ВІРУСНІ ХВОРОБИ СВИНЕЙ

Електронний посібник

Віспа (Variola) – гостра контагіозна вірусна хвороба різних видів тварин, в тому числі і свиней, що характеризується розвитком на шкірі та слизових оболонках специфічного папульозно-пустульозного висипу, який послідовно проходить стадії формування від розеул до струпів і кірочок.

До віспи сприйнятлива людина.

Завдяки винятковим зусиллям медичних працівників віспу людини на сьогодні майже повністю ліквідовано в усьому світі.

Нині віспа у тварин має значне поширення в Африці, Азії, зокрема на Середньому Сході. У неблагополучних господарствах хвороба завдає відчутної шкоди у зв’язку з високою летальністю серед поросят (65 %). В Україні віспа реєструється серед птахів та свиней.

Етіологія. Збудник хвороби – епітеліотропний ДНК-вмісний вірус з родини Poxviridae (Рис. 38).


Рис. 38. Вірус віспи під електронним мікроскопом	Рис. 39. Елементарні тільця, пофарбовані за методом по Морозову

Віруси віспи різних видів тварин морфологічно подібні, але різняться за патогенністю. Віріони віспи мають складний тип симетрії, досить великий розмір (260 – 390 – 170 – 350 нм), що дає змогу виявити їх під звичайним мікроскопом.

Скупчення віріонів одержало назву «елементарних тілець», Боллінгера або тілець Пашена, які добре фарбуються методом сріблення за Морозовим, а також за методом Романовського – Гімза (рис. 39, 40).


Рис. 40. Клітини епітелію з тільцями Боллінгера	Рис. 41. Віспові осередки на ХАО зараженого курячого ембріону

Вірус віспи культивують у первинних культурах та субкультурах клітин нирок і тестикул ягнят, телят, козенят, на хоріон алантоїсній оболонці (ХАО) курячих ембріонів, де вони через 48–96 год зумовлюють ЦПД (рис. 41).

Вірус віспи досить стійкий проти впливу факторів зовнішнього середовища.

Епізоотологічні дані. До віспи сприйнятливі вівці, свині, кози, велика рогата худоба, верблюди, коні, кролі, з птиці – кури, індики, голуби. Більш злоякісно і з високою летальністю (20 – 90 %) хворіє молодняк, особливо в разі ускладнення секундарною мікрофлорою. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, а також перехворілі вірусоносії, у яких збудник хвороби зберігається на шерсті та шкірі до 8 тижнів. З організму інфікованих тварин вірус виділяється з вмістом віспяних пустул, кірочками та відпадаючими струпами, слиною, виділеннями з носа й очей. Факторами передачі збудника можуть бути контаміновані вірусом предмети догляду, корми, шкури, гній, одяг і взуття обслуговуючого персоналу. У поширенні віспи певну роль можуть відігравати жалкі комахи, воші, мишоподібні гризуни, коти та собаки.

Зараження відбувається контактно в разі спільного утримання здорових тварин з хворими, через дихальні шляхи, ушкоджену шкіру, рідше – через травний канал. Хвороба виникає в будь-яку пору року, проте частіше з’являється в холодну й дощову погоду. Серед свиней віспа проходить у вигляді епізоотії. Спалах віспи серед свиней може виникнути в разі використання в корм збираного або незбираного молока від хворих на віспу корів. Інфекція швидко поширюється і впродовж 2 – 3 тижнів може охопити до 80 – 100 % сприйнятливих тварин. Виникненню й значному поширенню інфекції сприяють різні стресові фактори, пов’язані з порушенням нормативних умов годівлі та утримання тварин, особливо молодняку. Дуже тяжкий перебіг віспи у поросят з летальністю 80 %. Епізоотичні осередки віспи можуть перетворюватися на стаціонарні, в яких на фоні постінфекційного імунітету хвороба виявляється лише в молодняку, часто з нетиповим розвитком інфекційного процесу.

Після проникнення в організм вірус віспи репродукується в чутливих клітинах епітелію дихальних шляхів, потім проникає в кров, викликає вірусемію, розноситься кров’ю по всьому організму, осідає в епітеліальних клітинах слизових оболонок та шкіри, де й спричинює характерну для віспи екзантему (рис. 63, 64).

Вірус віспи досить стійкий проти впливу факторів зовнішнього середовища.

