ВЕЛИКОМАСШТАБНІ ЗНІМАННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

5. МЕТОДИ ВЕЛИКОМАСШТАБНИХ ЗНІМАНЬ

5.1. Особливості знімання забудованих територій

5.2. Вимоги до точність топографічних планів

5.1. Особливості знімання забудованих територій

Великомасштабна топографічна зйомка, призначена для забезпечення проектних та будівельних організацій планами різних масштабів, поділяється на основну та спеціалізовану. Спеціалізована зйомка виконується з врахуванням вимог, що висуваються до точності, повноти та детальності зображення ситуації та рельєфу місцевості за даним видом будівництва. Особливістю зйомки з метою будівництва є аналітичне кодування характерних точок споруд та будівель, до яких відносяться кути будівель, центри колодязів підземних комунікацій, вершини поворотів та примикання шляхів сполучення.

Топографічна зйомка місцевості виконується стереотопографічним, комбінованим, тахеометричним, фототеодолітним, горизонтальним та іншими методами, що дозволяють забезпечувати вимоги до нормативних документів з інженерно-геодезичних вишукувань. Метод зйомки вибирають на основі техніко-економічного обґрунтування, що враховує строки вишукувань, масштаб зйомки та висоту перерізу рельєфу, характер місцевості, кліматичні та транспортні умови, наявність обладнання та спеціалістів. Найбільш доцільним для отримання планів масштабами 1:5000 та 1:2000 є метод аеротопографічної зйомки.

Цей метод використовується при зйомці на незабудованих територіях з великими площами, з розвинутими формами рельєфу, трасами значної довжини, а також на забудованих великих територіях з одноповерховою або багатоповерховою розосередженою забудовою. Для забудованих територій рекомендуються горизонтальна та вертикальна зйомка, а для незабудованих – тахеометрична.

Види геодезичних зйомок
Тахеометрична зйомка, в основі якої лежить метод визначення просторового положення точки місцевості одним наведенням зорової труби на рейку.	Нівелювання поверхні для визначення висотних координат. Проводиться по квадратно, з сіткою 20×20, 40×40 м при масштабах зйомки від 1:500 до 1:200.

Прогресивним напрямом є складання спеціалізованих планів у вигляді цифрових моделей місцевості, що являють собою множину точок земної поверхні у просторових координатах, які об’єднані у єдину систему за певним математичним законом. Цифрова модель місцевості будується за допомогою ЕОМ шляхом обробки вихідної топографо-геодезичної інформації про місцевість, що її отримують різними методами зйомки або шляхом перетворення в цифрову форму картографічного зображення.

Знімання контурної частини забудованих територій треба виконувати аерофототопорафічним методом на фотопланах.

Фотоплани виготовляються з використанням аерофотознімків, що одержані за допомогою довгофокусних аерофотоапаратів fк = 200, 350, 500 мм).

При дешифруванні забудованих територій на фотопланах повинні враховуватись спотворення за перспективу, напрям і густину тіні, особливості зображення різних за конструкцією дахів і т.ін.

До якості та точності виготовлення фотопланів приділяють дуже велику увагу і якщо необхідної точності досягнути не вдається – топографічні плани населених пунктів створюються на стереофотограмметричних приладах у вигляді графічних планів.

Якщо матеріалів аерофотознімання немає, або якщо таке економічно недоцільне, знімання забудованих територій дозволяється виконувати наземними методами.

Розрізняють горизонтальне знімання забудованих територій і знімання рельєфу (вертикальне знімання).

5.2. Вимоги до точності топографічних планів

Горизонтальне знімання

Інструкція з топографічних знімань масштабу 1:5000 – 1:500

Горизонтальне знімання – це знімання контурів і предметів місцевості: фасади, проїзди, внутрішньо квартальне знімання. Його можна виконувати окремо, або в поєднанні зі зніманням рельєфу в залежності від характеру забудови і організації робіт.

Горизонтальне знімання рідко забудованих територій в масштабі 1:5000 – 1:1000 як правило виконують методом мензульного знімання.

Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабах 1:2000 – 1:500 виконують способами перпендикулярів, створів, засічок, полярним і графоаналітичним тобто за допомогою мензули і рулетки або електронного тахеометра і обміром будівель.

В залежності від характеру і щільності забудови, в окремих випадках, до початку знімання розробляють робочий проєкт побудови знімальної основи.

Кількість пунктів знімальної основи на 1 км² не повинна бути меншою ніж:

Масштаб: 1:5000 – 4 пункти

1:2000 – 8 пунктів

1:1000 – 16 пунктів

1:500 – 32 пункти

Знімання забудованих територій проводять з пунктів Державних, розрядних і знімальних ГМ.

Уздовж вулиці в залежності від умов знімання і ширини вулиці, прокладають один або два знімальних геодезичних ходи.

Знімальні ходи, що прокладаються по обидві сторони вулиці, зв’язуються поперечними ходами на перехрестях вулиць, або посередині ходу.

У населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів можуть розбиватися створні лінії між пунктами геодезичної основи, за координованими кутами кварталів або капітальних будівель. Створ ліній задають теодолітом, якщо лінії вимірюють стрічкою. Створені точки між пунктами геодезичної основи визначають промірами від відповідних пунктів з точністю не менш 1:2000.

При виконанні горизонтального знімання всі дані заносять в абрис, який ведуть на цупкому папері олівцем відповідними умовними знаками в довільному масштабі. Записи повинні бути чіткими, розбірливими. Абрис переробляти забороняється.

Спосіб перпендикулярів

Для зйомки способом перпендикулярів теодолітні ходи прокладають поблизу фасадів будівель, укладають сталеву (рулетку) чи мірну стрічку уздовж сторони теодолітного ходу, або лінії створу між створними точками, які розмічують за допомогою теодоліта через 20 м при зйомці в масштабі 1:500; 40 м при зйомці в масштабі 1:1000 і 60 м при зйомці в масштабі 1:2000, беруть відліки біля основ перпендикулярів, вимірюючи довжини перпендикулярів рулеткою.

Чим коротші перпендикуляри, тим більша точність зйомки. Перпендикуляри будують за допомогою екера. Після цього виконують обмір будівлі. Результати всіх вимірювань, записують в абрисі. При накладанні контурів на план результати обмірів, які записані в абрисі, є контролем правильності зйомки.

Якщо ж користуватися оптичним віддалеміром, то відстані між створними точками повинні бути такі:

1:2000 – 120 м

1:1000 – 80 м

1:500 – 60 м

Щоб витримати точність знімання довжини перпендикулярів не повинні перевищувати:

1:2000 – 8 м. при встановлені 60 м.

1:1000 – 6 м. перпендикуляра на 40 м.

1:500 – 60 м

При зніманні, що виконується способом перпендикулярів, абсцисою є відрізок від точки знімального обґрунтування на стороні теодолітного ходу, а ординатою – перпендикуляр від сторони теодолітного ходу до точки, що визначається. Перпендикуляр будують теодолітом, екером або окомірно. Довжина перпендикулярів вимірюється один раз з точністю до 1 см. Якщо довжини ┴ перевищують допустимі значення то їх підкріплюють лінійними засічками, довжина яких не повинна бути більшою від довжини мірного приладу (20, 50 м).

Спосіб лінійної засічки

З застосуванням в геодезичній практиці різних фазових віддалемірів, стало можливим визначати координати розпознаків лінійними засічками. З цією метою міряють віддалі між розпознаком «Р» і пунктами тріангуляції «А» і «В»

По виміряних лініях «а» і «b» і координатах пунктів тріангуляції А і В обчислюють координати розпознака. За допомогою координат пунктів тріангуляції «А» і «В» обчислюють дирекцїйний кут лінії a_AB і її довжину АВ=Р. Таким чином в трикутнику АРВ відомі всі три сторони а, b, р, можна обчислити всі три кути користуючись формулою:

Якщо кути обчислені правильно, то сума всіх трьох кутів трикутника повинна дорівнювати 180°.

