СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МЕЛІОРАЦІЇ Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Глосарій Додатки Список використаних джерел Укладачі	1. ЗРОШУВАЛЬНІ МЕЛІОРАЦІЇ
	1.1. Загальні відомості про зрошення і зрошувальні системи 1.1.1. Поняття про зрошення 1.1.2. Види зрошення 1.1.3. Вплив зрошення на ґрунт, рослини, мікроклімат 1.1.4. Економічна ефективність зрошення при інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських культур 1.1.5. Поняття про зрошувальну систему та вимоги до неї 1.1.1. Поняття про зрошення Зрошення – це штучне поповнення запасів води в недостатньо зволоженому ґрунті для створення оптимального водно-повітряного і зв’язаних з ним поживного та теплового режимів, сприятливих для росту і розвитку рослин, незалежно від випадання атмосферних опадів. Зрошення земель – найбільш поширений вид сільськогосподарських меліорацій. Застосовується в багатьох районах України, але потреба в ньому не скрізь однакова. Так, у посушливій і сухій зонах для підтримання вологості ґрунту на заданому рівні, необхідні регулярні поливи. Це дозволяє отримувати стабільні врожаї зернових культур, збільшується виробництво овочів, картоплі, цукрових буряків, продукції тваринництва. В інших зонах достатньо періодичних поливів у посушливі періоди – за потреби. У надмірно вологій і вологій зонах, де зрошують в основному тільки овочеві культури, в окремі роки поливи зовсім не потрібні. Перевірено часом 1.1.2. Види зрошення В основу зрошувальних меліорацій покладено гідротехнічні заходи нормування подачі води і перетворення її у ґрунтову вологу. За принципом дії зрошення поділяється на: - регулярне; - одноразове. При регулярному зрошенні ґрунт зволожується в потрібні строки і в потрібній кількості. При одноразовому зрошенні ґрунт зволожується один раз на рік шляхом затоплення площі. Удобрювальне зрошення застосовують для внесення в ґрунт добрив з допомогою води. Спеціальне зрошення поділяється на грунтоочисне і утеплювальне. Грунтоочисне зрошення дає змогу звільнити ґрунт від шкідливих солей, знищити шкідників сільськогосподарських культур – польових гризунів, личинок тощо. Утеплювальне зрошення застосовують для зігрівання ґрунту при поливі його водою, більш теплою, ніж сам ґрунт. Це дає подовження вегетаційного періоду рослин, захищає від заморозків. 1.1.3. Вплив зрошення на ґрунт, рослини, мікроклімат Зрошення дуже складно впливає на фізичні, хімічні, біологічні процеси, що відбуваються в ґрунті, а також на мікроклімат полів. Зрошення змінює вологість, температуру, теплоємність, механічний склад, пористість, водопроникність, силу зчеплення ґрунтових частинок, вміст і розподіл хімічних елементів, рівень ґрунтових вод і їх мінералізацію. Теплоємність сухого ґрунту менша, ніж вологого. У спеку поливна вода холодніша, а рано навесні та пізно восени тепліша, ніж повітря і ґрунт. Вологий ґрунт вдень вбирає тепла більше, ніж сухий, а вночі остигає менше. Зволоження ґрунту зменшує силу зчеплення частинок – тобто зменшує міцність глинистого і суглинистих ґрунтів; піщані ґрунти навпаки стають твердішими. З поливної води випадають наноси, які відкладаються на поверхні. Іноді ці відклади великі, може утворюватися навіть новий штучний шар ґрунту. Поливна вода розчиняє поживні речовини, що містяться в ґрунті і підвищує доступність їх до рослин. Зрошення стимулює процес утворення на коренях бобових культур бульбочкових бактерій, посилено розмножуються дощові черв’яки, зникають землерийки тощо. Зрошення сприятливо позначається на мікрокліматі приземного шару повітря зрошуваної території. Температура приземного шару повітря на висоті 0,5 м вдень знижується на 6 а вночі – підвищується на 3що дає змогу захищати рослини від надмірного перегріву і від заморозків. Достатня кількість вологи в ґрунті створює сприятливі умови для перебігу фізіологічних процесів. Усе це позитивно позначається на продуктивності сільськогосподарських культур. 1.1.4. Економічна ефективність зрошення за інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур Зрошення земель – найбільш надійний засіб підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Воно стало важливою ланкою загальної технологічної схеми сільськогосподарського процесу і вносить значні зміни у сільськогосподарське виробництво. Не дивлячись на високу ефективність зрошення, ступінь його дії на рівень урожайності залежить від комплексного застосування всіх агротехнічних заходів вирощування сільськогосподарських культур. Тому зрошувальне землеробство має свої особливості і потребує запровадження спеціальних сівозмін, обробітку ґрунту, внесення добрив та боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками рослин. 