ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ЕСТЕТИЧНОГО

ОФОРМЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ	ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ			УКЛАДАЧІ

РОЗДІЛ 3. ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН

3.6. Основні види декоративних покриттів для доріжок і майданчиків

3.6.1. Основні фізико-механічні властивості матеріалів

3.6.2. Природні кам’яні матеріали (шашка, кам’яна, бруківка, бортові камені, кам’яна плитка, бутовий камінь, валунний камінь, галька, гравій, пісок, щебінь)

3.6. Основні види декоративних покриттів для доріжок і майданчиків

Покриття доріжок має бути функціональним, гарним і прийнятним за ціною.

Тверді доріжки мають монолітне бетонне покриття або таке, що складається з окремих елементів:
	– натурального й штучного каменю; – тротуарної плитки, дерева, клінкерної цегли.

Із сипких матеріалів – щебню, гравію, піску тощо – виробляють м’які доріжки.

Для виготовлення спеціальних доріжок застосовують складні технології (наприклад, покриття з декоративного бетону).

Благоустрій територій ДБН Б.2.2-5:2011 (2012 р.) п.9.1 Покриття
Матеріали для облаштування доріжок і сходів	Для твердих покриттів	Із натурального каменю	–	Плити
		Бетонні	Вібро- пресовані	Тротуарна плитка
		Керамічні	Вібро- відлиті	Тротуарна плитка, клінкерна цегла
		Дерев'яні	–	«Садовий паркет»
	Для м'яких покриттів	Піщані	–	Пісок
		Із деревної кори	–	Деревна кора
	Для комбінованих покриттів	–	–	Пластмасові стільникові панелі (газонні решітки)
	Для спеціальних покриттів	Бетонні	–	Декоративний бетон

3.6.1. Основні фізико-механічні властивості матеріалів

З різноманіття фізико-механічних властивостей природних кам'яних матеріалів зазвичай виділяють середню щільність, границю міцності за стискання, морозостійкість, за величиною яких оцінюють їх якість і поділяють на марки.

Залежно від середньої щільності природні кам'яні матеріали поділяють на:
– легкі (пористі) (< 1800 кг/м^3);	– важкі (> 1800 кг/м^3);

За межею міцності за стискання (МПа) встановлено такі марки кам'яних матеріалів:
для важких порід ‒ 10, 15, 20, 25, 30, 40, 50, 60, 80, 100;	для легких порід ‒ 3,5; 5; 7,5; 10; 15;	для черепашнику на кладку стін ‒ 0,4; 0,7; 1; 1,5; 2,5; 3,5; 5

За морозостійкістю в циклах заморожування і відтавання для кам'яних матеріалів встановлено марки:

F10, F15, F25, F35, F50, F100, F150, F200, F300.

За ступенем водостійкості (коефіцієнтом розм'якшення)

матеріали ділять на групи з величиною цього показника

0,6; 0,75; 0,9 і 1.

	Садові доріжки за функціональністю є такі:
– основні – пов'язують між собою вхідну частину з основними об'єктами і будинком. Їх оптимальна ширина 1,5-2 м;
– другорядні, прогулянкові – ведуть до всіх архітектурних будівель на території двору (господарських і побутових будівель, гаражу, стоянки, альтанок, басейнів, лазень, скверу або фонтану). Вони менш складні в конфігурації з мінімальною шириною від 0,5 м і не більше 1 м.
– дрібні сполучні стежки, які відгалужуються і пов'язують між собою більші садово-паркові частини, забезпечуючи зручний прохід до квіткових і газонних клумб, фонтанів, грядок. Їх поверхня може бути неоднорідною, а ширина має бути непомітною на загальному фоні (до 0,5 м).

Умовно доріжки розділяють на два загальні типи:

• Утилітарний вибирають під час облаштування господарської зони або під'їзних автотранспортних шляхів до паркувальних місць завширшки 2,5-3 м. Обов'язково враховують стійкість до навантажень, габарити і вагу транспорту. Як оздоблювальний матеріал використовують бетон або тротуарну плитку. • Що стосується декоративного типу, то його призначенням передусім є естетична прикраса і надання елементу унікальності без будь-яких побутових навантажень. Часто їх прокладають для стилізації ландшафту завширшки до 1,5 м в зонах відпочинку і прогулянкових місцях. У такому випадку може бути використана та сама тротуарна плитка, але вже меншої товщини або будь-які інші матеріали, що їх використовують для декору.

