|
|
ЗЕМЛЕРОБСТВО Електронний посібник |
||||||||
|
4.2. Енергозберігальна спрямованість
обробітку грунту в екологічному землеробстві 4.2.1. Мінімалізація обробітку грунту, її теоретичні
основи. 4.2.1. Мінімалізація
обробітку грунту, її теоретичні основи Обробіток
ґрунту є одним з найбільш сильнодіючих факторів на його фізико-хімічні
властивості. Надмірна інтенсифікація обробітку ґрунту, особливо повсюдне
застосування глибокої оранки призвело до погіршення його фізико-хімічних
властивостей, руйнування структури, посилення ерозійних процесів. Ці та інші
обставини спричинили необхідність пошуку шляхів зменшення механічної дії на
ґрунт – мінімалізації його обробітку (рис. 4.30).
Рис. 4.30.
Мінімалізація обробітку грунту Теоретичною
основою мінімалізації обробітку ґрунту є положення сільськогосподарської
науки про вплив людини і природних факторів на ґрунтові процеси, родючість
ґрунту і вимоги культурних рослин до ґрунтового середовища. Наукою
встановлено, що надмірна інтенсивність обробітку прискорює розклад гумусу в ґрунті, призводить до збільшення
втрат поживних речовин, розпилювання ґрунту, зростання загрози ерозії.
Неоднаково реагують на щільність ґрунту окремі культури. Краще переносять
підвищену щільність зернові й гірше – просапні культури, особливо корене- та
бульбоплоди. Враховуючи
різноманітність ґрунтово-кліматичних умов, у нашій країні виділяють три
великі зони, в яких можна ефективно застосовувати мінімальний обробіток
ґрунту: перша включає чорноземи з високою водотривкістю ґрунтової
структури, близькою до оптимальної щільності будови ґрунту, з оптимальною
пористістю і водопроникністю та іншими фізичними властивостями; друга – сірі
лісові, темно- каштанові ґрунти із середньою водотривкістю структури; третя –
дерново-підзолисті, світло-каштанові та інші ґрунти легкого гранулометричного
складу. Мінімальний обробіток необхідно застосовувати насамперед на
чорноземних, каштанових і добре окультурених ґрунтах із сприятливими для
рослин агрофізичними властивостями, а також на чистих від бур’янів полях або
за систематичного застосування гербіцидів, що дасть можливість зменшити
обробіток ґрунту і зберегти ґрунт від ерозії, забезпечити нагромадження
вологи і збільшити родючість. 4.2.2. Основні напрямки мінімалізації
Основна
тенденція розвитку іде до більш виваженого застосування традиційної
технології обробітку ґрунту та пошуку раціональніших прийомів обробітку
ґрунту, нових конструкційних рішень ґрунтообробної техніки, застосування
комбінованих ґрунтообробних агрегатів, а також впровадження технологій з
мінімізацією обробітку ґрунту, що не тільки заощаджує ресурси, а й, що не меш
важливо, значно збільшує можливість виконати всі необхідні роботи вчасно з
меншою кількістю техніки. На
сьогоднішній день актуальним є застосування відносно нової технології
мінімального обробітку ґрунту no-till,
яка поки що не набула значного поширення в Україні. Головна причина цього –
недостатня дослідженість цієї технології, а тому не повна пристосованість її
до конкретних ґрунтово-кліматичних умов України (рис. 4.32). Тому,
в наш час, у зв’язку з високою вартістю пального, добрив і техніки до цієї
технології обробітку ґрунту відновився інтерес як науковців, так і
безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Але і ця технологія
обробітку ґрунту має свої переваги і недоліки. До переваг
можна віднести різке підвищення продуктивності праці, зменшення витрат коштів
на придбання пального та техніки у порівнянні з традиційним обробітком
ґрунту, своєчасне проведення посіву, мінімізація ерозійних процесів,
накопичення в ґрунті органічних речовин і гумусу, зменшення ущільнення
ґрунтів, збереження ґрунтової вологи від втрат на фізичне випаровування.
Існує ще маса інших переваг проте вони є менш значущими.
Рис. 4.32.
Посіви сої по No-Till технології
Кукурудза по No-Till Щодо недоліків потрібно зауважити, що на початковій
стадії використання технології no-till урожайність знижується на 10–20%, через те, що за
відсутності оранки збільшується кількість бур’янів і комахоподібних
шкідників, і тому необхідно удвічі більше вносити гербіцидів та пестицидів, а
це в свою чергу приведе до збільшення кількості захворювань працівників, які
працюють з ними, погіршення умов роботи дренажних систем на осушувальних
землях, а також за тривалого агрохімічного навантаження на поверхневий шар
ускладнюється підтримка оптимальних хіміко-механічних параметрів родючості
ґрунту і якості продукції. Крім того, запровадження технології «нульового»
обробітку ґрунту вимагає вищого рівня кваліфікації агрономічного і технічного
персоналу. Впровадження сучасних енерго- і ресурсозберігальних
технологій дає можливість застосовувати стрічкову (stripp-till) технологію
обробітку ґрунту і вирощувати в такий спосіб сільськогосподарські культури,
зокрема просапні. Вона поєднує переваги традиційного (оранки) і нульового (no-till) обробітків
грунту, а тому приваблює сільськогосподарські підприємства, переважно великі
(агрохолдинги). Останнім часом технологія stripp-till впроваджується
також у середніх за розміром агропідприємствах, які вирощують кукурудзу і
соняшник (рис. 4.33).
Технологія Strip-Till 2017 За цієї технології ґрунт обробляють стрічками шириною близько 20–25 см та глибиною до 32 см з метою розпушення, створення насіннєвого ложа та умов для його швидкого прогрівання. Віддаль
між серединами стрічок становить 70/75 см. Одночасно з обробітком грунту в
стрічку можна вносити сухі або рідкі мінеральні добрива. Основним
недоліком технології stripp-till є необхідність
попереднього внесення гербіциду суцільної дії. Проте
ці додаткові витрати коштів на боротьбу з бур’янами є незначними в загальних
витратах на обробіток ґрунту. Питання для самоконтролю 1. На яких ґрунтах насамперед потрібно проводити
мінімальний обробіток ґрунту? |
|||||||||
