ТРАКТОРИ І АВТОМОБІЛІ, частина І Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Додатки Список використаних джерел Укладачі	3. ДВИГУНИ ВНУТРІШНЬОГО ЗГОРЯННЯ
	3.9. Система пуску двигуна 3.9.1. Призначення систем пуску. Вимоги до систем пуску 3.9.2. Умови та способи запуску двигунів 3.9.3. Конструкція і технічні характеристики пускових двигунів 3.9.4. Трансмісії пускових двигунів 3.9.5. Пуск дизельних і карбюраторних двигунів за низької температури навколишнього середовища 3.9.6. Безпека праці під час підготовки тракторів та автомобілів до роботи і пуску двигуна 3.9.7. Несправності, причини їх виникнення та способи усунення. Поняття про технічне обслуговування і регулювання системи пуску двигуна 3.9.1. Призначення систем пуску. Вимоги до систем пуску Система пуску двигуна призначена для запуску основного двигуна. Для пуску двигуна внутрішнього згоряння потрібно провертати його колінчастий вал з такою частотою обертання, за якої забезпечується добре сумішоутворення, достатній стиск і надійне запалювання пальної суміші. Miнімальну частоту обертання колінчастого вала двигуна, за якої відбувається надійний пуск, називають пусковою. У карбюраторних двигунах пускова частота обертання колінчастого вала має забезпечувати: приготування легкозаймистої робочої cyміші, яка перебуває у межах займання; отримання достатньо потужної icкри, здатної запалити стиснену робочу cуміш; отримання такої енергії перших спалахів робочих ходів, якої було б достатньо для розгону колінчастого вала двигуна до мінімальної частоти стабільного обертання. У дизелях пускова частота обертання колінчастого вала має забезпечувати інтенсивне стискання повітря в циліндрах з метою підвищення його температури і активного змішування з паливом, а також дрібне розпилювання палива у разі впорскування форсунками, що забезпечить надійне займання. За малої частоти обертання процес стискання відбувається відносно повільно, що є причиною підвищеного теплообміну між стисненим повітрям і поверхнею деталей, що контактують з ним, значного витоку повітря через поршневі кільця і, як наслідок, недостатньо високих температур кінця стиску. Пускова частота обертання колінчастого вала карбюраторних двигунів має становити не менш як 0,66 – 0,83 ^с-1 (40-50 ^хв-1), дизелів – 2,50 – 4,16 ^с-1 (150-200 ^хв-1). 3.9.2. Умови та способи запуску двигунів Під час пуску двигуна підведена до його колінчастого вала енергія витрачається на: подолання сил тертя між деталями двигуна; урухомлення допоміжних агрегатів (водяного, масляного і паливного насосів, генератора, вентилятора тощо); подолання опору компресії в циліндрах, здійснення підготовчих тактів – випуску і впуску; розгону рухомих частин двигуна. Опір обертанню колінчастого вала залежить від багатьох чинників, зокрема від літражу двигуна, ступеня стиску і теплового стану, а також експлуатаційних властивостей мастильного матеріалу. Зі зниженням температури двигуна опір його зростає. Розрізняють такі способи пуску двигунів: електричним стартером, допоміжним двигуном, вручну, а також пневматичними та інерційними стартерами. Пуск електростартером найчастіше застосовують для автомобільних двигунів. Потужність, що витрачається на урухомлення електростартера, становить 0,3 – 2,0 кВт для карбюраторних двигунів і 1,5 – 6,0 кВт (і більше) для дизелів. Пуск тракторних дизелів електростартером застосовують рідше, як правило, на тракторах малої потужності (Т-25А, Т-16МГ, Т-40А). Це пояснюється переважно швидким розряджанням акумуляторних батарей за частих вмикань (великий розрядний струм для подолання значного опору компресії і високі пускові оберти), а також швидким руйнуванням батарей внаслідок трясіння. Пуск допоміжним двигуном застосовують найчастіше для пуску тракторних дизелів потужністю понад 25 кВт. Це зазвичай двотактні одноциліндрові двигуни потужністю 5,5 – 9,9 кВт. Для пуску потужних дизелів іноді використовують двоциліндрові пускові двигуни, в деяких випадках – чотиритактні