ТОВАРОЗНАВСТВО СИРОВИНИ ГАЛУЗІ

Частина І

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Список використаних джерел

Укладач

3. СВІЖІ ПЛОДИ

3.1. НАСІННЯЧКОВІ ПЛОДИ

3.1.1. Класифікація плодів. Ознаки, покладені в основу класифікації.

3.1.2. Насіннячкові плоди.

3.1.2.1. Будова плодів, хімічний склад та харчова цінність яблук.

3.1.2.2. Класифікація помологічних сортів яблук за строками достигання.

3.1.2.3. Будова плодів, хімічний склад та харчова цінність груш.

3.1.2.4. Класифікація помологічних сортів груш за строками достигання.

3.1.2.5. Товарознавча характеристика айви.

3.1.3. Показники і норми якості насіннячкових плодів.

3.1.4. Післязбиральна товарна обробка різних видів насіннячкових плодів.

3.1.5. Хвороби і пошкодження насіннячкових плодів.

3.1.6. Товарна характеристика дикорослих насіннячкових плодів.

3.1.1. Класифікація плодів. Ознаки, покладені в основу класифікації

В основу класифікації плодів покладено їх будова і природно-кліматичні зони вирощування.

Насіннячкові плоди складаються зі шкірочки, м’якоті, насіннєвої камери і насіння. До плодів цієї групи відносять яблука, груші, айву, горобину, мушмулу, глід.

Кісточкові плоди складаються зі шкірочки, м’якоті і кісточки, в якій міститься насіння. До кісточкових плодів відносять сливи, вишні, черешні, абрикоси, персики.

Ягоди ділять на справжні, несправжні, складні. Ягоди справжні: виноград, смородина, аґрус, чорниця, брусниця. Несправжні – суниці, полуниці. Складні – малина ожина.

Тропічні плоди мають різну будову і об’єднані в групу за природно-кліматичною зоною вирощування: ананаси, банани, манго, папайя, авокадо, карамбола та ін.

Субтропічні плоди об’єднані не за будовою, а за природно-кліматичною зоною вирощування: хурма, маслини, гранати, фейхоа, інжир.

Горіхоплідні поділяють на несправжні горіхи – волоський, мигдаль, фісташки і справжні – ліщина фундук.

3.1.2. Насіннячкові плоди

До насіннячкових плодів відносяться яблука, груші, айва, мушмула, горобина, глід.

Рис. 1. Насіннячкові плоди

Забарвлення шкірочки, стан поверхні, форма, маса плоду, будова м’якоті плодоніжки, чашечки, воронки – характерні ознаки помологічних сортів яблук та інших насіннячкових плодів.

3.1.2.1. Будова плодів, хімічний склад та харчова цінність яблук

Яблука – найпоширеніший вид плодів у нашій країні. Залежно від зон вирощування яблуні складають від 53 до 79% всіх плодових насаджень, причому пізньозимові сорти яблук становлять 80–85%, осінні – 10–15%, літні – 15%. Вони добре зберігаються (зимові сорти до нового врожаю), транспортуються, мають гарні органолептичні властивості. Їх вживають не тільки свіжими, але й використовують під час виробництва соків, мармеладу, пастили, повидла, варення, джемів, компотів, мочених і сушених яблук.

Рис. 2. Використання плодів яблук у харчовій промисловості

Корисність яблук

Плід яблуні (яблуко) називають несправжнім, бо в його утворенні, крім зав’язі, беруть участь інші частини квітки (квітколоже, оцвітина).

Рис. 3. Поздовжній перетин плода яблука:

1 – шкірочка, 2 – м’якоть , 3 – блюдце, 4 – чашечка, 5 – підчашечкова трубка, 6 – воронка,

7 – плодоніжка, 8 – сердечко(гніздо насіннєве), 9 – насіннєва камера,

10 – насінина, 11 – осьова порожнина

Шкірочка захищає плід від механічних пошкоджень, ураження мікроорганізмами; регулює випаровування води з плодів. За забарвленням вона буває одно- і двокольоровою. Однокольорові плоди мають одне забарвлення – жовте, яскраво-зелене, яке називають основним.

Рис. 4. Однокольорові плоди

Двокольорові плоди мають основне і покривне забарвлення у вигляді строкатості або рум’янця.

а	б

Рис. 5. Двокольорові плоди:

а – покривне забарвлення у вигляді строкатості; б – покривне забарвлення у вигляді рум’янця

За характером поверхні шкірочка буває шорсткою (з наявністю опробковілої тканини і слабким восковим нальотом) або гладенькою (з гарним восковим нальотом), за товщиною – тонка, середня, товста.

