З 2014 року, розпочавши збройну агресію проти
України, а з 24 лютого 2022 року –повномасштабнувійну, росія порушила заборону Статуту ООН на застосування сили. Окремідержавизапровадилисанкціїпротирф, надаютьвійськову, гуманітарнудопомогу Україні та підтримують її у відстоюванні своєї територіальної цілісності.
Однак нездатність Ради Безпеки ООН як ключового
органу захистити мир та стабільність підриває його авторитет та викликає
сумніви щодо здатності виконувати свої функції у сучасному світі. Також такі
країни, як Іран та Північна Корея підтримуютьагресивнувійнуросіїсвоїмивійськовими ресурсами.
З метою відсічі агресії, захисту світової свободи і демократії лідери
держав реалізують комплекс заходів політичного, економічного, правового
характеру, а також військово-організаційні заходи.
У
лютому-березні 2014 року розпочалося російське збройне вторгнення в Крим (з
подальшим початком тимчасової окупації півострова Росією 20 лютого 2014).
З
квітня 2014 року зі створення під прикриттям «народних» виступів спецслужбами
РФ терористичних так званих Донецької і Луганської «народних республік»
розпочалася війна на сході України (на Донбасі).
24 лютого 2022 року російська
федерація розпочала новий етап восьмирічної війни проти України, а саме – широкомасштабневторгненняросії в Українупіслятривалоговійськовогонарощування та визнанняросієюсвоїхмаріонетковихутворень ДНР та
ЛНР як незалежних держав. Ворог здійснює масовані обстріли та бомбардування
мирних українських міст.
24 лютого
2022 року о 5 годині ранку володимирпутінофіційнооголосив про «спеціальну воєнну
операцію» в Україні, насправді ж це було початком звичайнісінького вторгнення
в суверенну державу. Російські війська розпочали інтенсивні обстріли
підрозділів ЗСУ на сході та перетнули північно-східні кордони, а також
нанесли ракетно-бомбові удари по аеродромах і складах зброї по всій території
України. Верховна Рада України одноголосно ухвалила запровадження воєнного
стану. Більшу частину доби по всій Україні лунали сирени повітряного нальоту.
22 травня
2022 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію
державою-терористом із тоталітарним неонацистським режимом та заборонила його
пропаганду, а також пропаганду акту агресії Росії проти України.
Інфраструктура
в Україні погіршилася в результатікібератак і бомбардуваньармієюросії. Були окуповані
декілька українських міст і об’єктів державного значення, зокрема
Чорнобильська атомна електростанція.
Завдяки
спротиву української армії та сил самооборони вже в перші дні агресії
російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. У своїй
новітній історії, за оцінкамиукраїнських
та міжнароднихекспертів,
росія в жоднійвійніще не зазнавала навіть
приблизно таких великих втрат за такий короткий час. За визнаннямзахідноїрозвідки, росіязустріласильніший, ніжочікувала, опір, що зумовило матеріально-технічні
проблеми для її військ, нестачу пального, боєприпасів і продовольства, підрив
бойового духу нападників. Швидке об'єднання країн світу для допомоги Україні,
як і запровадженняпотужнихсанкційпротиросії, стало несподіваним
ударом для країни-агресора.
У Законі
України «Про національну безпеку України» зазначено, національна безпека – це захищеність державного суверенітету,
територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших
національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
• державний суверенітет і територіальна цілісність,
демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи
України;
• сталий розвиток національної економіки, громадянського
суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя
населення;
• інтеграція України в європейський політичний, економічний,
безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в
Організації Північноатлантичного Договору, розвиток взаємовигідних відносин
з іншими державами.
Воєнна доктрина
України є сукупністю цільових настанов, керівних принципів і поглядів на
забезпечення воєнної безпеки України.
Воєнна доктрина має оборонний характер. Україна не вважає
жодну державу своїм воєнним противником. Разом з тим Україна вважатиме потенційним
воєнним противником будь-яку державу, послідовна недружня політика якої
загрожуватиме воєнній безпеці України.
Воєнна доктрина України є складовою частиною концепції
національної безпеки та становить сукупність основоположних настанов і принципів
щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом
політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів
• визначає Російську Федерацію воєнним супротивником України та
умови звільнення тимчасово окупованих територій України;
• виходить із високої ймовірності воєнної загрози та
повномасштабного застосування проти України воєнної сили як головної
загрози національній безпеці;
• підтверджує відмову від політики позаблоковості та
відновлення стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію;
• визначає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині
України;
• враховує зростання ролі інформаційно-психологічних операцій;
• наголошує на вдосконаленнісистемимобілізації й суттєвогозбільшенняпрофесійноїскладової в ЗСУ;
• формулює заходи з підготовки держави до оборони, а також
завдання розвитку оборонного та безпекового потенціалу як необхідної умови
відсічі агресії
Стаття 17
Конституції України визначає:
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення
її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави,
справою всього Українського народу.
