|
УМО
НАПН України Агроосвіта |
ІНТЕРАКТИВНІ
ТЕХНОЛОГІЇ В ПІСЛЯДИПЛОМНОМУ НАВЧАННІ Електронний довідник |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
ВІДПОВІДІ
ДО ЗАВДАНЬ
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Приклад рольової гри
«Редагування часопису
«Культура слова: мовно-стилістичні поради» Завдання
А. Визначте у наведених словах і словоформах акцентуаційні норми. Вкажіть рубрику,
до якої подано матеріал: Беремо,
бовтати, валовий, везти, випадок, виразний, державницький, дошка, дрова,
ідемо, кидати, колесо, коромисло, металургія, ненависть, новий, ознака,
фаховий, феномен, хапати, черствіти. Правильна відповідь Рубрика «Наголос»: беремО, бОвтати, валовИй,
везтИ (ввезтИ), вИпадок, вирАзний, держАвницький, дОшка, дрОва, ідемО, кИдати, кОлесо, корОмисло, металУргія, ненАвисть, новИй, ознАка, фахОвий, фенОмен, хапАти, чЕрствіти. Завдання
Б. Як правильно: відтак, потім, після. Редагування речення: «Здавалося,
непотрібно думати про минуле. Адже це лише пережитки. А відтак геть
їх!» Правильна відповідь Рубрика «Лексика». Справжнє значення слова відтак – «потім, після того», а не
«отже, тому, тож», як думають, ті, що будують речення на взірець: «Здавалося,
непотрібно думати про минуле. Адже це лише пережитки. А відтак геть
їх!». Тут доречніше було б сказати: «А тому
(через те) геть їх!».
(Пономарів Олександр. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид. стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 46) Завдання В. Як правильно: галузь,
царина, ділянка, область? Правильна відповідь Рубрика «Лексика». Поширеними є помилки,
пов’язані із вживанням слів «область»,
«ділянка», «галузь», «сфера», які частково перебувають в одному синонімічному ряді,
однак їх семантичне значення є різним. Отож слово «область»
вживається як адміністративно-територіальна одиниця (Сумська область
міститься на сході України), також як місцевість поширення чогось (Область
поширення мерзлих порід розташована на Крайній Півночі). (Полярна область). Проте часто це слово вживають ненормативно.
Наприклад: «У області грудей» −
правильно «У ділянці грудей». «У області науки» − правильно «У галузі науки», а також «У сфері науки». Пафосно, урочисто
можна також використати у цьому ж значенні суто українське слово «царина». Ділянка − це окрема частина земельної площі, а
також частина тіла. Приклади: земельна ділянка, присадибна ділянка, шкільна
ділянка, ділянка вулиці. Ділянка серця, ділянка хребта. Ненормативним є
вживання цього слова у значенні напрям, сфера. Приклади: «У різних (ділянках)
сферах! Діяльності». «(Ділянки) напрями! Діяльності». Слово «галузь»
вживається тоді, коли йдеться про виробництво, науку. Приклади: економічна
галузь, галузь судочинства, права. У певних випадках у цьому значенні можна
використати слова «царина», «поле», «нива». Завдання Г. Як правильно: дякуючи і завдяки? Правильна відповідь Рубрика «Лексика».
