визначееня кольорів, які гармонійно поєднуються.

Колірне коло Іттена (рисунок46) - назване на честь видатного швейцарського художника й викладача школи «Баугауз» Йоганнеса Іттена, який у 1961 році сформулював основну модель і концепцію поєднання кольорів.

Коло Іттена складається з 12 частин – трьох основних кольорів (червоний, жовтий, синій), трьох додаткових, які утворюються при змішуванні основних (зелений, фіолетовий, помаранчевий) і шести кольорів, що утворюються від поєднання основних з додатковими. Всі кольори поділяють на холодні і теплі, а в окрему категорію виділяють ще нейтральні (чорний, білий, сірий, коричневий, бежевий) (рис.46).

Рис.46.Колірне коло Іттена

До гармонійних відносяться кольорові сполучення, які створюють враження колористичної цільності, рівноваги кольорів та їх взаємозв’язку

Існує кілька основних схем гармонійного поєднання кольорів в інтер’єрі (рис.47):

комплементарне поєднання – поєднання кольорів, що знаходяться на діаметрально протилежних кінцях кола. Один основний колір поєднуєте з контрастним, а якщо побоюєтеся, що буде занадто яскраво – додайте нейтральних кольорів;

аналогова тріада – найбезпечніший варіант – 3 кольори з палітри, які йдуть підряд;

класична тріада – поєднання трьох кольорів, рівновіддалених на колі. Тут за основу зазвичай береться один колір, а два інших використовуються для акцентів;

контрастна тріада – схоже на комплементарне поєднання, тільки до одного основного кольору додаються два сусідніх сектора. Оформіть квартиру в цих тонах, а контрастний залиште для деталей або, навпаки, – зробіть основним один колір, а два інших використовуйте для акцентів;

прямокутна схема – використовуйте дві пари контрастних кольорів. Важливо не переборщити, тому краще обирати один основний колір і три додаткових;

квадратна схема – варіація прямокутної, але використовувані в ній кольори розташовуються в колі на рівній відстані один від одного. За цією схемою оформляють східні інтер’єри або інтер’єри в стилі бохо.

Рис.47.Схеми гармонійного поєднання кольорів

Емоційне та психологічне значення кольорів в дизайні інтер’єру. Щодо самих кольорів, то слід враховувати ефект кожного кольору:

білий (рис.48) – візуально розширює приміщення, робить його просторішим і світлішим. Тому якщо у вас невеликий простір, мало вікон, і у вас часто виникає відчуття нестачі повітря, то білий – відмінний варіант. Щоб уникнути такого ефекту стерильності можна розбавити білий інтер’єр дерев’яними елементами та кількома додатковими кольорами за допомогою меблів, штор, картин тощо;

Рис.48.Білий колір в інтер`єрі

сірий (рис.49) – як і білий, відноситься до нейтральних кольорів. За рахунок своєї стриманості, дозволяє створити атмосферу спокою і стабільності, а у поєднанні з темними відтінками дерева сірий виглядає вишукано простим;

Рис.49.Сірий колір в інтер`єрі

чорний (рис.50) – додає інтер’єру елегантності, поєднується з дзеркальними поверхнями, але візуально зменшує приміщення, затемнює його. Чорний необхідно використовувати помірно, переважно в деталях. Підходить для кабінетів, санвузлів (за умови великої кількості світла), спалень, але не дитячих кімнат;

Рис.50.Чорний колір в інтер`єрі

зелений (рис.51) – колір природи, один з найпоширеніших кольорів у природі, заспокоює та дозволяє розслабитися, тому підходить для спалень і дитячих кімнат. До того ж, зелений колір допомагає концентруватися, саме з цієї причини його часто використовують в оформленні робочих кабінетів);

Рис.51.Зелений колір в інтер`єрі

синій (рис.52) – саме цей колір для більшості людей є улюбленим. Його легко обігравати в інтер’єрі, він покращує концентрацію уваги та стимулює працездатність. Блакитний має схожі характеристики, але більш свіжий і повітряний. Як і білий, він здатний візуально розширювати простір, створювати відчуття прохолоди. Сині та блакитні відтінки є чудовим варіантом для жарких сонячних кімнат, адже «охолоджують» приміщення для нашого сприйняття, а ось кімнати, в яких потрапляє менше сонці, навпаки здаватимуться занадто холодними;

