|
|
ПАЛИВОЗАПРАВНІ КОМПЛЕКСИ ТА СИСТЕМИ Електронний посібник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
РОЗДІЛ 1. АВІАЦІЙНІ ПАЛИВОЗАПРАВНІ КОМПЛЕКСИ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Резервуар – складна інженерна споруда, що має
забезпечувати зберігання нафтопродуктів без зміни їх якості і кількості, надійне
приймання та видачу нафтопродуктів. Для забезпечення перелічених операцій
необхідний певний перелік обладнання, що розташовується в конкретному місці
резервуара. На рис.1.15 зображене типове обладнання в сталевому вертикальному
резервуарі.
Будова і принцип роботи. Штампозварювальний корпус 1 клапана (рис. 1.17) виконаний у вигляді
чотирикутного бункера, на бічних поверхнях якого викачані сідла для вакуумних
затворів. Затвор вакууму складається з тарілки вакууму 2, що прикриває сідло
вакууму в корпусі, і кронштейна з фторопластовим хлястиком, які кріпляться до
корпусу і обмежують зсування тарілки відносно сідла. Герметичне з'єднання
«затвор - сідло» запобігає потраплянню повітря в резервуар.
Горловина клапана КДС-1500 закінчується сідлом, на якому встановлюється
тарілка тиску 3, а на верхній частині корпусу КДС-3000 розкатані два сідла
тиску 3, призначені для виходу пароповітряної суміші з резервуара. Контактувальні поверхні тарілок і сідел
покриті фторопластовою плівкою, що перешкоджає примерзанню поверхонь, які
з’єднуються. Клапани КДС встановлюються на резервуар кріпильним фланцем 4 або
перехідником. На кріпильний фланець (перехідник) встановлюється касета вогняного
запобіжника 5. Для захисту від прямої дії атмосферних опадів і вітру клапан
має кришку 6 і чотири повітроводи 7 для вакуумних затворів. Під час «вдиху»
резервуара в порожнині створюється вакуум, що дорівнює вакууму в газовому
просторі резервуара. Досягши розрахункового значення вакууму (вакууму
спрацьовування) в порожнині клапана, тарілки вакуумних затворів
відкриваються, сполучаючи газовий простір резервуара з атмосферою,
забезпечуючи пропускання повітря в резервуар. Коли тиск нормалізується, затвор
закривається і резервуар герметизується. Під час «видиху» резервуара в
порожнині корпусу клапана виникає надмірний тиск, що дорівнює тиску в
газовому просторі резервуара. Цей тиск притискує тарілки вакуумних затворів
до сідел і намагається підняти тарілку затвора
тиску. За перевищення величини надмірного тиску спрацьовування в корпусі
тарілка тиску відкривається і з резервуара виходить газ в атмосферу. Після
зниження надмірного тиску нижче розрахункового значення тарілка повертається
в початкове положення (затвор закривається). Технічні характеристики наведено
в табл.1.4.
За стійкістю до дії кліматичних чинників зовнішнього середовища клапани
відповідають виконанню У, категорія розміщення 1 за
Будова і принцип роботи. Запобіжний клапан типу КПГ складається з таких
основних одиниць і деталей: корпусу 1 з приєднувальним патрубком; чашки 2,
призначеної для розміщення рідини гідрозатвора;
обойми 3 з патрубком, зануреним у рідину для створення стовпа гідрозатвора; екрана 4, що запобігає винесенню рідини в
разі викидання її тиском; вогняного запобіжника 5; кришки 6 для захисту від
атмосферних опадів; трубки 7 для зливання і наливання рідини в гідрозатвор. Вакуум у резервуарі в нижній камері створює
розрядку, що дорівнює розрядці в резервуарі. Рідина гідрозатвора
під дією атмосферного тиску з патрубка обойми 3 витісняється в чашку за
розрахункового значення вакууму, доходить до нижнього торця патрубка,
викидається з чашки, тим самим відкривається доступ повітря в резервуар. За
більшої продуктивності з чашки в корпус клапана викидається майже вся рідина
і клапан працює як сухий. Для повторного заливання клапана викинуту в корпус
рідину зливають через отвір 8 і заливають у трубку 7. Під тиском рідина гідрозатвора з чашки 2 витісняється в патрубок обойми 3,
створюючи стовп протитиску. У міру зростання тиску рівень рідини в чашці
знижується і після досягнення нижнього торця патрубка 3 викидається з нього
