МАШИНИ І ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ТВАРИННИЦТВА

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
ДОДАТКИ	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	УКЛАДАЧІ

ВСТУП

1. Завдання та зміст дисципліни «Машини і обладнання для тваринництва», її зв'язок з іншими дисциплінами навчального плану

2. Напрями, принципи та перспективи розвитку галузі тваринництва на сучасному етапі

3. Короткий історичний огляд розвитку виробництва машин і обладнання для тваринництва

Тваринництво як галузь агропромислового комплексу на сучасному етапі розвитку суспільства є соціально-економічною складовою народного господарства, яка визначає здоров’я нації та економічну безпеку. Тваринництво є основною галуззю АПК, яка забезпечує у достатньому обсязі, в першу чергу, потреби населення в продуктах харчування, а також промисловості в деяких видах сировини.

Пріоритетне місце у вирішенні цих завдань посідає інженерно-технічне забезпечення технологічних процесів у тваринництві. Як свідчить аналіз світової і вітчизняної практики, еволюція розвитку технологій у тваринництві проходила і продовжує здійснюватись під впливом створення і використання як нових окремих машин та обладнання, так і технологічних комплексів та систем машин.

Під їх впливом розвивалися окремі елементи технологій – кліткове утримання птиці, системи і способи утримання худоби з різними модифікаціями, нові технології і форми організації доїння корів у залах, станках, обладнаних автоматичними системами контролю молоковіддачі, автоматичного нормування кормів тощо. Набув розвитку також перехід від ручного до машинного обслуговування тварин; створені повністю автоматизовані виробництва яєць, м’яса бройлерів, відгодівлі свиней тощо. Це свідчить про те, що машини і обладнання, які мають найбільш динамічний вплив на елементи процесу виробництва, розвиваються на основі використання в їх конструкціях нових винаходів і відкриттів. В свою чергу, вони впливають на вибір технологічних рішень, вдосконалюють їх. Все це сприяє зменшенню кормових та матеріально-енергетичних ресурсів, ефективнішому використанню генетичного потенціалу тварин.

Слід відмітити, що вирішальний вплив на ефективність виробництва, отримання високоякісної конкурентоспроможної тваринницької продукції мають засоби механізації і автоматизації. Ніякі інші фактори – порода, селекція, ветеринарна медицина, спосіб утримання тварин – не можуть бути реалізованими в повній мірі без відповідної інженерної бази. Завдяки механізації та автоматизації створюють передумови для значного зменшення затрат праці на виробництво, зберігання й приготування кормів, догляд за тваринами, одержання і первинну обробку продукції, виконання інших операцій. Зростання рівня технічного оснащення тваринницьких підприємств сприяє також впровадженню результатів наукових розробок і досягнень передового досвіду, реалізації заходів, які забезпечують істотне підвищення продуктивності тварин та якості отримуваної продукції, високу технологічну й економічну ефективність виробництва.

Розвиток науки і провідна практика впливають на систематичне вдосконалення й оновлення техніки, а також організаційних форм механізації та автоматизації тваринництва. Однією з важливих умов досягнення високих технологічних, економічних і соціальних результатів є раціональне узгодження кількісного та якісного зростання рівня механізації виробництва продукції тваринництва з ефективним використанням машин і обладнання у цьому виробництві.

Комплексну механізацію, як відомо, вигідніше впроваджувати на великих спеціалізованих підприємствах (рис.1) з добре відпрацьованою технологією виробництва. У цьому разі скорочується термін окупності капіталовкладення в технічні засоби і забезпечується вища технологічна та економічна віддача. Водночас не менш важливо механізувати виробничі процеси і на тваринницьких підприємствах малих форм власності (орендні, підсобні, приватні тощо), для яких характерним є дефіцит робочої сили. Кількість таких тваринницьких ферм в Україні останнім часом збільшується.

Кількісне насичення та якісне вдосконалення фермської техніки висуває проблему ефективного її використання, яка передбачає вирішення таких завдань: освоєння сучасних методів проектування потокових технологічних ліній, процесів і підприємств, раціонального комплектування їх відповідними машинами й обладнанням; обґрунтування вибору раціональної структури і кількісного складу засобів механізації та енергетичних ресурсів для реалізації машинних технологій виробництва продукції; визначення прогресивних організаційних форм інженерно-технічного забезпечення (ІТЗ) тваринницьких підприємств.