Завдяки , дякуючи , у зв’язку з , з огляду на , через
, враховувати , зважити
на. 1. Замість враховувати (вік, обставини, погодні умови і т. ін.) ліпше поставити:
зважити на (вік, обставини, погодні умови, політичну ситуацію), брати до уваги, з огляду на... 2. завдяки – дякуючи – через Завдяки (кому, чому), прийменник, сполучається з давальним відмінком. Застосовується на позначення
причини, що викликає бажаний результат, створює сприятливі умови для здійснення чогось. «І клумба ця, і латка асфальту виникли завдяки настійливості Лукії Назарівни» (Олесь Гончар), «Монтажник Яків Стецюра потрапив на весілля тільки завдяки протекції Галини Краснощок» (Любомир Дмитерко). «Андрій Жак страждав до
ранку й стрів день на ногах тільки
завдяки своєму бургундському темпераменту» (Юрій
Яновський). Але це слово неприйнятне тоді, коли мовиться про негативні явища: «Один член команди
не з’явився на змагання завдяки хворобі» (з газ.); «... Впритул до житлових будинків затишно розмістився лако-фарбовий
завод. Завдяки йому в житловій зоні граничнодопустимі концентрації бутцелату перевищено в шість разів» (з журн.). Натомість у таких випадках належить застосовувати прийменник через чи, залежно від контексту, звороти з огляду на, у зв’язку з: «Озиме восени через
засуху не сходило... » (Григорій
Квітка-Основ’яненко); «Він (Вихор) попросив у командування
відпустку на кілька днів у зв’язку з родинними обставинами» (Василь Кучер). Зате у зворотах дякуючи допомозі, дякуючи підтримці, дякуючи добрій організації, дякуючи турботі, дякуючи створеним умовам тощо доречне слово завдяки. Адже дякуючи, тобто висловлюючи подяку, є не прийменником, а дієприслівником
і стоїть на місці, приміром, у такому контексті: «Подорожній відпочив і збирався йти, дякуючи господарям за гостинність». Завдання Д. Як правильно: пан,
пані, панна, добродій, добродійка, товариш, товаришка? Правильна відповідь Рубрика «Лексика». На сучасному етапі розвитку українського суспільства найбільше дискусій розгортається навколо звертань пане,
пані, панство. Існує кілька поглядів щодо доцільності їхнього використання у мовному етикеті українців: 1) абсолютне неприйняття цих слів як форм увічливого звернення до співбесідника; 2) цілковите схвалення й активне вживання як в офіційному, так і побутовому спілкуванні; 3) схильність до обмеженого використання, лише у сфері ділових стосунків. Деякі мешканці України, що й досі перебувають під
впливом ідеалів радянських часів, категорично виступають проти звертань пане,
пані, панство, убачаючи в їх семантиці вказівку на високу класову
приналежність співрозмовників. Неправомірність такого погляду
очевидна, адже в українській
мові слово пан має два значення, які розрізняються навіть граматично: пани – представники панівного класу і панове – множина при зверненні до співбесідників безвідносно до їх соціального статусу. Отже, йдеться не про панів як певний соціальний клас, а лише про форми ввічливого звернення до особи. Такі форми, до речі, часто використовували у своїй творчості Т.Шевченко та інші провідні діячі української культури. Науковці стверджують,
що звертання пане (пані) та похідні
від них глибоко українські, давні, освячені традиціями, які за радянських
часів були несправедливо вилучені з українського мовного
етикету. Як зазначає О. Пономарів, “після запровадження в Україні більшовизму
всі прийняті в нашому суспільстві форми звертання було скасовано й замінено
словом товариш, чим завдано шкоди насамперед цьому прекрасному слову. Товариш
– це людина, пов’язана з кимось почуттям дружби, щирий приятель, однодумець,
спільник (Вєтрова Е.С Звертання пане, пані, добродію, добродійко в українському мовному етикеті ⁄⁄ Режим доступу: lessons.com.ua/zvertannya-pane-pani-dobrodiyu-dobrodijko-v-ukraїnsk...) Завдання Е. Назвіть етикетні мовні звороти. Правильна відповідь Етикетні
ситуації мають свій словник, що налічує велику кількістю варіантів. Деякі мовні звороти, які є традиційними формами для більшості
носіїв української мови, наведено в таблиці 16 Таблиця
16 Список деяких мовних етикетних зворотів з їх
стилістичною характеристикою
Завдання Є. Охарактеризуйте поняття: наказ, постанова, розпорядження. Правильна відповідь Розпорядчі документи: 1. Наказ. 2. Постанова. 3. Ухвала. 4. Розпорядження.5. Вказівка. За допомогою переліченої групи документів
здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво на підприємстві, в
установах, організаціях та у фірмах. Наказ – це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу)
на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов’язковий для виконання підлеглими. Проект наказу створюється,
як правило, у відповідному структурному підрозділі (виконавцем або керівником), підписується керівником
структурного підрозділу, узгоджується
з іншими посадовими
особами установи, в компетенції яких
знаходиться повне або часткове вирішення питання, про яке йдеться в наказі (заступником керівника
установи, куратором питань, про які
йдеться в наказі,
юристом). До проекту наказу додають
документи, що мотивують його доцільність. Наказ
набуває чинності з
моменту його підписання, якщо інший термін
не вказано в його тексті. Право підписання наказів визначається законодавством: зазвичай це право мають керівники установ, їхні перші заступники, а також деякі посадові
особи відповідно до їх повноважень і компетенції.
Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вказаний у самому наказі. Наказ не має юридичної сили та підлягає скасуванню, якщо він виданий із
порушеннями встановлених
правил. Накази бувають
індивідуальними й нормативними: Індивідуальні накази пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності конкретних осіб (заохочення й стягнення, переведення на іншу роботу тощо). Нормативні накази – це безособові накази, які регламентують
трудову діяльність усього трудового колективу чи його частини
(правила внутрішнього трудового розпорядку,
реорганізація структурних
підрозділів тощо). Розрізняють два види наказів: за особовим складом; з питань основної діяльності. Накази
щодо особового складу (це, як правило, індивідуальні накази) пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності окремих працівників (зарахування на посаду, звільнення, преміювання тощо). Накази з питань
основної діяльності (нормативні
накази) – це документи, які оформляють рішення керівника щодо організації роботи установи в цілому чи його
структурних підрозділів (конкретні заходи щодо виконання директив вищих органів, планування роботи окремих структурних підрозділів тощо). Накази складаються з таких реквізитів: 1. Повна назва установи, де видається наказ. 2. Назва документа. 3.
Дата. 4.
Номер. 5. Назва (заголовок) наказу (про що
наказ). 6.
Текст. 7. Підпис (посада керівника, підпис, ініціали, прізвище).Текст наказу складається, як правило, з констатуючої
та розпорядчої частини. Констатуюча частина складається зі вступу, де вказується причина видання
наказу (наявність розпорядчого
документа вищого органу тощо),
аргументації (викладаються
основні факти) та висновку (мета видання
наказу). Розпорядча частина містить конкретні пункти, в яких викладається зміст наказу
(заходи чи дії, строки, виконавці, відповідальні тощо). У текстах наказів щодо особового складу (про зарахування,
звільнення, переведення, надання відпустки тощо) слід указувати
такі дані: 1.
Прізвище, ім’я, по батькові (перший раз у тексті
наказу вказується повністю)
особи, яка зараховується (звільняється,
переводиться) на посаду. 2.
Назва посади (структурного підрозділу),
на яку зараховується особа
(з якої на яку переводиться, з якої
звільняється). 3.
Дата зарахування (звільнення,
переведення). Якщо в тексті вона відсутня, приймається дата підписання
наказу керівником установи. 4.
На яких умовах (за
контрактом, на постійну чи
тимчасову роботу, на який
термін, за сумісництвом тощо). 5.
Особливі умови (скорочений робочий день, неповний робочий тиждень, матеріальна відповідальність тощо). 6.
