|
|
АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ПРОЦЕСІВ І СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО
КЕРУВАННЯ Електронний посібник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1. ОСНОВИ АВТОМАТИЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Його властивості визначають склад комплексу технічних
засобів та алгоритм управління. Тобто,
об'єкт автоматизації можна розглядати як деякий базис, а всі інші елементи системи як надбудову.
У сільськогосподарському виробництві найсприятливіші умови для автоматизації забезпечуються для стаціонарних
процесів у тваринництві, закритому ґрунті, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції.
Останнім часом завдяки розвиткові мікроелектроніки
стала можливою автоматизація
мобільної техніки: тракторів, комбайнів, сівалок.
· технологічні
процеси (створення мікроклімату, приготування та роздача кормів, сушіння та
очищення продукції, стабілізація рівня рідин), ·
окремі механізми та апарати
(стабілізація частоти обертання робочих машин, забезпечення завантажування дробарок тощо).
· прості
та складні; ·
із зосередженими та розподіленими
параметрами.
У простих об'єктів динамічні властивості описуються за допомогою двох узагальнених координат
(входу та виходу). Динаміка
складних об'єктів
для опису потребує не менше трьох координат. Динамічні та статичні властивості об'єктів із зосередженими параметрами постійні
в усіх їх просторових точках. Об'єкти із розподіленими,
навпаки, потребують ще й просторової координати, оскільки їхня динаміка у різних просторових точках різна.
Тому об'єкти із розподіленими координатами є ще
й складними. Властивості об'єкта управління дозволяє визначити алгоритм управління та підібрати
комплекс технічних засобів
для його реалізації. При цьому користуються математичними моделями об'єктів
автоматизації у вигляді передаточних функцій. Передаточні функції (зображення лінійних диференціальних рівнянь) можуть бути одержані за
результатами аналітичних та експериментальних
досліджень. Аналітичні методи дослідження об'єктів. У цьому випадку користуються одним із трьох відомих законів збереження: кількості енергії, руху, речовини.
·
для теплових об'єктів
де m – маса об'єкта; с – питома теплоємність; θ – температура; Qт – сума теплових потоків, що направлені
на об'єкт та з нього; ·
для об'єктів, що здійснюють круговий рух
де І – момент
інерції; ω – кутова частота обертання; М – сума моментів; · для
об'єктів, що здійснюють лінійний рух
де V – лінійна швидкість; F – сума сил, що діють на об'єкт; · для
об'єктів, які наповнюються рідинами
де S – площа основи
резервуарів; h – рівень рідини;
Q – потоки рідин; • для об'єктів, які піддаються сушінню або зволоженню
де m0 – маса абсолютно сухої речовини; ω – відносна вологість; W – маса вологи,
що надходить за одиницю часу. Аналіз
виразів дозволяє записати:
де х, у – вхід та вихід об'єкта; би – незмінні його властивості. У кінці ХІХ століття А. Стодола отримав рівняння, яке може бути використане для визначення передаточних функцій об'єктів:
де Та
– час розгону об'єкту; δ – коефіцієнт самовирівнювання; Δх, Δу – відхилення змінних на вході та виході об'єкта.
· δ
>0 статичні стійкі; · δ
= 0 астатичні; · δ
<0 статичні нестійкі. Існує
також і другий підхід під час побудови математичних моделей об’єктів
аналітичним методом – класичний, який потребує знань фізичних явищ, що відбуваються
в даному об’єкті.
Експериментальні методи досліджень об'єктів поділяються на методи активного та пасивного експерименту. Під час активного
експерименту на вхід об'єкта подається сигнал стандартної форми. Реакція об'єкту на цей сигнал дозволяє визначити його передаточну функцію. Найчастіше
з усіх випробувальних сигналів використовують прямокутну приступку (рис.
1.5.3).
Рис.
1.5.3. Криві розгону об’єктів: а – статичних; б – астатичних Та Реакція об'єкта – це крива розгону, яка з метою отримання передаточної функції може оброблятись графічним методом, методом Н. Симою
(інтегральних площин) та іншими. Графічна апроксимація полягає в тому, що через точку перегину (для
статичного об'єкта) проводять
дотичну, яка дозволяє визначити постійну часу Т та
час запізнювання τ. Коефіцієнт передачі визначають як . Таким чином, для рис. 1.36,а
(статичний об'єкт) передаточна функція матиме структуру:
Для астатичного об'єкта структура передаточної функції має вигляд:
де ε – швидкість розгону об'єкта може бути розрахована як
де ун – номінальне значення вихідної величини об'єкту управління; Та – час розгону (визначається з рис.
1.36 б). Необхідно підкреслити, що графічна апроксимація
може бути застосованою лише для певного класу об'єктів – тих, у яких точка перегину знаходиться близько до осі абсцис, в іншому випадку точність апроксимації буде невисокою.
Структура передаточної функції при цьому має вигляд:
де W*(р) – безрозмірна передаточна функція. Коефіцієнт передачі об'єкта визначається як і за графічної апроксимації. Час запізнювання
як час, упродовж якого об'єкт не реагує (або практично не реагує) на вхідний сигнал – прямокутна
приступка. Основна робота, як видно, полягає у знаходженні структури та параметрів безрозмірної передаточної функції. За умов пасивного експерименту об'єкт управління (його вхід та вихід) підключається до вимірювача і упродовж тривалого часу його параметри фіксуються. Використовуючи спеціальні розділи математики (у першу чергу це теорія ймовірності,
випадкові процеси), можна розрахувати передаточну функцію об'єкта автоматизації. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||