потужністю 14 кВт. Пневматичні стартери – спеціальні повітряні двигуни, до яких надходить стиснене повітря з балонів. Можливий також пневматичний пуск, за якого стиснене повітря за допомогою спеціального розподільника подається безпосередньо в циліндри двигуна. На тракторах і автомобілях такі системи не використовують. Інерційні стартери. Принцип їx роботи заснований на накопиченні кінетичної енергії в спеціальному маховику (іноді в маховику двигуна) розкручуванням його перед пуском з наступним плавним сполученням з колінчастим валом двигуна. Такі стартери хоча й потребують малопотужного джерела eнepriї для розкручування маховика, однак не набули поширення через свою громіздкість i складність механізму вмикання. Система пуску за допомогою допоміжного двигуна складається з пускового двигуна 11 (рис. 1.1), редуктора 12 i механізму вмикання i вимикання урухомлювальної шестерні з вінцем маховика, до якого входять зчеплення 9, обгінна муфта 3, автомат вимикання 15 ведучої шестерні i важелі 12, 13 i 8. Пуск допоміжного двигуна 11 здійснюється вручну обертанням маховика 16 спеціальним шнуром або електричним стартером 1. Система пуску електричного стартера має акумуляторну батарею 6, вимикач «маси» 5 i стартер 1. Пicля пуску двигуна шестірня стартера виходить iз зачеплення з вінцем маховика 14. Як пускові двигуни застосовують одно - i двоцилiндровi двотактні або чотиритактні карбюраторні двигуни. Після пуску допоміжного двигуна 11, переміщуючи важeлi 12 i 13 праворуч, у зачеплення вводять ведучу шестерню 6 зі зубчастим вінцем 9 маховика дизеля i одночасно вмикають автомат 15 вимикання шестерні 4. Плавно переміщуючи важелі 8 i 12 ліворуч, вмикають зчеплення 9, яке з'єднує колінчастий вал пускового двигуна 11 через редуктор 10 iз шестернею 4. Обгінна муфта 3 запобігає передачі обертання вiд маховика дизеля після початку його роботи – до пускового двигуна. Шестірня 4 при цьому виводиться iз зачеплення iз зубчастим вінцем 7 автоматом 15 вмикання ведучої шестерні 4. Рис. 3.9.1. Схема системи пуску дизельного двигуна: 1 – стартер; 2 – вимикач стартера; 3 – обгінна муфта (муфта вільного ходу); 4 – ведуча шестірня; 5 – вимикач “маси”; 6 – акумуляторна батарея; 7 – вінець маховика; 8 – важіль зчеплення; 9 – зчеплення пускового двигуна; 10 – редуктор; 11 – пусковий двигун; 12 – важіль дистанційного керування; 13 – важіль керування ведучою шестернею і автоматом її вмикання; 14 – маховик пускового двигуна; 15 – автомат вимикання ведучої шестірні 3.9.3. Конструкція і технічні характеристики пускових двигунів Для пуску тракторних двигунів часто використовують допоміжні пускові бензинові двигуни, обладнані силовим передавачем до колінчастого вала основного двигуна, який іноді називають редуктором. Пускові двигуни, яких у свою чергу запускають електростартерами або приладами, що дублюють пуск, мають білыший енергетичний запас i незалежно від температури навколишнього середовища здатні прокручувати колінчасті вали дизелів упродовж досить тривалого часу (до 15 хв). Найпоширеніші для пуску дизелів з рідинною системою охолодження пускові двигуни ПД-10УД, П-350, П-23У, а для пуску дизелів Д-144 (повітряна система охолодження) – ПД-8М. Рис. 3.9.2. Загальний вигляд пускового двигуна ПД-10 Пусковий двигун складається з остова, корбово-гонкового механізму, систем живлення i запалювання та механізму передачі обертання вiд колінчастого вала пускового двигуна до колінчастого вала дизеля. Механізм передачі має зчеплення, редуктор i автомат вимикання. Остов пускового двигуна ПД-10 складається (рис. 3.9.3) з чавунних: картера 22, циліндра 7 i головки циліндра 8. Головка циліндра пускового двигуна виготовлена з алюмiнiєвого сплаву АЛ-10В. Картер 22 виконаний з двох частин, з'єднаних мiж собою болтами. Циліндр 7 кріпиться до картера шпильками i гайками, а головка циліндра 8 приєднується до циліндра 7 чотирма шпильками i гайками. Шпильки розташовані симетрично, завдяки чому головку можна встановлювати