video

ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ ІХ. ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА

9.1. Реанімація потерпілих.

9.2. Переломи та їх класифікація.

9.3. Перша допомога при опіках.

9.4. Кровотечі та долікарська допомога при кровотечах.

9.5. Ознаки смерті.

9.6. Перша медична допомога в умовах бойових дій.

9.6.1. Вступ до тактичної медицини.

9.6.2. Фаза 1. Допомога під вогнем або загрозою.

9.6.3. Фаза 2. Тактичні умови.

9.6.4. Фаза 3. Зелена зона.

9.1. Реанімація потерпілих

Невідкладний стан людини — це раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму й невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або інших людей і виникає через хвороби, травми або з інших внутрішніх чи зовнішніх причин.

Сукупність дій, які треба виконати за умов раптової зупинки серця, називають серцево-легеневою реанімацією (СЛР).


		*Серцево-легенева реанімація*

Якщо розпочати СЛР одразу після зупинки серця, шанси відновити його роботу сягають понад 85%, а за 10 хв – уже менше 10%.

Алгоритм дій проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР)

Ланцюжок виживання

ü Перша ланка – забезпечити вчасне розпізнавання загрози раптової зупинки серця та виклик на допомогу бригади ЕМД по телефону 103 або 112.

ü Друга ланка – раннє проведення СЛР. Як тільки ви констатували, що в постраждалого виникла раптова зупинка серця й бригада ЕМД викликана, негайно розпочинайте заходи СЛР.



	Стискання серця через грудну клітку сприяє викиду мінімального об'єму крові, який забезпечить киснем серце та мозок людини! ü *Третя ланка* – рання дефібриляція з застосуванням автоматичного зовнішнього дефібрилятора (АЗД). ü *Четверта ланка* – пацієнт підлягає обов'язковому обстеженню та лікуванню

Порядок проведення реанімації

Крок 1. Чи місце події безпечне? На місці події загрозу життю та здоров'ю можуть становити:

ü пожежа;

ü аварійний витік газу;

ü оголені електричні дроти;

ü уламки, які можуть впасти;

ü вибухонебезпечні предмети тощо.

За таких обставин необхідно відкласти надання домедичної допомоги до усунення небезпеки або прибуття рятувальних служб.

Крок 2. Чи постраждалий притомний? Якщо постраждалий притомний, то він адекватно відповідає на запитання, просить про допомогу. Далі запропонуйте свої послуги. Якщо постраждалий дасть вам дозвіл, поясніть, що ви хочете зробити. Якщо постраждалий непритомний, то у вас є право надати йому домедичну допомогу.

Крок 3. Зверніться до присутніх по допомогу! Зверніться до конкретної особи, яка має якусь характерну й помітну деталь гардеробу, наприклад: «Дівчино в блакитній футболці, підійдіть, будь ласка, до мене. Мені, можливо, буде потрібна ваша допомога!» Нехай ця людина буде поруч з вами, бо у випадку СЛР одних ваших зусиль буде замало!

Крок 4. Чи дихає постраждалий? Для цього спершу забезпечте прохідність верхніх дихальних шляхів. Якщо постраждалий лежить на спині – закиньте йому голову назад і виведіть нижню щелепу. Відтак прикладіть своє вухо до вуст постраждалого і слухайте шум видихуваного повітря; краєм ока спостерігайте, чи підіймається на вдиху грудна клітка; відчуйте теплоту видихуваного повітря і рахуйте вголос до десяти.

Крок 5. Зателефонуйте «103» («112»). Викликайте бригаду ЕМД! Ось тут вам перший раз й прийде на допомогу помічник, якого ви покликали на допомогу. Попросіть його викликати бригаду ЕМД, бо зволікати з початком СЛР не можна!



	*Крок 6.* Виконайте 30 натискань на грудну клітку! Розміщуйте руки посередині грудної клітки. Виконуйте 30 натискань на грудну клітку з глибиною для дорослої людини (старше восьми років) 5 – 6 см і частотою 100 – 120 на хвилину.

Після виконання 30-ти натискань одразу виконуйте «крок 7»:

*Крок 7.* Виконуйте 2 штучних вдихи протягом 5 секунд! Забезпечуйте прохідність дихальних шляхів, відводячи голову та піднімаючи нижню щелепу; зробіть 2 вдихи, закривши двома пальцями ніс.
	Важливо, щоб два вдихання в рот або ніс тривали не довше 5 с, бо збільшення часу на вдихи знижує шанс на виживання.