Рис. 1. Загальний вигляд сучасного тваринницького комплексу

Перехід тваринництва на промислову основу вимагає підготовки висококваліфікованих фахівців середньої ланки – техніків-механіків сільськогосподарського виробництва, які зможуть забезпечити правильну експлуатацію системи машин для тваринництва і птахівництва, що налічує більше тисячі найменувань, догляд за ними, підключення в роботу, технічне обслуговування на основі науково-технічного прогресу, а також автоматичне управління технологічними процесами. Підготовлені кадри мають не лише добре знати пристрій і роботу машин і устаткування тваринницьких ферм, але і уміти раціонально використовувати нову техніку.

Цей навчальний посібник призначено для студентів технікумів і коледжів, що навчаються за спеціальністю 208 «Агроінженерія» (Освітньо-професійна програма «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва»). Під час вивчення курсу «Машини і обладнання для тваринництва» вони отримають необхідні відомості щодо промислової технології утримання тварин і птиці, призначення, будови, роботи і регулювань обладнання, елементів розрахунку, добору технічних засобів для потокових технологічних ліній і виконання технологічних операцій на тваринницьких фермах і комплексах.

У навчальному посібнику розглянуто перспективні технології, засоби механізації, а також деякі машини і устаткування, що раніше випускалися і відповідають сучасним зооветеринарним і технічним вимогам, які широко використовуються у виробництві.

Підручник підготовили: професор І.І.Ревенко (передмова, вступ та загальне редагування), доцент В.С.Хмельовський (розділи 4, 5), доцент О.О.Заболотько (розділи 7, 8), доцент В.І.Ребенко (розділи 10, 11), доцент С.Є.Потапова (розділ 9), асистент В.В.Радчук (розділ 3), ст.вкл. О.М.Ачкевич (розділ 1), доцент М.М.Чос (розділ 6), доцент. М.І.Ікальчик (розділ 2), В.Р.Пазюк (розділ 4), Г.В.Пазюк (розділ 8), Р.В.Веркалець(розділ 3), М.Д.Кривичун (розділ 11), А.М.Місюля (розділ 1), О.О.Дещенко (розділ 6), С.В.Журавський (розділ 2), С.М.Смиковський (розділ 10)

1. Завдання та зміст дисципліни «Машини і обладнання для тваринництва», її зв'язок з іншими дисциплінами навчального плану

Дисципліна «Машини і обладнання для тваринництва» передбачає вивчення будови, принципу дії і регулювання машин та обладнання, правил техніки безпеки під час їх експлуатації.

Програмою дисципліни «Машини і обладнання для тваринництва» передбачається вивчення тем відповідно рис. 2. Програмою дисципліни передбачено загальний обсяг у 108 год., з яких 72 год. аудиторних та 36 год. самостійного вивчення. Із 72 аудиторних годин 32 год. припадає на лабораторно-практичні заняття, з яких 6 год. практичних занять відведено на екскурсію. Крім того, передбачено 54 год. на навчальну практику. Рівень засвоєння знань з дисципліни визначатиметься переважно тестовим контролем. Вивчення дисципліни завершується екзаменом.

Як результат вивчення дисципліни студенти повинні:

знати: зоотехнічні та організаційні вимоги до машин і обладнання; призначення, будову, роботу та регулювання машин на фермах; правила експлуатації і технічного обслуговування машин і обладнання; причини виникнення і порядок усунення основних несправностей у роботі; правила техніки безпеки під час експлуатації машин; вимоги чинних державних стандартів до якості продукції та охорони навколишнього середовища від шкідливих виробничих впливів;

Рис. 2. Структура дисципліни «Машини і обладнання для тваринництва»

уміти: регулювати машини і обладнання; виявляти і усувати несправності, що виникають у процесі роботи машин і механізмів; ставити машини на зберігання; здійснювати технічне обслуговування машин і обладнання; складати графік технічного обслуговування машин; користуватися технічною і довідковою літературою, технічною документацією; добирати комплекти машин і обладнання для комплектації технологічних ліній.