Рис. 6. Плоди з шорсткою шкірочкою	Рис. 7. Плоди з гладенькою шкірочкою

М’якоть включає зовнішню і внутрішню (гніздо насіннєве, сердечко) частини, які відрізняються будовою клітин. М’якоть за консистенцією буває велико- і дрібнозернистою, грубою, ніжною, дуже соковитою, сухою, а за забарвленням – білою, жовтою, зеленувато-білою, рожевою.

Чашечка складається з п’яти чашолистиків. Вона може бути відкритою (чашолистики розійшлись і видно підчашечкову порожнину), напівзакритою (чашолистики розходяться) і закритою (чашолистики повністю зімкнуті), а за формою – тупа і витягнута.

Рис. 8. Відкритість чашечок

а – відкрита; б – напівзакрита; в – закрита

Плодоніжку розрізняють за довжиною і товщиною.

Плоди можуть мати круглясту, плескату, циліндричну, конічну, яйцеподібну, дзвоноподібну форми. Зустрічаються плоди перехідних форм, наприклад круглясто-конічної, видовжено-циліндричної, круглясто-грушеподібної.

Рис. 9. Форма плодів яблук:

1 – кругляста; 2 – плескато-кругляста; 3 – плеската; 4 – циліндрична;

5 – широкоциліндрична; 6 – яйцеподібна; 7 – круглясто-конічна; 8 – конічна;

9 – широко конічна; 10 – дзвоноподібна

Залежно від маси яблука поділяють на дрібні – до 70 г, середні – від 70 до 125 г, великі – понад 125 г.

Яблука містять: води – 83–86%, цукрів – 8–15, органічних кислот – 0,2–1,7, пектинових речовин – 0,5–1,2, мінеральних речовин – 0,3–0,5 (калію, марганцю, заліза, фосфору, магнію та інші), азотистих речовин – 0,2–0,6, дубильних речовин – 0,02–0,07%, вітаміну С – 4,2–21,1 мг/100 г, а також вітаміни В₁, В₂, В₆, РР,Е, каротин.

3.1.2.2. Класифікація помологічних сортів яблук за строками достигання

За строками достигання помологічні сорти яблук діляться на літні, осінні і зимові. Такий розподіл умовний, всі сорти яблук необхідно поділяти на ранні (літні), ранньоосінні, осінні, ранньозимові, зимові і пізньозимові. Залежно від кліматичних умов різних районів вирощування один і той же сорт яблук може переходити з однієї групи в іншу.

Ранні (літні) і ранньоосінні сорти яблук достигають у липні-серпні і збирають їх у споживчій стиглості. Знімальна і споживча стиглість у них настає одночасно. Ранні сорти яблук зберігаються в холодильнику 10–12 діб, ранньоосінні – 20–60 діб. Використовують їх переважно свіжими. Найпоширеніші сорти: Папіровка, Мельба, Донешта, Шафран літній, Млієвське літнє та ін.

Рис. 10. Ранні і раньоосінні сорти яблук

Осінні сорти яблук на час збирання не досягають споживчої стиглості. Їх збирають у першій половині вересня у стадії знімальної стиглості. Споживча стиглість настає через 20–25 діб. Осінні сорти добре переносять транспортування, їх споживають свіжими, переробляють, закладають на короткочасне зберігання (2–3 місяці). Найпоширеніші сорти: Слава переможцям, Путівка осіння, Канділь синап, Ренет Ландсберзький, Подільське та ін.

Рис. 11. Осінні сорти яблук

Ранньозимові, зимові і пізньозимові сорти яблук збирають у стадії знімальної стиглості у вересні – жовтні. Ці сорти добре витримують транспортування і їх закладають на тривале зберігання (ранньозимові – 5–6 місяців, зимові – 6–7 місяців, пізньозимові – 7–8 місяців).

Із раньозимових сортів вирощують Антонівку звичайну, Чемпіон, Мекінтош, Кальвіль сніговий, Пепінку литовську та ін.

Рис. 12. Ранньозимові сорти яблук

Із зимових сортів вирощують Голден Делішес, Зоря Поділля, Мутсу, Джонатан, Пепінка лондонська та ін.

Рис. 13. Зимові сорти яблук

Пізньозимові сорти: Ренет Симеренко, Ренет шампанський, Розмарин білий, Таврія та ін.

Рис. 14. Пізньозимові сорти яблук

Широкого розповсюдження набули сорти яблук іноземного походження: Джонаголд, Гала, Фуджі та ін.