в будь-яке положення, щоб приєднати рідинний патрубок 12 сорочки охолодження 13 пускового двигуна до сорочки охолодження різних дизелів. У картері 22 на двох роликових вальницях установлений колінчастий вал 20, який вiд осьових переміщень фіксується кульковою вальницею, що є також додатковою опорою вала. Колінчастий вал розбірний, монтується разом з гонком 21 i складається з лівої i правої цапф, запресованих в отвори щік, також установлених разом з противагами. В ці отвори запресований i палець 23 корби. Кiнцi цапф защiльненi гумовими защільнювачами, мiж картером 22 i маховиком 19 встановлено додатковий повстяний защільнювач. Рис. 3.9.3. Пусковий двигун ПД-10: 1 – паливний бачок; 2 – краник; 3 – фільтр; 4 – трубопровід; 5 – карбюратор; 6 – впускне вікно; 7 – циліндр; 8 – головка циліндра; 9 – продувально-заливний краник; 10 – свічка запалювання; 11 – провід високої напруги; 12 – патрубок; 13 – сорочка охолодження; 14 – випускне вікно;15 – продувальне вікно; 16 – поршень; 17 – палець; 18 – глушник; 9 –маховик; 20 – вал; 21 – гонок; 22 – картер; 23 – палець корби; 24, 25 – шестерні; 26 – магнето; 27 – регулятор; 28 – важіль; 29 – тяга; 30 – проміжна плитка; 31 – корбова камера; 32 – шестірня урухомника редуктора; 33 – шестірня урухомника магнето На кiнцi лівої цапфи закріплений маховик 19 з зубцями для з'єднання iз шестернею електричного стартера, а також виконано кільцеву виточку i паз для закріплення i укладання пускового шнура. Маховик установлюється на корпусі, прикріпленому до картера. Корпус складається з двох з'єднаних мiж собою частин. Якщо стартер не працює, знімають одну половинку корпусу i пуск здійснюють шнуром. На кiнцi правої цапфи закріплена шестірня 24, яка через проміжну шестірню 25 діє на механізм обертання, вiд проміжної працюють також шестерні урухомника магнето 33 i урухомника регулятора 32. Шестерні 24, 25 i 33 встановлюють за познаками. Вci шестерні розташовані в передній половині картера 22, накритого проміжною плитою 30. До зовнішньої частини плити 30 прикріплено магнето 26 i корпус регулятора 27. Гонок 21 виготовлений з легованої сталi i має двотавровий поперечний переріз. У верхню головку гонка запресовано бронзову втулку i зроблено чотири отвори (два зверху i два знизу) для вловлювання i підведення масла до втулки i поршневого пальця. Нижня, нерознімна головка гонка з'єднана з пальцем корби 23 через роликову вальницю без кілець i сепараторів. ЇЇ ролики розмiщенi у два ряди в проточці нижньої головки, тому поверхні проточки i пальця обробляють з великою точністю, цементують i гартують. Для підведення масла до вальниці на цилiндричнiй зовнiшнiй поверхні головки зроблено два наскрізних прорізи i дві канавки на її торцевих поверхнях. Поршневий палець 17 виготовлений iз легованої хромистої сталi. зовнішню його поверхню цементують, гартують, шліфують i полірують. Палець порожнистий, але в середній його частині є перетинка, яка запобігає прориванню пальної сумiшi з корбової камери 31 у впускне вікно 6 через отвір. Палець установлюють у бобишках поршня з невеликим натягом, а в 6ронзовiй втулці верхньої головки, гонка – вільно, iз зазором. Поршень 16 виготовлений з алюмiнiєвого сплаву, його днище опукле для поліпшення продування циліндра. В защiльнювальній частині поршня виготовлено три кiльцевi канавки прямокутної форми для поршневих кілець зi спеціального чавуну. Робоча поверхня верхнього кільця хромована. Замки кілець прямі, зафiксованi в канавках латунними стопорними гвинтами, які загвинчуються в нарізний отвір канавки. Фiксацiя кілець запобігає потраплянню їх стиків у вікна циліндра, а також запобігає поломці. Поршневий палець у бобишках поршня фіксується стопорними пружинними кільцями. Для знімання кілець на зовнішньому боці бобишок є поздовжні канавки. Поршень 16 в цилiндрi 7 встановлюють таким чином, щоб стрілка на його днищі була спрямована до випускних вікон i маховика. За такого положення поршня стики компресійних кілець не потрапляють