ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ЕСТЕТИЧНОГО

ОФОРМЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 1. ДИЗАЙН ПРЕДМЕТІВ ІНТЕР’ЄРУ

1.1. Поняття інтер’єру. Поняття комфорту

1.1.1. Комфорт у готельному номері. Види комфорту

1.1.2. Стилі оформлення інтер’єру (античний, бароко, класицизм, ампір, модерн, хай-тек, мінімалізм, еклектика, ар-деко, лофт)

1.1. Поняття інтер’єру. Поняття комфорту

Характерна риса готелів в тому, що їх послугами користуються зовсім різні люди, не схожі один на одного: за смаками, національними традиціями, релігійними уподобаннями, рівнем освіти, статтю, різного віку. Однак практично кожен так чи інакше за своєю натурою тяжіє до певного стилю. Створити дух епохи в готелі можна за допомогою відповідного інтер’єру.

У сучасних готелях бажано мати номери, що задовольняють вимоги будь-яких клієнтів. Тому і в створенні інтер’єру необхідна різноманітність.

В архітектурі та дизайні внутрішній простір будівлі загалом або певного приміщення (передпокою, кабінету, зали, вітальні тощо) називають інтер'єром. Його основними елементами є насамперед стеля, підлога, стіни, вікна, двері, східці, меблі та джерела штучного освітлення.

Інтер'єр готелів
	Організація внутрішнього простору будівлі, що являє собою зорово обмежене, штучно створене середовище, яке забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини. Це складне, багатопланове явище, здатне справляти величезний естетичний психофізіологічний вплив на людину.

	Створення гармонійного внутрішнього простору приміщення ‒ справа творча і кропітка.
Успіх дизайнерського рішення залежить не стільки від кількості затрачених на естетичне облагородження помешкання коштів, а насамперед від смаку та майстерності дизайнера-проєктувальника і дизайнера-декоратора.
Перший має сприяти більш раціональному використанню наявної площі. Задля певної функціональної доцільності він архітектурно організовує, проєктує і стилізує простір приміщення.
Завдання декоратора ‒ створити цілісний, гармонійний ансамбль усіх елементів інтер'єру: від дверної ручки передпокою до картини на стіні спальні.
Внутрішній простір будівлі чи його окремих складових має бути функціонально виправданим, стилізованим, тобто підпорядкованим певній ідеї, зручним та принадним.

Праця дизайнера має підкреслювати найбільш вигідні та позитивні характеристики приміщення, а «слабкі» ‒ виправляти або маскувати. Створений інтер'єр має справляти враження неповторності та комфортності, залежно від побажання клієнта набувати ознак «престижності» чи «демократичності», «шляхетності» або «респектабельності», «романтичності» чи «прагматичності», «інтелектуальності» або «почуттєвості». Люди відрізняються один від одного і прагнуть мати «власний», «особистий» інтер'єр, котрий якнайкраще відповідатиме їх звичкам, характеру, смакам, способу життя. Ідейна серійність, масове тиражування в дизайн-інтер'єрі є непридатними. І «дорогі», і «малобюджетні» проєкти вимагають оригінальності, стильності, унікальності загального дизайнерського рішення.

Створення інтер'єру є процесом поетапним. І кожен з них розкриває в дизайнері окрему частину його праці: архітектора, художника, економіста, психолога.

На першій стадії, організаційно-ознайомлювальній, вислуховують вимоги та завдання, котрі замовник ставить перед дизайнером, здійснюють експертизу приміщення, попередньо визначають обсяг роботи та вартість послуги.

Наступною є стадія підготовчих робіт. Залежно від призначення приміщення, особистості його власника розробляють стилістичне рішення майбутнього інтер'єру; окреслюють архітектурно-проєктні роботи; підбирають кольорову гамму інтер'єру споруди, приміщення та його окремих зон; складають кошторис; визначають графік і послідовність робіт. Замовника ознайомлюють із портфоліо (альбомом фотографій розроблених дизайнером інтер'єрів), шоу-кейсами (збірниками фотографій інтер'єрів, художньо оформлених відомими дизайнерами), спеціалізованими виданнями з декорування різноманітних приміщень, набором оригінальних дизайнерських рішень інтер'єру. Саме думка замовника буде вирішальною під час розгляду запропонованих дизайнером ідей та ескізів різних варіантів оформлення внутрішнього простору приміщення.

На стадії реалізації проєкту проводять ремонті роботи, перепланування внутрішнього простору будівлі (коли в цьому є потреба), комплектацію складових інтер'єру (меблі, сантехніка, оргтехніка, текстиль, світильники тощо) та його декорування. За домовленістю з клієнтом дизайнер може взяти на себе функцію «авторського нагляду» за безпосередніми виконавцями проєктно-ремонтних робіт. За потреби, за згодою замовника, можуть змінюватися, допрацьовуватися окремі деталі загального проєкту задля його поліпшення.

Остання стадія праці дизайнера ‒ приймання клієнтом проведеної роботи, оплата ним здійсненої послуги.

Праця дизайнера має загалом підвищувати якість житла, цінність приміщення, авторитет його власника. Для цього потрібно враховувати деякі вимоги щодо організації сучасного інтер'єру.

Усі елементи будівлі чи помешкання мають бути функціонально доцільними. Потрібно створювати різноманітні зони (робочу, відпочинку, розваг тощо), щоб раціональніше використовувати наявну площу, зменшувати затрати на її організаційно-технічне обслуговування чи прибирання, підвищення рівня економічної виправданості, зручності, привабливості та престижності приміщення.

Дизайн інтер'єру має бути стильним, тобто ґрунтуватися на якійсь ідеї, котра реалізовуватиметься в усіх деталях та елементах інтер'єру (стінах, освітлювальних приладах та іншому). Залежно від бажань замовника приміщення набуде ознак «інтелектуальності хазяїна», «зони безтурботного відпочинку», «престижного закладу», «респектабельного підприємства» тощо.