Які сорти яблук найбільше вирощуються в Україні

3.1.2.3. Будова плодів, хімічний склад та харчова цінність груш

Груші, залежно від зон вирощування, відводять 5% всіх плодових насаджень. За рекомендаціями науково-дослідних установ України під грушу мають відводитись 10% площі, а в південних степах, Закарпатті – 12–13% насаджень.

Будова груші схожа із будовою яблук, але є деякі відмінні особливості. Шкірочка груш може бути однокольоровою, забарвленою та іржавою.

Рис. 15. Одноколірні плоди груші

а	б
Рис. 16. Двоколірні плоди груші: а – поверхневе забарвлення у вигляді рум’янця; б – поверхневе забарвлення у вигляді іржавого нальоту

М’якоть біля насіннєвої камери може містити товстостінні, кам’янисті клітини (склероїди), які укладають споживання груш свіжими (хрускіт на зубах) та їх переробку.

Рис. 17. Склероїди плоду груші:

А – поздовжній розріз плоду груші; Б – групи склероїд серед клітин паренхіми;

В – склероїди

За консистенцією м’якоть буває крупно- і дрібнозернистою, ніжною, грубою, напівталою, талою, соковитою, сухою.

Груші бувають різних форм: грушоподібної, яйцеподібної, круглястої, конічної, круглясто-грушоподібної, видовжено-грушоподібної.

Рис. 18. Основні форми плодів груші:

1 – кругляста; 2 – яйцеподібна; 3- конічна; 4- круглясто-грушоподібна;

5 –грушоподібна; 6 – видовжено-грушоподібна

За розміром груші поділяють на дрібні (до 50 г), середні (50–200 г), великі (200–300 г) і дуже великі (понад 300 г).

До складу груш входять ті ж речовини, що і до складу яблук, але вони містять менше кислот (0,1–0,6%), дубильних речовин (0,01–0,21%), пектинових речовин (0,1–0,6), вітаміну С (3–17 мг/100 г).

Користь груш

3.1.2.4. Класифікація помологічних сортів груш за строками достигання

За строками достигання груші поділяють на літні (ранні), осінні і зимові.

Літні сорти груш достигають в липні-серпні, їх збирають у стадії споживчої стиглості. Вони зберігаються декілька днів, а в холодильниках – до 20 діб. Ці сорти груш, як правило, на великі відстані не перевозять, а споживають в місцях вирощування свіжими, а також переробляють. Найпоширеніші сорти: Бере Жіффар, Лимонка, Іллінка, Улюблена Клаппа, Вільямс та ін.

Рис. 19. Літні сорти груші

Осінні сорти груш збирають у вересні, коли вони ще не досягли технічного ступеня стиглості. Вони краще транспортуються на великі відстані і зберігаються в холодильниках 2–3 місяці. Найпоширеніші сорти: Бере Гарді, Бере Лігеля, Бере Боск, Десертна, Ноябрська, Добра Луїза та ін.

Рис. 20. Осінні сорти груші

Зимові сорти мають важливе промислове значення, збирають їх у знімальній стиглості в кінці вересня – жовтня і зберігають у холодильниках 4–6 місяців. Найпоширеніші сорти: Конференція, Кюре, Парижанка, Бере Арданпон, Деканка зимова та ін.

Рис. 21. Зимові сорти груш

Які сорти груш найбільше вирощуються в Україні

3.1.2.5. Товарознавча характеристика айви

Плоди айви за зовнішнім виглядом подібні до плодів яблук і груш, а за будовою до груш.

Плоди айви великі – 300–600 г, у деяких сортів – 1,0–1,5 кг, яблуко – або грушоподібної форми, ребристі.

а	б

Рис. 22. Плоди айви:

а – яблукоподібної форми; б – грушоподібної форми

Шкірочка від зеленувато-жовтого до оранжевого кольору, вкрита яскраво-жовтим пушком або гладенька.

Рис. 23. Плоди айви з опушенною шкірочкою	Рис. 24. Плоди айви з гладенькою шкірочкою

М’якоть щільна, дрібнозерниста, середньосоковита, терпка, солодкувата, жовтого або кремового забарвлення клітин. Під час достигання плоди набувають сильного аромату.

Айва визріває в кінці вересня – жовтня. У свіжому вигляді айву не споживають, оскільки вона має виражений в’яжучий смак і багато кам’янистих клітин. Плоди айви використовують для виробництва компотів, варення, джемів, цукатів, сухофруктів, желе тощо.