*Засоби захисту шкіри*

	*Крок 8.* Як тільки принесуть АЗД, увімкніть його та виконуйте вказівки! Як тільки ви отримаєте АЗД, продовжуйте процедуру СЛР відповідно до словесних вказівок приладу.

Штучне дихання та його різновиди.

Методика та техніка проведення штучної вентиляції легень

Метод рот до рота

•Розмістить бар'єрний пристрій над ротом постраждалого й затисніть ніс постраждалого вказівним і великим пальцями руки, яка лежить на чолі постраждалого.

•Утримуйте дихальні шляхи прохідними (закиньте голову або виведіть нижню щелепу, якщо є підозра на травму голови чи шиї).

•Залиште рот трохи відкритим, одночасно підтримуючи в піднятому положенні нижню щелепу. Наберіть у свої легені повітря – виконайте спокійний вдих. Охопіть рот постраждалого своїм, простежте, щоб була герметичність.

•Зробіть спокійний видих у рот або ніс постраждалого протягом 1 с, переконуючись, що повітря не виходить поза рот постраждалого.

•Зауважте краєм ока, чи грудна клітка постраждалого піднялася, як при нормальному диханні – такі рятувальні видихи є ефективними.

•Утримуючи голову відведеною, а нижню щелепу – піднятою, відірвіть свій рот від рота постраждалого й спостерігайте, чи опускається його грудна клітка під час видиху.

•Ще раз наберіть повітря й аналогічно виконайте другий видих у рот постраждалого

Метод рот до носа

Цей метод застосовують у випадку неможливості розкрити рот або за його ушкодження. Утримуйте дихальні шляхи прохідними, закрийте рот, розташуйте бар'єрний пристрій над носом постраждалого, виконайте два видихи в ніс постраждалого.

*Непрямий масаж серця. Методика його виконання*
	•Станьте на коліна біля постраждалого. •Знайдіть середину грудної клітки постраждалого і покладіть основу долоні однієї руки у визначену точку натискання. •Покладіть зап'ястя другої руки на тильний бік кисті першої руки. •Нахиліться над постраждалим, не згинайте руки в ліктях і натискайте всім тілом на глибину 5 – 6 см 30 разів поспіль. •Після кожного натискання дайте змогу грудній клітці розправитися й повернутися у вихідне положення, не відривайте рук від грудної клітки.
•Повторюйте натискання з частотою у межах 100 – 120 натисків за хвилину (трохи менше, ніж 2 натиски за секунду).

9.2. Переломи та їх класифікація

Переломи – це порушення цілісності кісток внаслідок різких рухів, ударів, падіння з висоти, їх захворювання.


		*Переломи*

При переломах головне завдання – знерухомити пошкоджену кінцівку або ділянку. Будь-який рух поламаної кістки може привести до больового шоку, втрати свідомості і пошкодження навколишніх тканин.

Види переломів – відкриті, закриті, зі зміщенням, уламкові.

Перша допомога при переломі:

ü зупинка кровотечі;

ü попередження травматичного шоку, знеболення;

ü накладання стерильної пов'язки;

ü іммобілізація;

ü спокій.



	При переломі плеча фіксують плечовий і ліктьовий суглоб.

*При переломі променевої кістки в* «*типовому місці*»
	Перш за все пошкодженій руці необхідно створити спокій. Для цього її згинають в ліктьовому суглобі під прямим кутом, а кисть повертають долонею до тулуба, дещо зігнувши пальці. Для фіксації руки в цьому положенні можна використовувати дощечки, міцний картон, декілька зв’язаних лозин.




	При переломі ключиці	При переломі кінцівки фіксують не менше двох суглобів

*При переломах ребер, кісток таза*

	•При переломах ребер для зменшення болю грудну клітку міцно перев’язують бинтами, рушником, простирадлом або надають потерпілому зручного для нього положення. •При переломі кісток таза потерпілого необхідно покласти на спину на тверду рівну поверхню, зігнувши його ноги в колінах, дещо розвести їх в боки і підкласти валик під коліна (поза «жаби»)

*При пошкодженні хребта*
	При пошкодженні хребта найнебезпечнішим ускладненням є частковий або повний розрив спинного мозку. Тому потерпілого необхідно обережно покласти на рівну горизонтальну поверхню (підлога, щит, широка дошка).