Художнє оформлення помешкання чи робочого має повинне ґрунтуватися на продуманому, єдиному колористичному рішенні усіх його складових. Кольоровий дизайн інтер'єру залежатиме передусім від призначення та розмірів приміщення, уподобань його власника, рівня природного освітлення внаслідок зорієнтованості стосовно сторін світу, розміщення та якості джерел штучного освітлення. Підбір кольору кожної кімнати чи її окремих зон зумовлюється основною ідеєю декорування приміщення.

Дизайн інтер'єру спрямовано на гармонійну організацію простору будівлі або приміщення через продумане, естетично виправдане декорування. В сучасному інтер'єрі стильність передбачає відсутність «зайвих» або дисгармонійних елементів. Він не має бути перевантажений надмірною кількістю предметів. Усі вони у своїй єдності покликані створити враження цілісної композиції.

Дизайнерське рішення має узгоджувати побажання замовника та авторське бачення інтер'єру, котре враховує вік, стать, професію, стан здоров'я, психологічні риси тощо клієнта.

Ознакою якісного дизайну інтер'єру в сучасних умовах стала екологічність використаних матеріалів усіх елементів приміщення. Перевага надається енергоощадним, нетоксичним, шумопоглинальним природним матеріалам і предметам, які легко піддаються санітарно-гігієнічній обробці. У разі застосування нових матеріалів із незвичними декоративно-художніми якостями обов'язково враховують їх безпечність і зручність для людини.

1.1.1. Комфорт у готельному номері. Види комфорту

Сприятливі умови життєдіяльності людини в готелях забезпечуються завдяки створенню комфорту як у самому готелі, так і на прилеглій території. Загальний комфорт внутрішнього простору готелів є інтегральним поняттям. Воно охоплює екологічний, функціональний і естетичний комфорт середовища будь-якого приміщення готелю.

Номер має бути красивим, теплим, затишним, зручним. Він повинен мати «душевну» неповторність. Тільки в такому випадку в людини з'явиться бажання повторно оселитися саме в цьому готелі, а ще краще ‒ у тому самому номері, у якому вона, проживаючи, одержала максимальне задоволення. Потрібно затратити чималі зусилля для того, щоб номер по-справжньому вийшов комфортним і красивим. Запорукою успіху є творчість і наполегливість готельного працівника, що займається цією важливою, корисною і цікавою справою. Природно, що в подібній творчості важливу роль відіграють його професійні знання і естетичний смак.

Комфорт, як відомо, активно впливає на наше самопочуття і життєдіяльність. Створюючи його, не можна не враховувати особливості клімату, національних традицій, релігійних переконань, соціального стану, матеріальних можливостей людей, що найчастіше користуються послугами окремо кожного готельного комплексу. Кожна людина має власне уявлення про комфорт і затишок. Естетичне сприйняття номерів теж зовсім різне. Одні надають перевагу стилю модерн, інші ‒ класиці.

Оскільки людина змінюється повільніше, ніж мода, вимоги до комфорту в готелі залишаються практично незмінними.

Екологічний комфорт створюється оптимальним для організму людини поєднанням температури, вологості, швидкості руху повітря і впливу променистого тепла. Наприклад, у стані спокою або під час виконання легкої фізичної роботи температура взимку не має перевищувати 18-22, а влітку 23-25°С; швидкість руху повітря взимку має становити 0,15, а влітку 0,2-0,4 м/с; відносна вологість ‒ 40-60% .

Важливим компонентом мікроклімату будь-якого приміщення є інсоляція (опромінення приміщень сонячними променями і природне освітлення). Тривалість інсоляції для багатьох приміщень готелів відповідно до санітарних норм і правил має становити не менше трьох годин на день. У приміщеннях готелів, де люди проводять велику частину доби, має бути завжди чисте і свіже повітря і нормальний шумовий режим.

Функціональний комфорт визначає зручність експлуатації будь-якого приміщення. Він забезпечує захист від довкілля, безпеку і здійснення усіх функціональних процесів життєдіяльності людини: сну, харчування, відпочинку, особистої гігієни, розважання, ділових контактів тощо. Поділ усіх процесів життєдіяльності людини в приміщеннях здійснюють прийомами функціонального зонування як загального простору готелю з виділенням функціональних блоків, так і мікрозонуванням. Мікрозонування здійснюється також за допомогою раціонального вибору обладнання і його оптимального розташування в будь-якому інтер'єрі.

Естетичний комфорт визначає позитивний емоційний настрій людини. Це забезпечується завдяки засобам і прийомам, за допомогою яких досягається об'єднання всіх елементів інтер'єру у єдине для сприйняття ціле. Естетичний комфорт інтер'єру залежить, у першу чергу, від гармонійності предметно-просторового оточення, від того, наскільки досягнута цілісність і узгодженість його елементів.

Естетична організація середовища, або досягнення краси інтер'єру, охоплює безліч різноманітних завдань. Головні з них – це композиція простору, колірне вирішення та обробка поверхонь, господарська (дизайнерська) форма облаштування і меблів, вирішення декоративних деталей, освітлення, озеленення та ін.

Отже, інтер'єр будь-якого приміщення готелю повинен мати екологічний, функціональний та естетичний комфорт.

Екологічний комфорт в інтер'єрах створюють, переважно, завдяки системам інженерного забезпечення готелів: вентиляції, кондиціонування повітря, централізованого пиловидалення, опалення тощо.

Функціональний комфорт переважно забезпечується оптимальним набором меблів і обладнання. Меблі є одним з активних компонентів у формуванні інтер'єрів багатьох приміщень готелів.

