ЗАГАЛЬНА БІОХІМІЯ

I частина

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Додатки

Список використаних джерел

Укладачі

6. РОСЛИННІ РЕЧОВИНИ ВТОРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

6.1. Характеристика і значення речовин вторинного походження

6.2. Органічні кислоти, їх значення і функції

6.3. Класифікація і характеристика фенольних сполук

6.4. Походження і значення дубильних речовин, глікозидів, аклкалоїдів та ефірних масел і смол

6.5. Фітонциди, їх роль у підтримці імунітету людини

НЕОБХІДНО ЗНАТИ!

6.1. Характеристика і значення речовин вторинного походження

Рослини здатні синтезувати велику кількість різноманітних речовин. Це в основному речовини рослинного походження, що у тварин, як правило, не зустрічаються. Їх називають речовинами вторинного походження, або вторинного обміну.

Вторинні речовини рослинного походження не мають власних шляхів синтезу і тому утворюються в основних метаболічних процесах рослин. Їхній біосинтез відбувається на відгалуженнях шляхів синтезу білків, вуглеводів, ліпідів. Учені вважають, що в рослинах на відгалуженнях і закінченнях таких шляхів функціонує широкий спектр ферментів, що дозволяє їм синтезувати велику різноманітність речовин, які, в свою чергу, визначають харчові якості сировини і продуктів. Головним чином, колір, смак і аромат. Ці продукти є не основними продуктами метаболізму, а вторинними (супутніми). До них відносять: органічні кислоти, гідроароматичні сполуки, фенольні речовини, глікозиди, ефірні масла, алкалоїди, регулятори росту (гербіциди та ауксини, ті, що підсилюють і пригнічують ріст рослин), дубильні речовини, антибіотики, фітонциди тощо.

Біологічна стиглість рослинної сировини надзвичайно важлива для найбільшого виходу вторинних речовин під час перероблення сировини. Тому збирати врожай потрібно починати після повного дозрівання рослинної сировини.

Глибоке вивчення складу рослин, з точки зору вмісту в них корисних компонентів вторинного походження, розробка методів їх видобування, розширення об'ємів виробництва продуктів вже освоєними технологіями, тому на разі вивчають проблему розширення асортименту продуктів з цих компонентів. Основні сфери використання речовин вторинного походження: медицина, косметологія, парфумерія, харчова промисловість.

6.2. Органічні кислоти, їх значення і функції

Проміжні продукти процесу метаболізму в навколишньому середовищі використовуються людиною, твариною.

Органічні кислоти в харчових продуктах існують у вільному стані та у вигляді солей й інших сполук як природні або додані в процесі виготовлення і перероблення.

Органічні кислоти беруть участь у деяких процесах обміну, під їхнім впливом знижується рівень холестерину і жирів, вони активізують (стимулюють виділення травних соків) травлення, нормалізують склад кишкової мікрофлори. У процесі окислення органічних кислот виділяється енергія. Харчові кислоти мають особливе значення в харчовій технології.

Основними джерелами харчових кислот є рослинна сировина і продукти її переробки. Органічні харчові кислоти містяться у більшості видів рослинних харчових об’єктів – ягодах, фруктах, овочах, зокрема в коренеплодах, листяній зелені. Разом з цукрами й ароматичними сполуками вони формують смак й аромат плодів, отже, продуктів їх переробки.

Найтиповішими у складі різних плодів і ягід є лимонна й яблучна кислоти. З - поміж інших кислот часто виявляється хінна, янтарна і щавлева. До розповсюджених відносяться також шикимова, гліколева, фумарова, гліцеринова та винна кислоти.

Концентрації окремих органічних кислот у різних плодах і ягодах є неоднаковою.

Яблучна кислота в кількості 0,2–2,5% є в більшості фруктів (крім цитрусових і журавлини). Вона має приємний кислий смак.

Цитринова кислота (лимонна) входить до складу цитрусових плодів і деяких ягід. У лимонах її знаходять до 7%. Вона має приємний кислий смак. Цитриновою і яблучною кислотами підкислюють кондитерські вироби, лікеро-горілчані напої та ін.

Винна кислота є у винограді і має кислий в'язкий смак.

Молочна кислота є в продуктах, виготовлених молочнокислим бродінням. У молочнокислих продуктах її міститься 0,7–1,5%, у солоних огірках і квашеній капусті – 0,6–1,8%. Вона утворюється в хлібі та квасі і має приємний смак.