При пошкодженні шийного відділу

При пошкодженні шийного відділу хребта і переломах кісток черепа потерпілого укладають на спину на жорстку поверхню, а голову і шию фіксують з боків двома валиками із згорнутої одежі, ковдри, подушок.

При переломі щелепи

Переломи щелеп – розповсюджена травма. При переломі верхньої щелепи між верхніми і нижніми зубами прокладають шину (дощечку), а потім пов’язкою через підборіддя фіксують щелепу.

*Вивих нижньої щелепи*
	Той, що надає допомогу, стає обличчям до потерпілого, обгорнувши великі пальці руки бинтом або матерією, вводить їх в рот потерпілого, натискаючи на кут нижньої щелепи (задні кутні зуби), зміщуючи нижню щелепу вниз і назад, одночасно рештою пальців піднімаючи підборіддя

9.3. Перша допомога при опіках


		*Перша допомога при опіках*

*Термічні опіки*

	– це пошкодження тканин унаслідок контакту з вогнем, гарячою парою, рідиною або предметами. Залежно від тяжкості, глибини та площі ураження тканин розрізняють чотири ступені опіків.

I ступінь. Пошкоджується тільки верхній шар шкірних покривів. Опік супроводжується почервонінням і припухлістю. Спостерігається локальне підвищення температури тіла, помірний біль, який може посилюватися під час руху.

II ступінь. Руйнуються глибші шари епідермісу. Опік супроводжується появою пухирів. Навколо рани виникає запалення. Згодом оболонка бульбашок відпадає, а на його місці утворюється новий епітелій. Біль може бути сильним і заважати вести звичний спосіб життя.

III ступінь. Шкірні покриви пошкоджуються глибоко. Іноді страждає навіть підшкірна клітковина. Опік супроводжується некрозом тканин, тому рана може мати темний і навіть чорний колір. Постраждалого мучить сильний біль, відновлення тканин протікає повільно. Іноді потрібна пересадка шкіри.

IV ступінь. Шкіра обвуглюється, страждають м'язи і навіть кістки. Характерний нестерпний біль. Рана покривається темно-сірим струпом через некроз тканин.

Перша допомога:

üЯкнайшвидше припиніть контакт постраждалої особи з джерелом опіку, але не піддавайте ризику себе.

üЗупиніть поширення опіку – впродовж щонайменше 20 хвилин охолоджуйте травмовану ділянку прохолодною водою чи водою кімнатної температури. Лід прикладати не можна!

üЗніміть одяг або прикраси, що знаходяться поблизу ділянки опіку. Не намагайтеся позбутися тканини, якщо вона прилипла до ураженої шкіри, – це може нанести великої шкоди.

üЗаборонено наносити на обпечені ділянки сік алое, рослинні олії, кефір або сметану. Жодні креми, пінки й інші засоби не потрібні!

üЯкщо на шкірі утворилися пухирі, їх не треба проколювати – так можна занести інфекцію. Але якщо пухирець лопнув, достатньо прикрити рану стерильною пов’язкою.

üВажливо пити багато рідини, щоб зменшити інтоксикацію та уникнути зневоднення.

üНе торкайтеся місця опіку брудними руками.

Якщо опік болить та піднялася висока температура, можна прийняти знеболювальне – наприклад, парацетомол чи ібупрофен.

У яких випадках треба звернутися за медичною допомогою:

üмісце опіку більше за площу долоні постраждалої людини;

üглибока рана в місці опіку;

üпісля контакту з подразником шкіра змінила колір: побіліла або почорніла;

üрана має неприємний запах;

üопіками й пухирями уражені обличчя, долоні, стопи, статеві органи;

üособа отримала інші травми, які потребують надання професійної медичної допомоги;

üвнаслідок опіку людина має ознаки шоку: липку шкіру, пітливість, прискорене серцебиття, поверхневе дихання та слабкість або запаморочення, втрата свідомості, відчуття лихоманки.

Якщо в людини опіковий шок (стан, за якого виникає загроза життю), вкрай необхідна термінова госпіталізація в заклад охорони здоров’я! У такому випадку не зволікайте і викликайте екстрену медичну допомогу за номером телефону 103.

9.4. Кровотечі та долікарська допомога при кровотечах


		*Перша допомога при кровотечах*

Кровотеча – це виливання через пошкоджену тканину лімфи та крові.