у вікна циліндра. У передній частині циліндра 7 є два впускних вікна 6. Канали вiд них виведені до загального фланця кріплення карбюратора 5, що кріпиться до циліндра 7 двома шпильками i гайками, у протилежній частині циліндра – два випускних вікна 14. Канали вiд них також виведені до загального фланця кріплення глушника 18, який кріпиться до циліндра 7 чотирма болтами або шпильками з гайками. В бокових частинах циліндра симетрично розташовані два продувальних вікна 15, які знаходяться нижче вiд випускних вікон 14. Перепускними каналами продувальні вікна 15 з'єднанi з кривошипною камерою 31. Циліндр відлитий разом iз сорочкою охолодження, з'єднаною із сорочкою охолодження головки циліндра. Сорочка охолодження 13 пускового двигуна вepxнім 12 i нижнім патрубками з'єднана з сорочкою охолодження дизеля. У головку циліндра 8 вкручується свічка запалювання 10 i продувально-заливний краник 9. Газорозподіл у пусковому двигуні здійснюється поршнем, який у вiдповiднi моменти відчиняє i зачиняє вікна в cтінкаx циліндра. Система живлення пускового двигуна (рис. 3.9.3) складається з паливного бачка 1, фільтра 3 з краником 2, карбюратора 5 i трубопроводу 4. Як паливо для двигуна застосовують суміш: одна частина (за об'ємом) дизельного масла i 15 частин бензину. Кiлькiсть пальної сумiшi, яка надходить з карбюратора 5 в корбову камеру 31, автоматично змащюється регулятором 27, що за допомогою важеля 28 i тяги 29 діє на дросельну заслінку карбюратора. Мащення корбово-гонкового механізму здійснюється маслом, яке є в пальній сумiшi. Кулькова вальниця колінчастого вала, шестерні 24, 25, 32, 33 та їх oci, механізм регулятора 27 змащуються маслом, що залите у корпус механізму передачі. Система запалювання пускового двигуна складається iз магнето 26, свічки запалювання 10 i проводу 11 високої напруги, останній з'єднує магнето 26 зi свічкою 10. Двигун П-350 використовують як пусковий для дизелів типу СМД-60. Він являє собою форсовану модифікацію двигуна ПД-10. За рахунок збільшення частоти обертання колінчастого вала до 4000 хв потужність підвищена до 10 кВт. Крім електричного стартера двигун оснащений дублювальним механізмом ручного пуску. Двигун ПД-8М призначений для пуску дизелів Д-144 (Д-37М) повітряного охолодження. Двигун двотактний карбюраторний з корбово-камернимю продування примусового повітряного охолодження. Його робочий об'єм менший, ніж ПД-10УД, і потужність становить 5,15 кВт за частоти обертання 4300 хв1. Рис. 3.9.4. Загальний вигляд пускового двигуна ПД-8М Двигун П-23У чотиритактний карбюраторний, двоциліндровий, з лівим (проти ходу годинникової стрілки) напрямком обертання колінчастого вала. Застосовується для пуску дизеля Д-160 і розвиває потужність 13,5 кВт за частоти обертання колінчастого вала 2500 хв. Рис. 3.9.5. Загальний вигляд пускового двигуна П-23У 3.9.4. Трансмісії пускових двигунів Крутний момент вiд колінчастого вала пускового двигуна до колінчастого вала дизеля передає трансмісія пускового двигуна (рис. 2.1). Вона складається зi зчеплення, редуктора, муфти вільного ходу, механізму автоматичного вимкнення урухомлювальної шестірні i механізму дистанційного керування редуктором. Зчеплення плавно з'єднує i роз'єднує колiнчастi вали пускового двигуна i дизеля, редуктор зменшує частоту обертання i збільшує крутний момент. Муфта вільного ходу передає обертання лише в одному напрямку: вiд пускового двигуна до дизеля. Під час передачі обертання в зворотному напрямку муфта роз'єднує колiнчастi вали двигунів. Цим обмежується значне навантаження редуктора i пускового двигуна від центровими силами. Механізм автоматичного вимкнення урухомлювальної шестірні забезпечує виведення її iз зачеплення з вінцем маховика пicля пуску дизеля. Механізм дистанційного керування редуктором забезпечує введення в зачеплення урухомлювальної шестірні з вінцем маховика i вмикання зчеплення з кабіни трактора. Трансмiciя пускового двигуна змонтована в спеціальному корпусу, на якому зверху встановлюється пусковий двигун. Трансмісії майже вcix пускових двигунів мають аналогічну конструкцію. Вiдрiзняються вони за формою i розміром корпуса, мicцем встановлення i будовою важелів керування, способом керування важелями. Трансмiciя пускового двигуна П-23 вiдрiзняється вiд інших конструкцією зчеплення i редуктора. Рис. 3.9.6. Загальна будова трансмісії пускового двигуна ПД-10: а, б – загальна будова; в – кінематична схема; 1 – корпус; 2 – накривка; 3 – рухомий упор; 4,6,17 – вальниця; 5 – нерухомий упор; 7 – рукоятка вмикання муфти; 8 – болт; 9,21,36 – пружини; 10 – маточина; 11 – натискний диск; 12 – обойма; 13 – ведені диски; 15 – упорний диск; 16 – проміжна шестірня; 18 –защільнювач; 19 – вал; 20 –урухомлювальна шестірня; 22 – напрямна втулка; 23,33 – штовхач; 24 – важілець; 25 – стакан; 26 – важіль; 27 – рукоятка механізму вмикання урухомлювальної шестерні; 28 – фіксатор; 29 – зубчастий вінець маховика дизеля; 30 – шестірня муфти; 31 – ведучий барабан; 32,34 – корки; 35 – ролик; 37 – палець; 38 – шестірня колінчастого вала; 39 – колінчастий вал; 40 – маховик пускового двигуна Будову трансмісії пускових двигунів ПД-10 наведено на рис. 3.9.6. Корпус 1 одноступінчастого редактора трьома болтами приєднується до фланця картера маховика. До верхньої частини корпусу кріпиться пусковий двигун, колінчастий вал якого з'єднаний з проміжною шестірнею 16. До корпусу 1 болтами прикріплено накривку 2 з нерухомим упором 5. Biн з'єднаний з накривкою 2 трьома шпильками з гайками i додатковою накривкою, а на його торці є два виступи з гвинтовою поверхнею. В розточках корпусу 1 i упора 5 встановлені кулькові вальниці 6 i 17, а в них вал 19 редуктора. Осьове переміщення вала 19 відносно корпусу обмежується вальницею 6 i гайкою. На середині вала 19 розташована шестірня 30 урухомника муфти зчеплення, мiж нею i валом 1 – бронзова втулка. Шестірня 30 входить у зчеплення iз шестірнею 16. Осьове переміщення шестірні 30 обмежується упорним диском 15 муфти зчеплення i кільцем, установленим мiж торцевою поверхнею вала 19 i вальницею 17. Ведучий барабан 31 муфти зчеплення з'єднаний iз шестірнею 30 шicтьма заклепками. Biн виготовлений з листової сталi i має чотири виступи, що входять у пази трьох ведучих дисків 14. Мiж цими дисками розташовані три ведених диски 13 з чотирма виступами, які входять у пази обойми 12 обгінної муфти. Tepтьові поверхні дисків шлiфованi. Диски 14 i 13 знаходяться мiж упор ним диском 15 i натискним диском 11. Натискний диск 11 центрується на зовнiшнiй поверхні обойми 12 i фіксується вiд обертання відносно обойми двома пальцями 37, які вкручені в натискний диск 11 i входять у пази обойми 12. Упорний диск 15 i обойма 12 обгінної муфти прикрiпленi до маточини 10 чотирма болтами, сама маточина за допомогою втулки встановлена на валу 19. Втулка забезпечує вільне обертання вала відносно маточини. Обойма 12 центрована відносно маточини 10 двома установлювальними штифтами. Мiж натискним диском 11 i маточиною 10 встановлена пружина 9, що притискує диск 11 до упорної вальниці 4, а вона взаємодіє з рухомим упором 3. Встановлено упорну вальницю в розточках рухомого упора 3 i маточини 10. На тopцi рухомого упора 3 є два виступи з гвинтовою поверхнею, які взаємодіють з аналогічними виступами нерухомого упора 5. Зубчастий вінець рухомого упора 3 входить у зачеплення iз шестірнею на стрижні рукоятки 7, яка може обертатися в отвopi накривки 2. Вiд осьового переміщення відносно накривки рукоятка 7 фіксується болтом 8. Зазор мiж рукояткою 7 i накривкою 2 защільнений гумовим кільцем. В обоймі 12 муфти вільного ходу є чотири отвори i чотири канавки. Циліндрична поверхня канавок звужується в напрямку, протилежному напрямку обертання вала 19. В канавках розташовані ролики 35, що взаємодіють з поверхнею канавок, валом 19 i штовхачами 33 (ocтанні встановлені в отворах муфти 12). З протилежного вiд роликів боку на штовхачі 33 діє пружина 36, один кінець її зафіксовано відносно обойми 12. На правому кінці вала 19 виконано шліци, на них вільно переміщується урухомлювальна шестерня 20, до корпусу якої шicтьма болтами прикріплено стакан 25 механізму автоматичного вмикання урухомлювальної шестерні. Болти кріплення стакана зафiксованi дротом. На корпусі стакана 25 є прорізи, в яких переміщуються важельцi 24, встановлені на осях стакана 25. В отворі вала встановлено пружину 21, а отвір закритий напрямною втулкою 22, вкрученою в нарізну частину отвору вала 19. В напрямній втулці переміщується штовхач 23 з двома буртиками: один взаємодіє з пружиною 21, інший – з важільцями 24. Осьове переміщення шестірні 20 обмежується втулкою защільнювача 18 i напрямною втулкою 22 штовхача 23. 3.9.5. Пуск дизельних і карбюраторних двигунів за низької температури навколишнього середовища Пуск дизельних двигунів за низьких температур ускладнений через значне відведення теплоти від повітря на такті стиску. Як результат під час впорскування палива температура в циліндрі буде нижчою, ніж температура самозаймання дизельного палива, і дизель не запуститься. Для полегшення пуску двигунів за низьких температур використовують пускові підігрівачі, а для дизельних двигунів – додаткові свічки розжарювання, електрофакельні пристрої з впорскуванням легкозаймистого палива. Рис. 3.9.7. Загальний вигляд свічки розжарювання Свічки розжарювання (рис. 3.9.7) встановлюють таким чином, щоб їх спіралі розміщувалися у камерах згоряння або впускних трубопроводах дизелів (Д-21А1, Д-120, Д-144). Рис. 3.9.8. Розміщення свічки розжарювання в камері згоряння Перед пуском дизеля замикається коло живлення свічки розжарювання. Струм від акумуляторної батареї проходить уздовжспіралі свічки, розігріваючи її до температури 900 – 1000 °С. Повітря навколо спіралі підігрівається, і за подальшого повертання колінчастого вала паливо, яке впорскується форсункою дизеля, легко запалюється. Рис. 3.9.9. Дія свічки розжарювання Рис. 3.9.10. Будова свічки розжарювання: а – однопровідна свічка розжарювання: 1 – центральний стрижень, 2 – спіраль розжарювання; 3 – корпус;4 – контактні гайки; б – двопровідна свічка розжарювання: 1 – центральний стрижень; 2 – сердечник; 3, 5 – ізоляція; 4 – корпус; 6 – втулка; 7 – ізолятор; в – контактна гайка; 9 – пружинна шайба; 10 – контактний ковпачок; 11 – гайка; 12 – контактне кільце; 13 – защільнювальна шайба; 14 – спіраль розжарювання Електрофакельні підігрів підігрівають у впускному трубопроводі повітря, що засмоктується в циліндри дизеля під час впуску, спалюванням у ньому невеликої порції палива (Д-240, Д-245, КамАЗ). Рис. 3.9.11. Загальний вигляд ЕФП-8101/500 трактора МТЗ-80, МТЗ-82 Електрофакельний підігрів дизеля Д-245 (рис. 3.9.12) встановлюється у впускному трубопроводі і регулюється тим самим вимикачем, що й стартер. У першому положенні вмикається струм надходить у коло спіралі розжарювання і зумовлює в ній (разом з послідовно з'єднаними контрольним елементом і додатковим опором С350-В, розміщеними на щитку приладів), падіння напруги в 10В. Розігрівання спіралі до температури близько 950 °С відбувається впродовж 10 – 20 с. У другому положенні вимикача одночасно із стартером у коло подавання струму вмикається котушка електромагніта. При цьому спіраль підігріву залишається ввімкненою, а контрольний елемент і додатковий опір шунтуються. Котушка 6 електромагніта втягує якір, з'єднаний з клапаном 7. Крізь відкритий отвір з корпусу клапана витікає паливо, потрапляє на розжарену спіраль і займається. Далі в процесі пуску дизеля паливо в електрофакельний підігрів подає помпа паливопідкачувального насоса. Рис. 3.9.12. Схема ЕФП-8101/500 трактора МТЗ-80, МТЗ-82: 1 – болт; 2 – трубка паливна; 3 – корпус клапана; 4 – штуцер; 5 – пружина клапана; 6 – котушка електромагніта; 7 – клапан; 8 – сідло клапана; 9 – корпус; 10 – спіраль розжарювання; 11 – кожух Після пуску дизеля водночас з автоматичним відмиканням стартера втрачає живлення і котушка 6 електромагніта. Якір під дією пружини переміщується у вихідне положення, перекриває отвір у корпусі клапана, припиняючи подачу палива на спіраль. У разі вимкнення стартера переривається коло спіралі розжарювання: робота підігрівника повністю припиняється. За низьких температур пуск дизеля можна полегшити також застосуванням пускової рідини «Холод Д-40». Вона складається із 60 % етилового спирту, 15 % петролейного ефіру, 15% ізопропілнітрату, решта – олива. Рідина подається спеціальними пристроями типу 5ПП-40А у впускний трубопровід 2 (рис. 3.9.13.). Рис. 3.9.13. Пусковий пристрій 5ПП-40А: 1 – корпус повітряного насоса; 2 – нагнітальний канал штокової порожнини; 3 – поршень з гумовими ущільнювальними кільцями; 4 – кулькові клапани; 5 – повітряна трубка; 6 – накривка змішувача; 7 – ручка голки; 8 – корпус змішувача; 9 – капсула з легкозаймистою рідиною; 10 – голка; 11 – сітка; 12 – жиклер; 13 – емульсійна трубка; 14 – ручка повітряного насоса; 15 – свічка розжарювання; 16 – розпилювач Комплект пристрою складається з повітряного насоса подвійної дії, повітряної труби, змішувача, емульсійної труби та розпилювача. Стиснене повітря трубою надходить у змішувач. Рідинно-повітряна суміш, що утворюється у змішувачі, трубою подається до розпилювачів, які впорскують її у впускний колектор. Пускові підігрівачі забезпечують надійний пуск двигунів за температури нижче – 5 °С розігріванням водяної сорочки і масла в картері двигуна. Підігрівач працює на дизельному паливі і розігріває охолодну рідину до температури 85 – 100 °С перед пуском двигуна. Будову пускового підігрівача, що застосовується на двигунах типу ЯМЗ, зображено на рис. 3.9.14. Котел пускового підігрівника складається з чотирьох циліндрів, що утворюють дві водяні сорочки – зовнішню 15 і внутрішню 16, з'єднані між собою трубками і кільцевою щілиною. До переднього торця внутрішнього циліндра примикає пальник з подвійними циліндричними стінками. Внутрішня порожнина пальника є камерою згоряння підігрівача. Паливо подається в пальник трубопроводом 7, надходить через електромагнітний клапан 5 і розпилюється форсункою 9. Водночас у пальник подається повітря, яке нагнітається вентилятором 3. Гази, що утворилися внаслідок згоряння палива, проходять внутрішнім циліндром котла 14, через порожнину 17, зігріваючи стінки водяної сорочки, після чого спрямовуються патрубком 20 до піддона двигуна і розігрівають масло в картері. Рис. 3.9.14. Пусковий підігрівач: 1 – шестерінчастий паливний насос; 2 – електродвигун; 3 – вентилятор; 4 – водяний насос; 5 – патрубок водяного насоса; 6 – свічка запалювання; 7 – паливопровід; 8 – електромагнітний клапан; 9 – форсунка; 10 – лопатковий випрямний апарат; 11 – внутрішній циліндр пальника; 12 – зовнішній циліндр пальника; 13 – відвідний патрубок; 14 – внутрішній циліндр котла; 15 – зовнішня водяна сорочка; 16 – внутрішня водяна сорочка;17 – зовнішній газохід; 18 – зливний трубопровід; 19 – зливний краник; 20 – патрубок відведення відпрацьованих газів; 21 – дренажна трубка Порожнина котла заповнюється рідиною і з'єднується з сорочкою охолодження двигуна за допомогою патрубка 13. Усе керування пусковим підігрівачем дистанційне. На щитку керування розміщені вмикач електромагнітного клапана, перемикач електродвигуна і вимикач свічки розжарювання, а також контрольна спіраль для визначення ступеня нагрівання свічки. У разі переведення перемикача в положення "Робота" електромагнітний клапан відчиняється і дизельне паливо подається паливним насосом з бака через фільтр грубого очищення до форсунки, що впорсне його в дрібно-розпиленому вигляді у камеру згоряння підігрівача. Паливо, змішуючись з повітрям, запалюється від свічки розжарювання. Після того, як у камері згоряння створюється висока температура і горіння стає тривким, свічка розжарювання вимикається і процес згоряння триває без стороннього джерела запалювання. Рідина, що циркулює під тиском відцентрового насоса, проходить через котел двома потоками. Один потік огинає газохід і камеру згоряння, омиваючи внутрішню водяну сорочку, інший обтікає газохід на зовнішній водяній сорочці. У котлі обидва потоки з'єднуються, і далі рідина через верхній патрубок спрямовується у сорочку охолодження двигуна. 