Рис. 25. Використання плодів айви в харчовій промисловості

Сорти айви поділяють на осінні і зимові.

Осінні сорти: Ізобільна, Борецький, Мускатна, Золотиста – збирають у вересні, зберігають до 2 місяців.

Зимові сорти: Благодатна, Кубанська, Янтарна, Грушоподібна – збирають у жовтні, зберігають до 5 місяців.

3.1.3. Показники і норми якості насіннячкових плодів

Насіннячкові плоди мають відповідати показникам і нормам, зазначеним у стандартах.

Яблука ранніх строків достигання (літні і ранньоосінні) заготовляються і відвантажуються до 1 вересня, залежно від якості ділять на 1-й і 2-й товарні сорти.

Яблука середніх та пізніх строків достигання поділяють на три товарні сорти – вищий,1-й і 2-й.

Товарний сорт яблук визначають за показниками: зовнішній вигляд (форма, забарвлення, наявність плодоніжки тощо), розмір у найбільшому поперечному діаметрі, наявність механічних, метеорологічних пошкоджень, пошкоджень сільськогосподарськими шкідниками, мікробіальних і фізіологічних захворювань.

Таблиця 1

Показники якості свіжих яблук середніх та пізніх термінів достигання

(ДСТУ 8133–2015 Яблука свіжі середніх та пізніх термінів достигання)

Показник якості	Характеристика та норма для товарного сорту
	вищого	першого	другого
Зовнішній вигляд	Відбірні плоди типові за формою та забарвленням для даного помологічного сорту, з плодоніжкою або без неї. Відсутні механічні пошкод-ження шкірки, пошкод-ження шкідниками, ураження грибними хворобами та фізіоло-гічними розладами	Плоди типові за фор-мою та забарвленням для даного помологіч-ного сорту, з плодоніжкою або без неї. Відсутні значні механічні пошкод-ження шкірки, пош-кодження шкідниками, ураження грибними хворобами та фізіоло-гічними розладами	Плоди типові й нети-пові за формою та за-барвленням для да-ного помологічного сорту, з плодоніжкою або без неї. Відсутні значні механічні пош-кодження шкірки, пошкодження шкідник-ками, ураження гриб-ними хворобами та фізіологічними розладами
Розмір плодів за найбільшим поперечним діаметром, мм, не менше	70	65	50
Наявність плодів без плодоніжки, %, не більше ніж	5	10	15
Механічні пошкодження шкірки: -градобоїни, шт. не більше ніж -натиски, см^2, не більше ніж -зарубцьовані проколи, шт., не більше	Не допускаються 1 Не допускають	2 2 Не допускають	2 2 2
Пошкодження шкідниками: -плодожеркою (зарубцьовані), см^2, не більше ніж -іншими, см^2, не більше ніж	Не допускають Не допускають	2 1	4 2,5
Плями парші, см^2, не більше ніж	Не допускають	0,25	1
Плоди з ознаками гниття	Не допускають	Не допускають	Не допускають
Побуріння шкірки	Не допускають	Не більше ^1/8 поверхні плоду	Не більше ^1/4 поверхні плоду
Плоди з ознаками в’янення після зберігання	Не допускають	Слабке біля плодоніж-ки без ознак зморщуван ня шкірочки	Слабке з легким змор-щуванням шкірочки площею не більше ніж ¼ поверхні плоду
Плоди з ознаками підшкірко-вої плямистості після зберігання	Не допускають	Не допускають	Не допускають
Плоди з ознаками побуріння м’якуша після зберігання	Не допускають	Не допускають	Не допускають

Груші ранніх строків достигання, залежно від якості, яка визначається за тими показниками, що і яблука, поділяють на 1-й, 2-й сорти, груші пізніх строків достигання – на вищий, 1-й сорт, 2-й і 3-й.

Айву за аналогічними показниками якості поділяють на 1-й і 2-й сорти.

Яблука, груші, айву поділяють на дві помологічні групи: 1 і 2. Найкращі помологічні сорти,перелік яких зазначений в додатках до стандартів, відносять до 1 групи.

3.1.4. Післязбиральна товарна обробка різних видів насіннячкових плодів

Після збирання плодів проводять їх товарну обробку. Вона включає сортування, калібрування і пакування. Сортування – це розподіл продукції за якістю, калібрування – за розміром.

Сортують, калібрують і пакують продукцію відповідно до вимог діючих стандартів.

Насіннячкові плоди сортують на помологічні і товарні сорти, калібрують за розмірами.