1.1.2. Стилі оформлення інтер’єру (античний, бароко, класицизм, ампір, модерн, хай-тек, мінімалізм, еклектика, ар-деко, лофт)

Античний
	Під античністю розуміють архітектуру стародавньої Греції та Риму. Давньогрецька архітектура, що виникла на островах Егейського моря, була настільки гармонійною і цілісною, що згодом сприймалася пізнішими стилями (Ренесанс, Класицизм, Нео класицизм) як першоджерело, як певний еталон для наслідування.

Стилю притаманний поділ утилітарності і функції краси. Внутрішні приміщення були прикрашені настінним живописом і облицюванням. Підлоги найчастіше були мозаїчними, пізніше ‒ покривалися килимами.

Розписна кесонна стеля доповнювалася рельєфними зображеннями, великими вазами з малюнками, тапаграмі (маленькими теракотовими статуетками). Для грецької орнаментики характерні як фігурні і рослинні, так і геометричні та архітектурні елементи. Характерний орнамент ‒ спіральний, а також хвиляста лінія. В архітектурі використовували колони а також скульптурні портрети знаменитих людей, рельєфи та барельєфи на кам'яних плитах.

Колірна гамма: кольори слонової кістки, відтінки золотого, дзвінкий жовтий, синій і зелений, відтінки червоного (теракотовий), чорний.

«Античний стиль»

Романський стиль
	Романський стиль (XI-XII ст.) розпочав відродження архітектурних традицій Стародавнього Риму і як результат отримав свою назву від слова «Рома» (Рим латинською мовою).

Епоха цього стилю народжує особливе відчуття дотику до історії, почуття значимості християнського світу.

Головними типами архітектурних споруд в романську епоху були замки, монастирські ансамблі та храми. Їх відмітні особливості ‒ масивні кам'яні склепіння, товсті і потужні стіни з нечисленними і вузькими вікнами, ступінчасто-поглиблені входи і, головне, башти ‒ найважливіший елемент архітектурної композиції. Стіни храмів і замків прикрашали фресками, також широко використовували вітражі.

Меблі в період середньовіччя відігравали суто ужиткову роль. Вони відрізнялися примітивністю конструкції, громіздкістю, кричущими фарбами. Найбільш універсальними і практичними меблями цього періоду були скрині. Їх могли використовувати як ліжко, лави і просто місця для зберігання речей. Форма скринь сходить до античного саркофага, поступово стаючи все більш різноманітною. У храмах починають з'являтися скрині з ніжками і дверцятами, які є своєрідними прабатьками сучасних шаф.

Ретельно виготовляли меблі для сидіння. Спинки стільців і самі стільці були досить високими, їх величина вказувала на знатність походження. М'якої оббивки не було, їх покривали фарбою і часто обтягували полотном, потім наносили шар гіпсу і всю конструкцію згодом розписували фарбами. Пізніше майстри починають прикрашати меблі різьбленими елементами, кованими залізними деталями, щоб надати їм більшу міцність і красу.

У цей період важливу роль інтер’єру відіграють ліжка, що за конструкцією нагадують рами на різьблених ніжках, оточені решіткою. Як доповнення над ліжками в усіх багатих будинках вішали балдахіни, які виконували у той час функцію захисту від холоду.

У замках знатних феодалів підлоги застилали східними килимами. В інтер'єрах і архітектурних спорудах того часу проявляється тепло і гармонія, плавні форми арок і велично спокійний декор. У романському стилі вперше з'являється поняття гардин і штор. Це пов'язано з тим, що простір під час античності був без вікон, а будівлі в період ранньохристиянської епохи мали невеликі вікна з кольорового скла, тому такі інтер'єри не вимагали штор.

Готичний стиль
	Стиль архітектури, що зародився у Франції, відрізняється своєю вишуканістю. У ньому важливі не стільки застосовувані кольори і матеріали, скільки їх поєднання і стильова єдність зі стилістикою будинку, гармонія стародавніх предметів із сучасними

Картини в красивих багетах, дзеркала в позолочених рамах, килими і гобелени, оброблені тканинами стіни, гарно задрапіровані гардинами.

Готичний стиль (друга половина XII-XV ст.) ‒ стиль складного психологічного стану, який став втіленням всього періоду середньовіччя в розумінні сучасної людини. Готика ‒ переважно архітектурний стиль, але і в дизайні інтер'єру йому властиві дуже істотні відмінності від інших стилів, свій власний характерний «образ»: величезні вікна, багатоколірні вітражі, світлові ефекти. Гігантські ажурні вежі, підкреслена вертикальність всіх конструктивних елементів. Основними рисами можуть вважатися ірраціоналізм, дематеріалізація, прагнення вгору, містика, легкість, експресивність. Стіни перестають бути конструктивним елементом, стають більш легкими, їх облицьовують деревом або прикрашають розписом стін яскравих кольорів, килимами.

Характерними елементами готичного стилю стають стрункі колони, складні форми склепінь, ажурні орнаменти, вікна у формі троянди і стрілчасті склепіння, шибки у свинцевому обрамленні, з опуклого скла, але без фіранок. Картинами для прикраси кімнат користуються рідко. Водночас з'являється портретний живопис маслом і гравюри по дереву. Живопис і скульптура виразні і експресивні. «Готичні троянди», барвисті вітражі, розфарбована скульптура ‒ все це говорить про особливу роль кольору в середньовіччі. Дощатий і м'який настил ранньоготичного інтер'єру пізніше застилали килимами. Стелі – це зазвичай дерев'яні балочні конструкції.

Центр інтер'єру в готичному стилі ‒ багато оформлений камін або кахельна піч. У формоутворенні важких і незграбних меблів домінує копіювання в дереві церковної архітектури. Типові меблеві вироби: високі двостулкові шафи з чотирма, шістьма або дев'ятьма фільонками, а також буфети на високих ніжках.

У декорі використовували плиткову мозаїку, майоліку; скрині обтягували шкірою, використовували багату металеву (залізну і бронзову) фурнітуру, мотиви сталактитів, виточені бруски. Фігурну ліпнину часом розписували і покривали позолотою. Також використовували в орнаменті герби.