3.9.6. Безпека праці під час підготовки тракторів та автомобілів до роботи і пуску двигуна Запорукою безпеки під час керування тракторами та їх технічного обслуговування є чітке дотримання відповідних приписів, серед яких такі: – до керування допускають спеціально підготовлених операторів (водіїв); – починати роботу можна лише за впевненості у цілковитій справності трактора; – перед пуском двигуна всі органи керування мають бути в нейтральному або стоянковому положенні; – запускати дизель трактора має оператор, який перебуває в кабіні на сидінні. 3.9.7. Несправності, причини їх виникнення та способи усунення. Поняття про технічне обслуговування і регулювання системи пуску двигуна Основні несправності пускового двигуна виявляються в разі його ускладненого пуску або коли він працює, не розвиваючи повної потужності. Причинами несправностей пускового двигуна є: недостатня подача бензину до двигуна (відсутність палива в баці, засмічення фільтра-відстійника, паливопроводів або жиклерів карбюратора, а також підсмоктування повітря крізь нещільності з'єднання карбюратора з циліндром); багата суміш (несправність голчастого клапана або поплавка, система холостого ходу карбюратора відрегульована на надмірно багату суміш, заїдання в зачиненому положенні повітряної заслінки); несправності системи запалювання (окиснення, забрудненість або підгоряння контактів переривника магнето, порушений кут випередження запалювання, забруднена або несправна свічка запалювання, несправний конденсатор, обрив або замикання на "масу" однієї з обмоток магнето); недостатня компресія в циліндрі двигуна (спрацювання поршневих кілець, поршнів і циліндрів). Основними несправностями механізму передавача пускового двигуна є: пробуксовування зчеплення або обгінної муфти, що можливо в разі спрацювання їхніх деталей; несвоєчасне вимкнення урухомлювальної шестірні (спрацювання вантажів-собачок або їх заїдання внаслідок перекосу маточини урухомлювальної шестірні чи поломки пружин штовхача). Догляд за системою пуску полягає в утримуванні в чистоті і справному стані окремих її агрегатів, перевірці їх кріплення та періодичному змащуванні й регулюванні механізмів. Щодня перевіряють кріплення карбюратора, магнето, пускового двигуна та його редуктора, усувають витікання палива, масла і води. Періодично слід випускати з картера масло і бензин (конденсат), що в ньому скупчується. Під час технічного обслуговування пускового підігрівника перевіряють надійність з'єднань трубопроводу, справність краників, роботоздатність електромагнітного клапана, справність свічки розжарювання, наявність справного вогнегасника. Питання для самоконтролю: 1. Які умови необхідні для надійного запуску двигунів? 2. Що називають пусковою частотою обертання колінчастого вала двигуна? 3. Пояснити, чому дизельний двигун неможливо завести, прокручуючи колінчастий вал вручну? 4. Скільки має становити пускова частота обертання колінчастого вала карбюраторного і дизельного двигуна? 5. Які способи застосовують для пуску дизельних двигунів? 6. З яких основних елементів складається система пуску за допомогою допоміжного двигуна ? 7. Описати роботу системи пуску дизельного двигуна з допомогою допоміжного. 8. Яка особливість у будові поршневого пальця пускового двотактного двигуна? 9. Навіщо в канавках поршня для поршневих кілець установлені штифти? 10. Навіщо на днищі поршня нанесено стрілку? 11. Як змащуються деталі КШМ двигуна? 12. З яких елементів складається система запалювання пускового двигуна? 13. З яких основних елементів складається трансмісія пускового двигуна? 14. Чим між собою відрізняються трансмісії пускових двигунів? 15. Які пристрої застосовуються для поліпшення пуску дизельного двигуна?
	Попередня тема	На початок