Щавелева кислота входить до складу деяких овочів. Найбільше її в щавлі – до 0,7%, шпинаті – до 0,2, ревені – до 0,2%. Це сильнодіюча кислота, що порушує обмін речовин.

Оцтову кислоту додають у харчові продукти. Як природна речовина вона майже відсутня.

Бензойна кислота у невеликій кількості міститься в журавлині, брусниці. Вона є сильним антисептиком і використовується для консервування продуктів.

Саліцилова кислота міститься в журавлині та малині.

Кислоти можуть також утворюватися внаслідок неправильного зберігання продуктів (вина, пива, сирів, сметани та ін.), що призводить до погіршення якісних характеристик і псування. Тому кислотність для багатьох продуктів є показником їхньої якості.

Гідроароматичні сполуки – це група циклічних сполук, які широко представлені в рослинах. Джерелом утворення гідроароматичних сполук є фосфорильовані цукри. У рослинному організмі може проходити циклізація молекули глюкози з утворенням інозиту – сполуки, яка має таку ж саму емпіричну формулу, що і глюкоза С₆Н₁₂О₆, але є циклічним шестиатомним спиртом – похідним гексагідробензолу. Інозит міститься у рослинах у вигляді ізомерів і їх метилірованих похідних, серед яких найпоширеніший міоінозит. Він утворюється в рослинах і дріжджах із глюкозо-6-фосфату, легко проходить перетворення інозиту в глюкоронову і галактуронову кислоти. До гідроароматичних сполук відносяться речовини, які містять іонове кільце і є основною частиною каротину. Найвідомішою природною гідроароматичною сполукою є хінна кислота, яку знайдено в багатьох рослинах, зокрема сливах, яблуках, винограді, журавлині, плодах айви, агруса. Вона з великою легкістю може використовуватися мікроорганізмами для утворення фенольних сполук. Вміст хінної кислоти в рослинах залежить від пори року.

6.3. Класифікація і характеристика фенольних сполук

Фенольні сполуки – їх утворення є характерною ознакою рослинної клітини. Містяться в продуктах рослинного походження. До них відносять речовини, що містять у своїй молекулі бензольне ароматне кільце з приєднаними до його атомам однієї або декількох гідроксильних груп (ОН) (дифеноли, трифеноли).

Біологічна роль – беруть участь в окислювально-відновних процесах. Фенольні сполуки окислюються киснем за участю фермента поліфенолоксидази, перетворюючись у відповідні хінони. Залежно від будови класифікують на такі групи: мономерні сполуки, фенольні кислоти, кумарини та їх похідні, флавоноїди, полімерні сполуки. Фенольні сполуки беруть участь у створенні аромату плодів і овочів. Кумарини запобігають утворенню тромбів. Катехіни володіють слабким терпким смаком. Дубильні речовини надають плодам і овочам більш-менш виражені відтінки в'яжучого і гіркого смаку. Лігнін і частково дубильні речовини створюють певну консистенцію плодів і овочів. Завдяки бактерицидним властивостям, здатності взаємодіяти з солями важких металів, вільними радикалами, алкалоїдами запобігають накопиченню шкідливих речовин в організмі людини. Використовують як протизапальний, жовчогінний, протиалергічний, судинорозширювальний засіб. Застосовують при виразковій хворобі шлунка, бронхіальній астмі, нирковій недостатності, при хворобах серця і судин. Фенольні сполуки зміцнюють кровоносні судини, знижують тиск, сприяють кращому засвоєнню аскорбінової кислоти, попереджають явища раннього склерозу і старіння. Під час зберігання та переробки відбуваються кількісні і якісні зміни фенольних сполук.

Біофлавонциди (flavos – жовтий). До них відносяться катехіни, антоціани, лейкоантоціани, флавони та інші. Відносяться речовини, які містять молекулярну групу C₆-C_g-C₆. Головним представником є флавон.

Відносно велика група рослинних глікозидів, в яких агліконом є похідні флавону.

До них відносяться вітаміни групи Р (цитрин, рутин, катехін) біофла-ваноїди – це барвники квітів, плодів, овочів, корнеплодів, кори дерев від жовтого до коричневого.

Відносяться антоціани, які надають забарвлення винограду від червоного до темно-фіолетового, буряку – рожевий, червоний – троянді, фіолетовий – сливі. Антиціани змінюють колір при взаємодії з металами. У кислому середовищі забарвлення антоціанів не змінюється.