Ренесанс
	Новий стиль, названий сучасниками стилем Відродження, додав у мистецтво і культуру середньовічної Європи новий дух свободи і віри в безмежні можливості людини.

Нова естетика відбилася і на дизайні інтер'єру: тепер для нього характерні великі приміщення з округленими арками, обробка різьбленим деревом, самоцінність і відносна незалежність кожної окремої деталі, з яких набирається ціле. На відміну від готики, ренесанс не успадкував її популярність у наших сучасників. Можливо, естетика епохи Ренесансу занадто гармонійна і лаконічна для сьогоднішньої архітектури. Ренесансні принципи побудови простору і декоративні прийоми універсальні і цілком могли б застосовуватися в будь-якому столітті для вирішення різноманітних художніх завдань.

В інтер'єрі ренесансні риси вгадуються за особливою ясністю і чистотою композиційних рішень, властивих цьому стилю. Світлий, наповнений повітрям простір, зазвичай, симетричний. Глибока перспектива, пропорційність, гармонійність форм ‒ обов'язкові вимоги естетики епохи Ренесансу. Характер внутрішнього простору багато в чому визначається склепінчастими стелями, плавні лінії яких повторюються в численних напівкруглих нішах.

Побудова симетричної композиції відштовхується від одного центрального елемента, який є віссю цієї симетрії. Наприклад, таким елементом може стати камін, що перебуває в центрі уваги.

Головна архітектурна ідея ренесансного стилю ‒ правило золотого січення, яке можна знайти в струнких формах карнизів і колон, фронтонів і пілястрів. Невід'ємними рисами стилю є канделябри та усюдисущі купідони. Часто використовують плетінки і фестони, арабески і картуші, грифони і голови левів. Для виготовлення аксесуарів в ренесансному стилі застосовують екзотичні породи дерева, горіх і світлий дуб, популярний піщаник і дорога слонова кістка, мармур і натуральний камінь. Кольори дуже різні ‒ від темних і яскравих до світлих пастельних тонів, включаючи білі.

Бароко
	Цей стиль дуже важко переплутати з будь-яким іншим. Він, подібно готиці, став втіленням своєї епохи. Бароко вперше в історії мистецтва з'єднав два поняття ‒ стилю і способу життя.

Чуттєво-тілесна радість буття, трагічні конфлікти становлять основу прекрасного стилю, який є джерелом натхнення. У дизайні інтер'єру бароко прагне до величі, пишноти, просторового розмаху. Стиль бароко має значний вік. Початок цього стилю належить до XVI століття. Європейські майстри в цей час стали освоювати новий стиль убрання апартаментів. У цей час в європейську мову потрапило слово з жаргону португальських ювелірів: «бароко», що означало перлину неправильної форми.

Після заснування цього стилю майстри із створення інтер'єрів час від часу повертаються до гнутих меблевих ніжок, позолоченої ліпнині і щільних тканин з бахромою. Вічна молодість цього стилю пояснюється просто: в усі часи попит мали елементи, що підкреслюють достаток і розкіш. Бароко ‒ палацовий стиль, але кому не хотілося хоч раз відчути себе володарем палацу, нехай і маленького?

Одна з характерних рис бароко ‒ просторові ілюзії, які супроводжують інтер'єри цього стилю. Компоненти, традиційні для барокових інтер'єрів ‒ дзеркала, стелі, стіни, екрани ‒ розписані зображеннями, заснованими на картинах життя небожителів. На стінах висять гобелени із зображенням пейзажів. Такі гобелени можна побачити і в сучасних багатих будинках. Урочистий пафос інтер'єру посилюється за допомогою великої кількості важких тканин, килимів, багатих виблискуючих люстр, позолоченої ліпнини, в якій переважає тематика зображень листя і плодів, картуші та маскаронами. Криволінійні, округлі контури надають декору динаміки і мальовничості.

Розкіш і пишність барокового стилю інтер'єру посилюють відповідним чином оформлені меблі, які, починаючи з XVIІ століття, стають все більш різноманітними. Елементи декору цього стилю значні за обсягом, в них часто застосовують різьблення, металеві накладки з бронзи та благородних металів, а також мозаїку з різних порід дерева (інтарсію).

Епоха Бароко залишила нащадкам такий предмет, як шезлонг (chaislonge ‒ «довгий стілець»), на якому можна сидіти і лежати, а також так звані канапе-кушетки на шести або восьми ніжках.

Особливо багато модифікацій придумано для такого елементу інтер'єру, як ліжко. Варіанти ліжок з різного виду балдахінами часто прикрашали султанами з пір'я страуса. Ложе спиралося на скульптури у вигляді жіночих торсів, в ногах ложе спиралося на подобу античних ваз. На зміну скриням, що панували в епоху Відродження, в епоху Бароко прийшли комоди, книжкові шафи і бюро.

Освітлення за допомогою свічок надавало інтер'єрам XVIІ століття неповторного романтичного звучання, воно передавалося на картинах художників того часу. Саме під свічки було придумано різноманітні прилади освітлення, які від суто утилітарного призначення стали самостійними елементами декору. Це канделябри і жирандолі, шандалі і свічники. Якщо свічники й шандалі можна було відносно вільно переміщати з однієї кімнати в іншу, то канделябри і жирандолі закріплювали на підлозі або стінах.

Назва «люстра» в перекладі з французької означає «блиск» ‒ цей тип світильника введено у вжиток у другій половині XVIІ століття і відтоді він став (і залишається, мабуть, і в наш час) найефектнішим з усіх джерел світла. Кришталева люстра ‒ обов'язкова деталь будь-якого інтер'єру «палацового» типу.

«Стиль інтер’єру бароко»

Класицизм
	Термін «класицизм» походить від латинського classicus ‒ зразковий, норма, порядок. Зазвичай розрізняють класицизм XVII ст. і XVIII ‒ поч. XIX ст. (останній часто називають неокласицизмом).

