СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МЕЛІОРАЦІЇ Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Глосарій Додатки Список використаних джерел Укладачі	3. ОСУШУВАЛЬНІ МЕЛІОРАЦІЇ
	3.1. Основні відомості про осушення та осушувальні меліорації 3.1.1. Основні фактори, що визначають водний режим перезволожених ґрунтів 3.1.2. Сучасна класифікація перезволожених ґрунтів 3.1.3. Методи і способи регулювання водного режиму за надмірного зволоження 3.1.4. Вплив осушення на водно-повітряний режим ґрунту, мікроклімат і врожайність сільськогосподарських культур 3.1.1. Основні фактори, що визначають водний режим перезволожених ґрунтів Джерелом надмірного зволоження кореневмісного шару ґрунту можуть бути: • атмосферні опади; • поверхневі води, що стікають зі схилів прилеглого водозабору; • води весняних і літніх паводків; • ґрунтові води, що надходять до кореневмісного шару з розміщеного вище водозабору, річок і озер; • ґрунтові води, які надходять з глибинних водоносних горизонтів. В Україні найчастіше спостерігається змішаний тип водного живлення боліт. На водне живлення – основну причину утворення боліт і заболочених земель – впливає ряд факторів: • рельєф; • літологічна будова ґрунтових шарів; • гідрологічні умови місцевості. Рельєф місцевості сприяє перезволоженню пологих схилів водозабору за рахунок стоку води з підвищених місць. Особливо несприятливий водний режим спостерігається у безстічних зниженнях. Літологічна будова підпорних шарів призводить до того, що водопроникні підпорні шари легко пропускають надлишок вологи, яка надходить з атмосферних опадів, у нижні горизонти, а водонепроникні призводять до тривалого її застою в кореневмісному шарі ґрунту, що пригнічує рослини і навіть призводить до їх загибелі. Гідрологічні умови місцевості зумовлюють вихід на поверхню землі підземних вод глибоких горизонтів у вигляді джерел або суцільного пластового вклинювання. В обох випадках підземні води можуть бути напірними і безнапірними. 3.1.2. Сучасна класифікація перезволожених ґрунтів Перезволожені ґрунти характеризуються: • тривалістю перезволоження; • характером ґрунтотворного процесу; • джерелами водного живлення. За тривалістю надмірного зволоження розрізняють землі постійного і тимчасового надмірного зволоження. Постійне надмірне зволоження може бути протягом усього або більшої частини вегетаційного періоду. Воно спостерігається на болотах, вкритих торфом більше 30 см завтовшки. Землі постійного надмірного зволоження в природному стані не можна продуктивно використовувати в сільськогосподарському виробництві. Тимчасове надмірне зволоження спостерігається майже щороку в окремі періоди. Як правило, це буває навесні після танення снігу, восени – після затяжних дощів, взимку – під час відлиги, а також влітку – після злив. В інші періоди року ці площі знаходяться в стані нормального зволоження або висихають до стану недостатнього зволоження. В свою чергу землі тимчасового надмірного зволоження поділяють: • тривалого надмірного зволоження; • короткочасного надмірного зволоження. Землі тривалого надмірного зволоження перезволожені протягом більшої частини вегетаційного періоду. Землеробство на таких ґрунтах без застосування осушувальних заходів малопродуктивне і утруднене. Землі короткочасного надмірного зволоження перезволожуються протягом меншої частини вегетаційного періоду і придатні для землеробства. Надмірна волога може бути видалена за рахунок агротехнічних заходів. Надмірне зволоження ґрунтів затримує початок польових робіт і тим самим скорочує вегетаційний період культур, взимку і навесні сприяє вимоканню озимих культур, влітку утруднює механізацію польових робіт з догляду за рослинами, а восени – збирання врожаю через неможливість його механізації. На перезволожених землях: • зменшується ефективність мінеральних добрив; • погіршуються умови розвитку рослин; • зменшується врожай, а іноді спостерігаються повні його втрати. 