Стаття
65 Конституції України визначає:
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності
України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову
службу відповідно до закону.
Конституція України визначає:
Обов'язки
громадянина (військовослужбовця):
• виконувати
закони держави;
• виконувати
правила суспільного життя;
• додержуватись
загальнодержавної ідеології та законів;
В умоваханексіїросієюКриму
та повномасштабноїросійсько-українськоївійниінтересинаціональноїбезпекий оборони Українивимагаютьсуттєвогопоглибленнястосунків з ОрганізацієюПівнічноатлантичного Договору (НАТО). 30 вересня 2022
року Україна підписала заявку на вступ до НАТО в пришвидшеному порядку.
Висновок:
Розвиток національних Збройних
Сил та інших формувань України – необхідна умова забезпечення могутності
української держави.
1.2. Структура та завдання Збройних Сил України
Структура ЗСУ
Сухопутні війська – найчисленніший вид Збройних Сил
України. За призначенням та обсягом функцій беруть участь у виконанні
практично всього спектру завдань Збройних Сил.
Роди
військ:
Механізовані війська. Складають основу Сухопутних військ, виконуютьзавданнящодоутриманнязайнятихрайонів, рубежів і позицій, відбиттяударів противника, прориву оборони противника, розгромуйоговійськ, захопленняважливихрайонів, рубежів і об’єктів, діють у складі морських та
повітряних десантів.
Танкові війська – основна ударна сила
Сухопутних військ. На озброєнні танкових військ перебувають сучасні танки з
потужною бронею і першокласним високоточним озброєнням. Діють у тісній
взаємодії з механізованими військами.
Десантно-штурмові війська – здатні діяти як повітряний десант і призначені для
виконання бойових завдань у тактичному та оперативному тилу ворога, які
неможливо виконати іншими силами та засобами.
Війська
цілеспрямовано готуються для активних бойових дій в тилу противника, а такождій у ходіведенняоборонних, контрнаступальних,
спеціальних, антитерористичних
та миротворчих операцій.
Ракетні війська і артилерія – основні засоби
вогневого ураження Сухопутних військ. На них покладено завдання нанесення
вогневої поразки противнику. Створена нова організаційно-штатна структура –
бригадна артилерійська група, яка включає декілька дивізіонів різного
призначення і має на озброєннігарматирізногокалібра.
Армійська авіація – наймобільніший рід Сухопутних військ. Характерні завдання:
знищення вертольотів противника в повітрі та місцях їх базування; знищення
об'єктів противника на передньому краї і в тактичній глибині під час
авіаційної підтримки загальновійськових частин.
Призначені для охорони
територіального повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної
підтримки своїх військ, висадки повітряних десантів, повітряного
перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.
Повітряні Сили
України складаються з родів військ:
Авіація. Призначена для нанесення ударів по угрупованнях військ та об'єктах
противника, висадки повітряних десантів, перевезення військ (вантажів).
Поділяється на винищувальну; бомбардувальну; штурмову; розвідувальну;
військово-транспортну; спеціальну.
Протиповітряна оборона. Призначена для захисту від ударів
з повітря важливих об'єктів держави, угруповань Збройних Сил. Має в своєму
складі:
Призначені для стримування, локалізації і нейтралізації
збройного конфлікту в територіальних водах України, а за необхідності – відсічі збройної агресії з моря
як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами ЗСУ.
Надводні сили. Призначені для пошуку
і знищення бойових кораблів та суден противника, охорони морських
комунікацій та пунктів базування з моря, сприяння сухопутним військам на
приморському напрямку, постановки мінних загороджень, ведення розвідки та
протимінних дій, висадки морських десантів.
Підводні
сили. Призначені для пошуку
і знищення підводних човнів, кораблів супротивника, ведення розвідки і
наведення своїх ударних сил на угруповання противника, протичовнове забезпечення
бойових дій надводних кораблів і постановка активних загороджень.
Морська авіація. Призначена для
пошуку підводних човнів противника, протичовнового забезпечення корабельних
угруповань ВМС, ведення розвідки та наведення ударних сил, постановка
мінних загороджень.
Берегові ракетно-артилерійські
війська. Призначені для знищення надводних
кораблів, десантних загонів та конвоїв противника, видачі цілевказання по
морському противнику.
Морська піхота. Призначена для
захоплення берегового плацдарму в складі першого ешелону морського десанту, участі у обороні
об’єктів ВМС, ділянок узбережжя, островів та участь у територіальній обороні,
ведення розвідувальних і диверсійних дій, дій у складі миротворчих сил.
Спеціальні
війська.
Окремі військові
частини і підрозділи:
- розвідувальні;
- інженерні;
- радіаційного, хімічного, біологічного захисту;
- зв’язку, автоматизованих систем управління та
радіотехнічного забезпечення.