Прості і чіткі форми античного мистецтва приймають за зразок для наслідування. Відбувається відмова від надмірної розкоші бароко і рококо. Поширилася мода на маленькі кімнати. Народився «style Gabriel»: прості фільонки, двері, класично стримані карнизи, каміни чітких обрисів з красивого мармуру, увінчані великими простими дзеркалами, білі стелі, стіни, пофарбовані в білий, сірий або блідо-зелений кольори. Це і стало класичним французьким зразком елегантного будинку.

Традиційний, класичний погляд на інтер'єр ніколи не виходив з моди. Строгість і чіткість форм, вишуканість і розкіш панують у класичному стилі. Характерна особливість ‒ античні елементи в дизайні: колони, вази, скульптури. У всьому стриманість, розміреність. Класицизму притаманні чіткі геометричні форми, невелика кількість декору, кольори спокійні і стримані, дорогі, високоякісні матеріали (натуральне дерево, камінь, шовк тощо). Найчастіше трапляється прикрашання скульптурами і ліпниною.

Форми предметів спрощуються, лінії випрямляються. Відбувається випрямлення ніжок, поверхні стають простіші. Спостерігається широке використання античної спадщини (форми, мотиви) і водночас відбувається вдосконалення барокового і ренесансного стилів. Стає обов'язковою симетрія. Зменшується використання золота і бронзи. Стільці та крісла оббивають тканинами з квітковим орнаментом. Популярне забарвлення: червоне дерево плюс легка бронзова обробка. Обриси спинок стають чіткіші, в їх декор вводять античні мотиви, грецькі та римські ‒ мечі, шоломи, щити, а також єгипетські: зображення сфінксів у декорі меблів; ніжки стільців і столів звужуються донизу. Популярний білий колір. Нерідко вживають кольорові лаки (білий, зелений тощо) у поєднанні з легкою позолотою окремих деталей.

Стиль ампір
	Найвища точка і водночас завершальний акорд, що зародився в другій половині XVIII століття класицизму. В епоху наполеонівської імперії класицизм перероджується в офіційний, парадний, урочистий, військово-тріумфальний стиль, що наслідує шик і розкіш Римської імперії.

Сутність цього стилю була відверто виражена вже в самій його назві: ампір ‒ від французького «empiere» ‒ імперія. У дизайні інтер'єру використовують багатий декор з мотивами військової емблематики. Форми масивні і спрощені, підкреслено монументальність.

Ампір набув популярності, переважно, у Франції, але й там протримався недовго. У цьому стилі все показує розкіш: багате важке драпірування, прикраси з металу, на стінах ‒ старовинні гравюри, чеканки або картини в красивих рамах. Дизайн в стилі ампір відрізняється вагомістю, чіткістю форм і хитромудрістю обробки.

Виробництво меблів у стилі ампір відрізняється від попереднього стилю бароко тим, що в самому дизайні меблів використовують античні, особливо римські архітектурні форми: колони, пілястри, консолі, карнизи і фризи для членування передніх боків шаф і комодів. Опорні частини столів, крісел, стільців, диванів роблять у вигляді античних герм (чотиригранних стовпів, оздоблених головою античних богів або видатних людей), сфінксів, грифонів, колон і левових лап, запозичених з руїн стародавнього Риму і розкопок Помпеї. Меблі мають прямокутні, масивні, замкнуті форми, профілі і виступи на них застосовують дуже рідко.

Вперше в історії меблів важливу роль стала відігравати фактура матеріалу. У попередніх стилях вона ховалася за нагромадженнями різьблених прикрас і різних шаблонів. На шафах, секретерах, комодах й інших предметах меблювання залишаються великі площини фільонок. Якість деревних порід тепер відіграє важливу роль. Для виготовлення меблів перевагу віддавали темно-червоному дереву. Його гладку поверхню прикрашають бронзою, золоченою через вогонь, із симетричними візерунками. Окремі деталі покриті різьбленням. Ніжки, наслідуючи античний стиль, часто мають форму лап тварин. Іноді зверху цих лап несподівано поміщають фігури лебедів, левів або сфінксів. Стиль ампір збагатив меблеві форми і низкою нових типів шаф. Інші новинки: вузький сервант, вузькі вітрини, круглі столи для сервірування. Крісла набувають форми давньоримських. У меблях цього стилю віддають перевагу пишноті на шкоду зручності користування.

В інтер’єрах використовують багато текстилю і не тільки для драпірування вікна, балдахіну ліжка. Шпалери замінюють тканиною й тканиною так само обтягнуті абажури всіх ламп в кімнаті. Оскільки стиль сформувався в наполеонівські часи, інтер'єр похідних наметів імператора перенесли в інтер'єри житлові. Отже, навіть стелі і стіни драпірують тканиною у вигляді шатра.

«Стиль інтер’єру ампір»

Сучасні стилі

Модерн
	XIX століття ‒ століття технічної революції та інду-стріалізації будівництва, вік заліза і скла, створення фантастичних споруд, що демонструють нечувані можли-вості нових матеріалів і техніки (Ейфелева вежа в Парижі чи Кришталевий Палац в Лондоні), вік перших міжнародних промислових виставок.

Новий плин у мистецтві дуже швидко завоював практично весь світ, це почалося в 80-і роки ХIX століття. Модерн стояв на зорі нової ери ХХ століття, і тому просто зобов'язаний був стати неповторним і прекрасним.

Основною виразною формою і мотивом стилю модерн стала лінія, але не пряма, а гнучка, жива, вибаглива, витончена, одухотворена. Мова мистецтва модерну ‒ це абстрактні форми, але живі, органічні, дихаючі і зростаючі. У модерні всі плавне і перетікає ‒ це стосується як меблів, так і планування. Тому для створення стилю використовують ковані, плетені меблі, а також дерев'яні предмети химерної форми. Велику увагу модерн приділяє декору ‒ орнаментам тваринного і рослинного походження, а також ліпнині та розпису.