3.1.3. Методи і способи регулювання водного режиму за надмірного зволоження Методи осушення земель – це принципи впливу на водний режим ґрунту з метою створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин. Виділяють 5 основних методів осушення: • прискорення поверхневого стоку (відвід надлишкової води по поверхні осушуваного масиву); • прискорення стоку по орному шару (відвід надлишкової води через орний шар, по поверхні підорного горизонту); • пониження рівня ґрунтових вод; • захист осушуваної території від підтоплення і затоплення надлишковими водами, які надходять зовні (з боку річки або водозабору); • підвищення вологоємності ґрунтового профілю (прискорення проникнення води в підорний горизонт). Вибір методів осушення визначається причинами перезволоження, літологічною будовою і характером використання осушуваних земель. Способи осушення земель – це заходи, за допомогою яких забезпечується осушення за вибраним методом для тієї чи іншої цілі господарського використання. Таким чином, спосіб осушення – це засіб, за допомогою якого здійснюється той чи інший метод осушення. Кожному методу відповідає один або декілька способів. До методів осушення, які прискорюють поверхневий стік надлишкової води, належать: • поділ осушуваного масиву на систему примітивних водозабірників відкритого або закритого типу (осушувальні канали); • вузькозагінна оранка – полягає в розбивці поля при оранці на невеликі загінки (15 – 20 м). За рахунок утворення густої мережі розкидних борозен проходить відвід надлишкової води; • нарізка гребнів – призводить до швидкого підсихання ґрунту і відведення надлишкової води по борознах; • кротування – виконують на важких ґрунтах з оранкою. Кротовини прокладають на глибині 35 – 40 см на відстані 1 – 1,5 м; • профілювання – полягає у створенні на орному загоні шириною 15 – 20 м випуклих профілів поверхні. Досягається виконанням вузькозагінної оранки в одному напрямі протягом декількох років. До методів осушення, які сприяють пониженню рівня ґрунтових вод, належать горизонтальний, вертикальний і біологічний дренажі. Найбільш поширений горизонтальний дренаж. До методів захисту території від підтоплення і затоплення належать: • нагорні канали (для захисту від поверхневих вод); • ловчі канали (для захисту від ґрунтових вод); • нагорно-ловчі канали (при комбінованому затопленні). До методів, які сприяють підвищенню вологоємності ґрунту, належать: • безполицева оранка; • глибоке рихлення ґрунту; • створення стабілізованої водостійкої структури за допомогою полікомплексів. 3.1.4. Вплив осушення на водно-повітряний режим ґрунту, мікроклімат і врожайність сільськогосподарських культурі Осушення ґрунтів призводить до підвищення вмісту повітря в грунті, активізує газовий обмін між ґрунтом і атмосферою, ґрунтове повітря збагачується на вільний кисень. Аерування ґрунту змінює його тепловий режим: знижує теплоємність, зменшує його теплопровідність. Осушуваний грунт випаровує менше вологи і з цієї причини він тепліший від неосушеного. Осушення збільшує амплітуду добового і річного коливання температури ґрунту. Вдень і влітку осушений грунт тепліший від неосушеного, вночі і взимку – холодніший. Збагачення ґрунту на кисень і підвищення його температури влітку сприяє активізації діяльності мікроорганізмів, що призводить до прискорення мінералізації торфу та перегною, розкладу решток рослинності, перетворенню волокнистої структури торфу в грудочкувату. Водопроникність торфу в перші роки після осушення зменшується, що пов’язано з процесом розкладу торфу, але потім, коли торф достатньо мінералізується, водопроникність зростає. Осушений грунт в посушливі роки вологіший від неосушеного, а в дощові періоди – сухіший і, отже, його вологість стає рівномірною в часі. Осушення активізує також і світ нижчих тварин (черв’яків, багатоніжок, кліщів тощо). Питання для самоконтролю 1. Вкажіть основні причини перезволоження земель. 2. Дайте сучасну характеристику перезволоженим землям. 3. Розкрийте основні способи регулювання водного режиму перезволожених ґрунтів. 4. Назвіть і охарактеризуйте методи регулювання водного режиму перезволожених ґрунтів. 5. Охарактеризуйте вплив осушення на повітряний, тепловий і водний режими ґрунтів.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема