АНАЕРОБНІ ІНФЕКЦІЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

9. ПРАВЕЦЬ

9. Правець

Правець (Tetanus, стовбняк) ‒ гостра неконтагіозна ранова токсикозінфекція різних видів тварин, що характеризується підвищеною рефлекторною збудливістю і тривалим судомним скороченням скелетних м’язів. На правець смертельно хворіє людина.

Правець у людини був описаний Гіппократом у IV ст. до н. е. Лише Ніколайєр у 1884 р. відтворив експериментальну інфекцію в дослідних тварин (кроликів, морських свинок та мишей) шляхом введення їм під шкіру водної суспензії із садового грунту. У 1889 р. Кітазато виділив чисту культуру збудника хвороби. Правцевий токсин у 1890 р. виявив К. Фабер, властивості токсину детально були вивчені Вайяром та Венсаном. У 1890 р. Берінг і Кітазато розробили методику виготовлення анатоксичної сироватки для пасивної профілактики правця.

Еміль Адольф фон Берінг

У 1927 р. Рамон вперше виготовив формалінізований анатоксин, який упродовж десятиріч успішно використовується для активної імунізації людей і тварин.

Правець у вигляді спорадичних випадків реєструють в усьому світі, у тропічних країнах має характер ензоотій. Економічні збитки від правця незначні у зв’язку з відсутністю контагіозності та спорадичним проявом захворювання.

Збудник хвороби ‒ паличка Clostridium tetani, що дуже поширена в природі, постійно перебуває і розмножується в кишечнику травоїдних тварин. У зовнішнє середовище виділяється з фекаліями і забруднює верхні шари ґрунту, де утворює спори. Паличка правця ‒ анаеробний рухливий мікроорганізм розміром 4‒8×0,4‒0,6 мкм, що внаслідок розміщення на одному з кінців клітини круглих або овальних спор має форму барабанної палички. У препаратах з ураженої тканини розміщується по 2 – 3 клітини, у молодих бульйонних культурах виявляється у вигляді довгих переплетених ниток. У тканинах ран і бульйонній культурі продукує дуже сильний токсин. Вегетативні молоді клітини добре забарвлюються спиртововодними розчинами анілінових фарб і позитивно за Грамом (рис. 94).

Рис. 94. Палички Clostridium tetani (мікрокарти

на фарбування за Грамом)

Для культивування Cl. tetani використовують бульйон Кітт-Тароцці зі шматочками печінки, де через 8–24 год росту збудник спричинює інтенсивне помутніння та газоутворення, неприємний запах паленого рогу (рис. 95). На мозковому середовищі зумовлює почорніння, на глюкозо-кров’яному агарі утворює характерні ніжні колонії з відростками та припіднятим центром, іноді із зоною гемолізу.

Рис. 95. Середовища для анаеробного культивування

Clostridium tetani

У споровій формі збудник виявляє досить високу резистентність ‒ у сухому калі, сухому ґрунті, на контамінованій поверхні різних предметів, захищених від світла, зберігається роками. Пряме сонячне випромінювання руйнує спори тільки через 30 діб, кип’ятіння ‒ через 1‒3 год, сухий жар за температури 115 °С ‒ через 20 хв. Спори стійкі відносно різних дезінфектантів: 1% розчин формальдегіду, 5% розчин фенолу інактивують їх лише через 6–15 год, 5% розчин креоліну ‒ через 5 год, 3% розчин формаліну ‒ через 24 год.

Комплексна діагностика правця

Епізоотологічний метод діагностики. До правцевого токсину дуже чутливі коні, морські свинки, миші, значно менше ‒ велика рогата худоба, вівці, кози та свині. Птиця рідко хворіє на правець. Собаки та холоднокровні тварини до цієї хвороби несприйнятливі. Молоді тварини чутливіші, ніж дорослі. Хвороба не контагіозна, проявляється спорадично. Розвитку хвороби сприяє сильне охолодження або перегрівання тварин. Джерелом збудника інфекції є здорові тварини, які виділяють його з фекаліями і контамінують ґрунт, де спори правця можуть зберігатися до 11 років. Зараження тварин відбувається внаслідок проникнення спор у глибокі рвані рани з розчавленими тканинами, крововиливами, некрозами, в яких створюються сприятливі анаеробні умови для розмноження бацил. У корів правець може виникнути після тяжких родів, у овець ‒ під час обрізування хвостів, недбалого стриження та кастрації баранів, у новонароджених тварин ‒ внаслідок забруднення кукси пуповини. Зареєстровано випадки виникнення правця через кілька місяців і навіть років після загоювання рани, в якій залишились спори.

Патогенез. Основна патогенетична роль у разі захворювання на правець належить екзотоксину, насамперед тетаноспазміну, який інтенсивно синтезується під час розмноження правцевих бацил в анаеробних умовах глибоких ран. Екзотоксин уражає рухові нервові центри, спинний і головний мозок, зумовлює основні симптоми хвороби, що виявляються довготривалими тонічними судомами скелетних м’язів і підвищенням їх рефлекторної збудливості. Судоми спричинюють розлад дихання, настає гіпоксія, метаболічний ацидоз. Тварина гине внаслідок паралічу серця або асфіксії. Під час хвороби бацили правця в організмі не поширюються, а залишаються і розмножуються лише в глибині рани.

Клінічний метод діагностики. Інкубаційний період триває 6–20 діб. Перебіг хвороби гострий. Тяжкість клінічного прояву правця значною мірою зумовлюється рівнем видової сприйнятливості тварини до збудника хвороби. У великої рогатої худоби внаслідок судом черевних м’язів припиняються жуйка та відрижка, розвивається тимпанія (рис. 96).