Катехіни відносяться до групи флавоноїдів, які є вторинними метаболітами рослин. Катехіни – це різновид антиоксидантів, якими особливо багате чайне листя. У менших кількостях катехіни містяться в червоному вині, шоколаді, ягодах і яблуках. Вчені почали активно вивчати користь катехінів для здоров’я в 1990 роках, але вже в античні часи чай вважався напоєм здоров’я і довголіття. Катехіни, які містяться в чайному листі, також називаються катехіновими поліфенолами. Ці речовини необхідні не для нормального процесу росту рослини, а для підтримання його здоров’я. Дослідження показали, що катехіни корисні не тільки для рослин, але й для людей. У ході лабораторних дослідів було виявлено, що катехіни інгібують ріст ракових клітин, а також обмежують активність вільних радикалів, які викликають пошкодження клітин і призводять до розвитку раку.

Особливості ферментативного перетворення катехінів використовують під час виготовлення чаю, какао, у виноробстві. Близько 1000 фенольних сполук широко використовують у народному господарстві.

6.4. Походження і значення дубильних речовин, глікозидів, аклкалоїдів та ефірних масел і смол

Дубильні речовини – це речовини поліфенольної будови з молекулярною масою 1000, 5000 одиниць.

У харчовій промисловості використовуються псевдодубильні речовини, вони не здатні сильно зв’язуватися з білками, мають меншу молекулярну масу. Вони надають терпкий смак харчовим продуктам (виноробна промисловість), придають характерний колір. За хімічним складом поділяються на дві групи:

- негідролізуючі (конденсуючі);

- гідролізуючі.

Конденсуючі – це суміш різних речовин, як правило, це ефіри вуглеводів та інших сполук, у переважній більшості флавонів, флаванолів, фенантренів. Під час нагрівання з розбавленими кислотами не гідролізуються, а навпаки – ущільнюються, і є похідними лейкоантоцианів та катехінів. Широко розповсюджені в природі, в корі дуба, кропиві, акації. При ферментативному розщепленні (переважній більшості з катехінів) утворюються димери, що використовуються як харчові дубильні сполуки.

До гідролізуючих дубильних сполук відносяться з’єднання, що є ефірами глюкози та ароматичних оксикислот, де під радикалами R знаходяться оксикислоти – галові або елагові кислоти (їх полімери, димери). Але частіше залишки різних кислот – дипсиди, трипсиди.

Дубильні речовини, що знаходяться в листках чаю – танін.

Дубильні речовини використовують для дубління шкір, у півоваренній промисловості – для осадження білків. Вони містяться у корі дуба.

Дубильні речовини – це ефіри глюкози та ароматичних оксикислот:

R_x, R₂, R₃ – залишки ароматичних кислот. Найчастіше це галова кислота. Часто входить дигалова кислота. Також входить кофейна, хінна, хлорогенова кислоти.

Глікозиди – похідні цукрів, агліконом яких можуть виступати залишки спиртів, фенолів і альдегідів. Азотисті основи – фенольні сполуки. Мають гіркий смак і специфічний аромат. А глікони частіше з'єднуються з глюкозою, галактозою, ксилозою і арабінозою і з три- та дисахаридами. Залежно від виду зв'язку між вуглеводним компонентом та агліконом розрізняють О глікозиди R-C-О-A, N-глікозиди, R-C-N-A, S-глікозиди R-C-S-A, С-глікозиди R-C-C-A.

До глікозидів відносяться глюкованілін, синігрин (глікозид гірчиці та хрону), амігдалін (глікозид гіркого мигдалю (містить синильну кислоту). Цей глікозид утворюється в кісточках слив, абрикос, солодкий мигдаль використовується в кондитерській промисловості. Солонін – глікозид недозрілої картоплі, яка зберігається на сонці.

Алкалоїди – похідні індолу, імідазолу, пурину, піридину тощо. Мають циклічну будову, в своєму циклі містять обов'язково азот. Проміжні продукти азотистого обміну в рослинах, попередніми є амінокислоти. Рослини містять 1–2% алкалоїдів.

Більшість алкалоїдів – прозорі кристалічні речовини без запаху, чутливі до підняття температури, за якої вони розпадаються. Рідко в рослині представлений тільки один алкалоїд, звичайно це буває комплекс хімічно об’єднаних речовин. Як правило, алкалоїди містяться в усіх органах рослин, але перш за все, в органах з високою активністю обміну речовин. Вважають, що найбільший процент алкалоїдів рослини містять під час цвітіння і спочатку періоду цвітіння. В наш час відомо вже декілька сотень алкалоїдів. Першим був відкритий основний алкалоїд опію – морфін.

Загальною властивістю алкалоїдів є сильна фізіологічна дія на організм людини і тварини. Одне з них є сильно діючою отрутою (атропін, яд кураре, яд споринні).

Ефірні масла та смоли

Ефірні масла мають аромат, який зумовлює запах багатьох рослин. Їх використовують у косметиці, парфюмерії, миловарінні (розове масло, тмін). У природі більш поширені кисневі похідні аліфатичних терпенів – спирти та альдегіди.

Ефірні масла – це тертени.

Всі вони мають одну і ту ж формулу С₁₀Н₁₆, серед них є циклічні. Розчинні в органічних сполуках, у воді – не розчинні. Для цих сполук характерний певний запах (пахучість).

Використовуються в парфюмерній промисловості, медицині (розове масло – слабкий наркотик), харчовій промисловості, цитранелол (цитрусові, троянди). Гераніол – герань, евкаліпт, ментол – м’ята; лімонен (хінон, троянда, м’ята тмін), терпеніол – бузок, ліналоол – конвалія, цитрусові, мірцен.

Використовуються в харчовій промисловості – масла хмелю (мірцен, лімонен (гераніол), тмін, укроп, евкаліпт, ментол – м’ята; (хінон, троянда, м’ята), терпеніол – бузок, ліналоол (конвалія, цитрусові).

З циклічних монотерпенів важливе значення має ментол, якого в олії м’яти 70%.

Серед біциклічних монотерпенів важливу роль відіграє пінен (входить до складу скипідару). До цієї ж групи відносяться камфора (використовується в медицині для збудження центральної нервової системи, стимулює дихання і кровообіг).

Гераніол – це ефірне масло евкаліпта (від простуди):

Смоли – це органічні сполуки, похідні терпенів. Полімери терпенів мають певний аромат – смоли (поліфенольні сполуки). Ефірне масло скипідару. Ефірні масла надають аромат («букет») виноградним винам, особливо мускатним. Смола хвойних дерев містить ефірне масло пінен (скіпідар, каніфоль, камфору).

Каротини – до групи каротинів відносяться речовини, забарвлені в жовтий або рожевий колір, і вони є сполуками, що складаються із 8 ізопренів. До них відносяться 65–70 природних пігментів, які містяться в рослинах. Вони зумовлюють колір моркви, пожовклого листя, томатів. Для людини мають важливе значення неокислені каротини (р-каротин). Аліцин – ефірне масло часнику.

Біологічне значення ефірних масел – сприяють опиленню квітів (комахів), попереджують випаровування води з листя, є компонентом фітонцидного комплексу речовин.

6.5. Фітонциди, їх роль у підтримці імунітету людини

Фітонциди – це біологічно активні речовини, які продукують рослини і мають бактерицидну, протигрибну, протистоцидну дію, тобто згубно діють на бактерії, гриби та найпростіші.

Фітонциди були відкриті професором Б.П. Токина в 1928 р. Як працює ця «хімічна зброя», було досліджено ще в тридцятих роках минулого століття вченим Токиним. Він проводив прості, але максимально наочні експерименти, в яких використовувався невеликий шматочок землі з лісу. Його розчиняли у воді та декілька крапель такої суміші наносили на скло. З рослини, також принесеної з лісової зони, вичавлювали сік, який капали в центр земляного розчину. Спостереження в мікроскоп показували, що вже через чверть години велика частина живих мікроорганізмів, що знаходяться в грунті, гинула. Точно так само фітонциди розправляються з усіма найпростішими мікроорганізмами (сінною паличкою, інфузорією, амебою).

Ми користуємося цими речовинами кожен день, навіть не підозрюючи про це. Фітонцид – це безцінний подарунок людині від оточуючих рослин, має найсприятливіший вплив на весь наш організм.

Фітонциди одних видів рослин можуть лише гальмувати ріст і розмноження мікроорганізмів, інших – вбивати збудників хвороб. Деякі рослини виділяють фітонциди лише під час пошкодження їхньої тканини. Переважна більшість рослин виділяє леткі фітонциди, які згубно впливають на мікроорганізми на відстані.

Такі лікарські речовини утворюються наступними видами рослин:

· листяні – акація, дуб, тополя, береза, черемшина;

· хвойні – смерека, ялиця, сосна, ялівець;

· екзотичні – самшит, цитрусові, кипарис;

· лікарські види рослин – ромашка, алое, деревій, шавлія, кропива, мати-й-мачуха та інші. Але особливо згубними для мікробів є ті рослини, які ми звикли використовувати в своїх стравах в якості приправ. Це всім відомі цибуля, часник, червоний перець, гірчиця, хрін. Непогано розправляються з шкідливими організмами помідори, буряк, морква, петрушка і селера. Але це далеко не всі позитивні якості фітонцидів. Ці речовини здатні активізувати більшість процесів у нашому організмі, налагодити роботу травного тракту, нормалізувати склад мікрофлори кишечника.

Фітонцидна активність рослин залежить від їх розвитку, періоду вегетації, фізіологічного стану, грунтових та кліматичних умов, погоди, часу доби.

Найвища фітонцидна активність лісових рослин у весняно-літні місяці і знижується до осені. Виділенню фітонцидів сприяє підвищення відносної вологості та температури повітря. Максимальна фітонцидна активність деревних і чагарникових порід у межах доби спостерігається у другій половині дня.

НЕВИДИМА ЗБРОЯ

Фітонцид – це субстанція, яку рослина виділяє в цілях самозахисту. З її допомогою вона справляється з шкідливим впливом комах, грибів і бактерій. Фітонцид – це комплекс антимікробних речовин, що складається з потужних хімічних сполук (альдегідів, ефірів, спиртів), здатних пригнічувати розвиток мікроорганізмів або повністю їх знищувати.

АНТИБІОТИК НАТУРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Фітонцид – це речовина, яка забезпечує природний імунітет кожного дерева, квітки, куща. Можна констатувати, що виділяють цю речовину абсолютно всі рослини, просто в деяких випадках вона залишається корисною тільки для них самих, а в інших є корисною й людському здоров'ю. Спектр дії цих біологічно активних речовин надзвичайно широкий. Деякі рослини виділяють фітонциди у великих кількостях і тим самим забезпечують добре зростання своїх слабких побратимів. Так, у хвойному лісі повітря можна назвати практично стерильним. Він робить сильний лікувальний вплив на організм людини. Саме тому лікарі рекомендують частіше гуляти на відкритому повітрі та у паркових зонах, а вдома тримати достатню кількість кімнатних рослин, що сприяють очищенню повітря від шкідливих бактерій. 

СИЛА ФІТОНЦИДІВ

Було проведено низку досліджень, у результаті яких з'ясувалося, що фітонциди деяких рослин (цибуля, часник) здатні вбивати рухливих бактерій і навіть туберкульозну паличку. Так, наприклад, манник (зернова рослина) здатен буквально за секунди знищити низку багатоклітинних організмів – ґедзів і мух. Ароматна квітуча черемха оспівується в піснях і радує оточуючих своїм пахучим і гарним виглядом, але далеко не всі знають, що вона нещадно розправляється з дрібними комахами. Найживучіші істоти на землі – щури, не можуть перебувати поруч з черемхою більше кількох хвилин, а, надихавшись її фітонцидами, гинуть упродовж півгодини.

Значення фітонцидів для людини:

– регулюють мікробну флору повітря;

– підтримують стабільність біологічного середовища;

– з фітонцидів нижчих і вищих рослин добувають антибіотики, які людина широко використовує у медичній практиці і в сільському господарстві. Спектр протимікробної дії фітонцидів дуже широкий, вони згубно діють на збудників дизентерії, холери, туберкульозу, газової гангрени, черевного тифу, віруси грипу та ін;

– підсилюють секреторну та рухову діяльність травного каналу, поліпшують процеси регенерації і прискорюють загоєння ран, стимулюють захисні сили організму, знижують артеріальний тиск, діють як антиартеріосклеротичні речовини. У відповідних дозах фітонциди регулюють скорочення серцевого м’яза, діяльність центральної нервової системи, обмін речовин.

Був складений асортимент тропічних і субтропічних рослин, які можна використовувати для профілактичних і лікувальних цілей в домашніх умовах та в місцях масового скупчення людей: у дитячих садках, школах, лікувально-профілактичних та інших установах, які можна об’єднати в 3-и групи:

· рослини, леткі виділення яких мають виражену антибактеріальну, антивірусну, антифунгальну активність щодо повітряної мікрофлори;

· рослини, леткі виділення яких покращують серцеву діяльність, підвищують імунітет, мають заспокійливу, протизапальну та іншу лікувальну дію;

· рослини-фітофільтри, що поглинають з повітря шкідливі гази.

