|
|
ЛАТИНСЬКА МОВА Електронний посібник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
6.1. Прислівник (adverbium).
Особливості утворення 6.1.1. Ступені порівняння прислівників 6.2. Прийменник (Praepositio).
Найуживаніші прийменники 6.1. Прислівник (adverbium). Особливості
утворення та ступенів порівняння Прислівник – це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку
дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? У латинській мові існує дві
категорії прислівників: непохідні
(дехто з латиністів їх називає «самостійні»):
semper (завжди), saepe (часто); fere (майже); похідні,
що утворилися від прикметників: cito (швидко); longe (довго): fortiter (сміливо). Прислівники
від прикметників II відміни утворюються додаванням до основи Gen. sing. закінчення
-е або -о:
Табл. 6.1. Утворення прислівників від прикметників ІІ відміни Від
прикметників III відміни прислівники утворюються додаванням до основи закінчення -iter або просто -еr (якщо основа закінчується на -nt): celer
(швидкий) celeriter (швидко) gravis
(тяжкий) graviter (тяжко) brevis
(короткий) breviter (коротко) felix
(щасливий) feliciter (щасливо) sapiens
(розумний) sapienter (розумно) constans
(постійний) constanter (постійно)
6.1.1. Ступені порівняння прислівників Прислівник в латинській
мові має три ступеня порівняння: Gradus
positīvus ‒ звичайний
ступінь. Gradus
comparatīvus ‒ вищий
ступінь. Gradus
superlatīvus ‒ найвищий
ступінь Вищим
ступенем прислівника є вищий ступінь середнього роду відповідного прикметника. Наприклад:
Табл. 6.2. Приклад утворення вищого ступеня прислівника Найвищий
ступінь прислівників утворюють від основи найвищого ступеня прикметників за допомогою закінчення -е: facillĭmus найлегший facillĭme найлегше Утворюють
прислівники ступеня порівняння і суплетивно: bene
добре melius краще optimē найкраще multum
багато plus більше plūrĭmum найбільше parum
мало minus менше minĭmē найменше 6.2. Прийменник (Praepositio). Найуживаніші прийменники Прийме́нник – службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у
реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому
членами речення не виступають.
Стосуючись іменників, числівників, займенників, вони входять до складу другорядних членів речення. У латинській мові прийменники вживаються з акузативом,
аблятивом, акузативом і аблятивом, рідко з ґенетивом. Найуживаніші прийменники з
аблятивом: a (ab) – від; de
– з, про, по; pro
– попереду, перед, за, замість;
sine – без; cum
– з; e (ex) – із, з; prae
– перед, через. Найуживаніші прийменники з
акузативом: ad
– до, біля, для; ante –
перед, до; apud – в, біля,
при; contra
– проти, напроти; extra – ззовні, поза, за; infra – нижче, під, після; intra
– всередині, протягом; inter – між; ob
– перед, внаслідок; praeter
– мимо, крім; per –
через, крізь; post – після, позаду; trans
– через, за, по той бік; supra
– вище, над. Прийменники, які вживаються з генетивом Два прийменники
causa, gratia – заради, для, із-за, через керують ґенетивом і вживаються постпозитивно. Є ще рідковживаний прийменник ergō для, заради, через: pietātis ergō через повагу. Цей прийменник
також уживають
постпозитивно. Прийменники з акузативом
і аблятивом: in – в, на, до sub
– під super – над чим, на чому, на що, subter ‒ знизу, під clam
‒ потай.
Питання для самоконтролю 1. Скільки і які є граматичні категорії
прислівників? 2. Скільки і які є ступені порівняння
прислівників? 3. Як вживаються прийменники в латинській мові? 4. Які найуживаніші прийменники з аблятивом? 5. Які найуживаніші прийменники з акузативом? 6. Які найуживаніші прийменники з генетивом? 7. Які найуживаніші прийменники акузативом і аблятивом? |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