У овець і кіз характерною клінічною ознакою є опістотонус (відкидання голови назад) (рис. 97).

Рис. 96. Парез та параліч кінцівок у великої рогатої	Рис. 97. Стан опістотонусу у кози, хворої на правець

Хвороба триває 2–7 діб з ознаками судом, парезу та паралічів.

Судоми у кози, хворої на правець

Тварини гинуть з явищами асфіксії. Летальність у дорослих тварин становить 50–80%, у ягнят може досягати 90–100%.

Патологоанатомічний метод діагностики. Трупне задубіння виражене добре. М’язи мають вигляд вареного м’яса, пронизані крововиливами. Відмічаються дегенеративні зміни в печінці та нирках. Легені гіперемійовані, набряклі. Спостерігають крововиливи на епікарді, в м’язах серця, плеврі. Оболонки головного й спинного мозку гіперемійовані, вкриті дрібними крововиливами.

Лабораторний метод діагностики. У лабораторію для дослідження надсилають рановий ексудат, шматочки ураженої тканини, які відбирають з глибини рани. Від загиблих тварин надсилають шматочки тканин з місць уражень, а також печінки і селезінки, кров (5–10 мл). Лабораторні дослідження передбачають виявлення правцевого токсину та виділення культури збудника з наступним дослідженням на токсичність.

Рис. 98. Тетанічні скорочення м’язів у лабораторної тварини

Для виявлення правцевого токсину проводять підшкірне зараження фільтратом з патологічного матеріалу 2–3 білих мишей або 2 морських свинок. У разі наявності токсину через 48–96 год у заражених тварин розвиваються характерні ознаки хвороби, які супроводжуються тетанічним скороченням м’язів, спочатку окремих груп, а потім усієї мускулатури тіла (рис. 98).

Лабораторні тварини гинуть у характерній позі з витягнутими вперед лапками і викривленням хребта в бік тієї лапки, в яку вводили патологічний матеріал. У разі виявлення в патологічному матеріалі правцевого токсину подальші дослідження не проводять. Якщо результати досліджень з виявлення токсину негативні, проводять висіви патологічного матеріалу на середовище Кітт-Тароцці з наступним визначенням токсичності виділеної культури для мишей та морських свинок. Діагноз на правець вважають установленим у разі виявлення правцевого токсину в досліджуваному матеріалі без виділення культури або виділення з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерними для збудника правця, яка продукує токсин. Термін дослідження ‒ 15 діб.

Диференціальна діагностика

Передбачає необхідність виключення сказу, м’язового ревматизму, менінгіту. Сказ характеризується значною агресивністю тварин, паралічем нижньої щелепи, слинотечею, відсутністю тризму. У разі м’язового ревматизму у хворих тварин не спостерігають підвищення рефлекторного збудження, м’язи дуже напружені й болісні. Для менінгіту характерні параліч і загальне пригнічення, тризму не буває.

Лікування. Ефективне лише за умови раннього застосування протиправцевої антитоксичної сироватки, оскільки після взаємодії з клітинами нервової системи нейтралізація правцевого екзотоксину неможлива. Протиправцеву антитоксичну сироватку вводять внутрішньовенно або підшкірно в дозі 80 тис. АО великим тваринам, 40 тис. АО ‒ дрібним та молодим тваринам до повного видужання. Рекомендується також спинномозкове введення сироватки під наркозом. Обов’язково здійснюють ретельну антисептичну обробку рани, застосовують різні сульфаніламідні препарати та антибіотики. Ротову порожнину промивають підкисленою оцтом водою, пряму кишку очищають від калу. Для послаблення судорожних скорочень м’язів щодня у вигляді клізми застосовують 30–50 мл хлоралгідрату в 300–500 мл крохмального слизу або підшкірно 50 мл 30% розчину сульфату магнезії. Корисним виявляється внутрішньом’язове введення 2–3 рази на день 50–80 мл 96% алкоголю в 1 л 5% розчину глюкози. Показані заспокійливі препарати та ліки для підтримання серцевої діяльності. Хвору тварину слід утримувати в ізольованому темному приміщенні, забезпечуючи їй спокій та повноцінну годівлю.

Імунітет. Після перехворювання на правець тварина набуває стійкого антитоксичного імунітету. Для активної імунізації використовують концентрований правцевий анатоксин, який вводять у ділянці верхньої третини шиї підшкірно в дозі 1 мл великим тваринам і 0,5 мл молодняку та дрібним тваринам. Імунітет формується через 21–30 діб і зберігається понад один рік, а у коней ‒ упродовж 5 років.

Профілактика та заходи боротьби

Щоб запобігти захворюванню тварин на правець, слід чітко дотримуватися вимог асептики й антисептики під час хірургічних операцій та різних ін’єкцій, а в разі травм ‒ своєчасно й правильно обробляти рани. При глибоких рваних ранах, засічках, опіках, тяжких пологах потрібно вводити протиправцеву антитоксичну сироватку. Для закріплення пасивного імунітету рекомендується одночасне застосування специфічної сироватки та концентрованого правцевого анатоксину. У неблагополучних пунктах, де спостерігають часті випадки захворювання на правець, слід регулярно проводити імунізацію всіх сприйнятливих тварин концентрованим правцевим анатоксином. Для дезінфекції приміщень, в яких знаходилися хворі та підозрювані щодо захворювання на правець тварини, застосовують 3% розчин формаліну, 5% розчин карболової кислоти, 5% розчин креоліну, 10% розчин хлорного вапна.

Попередня тема

На початок