Модерн увібрав в себе найрадикальніші віяння того періоду і був проголошений стилем, який повністю змінить основи дизайну. Якщо раніше від меблів вимагали або бути прикрасою інтер'єру, або комфортності, то меблі в стилі модерн успішно поєднували всі ці якості і були гармонійним елементом єдиного рішення інтер'єру.

Гармонія ‒ ось відмінна риса обстановки в стилі модерн.

Стільці та крісла зручні, їх спинки декоровані рослинним орнаментом, який використовували і в малюнку стельової ліпнини, і тканинних шпалер (завитки, рідкісні великі бутони або гілочки квітучої сакури). У виготовленні меблів застосовували улюблені сорти дерева: червоне дерево, чорне (ебен) і вишню. У декоруванні використовували різьблення, інкрустацію деревом, вставки з кришталю (у зразках, розрахованих на масового споживача ‒ зі скла). Меблярі знову стали активно працювати з лаками та шукали інших способів підкреслити красу текстури дерева.

Самі меблі поступово втрачали масивність. Шафи набували витягнутого силуету, кабінети обставляли мобільними меблевими зразками. Письмові столи все більше наближалися до сучасних ергономічних моделей, їх облаштовували зручними висувними ящиками. Люстри і світильники проєктували з явним обіграванням рослинних мотивів ‒ плафони часто нагадували за формою бутон (символ нового життя) або квітку.

Меблі для кухні відрізнялася респектабельністю силуету і стриманим декором. Кухонні столи та стільці були зручні, вони привертали увагу глибоким кольором дерева, розумно спроєктованою конструкцією, а столи часто були розсувними. Буфети також не перевантажували декором. Всі елементи меблів для кухні виконували в єдиному колірному і оздоблювальному рішенні, відповідаючи прагненню модерну до гармонії.

Спальні в стилі модерн респектабельні, меблі в них витримано в єдиному декоративному рішенні. Спинки і підніжки часто прикрашали елегантним плетінням дерев'яних лакованих прутів або гнучкими асиметричними завитками. Кольори модерну плавні і м'які ‒ рожеві, бузкові, м'ятні, коричневі. Загалом будь-які пастельні і ніжні відтінки.

Ар-деко
	Стилістична течія в мистецтві, архітектурі і дизайні країн Західної Європи та Америки другої чверті XX століття, яке отримало назву від міжнародної Виставки декоративного мистец-тва в Парижі в 1925 році.

Цей стиль, що поєднує класичність, симетричність і прямолінійність, виник під впливом різних джерел, крім ар-нуво і кубізму, ‒ стародавнього мистецтва Сходу, Єгипту, Африки, американських континентів, і досяг розквіту в 1925-1935 рр.

Ар-деко (Art-Deco) є продовженням традиції модерну та його подальшого розвитку.

Художники і дизайнери того часу прагнули створити стиль, де їм вдалося б гармонійно поєднати вільне планування і пластику модерну з парадним блиском класичних стилів і цікавими самобутніми речами з індійської і східних культур. Розумну, з художнім смаком еклектику покладено в основу стилю ар-деко. Цей стиль ‒ демонстрація доброго смаку. Він зародився у Франції, звідси його легкість і витонченість.

Новий напрям ‒ ар-деко не був безпосередньо пов'язаний з конкретними історичними традиціями, хоча містив ідеї різних стилів, від еклектики і модерну до класицизму та експресіонізму. Дизайнери мали свободу вибору для своїх пошуків у вирішенні інтер'єрів

Якщо сучасний рух в Європі тяжів у 1920-х роках до масового та стандартного, то стиль ар-деко, навпаки, прагнув до задоволення індивідуальних смаків замовників і відрізнявся різноманітністю. Виробники меблів у стилі ар-деко використовують для виготовлення і декору предметів облаштування інтер’єру алюміній, нержавіючу сталь, слонову кістку, ебенове дерево, дороге скло, інкрустації по дереву, шкіру екзотичних тварин ‒ зебри, крокодила, ящірок. Твори майстрів кубізму, постімпресіонізму ‒ необхідні деталі в інтер'єрі цього стилю.

За багатством матеріалів з ним навряд чи може змагатися який-небудь інший стиль: цінні породи дерева, кленовий масив, ясен, рожеве дерево рідкісних сортів, бронза, кристали, натуральний камінь, ‒ все це можна побачити в одному інтер'єрі, до того ж, всі вироби, зазвичай, не промислового виробництва, а зроблені за індивідуальним замовленням. В ар-деко можна виділити декілька напрямів: елегантно-класичний, експресивно-екзотичний, так само і різні модерністські.

Стіни являють собою ненав'язливий фон для вишуканих меблів і скульптур, тому шпалери з малюнком практично не використовують. Найчастіше в інтер'єрах є пофарбовані однотонною фарбою стіни з яскравим трафаретним бордюром з геометричних фігур ‒ кіл, трикутників, прямокутників, зиґзаґів.

Один з найпопулярніших узорів 30-х років ‒ так зване єгипетське півколо, яке символізує сонце, що сходить. Колір в ар-деко переважно м'який, пастельний для стін і темний, майже чорний для меблів. Яскраві соковиті кольори ‒ помаранчевий, зелений, червоний здебільшого трапляються в орнаментах.

Еклектика
	Певною мірою еклектика завжди існувала як неминучий наслідок діалогу різних культур, проте, основоположним принципом мистецтва стала саме в XIX столітті.