на екран 4, а відбившись, стікає на перегородку. Після спрацьовування клапан
сполучає газовий простір резервуара з атмосферою. Для повторного заливання
клапана викинута рідина гідрозатвора зливається
через отвір 9 і заливається в клапан через трубку 7. Кількість рідини, що
заливається в клапан, має відповідати спрацьовуванню клапана при тиску не
більше ніж
Будова і принцип роботи. Непримерзальний дихальний мембранний
клапан НДКМ (рис. 1.22, 1.23) складається з: корпусу клапана 1 з сідлом 2;
тарілки 3, ізольованої знизу фторопластовою плівкою; мембрани 4, затисненої
між фланцями корпусу нижнього 5 і корпусу середнього 6; мембрани 7,
затисненої дисками з вантажами 8 і закріпленої між фланцями корпусу
середнього 6 і кришки 9; вогняних запобіжників 10 і 13. Диски 8 з’єднані з
тарілкою 3 ланцюжком 11, нижня камера сполучається з газовим простором
резервуара імпульсною трубкою 12, розміщеною в тарілці 3. Верхня камера
сполучається з атмосферою через вогняний запобіжник 10. При створенні в
резервуарі вакууму в нижній камері створюється розрядка, що дорівнює розрядці
в газовому просторі резервуара. Досягши розрахункового значення вакууму, вага
вузла тарілки 3 буде врівноважена зусиллям від дії атмосферного тиску на
поверхню мембрани. Коли розрахункове значення вакууму перевищується, тарілка
переміститься вгору і з'єднає газовий простір резервуара з атмосферою. Якщо
величина вакууму стане нижчою за розрахункову, тарілка 3 опуститься на сідло
2 і клапан закриється. При створенні в резервуарі тиску в нижній камері
створюється тиск, що дорівнює тиску в газовому просторі резервуара. Зі
зростанням тиску сила, що притискає тарілку 3 до сідла 2, збільшується,
поліпшується герметичність затвора. Тиск у камері А притискає тарілку 3 до
сідла 2 і одночасно піднімає мембрани 7 з дисками 8, які з’єднані гнучким
зв'язком з тарілкою. Оскільки тиск на нижній тарілці за площею в межах
діаметра сідла діє зверху і знизу, то загальна площа мембрани 4 з тарілкою 3,
що передає зусилля тиску, менша за загальну площу мембрани 7 з дисками 8.
Через те, що існує різниця площ, підсумкове зусилля при розрахунковому тиску
піднімає тарілку 3 вгору, а газовий простір резервуара сполучається з
атмосферою. Технічні характеристики клапана типу НКДМ наведено в табл.1.6.
Будова і принцип роботи. НСМДК встановлюються на резервуар
кріпильним фланцем. На кріпильний фланець (перехідник) встановлюється касета
вогняного запобіжника. Під час «вдиху» резервуара в порожнині створюється вакуум,
що дорівнює вакууму в газовому просторі резервуара. Досягши розрахункового
значення вакууму (вакууму спрацьовування) в порожнині клапана, тарілки
вакуумних затворів відкриваються, сполучаючи газовий простір резервуара з
атмосферою, забезпечуючи пропускання повітря в резервуар.
Коли вакуум стає нижчим за розрахункове значення, затвор закривається і
резервуар герметизується. Під час «видиху» резервуара в порожнині корпуса клапана виникає надмірний тиск, що дорівнює тиску
в газовому просторі резервуара, і притискає тарілку вакуумних затворів до сідел і та намагається підняти тарілку затвора тиску. За
перевищення надмірного тиску в корпусі клапана величини тиску спрацьовування
тарілка тиску відкривається і газ з резервуара виходить в атмосферу. Після
зниження надмірного тиску нижче від розрахункового значення тарілка
повертається в початкове положення (затвор закривається).
Будова і принцип роботи. Наявність поплавка 1 забезпечує плавучість металевої
конструкції паливозабірника. За допомогою шарніра 4
труба може вільно змінювати кут нахилу.
Канат 9 перешкоджає
надмірному підійманню труби, яке може призвести до некоректної роботи
пристрою. Кронштейн 8 забезпечує чистоту забірної труби за низького рівня
палива в резервуарі.
Будова і принцип роботи. (рис.1.30) Кожух 6 захищає регулювальну апаратуру сифонного крана від
опадів та несанкціонованого зливання. За допомогою ручки 8 відвід 1
повертається в одне з трьох можливих положень: А - робоче положення; Б – неробоче положення; В –
положення промивання.