Конструкція дорожнього полотна залежить від безлічі чинників: типу і структури ґрунтового пласта, передбачуваного навантаження та інтенсивності використання, рівня ґрунтових вод і сезонних переміщень ґрунту.

Конструкційно переходи складаються з основних елементів: траншеї; фундаментної основи, що містить підстильний шар дренажу і буфера (рівномірно розподіляє навантаження на ґрунт). Орієнтуючись на функціональне навантаження, облицювальні вироби розміщують на піщану (садові доріжки), гравійно-піщану подушку (пішохідні) і армований бетон (під'їзні шляхи та майданчики).

Складники садової доріжки

3.6.2. Природні кам’яні матеріали (шашка, кам’яна, бруківка, бортові камені, кам’яна плитка, бутовий камінь, валунний камінь, галька, гравій, пісок, щебінь)

Фактуру і колір садових й ландшафтних настилів слід підбирати з орієнтиром на елементи озеленення, екстер'єр фасадів будинку і архітектурних споруд. Для їх облаштування можна використовувати підручні засоби, натуральні і штучні покупні матеріали, економні або дорогі. Однак до них ставлять загальні вимоги. Важливим чинником є функціональне навантаження, міцність і адаптованість до погодних умов (волого- і морозостійкість, стійкість до високих температур), екологічність, термін служби та утримання в чистоті. В місцях інтенсивної експлуатації рекомендовано робити щільне незбиране мощення штучним матеріалом, а стежки для нечастого використання можна облаштувати насипним методом.

Ландшафтні доріжки
	Їх можна диференціювати за технологічними ознаками укладання, які залежать від виду матеріалу. Нині для створення доріжок використовують десятки різно-манітних матеріалів.

Природний камінь – красиво, надійно і дорого. Доріжки з натурального каменю ідеальні для використання в садах в японському стилі.

Бруківка з натурального каменю
	Вибираючи таке покриття для власного будинку варто звернути увагу на низку переваг, які у нього є. Це насамперед довговічність – граніт один з найбільш довговічних і міцних каменів, кам’яна бруківка стійка до різного роду перепадів температури, високої вологості, сильного тиску, вібрацій і сильних механічних ударів,
внаслідок чого таке покриття прослужить довгі роки, не потребуючи ремонту.

Отже, кам’яна бруківка як дорожнє покриття є вигіднішим за будь-яке інше покриття, що потребує частішого втручання. Не менш важливою перевагою бруківки є те, що за потреби проведення різних ремонтних чи земляних робіт її легко знімати з можливістю повторного укладення за незмінною технологією, чого не скажеш, наприклад, про асфальт чи бетон. Крім того, з використанням бруківки можна створити ідеально рівну поверхню без тріщині і провалів, яка зберігатиме свій вигляд довгий час, водночас асфальт, як би ідеально ви не підготували для нього місцевість, згодом однаково набуває досить непривабливого вигляду.

Завдяки наявності зазорів між бруківкою на ній не буває скупчення води і зберігається газообмін ґрунту під плиткою (ґрунт залишається живим), що дозволить багаторазово переплановувати ландшафт. Не можна не згадати декоративні якості кам’яної бруківки.

Кам’яна бруківка
	Завдяки використанню граніту різного кольору і фактури, а також різних методів виготовлення і укладки можна створювати унікальні композиції. На відміну від більшості сучасних матеріалів кам’яна бруківка є на 100% екологічно чистою.

Кам’яна бруківка не плавиться на сонці як, наприклад, асфальт, що за нагрівання понад 25^оС починає виділяти в атмосферу канцерогенні речовини (летючі похідні нафти, які особливо шкідливо вдихати дітям), має менший коефіцієнт вбирання вологи, ніж пресована чи лита бруківка і відповідно більший строк служби. Також їй не загрожує втрата декоративних властивостей – на відміну від штучної бруківки, вона не втрачає колір.

Звичайно, як і будь-який матеріал, бруківка має низку недоліків. За високу міцність доводиться платити великою масою, що природно ускладнює її транспортування. Ще одним недоліком бруківки є її слизькість у зимовий період, як свідчить людський досвід, хоча зрозуміло, що зовсім неслизької бруківки ви не знайдете. Використання бруківки з шорсткою поверхнею (колота, колото-різана) або посипання піском позбавляє цього недоліку.