Властивості фітонцидів дуже цінні для нашого здоров'я. Іноді вони є непоганою альтернативою сильнішим синтетичним антибіотикам. Їх дія м'яка, щадна, а от ефект дуже стійкий. Які рослини є найкориснішими?

М'ята – її фітонциди допомагають розслабитися, вгамувати головний біль, знизити тиск.

Ароматні рослини (материнка, меліса, хвоя) – їх фітонциди знімають стрес, заспокоюють нервову систему.

Бузок – її фітонциди здатні швидко підвищити артеріальний тиск.

Червоний перець, цибуля, часник, хрін – їх фітонциди згубні для хвороботворних бактерій і грибків.

Тополя – фітонциди пригнічують активність і розмноження золотистого стафілокока, підвищують артеріальний тиск.

Дуб – його фітонциди, навпаки, добре знижують тиск.

Хвойні дерева – їх фітонциди значно підвищують стійкість організму до фізичних навантажень, знищують паличку Коха, що провокує розвиток туберкульозу, а також відмінно підвищують імунітет.

Відвари з цілющих трав надають могутню цілющу дію на весь організм.

Ефірні олії добре знезаражують, загоюють, дезінфікують і прискорюють загоєння.

Цибуля

Рослини, що виділяють фітонциди, і зустрічаються скрізь і одним з яскравих представників є цибуля. Її використовували як потужний лікувальний засіб ще наші предки, і сьогодні вона не здає своїх позицій. Цибулю широко застосовують у народній медицині, а про її відмінні бактерицидні властивості знають практично всі. Крім фітонцидів, у складі є багато ефірних олій, мінералів, органічних кислот і вітамінів, що безсумнівно корисні нашому організму. Так, компреси з кашки цибулі застосовують для швидкого загоєння ран. Її фітонциди з легкістю розправляються зі збудниками дизентерії, туберкульозу і холери.

Часник

В його хімічний склад входить алліцин, також фітонцид. Ця речовина володіє різким специфічним запахом і згубно впливає на різні гриби і бактерії. Часник здавна використовували як потужний захисний засіб. З його допомогою оберігали хату від злих духів і лікували різні недуги. Зараз його використовують для нормалізації кишкової мікрофлори, а спиртові розчини на його основі з успіхом справляються з паличкою Коха, збудниками тифу і холери. У гармонійному поєднанні фітонциди рослин (цибулі і часнику) здатні значно поліпшити здоров'я людини, захистити його від різних вірусних інфекцій і добре очистити повітря в приміщенні.

Зелені цілителі

Вченими підраховано, що всі рослини нашої планети щорічно поповнюють атмосферу 490 мільйонами тонн фітонцидів. Людина, вдихаючи їх, дезінфікує легені і весь організм загалом. Зелені насадження відіграють дуже важливу роль у нашому житті, вони створюють своєрідний захист від бактерій і вірусів. Крім того, в них міститься бактерицидний сік, який сприяє швидкому загоєнню ран і загальному оздоровленню. Саме тому так важливо озеленювати двори і приміщення.

Кожен гектар лісу за рік виділяє певну кількість фітонцидів:

· листяний – два кілограми;

· хвойний – п'ять кілограм;

· ялівцевий – до тридцяти кілограм.

Такої кількості буде достатньо, щоб повністю очистити від мікробів місто середньої величини. Повітря в лісах чисте і цілюще. Недарма саме в соснових борах будують знамениті санаторії. Таке наповнене корисними речовинами середовище позитивно позначається на нашому здоров'ї, а діти, які прожили поруч із сосновими борами хоча б кілька років, згодом мають сильний імунітет.

РОСЛИННІ РЕЧОВИНИ ВТОРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що таке речовини вторинного рослинного походження?

2. Охарактеризуйте органічні кислоти.

3. Назвіть основні джерела органічних кислот і найпоширеніші харчові кислоти.

4. Фенольні сполуки, їх класифікація та біологічна роль.

5. Поясніть сфери використання дубильних речовин.

6. Які речовини називають ефірними маслами та де їх застосовують?

7. Що таке фітонциди?

8. Охарактеризуйте значення фітонцидів для людини.

Попередня

На початок