Обчисливши всі кути в трикутнику АРВ обчислюють дирекційні кути ліній АР і ВР

і маючи виміряні сторони АР=b і AР=а, двічі обчислюють координати розпознака

Якщо розходження обчислених координат розпознака не перевищує допустимої величини, то обчислюють середнє з двох обчислених значень.

Спосіб кутової засічки

Якщо на місцевості побудувати трикутник, у якого одною вершиною є розпознак «Р» двома другими пункти тріангуляції (полігонометрії), і виміряти теодолітом всі кути b₁, b₂, b₃, які повинні бути не менше 30° і не більше 120°, то координати розпознака можна обчислити в такій послідовності:

1. Обчислюють кутову нев’язку в трикутнику

,

яка не повинна перевищувати ±1¢, якщо кути вимірювались оптичним теодолітом і±1.5¢, якщо кути вимірювались 30² теодолітом і виправляють виміряні кути.

2. За координатами пунктів «1» і «2», розв’язуючи обернену геодезичну задачу, визначають дирекційний кут a_1-2 лінії 1-2 і її довжину d_1-2.

3. За теоремою синусів обчислюють сторони трикутника 1-Р і 2-Р.

4. Обчислюють дирекційні кути сторін трикутника 1-Р і 2-Р

;

Вертикальне знімання (знімання рельєфу)

Проводиться нівелірами або горизонтальними променем теодоліта чи кіпрегеля з рівнем на трубі, або похилим променем (у гористій місцевості).

Допустимі нев’язки в ходах чи полігонах fh= ±50 мм., а в коротких ходах (до 2 км) fh мм.

При висотному зніманні вся ділянка повинна бути покрита пікетами, відстані між якими у різних масштабах різні і не повинні перевищувати:

1:5000 – 100 м – 2 см;

1:2000 – 40 м – 2 см;

1:1000 – 30 м – 3 см;

1:500 – 20 м – 4 см.

При нівелюванні по обох сторонах рейки визначають позначки люків, колодязів, цоколів, будинків , бетонованих лотків, настилів мостів, та верху труб на дорогах. Довжина візирного променя не повинна перевищувати 150 м.

При нівелюванні проїздів (вулиць) розмітку поперечних профілів виконують сталевою рулеткою або віддалеміром через 20, 40, 50 або 100 м в залежності від масштабу, характеру рельєфу.

Крім поперечних профілів намічують в характерних точках плюсові точки.

Віддалі між нівелірними точками поперечних профілів не повинні перевищувати 40 м для 1:2000 і 20 м для 1:1000, 1:500.

Для контролю на кожній станції визначаються контрольні точки (спільні для 2 станцій). Розходження між ними може бути не більше 20 мм.

Рисування рельєфу проводять горизонталями, а в густо забудованій місцевості тільки підписують висоти.

Таблиця 7

Характеристика рельєфу та максимально переважні кути нахилу	Масштаб знімання
	1:5000	1:2000	1:1000 1:500
	Висота перерізу рельєфу, м
1. Рівнинний, з кутами нахилу до 2°	(0.5) 1.0	0.5 (1.0)	0.5
2. Горбистий, з кутами нахилу до 4°	(1.0) 2.0	(0.5) 1.0	0.5
3. Пересічений, з кутами нахилу до 6°	2.0 (5.0)	(1.0) 2.0	0.5 1.0
4. Гірський та передгір'я, з кутами нахилу понад 6°	2.0	2.0	1.0

Наказ про затвердження Інструкції з топографічного знімання

У разі великого контурного навантаження, наприклад за наявності густої мережі підземних комунікацій та поверхневих трубопроводів різного призначення, топографічні плани можуть складатися розчленовано, на двох або трьох поєднаних між собою аркушах. Рекомендується штифтове їх з'єднання.

	Питання для самоперевірки:
1. Висотне знімання, його призначення. 2. Горизонтальне знімання забудованих територій, його сутність. 3. Спосіб кутових засічок при зніманні, його застосування. 4. Спосіб лінійних засічок при зніманні, його застосування. 5. Спосіб перпендикулярів, умови його застосування.

Попередня тема

На початок

Наступна тема