Рис.52.Синій колір в інтер`єрі

червоний (рис.53) -ефектний колір, який привертає увагу. В інтер’єрі червоний колір звужує простір, тому не варто ним зловживати, краще використовувати його в якості акцентного;

Рис.53.Червоний колір в інтер`єрі

помаранчевий (рис.54) вельми неоднозначний колір – він викликає у людей прямо протилежні емоції, його або обожнюють, або не сприймають взагалі. Такий колір ідеально підходить для оформлення інтер’єрів закладів, магазинів, кухонь;

Рис.54.Помаранчевий колір в інтер`єрі

жовтий (рис.55) – колір сонця, оптимізму, стимулює творчі здібності, допомагає з концентрацією уваги, саме тому його так люблять діти. Жовтий колір ідеально підійде для оформлення приміщень, що виходять на північну сторону і відмінно компенсує брак сонця;

Рис.55.Жовтий колір в інтер`єрі

фіолетовий (рис.56) – складний для сприйняття, глибокий фіолетовий додає інтер’єру розкоші. Однак, якщо використати неправильний відтінок фіолетового, то, з великою ймовірністю, інтер’єр буде виглядати недолуго. Темний фіолетовий варто застосовувати дозовано, як акцент, а ось лавандовим можна фарбувати стіни;

Рис.56.Фіолетовий колір в інтер`єрі

рожевий (рис.57) – додає інтер’єру ніжності і легкості. Варто уникати використання надто яскравих відтінків рожевого в інтер’єрі (таких як фуксія), бо, по-перше, їх важко обігрувати, а по-друге, яскраві відтінки досить швидко втомлюють. Якщо ви хочете, щоб інтер’єр виглядав елегантно, то використовуйте пудровівідтінки даного кольору;

Рис.57.Рожевий колір в інтер`єрі

коричневий (рис.58) – дає відчуття комфорту і безпеки. Ефектний в інтер’єрі, підходить для будь-якого приміщення, а використання у поєднанні з натуральним деревом візуально додає тепла і затишку.

Рис.58.Коричневий колір в інтер`єрі

Питання для самоперевірки:

1.Назвіть групи кольорів.

2 Назвіть характеристики хроматичних кольорів.

3.Поясніть, що таке світлота в кольорі.

4.Яке призначення колірного кола?

5.Охарактеризуйте коло Іттена.

6.Поясніть, що таке гармонійне кольорове сполучення?

7.Перерахуйте схеми гармонійного поєднання кольорів в інтер’єрі.

8.Дайте характеристику емоційного та психологічного значення синього кольору.

натиснувши ТУТ, можна перейти на початок розділу

1.6 Методи художнього конструювання

Комбінаторні методи.До комбінаторних підметодів відносяться:

комбінаторика;

кінетизм;

трансформація.

Комбінаторика – це комбінування форм та їх елементів різними способами; це прийоми знаходження різних з'єднань (комбінацій), перестановок, поєднань, розміщень з даних елементів в певному порядку.

Результати комбінаторики :

комбінування елементів на площині при створенні графічних пласких композицій (сітки)(рис.59);

Рис.59.Комбінування елементів на площині при створенні графічних пласких композицій (сітки)

комбінування при з’єднанні типізованих стандартних елементів (модулів) в єдину цілісну об’ємно-просторову форму (рис.60).

Рис.60.Комбінування при з’єднанні типізованих стандартних елементів (модулів) в єдину цілісну об’ємно-просторову форму

Кінетизм – (з грецької – той, що приводить до руху) – це комбінаторний метод проектування, який заключається у створенні динаміки форми, декору, рисунку.

Виділяють такі прийоми кінетизму в інтер`єрі:

створення рисунку в стилі оп-арт (рис.61);

створення «рухомої» фактури (декору) (рис.62);

створення динамічної (рухомої) форми (рис.63);

використання елементів, що рухаються (рис.64);

використання елементів, що світяться (рис.65).

Рис.61.Оп-арт в інтер`єрі

Рис.62.Створення «рухомої» фактури (декору)

Рис.63.Створення динамічної (рухомої) форми

Рис.64.Використання елементів, що рухаються

Приклад рухомих елементів також можна подивитися за

посиланням

посиланням

Рис.65.Використання елементів, що світяться

Трансформація – з латинського перетворення – це процес перетворення або зміни форми зі зміною призначення об`єкта дизайну. Приклади трансформації в інтер`єрі подано на рисунку 66.