Кровотечі бувають:

Залежно від того, куди виливається кров:

üзовнішніми;

üвнутрішніми.

За походженням:

üтравматичними, викликаними пошкодженням судин;

üнетравматичними – пов'язаними з їхнім руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або підвищеною проникністю судинної стінки.

*Види кровотеч*
*Залежно від того, які судини були пошкоджені*, та методів зупинки, кровотечі поділяють на:
	ü артеріальну ü венозну ü капілярну ü паренхіматозну ü комбінативну.

Також кровотечі поділяють за швидкістю крововтрати:

ü незначна;

ü середня;

ü тяжка;

ü профузна.

Артеріальна кровотеча

Це найбільш небезпечна кровотеча.

Вона виникає при ушкодженні артеріальної судини, при цьому кров має яскраво-червоний колір (через насичення її киснем) і виштовхується з рани сильним пульсуючим струменем, іноді фонтаном, висота якого змінюється з кожною пульсовою хвилею.

Перша долікарська допомога при артеріальній кровотечі:

- за відсутності переломів підніміть кінцівку;

- накладіть джгут (або його аналог) вище місця травми;

- на час пошуку матеріалу для джгута притисніть артерію (вище ушкодження) в місці пульсації;

- при порушенні цілісності визначених артерій (плечової, ліктьової або підколінної стегнової) кінцівку можна підняти і зафіксувати в зігнутому положенні.

Правила накладання джгута

Джгут може бути як табельним, так і імпровізованим (марля, бинт, одяг тощо). Для запобігання пошкодження шкіри ширина імпровізованого джгута повинна бути не менше 5 см.

Категорично забороняється використовувати як джгут дріт, мотузку, шнурки.

*Венозна кровотеча*

	При венозній кровотечі кров має темно-червоний колір внаслідок збіднення її киснем, тече повільно, постійно. Венозна кровотеча менш інтенсивна, ніж артеріальна. При пораненнях вен шиї та грудної клітки нерідко існує смертельна небезпека: внаслідок негативного тиску в цих венах, до них в момент вдиху потрапляє повітря.

Повітряна куля (ембол) може викликати закупорку кровопостачальної судини (повітряну емболію) і стати причиною блискавичної смерті.

Перша долікарська допомога при венозній кровотечі:

- накладіть асептичну пов'язку, що давить;

- якщо пов'язка не допомагає, на м'яку підкладку накладіть джгут або скручений рушник, пояс тощо (розташуйте їх нижче пошкодженої ділянки) з додатком записки з часом накладення;

Залишати джгут можна не більше ніж на 1 годину в холодну погоду і на 2 години в теплу.


	Зупинка кровотечі методом згинання кінцівки

*Правила накладання джгута при венозній кровотечі*
		*Накладається у випадку:*
	1. Якщо ампутована кінцівка. 2. Якщо в людини більше однієї кровотечі і немає допомоги. 3. Якщо туга пов’язка не зупинила кровотечу. 4. Джгут накладається вище рани на одяг і не більше як на 30 хв. 5. Обов’язково фіксується час накладання.
*Капілярна кровотеча*
	Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження судин дрібного діаметру, при неглибоких пораненнях.
Капілярна кров має яскраво-червоний колір і відрізняється тим, що окремих судин, що кровоточать, немає і кров рівномірно витікає з усієї площини пошкодженої тканини.

Перша долікарська допомога при капілярній кровотечі:

- промийте рану чистою водою;

- обробіть краї рани антисептиком;

- накладіть марлеву пов'язку.

*Паренхіматозна кровотеча*

	Виникає в разі пошкодження печінки, нирок, селезінки і завжди небезпечна для життя. Самостійної зупинки кровотечі майже ніколи не відбувається.

У деяких випадках кровотеча може стати небезпечною не через кількість крові, яка витікає з ушкодженої судини, а внаслідок того, що кров викликає стискування життєво важливих органів. Так, скупчення крові в серцевій сорочці може привести до стискування серця (тампонади) та його зупинки, а скупчення крові в порожнині черепа приведе до стиснення мозку й смерті. При крововиливах у міжтканеві простори утворюються гематоми.

Кровотечі небезпечні тим, що із зменшенням кількості циркулюючої крові погіршується діяльність серця, що, в свою чергу, знижує постачання киснем життєво важливих органів (мозок, нирки, печінка). Це прискорює розвиток термінальних станів.