Рис. 26. Лінія товарної обробки плодів

Лінія для сортування яблук, груш

За домовленістю сторін плоди не сортують і не калібрують. Упаковують насіннячкові плоди у ящики дощаті: яблука і айву масою нетто до 25 кг, груші – до 12 кг.

Рис. 27. Плоди яблук упаковані у ящики дощаті

Використовують також ящики картонні масою нетто до 16 кг, гофрованого картону масою нетто до 17 і 20 кг, з гофрованого картону масою нетто до 18 кг, полімерні масою нетто до 17 і 20 кг.

Рис. 28. Плоди яблук упаковані в ящики картонні

Для пакування яблук використовують спеціальні контейнери масою нетто до 350 кг.

Рис. 29. Плоди яблук підготовлені для зберігіння у контейнерах	Рис. 30. Встановлення контейнерів з плодами на тривале зберігання

3.1.5. Хвороби і пошкодження насіннячкових плодів

Насіннячкові плоди уражаються мікробіальними (грибними, бактеріальними) і фізіологічними захворюваннями, сільськогосподарськими шкідниками, механічними метеорологічними пошкодженнями, хімічними речовинами.

Мікробіальні захворювання: плодова гниль, парша, сажовий гриб.

Плодова гниль – уражує яблука, груші під час росту, транспортування і зберігання.

Рис. 31. Плодова гниль яблуні і груші:

1,2 – муміфіковані плоди; 3 – пошкоджені плоди груші;

4 – пошкоджені плоди яблука

На плодах спочатку з’являється невелика бура пляма, яка швидко збільшується й охоплює весь плід. М’якоть розм’якшується, стає бурою і втрачає смакові якості. Слідом за побурінням на поверхні плями утворюються сірувато-бурі або сірувато-жовті подушечки спороношень гриба, які розміщуються концентричними колами.

а	б
в
Рис. 32. Плодова гниль яблуні: а – бура пляма на плодах; б –повне зараження плодів; в – спороношення гриба

За умов підвищеної і зниженої температури, а також за відносно низькій вологості повітря спороношення гриба на плоді може не бути. Такий плід муміфікується, набуває темно-синього або чорного, з глянцевим відтінком забарвлення.

Рис. 33. Муміфіковані плоди

Плодова гниль швидко поширюється на здорові плоди, особливо на механічно пошкоджені.

Плодова гниль має різновиди: гірка плодова гниль, сіра і чорна.

Парша – захворювання, яке уражає яблуню і грушу.

Рис. 34. Парша груші

На шкірочці плодів утворюються сухі, сіро-чорні округлі плями, або цятки, в м’якоть вони не проникають. Уражена тканина пробковіє, іноді розтріскується. Під час раннього ураження плодів спостерігається деформація їх, однобокість.

Рис. 35. Парша яблуні

Плоди передчасно в’януть. Здоровим плодам парша не передається.

Сажистий гриб – уражає тільки поверхню плодів і здоровим плодам не передається. Шкірочка покривається чорними, бурувато-темними плямами. Хвороба особливо швидко розвивається в дощову погоду і в районах з підвищеною вологістю повітря.

Рис. 36.Сажистий гриб на поверхні плодів груші

Діючими стандартами в партії яблук і груш парша допускається з обмеженням її загальної площі. Плодова гниль і сажистий гриб не допускаються.

До фізіологічних захворювань відносяться: побуріння шкірочки (загар), побуріння м’якоті, спухання плоду, скловидність плодів, зів’янення плодів, підморожування та ін. Вони виникають внаслідок недотримання умов зберігання, транспортування.

Побуріння м’якоті виникає у плодах яблук і груш у вигляді темно-коричневих, бурих ділянок, розміщених у різних частинах м’якоті. Плоди мають неприємний смак і непридатні для споживання.

Рис. 37. Побуріння м’якоті внаслідок порушення режиму зберігання

Побуріння шкірочки (загар) – найпоширеніше захворювання яблук і груш під час зберігання. Основними причинами виникнення цієї хвороби є раннє збирання врожаю, погана вентиляція сховища та порушення температурних режимів зберігання. На шкірочці і в м’якоті виникають темно-коричневі плями.

Рис. 38. Побуріння шкірочки

Спухання плоду (пухлість) характерна для яблук. М’якоть плодів стає пухкою, розсипчастою, борошнистою. Іноді під впливом внутрішнього напруження шкірочка яблука розривається, утворюються тріщини, в які легко проникають мікроорганізми. Пухлість є причиною великих втрат, тощо плоди повністю втрачають товарну цінність, непридатні для зберігання внаслідок швидкого враження плодовою гниллю.