1.1.5. Поняття про зрошувальну систему та вимоги до неї Зрошувальна система – це земельна територія, обладнана каналами, спорудами і різними пристроями, що забезпечують можливість своєчасного подавання і розподілу на полях зрошувальної води для підтримання у кореневмісному шарі вологості, потрібної для одержання на поливних землях високих і сталих урожаїв. Зрошувальна система повинна забезпечувати такі основні вимоги сільськогосподарського виробництва: 1. Своєчасність подавання на зрошувані площі потрібної кількості води. 2. Продуктивне використання сільськогосподарських машин і знарядь (поливні ділянки повинні бути правильної форми і оптимальних розмірів). 3. Найбільш повне використання зрошуваної площі (постійна чи пересувна, закрита чи відкрита мережа). 4. Високий коефіцієнт використання поливної води (відповідне поливне обладнання, водомірно-регулювальні пристрої тощо). 5. Вартість будівництва системи і щорічні експлуатаційні витрати повинні бути мінімальними. Зрошувальна система у технічному відношенні повинна забезпечити транспортування води по каналах системи від джерела зрошення до поливних ділянок у потрібній кількості і визначені строки, а також перетворити її в ґрунтову вологу на зрошуваних полях. Основними елементами регулярно діючої зрошувальної системи є: 1. Зрошувальна територія. Зрошувальною площею нетто називають площу, безпосередньо зайняту посівами сільськогосподарських культур, природними травами і насадженнями, тобто площу, з якої мають сільськогосподарську продукцію (Fнт). Зрошувальну площу нетто разом з площею відчуження під увесь комплекс споруд – під канали, насосні станції, дороги, будівлі, а також лісосмуги називають зрошувальною площею брутто (Fбр). Ступінь використання земельного фонду, зрошувальної (або взагалі меліоративної) системи характеризують коефіцієнтом земельного використання (К з.в.): 2. Джерело зрошення (річка, озеро, водосховище, підземні води) призначене для безперебійного постачання системі води у визначений час і в необхідній кількості. 3. Водозабірна (головна) споруда (шлюз-регулятор, насосна станція) призначена для забору води з джерела зрошення і подавання її в магістральний канал (трубопровід). 4. Магістральний, або головний зрошувальний канал, по якому вода з джерела зрошення надходить у розподільні канали. Магістральний канал складається з двох частин – холостої (до першого розподільного каналу) і робочої, на відрізку якої від нього відходять розподільні канали. 5. Розподільні провідні канали і трубопроводи – міжгосподарські канали, по яких вода з магістрального каналу подається для зрошення земель кількох землекористувачів, і внутрішньогосподарські, що обслуговують одне господарство або його частину (сівозміну, ділянку). 6. Регулювальна зрошувальна мережа та зрошувальне обладнання – щорічно поновлювальні або перед кожним поливом тимчасові зрошувачі, вивідні та поливні борозни та смуги, чеки тощо. 7. Водоскидна мережа каналів потрібна для відведення зливових і талих снігових вод, скидання зайвої води, що збирається після поливів. 8. Дренажна мережа призначена для збирання і відведення промивних і надлишкових грунтових вод з метою запобігання засоленню і заболочуванню кореневмісного шару. 9. Мережа доріг призначена для доставки на поля насіння, машин, добрив, пального, вивезення врожаю тощо. 10. Гідротехнічні споруди на каналах і дорогах – шлюзи-регулятори, допоміжні насосні станції, мости для забезпечення переїзду каналів тощо. 11. Експлуатаційні будівлі та споруди – житлові будинки, майстерні, господарські приміщення тощо. 12. Захисні лісосмуги – для захисту полів від дефляції та для затінення відкритих каналів, що сприяє зменшенню витрати води на випаровування, а також від заростання їх рослинністю. За способом забору води із джерела зрошення зрошувальні системи поділяють на самопливні і з механічним водозабором. Самопливні системи застосовують тоді, коли відмітки поверхні зрошуваного масиву нижчі відміток поверхні води у джерелі зрошення і вода для поливу тече самопливом (із великих систем самопливною є перша половина Північно-Кримського каналу – від Каховки до Джанкоя). За конструкцією або технічним виконанням зрошувальні системи поділяють на три типи: відкриті, закриті і комбіновані. Відкриті системи складаються з відкритих земляних каналів або залізобетонних лотоків. Порівняно недорогі в будівництві, але потребують великих експлуатаційних витрат. Закриті системи складаються з напірних або безнапірних трубопроводів, що закладаються в землі. Закриті системи практично не мають експлуатаційних витрат води, не потребують відчуження земель. У комбінованих системах великі магастральні і розподільні канали відкриті, а менші елементи – закриті. Є основним типом при спорудженні великих зрошувальних систем. За способом поливу зрошувальні системи поділяють на системи поверхневого зрошення, дощувальні системи, рисові системи, системи лиманного, підгрунтового і краплинного зрошення. Жива та мертва вода Питання для самоконтролю 1. Дайте визначення зрошення. 2. Охарактеризуйте види зрошення. 3. Поясніть вплив зрошення на ґрунт, рослини, мікроклімат. 4. Які бувають зрошувальні системи за конструкцією?
	Попередня тема	На початок	Наступна тема