Всьому причиною є романтизм з його філософією «вільного переміщення в історичному часі» і відмовою від суворих канонів в мистецтві. Модним і актуальним стало все, що було комфортним і гарним в інтер'єрах минулих стилів. Багато критиків мистецтва звинувачували еклектику в надмірній перевантаженості і поганому смаку, браку індивідуальності. Однак у неї були власні відмінні риси: пластичні форми, велика кількість текстилю, м'які та зручні меблі, безліч декоративних елементів, якими міг бути декор з різних кінців світу, що нагадував про культуру Сходу, Середземноморських країн і тощо. Використовували меблі змішаної стилістики або комбінацію предметів різного походження, стилів і часів.

Еклектика стає стилем в інтер'єрі, якщо він спроєктований за принципом поєднання не більше двох-трьох стилістичних типів, об'єднаних кольором, текстурою, архітектурним рішенням. Дуже часто це досягається за допомогою внесення елементів стилю ар-деко у класичний або навпаки сучасний інтер'єр.

Це своєрідна «суміш» уявлень всіх країн, часів і епох. Тому тут можливе поєднання м'яких меблів з оксамитом і шкурою якої-небудь екзотичної тварини на стіні, а також замість світильників наявність японських ліхтариків. Але не треба лякатися еклектики. Все ж таки це не хаос. Організуючий початок полягає в об'єднанні всіх предметів інтер'єру загальною кольоровою гамою, формою, текстурою.

Сьогодні еклектизм приваблює людей своєю нестандартністю і оригінальністю та водночас гармонійністю поєднань. Багато сучасних дизайнерів вважають, що популярність еклектики з часом спричинить формування нового єдиного напряму, заснованого на поєднанні різних стилістичних типів.

Мінімалізм
	Сама естетика цього стилю прийшла до нас зі Сходу, буддійська іпостась порожнечі як ідеал, як досконала форма життя. Предмети і простір втрачають форми, межі, створюється ілюзія нескінченного простору і невагомості.

Мінімалізм ‒ стиль гранично лаконічних форм, який характеризує повна відмова від декору, орнаментів або деталізації фасадної обробки. Чіткість композицій, монохромність, підкреслення природності фактур. Робота великими площинами, графічність. Зовнішність житла визначають великі світлі об’єми, не захаращені меблями (нічого зайвого). Для меблів мінімалізму використовують найсучасніші матеріали: сталь, матове скло, натуральне дерево, алюмінієві профілі.

Фахівці виділяють характерні ознаки мінімалізму:
	- мінімальна кількість кольорів; - гранична простота оформлення; - геометризм фігур: коло, прямокутник, пряма, може бути м'який вигин (ніяких спіралей); - корпусні меблі підняті на тонкі металеві ніжки або повністю їх позбавлені, стіл може відокремлюватися від підлоги на п'ять сантиметрів.

Площини фасадів позбавлені рельєфу, дверцята ручок. Виразність досягається за рахунок контрасту. Чорне і біле. Або льон та бавовна. Бетон і натуральний камінь. Полірована деревина. Ваза з самотньою квіткою. Одна яскрава пляма живопису на стіні, один сплеск у монохромній, витриманій композиції ‒ все це «простота» одного із найпопулярніших стилів кінця XX ‒ початку XXI століття.

Хай-тек (Hi-Tech ‒ висока технологія)
	Стиль кінця ХХ століття, основними рисами якого є максимально функціональне вико-ристання простору і стриманий декор. Хай-тек, як і раніше, залишається одним з актуальних стилів в дизайні житлових і громадських інтер'єрів.

Цей стиль виник з дизайну промислових приміщень, де всі елементи обстановки підкоряються функціональному призначенню. Конструкційна відкритість, введення у візуальний ряд труб, арматури, повітроводів, складне структурування простору, улюблені матеріали: метал, скло, бетон ‒ все це характерні риси стилю хай-тек. Елементи індустріальної естетики перейшли в житлове приміщення, де отримали подальший розвиток.

Для стилю характерні стрімкі, прямі лінії, велика кількість скляних і металевих деталей.

Хай-тек можна віднести до ультрасучасних стилів, в ньому застосовують конструкції, властиві промисловим будівлям. У меблях і начинні використовують технізовані форми предметів і матеріали, пов'язані з технікою: нержавіюча сталь і хромовані поверхні, гнуті металеві труби, сидіння, що обертаються, модифікацію рівнів. Широко використовують мобільні перегородки, здатні змикатися і розмикатися, що дозволяє змінювати планування.

Технологічний дизайн скрізь: стелі, стіни, підлоги, сходи, вікна, двері. Цілковита відсутність декору компенсується «роботою» матеріалу: світло на склі, хромі, палітрі дерева тощо. До цього може додаватися відкрита цегла і різноманітні сучасні синтетичні матеріали. Для інтер'єру в стилі хай-тек ідеальними є м'які меблі, що відрізняються простотою геометричних форм. Забудьте про строкаті кольори: тут доречна тільки однотонна оббивка. Столи із чітко прямокутними або круглими скляними стільницями, стільці з металевими ніжками і спинками, журнальні столики на коліщатах, прості стелажі зі скляними полицями.

Зрозуміло, стиль хай-тек підходить переважно для великих приміщень, розділених на функціональні зони за допомогою перегородок та дверей з небиткого скла. Прозорі двері-купе в алюмінієвій рамі ‒ не тільки данина останній моді, але і водночас зручна і функціональна річ, тому що дозволяє економити простір.

Лофт (loft по-англійськи ‒ горище)
	Ідею створення стилю лофт навряд чи можна назвати новою ‒ вона зародилася як результат використання занедбаних мануфактур під житло і робочі приміщення в сорокових роках ХХ століття у фабричному районі Мангеттена в Нью-Йорку.