Рис. 39. Пухлість плодів яблук

Основною причиною виникнення захворювання є надлишок азоту і нестача кальцію в ґрунті, а також надмірні поливи перед збиранням врожаю. Так само хворіють плоди за недотримання температурного режиму.

Скловидність, або налив уражає яблука під час росту і зберігання. Причина захворювання – надлишкове надходження вологи в плоди під час достигання, внаслідок чого нею наповнюються клітини і міжклітинний простір. У різних місцях м’якоті утворюються скловидність прозорі тверді ділянки, весь плід стає твердим і важким.

Рис. 40. Зовнішні і внутрішні прояви склоподібні у плодів

Гірка ямчатість (підшкіркова плямистість) проявляється на ще незібраних з дерев плодах. Характеризується появою на плодах зеленуватих вдавлених плям. Під час зберігання плями буріють, м’якуш у місці западин стає коричневим, гірким на смак. Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість у весняно-літній період, передчасне або дуже запізнє збирання врожаю. Високі температури і низька відносна вологість повітря у сховищі також провокують прояв хвороби.

Рис. 41. Гірка ямчатість плодів яблука

Рис. 42. Гірка ямчастість плодів груші

Зів’янення плодів – плоди зморщуються з втратою великої кількості води. Воно спостерігається під час зберігання за відносної вологості повітря нижче за оптимальну, а також за підвищених температур.

Рис. 43. В’янення плодів

Підморожування плодів може відбуватися в саду від заморозків або у сховищах внаслідок впливу температур, нижчих за точку їхнього замерзання. Плоди стають склоподібними. Під час розморожування вони буріють, солодшають і стають водянистими. Під час повільного розморожування плоди, як правило, набувають нормального вигляду.

Заходами щодо запобігання захворювання є висока агротехніка, відбір стійких до хвороб сортів, дотримання правил товарної обробки і режимів зберігання, своєчасне відбраковування пошкоджених плодів і ін.

Механічні пошкодження – удари, натиски, потертості, проколи шкірки і м’якоті. Ці пошкодження знижують товарні якості плодів. Вони виникають під час збирання, сортування, пакування, транспортування і зберігання. Нормуються стандартами.

Рис. 44. Механічні пошкодження плодів

Метеорологічні пошкодження – опіки і градобоїни. Опіки з’являються від інтенсивного сонячного випромінювання. На плодах утворюються темно-коричневі плями, які після збирання розтріскуються.

Рис. 45. Сонячний опік на плодах яблука

Градобоїни виникають після удару плодів градом, при цьому на них утворюються вдавлені забиті місця зеленуватого забарвлення.

Рис. 46. Пошкоджені градом плоди яблука

Градобоїни і опіки псують товарний вигляд плодів, зменшують їхню здатність до зберігання. Нормуються стандартами.

Серед сільськогосподарських шкідників, що вражають плоди, є яблунева плодожерка, садовий довгоносик, щитівка.

Яблунева плодожерка є найпоширенішим шкідником. Метелик відкладає яєчка, з них розвивається гусінь, яка проникає через шкірочку в м’якоть плоду і виїдає насіння.

а	б
Рис. 47. Яблунева плодожерка: а – метелик; б – личинка, що пошкоджує плід

Щитівка – це комаха, яка присмоктується до шкірочки і живиться соком плоду. Зверху цей шкідник прикривається щитком (звідси назва – щитівка).

а	б
Рис. 48. Щитівка: а – самка; б – щиток

Місця проколу шкірочки мають вид невеликих круглястих плям завдовжки 3–4 мм. Дуже уражені плоди (понад ½ поверхні) в’януть і загнивають.

Рис. 49. Щитівка жовта грушева

У партіях продукції допускаються плоди із незначними зарубцьованими пошкодженями.

Одним із найнебезпечніших карантинних об’єктів плодових культур є каліфорнійська щитівка, яка пошкоджує близько 270 видів рослин, але найчастіше яблуню, грушу, сливу.

3.1.6. Товарна характеристика дикорослих насіннячкових плодів

До дикорослих насіннячкових плодів належать горобина звичайна, мушмула, глід.

Горобина звичайна. Дикоросла горобина росте на всій території України. Плоди дрібні (діаметр близько 1 см), круглясті, інколи багатогранні, знаходяться у гроні (суцвіття) червоного або жовтого кольору, гіркувато-в’яжучі на смак, який пом’якшується після підморожування на дереві пізньої осені.

Рис. 50. Плоди горобини звичайної

Рекомендується горобину збирати після перших приморозків – у жовтні.

Плоди горобини містять: цукрів – 5,9–13,7%, кислот – до 3,6%, вітаміну С – 90–200 мг/100г, а також вітаміни В₁, В₂, РР, Е, К, мінеральні речовини (залізо, цинк, мідь, магній, марганець).

З горобини виготовляють мармелад, джем, желе, повидло, кисіль, пастилу, мочену та мариновану продукцію, оцет і замінник чаю. Її сушать і заморожують.

Рис. 51. Використання плодів горобини в харчовій промисловості

Горобина чорноплідна (аронія) за будовою подібна до горобини звичайної, але має плоди чорно-пурпурові або чорні, блискучі; смак – солодко-терпкий.

Рис. 52. Плоди горобини чорноплідної

Плоди горобини чорноплідної містять: цукрі – 10,8%, кислот – 1,3, дубильних речовин – 0,9, мінеральних – 1,5%, вітаміну С – 15–167 мг/100 г, каротину – 2,3–3,2 мг/100г, вітаміни В₁, В₂, В₉, Р, К, Е.

Чорноплідну горобину застосовують під час лікування гіпертонічної хвороби, ураженнях судин головного мозку, нервових, серцево-судинних, шлунково-кишкових захворюваннях. Вона сприяє виведенню з організму надлишку холестерину, сприятливо діє на функцію щитоподібної залози і виводить з організму радіонукліди.

У харчовій промисловості горобину чорноплідну використовують як і горобину звичайну.

Мушмула буває дикорослою і культурною. Росте вона кущем або у вигляді дерева. Дикоросла мушмула має малі плоди (15–20 г) у формі яблука, шкірочка коричнева. З культурних сортів поширена мушмула Японська.

Рис. 53. Плоди мушмули японської

Вона має більш великі ягоди (50 г), жовтого кольору, соковиті. Недостигла мушмула має тверду консистенцію, терпкий смак. У мушмулі масова частка цукрів становить 9,7–13,8%, кислот – 0,5–1,5, пектинових речовин – 1,0–1,5%. Плоди мушмули споживають свіжими, використовують для виготовлення варення, пастили.

Ірга дикоросла росте невеликими кущами в Криму, Прибалтиці, на Кавказі. Вона дає маленькі соковиті плоди масою 0,3–0,7 г, діаметром 8–10 мм, майже чорного кольору з сизим нальотом. М’якоть кремового кольору, насіння темно-коричневе. Смак приємний, солодкий.

Рис. 54. Плоди ірги

Ірга містить цукру – 6,8–11,2%, пектинових речовин – 0,5%, кислот – 0,6%, вітаміну С – 8–61 мг/100 г, каротину – 0,05 мг/100 г.

Ягоди ірги споживають свіжими, використовують для виготовлення варення, желе, повидла, компотів, соку.

Глід – росте у вигляді дерева або куща в Україні, Прибалтиці, на Кавказі, в Сибіру. Ягоди його різної форми (кулясті, довгасті, грушоподібні), криваво-червоного, оранжево-жовтого, червоного, чорного кольору, з 1–5 насінинами, соковиті або борошнисті, кислувато-солодкі.

Рис. 55. Плоди глоду

Глід містить, %: цукрів – 2,7–10,3; клітковини – 1,4–3,1; пектинових речовин – 0,7–1,8; азотистих речовин – 0,12–0,44; кислот – 0,6–1,9; вітаміну С – 10–147 мг/100г, каротину – 0,12–11,8; дубильних речовин (катехіни, флавоноли, антоціани) – 1980 мг/100 г.

Плоди глоду споживають свіжими, сушеними, готують варення, компоти, джем. Їх використовують для профілактики серцево-судинних захворювань, ниркових колітів, рекомендують при дизентерії, хворобі сечових органів, захворюваннях легенів.

У місті Кролевець Сумської області росте яблуня, яка належить до числа природних чудес України. Вік живого пам’ятника природи понад 200 років. Яблуня-сад або яблуня-колонія росте у вигляді величезного куща на території понад 100 кв.м., вона вже давно втратила основний материнський стовбур, проте налічується близько п’ятнадцяти врослих в землю стовбурів-гілок. Це єдина в світі яблуня, яка росте таким чином. Винятком також є те, що з її насіння виростають абсолютно звичайні яблуні.

Яблуня-сад в м. Кролевець

Батьківщиною яблук вважається територія, яку займає нинішній Казахстан. Недарма його столиця носить назву Алма-Ата (Алмати), що в перекладі означає «батька яблук». В Алмати навіть є пам’ятник яблуку. Він стоїть на горі Кок-Тюбе і зроблений з мармуру.