Дисципліна за змістом тісно пов'язана з багатьма дисциплінами навчального плану, а саме: «Загальна електротехніка», «Основи нарисної геометрії та інженерна графіка», «Технічна механіка», «Матеріалознавство і ТКМ», «Основи теплотехніки і гідравліки», «Трактори і автомобілі», «Сільськогосподарські машини», «Основи тваринництва», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та іншими дисциплінами.

browser does not support the video tag.

Машини і обладнання для тваринництва

2. Напрями, принципи та перспективи розвитку галузі тваринництва на сучасному етапі

2.1. Основні завдання розвитку галузі тваринництва на сучасному етапі:

Ø забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною;

Ø підвищення якості і сортності вироблюваної продукції;

Ø зниження собівартості одержуваної продукції.

До цього часу досить багато операцій на фермах виконують вручну. Наприклад, у молочному скотарстві таких операцій близько 45 %, у свинарстві – 60 %, у вівчарстві – 80 %. Це стосується, зокрема, роздавання комбінованих та грубих кормів, очищення стійл та годівниць, прибирання гною тощо. Крім того, у тваринництві застосовують значну кількість малопродуктивного обладнання.

Особливо гострою залишається проблема механізації робіт на фермах малого типорозміру, (до 100 корів і до 1000 свиней), частка яких у структурі виробництва продукції тваринництва останнім часом помітно зростає.

Нинішній незадовільний стан виробництва продукції тваринництва на фермах України обумовлений тим, що воно базується на застарілих технологіях, які не забезпечують адекватних умов утримання і годівлі тварин, характеризуються високою енерго- і ресурсоємністю. Комплекс машин, що застосовується у тваринництві, – це морально застаріла техніка, яка уже вичерпала свій робочий ресурс і пристосована для використання в умовах ресурсозатратних систем утримання тварин.

Одним із факторів, що стримують підвищення рівня механізації виробничих процесів на малих фермах, є утримання тварин у нетипових пристосованих приміщеннях, де використання серійних машин неефективне. Відсутність належної техніки, низька надійність машин, що знаходяться в серійному виробництві, недостатні фінансові можливості за високої вартості засобів механізації негативно відбиваються на розвитку тваринництва.

Сучасний же стан такий, що менше третини фермської техніки виробляється в Україні, а понад третина машин та обладнання ще потребують розробки. Для розвитку і технічного забезпечення галузі тваринництва на перспективу передбачається вирішення таких завдань:

Ø зважаючи на розширення номенклатури тваринницьких підприємств у нових умовах господарювання, розробляти техніку за принципами уніфікованих типорозмірних рядів;

Ø впроваджувати нові форми реалізації та використання засобів механізації, наприклад, на основі довгострокової оренди, надання сервісних послуг, короткочасного прокату тощо;

Ø налагодити випуск достатньої кількості запасних частин та агрегатів для поновлення роботоздатності і подовження строку служби існуючої техніки тваринницьких підприємств;

Ø спрямувати зусилля на підвищення технічного рівня, якості роботи і надійності вітчизняних машин та обладнання;

Ø забезпечити застосування роботизованих агрегатів, зокрема, доїльних установок;

Ø віддавати перевагу використанню групових автонапувалок з підігрівом води в зимовий час;

Ø для приготування і роздавання кормових сумішей забезпечити застосування причіпних та самохідних кормозмішувачів-роздавачів.

2.2. Напрями розвитку тваринництва на сучасному етапі:

Ø спеціалізація та концентрація виробництва;

Ø комплексна механізація, автоматизація технологічних процесів, застосування промислових роботів;

Ø переведення виробництва продукції тваринництва на промислову основу (індустріалізація).

Спеціалізація – це створення відокремлених галузей і підприємств або окремих виробничих підрозділів у середині підприємств чи об’єднань для випуску однорідної продукції.

Спеціалізація тваринництва може бути реалізована на трьох рівнях:

Ø внутрішньогосподарському;

Ø міжгосподарському;

Ø галузевому.

Концентрація тваринництва – це збільшення поголів’я та виходу продукції у межах одного об’єкта виробництва (ферма, підприємство, товариство), об’єднання (агрохолдинга).

Комплексна механізація виробничих процесів – це такий рівень технічного оснащення виробництва, за якого всі технологічні операції й процеси виконуються за допомогою машин.

Автоматизація – застосування методів і засобів автоматики для перетворення неавтоматичних процесів, машин, цехів в автоматичні.