Зараження відбувається контактно в разі спільного утримання здорових тварин з хворими, через дихальні шляхи, ушкоджену шкіру, рідше — через травний канал. Хвороба виникає вбудь-яку пору року, проте частіше з’являється в холодну й дощову погоду. Серед свиней віспа проходить у вигляді епізоотії. Спалах віспи серед свиней може виникнути в разі використання в корм збираного або незбираного молока від хворих на віспу корів. Інфекція швидко поширюється і впродовж 2 – 3 тижнів може охопити до 80 – 100 % сприйнятливих тварин. Виникненню й значному поширенню інфекції сприяють різні стресові фактори, пов’язані з порушенням нормативних умов годівлі та утримання тварин, особливо молодняку. Дуже тяжкий перебіг віспи у поросят з летальністю 80 %. Епізоотичні осередки віспи можуть перетворюватися на стаціонарні, в яких на фоні постінфекційного імунітету хвороба виявляється лише в молодняку, часто з нетиповим розвитком інфекційного процесу.

msoB004D

Рис. 42. Шкірна віспова екзантема у свині

В період розвитку вірусемії у хворих тварин спостерігається гарячка, пригнічення, озноб.

Характер перебігу патологічного процесу при віспі залежить від вірулентності збудника, а також стану опірності організму, виду, віку й породи тварини. При типовій формі віспи виявляється чітка стадійність розвитку віспяної екзантеми на слизових оболонках та безшерстих ніжних ділянках шкіри, яка закінчується впродовж 12 – 18 діб.

Рис. 43. Стадії розвитку віспової екзантеми

У перші 1 – 2 доби виникають розеоли (червоні плями), які впродовж наступних 1 – 3 діб перетворюються на папули з серозною рідиною і стають везикулами. В цей період температура тіла знижується, стан здоров’я тварини поліпшується. Далі везикули впродовж 3 діб перетворюються на пустули (стадія нагноєння), на місці яких через 2 – 3 доби з’являються струпи (крустозна стадія). Через 5 – 6 діб струпи відпадають, патологічний процес екзантемоутворення припиняється, настає видужування. В ускладнених випадках пустули зливаються між собою і утворюють широкі осередки нагноєння, так звану «зливну віспу». Іноді всередині пустул з’являються множинні крововиливи, розвивається геморагічна, або чорна, віспа. Шкірні ураження вірусом віспи можуть обмежуватися утворенням лише вузликів, тоді спостерігається кам’яна віспа. У свиней стадії везикул і пустул минають непомітно.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 14 діб. Перебіг хвороби буває доброякісним і злоякісним. Розрізняють типову, атипову (кам’яну), зливну й геморагічну форми віспи.

У дорослих свиней перебіг віспи доброякісний. Хвороба проявляється утворенням віспяних міхурців на п’ятачку, зовнішній поверхні вух, вимені, внутрішній поверхні стегон, які швидко минають, а тварини видужують (рис. 44–46).


Рис. 44. Зміни на шкірі у свиней на стадії появи поодиноких виразок	Рис. 45. Етап утворення струпів на тілі поросяти	Рис. 46. Процес відпадання струпів при віспі

У поросят перебіг хвороби злоякісний. Спостерігаються загальна кволість, гарячка (41 – 42 °С), втрата апетиту, кон’юнктивіт. На шкірі різних ділянок тіла з’являються розеоли, потім везикули, струпи (рис. 47).

mso91F79

Рис. 47. Ознаки «чорної віспи» у поросяти

Захворювання часто ускладнюється пневмонією та гастроентеритом. Летальність може досягати 80 %.

Патологоанатомічні зміни. Під час огляду і розтину трупів загиблих від віспи тварин виявляються характерні екзантематозні ураження шкіри в різних ділянках тіла, тверді вузлики з сирнистим розпадом під плеврою, запалення слизових оболонок дихальних шляхів і травного каналу, збільшення селезінки, дегенеративні зміни в міокарді та печінці, осередки гепатизації в легенях. Лімфатичні вузли набряклі, збільшені в розмірах. При розтині трупів овець, у яких захворювання проходило в злоякісній формі, крім характерних уражень шкіри віспяні ураження виявляються також у легенях, печінці, нирках, на слизових оболонках травного каналу та органів дихання. Спостерігаються множинні крововиливи в серозних оболонках, збільшення та гіперемія лімфовузлів, дегенеративні зміни в печінці, нирках, серці. У легенях нерідко виявляються крупозна пневмонія та гангренозні осередки.

При зливній віспі спостерігається розлитий набряк шкіри та підшкірної клітковини, великі оголені ранові поверхні, рубці на шкірі. При геморагічній віспі внаслідок крововиливів у шкіру вміст міхурців і пустул набуває темно-червоного кольору, у внутрішніх органах визначаються крововиливи.

При зливній або геморагічній формі віспи спостерігаються геморагічне запалення слизової оболонки травного каналу, численні крововиливи, дегенеративні зміни в паренхіматозних органах.

При гістологічному дослідженні у сосочковому шарі шкіри виявляють розширення капілярів, набряк і периваскулярну клітинну інфільтрацію. На стадії розеол та формування папул патологоанатомічні зміни локалізуються головним чином в епідермісі, де спостерігаються балонуюча дистрофія, скупчення нейтрофільних лейкоцитів та лімфоцитів. У гістіоцитах і епітеліальних клітинах знаходять базофільні та еозинофільні внутрішньоцитоплазматичні включення.