Бортові камені
	Бортові камені бетонні і залізобетонні призначені для розмежування проїжджої частини вулиць і доріг від тротуарів, газонів, житлових майданчиків, садових ділянок, захисту укріпленого ґрунту від розмивання.

Дорожні борти застосовують для зміцнення дорожнього полотна та водовідведення, спрямовуючи за їх допомогою зливні потоки з дороги у водоприймачі спеціального призначення.

Кам’яна плитка
	Доріжка з поодиноких плит чи каміння підходить для місць, якими не дуже часто ходять, чи для ділянок великої площі. Щоб замостити їх суцільним полотном треба дуже багато матеріалу, а отже, витрат.

Садові доріжки з поодиноких кам’яних натуральних чи штучних плит – оригінальне рішення для ландшафтного дизайну саду чи подвір’я, особливо, в поєднанні з зеленим газоном. Між плитами чи камінням таких доріжок, до речі, можна вирощувати трави а вздовж – створити розарій.

Бутовий камінь
	Природний камінь бут ‒ це, в першу чергу, будівельний камінь природного походження, який широко застосовують у будівництві. Його одержують з різних міцних гірських порід, що мають магматичне, осадове або метаморфічне походження.

Завдяки цьому існує така велика різноманітність кольору каменю з різних кар'єрів.

Природний камінь бут являє собою штучний камінь розміром 150-500 мм і масою 20-40 кг. За формою підрозділяють на рваний, постелистий і плитняковий камінь бут. Бут рваний камінь являє собою шматки неправильної форми з горбистою поверхнею. Бут постелистий має не менше однієї гладкої грані. А ось бут плитняковий має дві паралельні грані. Усі види каменю мають своє, суто ужиткове застосування під час зведення різних споруд, їх використовують за різних технологій кладки каменю. Кладку буту називають кладкою природного каменю. Облицювальний камінь виділяють окремо.

Мало хто знає, що природний камінь бут має дуже хороші технічні (міцності) показники для застосування його в будівельних конструкціях, а саме для фундаментів бутових і бутобетонних, для підземних бутових стін, що дуже актуально для сучасних приватних житлових будинків, для стін будь-яких неопалюваних будинків, споруд, конструкцій. За ступенем морозостійкості і міцності на стиск, що дуже важливо для вищеперелічених конструкцій, ви не знайдете кращого матеріалу, ніж природний камінь бут.

Валунний камінь. Галька
	Способи мощення доріг валунами були відомі ще в стародавні часи, про що свідчать багаточисельні джерела. Валуни ‒ це окатані уламки гірських порід, що утворилися за їх переміщення водними потоками і льодовиками.

У природі валуни трапляються розміром від 10 см до 10 м у діаметрі. Незважаючи на інтенсивне використання нашими предками цього будівельного матеріалу, природа ще зберігає чималі запаси валунів.

Галька ‒ «молодша сестра» валунів. Вона являє собою також окатані уламки гірських порід, але вже менших розмірів (1-10 см), округлені водними потоками або морськими хвилями. Цей матеріал краще підходить для влаштування невеликих доріжок, наприклад, між рабатками багаторічників.

Садові доріжки з гравію, гальки, щебню, піску, дерев’яної щепи – так звані, насипні
	Під час роботи з щебнем і гравієм треба знати таку особливість каменю: він лежатиме спокійно на рівній поверхні. Якщо садові доріжки з гравію на поверхні зі схилом, то слід обов’язково зміцнити форму (створення упорів, оформлення границі біля кожного ярусу, бетонування окремих ділянок).

Також гравій має досить низьку вартість, його зручно і швидко викладати. Недолік його в тому, що через нього проростають бур’яни, які доводиться регулярно прополювати.

Дерев’яні садові доріжки
	Дерев’яні садові доріжки – недорогий і цікавий варіант, але, на жаль, недовговічний. Значно довше за інші дерева під час організації садових доріжок можна використовувати модрину.

Від вологи вона стає тільки міцнішою і помітно довше зберігає цілісність структури. Для укладки можна використовувати колоди, дошки, дерев’яні кругляки (спили).

«Природне покриття доріжок»

	Питання для самоконтролю
1. З яких матеріалів можна облаштовувати садові доріжки? 2. Визначте переваги і недоліки садових доріжок з бруківки з натурального каменю. 3. У чому полягають недоліки насипних садово-паркових доріжок (дрібна галька, щебінь, пісок тощо)?

Попередня тема

На початок

Наступна тема