Необхідною умовою автоматизації є механізація – застосування машин і механізмів, що замінюють м’язову працю людини.

Роботизація – розвиток автоматизації виробництва на основі застосування роботів, що став можливим завдяки досягненням сучасної мікроелектроніки.

Переведення тваринництва на промислову основу (індустріалізація) – це створення промислових тваринницьких комплексів, тобто спеціалізованих підприємств з високим рівнем концентрації виробництва, комплексною механізацією і автоматизацією виробничих процесів.

Для промислових тваринницьких підприємств характерні принципи ритмічності, потоковості, стандартизації й типізації рішень та підходів.

Ритмічність виробництва – це випуск у рівні проміжки часу рівних кількостей продукції.

Принцип потоковості означає послідовність розміщення підрозділів, приміщень, машин і обладнання, а також виконання процесів та операцій за ходом технології виробництва, узгодження їх між собою за часом і обсягами роботи.

Принцип стандартизації і типізації рішень та підходів передбачає однорідність тварин, однотипність способів утримання й годівлі, використання стандартних машин одного типу для механізації різних технологічних процесів.

3. Короткий історичний огляд розвитку виробництва машин і обладнання для тваринництва

Ранній (початковий) період розвитку механізації тваринництва на теренах України охоплює відрізок часу з кінця XIX ст. до кінця 40-х років XX ст. Своїми коренями ранній період заходить ще у 60-і роки XIX ст., коли в селянських господарствах почали використовувати прості кормові суміші, які складалися з двох, рідше трьох компонентів, але їх виготовлення відбувалося немеханізованим шляхом.

Водночас відбулося підвищення ролі соціальних факторів, поштовхом до розвитку яких стала відміна кріпацтва і наслідки науково-технічної революції в Європі, що призвели до укрупнення тваринницьких господарств та створення машин з підготовки кормових матеріалів, зокрема подрібнювачів та запарників. Також був накопичений значний досвід з ефективності витрати кормових компонентів за їх одночасного згодовування. І хоча машин для змішування ще не було, все ж з’явилася можливість механізувати процеси підготовки кожного з компонентів корму, а потім перемішати їх між собою вручну за допомогою простих знарядь праці. Про наявність значної кількості типів і марок машин з підготовки кормових матеріалів можна судити з повідомлення, що вже в наприкінці 70-х років XIX ст. на території України соломорізки та силосорізки випускалися на 33 заводах, коренерізки – на 5 заводах, зернодробарки – на 3 заводах.

Доїння корів (рис. 3) за допомогою доїльних машин застосовують майже століття, воно ґрунтується на принципі відсмоктування молока. Прототип сучасного доїльного апарата був розроблений ще в 1903 році. За роки використання його суттєво удосконалили.

В кінці ХІХ на початку ХХ сторіччя було створено перші об’єднання виробників продукції птахівництва, що займалися поставками на експорт живої птиці, м’яса, яєць, пуху та пера. Паралельно розпочали створювати товариства птахівників декоративного та спортивного птахівництва.

а

б

Рис. 3. Доїння корів: а – ручне; б – доїльним апаратом

Таким чином, для більшості підготовчих операцій вже існували засоби механізації, а для завершальної операції – змішування технічні засоби ще тільки зароджувалися. Отже, мало місце неповне охоплення всіх операцій технологічного процесу механізованого приготування кормових сумішок.

Період створення конструкцій змішувачів кормів як окремих машин охоплював 50-і роки і продовжувався до середини 60-х років XX ст. Саме тоді проводилося укрупнення ферм. Перші конструкції змішувачів, розроблені на початку 50-х років минулого століття, виконувалися як поєднання операцій запарювання коренеплодів чи харчових відходів та змішування їх з концентратами. Місткість запарника-змішувача виконувалася з горизонтальним та вертикальним розташуванням лопатевого вала і доповнювалася завантажувальним конвеєром. Також було створено перший кормоприготувальний агрегат, до складу якого входили м’яльно-змішувальний апарат та дозатор молотих концентратів. Для різних поєднань кормових матеріалів, згідно з раціоном, було розроблено конструкції шнекових горизонтальних змішувачів неперервної дії, шнекових вертикальних порційної дії, лопатевих періодичної дії та барабанних.