Перша долікарська допомога при внутрішній кровотечі:

1. Забезпечте нерухомість потерпілого.

2. При крововиливі в грудну область влаштуйте потерпілого в положення напівсидячи і покладіть валик під коліна.

3. При крововиливі в черевну порожнину переведіть в положення лежачи.

4. Дещо послабити кровотечу допоможе холод, який потрібно покласти на імовірне місце локалізації кровотечі.

5. Обов'язково викличте швидку допомогу (у всіх випадках, крім капілярної кровотечі), адже постраждалий чоловік ризикує втратити багато крові і навіть померти. Пам'ятайте: заборонено чіпати рану руками, намагатися вийняти з неї які-небудь предмети і знімати просочену кров'ю пов'язку.

6. Надайте першу допомогу і чекайте медиків.

Носова кровотеча

Долікарська допомога при носовій кровотечі

При носовій кровотечі голова має бути у вертикальному положенні злегка відхилена назад, на перенісся кладуть міхур з льодом або хустинку, змочену холодною водою, забезпечують достатній приток повітря.

Часто вдається зупинити носову кровотечу сильним здавлюванням ніздрів протягом 3 – 5 хвилин.

Хворого треба заспокоїти, пояснити, що різкі рухи і спроби очистити ніс посилюють кровотечу. За безрезультатності цих засобів проводять мінітампонаду порожнини носа, для чого в ніздрі вводять тампони з вати, змочені 3% розчином перекису водню.

9.5. Ознаки смерті


	Під час клінічної смерті, яка триває до 4 – 6 хвилин, людина вже не дихає, серце перестає битися, проте незворотні зміни в тканинах ще відсутні. В цей період організм можна оживити.

*Ознаки клінічної смерті*
	Повна втрата свідомості та рефлексів

	Зміна кольору шкіри

	Розширення зіниць, відсутність реакції їх на світло

	Відсутність серцебиття

	Відсутність самостійного дихання

Явні ознаки смерті (біологічна смерть)

Помутніння і висихання рогівки очей.

При здавлюванні ока з боків пальцями, зіниця звужується і нагадує котяче око.

Охолодження тіла і поява трупних плям.

Трупне задубіння.

9.6. Перша медична допомога в умовах бойових дій (Тактична бойова допомога пораненим - TCCC - Tactical Combat Casualty Care)

9.6.1. Вступ до тактичної медицини для всіх військових TCCC ASM, (All Service Members)

Міністерством оборони України видано наказ, за яким УСІ військовослужбовці мають пройти підготовку та оволодіти базовими навичками TCCC, які рятують життя.

Кожен військовослужбовець

ПОВИНЕН ВОЛОДІТИ НАВИЧКАМИ, ЩО РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ:

Три ФАЗИ TCCC, народжені роками війни та втраченими життями:

1. Під вогнем/загроза небезпечно (Червона зона)

Швидке прийняття рішень:

▪ Забезпечте безпеку місця події

▪ Перемістіть пораненого в безпечне місце

▪ Виявіть та контролюйте кровотечу, що загрожує життю

2. Тактичні умови більш безпечно (Жовта зона)

Швидке прийняття рішень :

▪ Надати медичну допомогу

3. Тактична евакуація

Допомога, надана протягом транспортування до вищого рівня медичної допомоги, де це необхідно, залежно від умов отримання травми

9.6.2. Фаза 1. Допомога під вогнем або загрозою (Care Under Fire, у зоні обстрілу)


		*Допомога пораненим на полі бою (Червона зона)*

Безпечність місця

• Використовуючи наявні ресурси, забезпечте безпеку місця події

• Ніколи не намагайтеся рятувати пораненого, поки місце події не стане безпечним

«Швидкий» TQ (турнікет)

· При кровотечах, що загрожують життю, розмістіть турнікет «високо та щільно» на пораненій кінцівці

Комунікація

Перевірте, чи поранений реагує, та заспокоюйте його

Зверніться за допомогою

Важливо врахувати:

· Порядок дій буде залежати від ситуації

· Поранений може сам собі надати допомогу

· Постійно оцінюйте ризики/загрозу та спершу майте план перед переміщенням пораненого

Огляд пораненого

1. Особиста безпека.

2. Комунікації:

a. Доповідь командиру: нештатна ситуація, запит на підкріплення, медиків, евакуацію.

