|
ЗЕМЛЕРОБСТВО Електронний посібник |
||
4.4. Система обробітку грунту під озимі
культури 4.4.1. Значення обробітку грунту під озимі культури. 4.4.2. Система обробітку грунту в чистих, зайнятих,
кулісних і сидеральних парах. 4.4.4. Завдання і особливості передпосівного обробітку
грунту під озимі культури. 4.4.1. Значення обробітку грунту
під озимі культури Обробіток
грунту під озимі культури значно відрізняється від обробітку під ярі
культури. Складність його полягає в тому, що озимі висівають восени, їх сівбі
здебільшого передує тривалий жаркий посушливий період, що ускладнює розробку
грунту і появу сходів. Тому основними завданнями обробітку грунту є
такі: 1) грунт
слід розробити до дрібногрудочкуватого стану, щоб насіння потрапило на
вирівняне, ущільнене, вологе ложе і загорнулося дрібногрудочкуватим шаром,
який забезпечує добрий доступ повітря до насіння і появу сходів; 2) на
час сівби треба нагромадити в грунті достатню кількість вологи, особливо у
посівному шарі (для своєчасної появи сходів і розвитку їх восени); 3) під
час підготовки грунту до сівби необхідно максимально очистити поле від
бур’янів, хвороб і шкідників, нагромадити в грунті достатню кількість
поживних речовин у доступних для рослин формах. 4.4.2. Система обробітку
грунту в чистих, зайнятих, кулісних і сидеральних парах Пар
– це поле, вільне під культури впродовж якогось часу, його добре обробляють,
вносять добрива та підтримують у чистому від бур’янів вигляді. Пари поділяють
на чисті, кулісні, зайняті та сидеральні. Чистим паром називають поле, вільне від культури
впродовж вегетаційного періоду. Такі поля протягом сільськогосподарського
року продукції не дають. Кулісний пар – різновидність чистого пара. Його засівають
кулісами з високостеблистих рослин, які служать для утримання снігу, боротьби
з ерозією грунту. Зайнятий пар – це пар, на котрому вирощують
рослини, які рано звільнюють поле. Час, який залишається після збирання
культури до посіву озимої культури використовую для обробітку грунту як на
чистому парі. Сидеральний пар – це зайнятий пар, який засівають
бобовими та другими рослинами для заорювання у грунт на зелене добриво. Обробіток чорного пару здебільшого складається з одного–двох
лущень і оранки або розпушування без обертання скиби. Чорноземи і каштанові
грунти обробляють на глибину 22–25 см, а поля, засмічені кореневищними і
коренепаростковими бур’янами, – на 27–30 см. На інших грунтах глибина
обробітку залежить від товщини гумусового горизонту. Рис. 4.42. Культиватор дисковий начіпний F2: 1
– рама; 2 – плоскорізна лапа; 3 – дисковий подрібнювач; 4 – прутковий коток; 5
– регулятор; 6 – начіпний механізм; 7 – пружинний запобіжник Весняний
обробіток чорного пару починають із закриття вологи. За появи бур’янів і
ущільнення грунту протягом весняно-літнього періоду в нормальні за
зволоженням роки пар 4–5 разів розпушують культиваторами з плоскорізальними
лапами або лемішними лущильниками без полиць з одночасним боронуванням (рис.
4.42). Грунт обробляють пошарово, починаючи з глибини 10–12 см, а на полях,
засмічених багаторічними бур’янами – 12–14 см. Глибину наступних культивацій
поступово зменшують. Останню передпосівну провадять на 6–8 см. У другій
половині літа кількість обробітків повинна бути мінімальною. ГІо можливості
їх треба замінювати боронуванням, особливо після дощів і масового проростання
бур’янів. Кращі результати дають голчасті борони
БИГ-3. Обробіток кулісних і сидеральних парів. Кулісні пари відрізняються від чорних
лише тим, що навесні або влітку їх засівають високостеблими культурами
(кукурудза, соняшник, коноплі, сорго, гірчиця та ін.) з шириною міжрядь,
кратною ширині захвату (8–12 м) знарядь, якими влітку обробляють грунт між
кулісами. Для кращого обробітку пару застосовують літні куліси. При цьому
культури висівають у другій половині червня – на початку липня. До їх сівби
грунт обробляють за типом чорного пару. Озимі культури сіють між кулісами або
поперек куліс. Під час літньої сівби кулісних культур обирають такий строк,
щоб рослини встигли до осінніх приморозків сформуватися і могли добре
затримувати сніг. Після збирання врожаю
кулісних культур їх стебла залишають на полі. Рис. 4.43.
Поле люпину У
сидеральних парах вирощують бобові або інші
культури, зелену масу яких заорюють на добриво. Однією з кращих сидеральних
культур є люпин, який забезпечує до 500 ц/га зеленої маси, збагачує грунт на
азот. Грунт під люпин обробляють так само, як і під ранні ярі. Заорюють його
плугами без передплужників у фазі блискучих бобиків (не пізніше як за 15–20
днів до сівби озимих), а потім поле коткують і боронують (рис. 4.43). Обробіток
грунту після непарових попередників.