Будова і принцип роботи. Для відбирання проби ручку вузла керування 9 (рис.1.31)
повернути вправо до упору. Зусилля повороту передається на вал через муфту і
штифтове з'єднання на нижнє коромисло секції. З коромислом шарнірно з’єднана
тяга нижньої, середньої і верхньої секцій. Повертаючи коромисла,
відкриваються або закриваються кульові крани. Наскрізні отвори кранів
з’єднуються з бічними отворами, одночасно перекриваючи верхні і відкриваючи
нижні отвори корпусів. Продукт, що
міститься в резервуарі, надходить через бічні отвори корпусів кулькових
кранів і заповнює секції незалежно один від одного. Коли ручка вузла
керування повернута до упору вліво, наскрізні отвори куль з’єднуються з
верхніми і нижніми отворами корпусів, перекриваючи бічні отвори, відсікаючи
від основного продукту стовп проби в пробовідбірній колоні. Проба змішується
і надходить у спеціальний пробовідбірний посуд. Проба, відібрана
пробовідбірником шляхом виділення в резервуарі стовпчика продукту по всій
висоті резервуара і зливання її через систему труб у пробовідбірний посуд, за
своїм складом відповідає продукту, що міститься в резервуарі.
Будова і принцип роботи. Хлопавка електроприводна (рис.
1.32) складається з механізму керування (4) і безпосередньо хлопавки (12).
Механізм керування (4) складається з електроприводу (1), стояка (2), опорної
плити (10) і опори (11). Хлопавка (12) складається з корпусу (13), основної
кришки (8), перепускної кришки (7) і важелів (6) і (9). Хлопавка відкривається і закривається за допомогою електропривода (1),
встановленого на стояку (2) механізму керування. Хлопавкою керують дистанційно від кнопки на пульті керування або місцево
від маховика електроприводу. Обертання вихідного вала електроприводу
передається на гвинт (3) механізму керування (4). На гвинті механізму керування встановлена рухома гайка (5), яка
зачіпляється з важелем перепускної кришки (7). Рухома гайка під час обертання
гвинта (3) дозволяє відкривати або закривати кришку хлопавки. Щоб зменшити зусилля відкривання основної кришки (8), спочатку незначним
зусиллям відкривається перепускна кришка (7), а потім, за допомогою важеля
(9), – основна кришка.
Пожежі резервуарів з нафтою або нафтопродуктами
гасять піною. При цьому шар піни наноситься на поверхню палаючої рідини. Під
впливом нагрітої до температури кипіння палаючої рідини частина піни
руйнується. Після цього вода у вигляді крапельок, що виділилася в результаті,
проходячи через палаючу рідину, охолоджує її поверхневий шар, що призводить
до зниження швидкості випаровування рідини. Частина піни, що залишилася,
накопичуючись шаром певної товщини на поверхні палаючої рідини, пере-шкоджає випаровуванню останньої. Завдяки цьому, кількість
пари нафти чи нафтопродукту, що надходить у зону горіння, різко скорочується
і стає недостатньою для підтримання горіння і воно припиняється. Для гасіння
горіння нафти і нафтопродуктів у резервуарах як основний засіб застосовується
повітряно-механічна піна середньої
кратності (80–150). Допускається застосування повітряно-механічної піни
низької кратності (до 10) для гасіння пожеж у резервуарах, обладнаних
установками подавання піни через шар пального.
Нині існує велика
кількість різноманітних методів боротьби з вогнем у резервуарних парках для
збереження нафти і нафтопро-дуктів, що
використовують різне устаткування і механізми пожежогасіння. Усі ці методи
поряд з перевагами мають і недоліки, знання яких допоможе правильно вибрати
систему пожежогасіння.
Піногенератори розташовані на верхньому зрізі обичайки вертикального сталевого
резервуара, що призводить до зниження граничного рівня вибуху в резервуарі і
зменшення місткості останнього. Система пожежогасіння з застосуванням піногенераторів може використовуватися в автоматичному
режимі. При виникненні загоряння пожежними сухотрубами
до палаючого резервуара транспортується водний розчин піноутворювача. У
корпусі піногенератора, за рахунок підсмоктування
повітря, розчин перетворюється в повітряно-механічну піну. Ця піна покриває
поверхню нафтопродукту, що перешкоджає подальшому горінню. Але надійність
такої системи невелика, тому що практично кожна пожежа резервуара починається
з проскакування полум'я всередину газового простору. При цьому пароповітряна
суміш миттєво загоряється всередині резервуара, що супроводжується вибухом. У
цей момент деформуються елементи піногенераторів,
прориваються піногенеруючі сітки, деформується
покрівля резервуара і його верхні пояси, а найчастіше - відривається покрівля, обриваються піногенератори
і їхні комунікації. Очевидно, що подальше гасіння пожежі буде неможливим.