Пам’ятник яблуку на горі Кок-Тюбе

Одне з найбільших наукових відкриттів нового часу, за легендою, теж пов’язано з яблуком. Вважається, що Ньютон прийшов до закону всесвітнього тяжіння, звернувши увагу на яблуко, що впало з гілки, і вперше задумавшись над тим, чому, власне, предмети падають вниз.

– Найбільше яблуко, зареєстроване у Книзі рекордів Гіннеса, важило 1,5 кілограма.

– Найбільше яблук вирощується у Китаї.

– У шкірці яблук найбільше пектину, а саме ця речовина знижує рівень холестерину і цукру в крові людини.

– Більшість корисних речовин в яблуці зосереджені відразу під шкіркою. Зрізуючи шкірку, ви позбавляєте яблуко майже всіх його антиоксидантів, вітамінів і мікроелементів.

– У світі налічується понад 8 000 сортів яблук, з кожним роком їх стає все більше, тому що селекціонери безперервно працюють, виводячи все нові і нові сорти.

Цікавинки

Чи коли-небудь задавались ви питанням, чому яблука плавають і не тонуть?

Відповідь доволі проста – вони на 25% складаються з повітря, м’якоть доволі пориста і в середині яблука є пустоти, які виконують роль поплавка. На цій властивості яблук засновані багато технологій їх обробки і приготування.

Плоди яблуні в процесі сортування

Американським селекціонером Альбертом Еттером у 1940 році було виведено незвичний сорт яблук з м’якоттю червонувато-рожевого кольору. Сорт отримав назву Рожеві перли і був запатентований в 1944 році, а на наступний рік його представили в каталог для садівників.

Сорт яблук Рожеві перли

Яблуко було міркою для багатьох речей. Наприклад, коли в середньовічній Європі зявлявся черговий дивовижний «фрукт», то його першим ділом порівнювали з яблуком.

Помідор називали «золотим яблуком», картоплю – «чортовим яблуком», апельсини та мандарини – «китайським яблуком», а лимони в стародавній Європі величали «індіанськими яблуками».

З яблук можна робити не тільки продукти харчування, але і канцелярське приладдя! Таке цікаве застосування їм знайшов підприємець з Італії Альберто Волькан. Він дізнався, що у відходах, які утворюються під час виробництва яблучного соку, міститься значна кількість целюлози.

Альберто Волькан вже випустив з яблучних відходів близько 60 тис. конвертів, 7 тис. блокнотів та 6 тис. пакетів.

У міфах та легендах різних країн і народів яблуко має різнобічне символічне значення.

У християн саме з яблука стала розвиватися історія людства і його життя на Землі. Всім відомо, що згідно з біблійною легендою саме яблуня стала тим самим райським Деревом Пізнання добра і зла. Такий бажаний фрукт за підказкою лукавого Змія спробували наші прабатьки, Адам і Єва. За що і були вигнані з Раю: Адам – щоб у поті чола добувати хліб свій, Єва – в муках народжувати дітей своїх.

Народна медицина стверджує, що зелені яблука зміцнюють зуби і ясна, жовті – імунітет, а червоні – серце і судини.

У 1647 році американець Петро Стювесант посадив у своєму саду на Манхеттені яблуню. Дивно, але вона не тільки збереглася до нашого часу, але і до сих пір плодоносить.

Питання для самоконтролю

1. Які ознаки, покладені в основу класифікації плодів.

2. Назвіть насіннячкові плоди.

3. Вкажіть будову плодів яблук.

4. Назвіть основні форми плодів яблук.

5. Назвіть помологічні сорти яблук.

6. Дайте стислу товарознавчу характеристику груш.

7. Назвіть помологічні сорти груш.

8. Дайте стислу товарознавчу характеристику айви.

9. За якими показниками визначають товарний сорт насіннячкових плодів?

10. Обґрунтуйте післязбиральну товарну обробку насіннячкових плодів.

11. Перелічіть мікробіальні захворювання насіннячкових плодів і на звіть симптоми ураження ними.

12. Які хвороби насіннячкових плодів відносяться до фізіологічних?

13. Назвіть механічні та метеорологічні пошкодження насіннячкових плодів.

14. Перелічіть шкідників плодових культур і назвіть характер пошкодження ними.

15. Дайте стислу товарознавчу характеристику дикорослих насіннячкових плодів.

Попередня тема

На початок

Наступна тема