Отримати дозвіл на самостійні дії.

b. Комунікація з пораненим: рекомендувати накласти самому собі турнікет і переміститися в укриття в напрямку дружнього вогню.

c. Комунікація в групі. План дій з надання допомоги та винесення пораненого в разі неможливості самодопомоги пораненим. Розподіл за номерами: хто прикриває, порядок висування, хто надає допомогу.

3. Вогнева перевага.

4. Скритність переміщення (складки місцевості, елементи рослинності, міської забудови, прикриття бронею, дим).

5. Перевірка життєздатності пораненого. Поставити три основні питання:

a. Чи може надати собі допомогу? Чи може рухатися? Чи може стріляти?

b. Якщо не відповідає на питання, допомога надається тільки, якщо це тактично можливо.

6. Надання допомоги:

a. Зупинка зовнішньої масивної кровотечі з кінцівок накладенням турнікету.

b. Винесення постраждалого.

9.6.3. Фаза 2. Тактичні умови (Tactical Field Care, надання допомоги на полі бою, коли не ведеться вогонь, або в зоні укриття)


Використовуйте послідовність MARCH, щоб провести *швидкий огляд пораненого*
	*Massive* *Hemorrhage (масивна кровотеча* пріоритет #1)
	*Airway* *(дихальні шляхи);*
	*Respiration* *(дихання);*
	*Circulation* *(кровообіг);*
	*Hypothermia/Head Injury (гіпотермія/травма голови*** …перейдіть до інших поранень)

Масивна кровотеча (massive bleeding)


		*Огляд масивних кровотеч*

Як розпізнати масивну кровотечу, що загрожує життю

(massive bleeding)

*Паренхіматозна кровотеча*

	*Ці медичні засоби потрібні для надання допомоги:* • Турнікет • Гемостатична пов’язка • Давляча пов’язка/пов’язка при травмі • Картка пораненого форми DD 1380 *Індивідуальна* Загальна аптечка JFAK (Joint First Aid Kit)

Три засоби з вашої аптечки для зупинки масивної кровотечі!

Найбільш поширений ТУРНІКЕТ - САТ

Накладання турнікета


		*Техніка накладання турнікета*

Накладання турнікета

Коли і як накладати турнікет (TQ):

Під вогнем/загрозою

«Швидкий» TQ «Високо та щільно» на поранену кінцівку або коли джерело кровотечі невиявлене

Тактичні умови «Усвідомлений» TQ накладається 5–8 см вище рани

Накладіть другий TQ, якщо кровотеча не зупинена першим ефективним TQ (Пам’ятай: значна кровотеча рани стегна часто вимагає другого TQ)

Імпровізований турнікет

Будьте обережні, якщо розглядаєте застосування імпровізованого турнікета

Якщо TQ недоступний, затампонуйте рану і тримайте прямий тиск над основним джерелом кровотечі

Ризики, пов’язані з імпровізованим турнікетом:

ü Кровотеча може погіршитись

ü Занадто вузький ремінь може пошкодити шкіру

ü Кровотеча може повністю не зупинитися

Імпровізований TQ з часом може послабитися через те, що його не закріплено належним чином

	*Тампонування* *рани* та давляча пов’язка


	Застосуйте прямий тиск та затампонуйте рану	*Накладіть* *повя’зку* щільно на поранену кінцівку

Дихальні шляхи (airway)

Очищення дихальних шляхів

Переконайтесь, що дихальні шляхи не перекритІ


		*Контроль дихання*

Ознаки та симптоми непрохідності:

	ü У пораненого дистрес, та він показує, що не може нормально дихати ü Поранений видає звуки хропіння або булькання ü Видима кров або сторонні предмети у дихальних шляхах ü Значна травма обличчя

Відкриття дихальних шляхів


		*Відновлення дихання*

У пораненого без обструкції дихальних шляхів, виконайте наступне:

Дихання (respiration)

Оцініть наявність респіраторного дистресу

Ознаки респіраторного дистресу:

ü Із надмірним зусиллям робить вдих і видих

ü Дихання занадто слабке, щоб бути ефективним (менше 6 дихальних рухів на хвилину)

ü Прискорене дихання (більше 20 дихальних рухів на хвилину)

ü Утруднене дихання

Ці ознаки також можуть вказувати на проникаюче поранення грудної клітк

Оцініть потенційні травми грудної клітки, що загрожують життю

Кровообіг (circulation)

Попередьте ШОК зупинивши кровотечу

Переоцініть, чи всі заходи контролю кровотечі все ще ефективні.