Рис.66.Трансформація в інтер`єрі

Метод фокальних об’єктів. Метод фокальних об’єктів є одним з методів творчого мислення, який допомагає подолати психологічну інерцію та генерувати нові та цікаві ідеї. Цей метод був запропонований в 1953році американцем Чарльзом Вайтингом.

Він запозичений з технічної творчості, однак на практиці його можна використати і в художньому конструюванні. Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку (нівелюється залежність від психологічної інерції), недоліком є випадковість знаходження результату. Однак він є простим у застосуванні й сприяє розвитку творчих здібностей.

Призначення МФО:

покращення структури та форми об`єкта;

розвиток творчого мислення, тренує асоціативне мислення;

вдосконалення та розширення функцій об`єкта;

Сутність методу фокальних об'єктів:

об’єкт, який маємо конструювати ставимо у фокусі (центрі) схеми. (від слова фокус і походить назва методу).

Алгоритм дії з застосування методу фокальних об`єктів:

1. вибір фокального об'єкта - об'єкт , що вдосконалюємо;

2. вибір 3-4 випадкових об'єктів;

3.складання списків ознак (властивостей) випадкових об'єктів;

4. отримані ознаки перенести на фокальний об'єкт та розробити ескізи;

5. виявити найбільш цікаві;

6. підвести підсумок.

Звичайно можуть бути непоєднувані варіанти, можуть бути нісенітницею поєднання на перший погляд, тому зовсім відмовлятися від таких варіантів не слід.

Відео-матеріал «Робота по методу фокальних об`єктів»

https://youtu.be/4AXUHMyjFlQ

Біоніка. Біоніка – наука про використання біологічних особливостей живої природи для конструювання виробів та вдосконалення технологій.

Із біоніки запозичується:

форма;

структура:

елементи;

будова.

Напрямки біоніки:

нейробіоніка;

архітектурно-будівельна;

технічна;

побутова.

Приклади найбільших споруд на основі біоніки у всьому світі:

Ейфелева вежа в Парижі (повторює форму гомілкової кістки):

стадіон «Ластівчине гніздо» в Пекіні (зовнішня металева конструкція повторює форму пташиного гнізда);

хмарочос Аква в Чикаго (зовні нагадує потік падаючої води, також форма будівлі нагадує складчасту структуру вапняних відкладень по берегах Великих Озер);

житловий будинок «Наутілус» або «Раковина» в Наукальпане (його дизайн взято з природної структури – раковини молюска);

оперний театр у Сіднеї (наслідує розкрили пелюстків лотоса на воді);

плавальний комплекс в Пекіні (конструкція фасаду складається з «бульбашок води», повторює кристалічну решітку, вона дозволяє акумулювати сонячну енергію, що використовується на потреби будівлі);

національний оперний театр в Пекіні (імітує краплю води).

Свої ідеї дизайнери черпають із знайомих структур живої природи:

віск і бджолині стільники – основа для створення незвичайних конструкцій в інтер’єрі: стін і перегородок, елементів меблів, декору, скляних конструкцій, елементів стінових і стельових панелей, віконних отворів і т. д.;

павутина - часто застосовується як основа в дизайні перегородок, дизайні меблів і освітлювальних приладів, гамаків;

зовнішні або внутрішні сходи можуть бути виконані у вигляді спіральних або незвичайних конструкцій, створених з комбінованих природних матеріалів, які повторюють плавні природні форми. у дизайні сходів художники біонічного напрямки найчастіше відштовхуються від рослинних форм.

Приклади біоніки в інтер`єрі приведено на рис.67.

Рис.67.Приклади біоніки в інтер`єрі

Питаннят для самоперевірки:

1.Перерахуйте підметоди комбінаторного методу проєктування.

2.Поясніть суть підметоду кінетизму.

3.Поясніть суть підметоду трансформація.

4.Поясніть назву: метод «фокальних об`єктів».

5.Перерахуйте основні етапи роботи по методу «Фокальних об`єктів».

6.Які елементи можна взяти із біоніки для проєктування об`єктів інтерєру?

.

Головна

На початок

Наступна тема