Значну частину озимих
культур висівають після кукурудзи, зібраної у молочно-восковій стиглості,
баштанних, озимих і ярих зернових. На відміну від парових попередників, після
цих культур залишається порівняно небагато часу для підготовки грунту. Рис.4.44. Дискування грунту Спосіб
обробітку грунту під озимі після непарових попередників залежить від його
стану, забур’янення, погодних умов тощо. В Степу і Лісостепу такі поля в
основному обробляють на глибину 8–10 см дисковими, плоскорізними та іншими
знаряддями (рис. 4.44). У посушливі роки поверхневий обробіток грунту під
озимі культури виправдовує себе і на Поліссі. Такий обробіток у цій зоні
ефективний і тоді, коли від підготовки грунту до сівби залишається невеликий
період. За таких умов, поряд з дискуванням, позитивні результати дає
обробіток лемішними лущильниками
на глибину 12–14 см. Обробіток
грунту під озимі культури після парозаймаючих і сидеральних культур. Високоякісна підготовка ґрунту під
озимі після парозаймаючих культур визначається раннім строком збирання
останніх. Що триваліший строк після збирання парозаймаючих культур, то більше
вологи і поживних речовин можна накопичити у ґрунті, якісніше очистити його
від бур’янів – тобто створити кращі умови для отримання сходів і наступного
розвитку рослин озимини. Способи
підготовки грунту після парозаймальних культур визначаються насамперед
грунтово-кліматичними умовами, особливостями вирощування парозаймаючих
культур, тривалістю післязбирального періоду, вологістю і забур’яненістю
грунту. Основний обробіток зайнятих парів слід проводити одночасно зі
збиранням парозаймаючих культур, коли ґрунт ще добре розпушується і кришиться
без утворення брил. Озимі
на зелений корм першими із парозаймаючих культур звільняють поле (кінець
квітня – травень). Звільнену площу негайно дискують для подрібнення рослинних
решток і створення мульчуючого шару. До оранки приступають тоді, коли
звільненої площі набралось на одну – дві змінних норми. У разі збирання
врожаю за меншої висоти зрізу можна обмежитись оранкою на 18–20 см, а більшої
– на 20–22 см. Для якісного обробітку агрегат комплектують з плуга і котка
або борін. Останнім
часом у Степу
і південному Лісостепу
традиційний полицевий основний обробіток пласта багаторічних трав
витісняється безполицевим. У цьому разі слідом за збиранням трав ефективним є
використання комбінованих агрегатів, до якого входять плоскоріз, голчаста
борона і кільчасто-шпоровий коток. У більш зволожених західних районах
Лісостепу і в Поліссі пласт багаторічних трав у два сліди обробляють важкою
дисковою бороною на глибину 10–12 см, після чого ґрунт розпушують на 18–20 см
плоскорізом в агрегаті з голчастою бороною (рис. 4.45). Рис. 4.45. Борона голчаста
БІГ-3А У
Лісостепу після парозаймаючих культур застосовують здебільшого оранку на
20–22 см, а в посушливих лівобережних районах і в посушливі роки в інших
районах після виковівсяної сумішки на сіно і кукурудзи на зелений корм –
поверхневий обробіток. На Поліссі основним способом підготовки грунту під
озимі після парозаймаючих культур є оранка на глибину 18–20 см. Сидеральні
пари використовують
на малородючих піщаних грунтах Полісся і західних районів України. На
сидерати здебільшого висівають люпин. У фазі сизих бобиків не пізніше як за
15–20 днів до сівби озимих проводять коткування за ходом плуга (для кращого
загортання в грунт рослинної маси люпину) і оранку плугами без передплужників
з дисковими ножами перед кожним корпусом і кільчасто-шпоровими котками. Після
цього грунт у разі необхідності дискують, культивують, боронують, а перед
сівбою культивують на глибину загортання насіння. 4.4.4. Завдання і особливості передпосівного обробітку грунту під озимі культури Від
своєчасної і якісної передпосівної підготовки ґрунту залежить глибина
загортання насіння, дружність і рівномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і продуктивність
рослин. Поверхня
ґрунту має бути добре вирівняною. Різниця у висоті гребенів, утворених
робочими органами культиватора чи зубами борін, повинна становити не більше Рис.
4.46. Агрегат передпосівного обробітку ґрунту – KOMPAKTOMAT 1570MAX Рис. 4.47.
Сучасний посівний агрегат
Передпосівна культивація Передпосівний
обробіток ґрунту і сівба – це єдиний технологічний процес. Розрив між ними
повинен бути мінімальним – не більше 0,5–1 год. Поле при цьому не встигає
пересохнути і насіння лягає у вологий ґрунт. Щоб краще було видно слід
маркера, передпосівний обробіток проводять під невеликим кутом до напрямку
сівби (рис. 4.46–4.47). Останній
обробіток ґрунту проводять на глибину сівби 2 Питання для самоконтролю 1.
Яке основне завдання обробітку ґрунту під озимі культури? 2.
Який обробіток чистих парів? 3.
Які культури висівають у
кулісних посівах? 4.
Яке значення сидерального пару? 5.
Назвіть особливості передпосівного обробітку ґрунту під озимі культури. 6.
Який обробіток грунту після непарових культур?
|
|||