Запальні явища зумовлюють утворення пустул, розвиток некрозу клітин епітелію, деструктивних та гнійних процесів, формування демаркаційної лінії з поліморфноядерних гранулоцитів, макрофагів та лімфоїдних клітин.

Діагноз ґрунтується на виявленні характерної для захворювання віспяної екзантеми, даних аналізу епізоотичної ситуації, а також на результатах лабораторних досліджень.

Діагностика та диференційна діагностика. Включає мікроскопічне виявлення в патологічному матеріалі елементарних тілець, зараження курячих ембріонів, а в сумнівних випадках – проведення біопроби на чутливих тваринах.

У лабораторію для дослідження надсилають везикулярну рідину, набрану в капіляри пастерівських піпеток, та цілі папули, вирізані ножицями на межі з неураженою тканиною, які вміщують у флакон з 50 % розчином гліцерину. Для вірусоскопії готують тонкі мазки і мазки-відбитки віспяних уражень шкіри й пустул, які після висушування досліджують у нативному стані або забарвлюють за методом Морозова чи Пашена. Під час мікроскопічного дослідження забарвлених за Морозовим мазків на світло-брунатному фоні препарату вірусні частинки мають вигляд дрібних округлих елементарних тілець чорного кольору, розміщених поодинці, попарно, короткими ланцюжками або скупченнями. У забарвлених за Пашеном мазках дрібні округлі елементарні тільця мають темно-червоний колір.

Диференціальна діагностика передбачає необхідність відрізняти віспу свиней від висипу при сальмонельозі, лептоспірозі та ящурі, а також при порушеному обміні речовин.

Лікування. Специфічних засобів лікування віспи не запропоновано. Хворих тварин ізолюють у сухі, чисті, добре провітрювані приміщення, забезпечують м’яким поживним кормом. Проводять симптоматичне лікування. Слизові оболонки зрошують антисептичними і в’яжучими рідинами, віспяні ураження шкіри обробляють різними мазями (борна, прополісна, цинкова, саліцилова), емульсіями (стрептоцидова, синтоміцинова) та антисептичними рідинами. Шкірні покриви хворих свиней через кожні 6 – 7 діб до відпадання кірок змочують неміцним розчином креоліну, лізолу або їдкого лугу. Для профілактики та лікування ускладнень бактеріальною мікрофлорою застосовують антибіотики широкого спектра дії.

Імунітет. У перехворілих на віспу свиней імунітет формується на кілька місяців. Вакцин для специфічної профілактики віспи не запороновано, щеплюють лише овець у стаціонарно неблагополучних господарствах.

Профілактика та заходи боротьби. Передбачають охорону господарств від занесення та поширення вірусу віспи; захист тварин від зараження віспою; своєчасне встановлення діагнозу; виявлення, ізоляцію та лікування хворих тварин; ліквідацію хвороби в неблагополучному пункті й запобігання поширенню інфекції в інші господарства; знищення збудника хвороби в осередку інфекції.

Після встановлення діагнозу на віспу свиней господарство оголошують неблагополучним щодо віспи і запроваджують у ньому карантинні обмеження. Хворих на віспу свиней ізолюють і лікують; здорових свиней щеплять вакциною. Свиней, що загинули з наявними клінічними ознаками віспи, утилізують разом зі шкурою. В осередку віспи кожні 5 діб проводять дезінфекцію приміщень, обладнань, інвентарю. Спецодяг і взуття дезінфікують щодня у параформаліновій камері або обробляють 3 % розчином хлораміну, 3 % розчином хлорного вапна; руки дезінфікують 1 % розчином хлораміну.

Карантинні обмеження з неблагополучного щодо віспи свиней господарства знімають через 21 добу після повного видужання, загибелі або забою хворих на віспу тварин, обробки шкірних покривів свиней 1 – 1,5 % розчином креоліну чи лізолу, 0,3 % розчином їдкого лугу, а також проведення остаточних заходів.

Для дезінфекції приміщень та предметів догляду застосовують гарячі 2 – 4 % розчини їдкого натру й калі; 20 % суміш свіжогашеного вапна; просвітлений розчин хлорного вапна, що містить не менш як 2 % активного хлору; гарячий 3 % розчин сульфатно-карболової суміші; 2 % розчин формальдегіду. Гній знезаражують упродовж 3 тижнів біотермічним методом, гноївку – шляхом засипання у гноєзбірники негашегого або хлорного вапна з розрахунку 1 частина вапна на 5 – 6 частин гноївки. Одяг і взуття обслуговуючого та ветеринарного персоналу дезінфікують у параформаліновій камері.

Попередня

На початок

Наступна тема