Форма оплати праці (відповідно
до штатного розкладу, погодинна
тощо). У таких наказах після тексту обов’язково вказується підстава: 1. Для зарахування на посаду – заява особи, яка зараховується на посаду, згода керівника структурного підрозділу
тощо. 2. Для звільнення з посади – заява особи, яку звільняють (за
власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію, ліквідація, реорганізація установи тощо з посиланням на відповідні статті КЗпП чи/та
інші закони). 3. Для переведення з, однієї посади на іншу – заява особи, яку переводять, або відповідні статті КЗпП тощо. 4. Особа, яка зараховується на посаду (звільняється,
переводиться), має ознайомитися
зі змістом наказу, розписатися в оригіналі й зазначити дату ознайомлення з
документом. Зразок наказу Міністерство машинобудування, військово-промислового
комплексу і конверсії України КИЇВСЬКЕ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ
"ЕЛЕКТРОНМАШ" НАКАЗ 17 червня 1996
р. м. Київ № 10 Про затвердження
інструкції з діловодства розпорядчих документів З метою подальшого
вдосконалення порядку документування
та організації роботи з розпорядчими документами НАКАЗУЮ: 1. Затвердити інструкцію про діловодство розпорядчих документів (додаток). 2. Керівникам структурних одиниць об'єднання і головного заводу забезпечити
виконання підпорядкованими
працівниками вимог, викладених в інструкції. 3. Вважати недійсними накази по об'єднанню від 14.03.90 за № 32
«Про затвердження інструкції про
порядок документування розпорядчих
документів та організації
роботи з ними» та від 06.09.91 за № 517 "Про вдосконалення діловодства розпорядчих документів". 4. Контроль за виконанням
наказу покласти на начальника ВОУГЗ Стрюченка В.І. Генеральний директор (підпис) В. Мова Проект наказу погоджується
із заступником керівника організації, із керівниками структурних підрозділів, котрих стосуються пункти наказу, із юристом організації, який засвідчує, що цей документ не суперечить правовим актам і розпорядженням вищих органів. Розпорядження Розпорядження - це акт управління посадової особи, державного органу, організації,
що виданий у межах їхньої компетенції 1 має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих організацій, яким адресовано розпорядження. Розпорядження становлять підзаконні
акти й поділяються на 2 групи: o розпорядження
загального характеру – тривалої дії; o розпорядження
окремого характеру – стосуються окремого вузького питання. Розпорядження видають Кабінет Міністрів України, місцеві ради, представники
Президента України на місцях,
а також керівники колегіальних органів державного
управління, адміністрація
підприємства в межах наданих
законом прав для розв'язання оперативних
питань. Склад реквізитів
розпорядження: o Державний
герб України; o назва виду
документа; o дата (проставляють
дату підписання); o індекс; o місце складання чи видання; o заголовок до тексту; o текст; o підпис; o триф погодження (оформлюють у разі потреби); o відбиток
печатки; o позначка про
виконавця. Позначка про виконавця (реквізит
28) та, за необхідності, гриф погодження
(реквізит 24) – це спеціальні реквізити, які проставляються у розпорядженні, хоча відсутні в інших розпорядчих документах. Текст розпорядження
складається з констатуючої
та розпорядчої частини. Констатуюча частина містить інформацію про причину,
з якої видано розпорядження,
в розпорядча – завдання, виконання яких сприятиме розв'язанню проблем, що виникли. Тут можуть вживатись слова ЗОБОВ'ЯЗУЮ, ДОЗВОЛЯЮ тощо. У розпорядчій частині вказується особа, яка нестиме відповідальність за виконання завдання, вказується строк виконання розпорядження. Розпорядження оформляють на загальних
або спеціальних бланках
формату А4. Після підписання
розпорядження на ньому проставляється дата, індекс, гербова печатка. Розпорядження обов'язково доводиться до відома
підлеглих. Постанова - правовий
акт, що приймається найвищими і деякими центральними органами колегіального
управління (комітетами, комісіями) з метою вирішення важливих і принципових задач, що стоять перед даними
органами. У постановах розкривають господарські,
політичні й організаційні
питання. Часто за допомогою
постанов затверджують різні
нормативні документи (типові інструкції, нормативи тощо). Розрізняють такі види постанов: o постанови, що
адресуються для виконання
іншим органом; o постанови організаційного
характеру. Перші призначені для виконання
підприємствами, установами,
посадовцями. Другі дозволяють вирішувати організаційні питання діяльності комісій, комітетів (питання, пов'язані зі створенням органу, розподілом обов'язків між членами, затвердженням плану). |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||