У середині цього періоду (1917 – 1935 рр.) відбулися політичні зміни в Україні, пов’язані з революцією та повоєнною розрухою, які призвели до економічного занепаду як в аграрному, так і промисловому виробництві. Створена до революції галузь сільськогосподарського машинобудування була повністю зруйнована. Відновлення масового випуску кормопереробних машин розпочалося лише з 1935 р. Основне виробництво тваринницької продукції зосереджується в створених колгоспах та радгоспах.

а

б

Рис. 4. Машинна стрижка (а) та засоби для ручної стрижки (б) овець

Після революції 1917 р. на розвиток птахівництва суттєво вплинула кооперація. З розвитком суспільного птахівництва постало питання створення великих (суспільних) інкубаторів.

За часи війни (1941–1945 рр.) було зруйновано велику кількість інкубаторно-птахівничих станцій, тому в 1947 р. прийнято рішення уряду про налагодження і масовий випуск великих, удосконалених, автоматизованих інкубаторів. З 1964 р розпочався новий етап розвитку птахівництва в Україні: постановою уряду від 21.10.1964 його було переведено на промислову основу. Розпочалося будівництво великих промислових комплексів.

Рис. 5. Варіанти утримання птиці на підлозі (зліва) та в кліткових батареях (справа)

За період з 1965 по 1991 рр. було збудовано птахофабрик: яєчних – 40; бройлерних – 20; качиних – 10; індичих – 5, а також реконструйовано або збудовано понад 30 племптахогосподарств.

З 50-х років почалися постачання доїльно-молочних машин, агрегатів, установок у СРСР із НДР і впродовж третини століття вони становили 90% імпортного устаткування на вітчизняних молочних фермах. Часом колгоспно-радгоспні фахівці просто не знали про високотехнологічні розробки і „ноу-хау” закордонних фірм-продуцентів техніки для виробництва молока.

Рис. 6. Прив’язне утримання корів з доїнням у загальний молокопровід

У 1965 р. було розроблено першу систему машин для механізації сільськогосподарського виробництва, до якої було включено 8 змішувачів та 4 комбікормові агрегати. При цьому всі конструкції змішувального обладнання були окремими машинами, не пов’язаними у потокові технологічні лінії.

Другий період розвитку механізації тваринництва тривав недовго, але він був досить насичений появою оригінальних технологічних та технічних розробок. Перш за все, він визначає появу механізованого об’єкта змішування як машини. Поряд із самостійними машинами в цей період з’явилися комбіновані поєднання: роздавач-змішувач, змішувач-подрібнювач. Технічні об’єкти, створені у другому періоді, частково залишилися у виробництві до кінця XX ст. і використовувалися для змішування кормових компонентів на малих фермах.

Третій період утвердження стаціонарних механізованих технологій і комплектів машин з підготовки кормових компонентів та приготування сумішок тривав майже три десятиліття, з початку 60-х до кінця 80-х років XX ст.

Рис. 7. Роздавання кормів рогатій худобі на вигульному майданчику мобільним тракторним роздавачем

Протягом третього періоду було розроблено і налагоджено серійний випуск фермських комбікормових цехів серій ОКЦ та КЦС, кормоцехів з виготовлення вологих мішанок для свиней серії КЦС, а також кормоцехів з виготовлення розсипних стеблових сумішок для годівлі великої рогатої худоби серій КЦК та КОРК. Практично всі кормоцехи призначалися для виробництва кормових сумішок на середніх та великих за поголів’ям тваринницьких фермах. Щодо малих ферм колективних господарств, то їх вважали неперспективними і виробництво сумішок на них проводилося шляхом поєднання окремих подрібнювачів та змішувачів силами самих господарств, що збільшувало витрати на капітальні вкладення із засобів механізації та експлуатаційні витрати.

Рис. 8. Обладнання господарських та міжгосподарських цехів для приготування комбікормів

Наприкінці минулого століття у колишньому СРСР активно проводилися науково-дослідні й дослідницько-конструкторські роботи зі створення нових і вдосконалення застосовуваних апаратів, алгоритм функціонування яких адаптовано до змін механізму молоковиділення дійних тварин.

Було розроблено доїльний апарат АДА-3 з автоматичним регулюванням параметрів і режимів роботи (Сибірський НДІ механізації та електрифікації сільського господарства), пристрої контролю машинного доїння і стимулювання молоковіддачі корів УКСМ-1 (НВО ”Цілинсільгоспмеханізація”), блок автоматичного регулювання процесу доїння БАРПД "Ньоман" (Гродненський держуніверситет), апарат "Сож" (ВАТ "Гомельагрокомплект") та інші.