Переконайтеся, що турнікети ефективні

Варіант: розгляньте можливість підняти обидві ноги вище рівня серця, якщо в положенні, лежачи на спині, підтримується прохідність верхніх дихальніх шляхів

Ознаки і симптоми шоку:

ü Прискорене дихання

ü Втрата концентрації та труднощі з орієнтацією

ü Спітніла, холодна, липка шкіра

ü Бліда/сіра шкіра

Гіпотермія (hypothermia)

Питання попередження гіпотермії ускладнюється масивною крововтратою*

* Це не гіпотермія через холодну погоду



	*Попередь* гіпотермію: ü Залиште одяг на пораненому, якщо він не дуже мокрий, потім зніміть ü Накрийте пораненого ковдрами, пончо, спальними мішками або чимось, що зберігає тепло ü Тримайте пораненого не на землі (збільшує втрату тепла тіла)

Вторинні травми

Якщо виявлена або підозрюється проникаюча травма ока, прикрийте травмоване око


*Оцініть опіки*
Опіки класифікують* за глибиною рани*	*Допомога* при опіках

Оцініть переломи

Ознаки перелому:

ü Значний біль і набряк

ü Чутне або відчутне «клацання»

ü Різна довжина або форма кінцівки

ü Втрата пульсу або чутливості на пошкодженій руці або нозі

ü Крепітація (відчуття тріску або хрускіту під шкірою)

Накладання шини

Оцініть травму голови

Ознаки та симптоми травми голови:

ü Змінена свідомість

ü Дезорієнтація або запаморочення

ü Головний біль

ü Дзвін у вусі

ü Амнезія

ü Нудота/блювання

ü Двоїння в очах

9.6.4. Фаза 3. Зелена зона (Tactical Evacuation Care) – це те місце, де відбувається евакуація пораненого


		*Переміщення поранених (Зелена зона)*

Способи переміщення поранених

Якщо постраждалий може рухатися і самостійно надати собі необхідну допомогу, то застосування евакуаційної команди не є необхідністю.

*Відтягування*

Відтягування – це техніка, призначена для переміщення постраждалого на короткі відстані. При проведенні відтягування постраждалий стає малопомітним. Така техніка є більш простою для виконання, ніж спроби підняти важкого постраждалого, і дозволяє рятувальникові використовувати комплект зброї. *Відтягування однією особою*. Ця техніка дозволяє рятувальнику і постраждалому бути менш помітними. Проте пересувати важкого постраждалого в зігнутому (лежачому) положенні дуже складно. Кожен рух здійснюється на дуже обмежені відстані і вимагає від рятувальника значного використання сили.

	*Відтягування двома особами.* Ця техніка є більш простою для рятувальників і дозволяє рухатися значно швидше. Вона вимагає значно менше витрат сил, але рятувальники перебувають у вищому положенні, ніж під час застосування техніки напівсидячи. У рятувальників більше можливостей використовувати зброю.

Пораненого транспортують два бійці, тягнучи за лямки бронежилета, при цьому необхідно, за можливості, прикривати їх вогнем.

*Винесення на ношах*
	Підняти пораненого із землі і покласти на ноші можна трьома способами. *Перший спосіб* – підняття пораненого на руках. *Другий спосіб* – підняття за одяг – застосовується в тих випадках, коли пораненого потрібно покласти на ноші і перенести якомога швидше.
*Третій спосіб* – накат – використовується в тих випадках, коли санітари перебувають у зоні автоматно-кулеметного вогню, і повинні діяти лежачи.

Витягування з бойової машини

Малі розміри бойових відділень, необхідність зміни положення приладів і механізмів, складність наближення до поранених різко ускладнюють здійснення медичної допомоги всередині машини.

Тому там вона надається екіпажем або бойовими медиками тільки у випадках, які не терплять зволікання (загрозлива життю крововтрата, асфіксія, займання одягу, загроза пожежі або вибуху).

Перший спосіб – лямку накладають на верхній відділ тулуба.

Другий спосіб – лямку накладають на нижні кінцівки.

Третій спосіб – лямку, складену кільцем, надягають на пораненого таким чином, щоб її карабіни щільно прилягали до спини (на рівні лопаток).