Для стилю характерні стрімкі, прямі лінії, велика кількість скляних і металевих деталей. Хай-тек можна віднести до ультрасучасних стилів, в ньому застосовують конструкції, властиві промисловим будівлям. Вивільнені фабричні та складські корпуси займають під майстерні та студії молоді художники та музиканти завдяки низькій орендній платі. Але незабаром представники богеми виявили, що у величезних просторах з вікнами на всю стіну зручно не тільки працювати, але й жити. Багата фантазія мешканців житла, богемні звички і своєрідне художнє бачення світу призвели до появи в цих, несхожих на звичайне житло, корпусах оригінально оформлених інтер'єрів, характерною відмінністю яких стала велика кількість вільного простору (великі площі, високі стелі) і можливість його динамічного перетворення за потреби пересувними перегородками і ширмами. Вони легко рухалися і створювали багатоваріантні інтер'єри.

Під житло використовували не тільки виробничі приміщення, електростанції, склади, а й школи, церкви, сирітські притулки, навіть, як, наприклад, у Фінляндії, старі будівлі залізничних вокзалів. При цьому частина індустріальних елементів ‒ труб, неопрацьованих цегляних або пофарбованих стін, ‒ залишали недоторканими, щоб створити незвичайний інтер'єр.

Згодом таке оздоблення приміщень настільки вразило творчих людей, що в звичайних міських квартирах і заміських будинках стало неймовірно модним відтворювати «промислову» атмосферу.

	Які ж характерні риси має справжній лофт, а не мансарда, яку часто називають лофтом?
Відмінні ознаки такого житла:
– історична будівля, спочатку задумана як нежитлове приміщення, величезні простори в декілька сотень метрів, не розділені перегородками, і вікна на всю стіну.
Крім того, особливу цінність лофту надають деталі, успадковані з минулого життя будівлі:
– труби та вентиляційні короби, не заховані в стіни, груба цегла, іржаві балки перекриття.
Після реконструкції у внутрішньому оздобленні квартири має бути збережене що-небудь від промислового «історичного будинку»:
– це можуть бути чавунні колони і сходи, стельові балки, цегляні стіни.
Крім того, класичний лофт не можна дуже дробити і перегороджувати. Вільний простір зонують кольором і фактурою:
– цегляні стіни чергуються з консолями, потинькованими або заскленими поверхнями.

Колір стін залежить від естетичних уподобань господарів. Він може бути сліпуче білим, на тлі якого виграшно виглядає стара цегляна кладка, а меблі набувають особливої графічності. Але соковиті кольорові стіни теж можливі, наприклад, у вітальні, об'єднаній з кухнею, частина стін червоно-теракотові, а решта ‒ білі або оливково-сірі.

Кількість меблів зведено до мінімуму, їх ніби поглинає великий простір лофту, вони розчиняються в ньому. Дивани-трансформери, як гігантські гусениці, що згинаються в різних напрямках, крісла, що нагадують лежанки, стелажі для книг та апаратури з жорсткими ребрами хромованого каркаса, а все разом ‒ характерні деталі обстановки цього поки ще незвичайного житла.

З декоративних аксесуарів дуже популярна «вулична графіка»: живопис у стилі графіті, всілякі таблички, покажчики, дорожні знаки та рекламні постери ‒ загалом все, що наповнює простір мегаполісу. Адже лофт ‒ це теж породження мегаполісу, відповідним має бути і декор. Отже, лофт з погляду архітектури став однією з перших спроб створення житлового простору, що відповідає духу постмодернізму, – домінуючої течії в мистецтві кінця ХХ ст. Історичний вигляд будівлі, доповнений величезними просторами, що легко трансформуються, і мінімальною кількістю сусідів, надають необмежені можливості.

Ф'южн
	Наймолодший, напевно, із сучасних стилістичних напрямів. Цей стиль виник на перетині різних культур, традицій, часів і навіть технологій.

Він має свою передісторію, любов до всього незвичайного і екзотичного, не слідує старим традиціям, а співіснує з ними немов у паралельних світах, створюючи власні правила. Термін «ф'южн» стали застосовувати відносно дизайну не дуже давно. Ф'южн в інтер'єрі передбачає змішання сучасних ретромотивів, нових матеріалів, технологій і рукотворних, виконаних в єдиному примірнику, предметів. Це безліч кухонних аксесуарів, що викликають зворушливі спогади про старі добрі часи, антикварні лампи з бахромою, романтичні картини, стилізовані під полотна імпресіоністів і «бабусині» трюмо з великими дзеркалами в передпокої.

Для стилю характерні стрімкі, прямі лінії, велика кількість скляних і металевих деталей. Хай-тек можна віднести до ультрасучасних стилів, в ньому застосовують конструкції, властиві промисловим будівлям. Інтер'єр виглядає так, наче в будинку виросло не одне покоління сім'ї мандрівників. При цьому інтер'єр ф'южн звучить дуже сучасно, в ньому немає архаїчності або еклектики.

Головна риса ф'южн ‒ відчуття внутрішньої гармонії і незвичайного затишку.

У стилі ф'южн використовують практично будь-які меблі, в цьому випадку головне ‒ поєднуваність. Сфера застосування стилю ф'южн практично збігається зі сферою постмодернізму і ар-деко. Подібний інтер'єр ‒ предмет мистецтва, тут прийнятний будь-який жанр, крім нудного. У ньому не передбачено чітких горизонталей й вертикалей, йому чужа чітка визначеність. Розкіш з відтінком богемності ‒ поєднання понять, які раніше сприймали як несумісне, в інтер'єрній моді стає трендом. Стилістика простору передбачає складну колірну гаму, багато декоративних деталей, велику кількість тканин і різноманітність декору.

	Запитання для самоконтролю
1. Поясніть, чи може стиль інтер’єру відображати процеси, що відбуваються в суспільстві? 2. Як взаємоузгождуються між собою функціональний, екологічний та естетичний комфорт приміщень? 3. За якими характерними ознаками можна візрізнити стиль інтер’єру «мінімалізм» від інших стилів? 4. Визначте, які стилі інтер’єрів найбільш часто застосовують в сучасних закладах розміщення?

На початок

Наступна тема