В Україні ВАТ «Брацлав» розробив дослідні макетні зразки доїльних уніфікованих апаратів ДА-Ф-66 і ДА-Ф-70, в яких вперше в світовій практиці усунено дестабілізаційний фактор зміни вакууметричного тиску в робочих тактах ссання в піддійковому і міжстінковому просторах доїльного стакана. Порівняльні дослідження апаратів підтверджують доцільність модернізації існуючих конструкцій доїльної техніки шляхом застосування виконавчих механізмів.

Рис. 9. Апарат для машинного доїння корів

Перехідним між третім та наступним четвертим періодом рівня розвитку процесів приготування кормосумішок можна вважати рубіж 90-х років, як наслідок сукупної дії соціальних та політичних факторів, коли колгоспна форма господарювання в організаційному плані вичерпала себе, а взятий напрям на реорганізацію аграрного сектору України виявився руйнівним. Вказані фактори призвели до різкого падіння поголів’я тварин та подорожчання засобів механізації на фоні знецінення вартості тваринницької продукції для виробника. За зменшених обсягів виробництва та зниження поголів’я тварин на фермах попередні засоби механізації приготування кормосумішок виявилися не лише не пристосованими до нових умов, але й економічно збитковими.

Розвиток механізованих технологій приготування сумішок для великої рогатої худоби, свинопоголів’я та під час виготовлення комбікормів набув таких особливостей. Стаціонарні кормоцехи на фермах великої рогатої худоби припинили своє існування, їх замінили мобільні комбіновані агрегати, створені зарубіжними фірмами або за їх технологіями на заводах України.

На рубежі 90-х років XX ст. в Україні розпочався період застосування мобільних транспортно-технологічних комбінованих агрегатів для приготування кормових сумішок великій рогатій худобі. Він може розглядатися як пошук тваринницькими господарствами раціонального виходу із ситуації, коли власні машинобудівні заводи через традиційну спрямованість на механізацію виготовлення кормових сумішок для великих господарств, не змогли швидко відреагувати на запити малих ферм і в умовах конкуренції швидко втратили свої позиції на українському ринку.

Рис. 10. Причіпний змішувач-роздавач кормів SILOKING Start

Ряд самохідних машин розроблені для великих тваринницьких ферм з місткістю бункера до 30 м³, мають модифікації як із завантажувальною фрезою (рис. 11) та і без неї (рис. 12).

Для сільськогосподарських підприємств з кількістю великої рогатої худоби від 10 до 50 голів раціональним рішенням може бути змішувач-роздавач кормів, наприклад, причіпний агрегат SILOKING Start (рис. 10), що випускається з місткістю бункера 3 та 5 м³ і має компактні розміри.

Рис. 11. Комбінований агрегат для завантаження, приготування і роздавання кормів TIGER VM 600/205

Рис. 12. Комбінований агрегат для приготування і роздавання кормів SAMURAI 5 Self

Паралельно із падінням виробництва машин для тваринництва в Україні різко зменшилась кількість інтелектуального потенціалу, зайнятого науковими дослідженнями, розробкою та впровадженням тваринницьких машин, знизилася їх матеріально-технічна база, почали знижуватися темпи вітчизняного розвитку науково-технічного прогресу. За таких умов з більшості галузей ведення тваринництва машинобудівники перейшли на використання зарубіжних технологій кормоприготування, які за показниками ресурсоощадності переважали можливості вітчизняних машин.

Питання для самоконтролю

1. Що мають знати і вміти студенти як результат вивчення дисципліни «Машини і обладнання для тваринництва»?

2. Коли почався період переведення птахівництва на промислову основу?

3. Назвіть та обґрунтуйте основні завдання розвитку галузі тваринництва.

4. Які основні завдання в перспективі потрібно вирішити з механізації процесів у тваринництві?

5. Назвіть напрями розвитку сучасного тваринництва.

6. На яких рівнях реалізується спеціалізація у тваринництві?

7. Що передбачає індустріалізація тваринництва?

8. Які принципи роботи промислових тваринницьких підприємств?

На початок

Наступна тема