У цьому випадку ускладнюється доставка піни на
палаючу поверхню в різних погодних умовах. Якщо пінопідіймач максимально наближається до
палаючого резервуара, через високу температуру відбувається деформація
конструкцій пінопідіймача, піногенеруюча
сітка піногенератора прогоряє і після 3 - 4 хвилин роботи устаткування виходить з ладу. Усе це призводить до
низької ефективності гасіння пожежі, збільшення витрати піни. При цьому
особовий склад наражається на велику небезпеку. Саме через це найчастіше
пожежа триває до повного вигоряння нафтопродукту. Ще один значний недолік
цього методу - неможливість автоматизації процесів пожежогасіння.
Цей метод
забезпечує утворення піни за рахунок подавання повітря (інертного газу) під
необхідним тиском у шари підтоварної води, що
містить поверхнево-активні речовини (ПАР). Проходячи через шар нафтопродукту,
піна забезпечує перемішування нафтопродукту, що знижує температуру палаючого
шару. При цьому піна виносить на поверхню воду з ПАР, що, потрапляючи в
палаючий поверхневий шар, знижує його температуру й ізолює палаючу поверхню
від атмосферного повітря. Реалізація цього методу пожежогасіння можлива в
автоматичному режимі. Він передбачає наявність особливої уваги до
розташування місць входу-виходу технологічних трубопроводів резервуара,
необхідно висувати підвищені вимоги до ведення зливно-наливних
операцій і контролю рівня палива в резервуарі. Недоліком методу є те, що піна утворюється і піднімається безпосередньо
над місцем випускання повітря і далі розтікається по поверхні. Для швидкого
перекриття палаючої поверхні необхідно реалізувати велику кількість отворів
випускання повітря. Це вимагає розробки системи випускання повітря - розгалуженого колектора. Наявність колектора на дні резервуара ускладнює проведення
технологічних операцій під час обслуговування резервуара. Ще одним недоліком
є неможливість перекачування нафтопродукту з палаючого резервуара в
"чистому" вигляді, оскільки він перемішаний з піною. Як і в
попередньому методі, тут можливе невлучення піни в кишені, утворені уламками
металоконструкцій даху резервуара. Отже, необхідно забезпечити відсутність
розшарування ПАР у підтоварній воді, що вимагає
періодичного її перемішування, особливо при тривалому збереженні
нафтопродукту в резервуарі. Варто мати на увазі, що в зимових умовах
температура підтоварної води може опуститися нижче
від нуля і це унеможливить гасіння пожежі.
Піна подається на поверхню нафти або нафтопродукту від автономного джерела
через рукав установками подачі піни через шар пального, що розташовані внизу
резервуара (монтуються на люку-лазі). Ці установки призначені для гасіння
пожеж нафти і нафтопродуктів у наземних металевих резервуарах, розрахованих
на внутрішній надлишковий тиск у газовому просторі до Принцип,
закладений в основу цього методу, полягає в такому. Розчин води і
піноутворювача пожежними сухотрубами спрямовується
до установки під тиском до 7 атмосфер, ежектується,
змішуючись з підсмоктуваним повітрям, утворює
повітряно-механічну піну. Піна потрапляє в капсулу зі скрученим еластичним
рукавом, що під дією тиску викидається через шар нафти або нафтопродукту на
палаючу поверхню, де і виливається піна. Оскільки піна подається через рукав,
нафтопродукт в резервуарі не перемішується. Значною перевагою цього методу є
те, що з піною на палаючу поверхню виноситься вся вода з ПАР. Піна, що
виливається з вільного рукава, приводить його в рух, забезпечуючи її
поширення по поверхні нафтопродукту. Установка може забезпечуватися розчином
води і піноутворювача як від пожежного автомобіля, так і в автоматичному
режимі (автоматична система пожежогасіння). Ще одною перевагою є те, що ці
установки працюють зі стандартними піноутворювачами.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||